Загальна характеристика роботи



Скачати 411.34 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації13.04.2016
Розмір411.34 Kb.
  1   2   3




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Інтерес до природних та синтетичних антиоксидантів залишається на високому рівні протягом останніх десятиліть (B. Akbulut, 2010; M.E. Bozik et al., 2011; V.L. Kumar, B.M. Padhy, 2011; P.O. Osadebe et al., 2012). Одним із значних досягнень фармакології країн пострадянського простору стало вивчення і впровадження в клінічну практику похідних 3-гідроксипіридину (3-ГП) (Т.А. Воронина, 2005). Найбільш вдалим препаратом цього ряду вважається 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат, або мексидол (Т.А. Воронина, 2005; К.М. Дюмаев и соавт., 1995). Він має широкий спектр фармакологічних ефектів: анксіолітичний, ноотропний, церебропротекторний, антигіпоксичний та інші (Т.А. Воронина, 2005; К.М. Дюмаев и соавт., 1995; Т.А. Воронина, 2007). Метаболічна дія препарату виявляється не тільки в центральній нервовій системі, а й в периферичних органах (Т.А. Девяткина и соавт., 1999; В.О. Костенко, 2002). Це зумовило впровадження мексидолу як у клініку нервових хвороб, так і в кардіологію, акушерство, хірургію, фтизіатрію, стоматологію (Т.А. Воронина, 2005; О.М. Важнича, Т.О. Дев’яткіна, 2009) у вигляді різних лікарських форм для загального й місцевого застосування (від ампульованого розчину до перев’язувального матеріалу з іммобілізованим на ньому препаратом) (Л.Н. Казарина и соавт., 2007; Г.И. Клебанов и соавт., 2006; В.Б. Симоненко и соавт., 2011). Водночас вплив мексидолу на систему крові досліджений недостатньо. Відомі лише окремі факти, що свідчать про можливість його застосування при ушкодженнях кісткового мозку радіаційного та токсичного генезу (В.В. Мороз и соавт., 2009). Також описано здатність цього засобу протидіяти зрушенням морфофункціональних показників кровотворних органів та поліморфноядерних лейкоцитів при гострому і хронічному стресі (Е.М. Важничая, Т.А. Девяткина, 2002). Експериментальні роботи поглиблюють уявлення про механізми дії препарату на еритроцити та еритропоез і ставлять питання про роль у цих процесах взаємодії мексидолу з іонами Феруму, його впливу на асиметрію мембран та цитоскелет еритроцитів (Г.И. Клебанов и соавт., 2001; Є.В. Мокляк та співавт., 2011). Однак системне вивчення дії мексидолу на еритрон як сукупність еритроцитів від їх утворення до загибелі за умов експериментальної патології раніше не проводилось. Особливий інтерес викликає дослідження ефектів цього препарату стосовно еритроцитів та еритропоезу при дії на організм стресорів із різним ступенем впливу на еритрон, що може мати практичне значення у зв’язку із широкими перспективами застосування 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату для подолання негативних наслідків стресу в осіб, які зазнали впливу надзвичайних факторів (Т.А. Воронина, 2005; Т.А. Воронина и соавт., 2007).

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової НДР ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» «Вивчення зв’язку ушкоджень органів системи травлення і кровопостачання за умов емоційного стресу та корекції», номер держреєстрації 0107U001557. Авторка була співвиконавцем зазначеної НДР.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – експериментальне обгрунтування доцільності використання 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату (мексидолу) в профілактиці стресових станів, викликаних крововтратою та іммобілізацією, з урахуванням його ефектів в системі еритрону.

Відповідно до мети сформульовані задачі дослідження:

1. Дослідити вплив мексидолу на морфофункціональні показники та стан перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту в еритроцитах тварин у різні терміни після гострої крововтрати.

2. Визначити вплив мексидолу на стан медулярного еритропоезу та рівень ПОЛ / антиоксидантного захисту в кістковому мозку білих щурів у динаміці відновного періоду після гострої крововтрати.

3. Визначити вплив мексидолу на морфофункціональні показники еритроцитів та стан ПОЛ / антиоксидантного захисту цих клітин у різні терміни стрес-синдрому, зумовленого іммобілізацією.

4. Оцінити вплив мексидолу на стан медулярного еритропоезу й зміни ПОЛ / антиоксидантного захисту в кістковому мозку тварин при гострому іммобілізаційному стресі.

5. Порівняти ефекти мексидолу при гострій крововтраті та іммобілізаційному стресі з ефектами натрію оксибутирату (ГОМК-Na) та визначити особливості фармакодинаміки мексидолу в системі еритрону при крововтраті в порівнянні з препаратом Феррум Лек.

6. Вивчити ефекти мексидолу в системі еритрону при введенні препарату інтактним тваринам.

7. Встановити закономірності дії препарату на систему еритрону залежно від її реакції на вплив подразнюючого фактору.

Об’єкт дослідження – фармакокорекція порушень еритрону.

Предмет дослідження – фармакологічні ефекти 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату (мексидолу) в кістковому мозку та еритроцитах на фоні стрес-синдрому, викликаного гострою крововтратою та іммобілізацією.

Методи дослідження: фармакологічні (фармакокорекція експериментальної патології, порівняння досліджуваного засобу з референс-препаратом), гематологічні (визначення загальної кількості еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, еритроцитарних індексів, регенераторної реакції кісткового мозку), морфологічні (визначення загальної кількості каріоцитів та клітинного складу кісткового мозку, дослідження показників «тріади Сельє»), біохімічні (визначення вмісту заліза, рівня продуктів ПОЛ, активності антиоксидантних ферментів, концентрації низькомолекулярних антиоксидантів), статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Поглиблено уявлення про фармакодинаміку 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату (мексидолу), що стосуються його ефектів у системі еритрону при стресі, зумовленому гострою крововтратою та іммобілізацією.

Вперше показано, що профілактичне введення мексидолу сприяє підтриманню нормальної кількості еритроцитів (RBC), загального гемоглобіну (Нb) та гематокриту (Нct) у фазу гідремічної компенсації крововтрати (стадія тривоги стрес-синдрому), а також посилює насичення еритроцитів гемоглобіном через 5 діб після крововтрати, тобто у фазу кістково-мозкової компенсації (стадія резистентності стрес-синдрому).

Вперше встановлено, що при гострій крововтраті мексидол регулює викид молодих форм еритроцитів у кровообіг і модифікує резистентність цих клітин, а також запобігає активації ПОЛ в еритроцитах і сприяє нормалізації їх антиоксидантного захисту.

Вперше з’ясовано, що за цих умов 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (мексидол) активує регенерацію еритроїдного ростка кісткового мозку, що супроводжуються гальмуванням ПОЛ та відповідним відгуком антиоксидантного захисту в кістковому мозку.

Вперше продемонстровано, що профілактичне введення мексидолу універсально запобігає змінам еритрону в стадію тривоги загального адаптаційного синдрому (ЗАС), зумовленого іммобілізацією, і попереджує активацію медулярного еритропоезу в стадію резистентності; а також підтримує підвищеним рівень сироваткового Феруму та запобігає розвитку надлишкової ліпопероксидації, індукованої стресом у кістковому мозку та еритроцитах крові.

Вперше встановлено, що ефект від профілактичного введення мексидолу при гострій крововтраті подібний до ефекту антианемічного засобу Феррум Лек стосовно основних показників «червоної» крові, а в порівнянні з ГОМК-Na мексидол інтенсивніше відновлює гематологічні показники, активніше стимулює регенераторну реакцію кісткового мозку, справляє сильніший вплив на вміст продуктів ПОЛ та антиоксидантні ферменти в еритроцитах і мієлоїдній тканині, але зумовлює нижчий вміст сироваткового Феруму в стадію кістково-мозкової компенсації крововтрати.

Вперше показано, що існують відмінності в спрямуванні та виразності ефектів мексидолу і препарату порівняння ГОМК-Na при гострому іммобілізаційному стресі, які полягають у тому, що вплив мексидолу характеризується нижчими значеннями загальної кількості еритроцитів, гемоглобіну та гематокриту, зниженням вмісту ретикулоцитів, зростанням вмісту сироваткового Феруму, нижчим цитозом кісткового мозку та більшою виразністю дії на вміст продуктів ПОЛ та активність антиоксидантних ферментів в еритроцитах і мієлоїдній тканині.

На основі порівняння ефектів мексидолу стосовно центральної та периферичної ланок еритрону при крововтраті та іммоблізаційному стресі вперше обгрунтовано, що призначення цього препарату за умов впливу на організм надзвичайних подразників має враховувати його регуляторний вплив на еритропоез, який може бути стимулюючим або гальмівним залежно від характеру ініціації ЗАС.



Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи виступають основою для подальших клінічних досліджень з метою розширення показань до застосування мексидолу, зокрема в профілактиці невідкладних станів та в галузі гематології.

Запропоновано новий спосіб фармакокорекції постгеморагічної анемії, який полягає в тому, що ефективність відновлення гематологічних показників при гострій крововтраті підвищується шляхом профілактичного введення експериментальним тваринам мексидолу в дозі 100 мг/кг (Патент на корисну модель №32193, Україна, заявл. 13.12.2007, опубл. 12.05.08, бюл. №9, 2008), і видано інформаційний лист «Застосування похідного 3-оксипіридину для профілактики гематологічних порушень, індукованих гострою крововтратою» № 178-2012 (2012).

Результати роботи впроваджені в науково-педагогічний процес на кафедрі експериментальної та клінічної фармакології з клінічною імунологією та алергологією та на кафедрі патофізіології ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», на кафедрі фармакології ВНДЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» та на кафедрі фармакології Національного фармацевтичного університету.

Особистий внесок здобувача. Робота виконана на базі наукової лабораторії кафедри експериментальної та клінічної фармакології ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія». Здобувачем спільно з науковим керівником розроблено план і програму досліджень, особисто здійснено інформаційно-патентний пошук, виконано експериментальну частину роботи та статистичну обробку одержаних результатів, написано текст дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались на X Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (м. Тернопіль, 2006), III Національному з'їзді фармакологів України. «Фармакологія 2006 – крок у майбутнє» (м. Одеса, 2006), III з’їзді фармакологів Росії «Фармакология – практическому здравоохранению» (м. Санкт-Петербург, РФ, 2007), II симпозіумі «Рослинні поліфеноли та неспецифічна резистентність» (м. Одеса, 2008), ІІ (63) Міжнародному конгресі студентів і молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медицини» (м. Київ, 2009), XVI та XVII Російському національному конгресі «Человек и лекарство» (м. Москва, РФ, 2009, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 18 робіт, із них 5 – статті у фахових виданнях, рекомендованих Міністерством освіти та науки України, у тому числі 1 стаття – за кордоном (РФ). Одержано також 1 патент на корисну модель, опубліковано 7 тез у матеріалах конференцій, видано 1 інформаційний лист.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 201 сторінці принтерного тексту, складається із переліку умовних позначень, вступу, огляду літератури, розділу «Матеріали і методи дослідження», трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури, що включає 207 джерел, з яких 154 – кирилицею та 53 – латиницею. Робота ілюстрована 39 таблицями та 24 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Експерименти виконано на 248 білих статевозрілих щурах-самцях. Комісією з біоетики ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» було підтверджено дотримання норм гуманного поводження з лабораторними тваринами під час експериментів (протокол №86 від 21.09.2010 року). Евтаназію щурів здійснювали під тіопенталовим (50 мг/кг) або кетаміновим (2 мг/кг) наркозом.

Гостру крововтрату моделювали шляхом пункції серця і вилучення 25% об’єму циркулюючої крові під неінгаляційним наркозом (О.В. Стефанов, 2001). Гострий іммобілізаційний стрес за класичною моделлю нервово-м’язового напруження за H. Selyе (1936) відтворювали шляхом іммобілізації щурів на спині протягом 3 год (П.Д. Горизонтов и соавт., 1983). За контроль слугували інтактні тварини на початку експерименту.

З метою профілактики порушень у стані еритрону, зумовлених крововтратою або нервово-м’язовим напруженням, тваринам вводили 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (мексидол) у дозі 100 мг/кг у вигляді 5% розчину в ампулах (ООО Медицинский центр «Эллара», РФ). При дослідженні ефектів мексидолу на фоні крововтрати препаратом порівняння слугував ін’єкційний засіб Феррум Лек у дозі 0,075 мл/кг (Lek, Словенія). Як препарат порівняння також використовували натрію оксибутират (ПАТ «Фармак», Україна) у дозі 100 мг/кг, котрий має (крім інших) анксіолітичний, седативний, ноотропний та антигіпоксичний ефекти, виявляє захисну дію при стресі (Л.Т. Киричек, 2008) і стимулює еритропоез при гіпоксії (Е.Д. Гольдберг и соавт., 2006). Усі засоби вводили інтраперитонеально за 30 хв до іммобілізації або крововтрати.

Визначали вагові індекси надниркових залоз, тимусу й селезінки та утворення виразок у шлунку тварин як критерій розвитку стрес-синдрому (О.В. Стефанов, 2001). У крові вивчали загальну кількість еритроцитів (RBC) у камері Горяєва, гематокрит (Hct) за допомогою гематокритної насадки до центрифуги та вміст загального гемоглобіну (Hb) гемоглобінціанідним методом за допомогою наборів реактивів «Биоконт-гемоглобин» (ООО «Агат-Мед», РФ) (В.М. Погорелов и соавт., 2004). На основі цих показників обчислювали еритроцитарні індекси: середній об’єм еритроциту (MCV), середню кількість та концентрацію гемоглобіну в еритроциті (MCH та MCHC відповідно) (В.М. Погорелов и соавт., 2004). Проводили визначення вмісту ретикулоцитів у крові шляхом суправітального фарбування метиленовим синім (В.М. Погорелов и соавт., 2004). Досліджували осмотичну й кислотну резистентність еритроцитів (М.А. Базарнова и соавт., 1988), а також їх перекисну резистентність (F.C. Jager, 1968). Загальну кількість каріоцитів (цитоз) у кістковому мозку стегнової кістки щурів та мієлограму досліджували за методом П.Д. Горизонтова и соавт. (1983). Вміст Феруму в сироватці крові щурів вивчали в реакції з ференом S за допомогою наборів реактивів «Диакон-ДС» (ЗАТ «Диакон-ДС», РФ). Про рівень ПОЛ в еритроцитах та кістковому мозку судили за вмістом продуктів, які реагують із 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБКАП) (В.Б. Гаврилов и соавт., 1987), визначали активність супероксиддисмутази (СОД) (Т.В. Сирота, 1999) і каталази (М.А. Королюк и соавт., 1988). Вміст відновленого (ВГ) і окисненого глутатіону (ОГ) досліджували за методом Lee Kum-Tatt (L. Kum-Tatt, I.K. Tan, 1974) у модифікації Чернишова (В.Г. Чернышов, 1983). Вміст аскорбінової (АК) та дегідроаскорбінової кислоти (ДАК) досліджували за методом Шпакова (А.Е. Шпаков, 1967). Одержаний цифровий матеріал статистично обробляли за допомогою стандартних комп’ютерних програм Microsoft Excel. Вірогідність різниці визначали за параметричним критерієм t Стьюдента (С.Н. Лапач и соавт, 2000) та непараметричним критерієм «точний метод Фішера» (Е.В. Гублер, 1978).



Результати та їх обговорення. Встановлено, що через 3 год після гострої крововтрати відбувається зниження RBC, Hct і Hb, яке зберігається через 24 та 72 год (табл. 1). У щурів з застосуванням мексидолу через 3 год не реєструється істотних відмінностей RBC, Hct і Hb від контрольної патології. Однак через 24 год тварини з введенням досліджуваного засобу мають ці показники в 1,7-1,8 разу вищі (p<0,001) за такі при крововтраті без фармакологічної корекції. Через 72 год препарат збільшує RBC у 1,4 рази (p<0.001), Hct та Hb – в 1,5 разу (p<0,001), а через 5 діб забезпечує вищий рівень Hb (p<0,002). За протективним впливом на зазначені показники мексидол перевершує препарат порівняння ГОМК-Na: після його застосування через 3 та 24 год більшими є RBC, а через 5 діб – RBC, Hct і Hb (p<0,05).

У щурів, яким вводили мексидол, через 3 та 72 год після гострої крововтрати знижується MCV (p<0,02), а через 5 діб має місце вірогідне зростання MCV та MCH у порівнянні з контрольною патологією. ГОМК-Na, застосований як препарат порівняння, через 3 год після крововтрати збільшує об’єм еритроцитів (p<0,001), через 24 год вірогідно підвищує MCH, MCHС та MCV, а через 72 год знижує MCHС (p<0,001) та зберігає підвищений MCV (p<0,001). Це може свідчити про відмінності в динаміці впливу цих засобів на насичення еритроцитів гемоглобіном з перевагою на користь мексидолу наприкінці періоду спостережень.



Таблиця 1

Вплив мексидолу на загальну кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну та гематокрит при гострій крововтраті (M±m)

Термін

Характер впливу

Показники

RBC, х1012

Hb, г/л

Hct, од.

Початок

Інтактні (n=6)

6,02±0,15

110,3±4,0

0,31±0,01

3 год

Крововтрата (n=7)

4,83±0,161

95,9±0,61

0,25±0,011

Крововтрата+ГОМК-Na (n=5)

4,5±0,071

95,3+2,71

0,25+0,011

Крововтрата+мексидол (n=8)

5,42±0,283

105,6±5,4

0,29±0,02

24 год

Крововтрата (n=11)

3,36±0,471

61,1±6,01

0,17±0,021

Крововтрата+ГОМК-Na (n=5)

4,8±0,251,2

105,0±3,22

0,27±0,022

Крововтрата+Феррум Лек (n=5)

4,52±0,161,2

83,4±1,71,2

0,25±0,011,2

Крововтрата+мексидол (n=8)

5,95±0,362,3,4

103,8±5,22,4

0,30±0,022,4

72 год

Крововтрата (n=7)

3,08±0,171

58,0±2,31

0,15±0,011

Крововтрата+ГОМК-Na (n=5)

5,92±0,332

110,3±2,32

0,33±0,012

Крововтрата+Феррум Лек (n=5)

5,28±0,432

93,2±7,22

0,29±0,022

Крововтрата+мексидол (n=6)

4,33±0,051,2,3

87,3±1,11,2,3

0,22±0,011,2,3,4

5 діб

Крововтрата (n=12)

6,08 ±0,24

110,6±3,5

0,32±0,07

Крововтрата+ГОМК-Na (n=5)

5,44±0,20

117,7±2,4

0,32±0,01

Крововтрата+мексидол (n=14)

6,33±0,223

129,4±4,11,2,3

0,37±0,011,3

Примітка. n – кількість спостережень; p<0,05 у порівнянні 1 – з інтактним контролем; 2 – з контрольною патологією; 3 – з референс-препаратом ГОМК-Na; 4 – з референс-препаратом Феррум Лек; дію Феррум Лек через 3 год та 5 діб не досліджували.
Ефекти профілактичного введення мексидолу при гострій крововтраті щодо основних гематологічних показників «червоної» крові подібні до ефектів препарату заліза Феррум Лек (табл. 1), причому в терміні 24 год після втрати крові під впливом мексидолу RBC, Hct та Hb більше наближуються до норми, ніж аналогічні показники під дією препарату порівняння (відповідно p<0,01; p<0,05 та p<0,001), а через 72 год після крововтрати досліджуваний засіб випереджає Феррум Лек за насиченням еритроцитів гемоглобіном (p<0,005).

Мексидол не тільки регулює гематологічні показники, а й запобігає змінам резистентності еритроцитів, зумовленим втратою крові. Він зменшує осмотичний гемоліз у концентраціях NaCl 0,80-0,30% через 24 і 72 год, зрушує праворуч максимум реакції кислотного гемолізу через 3 год та 5 діб (pтмф<0,025) і скорочує її тривалість через 3 год (pтмф<0,025), а також знижує перекисний гемоліз еритроцитів в 1,4-1,7 разу через 24, 72 год та 5 діб (відповідно: p<0,005; p<0,05 та p<0,001).

У тварин з введенням мексидолу і дослідженням через 3 год від вилучення крові препарат сприяє зниженню вмісту ТБКАП в еритроцитах в 1,4 разу (p<0,001) порівняно з контрольною патологією, але істотно не впливає на активність антиоксидантних ферментів. Через 24 год під впливом даного похідного 3-ГП концентрація ТБКАП в еритроцитах знижується в 1,3 разу (p<0,001), спостерігається підвищення активності СОД (p<0,05) та зниження активності каталази в 1,3 разу (p<0,005) порівняно з крововтратою без фармакологічної корекції. Через 72 год на фоні дії мексидолу вміст ТБКАП та активність антиоксидантних ферментів змінюються подібно до попереднього терміну спостережень. Через 5 діб концентрація ТБКАП у 1,2 разу (p<0,05) нижча за таку при крововтраті без застосування препарату, активність СОД перебуває на рівні контролю, а активність каталази знижується (p<0,05). При цьому антиоксидантна дія мексидолу в еритроцитах через 3 та 24 год істотно не відрізняється від дії ГОМК-Na, а через 72 год та 5 діб перевершує її.

На фоні введення мексидолу через 3 год після крововтрати вміст АК в еритроцитах знаходиться на рівні крововтрати без фармакологічної корекції, через 24 год – зменшується в 2,1 разу (p<0,001), через 72 год – залишається зниженим, а через 5 діб – не відрізняється від значень у групі контрольної патології. Під дією препарату коефіцієнт АК/ДАК у всі строки, крім 3 год, менший за такий при крововтраті без застосування мексидолу. Зміни в редокс-системі аскорбінової кислоти відбуваються одночасно зі змінами глутатіону. Під впливом мексидолу через 3 год від вилучення крові вміст ОГ в еритроцитах зменшується в 1,2 разу (p<0,05), через 24 – перебуває на рівні контрольної патології, через 72 год та 5 діб – знову зменшується (p<0,01). За цих умов співвідношення ВГ/ОГ в еритроцитах вище за патологічний фон через 3 та 72 год.

Отже, профілактичне введення мексидолу запобігає гематологічним порушенням, викликаним гострою крововтратою, протягом усього часу спостережень, але особливо виразно через 24 та 72 год після вилучення крові, сприяє зростанню MCH в окремі строки, підвищує резистентність еритроцитів, знижує вміст ТБКАП і підтримує нормальну активність СОД і каталази, а також знижує концентрацію АК та ОГ, що найбільш помітно в період розпалу порушень, зумовлених вилученням крові (24-72 год). При цьому виразність впливу мексидолу на ключові показники «червоної» крові не поступається такій у препарату порівняння Феррум Лек і співставима з впливом на ці показники ГОМК-Na, причому протективна активність мексидолу в ранні терміни після крововтрати та через 5 діб вища за таку в еталонного антигіпоксанта ГОМК-Na.

При аналізі регенераторної реакції еритрону виявлено, що через 3 год після крововтрати на фоні застосування мексидолу вміст ретикулоцитів не має вірогідної різниці від значень у групі контрольної патології (рис. 1). Через 24 год він




1

1

1

1

1,2

1

1,2

1,3

1,2,3

1,3

1,2,3




Рис. 1. Вплив мексидолу на вміст ретикулоцитів при гострій крововтраті.

Примітка. Тут та надалі у рис. 2: вірогідна різниця (p<0,05) у порівнянні: 1 – з інтактним контролем; 2 – з контрольною патологією; 3 – з референс-препаратом ГОМК Na.


збільшується в 1,2 разу (p<0,05). Ця спрямованість процесів простежується й через 72 год та 5 діб після крововтрати. Даний показник протягом усього часу спостережень більший за вміст ретикулоцитів при застосуванні ГОМК-Na (p<0,05).

Через 3 та 24 год після крововтрати при застосуванні мексидолу вміст сироваткового Феруму не відрізняється від такого при контрольній патології. Через 72 год він нижче за показники при крововтраті без фармакокорекції в 1,3 разу (p<0,05). Аналогічна спрямованість зрушень має місце й через 5 діб (p<0,05). При цьому через 3 та 24 год рівень Феруму в сироватці крові під дією мексидолу не має відмінностей від такого при застосуванні ГОМК-Na, а через 72 год та 5 діб – нижчий за концентрацію цього елементу при дії референс-препарату (p<0,05 та p<0,02).

Під впливом мексидолу через 3 год від моменту крововтрати цитоз кісткового мозку та загальна кількість еритроїдних елементів не змінюються в порівнянні з крововтратою без введення препарату. Через 24 год досліджуване похідне 3-ГП викликає зростання цитозу кісткового мозку в 1,5 разу (p<0,001), що супроводжується збільшенням сукупної кількості еритроїдних елементів (p<0,05). Через 72 год зміни цитозу й еритроїдного ростка кісткового мозку набувають ще більшої виразності. На фоні застосування мексидолу стан кісткового мозку тварин через 5 діб не відрізняється від такого при вилученні крові без фармакологічної корекції. При введенні ГОМК-Na цитоз кісткового мозку також збільшується, причому через 72 год це збільшення виражене сильніше, ніж у досліджуваного засобу, а в решті строків подібне до нього.

У ранньому періоді спостережень (3 год) мексидол знижує вміст ТБКАП у кістковому мозку в 1,2 разу (p<0,05), зменшуючи зрушення активності каталази (p<0,001) та не змінюючи активність СОД. Через 24 год під його впливом вміст ТБКАП у кістковому мозку щурів знижується в 1,6 разу (p<0,001), активність каталази – в 1,7 разу (p<0,001), а активність СОД не зазнає змін. Вказана спрямованість процесів зберігається й у наступні терміни спостережень. Водночас антиоксидантний ефект препарату порівняння ГОМК-Na набуває максимального розвитку через 24 та 72 год після вилучення крові, коли він знижує вміст продуктів ПОЛ, підвищує активність СОД та зменшує активність каталази в кістковому мозку тварин відносно контрольної патології, однак зазначені зрушення менш виразні.

Під дією мексидолу через 3 год після крововтрати в кістковому мозку відбувається зниження вмісту АК у 1,5 разу (p<0,002) у порівнянні з крововтратою без фармакокорекції. Зменшення концентрації АК реєструється й в наступні терміни експерименту і супроводжується зниженням коефіцієнту АК/ДАК (через 3 та 72 год) відносно патологічного фону. Під впливом мексидолу через 3 год від вилучення крові вміст ВГ збільшується в 1,7 разу (p<0,05), а вміст ОГ зростає в 1,5 разу (p<0,02). У терміни 24 та 72 год у кістковому мозку має місце зниження вмісту ОГ в 1,9 разу (p<0,001) та 1,2 разу (p<0,05) відповідно. Через 5 діб вплив досліджуваного похідного 3-ГП супроводжується як зменшенням концентрації ОГ (p<0,05), так і збільшенням вмісту ВГ у 1,2 разу (p<0,02). Співвідношення ВГ/ОГ у кістковому мозку при корекції крововтрати мексидолом, починаючи з 24 год, перевищує патологічний фон.

Отже, мексидол посилює еритропоез у кістковому мозку тварин після втрати крові, що особливо помітно через 24-72 год; обмежує ПОЛ, підтримує нормальну активність СОД (72 год) і каталази (3-72 год), зменшує порушення концентрації аскорбату та глутатіону та ефективніше відновлює нормальні співвідношення їх окиснених та відновлених форм у мієлоїдній тканині. Він сильніше, ніж еталонний антигіпоксант з нейротропною активністю, активує регенераторну реакцію кісткового мозку, що виявляється вищим вмістом ретикулоцитів у крові (через 24, 72 год та 5 діб), нижчим рівнем сироваткового Феруму (через 72 год та 5 діб), подібним збільшенням цитозу кісткового мозку (за винятком такого через 72 год), а також виразнішим впливом на вміст ТБКАП і антиоксидантні ферменти (СОД, каталазу) у мієлоїдній тканині (через 24 і 72 год).

Крім впливу на еритрон, мексидол запобігає розвитку характерних для ЗАС зрушень вагових індексів надниркових залоз, тимусу й селезінки, а також утворенню виразок слизової оболонки шлунка, що найбільш послідовно виявляється через 24 год після крововтрати. Це подібно до ефекту препарату порівняння ГОМК-Na, а в терміні 24 год вірогідно перевищує його стосовно маси тимусу та селезінки.

Як бачимо, вивчення фармакодинаміки мексидолу (100 мг/кг маси тіла) за умов гострої крововтрати показує, що в даному випадку відома антистресорна активність препарату поєднується зі стимуляцією еритропоезу й збереженням належного рівня функціональної активності еритроцитів за рахунок гальмування ПОЛ та підтримання пулу аскорбату й глутатіону.



Для уточнення особливостей фармакодинаміки мексидолу в системі еритрону його ефекти при гострій крововтраті як анемічному стресі порівнювали з такими при іммобілізаційному стресі. У даному випадку профілактичне введення мексидолу не викликає змін RBC, Hb та Hct через 3 та 24 год від початку дії стресору (табл. 2). Через 48 год на фоні застосування мексидолу RBC знижується в 1,3 разу (p<0,05), Hb та Hct – в 1,1 разу (p<0,05) порівняно з контрольною патологією. Через 5 діб досліджуваний засіб сприяє зменшенню RBC та Hb в 1,4 разу (p<0,01) та 1,2 разу (p<0,001) без вірогідних змін Hct. Вплив препарату порівняння ГОМК-Na на RBC, Hb та Hct при гострому іммобілізаційному стресі не такий послідовний, як у мексидолу, реєструється лише в окремі строки експерименту і характеризується вищими значеннями основних параметрів «червоної» крові через 12 год, 48 год та 5 діб, ніж при введенні мексидолу.

Таблиця 2
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка