Як у хаті витинанка, то й добро стоїть на ґанку



Скачати 166.38 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір166.38 Kb.

ЯК У ХАТІ ВИТИНАНКА, ТО Й ДОБРО СТОЇТЬ НА ҐАНКУ



«Немов відтворення серпанку,


З паперу вирізані всі,

Ось перед нами витинанки –

Зразки чудової краси.

Легкі, прозорі, мов пушинки,

Цілком нагадують вони

Серветки, зірочки, сніжинки -

Казковий витвір давнини»

(І. Дубинський)

Всі ми коли-небудь вирізали сніжинки - ці ажурні зимові шедеври. Але навряд чи замислювалися, що вирізання сніжинок - це частина древнього мистецтва - мистецтва витинанки. Ця назва має українські коріння, тому при перекладі відбувається "гра голосних звуків".



Витина́нка (від українського слова — «витинати» — «вирізувати») — вид давнього слов'янського, зокрема українського, народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла — ажурні, силуетні тощо. Витинанка- це ажурне вирізання із паперу.

Витинанка виготовляється за допомогою ножиць, ножа, сокирки та інших знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий), дерево, рослинні заготовки. Використовують витинанки для прикрашання приміщення (хати) — стін, вікон, полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і перед релігійними чи світськими святами.


Історія витинанки
Перші витинанки зі шкіри прикрашали одяг людини, взуття та інші речі ще задовго до того, як люди винайшли папір.

Перші паперові прикраси пов’язані з Китаєм, а саме із винаходом паперу.

Архітектурні знахідки датують появу ажурних візерунків зі шкіри та хутра V ст. до н е. Письмові згадки про них зустрічаються в VII – XII cт.

У ХІІІ ст. ажурні вироби з паперу з’явилися в Персії, а у ХV ст. через Туреччину потрапили у Європу.

Традиції витинання на території України віднаходять зокрема у трипільській кераміці. Зустрічаються витинанки у артефактах кочових народів Алтаю, на півночі Європи, Балканах і у слов'ян. Це часто ажурні аплікації зі шкіри і хутра на одязі і предметах домашнього побуту. У VII—XII ст. у Китаї набули широкого поширення паперові прикраси: зображення божеств, духів, драконів, квітів, птахів, риб, які наклеювали на вікна. У XIII ст. подібні витинанки були розповсюджені в Персії, згодом у Європі. У XVI ст. з'явилися кустоди — орнаментальні ажурні шкіряні підкладки під канцелярську печатку.Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, з'являються у середині XIX ст. Папір був значно дешевший за тканину, і селяни охоче прикрашали витинанками свої оселі.

Історія витинанки в Україні

Витинанки була невід’ємною частиною українського побуту. По ній можна було читати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які свята. Вікна були прикрашені паперовими занавісками, майстерно вирізаними господинею будинку.

Витинанка як вид народного декоративно-ужиткового мистецтва своїм корінням сягає в сиву давнину. Ще у V ст. до н. е. кочові народи прикрашали свій побут візерунками зі шкіри, хутра, повсті. Прототипом українських витинанок вважають невеликі шматочки білого паперу з ажурно витятими краями, так звані кустодії, що служили підкладкою і оздобою для канцелярських печаток у середині XVI ст. Витяті кустодії на документах виходять із вжитку в другій половині XIX ст. А в середині цього століття в українських селах з'являються народні паперові прикраси, котрі призначались для оздоблення інтер’єру сільської хати: мережками з паперу люди прикрашали горщики для квітів, сволоки та віконні наличники в хатах, рамочки для портретів, картин. У розвитку паперових витинанок певну роль відіграли настінні розписи. На Поділлі паперовий декор співіснував із мальованим, інколи доповнюючи його. Мотиви орнаменту і способи розташування їх у витинанках аналогічні стінним розписам. Селяни віддавали перевагу витинанкам тому, що виготовляти їх легше і швидше, ніж розписи, простіше змінити при наступній побілці хати. Виготовляли витинанки навесні перед святами, коли селяни білили і прикрашали житло. Подекуди міняли витинанки й перед Новим роком. На стіну їх наклеювали молоком, аби легко зняти при наступній побілці.
Найдавніші українські витинанки, що дійшли до нас, походять з Прикарпаття і Західного Поділля. Збереженню їх сприяли етнографічні виставки, які в кінці XIX — на початку XX ст. були дуже популярними. Це, зокрема, виставки у Тернополі (1887 р.), у Львові (1894 р.). Після них музейні збірки поповнились витинанками. Велика колекція мереживних паперових прикрас початку XX ст. з Бучацького повіту потрапила по Львівського музею українського мистецтва. Популярними були мереживні віконні фіранки, декоративні рушники. Як вишивка і розпис, вони стали невід’ємною частиною оздоблення художньо-поліграфічної продукції, театральних декорацій. Не втратили вони й ужиткового характеру. У нашій області витинанкою займались здебільшого переселенці з Польщі.
На початку XX ст. вивчали техніку виготовлення витинанок у початкових і середніх школах та гуртках. Витинали «фіранки», «рушники», «рамочки», «серветки». Вони відзначалися досконалою технікою, високою орнаментальною культурою, глибокою традиційністю мотивів та гармонійним колоритом. Народні майстри творили витинанки на засадах ритму, симетрії та мережива.

Витинанки діляться на три великі групи — одинарні, складні та комбіновані. Раніше їх розвішували тільки на стінах сільської хати, а згодом вони були і над вікнами, і над дверима, і над портретами.



Витинанки кінця XIX — початку XX століття вирізняються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні та в багатьох осередках населення вони набули своєрідних локальних рис щодо трактування матеріалу, форми, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, силуетів, багатства орнаментики.

Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропо- та зооморфні фігурки, зображення предметів побуту, архітектури тощо. Папір при витинанні складали вдвоє, вчетверо, увосьмеро, що дозволяло створити сталі структури, композиції. Традиційні витинанки у вигляді сніжинок слугували прикрасами на вікнах на Новий рік.

Витинанки були розповсюджені на Поділлі, Подніпров'ї, Прикарпатті, Подніпров'ї. «Витинанки до окраси хат» описані у творах Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка. Іван Франко теж відзначив «незвичайну оригінальність узорів і відпрацьовану техніку тих витинань».

Найбільш поширеними витинанки були на Поділлі, Подніпров'ї та Прикарпатті. На Подніпров'ї вони часто доповнювали хатні розписи. Для Поділля властиві два типи розташування витинанок на стінах — шпалерний і килимовий. На Прикарпатті їх наліплювали поздовжніми стрічками попід стелею, по сволоку, навколо вікон. Витинанки побутували у поєднанні зі шкіряними прикрасами, настінними розписами, вишивками, збагачуючи свої форми й орнаментальні мотиви. Сучасні витинанки перестали бути лише селянськими виробами та хатніми прикрасами. У 20—30-ті роки їх використовували для оздоблення клубів, читалень, стіннівок і плакатів. З 60-х років витинанки експонуються на виставках, їх застосовують для оформлення поліграфічної продукції.


У 60-70 роки дуже поширеними були фіранки і рушники, виготовлені ножицями. Цією технікою добре володіла В.Й.Яскілка з Підзамочка Бучацького району. Вирізані ножем фіранки С.А.Чайківської з цього ж села вражають ритміко-пластичним ладом композиції і лаконічним декором («зірочки», «кружальця», «ромбики»). Мереживні фіранки Г.Скрипки і Ф.Левчук з Улашківців Чортківського району мали дзеркальну одноосьову структуру.
Невеликі одинарні витинанки Н.Є.Білецькоі з Бучача мають форму квадрата, ромба, розеток з лаконічним геометричним орнаментом. Візерунки О.Я.Загрійчук з цього ж міста переважно розеткової форми. Витинанки І.К.Яківчик з Пробіжної Чортківського району відзначаються мереживним дугоподібним орнаментом. Орнаменти на витинанках Ю. А.Мізик (с. Підзамочок Бучацького району) мають рослинний, дещо геометризований характер. До її витинанок близькі за художніми особливостями і способом виготовлення орнаментальні стрічки для поличок і великі віконні фіранки Ю.П.Жачко із Пліхова Бережанського району.
С.Я.Батюк із Салівки Чортківського району віддавав перевагу великим розетковим композиціям (діаметром 30 см), витинаючи дивовижні паперові мережива на 8-променевому чи 16-променевому рапорті. Використовуючи прості орнаментальні мотиви, народний майстер, досконало володіючи технікою, створював оригінальні композиції, які успішно експонувалися на обласних та республіканських виставках.
У 70-80-х роках на виставках з'являються сюжетні витинанки М.П.Бездільного (м. Бережани), М.В.Ремінецької (м. Тернопіль), Д.Г.Мимрика (с. Великий Говилів Теребовлянського району), М.Н.Бурдяк (с.Біла Чортківського району), Б.О.Стадничука (с. Михвилівка Борщівського району). Заслужений майстер народної творчості України М.П.Бездільний виступив як новатор сюжетних тематичних витинанок. Вони одинарні, виготовлені комбінованою технікою з різнобарвного паперу, мають рельєфну фактуру. Взаємопроникнення художнього витинання і графіки помітне у тематичних композиціях М.В.Ремінецької та Д.Г.Мимрика, у котрих важливу роль відіграють графічно чіткий малюнок, вивірений силует, дзеркальна симетрія і рапопорт.

У 1990 році на обласній виставці в Тернополі дебютантка Люба Козак із Бариша Бучацького району представила оригінальні об'ємносюжетні витинанки з білого паперу.

М.Н.Бурдяк (с. Ягільниця на Чортківщині), ще в роки війни почала витинати з паперу фіранки на вікна, розетки, сюжетні картинки для себе і для родини. Ці композиції зберігає і досі. Твори її експонуються на шкільних виставках, потрапляють і на вернісажі до Тернополя. У червні 1993 року Марія Бурдик взяла участь у І Всеукраїнському святі «Українські витинанки», що проводилося у Могилеві-Подільському на Вінниччині, де була відзначена дипломом і призом.

На початку 80-х років над витинанками працювали Дмитро Мимрик з с.Великий Говилів Тернопільської області, Софія Приймак з с. Петриківка Дніпропетровської області, Любов Процик зі Львова, Людмила Лузгіна із Запоріжжя, Галина Міль з Києва та ін. Група самобутніх майстрів займалася витинанням у селах Тлумацького району Івано- Франківської області.

У селі вирізуванням з паперу займалися в основному дівчата і жінки. Раніше опанувати цією майстерністю зобов'язана була кожна дівчина, крім того, це було одним з важливих критеріїв вибору нареченої. Але професійними майстрами тоді найчастіше були чоловіки, осільки раніше тільки чоловіки мали можливість займатися цим ремеслом в спеціальних майстернях.

Паперові витинанки придатні й в умовах сучасного міста. Вони застосовуються як новорічні прикраси вітрин і вікон.

Витинанки мають широкі перспективи розвитку і практичного застосовування. Вони можуть служити побутовими прикрасами житла та громадських приміщень, декором для книг та журналів, плакатів, газет і поштових листівок, використовуватися у творчій художній діяльності.

До техніки витинання і мотивів народних візерунків все частіше звертаються сучасні художники.


Історія витинанки в Китаї

Крім усього іншого, одним з найдавніших видів мистецтв в Китаї вважається майстерність вирізати з паперу найрізноманітніші фігурки і навіть цілі картини. Цей вид декоративно-ужиткової творчості отримав свою назву - Цзяньчжу. Багато істориків і дослідників вважають, що перші Цзяньчжу з'явилися в епоху правління династій Шан і Чжоу. Це приблизно VI століття. Але є думка, що вирізати з паперу китайці почали задовго до цього часу. Спочатку такі вирізані з паперу фігурки використовувалися для релігійних цілей. Паперові предмети, фігурки людей і тварин клали поряд з померлою людиною під час її похорону. Іноді їх спалювали на похоронах. Все це мало символічне значення і було частиною ритуального обряду. 




У стародавні часи паперові фігурки використовувалися також як прикраси під час виконання ритуального дійства підношення богам дарів. Пізніше мистецтво Цзяньчжу втратило свою обрядовість, однак це не означає, що фігурки з паперу були забуті китайцями. До цих пір вироби, вирізані з паперу, використовуються як декоративний елемент інтер'єру приміщення. Крім того, паперовими фігурками обклеюють торшери ламп і дзеркала, колони і вікна, двері та ліхтарі для додання їм унікальності і краси. Раніше мистецтво Цзяньчжу було незамінним в інших видах ужиткового мистецтва. Вирізані з паперу візерунки були своєрідною калькою при вишиванні або виготовленні орнаментів на інших предметах вжитку.


У Китаї тривалий час вирізання з паперу - Jianzhi («Цзяньчжу») – було аристократичним хобі світських дам - ​​через дорожнечу матеріалу. Згодом і папір став доступнішим, творчість поширеніше – кожна дівчина повинна була осягнути це копітке мистецтво.

Вирізання візерунків з паперу - «Цзяньчжу» - один з видів традиційного народного декоративно-ужиткового мистецтва Китаю, який нещодавно був віднесений ЮНЕСКО до числа світової культурної спадщини. Мистецтво вирізання з паперу має довгу історію, воно виникло за часів династій Шан або Чжоу і передавалося з покоління в покоління до наших днів. Основним сюжетом цих простих і наївних творів з паперу є праця і життя простого народу. Узори з паперу, створювані в повіті Аньсай провінції Шаньсі, широко відомі у всьому світі.

Вирізання з паперу - один з найпопулярніших видів народної творчості в Китаї. За даними археологів воно бере свій початок в VI ст. Але багато хто вважає, що насправді його історія почалася на кілька сотень років раніше. Спочатку вирізані узори використовували в релігійних ритуалах або для прикрашання інтер'єру.

У стародавні часи китайці часто вирізали з паперу зображення різних предметів або фігурки людей і клали їх у труну разом з тілом покійного або спалювали на похоронах. Подібний звичай до цих пір можна зустріти в деяких місцях за межами Китаю. Зображення, вирізані з паперу, зазвичай володіють символічним значенням, тому вони стали частиною релігійних ритуалів. Крім того, ці оригінальні візерунки були знайдені в якості прикрас жертовних дарів на церемонії вшанування богів і предків.


Вирізане з паперу величезне полотно було виставлено в парку міста Лоан, що в провінції Хенань. Центральна  частина  його – величезна квітка півонії діаметром півтора метра.  Близько  ста  півоній  меншого розміру і десять драконів оточують її. Цей шедевр створила Лі Цзінчжу, 64-річна шанувальниця мистецтва «Цзяньчжу». Їй знадобилося п'ять років, щоб втілити свою ідею в життя.



Витинанки в інших країнах

Кожному народу  властива індивідуальна символіка, але, тісно переплітаючись із внутрішнім світом людини, вона стає доступною будь-якому  вдумливому  глядачеві, відгукуючись  в ньому як щось давно знайоме, але сказане новою мовою.



Білоруська витинанка - вицінанка

В Білорусі зародження вицінанки прийшлося на XVI століття, а розквіт - на кінець XIX-початок XX століть, а також 40-50 роки ХХ століття.


Цим видом декоративно-ужиткового мистецтва  займалися і займаються люди найрізноманітніших професій і соціального статусу, різного віку та статі. Головне - вміти користуватися ножицями і слухати свій внутрішній і навколишній світи.



Білоруська витинанка - вицінанка



Польська витинанка - вицінанка

Візерункові вирізки з білого або кольорового паперу для прикраси хати набули поширення в польському селі з середини ХІХ ст. До кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст. вони стали повсюдним елементом декору. Вицінанки (Wycinanki) служили, наприклад, для символічного поновлення будинку (на Різдво і Паску). Їх вішали на стельові балки і на стіни хати. І сьогодні Wycinanki широко розповсюджені у творчості поляків. Часто вони відрізняються багатошаровістю (за рахунок склеювання декількох вирізок) і різнобарв’ям. Подоба вицінанки використовується також і в народному костюмі, причому матеріал може бути навіть паперовим, але частіше використовується шкіра.


 




Польська витинанка - вицінанка


Мексиканська витинанка - Papel picado (пікадо)
Захоплюючі і дещо не типові для нашого краю сюжети заповнюють мексиканські Papel picado (пікадо). Вони зустрічаються на всіх важливих подіях: хрестинах, весіллях та похоронах. Крім того, пікадо присутні у всіх національних святах, таких як «Дні Мертвих», День Діви Гваделупської, Різдво і навіть День Незалежності. Мексиканське паперорізальне мистецтво - це чудовий синтез європейської, азійської та доколумбової художніх традицій. І якщо в багатьох країнах витинанки створюються без попереднього ескізу, то тут ескіз - важлива складова. Є і ще одна відмінна риса місцевої традиції - Papel picado вирізаються не ножицями, а прорізаються і висікаються різними за формою різаками і штампами (сама назва приблизно походить від слів «перфорований», «проколоті»).





Мексиканська витинанка - Papel picado (пікадо)
Єврейська витинанка - рейзеле

Мистецтво вирізання з паперу як єврейська традиція відоме в Іспанії з 1345року. Після вигнання з Іспанії евреїв, вирізання з паперу поширилося по  всьому єврейському світі, і перетворилося в народне мистецтво. Займатися ним могли тільки чоловіки, зокрема учні Йешива.

Розквіт  цього мистецтва  припав  на кінець ХVІІІ ст. - початок ХХ ст. Це було так зване "єврейське бароко".

"Мізрах" (Схід)


Вирізки "Мізрах" (Схід) мали  функціональне значення – вони вказували напрямок для молитви: молитися  потрібно  було в напрямі Єрусалиму. Але не звідусіль направлення на  Єрусалим  було на схід,  а традиція вимагала саме використання слова "Мізрах"  (Схід). Тоді з'явилася символічна розшифровка цього слова:

Створювалися вирізки "Схід", прикраси до свят, особливо до Суккоту і Шавуот, талісмани для породіль, меморіальні вирізки, оформлення  для шлюбних контрактів і багато іншого.





Єврейська витинанка - рейзеле

Цікаво  розглядати  тонко вирізані багатобарвні витинанки анонімних польських, марокканських, американських євреїв ,створені на релігійні  теми в  XVIII-XIX  століттях.  Кожна  робота -  ілюстрація сюжету чи конкретного тексту. Ретельно продумана і філігранно виконана.




Класифікація витинанок



Техніка витинанки
Здавалося б, несерйозний для майстра матеріал - папір, який є неміцним. Але варто взяти в умілі руки звичайний лист, скласти його навпіл, вирізати по невидимих контурах, розгорнути і отримати ... диво. Перетворення завжди диво. Те, що змушує захоплено розвести руками, захоплено ахнути.

Витинанками , як оберегами, прикрашали балки, печі і вікна в будинках, дарували їх один одному на Різдво і Пасху. Не думайте, що це архаїчне мистецтво. Майстри промислової графіки не так давно використовували витинанки в поліграфії: прикрашали запрошення, дипломи, плакати, обкладинки. З них можна зробити серветки на столики і полиці. Їх можна перезняти і збільшити до будь-яких розмірів. Будь-яке свято іноді простіше і дешевше оформити витинанками, ніж купленими прикрасами.


Перш за все, треба вибрати папір. Найкраще креслярський, хоча може підійти і звичайний кольоровий. Але не вирізуйте з крейдованого паперу. Він швидко жовтіє і з часом розшаровується. Витинанка має важливу особливість: вона повинна бути симетричною. Або це центральна симетрія, або променева (наприклад, сніжинка). Складаєте папір навпіл або гармошкою, як хочете. Вирізуєте. І отримуєте, розгорнувши, ряд однакових зображень. Це можуть бути зірочки, квіти, геометричні або рослинні орнаменти. Для дітей особливо цікаві казкові персонажі, звірі, птахи.
Починати, звичайно, краще з нескладних візерунків, поступово ускладнюючи малюнки. Найголовніше, - чим вирізати? Багато майстрів використовують звичайні манікюрні ножиці, можна навіть з загнутими краями. Деякі вирізають скальпелем, бритвою або канцелярським ножем. Існують пробійники, вони видавлюють кружечки. Так що вибір інструменту залежить від візерунка і від вашого вміння.

Принцип вирізання нескладний. Потрібно проколоти обережно папір в одному місці і звідси почати різати. Готову витинанку найкраще підклеїти на щільний папір або картон. Вашу картину потім можна засклити, тоді малюнок збережеться надовго. Підклеювати краще клеєм, що не залишає слідів – клей-олівець, або клейстером. Попробуйте висловити свою фантазію в витинанці. Можливо, ви знайдете себе в цьому стародавньому народному мистецтві.




Інструмент та матеріали


Вирізання з паперу виконується тільки вручну. Вирізання буває двох видів. Перший - вирізання за допомогою ножиць. Використовуючи відразу декілька листків паперу (звичайно не більше 8 листків за один раз), майстри клеять їх на папір і за допомогою гострого ножа доводять візерунок до досконалості. Другий спосіб - вирізання за допомогою ножа. Спочатку папір кілька разів складають, кладуть його на пухкий клей, зроблений з попелу і жиру тварин, потім ретельно вирізають на папері візерунок, тримаючи ніж в руці вертикально, і обробляють його за заготовленим зразком. Перевага другого способу полягає в тому, що він дозволяє одночасно вирізати відразу кілька візерунків.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка