Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України»



Скачати 77.66 Kb.
Дата конвертації25.04.2016
Розмір77.66 Kb.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України

«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (щодо місцевих податків та зборів)
1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

У сучасних умовах спостерігається брак власних фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Надходження місцевих бюджетів наполовину складаються з трансфертів з державного бюджету. Планова частка трансфертів на 2011 рік в обсязі доходів становить 51,6%, у т.ч. за загальним фондом – 54,8%.

Із року в рік зменшується частка місцевих податків і зборів у складі доходів загального фонду місцевих бюджетів (від 3,4 % у 2001 році до 1% – у 2011). Питома вага місцевих податків і зборів в податкових надходженнях місцевих бюджетів залишається незначною і в 2010 році становила всього 1,3%. І це при тому, що в більшості країн ЄС місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надходжень до зведених бюджетів. Місцеві податки та збори становлять значну частку доходів органів місцевого самоврядування в країнах ЄС, зокрема у Великобританії - 37%, у Німеччині - 46%, у Франції - 67%. Слід зазначити, що за І квартал 2011 року питома вага місцевих податків і зборів в податкових надходженнях місцевих бюджетів склала трохи більше 3%. Таке зростання забезпечено віднесенням до місцевих єдиного податку, питома вага якого в надходженнях від місцевих податків і зборів складає 80%. Однак, органи самоврядування практично не мають реального впливу на базу оподаткування цим податком, його ставки, правила адміністрування, які визначаються на центральному рівні.

Податковий кодекс істотно вплинув на фінансовий ресурс місцевого самоврядування. При його розробці не було дотримано основних принципів побудови місцевої фіскальної політики, визначених у рекомендаціях Ради Європи щодо виконання Європейської хартії місцевого самоврядування, що зокрема, передбачають:



  • віднесення до місцевих тих податків та зборів, що є локалізованими, прив’язаними до конкретної території, сплати яких важко уникнути;

  • наділення органів місцевого самоврядування правом встановлювати розміри ставок в певних, але суттєвих межах, достатніх для забезпечення фінансування місцевих програм;

  • визначення пільг та звільнень щодо місцевих податків та зборів виключно рішеннями представницьких органів місцевого самоврядування, а не законом;

  • повсюдність бази оподаткування для більшості адміністративно-територіальних одиниць відповідного рівня.

Надходження до місцевих бюджетів від запровадженого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є мізерними, оскільки базою його оподаткування визначено лише житлову нерухомість. При цьому вилучено житло площею до 120 кв.м., тобто майже вся нерухомість цієї категорії. Отже, запроваджений в існуючому вигляді податок на нерухоме майно є дуже неефективним і незначним фінансовим ресурсом для місцевого самоврядування. Для прикладу, надходження ринкового збору в 2010 р. становили 0,5 млрд. грн., а надходження від запровадженого податку на нерухоме майно в 2012 р. будуть становити лише 0,09 млрд. грн.

Віднесення плати за землю до загальнодержавних податків є необґрунтованим, оскільки за своєю суттю вона відноситься до податків місцевих. Так, у Бюджетному кодексі цей вид доходів у повному обсязі віднесено до доходів бюджетів місцевого самоврядування, які не беруться для розрахунку між бюджетних трансфертів, тобто власних доходів. Крім того, орендна плата як складова частина плати за землю, практично повністю відповідає ознакам місцевих податків та зборів. Відсутність у органів місцевого самоврядування можливості впливати на визначення пільг та ставки земельного податку створює дисбаланс динамічного нарощування номінальних надходжень орендної плати за повільнішого зростання надходжень земельного податку, не сприяє розвитку ринку землі та зростання надходжень до місцевих бюджетів. Необхідність щорічної індексації ставок на відмінну від підходу щодо їх прив’язки до розміру мінімальної заробітної плати, не сприяє ефективності адміністрування земельного податку.

В більшості країн ЄС, органи місцевого самоврядування розглядають земельний податок як найбільш ефективний з огляду на можливість розширення бази оподаткування та впливу на ставки, важливість його ролі як регулюючого та стимулюючого податку.

Визначення платниками збору за місця для паркування транспортних засобів тільки суб’єктів господарювання фактично перетворює цей збір на концесію частини території (земельної ділянки) місцевої ради, що обмежує широке впровадження в Україні поширених у світі технічних пристроїв для паркування (паркоматів) та несе значні корупційні загрози. В країнах ЄС платниками зазначеного збору є власники транспортних засобів, що сплачують його саме за право паркування, а справляння збору покладено на відповідні підприємницькі структури.

Отже, якщо після прийняття в 2010 році нового Бюджетного кодексу за розрахунками експертів очікувалося 20,8 млрд. грн. додаткових надходжень до місцевих бюджетів, то прийняття Податкового кодексу призвело до втрати місцевими бюджетами біля 17,6 млрд. грн. надходжень. Отже, сальдо від прийняття Бюджетного та Податкового кодексу для місцевих бюджетів хоч є позитивним, але складає лише 3,2 млрд. грн. Ця сума і на половину не покриває втрат доходів місцевих бюджетів від інфляції в 2011 році.

Враховую зазначене, існує гостра необхідність розширення переліку місцевих податків та зборів, зміни об’єктів та бази оподаткування ними, надання можливості органам місцевого самоврядування регулювати ставки у прив’язці до розміру мінімальної заробітної плати.


2. Цілі і завдання законопроекту

Проект Закону підготовлено з метою посилення фінансової самодостатності місцевих бюджетів шляхом:

- віднесення плати за землю до місцевих податків, підвищення ставок земельного податку, з прив’язкою до мінімальної заробітної плати, встановлення меж регулювання ставок та надання пільг по сплаті земельного податку органами місцевого самоврядування;

- розширення об’єктів та бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прив’язки ставок до розміру мінімальної заробітної плати, закріплення за органами місцевого самоврядування права встановлювати пільги по його сплаті;

- розширення категорії платників збору за паркування транспортних засобів.
3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом передбачено внести зміни до окремих норм Податкового кодексу України, зокрема:



в розділі «Загальні положення» пропонується:

- в статті 9 вилучити норму про віднесення плати за землю до загальнодержавних податків;

- в статті 10 доповнити перелік місцевих податків платою за землю та розширити права місцевих рад щодо її встановлення;

- в статті 12 до повноважень місцевих рад віднести встановлення плати за землю в межах ставок встановлених Податковим кодексом;

- в статті 14 дати визначення понять «об’єкти нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки», «об’єкти житлової нерухомості», «об’єкти нежитлової нерухомості», «плати за землю» як місцевого податку;

в розділі «Місцеві податки і збори» пропонується:

- в статті 265 визначити платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки власників об’єктів житлової та нежитлової нерухомості; об’єктами оподаткування – об’єкти житлової та нежитлової нерухомості; базою оподаткування загальну площу об’єкта; вилучити норму щодо зменшення бази оподаткування в залежності від розміру житлової площі; надати право представницьким органам місцевого самоврядування встановлювати пільги щодо оподаткування окремим категоріям платників чи щодо окремих категорій об’єктів оподаткування; встановити ставки податку для об’єктів житлової нерухомості від 0,1 до 0,5 відсотку розміру МЗП за 1 кв. метр загальної площі; для об’єктів нерухомого майна виробничого призначення від 0,1 до 0,5 відсотку МЗП за 1 кв. метр загальної площі; для об’єктів нерухомого майна комерційного призначення від 1 до 1,5 відсотка розміру МЗП за 1 кв. метр загальної площі; надати право представницьким органам місцевого самоврядування встановлювати коригуючи коефіцієнти від 0,5 до 1,5 в залежності від місця розташування об’єкта нерухомого майна та його технічного стану; внести зміни до порядку обчислення суми податку, виходячи з наведених визначень об’єктів оподаткування.

- статтю 266 викласти в новій редакції, що передбачає встановлення окремо плати за оренду землі під паркування, яку мають сплачувати суб’єкти господарювання – надавачі послуг, та паркувального збору, який мають сплачувати фізичні особи – отримувачі послуг; визначення особливостей справляння збору особами, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів та самостійно платниками-фізичними особами, якщо місце паркування обладнане спеціальними технічними приладами; контроль за справляння збору покладено на посадових осіб місцевого самоврядування та працівників податкових органів;

в розділі «Плата за землю» пропонується:

- в статті 274 ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановити у розмірі від 1 до 2 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

- в статті 275 ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановити у відсотках мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр в розмірах від 0,077 до 2,15 в залежності від групи населеного пункту;

- в статті 281 надати місцевим радам право частково чи повністю звільняти від сплати земельного податку: інвалідів І та ІІ групи; фізичних осіб, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонерів за віком; ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичних осіб, визнаних постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частини запровадження відповідальності за порушення правил паркування транспортних засобів та пошкодження технічних пристроїв, призначених для сплати збору за паркування; до Бюджетного кодексу України щодо віднесення плати за землю до місцевих податків та зборів; до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині віднесення до компетенції місцевих рад встановлення відповідно до законодавства правил паркування транспортних засобів; до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» в частині розширення повноважень місцевих рад щодо встановлення правил паркування транспортних засобів, визначення змісту цих правил та відповідальності за їх порушення.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У сфері правового регулювання, якої стосується проект Закону України діють:

Податковий кодекс України;

Бюджетний кодекс України;

Кодекс України про адміністративні правопорушення;

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”;

Закон України “Про благоустрій населених пунктів”.
5. Фінансово-економічне обґрунтування законопроекту

Прийняття проекту Закону не потребує додаткових витрат державного і місцевих бюджетів, відповідні норми будуть реалізовуватися в межах затверджених бюджетних призначень. При цьому, законопроектом створюються передумови для значного збільшення надходжень місцевих бюджетів.


6. Соціально-економічні та інші наслідки прийняття акту

Прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» (щодо місцевих податків та зборів) дозволить зміцнити фінансову основу місцевого самоврядування; привести у відповідність принципи побудови місцевої фіскальної політики до рекомендацій Ради Європи щодо виконання Європейської хартії місцевого самоврядування; сприятиме підвищенню якості послуг, що надаються на рівні місцевого самоврядування.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка