Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації



Сторінка1/3
Дата конвертації25.04.2016
Розмір0.62 Mb.
  1   2   3
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


МИСЛИВИЙ Володимир Андрійович


УДК 343.346




ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ

ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ТРАНСПОРТУ

(кримінально-правове та кримінологічне дослідження)



Спецiальність

12.00.08 – кримiнальне право та кримiнологiя;

кримiнально-виконавче право



А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня


доктора юридичних наук
Київ–2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор Коржанський Микола Йосипович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, кафедра кримінального права, професор



Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Михайленко Петро Петрович, Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра теорії кримінального права, професор;

доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Борисов В’ячеслав Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра кримінального права, професор;

доктор юридичних наук, професор Музика Анатолій Ананійович, Київський юридичний інститут Київського національного університету внутрішніх справ, проректор з наукової роботи.


Провідна установа – Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ

Захист відбудеться 16 лютого 2006 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1).

Автореферат розісланий 30 грудня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук'янчиков


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Становлення на рубежі тисячоліть незалежної України обумовило створення національного кримінального законодавства та розвиток вітчизняних кримінологічних досліджень. Водночас у складних умовах переходу до ринкових відносин держава зосереджує зусилля на боротьбі з умисною злочинністю, передусім організованою, що залишає поза увагою кримінально-правових наук проблеми протидії необережним злочинам.

Проте на теренах досягнень цивілізації злочинна необережність перетворилась у другій половині XX сторіччя на глобальне соціальне явище, якому людство сплачує велику й жорстку данину. Аварія на хімічному заводі в м. Бхопал (Індія), загибель космічного корабля “Челленджер” (США), катастрофа на Чорнобильській АЕС (Україна), загибель пасажирів поїздів біля Уфи (Росія), катастрофа теплохода “Адмірал Нахімов” (Україна), трагедія на авіашоу у Львові (Україна) – лише невелика частка техногенних трагедій, які є наслідком ігнорування безпеки, порушення технологічної дисципліни та недбалості.

Особливо жахливими є негативні наслідки автомобілізації. За останні 30 років на дорогах України виникло понад 1,2 млн. дорожньо-транспортних пригод, де загинуло близько 200 тис. та поранено більш як 1,3 млн. людей. Сьогодні в ДТП щорічно гине близько 7 тис. і отримують травми 37–40 тис. людей, кожні 12 хвилин виникає пригода, майже кожні 1,5 години гине людина. За добу гине близько 20 і отримують травми понад 130 людей, близько 90 % загиблих – особи працездатного віку, 13 % від загиблих у ДТП в Європі належать Україні. Злочини проти безпеки дорожнього руху становлять 97 % від інших злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а кількість постраждалих набагато перевищує їх число на всіх видах транспорту разом узятих.

Безпека функціонування транспорту є частиною національної безпеки країни, стан його розвитку відображає рівень цивілізації суспільства, а, отже, актуалізує формування державної політики з убезпечення дорожнього руху, охорони життя та здоров'я його учасників, власності, довкілля та інших суспільних відносин в Україні.

Проблема безпеки дорожнього руху є складним феноменом, що вимагає інтеграції багатьох галузей знань і, зокрема, юридичної науки для поглибленого дослідження природи цих злочинів і правопорушень, підстав кримінальної відповідальності, особливостей їх кримінологічної характеристики та запобігання.

Дослідження кримінально-правових, кримінологічних та інших аспектів цих злочинів у різні роки розробляли М.С. Алексєєв, В.П. Бахін, Б.Є. Боровський, М.Г. Богатирьов, В.І. Борисов, В.І. Василенко, А.В. Галахова, В.К. Глистін, С.В. Гизимчук, В.С. Гуславський, В.В. Єременко, Г.А. Домахін, В.Є. Жарський, В.І. Жульов, В.А. Звіряка, Б.Л. Зотов, В.І. Касинюк, В.Є. Квашис, К.В. Кичигіна, М.Й. Коржанський, І.В. Каретников, Д.С. Ковальов, А.П. Копейченко, О.І. Коробеєв, О.Б. Курiнов, Н.С. Корчан, З.Г. Корчева, В.В. Лукьянов, І.Х. Максутов, І.Г. Маландін, Л.Г. Мачковський, О.Л. Міленін, З.І. Мітрохіна, Г.М. Надгорний, О.В. Негодченко, С.І. Новіков, О.М. Опальченко, С.Я. Розенбліт, М.С. Романов, В.К. Стринжа, П.Я. Сегай, Ш.Ш. Ярамишьян та iнші фахівці.

Проте, більшість наукових праць щодо цих злочинів розроблялася у минулому столітті, в умовах інших суспільних відносин в Україні. Актуальнiсть i практична значущість дисертаційного дослiдження обумовлюється застосуванням кримiнального законодавства України, створеного в нових соціально-історичних умовах, з урахуванням сучасних досягнень вітчизняної та зарубіжної теорiї i практики кримінального права та кримінології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації узгоджується з Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженою Указом Президента України 25.12.2000 р., Державною програмою забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 56-р., документами МВС України з питань протидії злочинності. Тему включено до Координаційного плану наукових досліджень з проблем кримінології в Україні у 2000 році.

Дисертація підготовлена відповідно до головних напрямків досліджень МВС України, плану науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.



Мета і завдання дослiдження. Метою дослідження є створення сучасної моделі системи кримінально-правових норм, пов’язаних з охороною безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту від злочинних посягань на основі дослідження вітчизняного та зарубіжного кримінального законодавства.

Дисертація на ґрунті комплексного поєднання теорії і практики відповідальності та запобігання діянням, пов’язаним з порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, передбачає створення сучасної теоретичної концепції та ефективної системи кримінально-правової охорони та запобігання цим злочинам.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі основні завдання:


  • визначити тенденції розвитку зарубіжного та вітчизняного кримінального законодавства щодо злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту;

  • відшукати оптимальний спосіб визначення видового об'єкта злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту;

  • визначити та обґрунтувати фактори соціальної обумовленості відповідальності за суспільно небезпечні діяння у сфері дорожнього руху;

  • дослідити основні кримінологічні показники рівня, структури і динаміки правопорушень у сфері дорожнього руху, причини та умови їх виникнення;

  • проаналізувати в межах кримінологічної характеристики механізм злочинної поведінки у сфері дорожнього руху;

  • виявити найбільш складні й суперечливі питання теорії і практики застосування кримiнально-правових норм у сфері безпеки дорожнього руху;

  • внести науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення відповідальності за злочини проти безпеки дорожнього руху;

  • сформулювати основні напрями та заходи щодо запобігання злочинам проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту.

Об’єктом дослiдження є суспiльнi вiдносини у сфері безпеки дорожнього руху в Україні.

Предметом дослiдження є теоретичні і прикладні кримiнально-правові та кримінологічні проблеми протидії злочинам проти безпеки дорожнього руху, визначені завданнями дослiдження.

Методи дослiдження становлять положення теорiї наукового пiзнання соцiальних і правових явищ. Водночас у роботi застосовувались загальнонауковi та приватно-наукові методи i пiдходи, зокрема: історико-правовий, що дозволяє розглянути витоки кримінальної відповідальності та історичні особливості формування норм, які регулюють безпеку дорожнього руху; порiвняльно-правовий, який використаний при вивченні відповідних інститутів у національному кримінальному законодавстві та законодавстві інших держав; системно-структурний метод, за допомогою якого вдається органічно визначити форму, сутність, елементи, ознаки та зміст системи безпеки дорожнього руху; логiко-юридичний метод, завдяки якому визначено прогалини і суперечності тих чи інших юридичних конструкцій кримінально-правової теорії і практики. У роботі широко використано методи конкретно-соцiологiчних дослiджень, зокрема опитування, інтерв'ювання працівників правоохоронних органів, громадян та фахівців у сфері дорожнього руху.

Емпіричну базу дослiдження становить вивчення й використання різноманітних джерел: наукових публікацій (монографії, підручники, коментарі); автореферати дисертацій; кримінальне законодавство; слідча, судова і прокурорська практика стосовно злочинів проти безпеки дорожнього руху в Україні та країнах СНД; кримінальне законодавство інших країн; власний досвід наукової діяльності як члена 2-х робочих груп з підготовки проектів КК України.

Здобувачем вивчено 1473 кримінальні справи, розглянуті судами, закриті провадженням, а також 862 матерiали, за якими вiдмовлено у порушеннi кримiнальних справ протягом 1972-2005 років. У роботі використано статистичнi данi ДАІ та ГСУ МВС України, судовi огляди та iншi документи за темою дослiдження.

Протягом 12-и років дисертант набував досвіду розслідування цих злочинів, у тому числі в спеціалізованих слідчих підрозділах УВС м. Запоріжжя, УВС м. Києва, в 1987-1995 рр. викладав спецкурс з їх кваліфікації слідчим і працівникам ДАІ на факультетах підвищення кваліфікації Національної академії внутрішніх справ України та Національного транспортного університету (м. Київ).

У процесі практичної та викладацької роботи автор спостерігав, вивчав та аналізував найбільш складні питання цих діянь, апробував власні ідеї і висновки через опитування (інтерв'ювання) учасників дорожнього руху, працівників ДАІ, слідчих, експертів, керівників служб безпеки руху та інших фахівців (близько 800 осіб).

Правову основу дослiдження становлять: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, кримiнальне та iнше законодавство України, країн близького та далекого зарубіжжя, вiдомчi нормативнi акти, що регулюють вiдносини у сферi безпеки функціонування транспорту.

Складовою частиною дослiдження є також постанови Пленуму Верховного Суду Союзу РСР, Пленуму Верховного Суду України, рішення Верховного Суду Російської Федерації та інших країн, опублікована судова практика.

У процесi пiдготовки дисертацiї поряд з роботами з кримiнального права використовувалась фiлософська, соцiологiчна, кримiнологiчна, кримiналiстична, кримiнально-процесуальна, технiчна й iнша лiтература за темою дослiдження.



Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії злочинам проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. На основі опрацювання даних, що відбивають досягнення теорії і практики, емпіричних матеріалів, узагальнення слідчої і судової практики застосування кримінального законодавства, дисертантом особисто висунуто ряд нових концептуальних у теоретичному та прикладному аспектах для юридичної практики положень і висновків, основними з яких є:

вперше:

– створено підґрунтя для вдосконалення кримінального законодавства України щодо злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту на базі узагальнення та аналізу в порівняльно-правовому аспекті національного та іноземного кримінального законодавства щодо кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту;

– у рамках теорії кримінального права обґрунтовано видовий об'єкт злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, запропоновано класифікацію та здійснено їх поглиблений кримінально-правовий аналіз;

– доведено однорідність за своєю сутністю та ознаками злочинів проти безпеки дорожнього руху і дорожньо-транспортних пригод та їх відмінність лише за наслідками, що дозволяє здійснити дослідження їх загального масиву. Визначено стан, структуру і динаміку цих деліктів, тенденцію їх зростання та фактори, що її обумовлюють;

– обґрунтовано вчення про кримінально-правову характеристику злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту та її складові: соціальну обумовленість й аналіз відповідних складів злочинів, а також об’єктивних і суб’єктивних факторів цих суспільно небезпечних діянь;

– наведено додаткові аргументи щодо повного виключення з кримінального законодавства такого виду наслідків, як “нещасні випадки”;

– визначено кримінологічну характеристику зазначених злочинів, що включає: кількісні, просторові, часові та інші показники (рівень, структура, динаміка, масштаби шкоди тощо), що відображають їх місце серед інших видів злочинів; механізм злочинної поведінки порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту з урахуванням обстановки та способу їх вчинення та ролі в ньому суб'єктивного фактору; типологічні особливості особи злочинців та потерпілих; причини та умови, що викликають вчинення цих злочинів;

– доведено доцільність виокремлення кримінологічної характеристики злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту у самостійний розділ кримінології;

– запропонована вдосконалена система кримінально-правових норм щодо злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту з огляду на родовий та видовий об'єкти злочинів проти безпеки дорожнього руху в кримінальному законодавстві України;

– поглиблено теорію застосування окремих інститутів учення про злочин (вина, крайня необхідність, причинний зв'язок) щодо діянь у сфері дорожнього руху, обґрунтовано необхідність передбачення у законі норми про необережне співзаподіяння та усунення недосконалих положень кримінального законодавства, що є дискусійними в теорії та на практиці;

– пропонується доктрина суб’єктивно-об’єктивного ставлення, яка за сутністю більш адекватна діалектичному підходу щодо органічного взаємозв'язку явищ та дає підстави розглядати принцип суб'єктивного ставлення як такий, що не у повній мірі відповідає засадам кримінального права;

удосконалено:

– систему та структуру елементів, що визначають конфігурацію, системні чинники та взаємозв’язки системи забезпечення безпеки дорожнього руху, серед яких: суб'єкти, відповідальні за підготовку учасників дорожнього руху; суб'єкти, відповідальні за безпечну експлуатацію транспортних засобів; суб'єкти нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху; суб'єкти, відповідальні за безпечну експлуатацію середовища руху; суб'єкти, відповідальні за зниження шкоди; учасники дорожнього руху; стан транспортних засобів; зовнішнє середовище дорожнього руху; законодавча та нормативно-правова база дорожнього руху;

– вивчення на підставі об'єктивних даних, отриманих з кримінальних справ та суб'єктивних даних, почерпнутих із самозвітів, типових рис осіб, які вчинили злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. Актуалізовано роль суб'єктивного фактора та його недооцінку у злочинах проти безпеки дорожнього руху;

– встановлення та аналіз причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Наводяться аргументи щодо необхідності розробки та прийняття "Національної програми безпеки дорожнього руху в Україні";

– уявлення про конкретні напрямки наукового дослідження злочинів проти безпеки дорожнього руху та обґрунтовано необхідність запобігання їм залежно від їх рівнів, видів, механізму злочинної поведінки, типологічних особливостей винних, жертв і детермінуючих факторів об'єктивного та суб'єктивного характеру, запропоновано заходи віктимологічної профілактики;

дістало подальший розвиток:

– питання кваліфікації суспільно небезпечних діянь проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту та їх відмежування від інших злочинних посягань на основі комплексного аналізу відповідних кримінально-правових норм, підстав і меж відповідальності;

– розробка положень щодо удосконалення кримінального законодавства та інших нормативних актів з регулювання суспільних відносин у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту та обґрунтовується доцільність розробки Дорожнього кодексу України, а в перспективі – "Транспортного кодексу України";

– проаналізовано особливості діяльності органів внутрішніх справ, досудового слідства та інших суб'єктів у комплексі заходів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та запобігання злочинам у цій сфері.



Практичне значення одержаних результатів. Протягом багаторічного наукового дослідження обраної теми дисертантом одержано результати, які впроваджені на рівні законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Конкретні теоретико-правові доробки знайшли відображення у такій практичній площині:

1) у Проекті Кримінального кодексу України від 1990 року (член робочої комісії Президії Верховної Ради УРСР);

2) у Кримінальному кодексі України 2001 року (член робочої групи альтернативного проекту КК), окремі положення якого, відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про проекти Кримінального кодексу України” від 10.09.1998 р. № 96-XIV, запропоновані для використання при розробці офіційного проекту, підготовленого робочою групою Кабінету Міністрів України;

3) за результатами досліджень внесено пропозиції до проекту Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту";

4) у методичному посібнику, який було видано МВС України накладом 3 тис. примірників (Расследование дорожно-транспортных происшествий”. – К., 1989. – 238 с.). Рекомендації посібника призначено для використання у практичній діяльності працівників ДАІ, слідчих органів внутрішніх справ і використовуються ними у практичній діяльності;

5) у Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 649-р.;

6) у Програмі розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років;

7) у Комплексному плані заходів запобігання злочинності та правопорушенням в Дніпропетровській області на 2001-2005 рр.;

8) результати дослідження використовувалися автором при підготовці 8-и видань Науково-практичного коментаря КК України, а також 2-х видань підручника для курсантів, слухачів і студентів юридичних вузів та факультетів;

9) результати дослідження використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 9 лютого 2005 р.), Запорізького національного університету (акт впровадження 12 вересня 2005 р.) та інших юридичних вищих навчальних закладах при викладанні курсу та спецкурсів з кримінального права та кримінології.



Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які складають новизну роботи розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць у дисертації не використовувалися. Особисті теоретичні розробки дисертанта в наукових працях, опублікованих у співавторстві, становлять – 50 %.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні і практичні висновки оприлюднено на міжнародних, республіканських, міжвузівських науково-практичних конференціях у містах Києві (1990, 2005), Запоріжжі (1996-1998), Дніпропетровську (1998-2005) та на слуханнях "Безпека дорожнього руху: реалії та перспективи" у Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (2005).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано монографію, підготовлено у співавторстві 6 видань Науково-практичного коментаря до КК України 1960 р. (1994-1995, 1997-2000), а також до 2-х видань Науково-практичного коментаря до Кримінального кодексу України 2001 р. (2001, 2005), де викладено окремі результати дисертаційного дослідження. Положення дослідження викладено в 4-х навчальних посібниках. Окремі висновки, пропозиції та рекомендації викладено в статтях, у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, круглих столів та семінарів.

У дисертації використано досвід роботи автора у складі творчих колективів з підготовки законопроектів, а також власний практичний досвід у сфері правозастосовчої діяльності.



Структура дисертації відповідає меті, завданням, предмету дослідження і вимогам ВАК України та складається із вступу, чотирьох розділів (дванадцяти підрозділів), висновків, виносок, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 543 сторінки, список використаних джерел на 66 сторінках (708 найменувань), додатки на 65 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, гіпотеза і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 "Міжнародна і національна кримінально-правова охорона безпеки руху та експлуатації транспорту" присвячено дослідженню розвитку кримінального законодавства щодо транспортних злочинів. У підрозділі 1.1. "Міжнародний досвід кримінально-правової охорони безпеки руху та експлуатації транспорту" дослідження витоків і сучасного стану кримінально-правової охорони функціонування транспорту європейських країн показує, що законодавство Голландії, Болгарії, Іспанії, Польщі, Швейцарії та інших країн має окремі розділи щодо цих злочинів, а кодекси Австрії, Данії, Сан-Марино, ФРН розглядають їх як діяння проти громадської безпеки.

Це далеко не завжди структурована система норм, для яких іноді характерні делікти небезпеки у сфері дорожнього, повітряного руху, судноплавства ("Злочини, пов'язані з судноплавством і авіацією" в КК Голландії). У КК Швеції їх містить глава "Про злочини, що становлять громадську небезпеку", яка, поряд з діяннями проти безпеки експлуатації залізничного, повітряного і водного транспорту, карає за захоплення і пошкодження стаціонарних морських платформ, як і КК Франції. Значно більше заохочувальних норм: добровільне усунення небезпеки чи наслідків тягне менш суворе покарання, яке не призначається, якщо небезпека, викликана такими діями, була незначною.

Іноді охороняється ширше коло суспільних відносин. У КК Іспанії у розділі XVII “Про злочини проти колективної безпеки” (гл. І “Про злочини, пов’язані з ризиком катастрофи”) встановлено відповідальність за кримінальні вибухи з руйнуванням аеропортів, портів, шляхів сполучення (за тяжких наслідків – ув’язнення до 20 років). З іншого боку, окремо безпеку дорожнього руху охороняють норми глави “Злочини проти безпеки на транспорті”, що передбачають покарання осіб, які під впливом алкоголю, токсичних чи наркотичних речовин керують автомототранспортом, відмовляються від освідування, та широке коло діянь, пов'язаних зі створенням небезпеки життю і здоров’ю людей, іноді з надмірним акцентом на вину – “явна нерозсудливість” (ст. 381 КК).

Відрізняються превенцією норми щодо запобігання пошкодженням кораблів, залізничних колій чи іншим подіям, пов'язаним з небезпекою для життя людей, якщо особа могла без особливої небезпеки для себе вжити цих заходів (глава 20 "Злочини, що викликають небезпеку в суспільстві" КК Данії). Кількість норм стосовно цих злочинів іноді обмежується сферою використання транспорту – "Злочини і провини проти громадського транспорту" – порушення роботи залізничного, повітряного, водного або вуличного транспорту (КК Швейцарії).

Розділ КК Болгарії "Злочини на транспорті та на інших шляхах сполучення" розмежовує умисні й необережні порушення на залізничному, повітряному, дорожньому транспорті, бойових і спеціальних машинах. За умисні злочини встановлюється навіть довічне ув'язнення, а за необережні – покарання посилюється, якщо водій перебував у стані сп'яніння, або за зникнення його з місця вчинення ДТП та, навпаки, знижується – за умов допомоги ним потерпілим. Злочинами визнаються проникнення у транспортний засіб та протиправні дії зі знаками і сигналами. Заподіяння шкоди близькому родичу тягне за собою переслідування лише за його скаргою, як і в КК Польщі (§ 3 ст. 177), який також посилює покарання за аналогічних обтяжуючих обставин (ст. 178).

Кримінальні кодекси пострадянських країн мають окремі розділи (глави) з переважною назвою "Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту", серед особливостей яких є: відповідальність за залишення винним місця ДТП; порушення правил безпеки руху та експлуатації маломірних суден; порушення на транспорті правил особами, які виконують управлінські функції в дорожніх, будівельних та інших організаціях, відповідають за експлуатацію доріг, дорожніх споруд та обладнання; норми щодо порушення правил безпеки при будівництві, експлуатації і ремонті магістральних трубопроводів.

Спірним є родовий об'єкт цих злочинів, що випливає з назви глави 29 "Злочини проти правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів", а в ст. 264 “Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди” сумнівним є включення у спосіб злочину порушення правил дорожнього руху (ст. 265.1. КК Азербайджану).

У КК Латвії злочином вважається керування транспортним засобом і навчання практичного водіння під впливом алкоголю, наркотичних, психотропних чи інших одурманюючих засобів, вчинене повторно протягом року, а предмет захоплення повітряного і водного транспорту виключає малогабаритні транспортні засоби (ст. 268 КК). Незаконне заволодіння транспортним засобом, як правило, розглядають як злочин проти власності (КК Швеції та ін.).


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка