Загальні поняття звичаю та обряду. Календарно-побутова обрядовість



Сторінка1/9
Дата конвертації30.04.2016
Розмір1.43 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9




ЗМІСТ

  1. Загальні поняття звичаю та обряду.

  2. Календарно-побутова обрядовість.

  3. Введення.

  4. Катерини.

  5. Андрія.

  6. Миколи.

  7. Свят-вечір.

  8. Колядування. Зірка. “Коза”

  9. Вертеп.

  10. Новий рік.

  11. “Маланка”.

  12. Ряджені.

  13. Щедрування.

  14. Засівання.

  15. Хрещення.

  16. Масляна.

  17. Благовіщення.

  18. Великдень.

  19. Зелені свята.

  20. Купала.

  21. Маковія.

  22. Спаса.

  23. Покрови.



«Людина хороша, коли на себе схожа»

Однією з найдавніших форм духовної культури народу є звичаї та обряди. Звичай - це повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості. Вони, як написані закони, народжуються з покоління в покоління, тобто стають традиційними.

Обряди - це символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб. Наприклад, віншування хлопців на Різдво, посівання на Новий Рік, колядування, клечання хати на Зелені свята тощо. Кожний звичай та обряд мають свій національний чи етнічний характер. Скажімо, звичай вітатися при зустрічі існує у кожного народу, але кожний робить це по-своєму: українці скидають шапки і подають один одному руки; китайці вклоняються до землі тощо.

Між звичаями і обрядами існує певна різниця. Звичаїв дотримуються щоденно, обряди ж виконуються перед святами або в дні свят. Обряди, якими супроводжую-ться святкові дні чи релігійні відправи називаються ритуалами.

Українці - це нація в Європі, чия обрядовість є однією з найдавніших і найбагат-ших. Найкраще українці виражають свою обрядовість в обрядовому фольклорі - піснях, побажаннях, віншуваннях.

В обрядовості українців розрізняють два види - родину (чи сімейну) і календарно-побутову. Перший вид обрядів тісно пов'язаний з подіями в житті окремої родини чи людини. Це відзначення повноліття, весілля, похорон. Другого виду обрядів дотримувалися під час урочистого святкування початку чи закінчення певних сезонів, природних циклів - зими, весни, літа, осені. Це єдина обрядова система. Певні обряди здійснювалися у певні календарні періоди за винятком похорон. Весілля відбувалися або взимку або восени, тобто теж були приурочені до народно-го календаря.

Календарно-побутові звичаї та обряди пройшли тривалий і складний шлях розвитку. Від цих звичаїв та обрядів залежав побут наших предків, тобто ці обряди і звичаї пов'язані з певними видами господарських робіт (сівбою, плеканням посівів, збиранням врожаю). Хоча значна частина тих звичаїв та обрядів виникла задовго до того, коли наші предки пізнали хліборобство, тобто, коли вони дотримувались напівкочового способу життя.

Сьогодні майже нічого невідомо про звичаї людей кам'яного віку. Але це не означає, що жодної обрядовості в них не було.

Минали тисячоліття, поки давні люди приручили звірів, навчилися вирощувати хліб. Полювання на звірів змінюються на тваринництво. Збиральництво поступово переростає у хліборобство; замість мандрівного способу життя наші предки набували все нових і нових знань. Фіксували свої знання про природу, здобуті у процесі пристосування до неї. Поступово формувалося розуміння впливу різних небесних явищ на суто земні справи людей. Це послужило виникненню сучасної астрономії. З її зародженням формується система обліку великих проміжків часу, яка базується на періодичності видимого руху небесних тіл (Місяця, Сонця чи окремих планет).

Найдавнішим у багатьох народів був місячний календар. І це цілком природно, адже рух Місяця дуже легко спостерігати навіть неозброєним оком. Люди зауважили, що повернення Місяця в небесному просторі в одну і ту ж точку відносно Сонця відбувається приблизно через 30 діб; це добре простежується за місячними фазами - різними формами видимої частини Місяця.

Відлік часу за Сонцем послужив основою сонячних календарів. Певний час обидві ці системи співіснували. На території України вже у IV тис. до н.е. користувалися місячно-сонячним календарем, за яким вираховували періоди настання весняних і літніх свят. Така практика дійшла до наших днів. Якщо свята Різдва і Купала, які ділять річне коло на дві рівні частини, визначають за сонячним календарем, то Великдень і Зелені свята — за місячним. З пізніших часів дійшли до нас декілька календарів, які називають аграрними. На них звичайними зарубками позначали будні; косими хрестами, фігурками коней чи вершників - святкові дні; косими і хвилястими лініями - періоди дощів; стилізованими знаками рала, серпа - періоди польових робіт.

Одним з таких календарів був керамічний глечик, знайдений у 1899 р. під час розкопок поблизу с. Ромашки на Київщині. Майже через 70 років археологи від-найшли ще два подібні календарі - глечик у с. Малаєшти (Молдова) та чашу в с. Ле-песівка на Волині. Усі три знахідки належать до II -IV ст. н. е. Такими календарями користувалася елітарна частина населення. До прийняття християнства на території України - це були жерці, так звані "Волхви ", тобто люди, які володіли певними знаннями. Для більшості населення ближчим був календар, в основу якого покладено вегетаційний період, тобто період активного життя рослинного світу. У наших умовах вегетаційний рік триває від останніх весняних приморозків до перших осінніх. З ним була пов'язана трудова діяльність переважної більшості людей, оскільки значення початку чи кінця хліборобських робіт мало практичне значення.

З прийняттям християнства на Русі складається новий календар, упроваджуються нові святкові дати. Забувалися назви божеств на честь яких влаштовували свята наші предки. Та залишалася народна обрядова основа, яка взаємодіяла з християн-ською обрядовістю. Так складався сучасний народний календар. Поєднання різнови-дових обрядових компонентів увійшло у плоть і кров українців. Сьогодні ми не уя-вляємо собі зими без Різдва Христового і куті, а весни - без Великодня і писанок, літа - без Зелених свят. Восени святкуємо Успення Богородиці, Спаса, Маккавеїв, поєднанні обжинковими обрядами. Кожна пора мала свою важливу дату. Основа і фрагменти зберігалися у календарних циклах зими, весни, літа, осені.


Творчий проект «Народні свята в Україні»

Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів про народні свята в Україні, учити шанувати тради­ції, звичаї та обряди наших предків; пробуджувати інтерес до культурної спадщини рідного краю; при­щеплювати бажання розвивати і примножу-вати на­ціональні традиції своїх пращурів, виховувати любов до рідної землі.

Очікуваний результат: глибоке засвоєння навчаль­ного матеріалу з теми; формува-ння навичок роботи з додатковими джерелами інформації.

Тип проекту: груповий, середньотривалий.

Обладнання: святково прикрашена класна кімната (рушники, вишиванки, ілюстра-ції).

Консультанти: учитель, працівник бібліотеки, батьки.
ХІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

І. Підготовчий етап.

Мотивація діяльності. Оголошення теми проекту.

На землі великій є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті

І, скажу по правді, ще й талановиті.

Землю засівають і пісні складають,

На бандурах грають і вірші співають.

— Діти, як ви думаєте, про яку країну йдеться у вірші?

— Щоб бути справжнім патріотом своєї Батьків­щини, потрібно не тільки любити свою рідну землю, а й знати її історію, вивчати культуру, звичаї, побут і традиції народу.

— Діти, коли говорять «народні свята», що ви уяв­ляєте?



Словосполучення «народні свята» записується на дошці, нижче записуються відповіді учнів.

Діти розповідають, що вони знають про те чи інше свято, як його святкують у родині, про звичаї своїх ді­дусів та бабусь.

Проблемна ситуація.

— Дякую за цікаві розповіді. А от наш Сергійко зустрів у селі бабусю Ма­рійку, яка поставила йому п'ять запитань. Допомо­жімо Сергійкові.

1) Яке дерево наші славні предки називали Маре­ною? І яке народне свято пов'язане з ним?

2) Які соковиті плоди не можна вживати, доки їх не посвятять у церкві? Як називається народне свято, коли святять ці плоди?

3) Що таке «дідух»? Головним атрибутом якого свята він є?

4) Яке народне свято називають Ордан, чи Ардан?

5) На яке народне свято сонце світить якось осо­бливо і люди кажуть: «Сонце грає!»?

— Аби дізнатися більше про життя наших славних предків, про народні свята, а також про те, як їх свят­кували, ми розпочинаємо роботу над проектом «На­родні свята в Україні».


— Ми маємо знати і вивчати

Свою Вітчизну — Україну!

Не будемо жити, будемо існувати

Без спадщини батьків, родини!



Планування.

Обговорення з дітьми, над якими питаннями пра­цюватимемо, планування дій, обрання форм роботи і засобів представлення інформації, визначення кри­теріїв групового оцінювання та самооцінювання про­ектної діяльності учнів.



II.Початок роботи над проектом.

Створення творчих груп (за бажанням). Постановка конкретних завдань.

1-ша група. Знайти відповідь на запитання: що таке «дідух»? Головним атрибутом якого свята він є?

2-га група. Знайти відповідь на запитання: яке на­родне свято називають Ордан (Ардан)?

3-тя група. Знайти відповідь на запитання: на яке народне свято сонце світить осо-бливо і люди кажуть: «Сонце грає!»?

4-та група. Знайти відповідь на запитання: яке дерево наші славні предки називали Мареною? І яке народне свято пов'язане з ним?

5-та група. Знайти відповідь на запитання: які со­ковиті плоди не можна вживати людям, доки їх не по­святять у церкві? Як називається народне свято, коли святять ці плоди?

III. Робота за планом проектної діяльності.

• Збір даних із використанням різних джерел ін­формації.

• Опрацювання зібраних матеріалів.

• Отримання консультацій у вчителя музики, клас­ного керівника, бібліотекаря, бать-ків.

• Організація конкурсу малюнків і фотографій.

• Узагальнення зібраного матеріалу. Створення альбому «Народні свята в Україні».



IV. Презентація проекту.

— Місяць тому ми розпочали роботу над проек­том «Народні свята в Україні». Кожен народ має свої звичаї, що формувалися протягом багатьох століть і освячені віками. В усіх народів світу існує повір'я, що того, хто забув звичаї своїх батьків, покарають люди і Бог. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо загублений для сво­го народу.



Виступ 1-ї групи.

— Ми працювали над відповіддю на запитання: що таке «дідух», головним атрибу-том якого свята він є? Працюючи в домашній і шкільній бібліотеках, зверта­ючись до Інтернету і з допомогою батьків, ми зібрали цікавий матеріал. Представляємо його у вигляді бесіди журналіста Сергія з бабусею Ганною.

— Здрастуйте, шановна Ганно Миколаївно!

— Здрастуйте, Сергію!

— А чи не скажете нашим глядачам, що означає незрозуміле слово «дідух»?

— Коли я була маленькою, то пам'ятаю, як бать­ко перед святою вечерею вносив до хати сніп із пше­ницею і промовляв: «От дідух у хаті, бажаю родині веселих свят». Ставив дідух на почесному місці — на покуті під святими образами. «Дідух» (або «дідо») — сніп із пшениці.

— А яке ваше улюблене свято?

— Різдво Христове. Свято розпочинається при за­ході сонця з першою вечірньою зі-ркою. До святково­го столу готують святу вечерю. А чи знають ваші гля­дачі, скільки страв потрібно поставити на стіл? (Так, дванадцять.)

— Чому саме дванадцять? (На честь дванадцяти апостолів.)

— А яка головна страва?

— Кутя.

— Бабусю, а як готувати цю страву?



— Ячмінь або пшеницю спочатку сушать на печі, змочують водою і товчуть у сту-пі, висушують і очи­щають від луски, додають мак, горіхи, мед, цукор. Ця страва — поминок за померлими (єднання всіх членів роду — живих та померлих).

— Шановний Сергію, чи не дасте мені змогу поста­вити глядачам запитання? А той, хто дасть правильну відповідь, отримає від мене різдвяний подарунок.

— Із задоволенням! Шановні глядачі! Перед вами запитання від бабусі Ганни! Пе-реможці отримають призи.

Вікторина.

1. Як називаються словесно-музичні твори, які ви­конують на Різдвяні свята? (Колядки.)

2. Коли сім'я сідає до святої вечері? (Коли на небі з 'являється перша зірка.)

3. Назвіть дванадцять пісних страв, які готують на Святвечір? (Борщ, вареники з ка-пустою, голубці, риба, гриби, квасоля, горох, біб, узвар, кутя, пиріжки.)

4. Як називається варена пшениця з маком та ме­дом? (Кутя.)

5. Кого побачили пастухи у яслах? (Ісуса Хрис­та.)

6. Коли і де народився Син Божий Ісус Христос? (7 січня, у Вифлеємі.)

7. Як називаються пісні, які виконують під Новий рік? (Щедрівки.)

8. На яке число припадає Старий Новий рік в Україні? (14 січня.)
Виступ 2-ї групи.

— Наша творча група працювала над запитанням: яке народне свято називають Ор-дан (Ардан)? Ми звер­нулися по допомогу до батьків, працювали з етимоло­гічним словником, народознавчою літературою. Весь зібраний матеріал представляємо у вигляді сторінки «Народознавчого довідничка».



Ордан, Ардан, Водохреща — так в народі називають свято Хрещення Ісуса Христа (або Йорданські свята). Воно припадає на 19 січня. Церква називає це свято Бого-явлення Господнє. Християнський Йордан — це пам'ятка про хрещення Ісуса Хрис-та в ріці Йордан на початку його проповідницької діяльності.

На Йорданські свята вітаються так:

— Христос хрещається!

— У річці Йордан!



Йорданська вода це освячена вода, яка має чу­додійну силу. Святу воду тримають цілий рік, і вона не псується. Нею кроплять будинки, квартири, все обійстя, щоб ві-дігнати всіляку нечисту силу. Йорданська вода зцілює душу і тіло людини, очищає її від усякої скверни.

18 січня у цей день дотримуються строгого посту. Надвечір люди ідуть до цер-кви, де відбувається свят­кова служба, що завершується освяченням води.

Великий хрест його вирубували з льоду напе­редодні свята. Свято Водохреща від-бувалося на став­ку або на річці. Головний момент свята — занурення священиком хреста у воду, після чого вона вважала­ся свяченою.

Святі образки — після свята священик обходив усі хати християн, кропив їх свяче-ною водою та роздавав дітям святі образки.
Виступ 3-ї групи.

— Наша група працювала над запитанням: на яке народне свято сонце світить особ-ливо і люди кажуть: «Сонце грає!»? Нам допомагали батьки, учителька му­зики, кла-сний керівник. Працюючи в бібліотеках, ми зібрали багато матеріалу і подаємо його у вигляді по­відомлення, вікторини та збірки легенд і переказів.



Повідомлення.

1-й учень. Шановні друзі! Будьте уважні! На вас че­кають вікторина та призи. Наве-сні до нас приходить одне з найвеличніших християнських свят — Пасха. Пасхаль-ний день — святий день. Цього дня воскрес Син Божий — Ісус Христос. Він духом приходить до людей, до всього сущого, несучи здоров'я, щастя, до­бро! Тому сонце світить в цей день особливо, і люди кажуть: «Сонце грає!».

2-й учень. Воскресіння Ісуса Христа всі християни святкують у Великодню неділю. Вночі люди йдуть до церкви. Після короткого богослужіння над гробом, священик кладе плащаницю на престол. Потім від­бувається обхід довкола церкви. По обході співають перед зачиненими церковними дверима пісню «Хрис­тос воскрес», після чого священик відчиняє хрестом церковні двері: всі входять до церкви, і там відпра-в­ляється пасхальна утреня.

3-й учень. Після служби Божої освячують паски. Навколо церкви розставлені сотні різноманітних ко­шиків зі святковою їжею, на різнокольорових руш­ничках — крашанки та писанки. Кожен з нетерпінням чекає свячення свого кошика. Після цього усі радісні та веселі повертаються до своїх домівок.

4-й учень. Вдома господар зі свяченим кошиком обходить тричі хату та обійстя. То-ді йде до хати, бажає добра всій родині і кладе свячене на стіл.

5-й учень. Великоднє снідання розпочинається по­ділом свячених яєць між членами родини із взаємни­ми побажаннями. На великодні свята має зібратися вся родина, адже це — Великий день.

6-й учень. Великдень — це також час поминання покійних. Рідні приходять на мо-гили померлих, згаду­ють їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Часто ставлять на могили трохи свя­ченого, «щоб птахи забрали та зане-сли покійним».

Вікторина.

1. Як називається четвер перед Великоднем? Чому? (Чистим.)

2. Як називається попередня до Великодня неді­ля? (Вербна.)

3.Чим і коли били матері дітей, приказуючи:

Не я б'ю, верба б'є,

За тиждень — Великдень,


Недалечко красне яєчко.

Будь здоровий, як вода,

Будь багатий, як земля,

Будь плідний, як лоза. (Вербою, у Вербну неділю.)

4. Що святіше за хліб? (Паска.)

5. Які слова тричі промовляють люди, повернув­шись додому із свяченою паскою? («Свята паска у хату, вся нечисть із хати!»)

6. Як називається день, коли було розіп'ято на хресті Ісуса Христа? (Страсна п 'ят-ниця.)

7. У фарбах катається, до церкви збирається. Що це? (Крашанки.)

8. Що означає яйце червоного кольору? (Радість життя, любов.)

Яйце жовтого кольору? (Місяць, зорі, врожай.)

Яйце блакитного кольору? (Небо, повітря, здоров 'я.)

Яйце зеленого кольору? (Відкриття приро­ди, багатства і родючість землі.)

9. Розкажіть, що ви знаєте про звичай «христо­сування»? (Побувавши на службі, ос-вятивши паску, люди «христосаються», при цьому тричі цілуються, примовляючи:

Христос воскрес!

Воістину воскрес!

Великодній поцілунок — прощення всіх гріхів.)

10. У якій країні є пам'ятник українській писан­ці? (У Канаді десятиметрова писан-ка дивує всіх сво­єю красою.)

11. Коли жіноцтво в Україні розмальовувало пи­санки? (У передвеликодню суботу.)
«Доповни!»

а) Коли на Великдень світить сонце, то через три дні... (йде дощ).

б) Коли на Великдень іде дощ або хмарно, то... (буде добрий врожай).

в) На Великдень опівночі тварини... (говорять люд­ськими голосами).


Збірка легенд та переказів.

Серед народу побутує багато легенд, переказів про день Воскресіння Христового, про те, як Ісус Хрис­тос ішов на Голгофу.

Як Христа вели на муки,

Хреста дали йому в руки,

І, зітхаючи о Бозі,

Хрест той ніс Він по дорозі.

Хрест важкий, а путь гориста,

Каплі поту, мов намиста,

Заблистіли дорогі

На Ісусовім чолі.

Так ступав Він у напрузі —

Десь поділись Його друзі,

А сторожа навкруги —

Всі кати і вороги.

Аж ось надійшов з гостинцем

Із синком своїм, мізинцем,

Чоловік марний, убогий

І вступається з дороги.

Він узяв яєць в ту днину,

Наскладав у кошелику,

Йшов до міста їх продати,

Щоб купити щось до хати.

А хлопчик каже: «Тату,

В Бога матимеш зарплату

І на рай заслужиш ти,

Як поможеш хрест нести».

І послухав він дитину —

Взяв, поніс той хрест на спині.

І влягнув Христові біль,

А синок поніс кошіль,


На Голгофі хрест лишає

І до міста завертає:

Хоче яєчка продати.

В кошик глянув:

«Рідна мати!»

Замість яєчок біленьких

Там сто писанок пишненьких!

Всі голосять: «Чудо! Диво!»

І купують радо, живо.

За хвилину розкупили,

Дуже дорого платили,

А син каже: «Це дав Боіг,

Бо ти Богові поміг».
Легенда про крашанки

Коли Ісус Христос ішов на Голгофу, то його мати — Марія — принесла йому сні-данок — яєчка. Коли Ісуса розіп'яли, вона поклала їх внизу під хрес­том. Кров його стікала на них, і вони стали черво­ними. Вона забрала їх, коли Ісуса зняли з хреста. А в неділю вранці, дізнавшись, що Ісус Христос воскрес, вона давала кожному черво-не яйце зі словами: «Хрис­тос воскрес!»


Легенда «Як із мертвого може стати живе»

Коли Ісус Христос воскрес, то перелякані воїни, які охороняли його гроб, побігли сповістити своєму сотнику про це диво. Сотник у цей час снідав, перед ним лежали варені яйця. Коли воїни сповістили йому, що Ісус воскрес із мертвих, він дуже роз-лютився і за­кричав на них: «Як із мертвого може статися живе? Це все одно, щоб ці білі яйця враз стали червоними!»

І враз сталося диво. Яйця на тарілці почервоніли. Приголомшений сотник промо-вив: «Вірю вам, що той замучений воскрес і що він був Бог».
Легенда

У темному підземеллі живе злий дух Пекун, прику­тий дванадцятьма ланцюгами. З тієї безвісти посилає він на землю своїх слуг, а коли котрий повертається, він питає: «Чи діти шанують своїх батька та матір?», «Чи брати й сестри ворогують між собою чи ні?», «А писанки ще пишуть?».

Слуги відповідають злому духу: «Пишуть писанки всі люди, мирно живуть між со-бою». Тоді Пекун аж заходиться від злості й плаче, бо ті, що не пишуть пи­санки, то його люди. Пекун ними тішиться. Зірвав­ся би злий з ланцюгів, але дуже міцне залі-зо. Доки він не розірве залізні ланцюги, доти люди й писати­муть писанки. Доки лю-ди писатимуть писанки, доти буде світ.
Виступ 4-ї групи.

— Наша творча група працювала над запитанням: яке дерево наші славні предки на-зивали Мареною і яке народне свято пов'язане з ним?

Щоб усім слухачам було цікаво, ми вирішили інсценізувати народне свято — «Ой на Івана, ой на Купала».

1-й ведучий. Свято Івана Купала — одне з найулюб­леніших літніх свят слов'янсь-ких народів. Воно при­падає на середину літа (з 6 на 7 липня).

2-й ведучий. У цей день наші предки збирали лі­карські рослини, вбирались у вінки із квітів, купалися, обливалися водою, а ввечері розпалювали вогнище і стрибали че-рез нього, що начебто лікувало їх від хвороб, проганяло злі сили.

1-й ведучий. На Купала прикрашали деревце стріч­ками, квітами, вінками і навколо нього водили хоро­води, співали пісні, грали в різні ігри. Прикрасимо і наше деревце.

Діти прикрашають купальське деревце.

1-ша дівчина (встановлює деревце).

Поставлю я вербу,

Сама сяду зверху.

На вербі я сиджу, гукаю,

Дівчат на Купала скликаю.

2-га дівчина.

Коло Купайла обметено,

Ще й барвінком обплетено,

Ще й васильочком обтикано.



2-й ведучий.

Для деревця найчастіше вибирали вер­бу і називали її Мареною, Купайлом, Купайли-цею, гільцем, а біля деревця водили танки.



Танок «Коло Мареноньки ходили дівоньки».

Входить хлопчик Купайло.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка