Зміс т атаманчук Ніна, Пасічніченко Анжела



Сторінка3/19
Дата конвертації26.04.2016
Розмір3.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

У ЛОГОПЕДИЧНІЙ ГРУПІ ДНЗ
У статті проаналізовано та визначено деякі особливості організації розвитку мовлення дітей у логопедичній групі ДНЗ: спільні педагогічні дії вихователя та логопеда. Розглянуто місце в цій роботі педагогічної технології виховання казкою як ефективного напрямку навчально-виховного процесу.

Ключові слова: дошкільник, розвиток мовлення, логопедична група, педагогічні дії, педтехнологія виховання казкою.
Постановка проблеми. Пріоритетними для розвитку дитини дошкільного віку є спілкування і мовленнєво-творча діяльність у спеціально організованому середовищі. Особливості розвитку мовлення в процесі онтогенезу висвітлено у дослідженнях: А.М. Богуш, О.М. Вінарської, О.М. Гвоздєва, Т.Н. Ушакової, Є.Ф. Соботович. Той факт, що в Україні з кожним роком спостерігається суттєве збільшення кількості дітей дошкільного віку, котрі мають порушення психофізичного, зокрема мовленнєвого розвитку (В.В. Тарасун, В.В.Тищенко, М.К. Шеремет.), вимагає перегляду методів та форм виховання та навчання зазначеної категорії дітей. Завдання корекційного впливу та гармонійного розвитку мовлення дитини ефективно вирішуються в умовах логопедичної групи. У своїх роботах В.П. Глущенко і Т.Б. Філічева звертають увагу на важливість питань взаємодії вихователя і логопеда, наступності у їх діяльності.

Актуальність дослідження. Одним з найбільш ефективних та доступних засобів розвитку мовлення дитини дошкільного віку є казка, на чому наголошували у своїх працях видатні педагоги Ф.І.Буслаєв, В.О.Сухомлинський. К.Д.Ушинський. Казка служить зразком побудови зв'язних висловлювань, яскравих літературних образів, розвиває пасивний словник та мовленнєву активність дошкільників. Окремі питання ефективного формування мовленнєвих навичок у дошкільників в умовах логопедичної групи з використання казок розглядали М.В. Богданович, С.П. Бондар, О.Я. Савченко, О.В.Скрипченко. Не зважаючи на постійний інтерес дослідників до проблеми оптимізації логопедичної роботи з розвитку мовлення у дошкільників, доводиться констатувати, що в науковій літературі багато аспектів розвитку мовлення дитини, зокрема за допомогою виховної технології казок, залишаються нерозкритими, що і зумовило вибір теми публікації.

Метою публікації є аналіз і узагальнення особливостей організації розвитку мовлення дітей в умовах сучасної логопедичної групи.



Основний виклад матеріалу. Мовлення є продуктом мовленнєвої діяльності, складним і багатостороннім психічним процесом. Структура мовленнєвої діяльності включає в себе сукупність умінь, операцій та навичок, які поступово формуються у дитини в процесі розвитку. Вони сприяють засвоєнню мови та її використанню з метою спілкування дитини з оточуючим світом. Робота з розвитку мовлення у дітей з вадами здійснюється шляхом використання поетапної системи формування мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі. Вона ведеться за такими напрямками: формування предметного предикативного словника імпресивного мовлення; розвиток кількісного і якісного словникового запасу; формування граматичних категорій словозміни та словотворення на рівні словосполучення та речення; формування синтаксичної структури речення; формування зв’язного мовлення; корекція порушень фонетико-фонематичної системи мовлення [5, c. 20].

Логопедичні заняття є основною формою навчання у сучасній логопедичній групі, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мовлення. Проведення всього комплексу розвиваючого навчання в логопедичній групі передбачає поєднання спеціальних занять з виправлення недоліків мовлення з виконанням програмних вимог дошкільного навчання і виховання. В основі роботи сучасної логопедичної групи лежить чіткий розподіл функцій між вихователем та логопедом. Специфіка роботи вихователя в логопедичній групі полягає в організації та проведенні індивідуальних, групових та фронтальних занять. Вони створюють підготовчу, пізнавальну, дослідницьку та мотиваційну базу для спеціальних логопедичних занять [3, c. 36].

Логопед діагностує мовленнєвий та загальний психофізичний розвиток дошкільняти, а вихователь виявляє рівень його знань та вмінь з усіх видів навчальної діяльності, після чого педагоги обговорюють отримані результати. Вихователь проводить навчально-виховну роботу в групі, керуючись загальноосвітньою програмою, згідно з якою розвиток мовлення дітей відбувається на основі ознайомлення їх із довкіллям. Логопед, у свою чергу, проводить корекційно-розвивальну роботу згідно з корекційним планом, складеним на рік, та усуває недоліки тих аспектів мовлення, які були виявлені під час обстеження. Корекційно-виховний напрямок занять у логопедичній групі є першочерговим, а загальноосвітній — другорядним.

Вихователь:



  1. Проводить щоденні спостереження та контроль за якісним боком мовлення (правильним використанням відпрацьованих граматичних форм, поставлених звуків тощо) й за мовленнєвою активністю дошкільнят, закріплює одержані результати.

  2. В усіх видах дитячої діяльності здійснює словникову роботу у межах загальноосвітніх та корекційних завдань.

  3. Проводить додаткові заняття з розвитку мовлення, як передбачено в зошиті взаємозв'язку вихователя та логопеда.

  4. Разом із логопедом планує корекційно-розвивальну роботу; окреслює лексичний мінімум, який мають засвоїти дошкільнята в імпресивному та експресивному мовленні; визначає навчально-виховні та специфічні корекційні завдання на тиждень.

  5. Здійснює опосередкований зв'язок між логопедом та батьками вихованців [1, c. 12].

На всіх заняттях вихователь логопедичної групи приділяє значну увагу мовленнєвій роботі. Це знаходить своє відображення у використанні примовлянок, скоромовок та чистомовок, значної кількості віршованих мініатюр для активізації та збагачення словника, автоматизації та диференціації звуків. Враховуючи підвищену втомлюваність, нестійкість уваги дошкільників з вадами мовлення молодших дошкільнят комплексно використовують різні методи навчання (ігрові, практичні, словесні), а протягом занять періодично змінюють види дитячої діяльності. Підвищений інтерес та позитивну емоційну основу для розвитку мовлення у сучасній логопедичній групі створює виховання казкою. Виховання казкою - це процес активізації ресурсів, потенціалу особистості, процес навчання і виховання дитини, процес природовідповідний внутрішній гармонії людини.

Виховання казкою передбачає не тільки вербальний вплив на особистість казковим змістом, а й гру з казкою, в якій поєднуються драматична, образотворча, музична, поетична творчість дітей, внаслідок чого відбувається розвиток їх психічних процесів, та мовлення дошкільників стає емоційним та образним [4, c. 10].



Казка подається дитині в єдності змісту та художньої форми. Для цього необхідно звернути увагу дітей не тільки на зміст, з й на виразність мовних засобів казки, тобто залучити дитину до художньо-мовленнєвої діяльності. Діти не лише засвоюють зміст казкової оповіді, а й запам'ятовують повтори, епітети, порівняння, образні звороти, починають розуміти красу форми слів, своєрідність стилю, переносять у своє мовлення слова і словосполучення з казки. Казка, захоплюючи дошкільників, будить їхню творчу активність, бажання домислити, щось додати або викреслити з її тексту. Цьому сприяють різноманітні творчі завдання: намалювати словесний портрет головних дійових осіб; придумати інше закінчення казки; ввести в казковий сюжет нового героя; розширити казку новими епізодами; уявити себе на місці казкового героя, передати його стан, почуття за допомогою жестів, міміки, голосу; перетворити казку на оповідання, коротенький віршик. Моделювання казки часто переростає в дуже цікаву гру, в якій проживання казкових дій відбувається у внутрішньому плані. Ігри-драматизації за казкою, показ її ляльковим театром допомагають дитині глибше сприйняти казковий зміст, розвивають спостережливість, розвивають діалогічне і монологічне мовлення, виховують цікавість до слова [2, c. 17].

Висновки. Отже, ефективна навчально-вихована база для розвитку мовлення дошкільників створюється у логопедичній групі. Навчально-виховний процес у логопедичній групі будується на взаємодії, наступності у роботі вихователя і логопеда. Спільно з логопедом вихователь планує заняття з розвитку мовлення, обмінюється інформацією, обговорює досягнення у мовленнєвому та загальному розвитку дошкільників. Знання особливостей мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку виявляються важливими та необхідними як для більш глибокого розуміння дітей, з’ясування психологічних механізмів мовленнєвих порушень, так і для створення нових підходів до визначення найбільш оптимальних та адекватних напрямів і засобів розвивального навчання дошкільників. До них належить і педагогічна технологія виховання казкою, завдяки чому збагачується словниковий запас дітей, поповнюючись порівняннями, фразеологізмами, прислів'ями, діти вчаться монологічного та діалогічного мовлення, граматично правильно будувати речення.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Антипова Ж.В. Коррекционно-логопедическая работа с детьми дошкольного возраста в условиях логопедических групп / Ж.В. Антипова// Практическая психология и логопедия. – 2010. – №4. – С.8-14.

  2. Желізник В. Казка в дошкільному навчальному закладі / В. Желізник // Дошкільна освіта. – 2011. – №12. – С.15-20.

  3. Малярчук А.Я. Ігровий матеріал для виправлення мовленнєвих недоліків / А. Я. Малярчук. – К. : Літера, 2010. – 272 с.

  4. Назюта З.І. Використанння казок як засіб розвитку комунікативних компетентностей дітей / З.І.. Назюта // Дитячий садок. – 2010. – №39. – С.10.

  5. Уткіна В. Організація роботи логопедичної групи у дитячому садку / В. Уткіна // Дошкільне виховання. – 2009. – №33. – С.19-26.


SUMMARY

The article analyzes and summarizes the organization of language development of children in modern speech therapy group and place of education in the tale as an effective educational process.

Key words: speech, preschooler, development, logopedic group, occupation, education tale.
Ольга Григор'єва,

Лариса Гриценко

(Полтава)



ЗАПОЗИЧЕННІ ТЕРМІНИ–НАЗВИ ГРАФІЧНИХ ПОНЯТЬ
У статті проаналізовані терміни іншомовного походження у терміносистемі назв графічних понять. Виявлені особливості запозичених термінів, доведені переваги використання запозичених та власне українських спеціальних назв.

Ключові слова: термін, засвоєння іншомовного слова, запозичення, лексичні дублети.
До складу терміносистеми креслення, як і добудь-якої термінології, входять як корінні, так і запозичені терміни. Це пояснюється історично, оскільки графічні поняття почали формуватися ще у стародавньому світі, а креслення як наука розвивалося у тісній взаємодії з зарубіжними науковими школами даної галузі.

В українському та зарубіжному мовознавстві існує чимало праць, присвячених дослідженню запозичень. Однак у цій галузі залишається ще багато незрозумілого, і перш за все – у теоретичному висвітленні процесу запозичення, в лінгвістичній інтерпретації сутності та причин запозичень, в методиці роботи з запозиченими термінами.

У мовознавчій літературі немає однозначного визначення понять «запозичення», «запозичене слово», що значною мірою ускладнює вивчення запозичень у тій чи іншій мікросистемі, у тій чи іншій мові.

Різноманітні тлумачення терміна «запозичення» можна звести до трьох груп. Визначення першої групи відображають дуже узагальнений погляд на запозичення, яке розуміється як результат упливу іншої мови чи навіть окремих територіальних діалектів на дану літературну мову (Ахманова О.С.).

Визначення другої групи тлумачить запозичення як процес перенесення мовного матеріалу з однієї мови в іншу. Відповідно, лексичні запозичення – це перенесення лексичного матеріалу, при цьому окремі вчені використовують термін «мовні елементи» (Арістова В.М., Крисін Л.П.).

У визначеннях запозичення третьої групи відображене прагнення врахувати адаптацію запозиченого матеріалу (Сорокін Ю.С.).

Відсутність єдності у визначеннях запозичень пояснюється різними завданнями, вихідними позиціями та методами дослідження.

У вивченні запозичень серед термінів-назв графічних понять ми спиралися на визначення Л.П. Крисіна, який називає запозиченням процес перенесення різних елементів із однієї мови в іншу, розуміючи під різними елементами одиниці різних рівнів мови – фонеми, морфеми, лексеми (3, с.107-108).

Серед ознак засвоєння іншомовного слова, що зазвичай відзначаються лінгвістами, ми виділили чотири необхідних і достатніх для того, щоб вважати те чи інше слово (термін) запозиченим даною лексичною (термінологічною) системою:


  • графемно-фонетична передача іншомовного слова засобами української мови;

  • співвідношення іншомовного слова з певними граматичними класами і категоріями;

  • семантична самостійність слова, відсутність у нього дублетних відношень зі словами української мови;

  • регулярне вживання в даній термінологічній сфері.

    Запозичення у термінології подібне до запозичення в загальнолітературній мові, однак має деякі особливості. Запозичення термінів обумовлене як лінгвістичними, так екстралінгвістичними причинами. Лінгвістичні причини запозичень в термінології можна сформулювати так:

  • семантична завантаженість слів рідної мови;

  • більш легке сприймання запозичень завдяки інтернаціональним мовним елементам;

  • лаконічність іншомовним термінів;

  • здатність до термінотворення у поєднанні з елементами рідної мови.

    Серед екстралінгвістичних причин зазвичай називають такі:

  • запозичення терміна разом з поняттям;

  • зростання інтернаціональності науки;

  • взаємна пристосовуваність учасників мовленнєвого контакту.

    Запозичення в термінології іноді призводять до виникнення термінологічних дублетів – двох термінів на позначення одного поняття. Більшість сучасних лінгвістів уважають дублети явищем негативним. У зв’язку з цим при запозиченні слід розрізняти, коли термін – іншомовне слово приходить на пусте місце в терміносистемі і коли на зайняте.

    Перш ніж розглянути запозичення в досліджуваній конкретній терміносистемі розмежуємо поняття іншомовний елемент та запозичений термін. Під іншомовним елементом ми розуміємо використання одиниць різних структурних рівнів інших мов у даній терміносистемі з метою створення засобів номінації наукових понять. Запозичений термін – таке вживання слова чи слово сполучення іншої мови, яке у сфері наукового спілкування називає певне поняття даної галузі.

    У досліджуваній термінології запозичення та терміни, утворені від іншомовних коренів, становлять близько 50 відсотків. Серед запозичених термінів можна виділити слова, структура і семантика яких збігається з іншомовними прототипами:


  • абрис (від нім. Abri - план, креслення) – обрис предмета чи контур, нанесений за допомогою ліній;

  • бісектриса (від франц. bissectrice, від лат. bissectіх (bissectricis) – та, що надвоє розтинає – геометричне місце точок, рівновіддалених від сторін кута. Бісектриса кута – промінь, що виходить з вершини кута, проходить між його сторонами і ділить його навпіл;

  • діаметр (від грец. διάμετρος – поперечник кола) – відрізок прямої, що проходить через центр кола і сполучає дві його точки, а також довжина цього відрізка. Діаметр множини точок – віддаль між двома найвіддаленішими точками цієї множини. Діаметр конічного перетину – пряма лінія, що є геометричним місцем середини усіх паралельних хорд даного конічного перетину.

    Окрему групу становлять терміни, семантика яких мотивована іншомовними словами, однак відрізняється окремими семами:

  • абсциса (від лат. abscisus – координата певної точки по осі х у системі декартових (прямокутних) координат, що визначають її положення на площині або в просторі;

  • еліпс (від грец. έλλειψς – нестача, недолік) – плоска овальна крива, що є геометричним місцем точок, сума віддалей яких від двох заданих точок є величиною сталою;

  • директриса (від лат. directrixнапрямна) – така пряма лінія, що відношення віддалі між будь-якою точкою кривої та її фокусом до віддалі між тією самою точкою і цією прямою є сталою величиною (ексцентриситетом кривої).

    Запозичені терміни адаптуються до фонетичних, графічних та граматичних умов української мови. Так, іншомовні терміни вимовляються за правилами української орфоепії та пишуться буквами українського алфавіту. За аналогією до українських слів запозичення змінюють морфологічні властивості. Наприклад, абсциса, у латинській мові прикметник, функціонує як іменник жіночого роду.

    Терміни креслення, запозичені разом з поняттями, давно стали звичними у нашій мові: метр, дециметр, сантиметр, квадрат, периметр, план, перспектива, сегмент, сектор, сфера. Багато з них вийшли за межі терміносистеми і вживаються у переносному значення, в загальнолітературній мові: сектор економіки, сфера інтересів.

    Переваги іншомовних термінів полягають у тому, що вони короткі, точні, зручні у вживанні. У той же час корінні терміни більшою мірою мотивовані і тому зрозуміліші. У досліджувальній термінології, за нашими спостереженнями, функціонують як іншомовні, так і власне українські терміни. Вибір залежить в основному від сфери вживання. Так, у наукових публікаціях переважають запозичені спеціальні назви, а в навчальній, публіцистичній сфері, в усному спілкуванні частіше зустрічаються українські слова. На наш погляд, варто вживати власне українські терміни поземний, прямовисний, рівнобіжний як синоніми до горизонтальний, вертикальний, паралельний. Це збагатить мовлення, зробить його доступним як для фахівців, так і для звичайних мовців.

    ЛІТЕРАТУРА


  1. Ахманова О.С. Словарь лингвистичних терминов / О. С. Ахманова. – М., 1966. – 608 с.

  2. Верхола А.П. Словник з креслення: Навч. посібник / А. П. Верхола. – К.: Вища шк.., 1994. – 203 с.

  3. Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке / Л. П. Крысин. – М.: Наука, 1968. – 208 с.

  4. Словник іншомовних слів / За редакцією О.С. Мельничука. – К.: Вища шк., 1997. – 775 с.

  5. Сорокин Ю.С. Развитие словарного состава русского литературного языка. 30-90-е годы ХІХ века / Ю. С. Сорокин. – М.; Л., 1965. – 565 с.



    SUMMARY

Terms of foreign origin in system of graphic names are analyzed in the article. Peculiarities of borrowed terms are revealed. Advantages of usage of borrowed and Ukrainian specific names are proved.

Key words: term, borrowings, learning of foreign word, lexical doublets.
Тетяна Долуда

(Полтава)



ВАЖЛИВІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У ДОШКІЛЬНОМУ ДИТИНСТВІ
У статті акцентовано увагу на освітньому значенні іноземної мови, що полягає в розвитку розумових здібностей дітей дошкільного віку, у розвитку філологічної освіти шляхом зіставлення мов та вивчення устрою іноземної мови.

Ключові слова: система мислення, особистісний розвиток дитини, оволодіння мовою, освітня діяльність.
У наш час знання англійської мови вже не примха чи хобі, а часто – необхідність. Тому, використовуючи колосальну здібність дошкільнят до вивчення мов, слід закладати підґрунтя майбутнього оволодіння мовою якомога раніше.

Психологи запевняють, що найбільш ефективним є навчання, що відбувається під час росту людського мозку. Мозок дитини в ранньому дитинстві дуже пластичний. Він здатний засвоїти одночасно системи мислення двох мов. Саме в ранньому віці у дитини ще мало штампів мовної поведінки, тому вона легко по-новому «кодує» свої думки.

Вік від 3 року до 9 років вважається «сенситивним», тобто чутливим для вивчення іноземної мови. Іншими словами, дитина до дев'яти років є «фахівцем» в оволодінні мовою. Після цього періоду мозкові механізми мови стають менш гнучкими і не можуть так легко пристосовуватися до нових умов. Саме тому в ранньому віці дитина опановує іноземну мову швидше та легше, ніж дорослі. У цьому й полягає зміст усіх методик раннього розвитку дітей: малюк повинен активно вчитися в ранньому дитинстві, коли для цього природою створені найбільш сприятливі умови. До того ж ступінь впевненості та спонтанності мови у людини, яка почала вчити мову в ранньому дитинстві, набагато вищий, ніж у людини того ж віку, яка, в основному, використовує завчені моделі. А обсяг її знань буде якісно іншим, бо в першому випадку ми можемо говорити про «мовне мислення»[4, с. 24 – 33].

В усьому світі вивчення іноземної мови в дошкільному віці стає дедалі популярнішим. У нашій країні навчання англійської мови є обов'язковим, але бажаним компонентом дошкільної освіти.

Навчання дошкiльнят англiйської мови – це особливий вид освiтної дiяльностi. У процесi навчання дiти не вивчають складових частин незнайомої мови, а одразу опановують її як засiб спiлкування. Метою навчання англiйської мови є сприяння повноцiнному, своєчасному розвитковi дитини, збагаченню її інтелектуальної, вольової, емоцiйної, моральної та соцiальної сфер у процесi оволодiння основами iншомовного спiлкування.

Процес навчання англiйської мови має бути засобом соцiалiзацiї дитини, допомагати розкриттю її особистісного потенцiалу [ 3, с. 8 – 11].

Вивчення іноземної мови в дитячому віці позитивно впливає на знання рідної мови. Те, що вивчення другої мови  впливає на розвиток рідної мови у дітей, довів видатний вітчизняний психолог Л. С. Виготський. Постановка вимови звуків двох мов розвиває мовну функцію, а саме «розпрацьовує» артикуляційний апарат дитини, робить його більш гнучким і здатним до імітації нових і нових звуків, що, в свою чергу, є профілактикою логопедичних проблем. Ці дослідження розвіюють міф про те, що вивчення іноземної мови дітьми раннього віку, у яких ще несформована артикуляційна база, може зіпсувати або зашкодити вимові звуків рідної мови. Дослідження показали, що у двомовних дітей когнітивні здібності розвиваються краще, ніж у монолінгвів. Вивчення іноземної мови в ранньому віці впливає на становлення і розвиток деяких форм абстрактного мислення, а саме вивчення іноземної мови стимулює такі процеси як аналіз, синтез, узагальнення, формування понять, суджень. Мислення дітей-білінгвів і їх одномовних однолітків вказують на те, що білінгви виявляють кращі здібності до засвоєння понять, узагальнення та побудови висновків щодо певних закономірностей.

Навчання іноземної мови в дошкільному віці сприяє ще й особистісному розвиткові дитини. Вивчення другої мови спирається і використовує у всій повноті смислові структури першої. Л. С. Виготський підкреслював, що існує і зворотна залежність. У роботі «Мислення і мова» читаємо: «Оволодіння іноземною мовою піднімає і рідну мову дитини на вищий щабель в сенсі усвідомлення мовних форм, узагальнення мовних явищ, більш свідомого і більше довільного користування словом як знаряддям думки і як вираженням поняття. Можна сказати, що засвоєння іноземної мови так само піднімає на вищий щабель рідну мову дитини, як засвоєння алгебри піднімає на вищий щабель арифметичне мислення, дозволяючи зрозуміти всяку арифметичну операцію як окремий випадок алгебраїчної ... Так само і засвоєння іноземної мови іншими абсолютно шляхами звільняє мовну думку дитини з полону конкретних мовних форм і явищ » [ 2, с. 773].

Ще одне твердження, на яке також треба звернути увагу, – це те, що дитину варто вчити іноземної мови із паралельним вивченням рідної мови. Прихильники такої думки вважають, що дитина на початковій стадії засвоєння мови максимально відкрита до сприйняття нового матеріалу. Вона готова швидко вбирати все, що бачить і чує, а потім це все повторювати. Існує така думка, що діти до п’яти років володіють лінгвістичною геніальністю і здатні запам'ятовувати до 20 нових слів за день У такому віці діти знаходяться в процесі освоєння рідної мови, тому легко сприймають будь-яку іншу мову. Вимова та граматика засвоюються так само швидко, як і у рідній мові [1, с. 21].

Малюки легко повторюють різноманітні звуки і швидко їх запам’ятовують. Саме вивчення англійської мови у ранньому віці сприяє не лише збагаченню словникового запасу дитини, але й передбачає набагато вагоміші цілі:

- сприяти розширенню кругозору дитини, готуючи її до розуміння та толерантного відношення до того, що люди розмовляють та думають на різних мовах;

- розвивати креативність дитини, адже постійна потреба порівнювати два лінгвістичних коди, зіставляти їх, стимулює збільшення об’єму мозку;

- закладати основу для подальшого вивчення гуманітарних предметів, іноземних мов тощо.

У багатьох дитячих садках пропонуються різні способи викладання іноземних мов. Найчастіше вони пропонують малюкам вивчення іноземної мови в ігровій формі. Адже, що більш за все люблять діти? Звичайно, грати! Заняття з англійської мови в ігровій формі – це не тільки гра, але й користь. Через гру діти вчаться сприймати правила, як працювати з іншими і як поводитися в тій чи іншій ситуаціях (як програвати) – все це відбувається у дружній атмосфері. Не варто забувати, що у малят зовсім інша мотивація, ніж у дорослих. Їм ще невідоме прагнення до успіху, бажання до вдосконалення, їх може зацікавити тільки одне – гра! Тому підкреслимо, що процес вивчення англійської мови у малюків буде значно легшим, якщо він буде проходити у вигляді навчальної та розвиваючої гри. Вона повинна стимулювати у дитини візуальне і слухове сприйняття іноземної мови.

Під час навчання малюків гри викладачі англійської мови використовують мультфільми, оповідання, пісеньки, лічилки, вірші, рухливі ігри, змагання, конкурси. Осягати ази спілкування англійською мовою маляті буде легше, беручи участь у невеликих сценках або спостерігаючи за грою лялькового театру.

Основним принципом навчання англійської мови малюків є засвоєння англійської мови як рідної, тобто дитина спочатку слухає і сприймає матеріал на слух, потім намагається повторювати, а потім – починає говорити.

На заняттях діти в ігровій формі освоюють найпростіші мовні моделі, вчать вірші, пісні, а також улюблені ігри. Пісні є фундаментальними засобами для вивчення іноземної мови малюками. Вони розвивають слух, а це один із важливих кроків при вивченні іноземної мови, вчать вимови, інтонації та наголосу природним шляхом, за їх допомогою діти вивчають слова і структури. Зазвичай одні й ті ж слова і словосполучення повторюються у різних піснях, а це дає можливість закріпити раніше вивчений матеріал. Пісні чудово сприймаються дітьми, малята люблять усе ритмічне й музичне, тому й засвоюють усе легко і швидко, отримуючи від цього задоволення. Дітям не потрібно бачити слова, щоб вивчити їх. Якщо дітям подобаються пісні, вони будуть співати їх навіть позаурочний час. Під час виконання пісень малюки не тільки співають, але й удосконалюють різноманітні рухи і вправи, повторюють міміку і жести за вчителем. Пісеньки, лічилки і вірші допомагають малюкам вивчати вимову, ритм мови, а також запам’ятовувати деякі ключові фрази в контексті. Це дозволяє дітворі потихеньку вбирати ази спілкування англійською мовою, яку вони починають розуміти і використовувати задовго до того, як будуть вчитися читати й писати. Такі заняття розвивають фонетичний та фонематичний слух, пам’ять, увагу, розширюють кругозір дитини, дають можливість спілкуватися і знаходити спільну мову в групі зі своїми ровесниками. Ігрова форма «вивчення» іноземної мови створює позитивні враження, котрі залишаться з дитиною назавжди і вони з легкістю будуть опановувати її в майбутньому.

Не менш важливим моментом є застосування наочних матеріалів, а саме: картинки, іграшки, щоб імітувати справжнє життя (машини, іграшкова їжа і т. ін.) [5, с. 24 ].

Ідеальний варіант – занурення в мовне середовище. При цьому слід зазначити, що вивчення іноземної мови починається не з уміння висловлювати свої думки, а на емоційному рівні. Важливим моментом є розвиток у дітей комунікативних здібностей.

Вивчення іноземної мови можливе лише через розмовну мову, що включає діалоги, оповідання, інсценівки. Діти обов’язково повинні мати можливість прослуховувати касети із записами правильної вимови іноземних слів і пропозицій записані носіями мови. Дуже важливо, щоб діти мали можливість зіставляти свої успіхи з вимовою, якої потрібно домогтися в кінцевому результаті. Вивчення іноземної мови повинно проходити в невеликій групі. Таке навчання має великий плюс, оскільки в цьому випадку сам процес сприймається дітьми не як відсторонений вид діяльності, а як веселе та цікаве спілкування з однолітками в невимушеній обстановці.

Основне завдання полягає в тому, щоб заняття проходили цікаво, весело та з користю для дітей.

Хоча, треба пам’ятати, що кожна дитина має свій індивідуальний темп навчання. Одна дитина може вивчити 20 слів за день, а інша – всього лиш 23. Окрім того, дуже важливу роль відіграє мотивація дітей батьками вдома. Якщо дитина вивчила на занятті 58 слів і вдома жодного разу їх не повторила чи не використала – то великої користі від такого навчання не буде. Дитина повинна використовувати те, що вона вчить на заняттях поза межами аудиторії. Інакше, дитина не буде розуміти для чого саме вона це вивчає, і, в такому випадку, в неї пропадає зацікавленість до вивчення мови.

Існує думка про те, що діти, які вивчають дві мови одночасно, почнуть плутати мови і їхня мова перетворитися на «суржик». Проте дослідження вказують на інше: діти не плутають мови, що свідчить про їхню здатність до аналізу і порівняння, тобто до розумових процесів, які належать до абстрактного мислення. Звичайно ж, це стосується грамотного підходу до раннього вивчення англійської мови.

Освітнє значення іноземних мов, як вказував Л. В. Щерба, полягає в розвитку розумових здібностей дітей, у розвитку філологічної освіти шляхом зіставлення мов, вивчення устрою іноземної мови.

Таким чином, мова для дітей стає, насамперед, засобом психічного розвитку, пізнання і розвитку мислення. Важливо пам’ятати: якщо долучати дитину до мови в ранньому дитинстві, то і з віком їй буде набагато легше освоїти цю мову; що вивчення іноземних мов це такий же прекрасний спосіб розвитку мозку, як і інші способи [6, с. 24].

Життя диктує свої умови, і стояти на одному місці, цікавлячись виключно традиційними методиками, було б щонайменше дивно. Зараз від людини на порозі її виходу у самостійне життя вимагається готовність брати участь в будь-якій соціально необхідній діяльності, потрібна гнучкість мислення і здатність, за потребою, перебудовуватися.

Ми вже знаємо про те, що нове соціальне замовлення вплинуло на перегляд цілей освіти в цілому і навчання англійської мови зокрема. До останнього моменту метою навчання було вироблення навичок і вмінь, тепер же затребуваний новий тип особистості, що володіє п’ятьома компетенціями: соціальною, толерантнісною, комунікативною, інформаційною та компетентнісною, що реалізує бажання вчитися все життя.

І треба визнати, що ранні розвиваючі методики спрямовані, в першу чергу, саме на це і є на часі.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Бондаренко В. Вивчаємо англійську // Дошкільне виховання, 1995. – №12.

  2. Выготский Л.С. Психология развития человека. – М.: Изд-во Смысл; Эксмо, 2005. – 1136 с.

  3. Віттенберг К., Білоущенко І. Повний курс англійської мови в ДНЗ (за Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі"). 1-й рік навчання. – Х.: Основа, 2010. – 384с.

  4. Леонтьев А. А. Психологические предпоссылки раннего овладения иностранными языками // Иностранные языки в школе, 2006. - №7.

  5. Панасюк А. Англійській – змалку // Дошкільне виховання, 1995.- № 2.

  6. Протасова К. Діти і двомовність. //Дитячий садок, 2003. -№8.- С. 24.

  7. Шишкова И. А., Вербовская М.Е. Английский язык для малышей. Руководство для преподавателей и родителей. – М.:ЗАО «РОСМЭН-ПРЕСС», 2006. – 157с.


SUMMARY

The article emphasizes on the educational value of a foreign language which is in the development of mental abilities of preschool children and of philological education by comparing of languages and learning the structure of a foreign language.

Key words: system of thinking, personal development of the cnild, language mastering, educational activity.
Олена Дмитренко

(Полтава)


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка