Забезпечення наступності в роботі працівників психологічної служби дошкільної ланки освіти і



Сторінка1/4
Дата конвертації08.09.2017
Розмір0.72 Mb.
  1   2   3   4
http://www.renders-graphics.com/image/upload/normal/f1b8207fe7a8.png


Департамент освіти Вінницької міської ради

Комунальна установа «Міський методичний кабінет»

Центр практичної психології та соціальної роботи

ТВОРЧА ГРУПА ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ,

СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ТА ДОШКІЛЬНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
«Забезпечення наступності в роботі працівників психологічної служби дошкільної ланки освіти і c:\documents and settings\inna\local settings\temporary internet files\content.word\623590810.png

початкової школи»

ВІННИЦЯ

2015-2016 н.р

Авторський колектив:

Піотровська Ірина - керівник творчої групи - практичний психолог закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Вінницької міської ради»

Черниш Ольга - практичний психолог закладу «Гуманітарна гімназія №1 ім. М.І. Пирогова Вінницької міської ради»

Кудлаєнко Тетяна – практичний психолог закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 ім. Д.І. Менделєєва Вінницької міської ради»

Дремко Ірина – практичний психолог закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 Вінницької міської ради»

Вацлава Ольга – соціальний педагог закладу «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія №2 Вінницької міської ради»

Савчук Ірина - соціальний педагог закладу «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія №6 Вінницької міської ради»

Раку Наталя - соціальний педагог закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №27 Вінницької міської ради»

Шерстюк Вероніка – практичний психолог дошкільного навчального закладу № 18

Заїка Наталія – практичний психолог дошкільного навчального закладу № 36

Поплавська Оксана – практичний психолог дошкільного навчального закладу № 59

Зміст
І. Вступ …………………………………………………………………………………..4

  1. Забезпечення наступності в роботі працівників психологічної служби дошкільної ланки освіти і початкової школи ……………………………………………………….5

  2. Аспекти успішної соціалізації дітей при переході з дитячого садка до молодшої школи ……………………………………………………………………………………...7

  3. Адаптація першокласника до школи …………………………………………………..11

  4. Матеріали виступів на батьківських зборах …………………………………………..18

  5. Тренінг для батьків та вчителів «Знаходимо спільну мову разом» ……………….....23

  6. Заняття з елементами тренінгу для адаптації «Я – частинка нашого класу» …........27

ІІ. Висновки ……………………………………………………………………………..33

ІІІ. Використана література …………………………………………………………..34

ВСТУП

Школа не повинна вносити різкого

перелому в життя дитини

Нехай, ставши учнем, дитина продовжує

робити сьогодні те, що робила вчора.

Нехай нове з'являється в її житті поступово

і не збентежує лавиною переживань.

В.О. Сухомлинський 


Реформаційні процеси, що відбуваються у сучасному освітньому просторі, зумовлюють нагальність розв’язання комплексних соціально-педагогічних завдань, одним з яких є забезпечення наступності між суміжними ланками освіти. У відповідності з чинним законодавством та нормативно-правовими документами саме наступність є однією з обов’язкових умов здійснення неперервності здобуття освіти, яка певною мірою має забезпечити єдність, взаємозв’язок та узгодженість мети, змісту, методів, форм навчання й виховання з урахуванням вікових особливостей дітей на суміжних щаблях освіти.

Реалізація принципу безперервності освіти має починатися з забезпечення наступності між першими її сходинками – дошкільною і початковою ланками. Забезпечення наступності та взаємодії між дошкільною та початковою освітою утворює простір для реалізації в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу і початкової школи єдиної, динамічної та перспективної системи, спрямованої на розвиток, виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів. Саме тому сучасні тенденції розвитку дошкільної і початкової ланок освіти мають багато спільного, зокрема передбачають орієнтацію на особливості дитини, створення сприятливих умов для формування у неї належної спрямованості, самосвідомості, позитивної самооцінки, самоповаги та шанобливого ставлення до тих, хто її оточує, конструктивних мотивів поведінки, нахилів, потреб характеру, пізнавальних, психічних процесів тощо.

У Базовому компоненті дошкільної освіти та Державному стандарті початкової загальної освіти визнається пріоритетність компетентнісного підходу до розв’язання основних завдань дошкільної та початкової ланок освіти. Ці документи покликані забезпечити поетапне становлення дитячої особистості, її фізичний, пізнавальний, соціальний, естетичний розвиток, набуття нею певного практичного досвіду, необхідного для використання у майбутньому житті.

Напрямки наступності

Перший напрямок – це узгодити мету на дошкільному і початковому шкільному рівнях.

Другий напрямок – збагатити освітній зміст у початковій школі.

Третій напрямок - удосконалити форми організації і методи навчання.



Забезпечення наступності в роботі працівників психологічної служби

дошкільної ланки освіти і початкової школи

 Актуальна проблема сьогодення - встановити наступність на державному рівні між дошкільними навчальними закладами і початковою школою, а також визначити форми роботи з дітьми. Головний напрямок державної політики у сфері виховання - особистісно-орієнтований підхід до дитини, тому основне педагогічне завдання дорослих – створити сприятливі умови для повноцінного життя дошкільника, для реалізації ним свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального), для прояву своєї індивідуальності в подальшому.

Щоб забезпечити реальну перспективність і наступність у роботі дошкільного закладу та школи важливо дотримуватись певних умов: співробітництво має бути довготривалим і нерозривним; робота - системною і плановою; завдання - комплексними та інтегрованими.

У педагогічній науці «наступність і перспективність» розглядається як дві сторони одного і того ж педагогічного явища. Перспективність — це погляд знизу вверх, а наступність — погляд зверху вниз.  Перспективність — це визначення пріоритетних ліній, підготовки дітей дошкільного віку до школи, які б максимально враховували потреби початкової школи в готовності дитини до оволодіння новою, провідною в молодшому шкільному віці навчальною діяльністю, творчим характером цієї діяльності, вільним проявом психічних новоутворень даного періоду, подальшим соціальним розвитком дітей у нових для них соціальних ролях учнів, способи діяльності тощо.



Наступність - це врахування того рівня розвитку дитини, з яким вона прийшла до школи, опора на нього. Це забезпечує органічне, природне продовження розвитку, виховання і навчання, започаткованих в дошкільному періоді життя дитини. Наступність розглядають як закономірність психічно-фізичного розвитку; як умову реалізації безперервної освіти; як принцип навчання і виховання.

Проблеми наступності і перспективності мають декілька наукових аспектів.

Інформаційно-просвітницький аспект педагогічної освіти передбачає:

• визначення напрямків розвитку, освіченості та виховання дітей на кожній наступній сходинці освіти;

• ознайомлення з новітніми технологіями, програмами навчання та виховання обох ланок освіти (старша група дошкільного закладу та перший клас початкової школи);

• встановлення доцільного співвідношення між загальною та спеціальною підготовкою до школи, знаннями, вміннями і навичками;

З метою реалізації даного аспекту наступності використовуються такі форми взаємодії педагогічних колективів: семінари-практикуми щодо обговорення програм, взаємний обмін лекціями, конспектами, робота творчих груп (вихователі старших груп, вчителі початкових класів) тощо.

Психологічний аспект:

•   вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;

•   визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;

• забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;

Форми взаємодії педагогічних колективів: семінари, семінари-практикуми, тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь), спільна робота практичних психологів школи та дошкільного закладу тощо.

Методичний аспект:

• взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;

• забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.

Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователями та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговоренням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємоконсультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.



Практичний аспект:

•    попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;

•    кураторство вихователями своїх колишніх вихованців.

Конкретними формами реалізації змісту цього аспекту є: проведення днів відкритих дверей в школі та дошкільному закладі; відвідування свят у школі (День знань, Свято Букваря, останнього дзвоника); спостереження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення «школи майбутнього першокласника»; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виготовлення іграшок дітьми тощо.

Підсумком співпраці педагогічних колективів є спільна педагогічна рада вчителів та вихователів, де аналізуються результати підготовки до школи, помилки та упущення, прогнозується подальша співпраця школи та дошкільного закладу.

Провідною в освітньому процесі як дошкільного закладу, так і початкової школи повинна стати діалогічна форма спілкування дорослого з дітьми, що сприяє розвитку в дитини активності, ініціативності, почуття власної гідності і самоповаги .



Аспекти успішної соціалізації дітей при переході

з дитячого садка до молодшої школи

Дошкільний навчальний заклад - найперше спеціально створене суспільне середовище для дитини, основне призначення якого - соціальна адаптація її до умов життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих. За таких обставин ДНЗ виступає своєрідним посередником між вузьким родинним колом, з якого виходить малюк, і незнайомим світом, до життя в якому він має незабаром опинитися.

Важливим напрямом роботи дошкільного навчального закладу, на нашу думку, має стати турбота про збагачення соціального досвіду вихованця і складатися з:

- орієнтованої діяльності (дійового пошуку і знаходження орієнтирів, установлення зв’язків та найпростіших залежностей, визначення власного місця у предметному та людському оточенні);

- пристосування (звикання, адаптація до нових умов життя, до незвичайних вимог соціуму та своїх потреб);

- перетворення (корисний, доцільний, оптимальний вплив дитини на навколишні предмети, людей, саму себе).

Для дитини, яка соціалізується, особливо у процесі підготовки до школи, важливе значення має участь у цьому процесі сім’ї, дошкільного закладу і початкової школи. У зв’язку з цим підготовка дітей до школи на основі взаємодії сім’ї, дошкільного закладу і школи визначається як соціально-особистісне явище, зумовлене сукупністю чинників, методів, засобів і форм сучасного навчання і виховання, а також адміністративних і загальноосвітніх заходів, які перетворюються ним на систему, спрямовану на формування цілісної особистості, її соціальної компетентності .

Для забезпечення наступності у роботі дошкільного навчального закладу та початкової школи вихователь повинен добре знати зміст, завдання, принципи та методи навчання у школі. Він має бути добре обізнаним з нормативно-правовими документами, які регулюють роботу школи.

Наступність у роботі дошкільного навчального закладу і школи досягається тоді, коли навчально-виховний процес у дошкільному навчальному закладі спрямований на всебічний розвиток та підготовку дітей до навчання у школі, коли встановлені тісні контакти між дошкільним навчальним закладом і школою.

Досить ефективні такі форми взаємодії між вихователем дитячого садка і вчителем, як взаємне ознайомлення з програмами, відвідування відкритих уроків та занять, ознайомлення з методами і формами роботи, тематичні бесіди про вікові особливості розвитку дитини. Чимало важливими є зв'язки між дитячим садом, школою, іншими установами, сім'єю:



  1. співпраця з методичним кабінетом;

  2. спільна участь у педагогічних радах і семінарах;

  3. відвідування дітьми підготовчої групи дитячого саду першого класу;

  4. співпраця з родиною через взаємодію з батьківським комітетом;

  5. співпрацю з психолого-педагогічної консультації та медичними працівниками.

Зазначені види робіт орієнтовані на забезпечення природного переходу дошкільника з дитячого саду в школу, педагогічна підтримка нової соціальної ситуації, допомога у соціалізації, допомога сім'ї у співпраці з дитиною, при вступі дитини до школи.

Вихователь дитячого садка і вчитель школи знайомлять один одного зі специфікою планування виховної роботи в дитячому саду і тематичними планами уроків у школі. Це визначає необхідний рівень розвитку, який дитина має досягти до кінця дошкільного віку, той обсяг знань і умінь, який потрібен йому для освоєння читання, письма та математичних знань.

Відвідування вихователем уроків у школі, а вчителем - занять у дитячому садку дозволяє познайомитися з обстановкою і організацією життя і навчання дитини, обмінятися досвідом, знайти оптимальні методи, прийоми і форми роботи. Так, вихователі дитячих садів можуть на основі аналізу відкритих уроків запропонувати вчителям першого класу способи застосування в навчанні ігрових методів, наочних посібників, сприяючи більш тісному навчально-методичної наступності між дитячим садком і школою. Педагоги під час таких відвідувань можуть обмінюватися інформацією про педагогічні новинки в періодичній пресі.

У процесі аналізу отриманих результатів спільної діяльності досягаються взаємні угоди про найбільш плідних формах співпраці, які дозволяють педагогам інформувати один одного про успішність дітей, труднощі у їх вихованні та навчанні, обстановки в сім'ї і т.д. Вихователь тривалий час спостерігає за дитиною, він може дати докладні відомості про його особу якостях, рівні розвитку, стані здоров'я, інтереси, індивідуальні особливості, характер і темперамент. Також він може дати рекомендації з вибору способів індивідуального підходу до нового учневі та його рідним. Педагоги та вихователі також можуть розробляти спільні програми, форми і способи роботи з сім'ями, діти яких мають проблеми в розвитку навичок соціалізації.

Дуже важливі форми обміну досвідом старших дошкільників та учнів у першому класі. Дитячий садок спільно зі школою організовує різні заходи, на яких зустрічаються вихованці дитячого саду і учні. Такі зустрічі актуалізують їх допитливість, посилюють інтерес до школи і соціальних явищ. Майбутні першокласники навчаються у школярів способам поведінки, манерам розмови, вільного спілкування, а школярі - проявляти турботу про молодших товаришів.

Отже, роблячи висновок з усього вище сказаного, можна сказати, що школа і дитячий сад - два суміжних ланки в системі освіти, і їхнє завдання - забезпечити якісне психолого-педагогічний супровід, що дозволяє не тільки подолати виникаючі у дитини труднощі, але й забезпечити їх профілактику. Тут важлива організація своєчасної допомоги з боку медичних працівників та дитячої поліклініки, корекційно-психологічна допомога дитячого садка і школи, мобілізація зусиль і, звичайно ж, розуміння і співпрацю з батьками, з родиною дитини, що є безпосереднім ланкою в роботі з дітьми. Багатоаспектність проблеми наступності між дитячим садком і школою потребує конструктивного діалогу всіх зацікавлених соціально-адміністративних груп і структур.

Дитина засвоює соціальний досвід шляхом входження до соціального середовища, зокрема сім’ї, дитячого садка і школи, які мають певні соціальні зв’язки, з іншого - активно відтворює їх завдяки власній активній діяльності у процесі гри, праці, навчання, тобто взаємодіючи із суб’єктами. Вміння дитини увійти в дитячий колектив, діяти спільно з іншими, поступатися, підкорятися при необхідності, почуття товариськості - якості, які забезпечують їй безболісну адаптацію до нових соціальних обставин, сприяють створенню сприятливих умов для її подальшого розвитку, полегшують і перші кроки в класному колективі, і шкільне життя в майбутньому.

Для вирішення питання соціальної адаптації дитини в шкільне життя необхідно об’єднувати педагогічні зусилля батьків і педагогів, що зумовлює необхідність цілеспрямованої взаємодії сім’ї, дошкільного закладу, школи і держави як суб’єктів педагогічного процесу та на її основі - організації підготовки дітей до школи.

У психологічній літературі, присвяченій аналізу шкільної зрілості, найчастіше називаються наступні елементи психологічної готовності: інтелектуальний, особистісний і емоційно вольовий. На даний момент розроблений ряд психодіагностичних методик, що дозволяють визначити ступінь готовності дитини до навчання в школі (Л. Венгер, Р. Вітцлак, Н. Гуткіна та ін.). Особистісну готовність «виміряти» набагато складніше, хоча її важливість і значущість сумнівів не викликає. За даними різних дослідників, від 15 до 40% учнів початкових класів перебувають у стані дезадаптації. Однією з причин виникнення такої проблеми вважається особистісна непідготовленість дитини до школи, де навчання передбачає колективний характер діяльності. Отже, майбутній школяр повинен мати певні навички: − спілкування з дорослими і однолітками, знаходження свого місця в групі дітей; − дотримання певних норм і правил поведінки і спілкування; − уміння правильно оцінити свої реальні і потенційні можливості (здібність до самооцінки). Для досягнення бажаних результатів доцільним є проведення корекційно-розвивальних занять саме в старших групах дитячих закладів: у першому півріччі – як підготовчих до діагностики рівня психологічної готовності до шкільного навчання; у другому півріччі – корекційних занять з тими дітьми, хто під час першого діагностування показав низький та середній рівні готовності до шкільного навчання. Доречно використовувати програми «Пограємось у школу», «Розвиток психомоторних функцій у дітей 5 року життя» та ін. Доцільним є також проведення спільної роботи дітей з батьками. Організація таких занять надає можливість батькам зрозуміти, з якими труднощами можуть зустрітися їхні діти та як вони можуть допомогти в їх подоланні.

Старший дошкільний вік завершує початковий етап соціалізації дитини на рівні дошкільного навчального закладу. На цьому етапі відбуваються суттєві зміни в її житті. Складовими соціальної адаптації є: уміння прилаштовуватися до життя в нових соціальних умовах, розуміння нового періоду свого життя, особистісна активність у встановленні гармонійних зв’язків із соціальним оточенням, що потребує вміння унормовано поводитися, відстоювати власні думки, позицію.

Результатом ранньої соціалізації є вільне спілкування дітей з однолітками і дорослими та готовність до школи. Від того, як відбувається процес ранньої соціалізації багато в чому залежить подальше життя людини, оскільки в цей період приблизно на 70% формується людська особистість. Велике значення для соціалізації майбутніх школярів має обізнаність батьків. Тому необхідними є різні види просвітницької діяльності. А саме: конференція для батьків «Психологічна готовність батьків до навчання дітей у школі», яка проводиться на початку навчального року для батьків старших груп, семінар-практикум «Скоро нам до школи», систематичне консультування батьків за темами «Розвиваємо емоційно вольову сферу дитини», «Як підвищити самооцінку дитини», «Розвиток дрібної моторики рук» та ін.

У процесі соціалізації дитина стикається з різними мікросоціумами, якими зазвичай є сім’я, дошкільний навчальний заклад, найближче оточення. При переході від одного до іншого соціального середовища дитина переживає кризу входження в нову соціальну спільноту, розчинення в ній, процес адаптації, що детермінується процесом індивідуалізації й завершується інтегруванням в соціальне середовище. Реалізація ігрових технік у роботі з дітьми полегшує адаптацію їх до нових соціальних умов, допомагає їм адекватно сприймати себе та інших людей, опанувати конструктивні форми поведінки й основи комунікації в суспільстві.

Найважливішим кроком в процесі отримання дитиною соціальної ідентичності є початок навчання в школі, безпосереднє включення її в той соціальний контекст, деякий образ якого склався в дитини в результаті розповідей дорослих про школу і навчання. У дитини з’являється можливість діяти в цій новій для неї соціальній ситуації. У цей час на перший план виходить адаптація маленького учня до нових умов. Поняття «шкільна адаптація» використовується в описуванні різних труднощів, що виникають у дітей у зв'язку з навчанням у школі. Після вступу до школи відбувається зміна соціальної позиції дитини, що спричинює ламання стереотипів поведінки і взаємин з оточуючими, необхідність засвоєння нових вимог, пропонованих їй учителем і батьками. Усі діти проходять період адаптації до школи, навіть ті, котрі мають попередню підготовку. Цей період продовжується в середньому від 10–18 днів до 1– З місяців і супроводжується зростанням внутрішньої напруженості дитини, підвищенням рівня тривожності і зниженням самооцінки. При нормальній шкільній адаптації емоційне самопочуття й самооцінка стабілізуються, якщо ж процес адаптації дитини в 1-му класі ускладнений, може простежуватися деформація її особистісного розвитку. Ми вважаємо, що показниками адаптації є продуктивність у навчальній діяльності, позитивне емоційне самопочуття, відсутність внутрішньої напруженості. Більшість дітей адаптується до школи досить швидко, із задоволенням відвідує заняття; вони виконують завдання, підкоряються вимогам учителя і батьків. У деяких дітей процес адаптації сильно затягується. Іноді на першому році навчання повноцінної адаптації до школи так і не відбувається, але це не завжди супроводжується явними ускладненнями в освоєнні шкільної програми і може проходити на фоні гарної успішності. Адаптація дітей відбувається швидше й легше, якщо тип педагогічної взаємодії вчителя з учнями є особистісно орієнтованим, а не навчально-дисциплінарним. Такий учитель створює в класі сприятливу атмосферу.

Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить. Хтось, навпаки, не вміє швидко бігати, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Безумовно, що згодом кожен навчиться читати й рахувати, і навіть стане грамотним, але до моменту вступу до школи важливо, щоб дитина мала добру здатність до навчання. Саме від цієї готовності залежить адаптація маленького школяра до шкільного життя; як він опановуватиме навчальну діяльність; зрештою, як формуватиметься його особистість та проходитиме соціалізація. Актуальними залишаються питання наступності в роботі дошкільних та загальних навчальних закладів, узгодження програм, а також налагодження плідної взаємодії з усіма іншими інститутами, у яких зростають і виховуються діти. Створюючи в садках, школах простір для співпраці дітей, педагогів, батьків, ми надаємо можливість дитині успішно соціалізуватися. Співпраця передбачає реалізацію моральних категорій: рівності, справедливості, взаємного піклування, доброти, що забезпечує кожному вихованцю, учневі умови для освіти та самовиховання згідно з його бажаннями та можливостями. У центрі уваги педагогічного процесу стоїть дитина, її творчі сили, її соціалізація. Тільки в контакті з дорослими людьми можливе засвоєння дітьми суспільно-історичного досвіду людства та реалізація властивої їм від народження потенційної здатності стати повноцінними представниками суспільства.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка