Європейська філософія доби відродження



Скачати 148.4 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір148.4 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

семінару-конференції

з дисципліни « Основи філософських знань»

ТЕМА: ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ.

Розробила викладач

ІВКІНА О.В.

Розглянуто на засіданні

комісії соціально -

гуманітарної підготовки

Протокол № 6 від «17» 02.2014р.

Голова комісії_____(Чорна В.С.)


прикрепленное изображение

прикрепленное изображение

прикрепленное изображение

АНОТАЦІЯ

Одна з особливостей історичного розвитку на сучасному етапі – зростання ролі філософії в суспільному житті. Філософія і сьогодні є тим підґрунтям, на якому базується духовна сфера і окремої особи, і суспільства в цілому. Саме вона значною мірою формує культуру мислення людей, їх спілкування і життєдіяльність.

Нині, коли гуманітарізація освіти стала провідним напрямком удосконалення сучасної вищої школи, філософії у розв’язанні цієї проблеми належить одне з провідних місць. Це обумовлено тим, що зараз досить активно відбувається процес поєднання технологічних знань з гуманістичними цінностями. І чим ширше й глибше розгортається цей процес, тим більше зростає роль філософської думки в науковому пізнанні.

Тема семінару-конференції «Європейська філософія доби Відродження» дає змогу висвітлити основні досягнення західноєвропейської ренесансної філософії, розвивати у студентів абстрактне мислення та мовленнєві навички, навчити студентів самостійно осмислювати матеріал, виховувати інтерес до пізнавальної діяльності.

Мета семінару-конференції – розширення та поглиблення навчального матеріалу, ознайомлення з новою інформацією за рахунок спілкування з різними інформаційними джерелами, обміну думками. Форми роботи в процесі підготовки до семінару-конференції – вивчення літературних джерел з теми, у ході самого семінар, взаємоінформація студентів, ведення тезисних нотаток, складання плану.

Семінар такого типу сприяє розвитку навичок роботи з додатковою літературою, прищеплює допитливість, виробляє уміння працювати в колективі, надавати взаємодопомогу. Ця форма роботи допомагає навчитися брати участь у дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію.

У сценарій семінару органічно вплітаються показ навчального кінофільму, відеокліпу, презентації.

До речі, сучасний етап суспільного розвитку визначається не тільки рівнем самого наукового пізнання, але й тим на скільки теоретичні положення втілюються в практику суспільного життя; впливають на формування особистої свідомості тих, хто вивчає філософію.



Тільки в генія для висловлення

нової думки є нове слово.

Г. Гейне

фреска рафаэля санти

Рафаель Санті (1483-1520)

Фреска «Філософія. Афінська школа»

Розпис був створений у Ватіканському палаці в 1504 році. Тема фрески стає візуальним символом філософії як сфери духовної діяльності людини. Композиція фрески – одне із найбільш яскравих свідчень торжества ренесансних гуманістичних ідей та іх глибокого зв’язку з античною філософією.



Тема : Європейська філософія доби Відродження.

Вид заняття: семінар – конференція.

Форма проведення заняття: слайд-журнал.

Мета заняття:

  • висвітлити основні досягнення західноєвропейської філософії доби Відродження, познайомити студентів з основними досягненнями філософської епохи, провідними діячами науки;

  • розвивати у студентів абстрактне мислення та мовленнєві навички;

  • навчити студентів самостійно осмислювати матеріал, виховувати інтерес до пізнавальної діяльності.

Методичне забезпечення:

  • навчальна програма з дисципліни «Основи філософських знань»;

  • робоча програма;

  • опорний конспект нової теми;

  • наочно-демонстраційний матеріал (презентація, відеоматеріал, виставка книг);

  • мультимедійний проектор;

  • тестові завдання для закріплення та перевірки отриманих знань з теми.

Епіграф : Тільки в генія для висловлення нової думки є нове слово.

Г. Гейне


Хід заняття

І. Вступне слово викладача. Оголошення теми, мети, епіграфу заняття. Розмова про добу Відродження триває. Сьогодні ми познайомимось з різними напрямами ренесансної філософії: від антропоцентристських, гуманістичних ідей до пантеїзму, геліоцентризму та вчень про нескінченність Всесвіту; ми будемо вести розмову пр. провідних діячів філософії та науки західноєвропейського Відродження.

План за яким ми працюємо.



П л а н:

  1. Європейська філософія доби Відродження: основний зміст епохи та характерні риси.

  2. Проблема людської особистості у гуманістичній філософській традиції Ренесансу (гуманістичний зміст концепцій Піко делла Мірандоли, Данте Аліг’єрі, Леонардо да Вінчі та інш.).

  3. Філософське значення природничо-наукових поглядів та вчень доби Відродження. Геліоцентризм і вчення про нескінченність Всесвіту.

  4. Соціально-політичні ідей епохи. Погляди Мартіна Лютера, Нікколо Макіавеллі, Томаса Мора, Томазо Кампанелли.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

  1. Термінологічний диктант.

На мультимедійній дошці викладач демонструє завдання. Перша сторінка слайд-журналу.

Завдання: у контексті вашого власного бачення дайте визначення термінам:

  • Відродження (ренесанс);

  • гуманізм;

  • неоплатонізм;

  • антропоцентризм (ренесансний);

  • геліоцентризм;

  • пантеїзм;

  • емпіризм;

  • раціоналізм.

d:\фото - колледж\гурток\pb240728 - копия.jpg d:\фото - колледж\гурток\pb261320.jpg

  1. Завдання. Прийом «Мікрофон».

Студенти отримують картки – інформатори, які складені за матеріалами філософського словника, аналізують інформацію. Готують відповіді.

Картка-інформатор № 1.

Існують різні етапи розвитку та напрями у філософії епохи Відродження: гуманістичний ( ХІV - XV ст. ) – вирішувалися проблеми людини, стверджувались її велич і могутність (довести на прикладах).



Картка-інформатор № 2.

Існують різні етапи розвитку та напрями у філософії епохи Відродження: натурфілософський ( ХVІ - поч.. XVІІ ст. ) – шлях до пізнання Бога та Всесвіту. Революція в астрономії, обґрунтування системи геліоцентризму (довести на прикладах).



Картка-інформатор № 3.

Існують різні етапи розвитку та напрями у філософії епохи Відродження: реформаційний ( ХVІ - поч.. XVІІ ст. ) релігійне оновлення, спрямоване проти офіційної церкви (довести на прикладах) .



d:\фото - колледж\науково-дослідн. робота\pb210710.jpg d:\фото - колледж\гурток\pc021341.jpg

ІІІ. Формування нових вмінь і знань.

Слово викладача. Переходимо до наступної сторінки слайд-журналу. Наступна частина нашого заняття буде проходити у формі конференції. До обговорення пропонуються питання :

  1. Проблема людської особистості у гуманістичній філософській традиції Ренесансу (гуманістичний зміст концепцій Піко делла Мірандоли, Данте Аліг’єрі, Леонардо да Вінчі та інш.).

  2. Натурфілософські пошуки та філософське значення природничо-наукових поглядів та вчень доби Відродження. Геліоцентризм і вчення про нескінченність Всесвіту.

  3. Соціально-політичні ідей епохи. Погляди Мартіна Лютера, Нікколо Макіавеллі, Томаса Мора, Томазо Кампанелли.

d:\фото - колледж\науково-дослідн. робота\pb210715.jpg

На мультимедійній дошці викладач демонструє завдання.



Студенти виступають з міні-доповідями про творчість видатних мислителів ренесансної філософії. Повідомлення супроводжуються демонстрацією відеоматеріалу . У разі необхідності викладач коментує, доповнює надану студентами інформацію додатковим матеріалом.

Відеоматеріали слайд-журналу.

Мислитель-гуманіст Джованні Піко делла Мірандола (1463-1494). Головна ідея вчення Мірандоли – возвеличення людини в силу її причетності до земного та небесного. Мислитель вперше возвеличує людину і розглядає її, як центральну постать Всесвіту.Відродження – це період пробудження особи. Людина духовно звільнюється від пут схоластики, теології, християнської догматики.http://dibit.ru/sites/dibit/portal/files/bit_gallery/imgs/193/02-pico.jpg



культ.jpg

Данте Аліг’єрі (1265-1321) – великий поет і мислитель-гуманіст, провісник епохи Відродження. Характерні риси гуманістичної філософії Ренесансу притаманні великою мірою літературі. Данте розглядає людину як найпрекраснішу істоту, наймудрішу та найсильнішу. Головне призначення її буття-це пізнання і творча діяльність.



possible_self-portrait_of_leonardo_da_vinci.jpg

У ренесансній культурі ім’я Леонардо да Вінчі ( 1452-1519 ) займає особливе місце. Він був не тільки художником, митцем, теоретиком мистецтва, інженером, вченим, він був філософом, який обґрунтував принципи ренесансного гуманізму, як вчення про всебічно розвинену особистість; створив естетичний канон краси у ренесансному мистецтві; заклав теоретичні основи естетики, як складового елементу філософії.

В добу Відродження наука звільнюється від диктату релігії Світоглядний зміст мали наукові відкриття ХVI – XVII ст. Микола Коперник (1473-1543) – філософ, учений, зокрема в галузі математики, засновник наукової астрономії, він розробив учення про безкінечність Всесвіту, обгрунтував систему геліоцентризму.nikolaus_kopernikus.jpg

Галілео Галілей (1564-1642) був засновником експериментально - математичного методу вивчення природи. Його дослідження кардинально вплинули на розвиток наукової думки. Саме від нього бере початок фізика як наука. galileo.arp.300pix.jpg

В добу Відродження зароджуються нові природничо-наукові системи, які вплинули на формування матеріалістичного напряму у філософії та сприяли поширенню атеїстичного світосприйняття у суспільстві.

Природничо-наукові погляди та відкриття доби Відродження мали філософське значення. Під іх впливом в межах філософії виникають перші вчення про нескінченність Всесвіту. Прикладом є пантеїзм. Засновник пантеїзму Джордано Бруно (1564 – 1600) – італійський поет та філософ, найвідоміший представник натурфілософії ХVIст.giordano_bruno.jpg

Пам’ятник Джордано Бруно у Римі на площі Квитів, де у 1600 році за вироком інквізиції його було спалено. Тривалий час церква забороняла його книги та ім’я. Таким чино, римсько – католицька церква помстилася над Бруно, за те що він своїм вченням про нескінченність Всесвіту підірвав її авторитет у західноєвропейському суспільстві.http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4b/giordano_bruno_bw_1.jpg/220px-giordano_bruno_bw_1.jpg

В добу Відродження виникає важливий напрям філософії – соціальна філософія: розділ філософії, що розглядає питання розвитку суспільства. Важливий внесок в розвиток філософії зробили видатні представники епохи.http://1.bp.blogspot.com/_0n9iexepmh8/ta6rkv_iyoi/aaaaaaaawxe/usmfcfafl_o/s1600/lucas+cranach+the+elder+portrait+of+martin+luther+543.jpg

Творець німецької Реформації Мартін Лютер (1483-1546) проголосив працю богоугодною справою та осудив неробство, наголошуючи, що в праці людина подібна до Творця всього сущого.

никколо макиавелли. портрет работы санти ди тито.

Нікколо Макіавеллі (1469 -1527) - італійський політичний діяч і мислитель, історик, філософ, дипломат, соціолог. Заслугою Макіавеллі є подолання теологічних ідей в політичних вченнях і дослідження держави, як суспільного явища. Він сформував новий погляд на політику як мистецтво управління державою.



http://rassvet.websib.ru/img/27/1.jpg

Сер Томас Мор ( 1478 – 1535 ) – автор книги «Утопія» і лорд – канцлер, англійський юрист, філософ. Його ідеальне суспільство має базуватися на суспільній власності, обов’язковій праці для всіх. Найвища цінність такого суспільства – людина. У ньому відсутні нерівність, пороки.



Після кожного повідомлення викладач ставить запитання виступаючому. Ця форма роботи допомагає навчитися висловлювати власну позицію.

Запитання:

  1. Назвіть найважливіші риси епохи Відродження.

  2. Яке бачення людини відповідає філософії Піко делла Мірандоли?

  3. Назвіть найвідоміші постаті епохи Відродження та їхній унесок у розвиток людства.

  4. Як Реформація змінила Європу? У чому її прогресивність?

  5. У чому прогресивність поглядів М. Коперника?

  6. Розкрийте діалектичність світогляду Джордано Бруно.

  7. У чому полягає сутність пантеїзму ?

d:\фото - колледж\гурток\pc021349.jpg

IV. Закріплення знань. Студентам пропонується виконати тестові завдання.

Т е с т и:

  1. Які з перелічених вчень не характерні для ренесансної філософії :

  1. екзистенціалізм; с) геліоцентризм;

  2. пантеїзм; d) неопротестантизм.



  1. Хто з мислителів епохи Відродження сформулював основні положення пантеїзму:

  1. М. Кузанський; с) Жан Боден;

  2. Джордано Бруно; d) Галілео Галілей.



  1. Найвідомішими представниками натурфілософії XVI ст.були:

  1. Томас Мор; с) Нікколо Макіавеллі;

  2. Бернардіно Телезіо; d) Парацельс.

d:\фото - колледж\гурток\pb261336.jpg d:\фото - колледж\гурток\pb261337.jpg

V. Узагальнення та оцінювання знань.

Слово викладача:

Ідеологію Відродження називають гуманізмом, розуміючи під цим – прагнення до людяності, створення гідних для людини умов життя. Основою нового світогляду стає усвідомлення величі та безмежних можливостей людини, котра постає центром світу, головним предметом наукового пізнання.

Філософія Відродження стала цінним підґрунтям філософських течій Нового часу, оскільки утвердила цінність розуму як джерела істини та віри в могутність людської творчості.

d:\фото - колледж\гурток\pb261327.jpg d:\фото - колледж\гурток\pb261329.jpg

VI. Домашнє завдання.


  1. Записати в порівняльну таблицю характерні риси гуманістичних напрямів ренесансної філософії:

  • антропоцентричного гуманізму;

  • громадського гуманізму;

  • християнського гуманізму.

  1. Підготувати цитатний матеріал до теми.


Д О Д А Т О К

Світоглядний зміст та філософське значення наукових пошуків Миколи Коперника та Джордано Бруно.

Справжній світоглядний переворот в епоху Відродження зробили Микола Коперник та Джордано Бруно. Геліоцентрична теорія і обґрунтована М. Коперником, повністю заперечувала середньовічні теологічні уявлення про Всесвіт і місце людини у ньому. Вона відкривала принципово нові шляхи для розвитку природознавства, зокрема фізики та астрономії.

Джордано Бруно, розвиваючи геліоцентричну теорію висунув ідею безкінечності Всесвіту та множинності в ньому світів на позиціях пантеїзму. Джордано Бруно сформував основний принцип природознавства, що переживало період становлення: Всесвіт єдиний, безкінечний, він не створюється і не знищується, не може зменшуватися або збільшуватися. В цілому Всесвіт нерухомий, але в його просторі рухаються лише тіла, які є складовими частками Всесвіту.

Нове бачення світобудови вимагало пошуку та обґрунтування адекватного методу пізнання дійсності. В цілому концепція мислителів Відродження була властива діалектична тенденція.

Так, філософи Відродження розвивали думку про єдність природи та взаємодію всіх іі складових визнавали вічність руху і зміну буття, висловлювали геніальні про внутрішні суперечності та іх боротьбу як головну причину руху.

Д О Д А Т О К

Пантеїзм Джордано Бруно

Важливим напрямом пост ренесансної філософії став італійський пантеїзм XVI ст., який замість особово-матеріального буття висунув на перший план саме безособову матерію, хоча поки що і одушевлену.

Одну із найбільш завершених і несуперечливих форм пантеїзму в Італії XVI ст. створив Джордано Бруно – філософ і поет. Переслідуваний за свої погляди, він змушений був покинути Італію, деякий час жив у Франції, Англії, Німеччині. У 1592 р. повернувся на батьківщину. Інквізиція звинуватила його єресі та вільнодумстві й після восьми років ув’язнення він був спалений живим у 1600 р.

Сутність краси Дж. Бруно розглядав з позицій послідовного неоплатонізму та діалектики. На його думку, краса є не що інше, як одушевлений Всесвіт і одушевлені речі. У яких віддзеркалюється і здійснюється весь світ, вся світова душа, у якій поєднуються усі протилежності і перебувають у нерозвиненому виді. Тут Дж. Бруно використовує положення Миколи Кузанського про «збіг протилежностей». Основний онтологічний принцип Дж. Бруно «все у всьому» також поєднує його як з М. Кузанським, так і з античним неоплатонізмом.

Що ж у такому випадку стало причиною трагічної долі Дж. Бруно? Адже досить довгий час існування неоплатонізму ніхто з його прихильників не скінчив своє життя так трагічно. Причиною загибелі Дж. Бруно був не взагалі неоплатонізм, а насамперед, безособовий неоплатонізм, його боротьба з монотеїзмом, його анти християнство та анти церковність. Іншими словами, хоча Дж. Бруно і одушевлював свій Всесвіт, він міг говорити про творця світу лише у переносному значенні, а фактично ніякого творця світу як надсвітової абсолютної особистості він ніяк не міг визнати

Основні твори Дж. Бруно – « Про причину, начало і єдине», «Про безконечність, Всесвіт і світи».

Виняткове значення для розуміння естетичного характеру пантеїзму Дж. Бруно має трактат-діалог «Про героїчний ентузіазм», у якому послідовно утверджується теза про пріоритет творчості перед наслідуванням.

Концепція героїчного ентузіазму Дж. Бруно є одним із визначних досягнень історії естетики і взагалі філософської думки.



Л і т е р а т у р а

  1. Андрущенко В. Історія соціальної філософії .- Київ, 2000.

  2. Бичко І.В. Філософія . Курс лекцій. – Київ , 2003.

  3. Бичко І.В. Історія філософії. Підручник. – Либідь, 2001.

  4. Надольний І.Ф. Філософія: посібник. – Київ, 2004.

  5. Причепій Є.М. Філософія: посібник. – Київ, 2003.

  6. Петрушенко В.П. Основи філософських знань. Посібник. – Новий світ, 2003.

  7. Філософський енциклопедичний словник. – Київ, 200





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка