Я візьму той рушник, простелю, наче долю



Скачати 69.07 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір69.07 Kb.
Тема: Я візьму той рушник, простелю, наче долю.
Мета: Пробудити інтерес до культури українського народу, його декоративно-прикладного мистецтва, зокрема рушників; розкрити його красу, поетичність, чистоту; прищеплювати учням цікавість до народних звичаїв, обрядів, пісень; виховувати в учнів почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, що несли до наших днів і зберегли глибину символу – вишитого рушника, що захоплює красою, історією, значенням.
Обладнання: Вишиті рушники, портрет Т. Г. Шевченка (вишитий), паляниця хліба на рушникові прикрашена калиною. До початку заходу звучать українські народні пісні.
План і хід виховної години

І. Вступне слово вчителя
Вчитель. Зараз – особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, то можливо, життя наше буде більш радісним, духовно багатим.
Ведучий. За доброю традицією,ми сьогодні зустрічаємо дорогих гостей на нашому святі хлібом-сіллю. Хліб і сіль на вишитому рушнику – це одвічні символи української гостинності. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб, символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану до господарів.
Ведуча. Цей звичай пройшов через віки і став доброю традицією в наш час. Тож і ми сьогодні підносимо всім, хто прийшов на свято, хліб-сіль і гостинно просимо на свято рушника.
(Ведучі тричі вклоняються всім учасникам свята, промовляючи слова: «Гостинно просимо на свято рушника», і дають хліб на рушнику гостям)
Там де свято, там і пісня,

Співає все навкруги.

Здається, наче пісня тісно,

Її не втиснуть в береги.


(Звучить пісня «Рідна мати моя»)
Ведучий. Рушник… Як багато для нас значить це слово. Сьогодні на нашому святі зібрані найкращі рушники, вишиванки, що зберігаються у господинь нашого села. Але це лише невелика їх частина. Якби всі наші односельці поприносили своє рукоділля, то гадаю, що не вистачило б місця на цих столах.
Ведуча. Рушник на стіні – давній наш звичай. Українська хата з давніх-давен з рушником, з запашним зіллям за сволоком та образами. А літньої пори хата утопає в зелені, квітах. Чорнобривець, м’ята, любисток і барвінок оспівані в народних піснях і вишиті на рушниках. Тож хочеться вірити, дорогі гості, що кожен з вас має біля двору це зілля, а вишити рушник висить на самому почесному місці. Не забувайте наших народних звичаїв та традицій. Недарма коси дівочі миті в любистку та м’яті, заворожують коханих. У кожній українській оселі, багатій чи бідній, з давніх-давен і по сьогоднішній час палахкотять багатством кольорів рушники. «Хата без рушника, - казали в народі – що родина без дітей».
Ведучий. Рушник характеризує жіночу вправність, майстерність, ніжність і працьовитість. По тому, скільки і які були рушники, створювалась думка про жінку і її дочок. І завжди вишивальниці були у великій пошані.
Ведуча. І старші жінки, і молоді часто досвітку вали, пряли, вишивали. І саме на досвітках переймали від старших і майстерність, і знання.
Інсценізований уривок
Жінка. А ти молодець! Як гарно утирач вишиваєш!
1-а дівчина. Тітонько, який утирач? Це ж полотенце для рук.
Жінка. Саме так. Але наріже вишивали рушник для рук та обличчя і називали утирач. А ще був і стирок.
2-а дівчина. А це що таке? Що за стирок?
Жінка. Стирок – це рушник для посуду, стола і лави. Раніше й утирачі й стирники ткали переважно з цупких волових ниток «ухвійки». А от нині – з кращих сортів льону та конопель.
3-я дівчина. А інші – це які, тітонько?
Жінка. Це покутники, плечові, подарункові, обрядові.
1-а дівчина. Ну, покутники, це, очевидно, ті, що на стінах над фотографією вішали… А плечові?
Жінка. Е, дівонько, плечові – це ті, котрими сватів в’яжуть.
2-а дівчина. А подарункові, обрядові – які це?
Жінка. Ох, дівчатонька, та й гріх же вам цього не знати. Це ж ті, які дають на весіллі, це ті, про які говорять: «На весільному рушнику стояли»!
Ведучий. Так, рушник здавна слугував не лише окрасою світлиці. На вишитий рушник приймала повитуха немовля. На щастя, на долю давала мати його, коли виряджала в дорогу сина, щоб оберігав від усякого лиха.
(Пісня «Два кольори»)
Ведуча. Найбільше обрядових сюжетів, пов’язаних з рушником, збереглося у весільному церемоніалі. Їх подавали і брали, коли йшли у свати, ними пов’язували молодих, прикрашали вільце на дівич-вечорові, на рушник ставали.
Ведучий. На святковий стій коровай приносять, обведений рушником, ставлячи його перед молодими. Рушники на весілля мала вишивати сама майбутня наречена. Коли ж дівчина не мала рушників, то це було великим соромом, оскільки свідчило про те, що вона не працьовита, а лінива, що з неї вийде негожа господиня.
Ведуча. Тому, готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50-80, а іноді й понад 100 сорочок з тонко виробленого полотна: для буденної роботи, свята, посагу, на весілля і навіть на смерть, тобто для потреб протягом усього життя.
Вірш

Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке,

Та й подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю,

Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узір

Для вишивки взяти.

Красну рожу і гвоздиків

Букетик нарвати,

І роботу улюблену

Свою розпочати.

Ой, вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу і фарби

Думки не лишаю.

Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну Батьківщину.

Щоб сміялася сорочка

Файними квітками,

Щоб пишалась Україна

Своїми майстрами.
Жінка. А чи вмієте ви вибирати узор на рушник?
1-а дівчина. Тітонько, а скажіть, який краще візерунок на рушники брати, щоб такі були гарні…, ну… щоб такі, як ще ні в кого не було?
Жінка (всміхаючись). І старостам сподобались? Рушники, дівчатонька, вміють говорити, по них людську долю читати можна. Я бережу ще рушники своєї матері, бабусі, бо вони були хорошими вишивальницями.
2-а дівчина. Ой, тітонько, покажіть нам ті рушники!
(Жінка дістає із скрині рушники, показує їх дівчатам).
Жінка. Коли збиратиметесь, дівчата, заміж, придивляйтесь уважно д вишивки, що цвістиме на вашому весільному рушнику. Мудрі люди кажуть, що від тієї вишивки і доля залежатиме.

Низ рушника – то світ пращурів: квіти і листя мусять дивитися вниз, аби всі померлі родичі благословили наш шлюб.

Середина рушника – то радість і надії нареченої. І вишиті усередині мають бути квіти лілеї, очерет. Вони – дівочий цвіт і цнота. І мають бути там пуп’янки квіткові – аби стала наречена щасливою матір’ю. і колоски – аби було в її хаті достатку усякого. А колосків тих має бути парне число, щоб не стала наречена удовою чи зрадженою дружиною.

У верхній же частині весільного рушника має бути дерево життя, котре єднає землю з космосом. А на ньому обов’язково дві пташки у вітах – аби щастя і злагода були у родині.

(Жінка хитро дивиться на дівчат).

Але заміж вам ще ранувато. Тож вибирайте візерунок той, що вам до вподоби.



3-я дівчина. Та ми вже вибрали й вишили. Погляньте, які вони у нас різні та які усі красиві.
Вірш

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.
Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталося, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.


Дух народу в колір заплете.

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!


Ведуча. Дівчата змагались між собою в доборі візерунків, в загальній композиції елементів, орнаменту, в майстерності вишивання.
Ведучий. Народне мистецтво, яке передавалось з покоління в покоління, століттями завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури, звідки ідуть витоки професіональної творчості.
(Пісня ______________________________)
Ведуча. Рушник – від слова «руш», «вирушай» - стверджують наші прабабусі. Як мамина колисочка засівала у дитячу душу лагідність та теплоту, так і той шматочок полотна, що супроводжував у далеку мандрівку, мав оберігати чадо від усякого нещастя.
1-й учень. Співаймо славу життєдайному сонцю, Україні. Вишивайте сорочки чи рушники на радість, на здоров’я. Не забувайте вишити узор-оберіг. Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за вашу участь у нашому святі!

2-й учень. Хай щастить вас, люди добрі! Хай пісня летить за обрій, щира дружба стане на рушник!
3-й учень. Мереживом виткане наше життя,

Душею свій час відчуваєш

І буде настільки цікавим буття,

Які в нього нитки вплітаєш.

І все що хвилює твої почуття,

Передано кимсь вже чудово.

Повірте, це дивне таке відчуття,

Як з пензлем змагається слово.


4-й учень. Уклін вам, добрі люди,

Хто завітав на наше свято,

Хто хоче притулитись до щирості й краси.

І з вами нам не сумно,

І з вами нам не тісно.

Нехай лунає пісня



На різні голоси.
(Звучить пісня «І вас, і в нас хай буде гаразд»).



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка