Зміст Вступ 6 розділ 1 методологічні основи організації управління комунальним господарством 11



Сторінка4/10
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

1.3. Нормативно-правове регулювання діяльності комунальних підприємств в Україні


Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Сьогодні правове поле функціонування підприємств житлово-комунального господарства України спирається на наступні нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства [33]:

1. Закони України:

1.1. Житловий кодекс Української РСР (30.06.83 № 5464Х);

1.2. Цивільний кодекс України (16.01.03 № 435IV);

1.3. Земельний кодекс України (25.10.01 № 2768ІІІ);

1.4. Про метрологію та метрологічну діяльність (11.02.98 № 113/98ВР);

1.5. Про місцеве самоврядування в Україні (21.05.97 № 280/97ВР);

1.6. Про місцеві державні адміністрації (09.04.99 № 586XVI);

1.7. Про приватизацію державного житлового фонду (19.06.92 № 2482XII);

1.8. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (29.11.01 № 2866ІІІ);

1.9. Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності (03.03.98 № 147/98ВР);

1.10. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 20042010 роки (24.06.04 № 1869IV);

1.11. Про житлово-комунальні послуги (24.06.04 № 1875IV);

1.12. Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію (20.02.03 № 554IV);

1.13. Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках (03.03.05 № 2453);

1.14. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (11.12.03 № 1382IV).

1.15. Про відходи (від 5 березня 1998 року N 187/98ВР)

1.16. Про Загальнодержавну програму "Питна вода України" на 2006 2020 роки» ( від 3 березня 2005 року N 2455IV)

1.17. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ( від 24 лютого 1994 року N 4004XII)

1.18. Про захист прав споживачів ( від 1 грудня 2005 року N 3161IV)

1.19. Про міський електричний транспорт ( від 29 червня 2004 року N 1914IV)

1.20. Про основи містобудування (від 16 листопада 1992 року N 2780XII)

2. Постанови Кабінету Міністрів України:

2.1. Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (постанова Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 № 189);

2.2. Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (постанова Ради Міністрів УРСР від 11.12.84 № 470);

2.3. Про службові жилі приміщення (постанова Ради Міністрів Української РСР від 04.02.88 № 37, зі змінами);

2.4. Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (зі змінами) (від 08.10.92 № 572);

2.5. Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (від 06.11.95 № 891);

2.6. Про Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 19962007 роки (зі змінами) (від 27.11.95 № 947);

2.7. Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати (від 01.08.96 № 879);

2.8. Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (зі змінами) (від 11.10.02 № 1521);

2.9. Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги (від 27.06.03 № 976);

2.10. Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання. Порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання (від 31.03.04 № 422);

2.11. Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні (від 28.07.04 № 985);

2.12. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (від 12.07.05 № 560);

2.13. Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (від 21.12.05 № 630);

2.14. Про затвердження Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг (від 21.07.05 № 631);

2.15. Про затвердження Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007 2015 роки ( від 29 грудня 2006 р. N 1855)

2.16. Про затвердження Положення про Державну житлово-комунальну інспекцію ( від 10 вересня 2008 р. N 798)

2.17. Про затвердження Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України (від 12 травня 2007 р. N 717)

2.18. Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами (від 4 березня 2004 р. N 265)

2.19. Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом (від 23 грудня 2004 р. N 1735)

2.20. Про затвердження Державної цільової соціальної програми першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, на період до 2010 року (від 27 серпня 2008 р. N 741)

2.21. Про затвердження Правил користування тепловою енергією ( від 3 жовтня 2007 р. N 1198)

2.22. Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (від 10 липня 2006 р. N 955)

2.23. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ( від 10 липня 2006 р. N 959)

2.24. Про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії (від 11 червня 2008 р. N 838р)

3. Накази Міністерства з питань ЖКГ України:

3.1. Про затвердження Примірного положення про підприємство у сфері поводження з твердими побутовими відходами ( від 21 жовтня 2008 року N311)

3.2. Про створення Ліцензійної комісії з питань ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання, водовідведення та з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (від 18 вересня 2008 року N 281)

Згідно з Законом України «Про комунально-житлові послуги» (стаття 16), надання комунально-житлових послуг споживачам здійснюється згідно умовам договорів між виробниками, постачальниками та споживачами житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:


  • проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами;

  • міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами;

  • ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.

Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

1. найменування сторін;

2. предмет договору;

3. вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4. порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5. порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

6. права та обов'язки сторін;

7. порядок контролю та звіту сторін;

8. порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

9. визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

10. порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11. умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

12. порядок здійснення ремонту;

13. відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

14. порядок вирішення спорів;

15. перелік форс-мажорних обставин;

16. строк дії договору;

17. умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18. дата і місце укладення договору. [28-32]

Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування.

Організатором конкурсу є власник чи балансоутримувач або уповноважена ним особа. Організатор конкурсу зобов'язаний оприлюднити конкурсні умови. Конкурсні умови мають містити:



  • перелік житлово-комунальних послуг, на надання яких оголошено конкурс;

  • вимоги до учасників конкурсу;

  • вимоги до обсягів надання житлово-комунальних послуг;

  • вимоги до якості виконання з урахуванням діючих стандартів, нормативів, норм і правил;

  • термін, на який укладається договір, та підстави його розірвання;

  • інформацію про об'єкт конкурсу щодо надання житлово-комунальної послуги.

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах:

1. доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;

2. нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;

3. відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4. відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;

5. відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;

6. відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;

7. гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. [14-18, 51]

Житлово-комунальне господарство є галуззю сфери послуг і найважливішою частиною територіальної інфраструктури, що визначає умови життєдіяльності людини, перш за все комфортності житла, його інженерне впорядкування, якість і надійність послуг транспорту, зв'язку, побутових і інших послуг, від яких залежить полягання здоров'я, якість життя і соціальний клімат в населених пунктах.



У складі ЖКГ виділяються наступні підгалузі:

  • житлове господарство і ремонтно-експлуатаційне виробництво;

  • водопостачання і водовідведення;

  • комунальна енергетика (электро, тепло, газопостачання);

  • міський транспорт (автобус, трамвай, тролейбус);

  • інформаційне господарство (кабельні мережі, супутникове телебачення, оптоволоконні системи і електронні канали зв'язку, системи комп'ютерного зв'язку і забезпечення;

  • зовнішнє міське впорядкування, що включає дорожнє господарство і дорожньо-транспортне будівництво;

  • санітарне очищення територій (вуличне прибирання, будинкове очищення з утилізацією побутових і харчових відходів);

  • зелене господарство (озеленення міст, квітникарство);

  • готельне господарство;

  • побутове обслуговування (лазні, пральні, ритуальне обслуговування);

  • вуличне освітлення.

До особливостей ЖКГ як галузі народного господарства, можна віднести:

  • поєднання виробничих і невиробничих функцій, пов'язаних з виготовленням матеріальних продуктів і наданням послуг;

  • особливу соціальну значущість, що підсилює необхідність державного регулювання і контролю з боку споживачів;

  • поєднання комерційних (орієнтованих на досягнення прибули) і некомерційних організацій;

  • галузь представлена як природними монополіями (транспортування енергії і рідин), так і галузями, в яких можлива і необхідна конкуренція (виробництво товарів і послуг);

  • різноманіття організаційно-правового статусу підприємництва (з утворенням і без утворення юридичної особи) і форм власності;

  • поєднання крупного (виробництво енергії, водоканал, трубопровідні мережі і так далі) і малого бізнесу;

  • розосередження центрів надання послуг відповідно системі розселення, що обусловлює особливу роль місцевих органів самоврядування;

  • особлива значущість екологічного і санітарно-епідеміологічного контролю;

  • необхідність гарантованого забезпечення мінімуму послуг незалежно від платоспроможності населення;

  • різноманіття споживачів (громадяни, їх асоціації, підприємства, бюджетні організації).

Основні напрямками розвитку ЖКГ України можна виділити наступні:

  • демонополізація житлово-комунального господарства та розвиток конкурентного середовища повинні забезпечити високу якість надання послуг та ефективність використання ресурсів;

  • поступове скорочення кількості пільгових категорій громадян та створення надійного механізму боротьби з боржниками позитивно вплине на якість послуг;

  • запровадження договірних відносин між виконавцями та споживачами на основі цивільного договору про надання житлово-комунальних послуг, який повинен визначати не тільки предмет договору, але і його характеристику;

  • вдосконалення нормативно-правової бази, яка б регулювала встановлення тарифів і оплату комунальних послуг, а також чітко розмежувала функції та відповідальність між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування.

Якість надання послуг житлово-комунальним господарством, м’яко кажучи, незадовільна, тому жителі багатьох будинків Києва відокремлюються від ЖКГ та створюють свої локальні кооперативи – ОСББ. Вони вже давно забули про неприбрані сходи, обдерті стіни та фасад будинку. У них завжди працює ліфт, перед будинком доглянутий газон, на сходовій клітці вази з квітами, а ввечері світить світло.

Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) мають на меті залучення громадян не тільки до участі у вирішенні питань впорядкування будинків та прибудинкової території, встановлення добросусідських відносин, а й повне самообслуговування та самофінансування житла. Вони самостійно розраховують розміри внесків членами ОСББ на утримання будинку та прибудинкової території, здійснюють контроль за надходженням платежів мешканців за надані житлово-комунальні послуги у конкретному будинку, а також за раціональним використанням цих коштів.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка