Зміст Вступ 2 Проблеми трудового виховання старших дошкільників. 9 Види чергувань та їх характеристика 17



Скачати 358.7 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір358.7 Kb.


Зміст

Вступ 2

1. Проблеми трудового виховання старших дошкільників. 9

2. Види чергувань та їх характеристика 17

3. Особливості організації чергувань в старшому дошкільному віці 25

4. Управління роботою чергових з боку вихователя 30

5. Дослідницька робота 35

Висновки 37

Список використаної літератури 40

Додатки 42




Вступ


Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.

В.О.Сухомлинський

У сучасному світі стрімко зростають темпи життя: в усі сфери діяльності людини проникаю поняття «швидко». З ранніх літ засвоює це слово і дитина. Маля повсякчас чує «швидше…» в різних варіантах: одягайся, прокидайся, збирайся, думай, читай і т.д. не замислюються дорослі над тим, що самі формують у дитини поверховість, недбалість, безвідповідальність, і, що найнебезпечніше, створюють умови для нервових розладів.

Дитина інтуїтивно чинить супротив заданим темпам, захищається спробами на зразок: «Я сам !», ігноруванням вимог, а то і відкритим непослухом.

Тож батькам варто вчитися бути терплячими і намагатися порозумітися із власною дитиною. Татам і мамам потрібно звернути увагу на таке важливе поняття, як праця. Дитяча праця має надзвичайно високий потенціал, а тому її треба якнайширше задіювати й ефективно застосовувати в життєвому просторі дитини.

Вона – неодмінний чинник виховання у дошкільнят громадських якостей, формування у них вмінь колективної співдіяльності. Зрозуміло, ці процеси не закінчуються у дошкільний період, але основи формування таких якостей, як самостійність, відповідальність, здатність до самооцінки, активність, ініціативність закладаються саме в цьому віковому етапі. І саме в дитячій праці поєднуються такі актуальні для сьогодення поняття, як «швидко», та «якісно».

Плануючи та організовуючи трудову діяльність дітей різного віку, дорослі мають пам’ятати про її виховний вплив, зв’язок із грою, зважати на вікові особливості дітей. Дитячу працю слід розглядати в двох аспектах:



- обов’язкові трудові справи – це переважно справи повсякденного життя ( самообслуговування, щоденна допомога на кухні вдома, чергування в їдальні в дошкільному закладі, спільна праця однолітків і дорослих).

- трудові справи за інтересами (індивідуальна робота,індивідуальні та групові, короткочасні й тривалі доручення, спільна праця дітей різного віку, спільна праця дітей і дорослих).

Сфера участі дошкільнят у трудових справах родини зводиться, як правило до господарсько-побутової (прибирання, приготування їжі), праці в природі, художньої. Варто пам’ятати: дитина як особистість починає формуватися на першому році життя. Їй цікава і необхідна оцінка дорослих (близьких і чужих). Вона намагається бути самостійною й незалежною.

Тож уже на першому році життя починаємо вчити маля самостійно їсти, вдягатися і роздягатися, контролювати свої фізіологічні потреби і навіть допомагати в домашніх справах. Бажано, щоб це таке часто вживане дорослими слово «швидше» дитина чула не в ситуації роздратування, а в позитивній оцінці своїх старань. Поступово з плином часу потрібно привчати дитину самостійно підтримувати порядок в домі, сервірувати стіл, розстилати скатертину чи серветки, правильно розміщувати столові прибори (тарілки, ложки, вилки, ножі, чашки, блюдця), хлібниці, серветки, вази з квітами. Прибирати після їжі, витирати стіл. Вчити стежити за порядком в ігровому куточку, в шафі з дидактичним матеріалом. В дитячому садочку раз на місяць усіх дітей об’єднуємо для виконання якоїсь роботи, наприклад: миття іграшок,будівельного матеріалу, прання лялькового начиння,ремонт книжок і коробок для настільних ігор, прикрашання кімнати до свята. Удома доручаємо прати свої невеликі речі (носовички, шкарпетки, трусики). Допомагаємо освоювати нові операції з тістом. Учимо, зокрема користуючись різноманітними формами, виготовляти з готового тіста печиво, коржі, бублики, вареники. Привчаємо дбати про менших дітей, навчати їх простих трудових дій та допомагати виконувати різні трудові справи. Залучати до прибирання майданчика в різні пори року.

В подальшому розвитку дитини до початку шкільного віку нам потрібно закріпити в дитини вже набуті навички , особливо це стосується правил особистої гігієни: мити руки після праці, відвідування туалету, перед їдою без нагадування, вранці умиватися та чистити зубки, стежити за чистотою нігтів, митися та чистити зубки вдома перед сном.

Тому для більш ширшого дослідження даної проблеми в курсовій роботі, за об’єкт дослідження була вибрана область трудового виховання старших дошкільників.

Предмет дослідження: педагогічні умови для вирішень завдань трудового виховання.

Мета роботи: дослідити роль різних видів чергувань в трудовому вихованні дошкільників.

От за словами відомого педагога Василя Олександровича Сухомлинського, людина вийшла із світу тварин і стала обдарованою істотою не тільки тому, що зробила своїми руками перше знаряддя праці, а й тому, що побачила глибину синього неба, мерехтіння зірок, багряний захід перед вітряним днем, безкраю далечінь степів, журавлиний ключ у синьому небі, відображення сонця в прозорих каплях ранкової роси, сірі нитки дощу в похмурий, осінній день, ніжне стебло і блакитний дзвоник проліску, - побачила і здивувалася і почала створювати нову красу.

Людина стала людиною, коли почула шепіт листя і пісню коника, журчання весняного струмка і дзвін срібних дзвоників жайворонка в бездонному літньому небі, кружляння сніжинок і стогін завірюхи за вікном, ласкавий плескіт хвилі і урочисту тишу ночі, - почула і, затамувавши подих, слухає сотні і тисячі років чудову музику життя.

Ось саме з цих причин потрібно виховувати дітей з любов’ю до природи, із прищепленням їм, малим, ще нерозумним та допитливим «особистостям» щирої людяності. Чудово, коли прогулянки, чи колективна праця на природі поєднується із елементами розповіді та виховання.

Краса рідного краю, що відкривається завдяки фантазії, творчості, - це джерело любові до Батьківщини, розуміння й відчуття величі, могутності Батьківщини приходить до людини поступово і має своїми джерелами красу. Вихователям при вихованні дітей потрібно обережно готувати дитину до того моменту, коли буде сказано про велич і могутність рідної землі. Нехай дитина відчуває красу і захоплюється нею. Нехай в її серці і пам'яті назавжди збережуться образи, в яких втілюється Батьківщина. Краса - це крові і плоть людяності, добрих відчуттів, сердечних відносин... Посмішка, топлення перед красою - стежка, яка повинна привести до дитячих сердець.

У світі є країни, де природа більш яскрава, чим наші поля і степи, але рідна краса повинна стати для наших дітей самою дорогою. Потрібно, щоб діти не просто бачили, як дерева вкриваються весною білим простирадлом, як над золотими дзвониками хмелю літають бджоли, як наливаються яблука і червоніють помідори, - все це вони повинні сприймати, як радість, як повноту духовного життя. Нехай дитинство згадується їм в яскравих, сонячних образах: сад в білому вбранні цвітіння, неповторне звучання бджолиної арфи над полем гречки, глибоке, холодне осіннє небо з журавлиним ключем над горизонтом, сині кургани, багряний захід, верба, яка похилилась над дзеркалом річки, стрункі тополі край дороги - все це хай залишить свій відбиток у серці дитини, як краса життя в роки дитинства.

Систему В.О.Сухомлинського без перебільшення можна назвати універсальною щодо широти охоплення системотворчих феноменів та глибини й переконливості інтерпретації їх причинно-наслідкових зв'язків. Свідченням цього є ємність термінологічного апарату, що його застосовує й творить Василь Олександрович, «конструюючи» свою педагогічну систему.

Звернення до серця і розуму дитини, а не намагання повчати, вказувати їй, розпоряджатися нею, є найкращим, психологічно довершеним інструментом, який завжди спрацьовує, викликає відгук дитячої душі, бажання стати кращим.



Актуальність теми роботи. Сучасні тенденції розвитку дошкільної освіти знайшли своє відображення в тих матеріалах, що зобов’язані реалізувати зміст навчання і виховання методами індивідуальної чи колективної праці. Це, насамперед, програма виховання і навчання дошкільників за принципом, описаним у працях В.О. Сухомлинського. Основні її принципи – гуманізація виховного процесу, що полягає в орієнтації вихователя на особистість дитини, на її вікові та індивідуальні особливості, у підтримці пізнавальної активності, корекції негативних проявів; принцип узгодження колективних та індивідуальних форм і методів роботи з дітьми в старших групах з метою принципового збільшення питомої ваги індивідуальної роботи.

Завданням для виконання роботи є висвітлення таких основних питань як:

1. Загальний аналіз проблем трудового виховання старших дошкільників.

2. Пояснення напрацювань В.О. Сухомлинського з точки зору виховання дошкільників методами колективної та індивідуальної праці, трудової діяльності вдома, в групі та на природі.

3. Звернути увагу саме на вид праці дошкільнят, як чергування.

4. Охарактеризувати та пояснити види чергувань.

Щоб сформувати знання дітей про чергування необхідно їх закріплювати в повсякденному житті і дитячому садку. В додатках наведені практичні приклади для застосування на практиці під час впровадження системи чергувань в програму садочка.

Дана робота складається із вступу, п’яти основних розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. Курсова робота ґрунтується на аналізі науково-методичної літератури, методичних посібників та власного педагогічного досвіду, здобутого мною під час практики в дитячому садочку.

1. Проблеми трудового виховання старших дошкільників.


Як організувати активну діяльність дітей, щоб вона сприяла їхньому розумовому розвиткові, формувала пізнавальний інтерес, розвивала думку, забезпечувала успішне засвоєння знань? Чималого значення розв'язанню цієї проблеми надавав Василь Сухомлинський. Видатний педагог розглядав активну розумову діяльність як своєрідний місток, що з'єднує мову й думку, й намагався так планувати її для своїх вихованців, щоб у ній яскраво відбивалися й осмислювалися відношення та взаємозв'язки між предметами та явищами дійсності.

У практикованій В. Сухомлинським методиці проведення уроків трудової діяльності серед природи важливим є вибір середовища, де можна було б ґрунтовно досліджувати спостережувані об'єкти та явища. Дорослий веде дітей у сад, до лісу, у поле або на берег ставка, висвітлює перед ними найрізноманітніші грані предметів, відношень, залежностей. Ось таке бачення світу, завдяки якому людина стає не пасивним спостерігачем, а відкривачем істини, стверджує педагог, є народженням живої думки. Василь Олександрович переконував, що запобігти згасанню вогника цікавості в дитини можна лише тоді, коли навчимо її активно бачити світ. Під час спостереження вона не лише чує, а й чуттями сприймає слова рідної мови, які зливаються у її свідомості з яскравими незабутніми картинами, що хвилюють душу, а тому й стають особистими, своїми. При цьому закладаються «найтонші корені, що живлять жадобу знань, народжується бажання пізнавати - бути розумним, освіченим».



Завдання вихователя - відкрити дітям незрозуміле, збудити в них прагнення дізнатися про нього. Несміливі й сором'язливі стать допитливими мислителями, зауважує В.Сухомлинський. І чим краще вдалося педагогові привернути увагу до ще неодягненого, тим глибше здивування, тим яскравіше прагнення пізнавати і знати. Мудрою порадою звучать його слова: «Школа мислення, що починається в перший період навчання, не повинна припинятися ні на один день».

Отож педагогам належить широко використовувати природні чинники для формування самостійного мислення дітей, збагачення їхнього словника, вироблення вміння з'ясовувати взаємозалежність природних явищ для активізації пізнавального інтересу. Відокремлення ж від довкілля, обмеження розвитку мови лише слуховим сприйманням втомлює дитину, вона втрачає інтерес до навчання. [1, ст. 25-55].

Щодо формування моральних почуттів, найблагородніших рис і якостей особистості особливо сприятливий вік раннього дитинства. У цьому віці порівняно легко формуються такі моральні цінності особистості, як колективізм, дисциплінованість, працьовитість і бережливість, почуття обов'язку і відповідальності, дружби, товаришування, поваги до праці й людей праці. У підлітковому і юнацькому віці інтенсивно формуються світоглядні і морально-вольові якості особистості - ідейні переконання, патріотичні ідеали, громадянська зрілість.

В.О.Сухомлинський назвав цей вік періодом становлення громадянина, світоглядним віком, періодом формування вольових якостей і характеру молодої людини. Ось чому дуже важливо для всіх, хто має справу з вихованням дітей, знати не тільки вікові та індивідуальні особливості розвитку дитини, а й ті умови, за яких успішно формуються й виховуються в тому чи іншому віковому періоді найбільш значущі риси і якості особистості, та забезпечити їхній максимальний розвиток. Своєчасність виховного впливу - запорука успіху у вихованні молодої людини. [2], [3, ст. 78].

У педагогічній науці та практиці суспільного дошкільного виховання великого значення надається організації спільної діяльності дітей як важливому засобу формування в них початків колективістських взаємин, які є метою і водночас умовою комуністичного виховання підростаючого покоління.

Спостереження показують, що залучення дитини до роботи разом з ровесниками допомагає їй відчути й зрозуміти необхідність виконувати загальноприйняті норми та правила взаємодії, формує вміння підпорядковувати свої особисті цілі й наміри груповим заради успіху загальної справи. Правильно організована спільна діяльність дітей сприяє тому, що вони поступово навчаються поважати товаришів, розуміти їхні бажання, інтереси, вболівати не лише за свою частку праці, а й за роботу своїх товаришів та її кінцевий результат. Під час виконання колективних або групових завдань у дитини часто виникає потреба поділитися з товаришем власним задумом, досвідом, умінням. Спільні переживання радощів успіху або смутку з приводу тимчасових невдач зближують дітей, згуртовують їх навколо єдиної мети. Емоційне піднесення сприяє розвиткові дружніх взаємин не лише в колективній діяльності, а й у повсякденному спілкуванні, вихованню дружніх відносин. Проте було б неправильно вважати, що залучення .дітей до спільної діяльності само, по собі забезпечує виникнення позитивних взаємин між ними, формування у них колективістських почуттів.

Слід наголосити, що хоча спільна діяльність дошкільників, особливо старших, і спрямована на досягнення певного результату роботи, однак головна її мета — засвоєння дітьми правил взаємодії з ровесником, вправляння у позитивних формах спілкування з товаришами і турботливому ставленні до них. Значення спільної продуктивної діяльності для виховання дітей навіть важко переоцінити, адже вміння правильно поводитися під час організації спільної діяльності та в її процесі вкрай необхідне маленькій людині для майбутньої участі в житті шкільного виробничого колективу, у громадській діяльності й водночас для формування моральних рис особистості дитини. Звичайно, спільна діяльність лише тоді позитивно впливає на дітей, коли вихователь створює для цього відповідні умови, попередньо готує дошкільників до неї. Насамперед важливо, щоб діти володіли певними уміннями та навичками роботи з тим чи іншим матеріалом, без нього про організацію спільної діяльності не може бути мови. Потрібно, щоб зміст завдань, відібраних для колективного виконання, давав змогу об'єднувати дітей у невеликі підгрупи; щоб у процесі роботи вихователь широко використовував методи, спрямовані на формування дошкільників способів погодження дій і позитивних норм спілкування тощо. Якщо педагог не виховуватиме його, діяльність дошкільників залишиться нейтральною до виховних завдань і діти, хоч працюватимуть разом, досвіду позитивних взаємин не набудуть.

Спільність повинна бути у всіх видах діяльності дітей: грі, у праці, на заняттях. Проте аналіз навчально-виховного процесу в дошкільних закладах показує, що педагог організовує спільну діяльність частіше в іграх дітей, під час праці на ділянці, в ігрових куточках та в куточках живої природи. На заняттях навіть у старших та підготовчих до школи групах спільна діяльність дітей практикується, як правило, дуже рідко. Саме цим пояснюється відсутність у них елементарних умінь домовлятися про спільну діяльність: погоджувати задум, приходити до згоди, розподіляти обов'язки, в коректній формі виражати ровеснику свої претензії або зауваження. Як правило, все це бере на себе вихователь. Приступивши до виконання :спільного завдання, діти виявляють невміння користувався спільним матеріалом — кожний намагається привласнити якомога більше собі незалежно від реальної потреби в ньому. А це, зрозуміло, неминуче призводить до конфліктів, які уладнуються лише завдяки втручанню дорослого. Під час виконання спільного завдання в багатьох дітей досить чітко виявляється індивідуалістична спрямованість на досягнення успіху лише у власній частині роботи. Результат партнера часто зовсім не цікавить дитину, а іноді навіть породжує і ревниве ставлення до успіху іншого. [9, ст. 110-122], [11]

Ян-Амос Коменський також багато своїх праць присвятив вихованню та навчанню дошкільників, зокрема він наголошував на тому, що успіхи дошкільного навчального закладу в навчанні й вихованні учнів залежать передусім від вихователя. Ця професія є «найпочеснішою під сонцем», а тому «найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями». Педагог чи вихователь повинен любити свою справу, бути працьовитим, ентузіастом, сповненим життя, діяльним і чуйним, любити учнів, ставитися до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою і завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не лише вчителя, а й вихователя. [16]

У старшій групі розширюється уявлення дітей про навколишній світ, збагачується їхній життєвий досвід. Діти цього віку дізнаються про роботу колгоспників, які створюють машини, виготовляють меблі, шиють одяг, працівників деяких установ культурно-побутового обслуговування населення (ательє, пошти, лікарні, бібліотеки).

На цьому віковому етапі діти повинні вміти вільно й самостійно використовувати знання про працю та трудові взаємини працівників дитячого садка: виховательки, няні, кухаря, лікаря, медичної сестри, музичного керівника, двірника, познайомитися з трудовими обов’язками пралі та завідувачки дитячим садком, про трудові взаємини дорослих, про взаємозалежність праці вихователя і няні, няні і кухаря, вихователя і музичного керівника.

Діти цього віку повинні уявляти, наскільки складна і різноманітна праця виховательки: вона їх навчає, дбає про їхнє здоров’я, гуляє з ними, дбає про те, щоб вони росли дружними і веселими. Діти шанують, поважають вихователя, і допомагають їм у роботі: поливання квітів, ремонт іграшок і книг, готування матеріалів до занять. Також діти допомагають няні розставляти і збирати посуд, витирати пил. Віці відносини діти відображають і у іграх.

Вихованців старшої групи знайомлять з роботою лікаря і медичної сестри в поліклініці. Новою є тема «Аптека», її робота та трудові обов’язки її працівників. Також ознайомлюють дошкільнят з роботою швачок, прасувальниць, працівників ательє і модельєрів, закрійників, пошти, бібліотеки, магазину. У старшій групі розширюються знання дітей про будівельні професії. Вони дізнаються, як працюють екскаваторник, столяр, покрівельник, електрик, тесля. Діти набувають знань про трудові дії, послідовність виконання їх, способи використання інструментів, про взаємодію і злагодженість у праці робітників різноманітних будівельних професій. Будівельники сумлінно працюють, щоб будівлі були міцними, зручними, радували людей. Підготовча до школи група – найважливіший етап у формуванні в дітей уявлень про працю дорослих та її значень в житті суспільства, у вихованні позитивного ставлення до трудової діяльності. В цій групі закріплюють знання дітей про працівників дитячого садка, будівництва, транспорту, розширюються уявлення про працю в промисловості, сільському господарстві в сфері культурно-побутового обслуговування населення.

У підготовчій групі обсяг уявлень дітей про працю людей, зайнятих у сфері культурно-побутового обслуговування населення, значно розширюється й поглиблюється. Діти повинні дізнатися, що магазини бувають різні за призначенням: продуктовий, одягу, спортивних товарів, книжковий, іграшок. Обслуговуванням покупців у магазині займаються продавці, касир, завідувач магазином.

На пошті приймають і відсилають листи, телеграми. Також відбуваються міжміські телефонні розмови. Ознайомлюючись з роботою бібліотеки, діти дізнаються про роботу бібліотекарів і про те, як створюються книжки. Знайомимо дітей зі школою. Учні навчаються в класних кімнатах. Крім класів у школі є бібліотека, спортивний зал, їдальня, мед кабінет, приміщення. Навчають дітей вчителі. Діти цього віку повинні більше дізнатись про роботу різних лікарів у дитячій поліклініці: зубного, хірурга, окуліста. Закріплюються знання про роботу працівників аптеки, окремо розглядаються робота швидкої допомоги, персоналу лікарні. На цьому віковому етапі закріплюються знання дітей, що транспорт – важлива галузь. Його призначення – перевозити людей і пасажирів. Обслуговує транспорт велика кількість працівників різних професій. Уточнюються знання про міський транспорт – автобуси, трамваї, тролейбуси, легкові автомобілі. Обслуговування автобусів здійснюється працівниками автопарку, диспетчера, механіком, прибиральницею.

Продовжуючи ознайомлювати дітей із залізничним транспортом, розказуємо, що пасажирів супроводжує провідник, а вантажні поїзди обслуговують: диспетчер, складач поїздів, стрілочник, механік, оглядач вагонів, черговий по станції. На повітряному транспорті працюють пілот, радист, штурман, механік, бортпровідник. Будівельники споруджують житлові будинки, приміщення для дитячих садків, шкіл, лікарень, бібліотек, театрів, промислові підприємства. Ознайомлюють дітей з професіями архітектора, електрозварника, сантехніка, бульдозериста. Продовжується ознайомлення з працівниками сільського господарства працівниками промислового виробництва.

Знання дітей про працю треба поступово розширювати і поглиблювати. Не можна за один раз давати велику кількість знань, бо тоді діти набувають уривчастих, поверхневих знань, які мало впливають на формування правильного ставлення до праці, на вироблення трудових навичок і вмінь. Кожного разу потрібно давати невелику кількість знань, доповнювати вже відоме новими знаннями і закріплювати раніше набуті. Тільки при поступовому розширенні знань про той чи інший вид праці можна виробити у дітей правильне уявлення про нього і потрібне ставлення. [17]

2. Види чергувань та їх характеристика


Однією з форм організації праці в старшій групі є чергування.

Чергування — форма організації праці дітей, що передбачає обов'язкове виконання дитям роботи, направленої на обслуговування колективу. Діти по черзі включаються в різні види чергувань, що забезпечує систематичність їх участі в праці. Призначення і зміна чергових відбуваються щодня. Чергування мають велике виховне значення. Вони ставлять дитину в умови обов'язкового виконання певних справ, потрібні для колективу. Це дозволяє виховувати у дітей відповідальність перед колективом, дбайливість, а також розуміння необхідності своєї роботи для всіх.

Ця форма доручення полягає у систематичному виконанні дитиною трудових обов'язків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють розвиток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль І напружень, що зумовлює її фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів, виробляє усвідомлення значущості своєї праці, навички роботи на конкретний результат. Вони є дієвим засобом виховання почуття відповідальності у дошкільників, формування самостійності, працелюбства, взаємодії у колективній роботі.

Чергування вводяться поступово. У молодшій групі в процесі виконання доручень діти набули навичок, необхідних для накриття на стіл, сталі самостійніші при виконанні роботи. Це дозволяє в середній групі на початку року ввести чергування по їдальні. Щодня за кожним столом працює один черговий. Вихователь учить дитину дотримувати послідовність в роботі, контролює його, приходить на допомогу, враховуючи його індивідуальні особливості.

З дорослішанням дошкільників поступово ускладнюються їхні доручення за змістом роботи, формами об'єднання дітей, вимогами до самостійності й самоорганізованості. Залежно від мети, яку переслідує педагог, для чергувань об'єднують дітей з однаковим рівнем трудових умінь, працелюбства, почуття відповідальності (для вдосконалення навичок взаємодії у колективній роботі) або з різним, але не дуже контрастним рівнем трудових умінь і самостійності (з метою вирівнювання розвитку). Для забезпечення психологічної сумісності дітей під час колективних чергувань педагог має добре знати їхні індивідуальні особливості, з урахуванням яких розподіляти конкретні доручення.

Оцінюючи роботу чергових, він підкреслює їх старанність, ретельність виконання обов'язків, турботу про товаришів, допомогу, надану дорослому. У другій половині року вводяться чергування по підготовці до занять. Вихователь призначає 2—3 чергових (залежно від об'єму роботи) і сам розподіляє між ними роботу («Микола, ти поставиш на кожен стіл стакан з пензликами», «Вірочка, тебе я попрошу розкласти клейонки і ганчірочки» і ін.), приходить їм на допомогу, учить дітей доводити справу до кінця, прибирати використане устаткування.

У дітей старшого дошкільного віку необхідно формувати уміння не лише прийняти, але і поставити трудове завдання, представити результат її виконання, визначити послідовність операцій, відібрати необхідні інструменти, самостійно вести трудовий процес (при невеликій допомозі вихователя). Індивідуальні доручення по догляду за рослинами і тваринами стають тривалими. Дитині доручають виростити рослину в дарунок малятам, мамі. 2— З дітям дають тривалі доручення — доглядати грядку на городі, за клумбою і т.д.



Планування чергувань. З початку року в кожній групі слід чітко розподіляти дітей за різними видами чергувань так, щоб кожна дитина по черзі виконувала обов'язки чергового на різних ділянках роботи. Практика підтвердила доцільність такого розподілу чергувань, коли дітей призначають черговими по двоє в різних видах чергувань. По кожному з них чергові працюють один- два дні. На початку року в середній групі вихователь може призначити дітей ,щоб поступово привчати їх до виконання обов'язків чергового на тій чи іншій ділянці протягом цілого дня. Кращим варіантом призначення чергових у старшій і підготовчій до школи групах є такий ,коли діти чергують по два дні, це дає можливість закріпити їх трудові вміння. У підготовчій групі можна запроваджувати і такий порядок , коли діти переходять від одного виду чергування до іншого - від чергування в куточку природи до чергування на заняттях і так далі . При цьому протягом кількох днів дитина виконує обов'язки чергового на різних ділянках, що потребує відповідної її підготовки, міцних трудових умінь.

Важливою умовою в організації чергувань є чітке визначення кола обов'язків чергових і з послідовністю їх виконання.

Коло обов'язків чергових визначене "Програмою виконання в дитячому садку", воно спрямоване на ускладнення цих обов'язків в різних вікових групах. В молодшій групі діти лише привчаються до чергування, вони допомагають няні сервірувати стіл (розставляють склянки з серветками, блюдця, розкладають ложки, виделки),

В групі дітей шостого року життя вихователь ускладнює обов'язки, визначає їх чітко по кожному з видів чергування. Черговим по їдальні - охайно сервірувати стіл до сніданку, обіду чи полуденка, за допомогою дорослих розстеляти скатерку, самостійно розкладати столові прибори, хліб в хлібниці, фрукти в вази. Черговим на заняттях - під час підготовки до занять розставляти стільці, розкладати в певній послідовності матеріал до занять, складати приладдя, матеріал. Черговим в куточку природи щоденно поливати квіти, розпушувати грунт, допомагати чистити акваріум, клітки для птахів і т.д.

В підготовчій до школи групі обов'язки чергових ще більше ускладнюються, вихователь привчає дітей охайно , швидко розкладати матеріал та складати їх після занять.

Треба пам'ятати і про те, що прибирання матеріалів після заняття черговими не звільняє всіх дітей від прибирання свого робочого місця. Кожна дитина після закінчення заняття збирає і складає в коробочку свої олівці, кладе на місце малюнок, пластилін, миє пензлик, прибирає обрізки паперу тощо.

Послідовно виконувати обов'язки діти навчаються від вихователя і один від одного. Діти, які оволоділи цим умінням, стають надзвичайно вимогливими, іноді навіть причепливими. Ця вимогливість спочатку виявляється в дитячих скаргах, а згодом в прямих вимогах чергових до дітей. У цьому виражаються перші спроби дітей самостійно впливати на поведінку товаришів. Спочатку скарги вихователеві на дитину, що не виконала правила, потім пряме звертання до дитини з проханням виконати щось і нарешті постійна вимога виконати певне правило - ось шлях розвитку самосвідомості чергового і правильного ставлення його до товаришів.

Організовуючи чергування, важливо чітко розподілити обов'язки між: черговими, щоб кожна дитина знала свою ділянку роботи. Практика показала, що відповідальність дошкільників за свою роботу підвищується, коли вони знають за що конкретно відповідають.

Ось наприклад. На занятті з лічби чергують Мишко і Оля. Матеріал, який діти готують до заняття дуже різноманітний і цікавий: ілюстровані посібники, що зображують "ставки", дрібний лічильний матеріал "качки" і "рибки" у коробочках.

Мишко розставляє на столі "ставки", перелічує їх, грається з ними, а Оля розставляє на столі коробочки з лічильним матеріалом. Мишко підходить до Олі, просить у неї коробочку з "качечками", дівчинка не дає, бо хоче сама виконувати цю роботу. Мишко незадоволений, скаржиться вихователю. Чергування затягується. Завдання вихователя підійти та пояснити дітям як вони повинні поділити свої обов’язки.

Чергування у куточку природи має велике виховне значення. В процесі праці у дітей формують дбайливе відношення до природи. Праця в природі сприяє вихованню відповідального відношення до своїх обов'язків. Доглядаючи рослини і тварин, діти переконуються в його необхідності. Але виховати відповідальне відношення до праці в природі можливо лише за умови, якщо діти володіють трудовими навиками, розуміють значення своєї праці.

Чергування в куточку природи створює сприятливі умови для сенсорного виховання дошкільників. Педагог учить дітей при досягненні цілей і результатів праці орієнтуватися на характерні ознаки предметів. Так, щоб визначити, чи має потребу рослина в поливанні, необхідно врахувати її стан — пружність, щільність листя і стебла або його млявість, м'якість; стан ґрунту — його вологість, щільність і тому подібне.

В процесі праці діти усвідомлюють залежність стану рослин від умов їх зростання, дізнаються про те, що зміна середовища закономірно спричиняє за собою зміну в стані рослин. Освоєння цих зв'язків і залежностей надає вплив і на відношення до праці: вона стає більш осмисленою і цілеспрямованою. У дітей формується стійкий інтерес до праці, працьовитість.

Чергування в куточку природи є одним із способів розвитку спостережливості. Виховання уміння малят прийняти мету спостереження, усвідомити його результат буде ефективніше, якщо спостереження зв'язане насилу.

Крім виховних, в процесі праці в природі вирішуються і освітні завдання. Діти отримують уявлення про об'єкти праці, властивості і якості рослин, їх будову, потреби, основні стадії розвитку, способи вирощування, сезонні зміни в житті рослин; про тварин, їх зовнішній вигляд, потреби, способи пересування, звички, способі життя і про його сезонні зміни. Вони вчаться встановлювати залежність між місцем існування, способом життя тварини в природі і способами догляду за ним в куточку природи.

У середній та старшій групі вводиться систематичне чергування дітей по їдальні. Кожний черговий обслуговує один стіл, а тому в ролі чергових виступають 4—5 дітей. При цьому між ними виникають перші форми співробітництва: не заважати один одному, спокійно чекати своєї черги біля роздавального стола, поступитися, коли товариш несе чашки, якщо треба, допомогти йому. Призначаючи чергових, важливо враховувати індивідуальні особливості дітей, рівень сформованості в них трудових навичок. Не варто одночасно призначати черговими метушливих, недостатньо організованих дітей. Бажано, щоб надто рухливу дитину урівноважувала спокійна і організована, яка може не лише підказати товаришеві, а й допомогти. Зрозуміло, спочатку далеко не всі діти з власної ініціативи роблять так. Це здебільшого пояснюється тим, що вони надто захоплюються самим процесом чергування, намагаються виконати роботу дуже добре, а тому майже не помічають поруч себе товариша, який не може самостійно справитися із завданням. Розуміючи це, вихователь вносить потрібні корективи, спеціально створює ситуації спілкування між дітьми:



Оленко, ти вже скінчила накривати на свій стіл. Допоможи, будь ласка, Петрикові красиво накрити його стіл.

- Дмитрику, перевір, чи на всіх столах є пензлики для клею, щоб усім дітям було чим працювати.

Міцно згуртовує дітей, переконує у необхідності спільних зусиль, дає відчутні результати їхня праця в квітнику та на городі. В процесі догляду за рослинами дітей поступово підводять до розуміння залежності стану рослин від догляду за ними. Доручаючи дітям догляд за городніми культурами та квітами, варто нагадувати їм, що коли хтось з них виконуватиме роботу похапцем, неякісно, рослини можуть загинути, а тоді марно пропаде праця всіх дітей групи, які висівали, поливали та прополювали їх. Усвідомивши такий взаємозв'язок своєї праці з працею інших, діти починають не лише відповідальніше ставитися до завдань, а й з власної ініціативи допомагати товаришам, прискіпливіше оцінювати якість виконання доручень. Так поступово формується розуміння взаємозалежності, взаємодопомоги та суспільної користі трудових справ.

[13, ст. 8-25], [15, ст. 43-56]

3. Особливості організації чергувань в старшому дошкільному віці


Звичайно, далеко не всі діти однаково розуміють, чому потрібно допомагати іншим, погано усвідомлюють взаємозв'язок праці тих, хто зайнятий однією справою. Діти, яким завжди допомагають, іноді сприймають це як належне, а тому - часто залишають незавершену справу на своїх помічників й спокійно йдуть гратися. Подібні прояви потребують негайної реакції вихователя, оскільки вони як правило завжди призводять до виникнення конфліктів між учасниками діяльності. З такими дітьми потрібно проводити індивідуальну роботу, їх треба переконувати, що справжні друзі так не поводяться, на конкретних прикладах довести, що від зусиль, старань кожного залежить кінцевий результат роботи, стимулювати до обопільного переживання успіхів.

Байдуже ставлення дітей до своїх помічників найчастіше можна спостерігати там, де вихователь не приділяє достатньої уваги культурі спілкування своїх підопічних — не вчить їх обов'язково дякувати одне одному за виявлену послугу, помічати будь-яке виявлення уваги і турботи товариша, не стимулює їх віддячувати йому тим самим. У результаті діти не вміють належно оцінювати допомогу своїх товаришів і відповідати приязним ставленням до них.

Значення спільних зусиль діти краще усвідомлюють, коли бачать результати своєї праці. Власноручно вирощені квіти, овочі викликають у них радісні переживання, які треба всіляко підтримувати. З цією метою дітей можна зібрати біля клумби чи грядки і показати, як гарно розцвіли квіти, зазеленіли листочки тощо. Як щиро малята радіють, коли в день народження одержують подарунок — букетик квітів, вирощених на груповій ділянці. В такі хвилини почуття радості переживає не лише іменинник, а й його товариші, адже кожний почуває себе причетним до спільної справи. Щоб підсилити усвідомлення дітьми "значення їхньої спільної праці, вихователь нагадує її етапи:

Пригадайте, діти, як навесні ми всі разом перекопували землю, висівали насіння квітів, а потім прополювали, щодня поливали їх. Усі працювали дружно, допомагали один одному, і он які гарні квіти виросли.

Спостереження за характером взаємин дітей у процесі виконання спільного завдання показують, що часто непорозуміння між ними виникає через те, що хтось з партнерів недостатньо володіє тими чи іншими навичками, а тому затримує інших. Тут потрібно організувати допомогу партнерів по спільній діяльності. Діти часто вважають, що допомогти товаришеві означає просто виконати за нього його частину роботи. Слід відзначити, що така форма допомоги не має істотного значення ні для оволодіння відстаючою дитиною трудовими навичками, ні для розвитку її взаємин з помічником. Ефективним є застосування таких форм, як пояснення, порада, показ, спільне виконання завдання. Ці форми допомоги і слід пропонувати старшим дошкільникам під час праці в квітнику, на городі, на ділянці дошкільного закладу. Діти володіють різними трудовими вміннями залежно від набутого ними раніше досвіду. Дехто, наприклад, часто їздить до бабусі в село, на дачу і тому добре навчився працювати лопатою, граблями, поливальницями та іншими знаряддями праці. Ці діти вміють поливати та розріджувати рослини, обкопувати дерева та кущі, поливати їх у міру потреби. Але серед старших дошкільників є й такі, які зовсім не вміють робити цього, і їм конче потрібна індивідуальна допомога вихователя або ровесника.

Колективна праця дітей у квітнику, на городі, ділянці дошкільного закладу особливо згуртовує їх, бо завжди має реальний результат (вирощені квіти, овочі, чисто прибраний майданчик), якого довго чекають, докладаючи для його досягнення спільних зусиль. Скільки радості приносить дітям збирання вирощеного своїми руками врожаю? Вони жваво обговорюють цю подію, пригадують, як навесні скопували грядки, висівали насіння, пололи та проріджували рослини, щодня вранці або ввечері поливали їх.. Такі переживання особливо сприяють зближенню дітей, виникненню між ними взаємної симпатії, бажанню допомогти один одному. Щоб підсилити їх, вихователь може нагадати дітям як вони допомагали один одному:



Наталочко, ти пам'ятаєш, як Оля вчила тебе правильно тримати в руках лопату і перекопувати землю?

А ти, Оленко, ще не забула, як Маринка навчила тебе висівати на грядку насіння редиски?

Такі слова педагога актуалізують у дошкільників почуття вдячності своїм товаришам, викликають бажання чимось віддячити їм. Усе це породжує атмосферу взаємно прихильності й доброзичливості. Хороший виховний вплив справляє пропозиція вихователя пригостити «своїми» овочами працівників дитячого садка, молодших дітей. Зробити це доручають дітям, які найбільш старанно доглядали за рослинами, допомагали своїм товаришам.

Щоб закріпити в дітей уміння розподіляти обов'язки, вихователь може доручити їм таку роботу виконати в молодшій групі: Діти, ви гарно вмієте лагодити книжки та коробки. Вихователька молодшої групи просила, щоб ви допомогли їй. Цього разу ви працюватимете без моєї допомоги. Пригадайте, будь ласка, як минулого разу ми розподіляли роботу. Тепер ви це зробите самостійно. Я впевнена, що кожний з вас вибере для себе ту частину роботи, яку він може виконати найкраще. Не забувайте: виконати роботу швидко ви можете тоді, коли допомагатимете один одному.

Колективна форма праці впливає на процес становлення доброзичливих взаємовідносин між її учасниками.

У зв'язку з тим, що процес ручної праці будується так, що кожна підгрупа виконує своє окреме завдання, часто виникає ситуація, коли одні діти вже закінчують роботу, а іншим для її завершення потрібний ще певний час. Досвідчені вихователі використовують подібні ситуації як. народу для виховання в дітей взаємодопомоги:

Давайте, діти, всі разом допоможемо Петрику, Олі; та Світланці. У них сьогодні було складне завдання, тому води не змогли скінчити роботу разом з усіма. Іншим разом вони допоможуть вам.

Подібні звертання педагога приносять користь, бо стимулюють у дітей прояви взаємодопомоги у ставленні не лише до своїх партнерів по спільній діяльності, а й до товаришів по групі. Це згуртовує дитячий колектив, учить дошкільників вболівати за результати роботи своїх партнерів.

Так, з набуттям досвіду взаємодії у різних видах трудової діяльності взаємини дошкільників стають дедалі усвідомленішими, а зв'язки між ними тривалішими і міцнішими. Під впливом правильного педагогічного керівництва вони поступово переростають у дружні взаємини, для яких характерні вибірковість, симпатія та взаємодопомога. [12, ст. 9-26]


4. Управління роботою чергових з боку вихователя


Коли вихователі не приділяють належної уваги виховному аспекту спільної діяльності, у взаєминах з ровесниками діти користуються тими способами спілкування, які вже склалися раніше. Для одних спільна діяльність справді стає джерелом переживань за успіх спільної справи і створює об'єктивні умови для згуртування всіх її учасників, а для інших — вона лише засіб виявлення особистих інтересів і пов'язаного з цим задоволення від успішного виконання своєї частини роботи. Спільна діяльність породжує між учасниками різні типи взаємин залежно від того, наскільки правильно її організовує педагог:

взаємини дружньої взаємодопомоги, для яких характерне справжнє співробітництво, бажання допомогти товаришеві, якщо в цьому є потреба;

взаємини партнерства, які характеризуються формальним співробітництвом, що ґрунтується на розподілі праці та додержанні законів рівності для досягнення спільної мети;

взаємини співіснування, сусідства, для яких характерне вболівання кожного учасника за успіх власної частини роботи при відсутності будь-якої турботи про спільний успіх.

[9, ст. 58-97]

Відомо, що діти п'ятого року життя відчувають гостру потребу в спілкуванні з однолітками, всіляко намагаються налагодити його. І тут важливо постійно спрямовувати взаємини, які починають набувати усталеного характеру, у русло гуманного ставлення одне до одного. Тут без цілеспрямованого впливу вихователя у його підопічних замість позитивних можуть формуватися негативні навички, а їх перевиховувати, як відомо, досить важко.

Практика показала, що у формуванні навичок культури спілкування з ровесниками в процесі самообслуговування ефективним є такий прийом, коли вихователь, не вдаючись до розгорнутих пояснень, більше використовує різноманітні конкретні ситуації, що виникають у повсякденному житті дітей.

- Тетянко,— звертається до дівчинки педагог,— допоможи Оксані зашнурувати черевики, вона ще не навчилася це робити, а ти вмієш гарно.

- Васильку, розкажи Вові, як правильно користуватися гребінцем. Петрику, застебни верхній ґудзик у Дмитрика, йому це робити дуже незручно.

- Толя, прикрий двері своєї шафи, а то Іра не зможе дістати куртку.

Такі звертання-доручення до дітей орієнтують їх, як слід повестися у тому чи інших випадках, допомагають помічати, що ровесник потребує допомоги тощо. Крім того в подібних ситуаціях діти оволодівають практичним досвідом взаємодії та взаємодопомоги в колективі ровесників, що сприяє їхньому моральному розвитку.

Спостереження за дітьми п'ятого року життя показують, що дехто з них взагалі не вміє допомагати своїм товаришам, інші — роблять це лише після нагадування чи підказки дорослого, а є і такі діти, які свідомо не хочуть це робити.

Отже, педагог повинен шукати індивідуальний підхід до кожного свого вихованця. Добре знання причин і байдужого ставлення деяких дітей до ровесників допомагає і вихователеві знайти адекватні прийоми впливу на них з метою стимулювання позитивних форм взаємин.

Буває і так, що деякі хлопчики і дівчатка вміють добре і швидко вдягатися, але цілком безпомічні, коли треба допомогти іншим. Не варто наполягати на тому, щоб вони це робили. Краще використати інші, не менш важливі у виховному плані прийоми, які опосередковано стимулюватимуть цих дошкільників до виявлення турботи про товаришів. Так, можна доручити цим дітям першими піти в роздягальну кімнату й поставити стільці чи лави так, щоб усім вистачило місця для вдягання. Або ж запропонувати винести на майданчик санчата, граблі, лопатки, різні іграшки (залежно від сезону).

[10, ст. 17-45], [11]

Тепер розглянемо аспекти гуртування вихователем дітей для спільної праці, наприклад на подвір’ї. Існують різні типи взаємин старших дошкільників у процесі спільної продуктивної діяльності.

При першому типі взаємин позитивне ставлення до спільної діяльності емоційно забарвлює весь її процес: «Подивіться, будь-ласка, якими гарними вийшли в нас ці дві блакитні лінії та червона квіточка посередині! Правда ж, весь торт буде красивим, якщо ми всі добре постараємось?» Вболівання за спільну справу відразу ж позначається і на характері взаємин дітей. Оленка з теплими нотками в голосі звертається до Сашка, усміхається йому: «Сашко, ти просто молодець, а я і не знала, що ти так гарно і швидко вмієш працювати!». Діти щиро радіють успіху свого товариша: «Ви тільки погляньте, яку гарну квітку виліпила Маринка!», «Ой, як добре все зробила Наталка!», «А Дмитрик теж постарався!».

Коли дітей об'єднує турбота про спільну справу, обов'язково з'являється взаємна вимогливість: «Ти, Ігоре, працюй старанно, а то ми більше ніколи не візьмемо тебе в свою групу. Ти зараз усіх нас дуже підводиш». «Славо, що робиш? Треба зовсім не так. Он яка в тебе велика квітка, вона займе багато місця, тоді не помістяться прикраси, які роблять інші діти».

У ставленні до товариша з'являється уважність: «Тетянко, давай не будемо більше розмовляти, а то ми заважаємо працювати Оленці. У неї ще візерунок вийде поганим». Таня не постаралась і все вийшло погано.

Вияви такого емоційного ставлення до невдач партнерів по спільній діяльності — вірна ознака справжнього вболівання за спільну справу.

Взаємини формального співробітництва або партнерства характеризуються емоційно позитивним ставленням учасників діяльності до її процесу та результатів при відсутності уваги до переживань товариша з приводу його особистих успіхів або невдач. Діти виявляють радість від схвалення дорослим власного результату, але ревниво ставляться до успіхів іншого. У їхніх взаєминах немає тієї теплоти і вболівання про спільний результат, яку вони демонструють при справжньому співробітництві. Невдачі товариша зовсім не обходять дітей. Яскравим прикладом подібних стосунків може бути така ситуація. Іра, Сашко та, Галя виконують аплікацію. Іра пильно стежить за кожним рухом своїх партнерів, час від часу робить їм зауваження про якість виконання: «Сашко, ти зовсім криво клеїш ланцюжок, робота у нас вийде зовсім поганою». «Галя, дивись, як багато клею ти набираєш на пензлик, папері будуть плями, я вже раз казала тобі про це». Деякі діти при цьому типі взаємин, навпаки, не роблять ніяких зауважень товаришам, які не можуть справитись зі своєю частиною роботи, не повчають їх, а мовчки забирають у них з рук виріб і виготовляють його самі. Ці діти не пробують навчити свого партнера, допомогти або пояснити йому, як слід виконувати завдання, їх цікавить лише кінцевий результат. Коли ж вихователь відзначає досягнення партнера, вони не пропускають нагоди похвалити себе: – «А це я допоміг Толі виконати роботу». [6]



5. Дослідницька робота


Діти дошкільного віку не мають достатнього досвіду спільної діяльності. В роботі з дошкільнятами шостого року життя вихователі приділяють велику увагу чергуванню.

З метою кращого розуміння дитячого чергування. Я провела дослідницьку роботу з дітьми старшої групи. Провела різні дослідження. Щоб дізнатися, як діти ставляться до трудових доручень, як їх виконують, чи допомагають один одному я поставила їм, кілька запитань. "Чи подобається вам чергувати?", "Ви допомагаєте друзям?", "Ви дотримуєтесь черги у чергуванні ?". В результаті цієї бесіди я виявила що всі діти старшої групи добре виконують обов'язки чергових під час чергування по їдальні , на заняттях. Діти самостійно сервірують столи у певній послідовності. Кожна дитина сама прибирає за собою посуд , а чергові змітають крихти зі столу. Обов'язки чергових під час заняття. Діти самостійно розкладають і збирають обладнання. А після заняття діти самостійно прибирають свої робочі місця. Під час спостереження дитячого чергування мене здивувало те що діти навіть чергують в ігровій формі. Наприклад: я спостерігала такий епізод коли дитина несла тацю з чашечками , вона чашечки розставила по столах, а коли відносила тацю, то створила звуки машини. Діти дуже люблять чергувати. Вони слідкують за чергуванням, щоб не пропустити своєї черги. Інколи виникають сутички коли діти хочуть чергувати по декілька разів. Тоді вже втручається вихователь і допомагає їм знайти чия зараз черга.

Нещодавно мені довелося спостерігати за хлопчиком,який тільки прийшов до дитячого садка. Мої дослідження привели мене до висновку , що діти які ходять регулярно з самого малечку до дитячого садка мають навики у чергуванні. Адже, Вова не вміє вірно сервірувати стіл , не вміє сам одягатись і роззуватись.

Я прийшла до висновку, що фізичні і духовні навики дитини дають їй можливість самостійно чергувати, одягатись, роздягатись, готуватись до заняття. Діти самостійно виконують трудові доручення.

Щоб визначити рівень знань діти після домашньої роботи , проводила з дітьми загальну бесіду про навички чергування. Ставила дітей у різноманітні ситуації, розв'язували з дітьми різні задачі. Діти чергували у їдальні , на різноманітних заняттях. Діти мають певні знання і вміння і їх потрібно систематично здійснювати, повторювати , узагальнювати . Діти навики чергування воює мають.

Отже , система роботи по чергуванню допомагає дітям вірно сервірувати столи , готуватися до заняття без вихователя. Під час навчально-виховної роботи діти вчаться вірно, чергувати, допомагати в чергуванні своїм друзям. Таким чином діти уже мають певний досвід, уміють організовано, без допомоги вихователя чергувати. Звичайно за цим повинен слідкувати вихователь. Адже вихователь допоможе розібратись у різноманітних ситуаціях, доступно пояснити, обґрунтувати. Така робота повинна бути систематичною, послідовною. З часом діти будуть засвоювати навички чергування.


Висновки


Виходячи з вище викладеного матеріалу, можна зробити висновок, що дитячий садочок має великі можливості для організації трудової та навчальної діяльності дітей в групі та на природі. Але в ході моєї роботи по дослідженню теми курсової я була вражена великою різноманітністю думок вихователів , педагогів науковців. Але всі вони зводяться до одного-чергування є важливим засобом трудового виховання. Аналізуючи детально різноманітність літератури хочу зазначити що я , майже не знайшла жодної сучасної публікацій чи книжки , яка б приділила належної уваги цьому питанню. А цього не повинно бути.

Педагог, регулюючи колективні взаємини дітей у процесі чергувань, виробляє в них навички колективної праці і суспільної поведінки. З практики відомо, що діти, які не були в дитячому садку таких навичок , звичайно не легко справляється з трудовими обов'язками в учнівському колективі. Вони виділяються з колективу першокласників насамперед тим, що охоче і вміло виконують обов'язки чергових, своєчасно помічають необхідність тієї чи іншої роботи , вміють організовувати свою працю, доводять справу до кінця . Загалом такі вихованці дитячих садків визначаються зібраністю й організованістю, в школі.

Так, можна зробити висновок - що чергування , як систематично організована трудова діяльність дітей, при правильному керівництві нею з боку вихователя, є важливими засобами виховання у дітей багатьох позитивних моральних якостей.

Провідна роль в організації чергувань належить вихователю. Він подає дітям знання, пов'язані з роботою чергового , формує в них трудові й організаторські навички , розвиває позитивне ставлення й інтерес до праці, регулює взаємовідносини дітей.

Я вважаю, що в період здобуття професії вихователя та й під час роботи, необхідно належну увагу приділяти чергуванню та взагалі трудовій діяльності. Так як вона є однією з початкових форм трудового виховання від якої залежить подальший моральний та психологічний характер.

Наприклад, за завданням вихователя діти тривалий час спостерігають за ростом рослин, доглядають та прибирають грядочки, вирощують під наглядом вчителя рослини. Формування складних географічних понять (клімат, погода) потребує самостійних спостережень упродовж року за атмосферою. Такі спостереження привчають дітей глибше аналізувати їх, порівнювати, робити висновки, занотовуючи все це в свої календарі природи та погоди. Заняття, що проводяться з дітьми старшого дошкільного віку повинні обов’язково мати рухливі елементи в приміщення або на повітрі, ігрові частини та в той же час контролюючий елемент, який дозволяє, перш за все, перевірити рівень засвоєного матеріалу, а також виявити певні прогалини в знаннях.

Отже, справжній педагог-вихователь має бути насамперед людиною, яка повинна прищеплювати у своїх вихованців любов до інших людей, до праці, до високих прагнень та ідеалів, життєвої мети. Ростити та виховувати справжню людину - такий основний зміст педагогіки В.О.Сухомлинського. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».

Теорії, практики та напрацювання Сухомлинського постійно використовуються в плануванні виховної діяльності дитячого садочка. По його роботах виготовлено багато програм виховання дітей.

Специфіка роботи школи В.Сухомлинського («Школа радості», «Уроки мислення», «Свято книги», «Кімната казок», «Свято матері», «Свято батька», «Свято хлопчика», «Свято дівчинки» тощо) — приклад використання елементів згаданих технологій у практиці початкових класів того часу. Зараз його напрацювання впроваджуються і в дитячих садочках.

Список використаної літератури


1. Цюпа. І.В. Сухомлинський (Добротворець) // К., 1985.

2. Барабаш. С. Філософія серця, або гуманізм Василя Сухомлинського. - Дзеркало тижня. – 2001. – № 39 (363) .

3. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка // Рад. школа, К., 1978.

4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. К., «Радянська школа», 1976, т. 4.

5. Сухомлинский В.А. Хрестоматия по этике // М., 1990.

6. Іванова. О. Директор школи. Україна. «Про виховання дітей у дошкільному навчальному закладі». Наукова стаття.

7. Сухомлинський В.О. Моя педагогічна система // Рад. шк. — 1988 — № 6.

8. Сухомлинський В.О. Наша «скрипка» (Роздуми про пед. культуру) // Рад освіта - 1966- 21 трав.

9. Кузьменко В. У. Індивідуальне виховання і навчання в освітніх закладах. Навчально-методичний посібник. – К.: КМІУВ імені Б. Грінченка, 2002.

10. Организационные формы обучения. Учебник / Под редакцией Ю.И. Маливаного. –К.: Вища школа, 1991.

11. «Малятко». Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К. 1999.

12. Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в дошкольном учреждении. – М., 2001.

13. Щербак А. П. Тематические физкультурные занятия и праздники в дошкольном учреждении. – М., 2001.

14. Лучич М. В. Прогулки детей в природу. -М.: Просвещение, 1996.

15. Шарыпова Л. В. Физическое воспитание детей младшего дошкольного возраста. – Норильск, 2001.

16. Ян-Амос Коменський. Наукові напрацювання.

17. Борисова З.Н., Введенська Т.В. Виховання в праці. Цикл наукових праць.

18. Розробки ігор та логічних завдань багатьох вчителів вихователів та колективів.


Додатки


Додаток А

ТЕМА: Догляд за кімнатними квітами.

МЕТА: Продовжувати вчити дітей доглядати за кімнатними квітами, поливати, підпушувати землю , витирати пил з листків. Виховувати любов та бережне ставлення до рослин. Розвивати увагу, мислення, відповідальність.

Хід проведення доручення.

Запитую у дітей: -Діти хто сьогодні чергує у куточку природи. Давайте спочатку повитираємо пил на листочках.

Даю дітям ганчірки , змочені водою . Говорю, що однією рукою потрібно підтримувати листочок знизу а інші обережно витирати, листочки з опущеною поверхнею промивати щіточкою. Показую як вірно робити. Щоб квітам краще було рости, щоб їхні корінчики вільно розросталися по всьому вазону, потрібно злегка підпушити земельку /показую/. Наголошую, що підпушувати треба обережно, не пошкоджуючи коріння. Близько до рослини не підпушувати, щоб не пошкодити рослину. Всім рослинам для нормального росту потрібна вода . Візьміть в руки поливалки, поливайте квіти. Воду потрібно лити не під сам корінець , а по всьому вазону.

-Ось ми і прибрали наші квіти. Тепер ви будете вміти чергувати у куточку природи. [18]
Додаток Б

ТЕМА: Прибирання в ігровому куточку.

МЕТА: Продовжувати вчити дітей стежити за чистотою в ігровому куточку: витирати пил з поличок, мити іграшки.

Виховувати любов та бережне ставлення до іграшок. Розвивати увагу, мислення, відповідальність.



Хід проведення доручення.

Говорю дітям: - Діти, сьогодні ми будемо прибирати в ігровому куточку. Даю дітям ганчірки, змочені водою, мисочку з водою, ставлю столи біля шкафчиків з іграшками. Ділю дітей на три групи: одна група миє іграшки, друга - викладає на столі, щоб іграшки просихали, третя - витирає полички. Показую, як вірно робити. Наголошую, щоб не розплескували воду.



- Ось ми і прибрали наші іграшки. Тепер ви будете вміти прибирати в ігровому куточку. [18]
Додаток В

ДИДАКТИЧНА ГРА.

НАЗВА ГРИ: "Кому що потрібно".

МЕТА. Закріпити знання дітей про те, що допомагає дітям в різних видах чергувань: виховувати інтерес до праці інших, бажання самим працювати.

ПРАВИЛА ГРИ: Закривати клітинки на великій карті тільки тими картинками, які відповідають її сюжету (чергування по столовій, по заняттях, по куточку природи, по куточку іграшок).

ІГРОВІ ДІЇ: Шукання потрібних карточок, змагання хто швидше закриє всі клітинки на великій карті

ХІД ГРИ: Гра проводиться у вигляді «Лото». На великих картинках зображені діти, які чергують по столовій, по заняттях, по куточку природи, по куточку іграшки. На маленьких картинках — предмети, які необхідні для чергування.

Вихователь уточнює знання дітей про знаряддя, які потрібні для чергувань. Потім нагадує правила гри в лото. Якщо діти не грали в цю гру, то вихователь пояснює правила гри. Беруть велику карту і розглядують її. Потім підбирають до них відповідні картинки, наприклад, черговим по кухні - салфетки, хлібниця, тарілки, ложки, чашки. Вихователь затрудняється: «З чого ми п'ємо чай ? Чим їмо ? Чим витираємо обличчя ?»Цю гру проводять в другій половині дня. [18]





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка