Зазимко Оксана, Шиловська Олена



Скачати 39.46 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір39.46 Kb.
Зазимко Оксана, Шиловська Олена

Формування характеристик життєвого досвіду як умови самопроектування особистості

Проблема вікової періодизації не має однозначного вирішення. Критерії розрізнення вікових періодів пов’язані з інтелектуальним, особистісним та соціальним розвитком. В даній роботі ми проаналізуємо особливості формування життєвого досвіду, який забезпечується інтелектуальною, особистісною та соціальною зрілістю.

Основним результатом психологічного розвитку в юнацькому віці є інтелектуальна зрілість людини та закладені основи особистісної й соціальної зрілості. В цілому, між юнаком і зрілою особистістю залишається одна суттєва відмінність, яка полягає в особливостях розуміння й інтерпретації власного життєвого досвіду.

В юнацькому життєвий досвід набирає самоцінності, що дозволяє юнакам усвідомити унікальність власної життєвої історії в контексті конкретних соціокультурних умов. Особа юнацького віку здатна за будь-яких інтепретативних можливостей свого життєвого досвіду усвідомити унікальність власної особистості, а при врахуванні неперервності й наступності часу власного життя та при розвинутій здатності до смислопородження в юнаків фіксується усвідомлення унікальності власного життя, розгляд його як неповторної індивідуальної історії вписаної у соціокультурний та історичний контекст, що виражає свідоме ставлення до соціальної зрілості. У підлітковому віці розповіді про себе містять лише елементи відображення унікальності власної історії, яка ще не пов’язана з соціокультурними контекстом, а відображає лише той досвід, який емоційно важливий і значущий.

З самого народження людина є відкритою новому досвіду, але в дитячі роки така відкритість супроводжується залежністю від близького оточення. В підлітковому віці межі відкритості обмежуються референтною групою та значущими дорослими. В юнацькому віці дана характеристика є результатом рефлексії подій особистого досвіду в їх зв’язку з минулим досвідом та перспективою на майбутнє. Особистість юнацького віку, яка частіше піддає рефлексії свої теперішні стани, є не лише більш відкритою культурному досвіду, а й має більше можливостей реалізуватись у соціумі.

Відкритість досвіду особистості, в свою чергу, забезпечує її відносну незалежність від навколишнього соціокультурного контексту. У наративах юнаків відстежується авторська позиція, яка характеризується самоприйняттям. Авторська позиція в підлітковому віці виражається лише стосовно відстоювання власних поглядів та інтересів, які ще не розглядаються в перспективі чи ретроспективі. Властивий підлітку максималізм не дає можливості для переосмислення і реконструювання власного досвіду. Юнаки вже здатні реінтерпретувати власний досвід, що забезпечує їх самототожність навіть в негативних індивідуалістичних наративах, в яких несприятливість їхнього становлення цілком перекладається на долю та оточення. На даний час простір, особливо віртуальний, в який занурюється підростаюче покоління, забезпечує широкий вибір різних культурних текстів, життєвих стилів і способів самовираження (з акцентом на суб’єктивне благополуччя), і цим самим сприяє розвитку самототожності особистості з різним ступенем відчуття реалістичності особистісного простору.

Авторство власної історії життя в юнацькому віці забезпечується творчим ставленням до навколишніх дискурсивних практик, яка, у свою чергу, проявляється в ступені активності керування смисловим простором з боку особистості, а не пасивного їм «підкорення». В більш ранніх вікових періодах переважно відбувається присвоєння соціокультурного досвіду.

Несуперечливість досвіду в підлітковому віці залежить, в першу чергу, від розвитку їх когнітивної сфери, а в юнацькому є результатом особистісної зрілості як рівня особистісного і духовного розвитку, що забезпечує відповідальність за власні історії (тексти) та характеризує відношення особистості до них «як до своїх». В більш зрілому віці відповідальність за власні історії набирає рис вміння вибудовувати історію власного життя як неповторне відкриття, незавершений особистісний твір.

Розвиток особистості юнацького віку характеризується появою відчуття власного місця у глобальній соціокультурній системі, яке виявляється в дискурсивних практиках людини та переважно в такій характеристиці її досвіду як діалогічність. На противагу підліткам, у юнаків поле семіотичної чутливості не обмежується соціокультурними і ситуативними впливами лише референтних груп, а поширюється й на соціокультурний довід всього людства. В текстах з’являються смислові позиції та відповіді на питання «навіщо Я?», «навіщо я це роблю?», що й забезпечує підґрунтя відчуття власного місця в соціокультурній системі.

В юності закладаються основи формування світогляду як цілісної картини світу і себе у ній. Одночасно підвищується рівень реалізму, та з’являється відчуття плинності часу. Юнаки стають здатними до створення синтезованої узагальненої і динамічної моделі власної особистості, історії свого життя. Саме такі надбання віку роблять людину чутливою і лабільною до зовнішніх впливів соціокультурного контексту, на противагу конкретності й стабільності ідеального образу життя. Широкий трансцендентний погляд на себе, інших та соціокультурний досвід забезпечує лабільність і динамічність власних перспектив і футурологічних сюжетів. Зміни соціокультурного контексту життя людина може відстежувати, порівнюючи певні його прояви у часовій на просторовій динаміці як той чи інший феномен трансформується порівняно з його попередніми станами та розповсюджується на інші сфери та галузі. Розуміння та інтерпретація цих змін відбувається ще й стосовно того прогнозу, який людина передбачає у їх протіканні. Тож, часова орієнтованість особистості є визначальною у побудові та реалізації нею моделі власного життя.

Зміни життєвого простору особистості забезпечуються наративною компетентністю, до розвитку якої сенситивна особистість юнацького віку.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка