Віталій Нелеп викладач І студент, економіка І мистецтво



Сторінка1/3
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.52 Mb.
  1   2   3


Віталій Нелеп
ВИКЛАДАЧ І СТУДЕНТ, ЕКОНОМІКА І МИСТЕЦТВО
Справжній економіст має бути наділений

різноманітними обдаруваннями:

певною мірою бути математиком,

істориком, державним діячем, філософом і митцем»

Джон М.Кейнс



Передмова
Читачу пропонується один із розділів підготовленої до друку книги «Економіка і мистецтво» професора кафедри економіки агропромислових формувань КНЕУ Віталієм Миколайовичем Нелепом. В ньому висвітлюється роль мистецтва в естетичному вихованні студентів, розглядається різноманіття форм поєднання економіки і мистецтва у навчальному процесі. Зокрема, показано роль куратора академічної групи в естетичному вихованні студентів. При цьому узагальнено майже 50-річний власний та колег досвід роботи куратора академічної групи.

Особлива увага звернута на узагальнення досвіду викладачів КНЕУ та інших вузів з використання багатого арсеналу педагогічних підходів, методів і прийомів активізації навчального процесу за рахунок використання творів образотворчого, літературного, музичного та інших видів мистецтва. Заслуговують на увагу також практичні поради молодим викладачам щодо естетичного виховання студентів.

Проректор Оболенська Т.Є.

з науково –педагогічної роботи КНЕУ


РОЛЬ МИСТЕЦТВА В ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТІВ
Передусім про взаємозв’язок чотирьох категорій, винесених у назву розділу. Багаті держави, підприємства і люди мають більше порівняно з бідними можливостей сприяти розвитку мистецтва. У свою чергу, мистецтво сприяючи розвитку інтелектуального потенціалу людей, допомагає створювати додаткові матеріальні і духовні цінності. Актуальним залишається вислів Ф.Достоєвського – «Краса врятує світ», який доповнив М.Реріх – «Не краса врятує світ, а усвідомлення краси».

Хочеться вірити, що в попередніх розділах мені вдалося показати роль роду і сім’ї, навколишнього середовища (в нашому разі – села), школи та вишів у моральному (етичному) та естетичному вихованні молодої людини. У цьому ж розділі детальніше зупинимось на взаємовідносинах викладача і студента, в основі яких лежить взаємоповага та раціональне поєднання волі і порядку. Про останнє переконливо писав Пітер Устинов, письменник і драматург, ректор університету в Англії в книзі «Уважаемый Я»: «Ничего так не придает свободе ее настоящего вкуса, как ограничения. Они и заставляют ощущать свободу, как недостижимое совершенство, до которого осталось всего ничего, рукой подать. Секрет в том, что стань мы когда-нибудь действительно свободны, мы не будем знать что нам делать и в панике вновь отстроим свои тюрьмы. Нам нужна тюрьма нашего ума, нужны рамки ее стен. Не зная масштаба, не измерить расстояние. Единственная настоящая свобода заключается в порядке. Но коль уж нам нужно прожить жизнь в тюрьме нашего ума, то наш единственный долг – хорошо ее обставить».

Це тим важливіше, що ХХ1-е століття має стати століттям Особистості, Індивідуальності, бо безликі натовпи або народи, які «безмолствуют», ми вже проходили.

Аксіома: більше знань дають більше можливостей. За 5 років навчання в університеті студент може зробити дуже багато: одержати хороші як теоретичні, так і практичні знання зі спеціальності, досконально оволодіти, як мінімум, однією іноземною мовою, займатись спортом, закінчити курси водіїв автомобілів і... значно підвищити свій інтелектуальний і культурний рівень. Може, але не кожен студент використовує ці великі можливості і, як у тій народній приказці: «одне дурне поїхало в турне, приїхало з турне – так само дурне». За 50 років роботи у ВНЗ доводилось бачити багато і тих, і інших випускників. Що ж потрібно робити, щоб частка перших була максимальною?

Розглянемо розмаїття форм поєднання економіки і мистецтва у навчальному процесі. По-перше, вже в навчальних планах у першому циклі нормативних дисциплін гуманітарної підготовки бакалаврів, крім таких дисциплін як «Філософія», «Українська словесність», «Історія українського суспільства», «Іноземна мова» передбачено вивчення «Культурології». Програмою цієї дисципліни передбачено:

- природа і сутність культури (лат. сulture – обробіток, вирощування) як сукупності практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства і людини, що втілюються в результатах продуктивної діяльності. У вужчому розумінні, культура – це сфера духовного життя суспільства і людини, що охоплює, насамперед, систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їх функціонування (школи, виші, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства тощо). Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності (культура виробництва, культура праці, культура мови, правова, моральна, естетична культура, культура побуту тощо);

- етика (лат.ethic, від грец. Ethos- звичай, моральний характер) – 1) вчення про мораль як одну з форм суспільної свідомості, її суті, законах історичного розвитку і ролі в суспільному житті; 2) система норм моральної поведінки людини, певної суспільної чи професіональної групи людей. Особлива увага звертається на такі вічні етичні категорії як добро і зло, справедливість, обов’язок, совість, щастя, сенс життя, а в останні роки – і морально-етичні проблеми сучасної цивілізації;

- естетика (грец.aisthetikis – чуттєвий, той, що належить до чуттєвого сприйняття) – 1) наука про природу і закономірності естетичного освоєння дійсності про творчість за законами краси; 2) наука про прекрасне, закони естетичного сприйняття світу найповніше виявляються в мистецтві, тобто естетика може розглядатися як наука про мистецтво.

Таким чином, мистецтво – це естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості – особливого виду людської діяльності , яка відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах у відповідності з певними естетичними ідеалами; одна із форм суспільної свідомості. Термін «мистецтво» застосовується і до певних галузей художньої діяльності (образотворче мистецтво, сценічне мистецтво) або до якоїсь галузі практичної діяльності з властивою їй системою найвищої якості прийомів і методів (мистецтво виховання, воєнне мистецтво та ін.).

Папа Бенедикт у своєму зверненні до мирян 22 грудня 2011 р. наголосив: «Людство переживає кризу моралі, що є значно сильніша, ніж криза економіки». На жаль у багатьох ВНЗ України в минулому році «Культурологію» – важливу дисципліну для етичного та естетичного виховання студентів – виключили із циклу нормативних дисциплін і перенесли до вибіркових. А на практиці це означає, що абсолютна більшість студентів цієї дисципліни не вивчатимуть. В той самий час всі говорять про необхідність гуманізації вищої освіти.

По-друге, значну роль у культурологічному, мистецькому вихованні студентів відіграють куратори академічних груп (про це детальніше в наступному розділі).

Але головна роль у цьому процесі, безумовно, належать викладачам під час їхніх лекцій, семінарських і практичних занять, у процесі керівництва науковою роботою студентів та їх виробничою практикою. Правда, нерідко можна почути, особливо від молодих викладачів, що моя справа – професійна підготовка майбутніх фахівців, а виховання і мистецтво – це не моя парафія.

Дійсно, ми, викладачі за професією дуже різні – математики, філософи, економісти, технологи, історики, інженери. До того ж у кожного з нас є свої захоплення, що, частіше всього, далекі від основної професії. Чого варті надруковані у видавництві КНЕУ за останні 10 років три літературно-художні колективні збірки авторів КНЕУ: «Багатобарвне літо» - до 95-річчя університету), «Вітрила натхнення» - до 100-річного ювілею» і «Мереживо часу»– до 105-річчя.

Авторами поезій літературних та історичних розвідок є студенти, викладачі і співробітники. Ці твори були раніше опубліковані в університетській газеті «Економіст» і є результатом роботи в творчих осередках: клубі «Дорогами до прекрасного», студентському клубі «Скіфи» та літературній студії при кафедрі української мови та літератури. Крім того, у збірці «Мереживо часу» опубліковано твори студентів і викладачів 20-30 років минулого століття:

- одного з кращих модерністських поетів Олександра Неприцького;

- натхненного співця життя, витонченого лірика та їдкого сатирика Василя Елланського (Блакитного);

- Павла Тичини, що з молодечою безпосередністю відкривав для себе таїну буття, створюючи своєрідні поетичні фрагменти величної мозаїки Всесвіту;

- Євгена Слуцького – видатного вченого і педагога в галузі економетрії, математичної статистики, а також автора філософської лірики, драматичних творів, тонких перекладів світової класики;

- Олександра Довженка – майбутнього кінорежисера і сценариста світового рівня.

Багато викладачів університету в останні роки опублікували власні збірки поезій та книг культурознавчого змісту:

- Блудова Тетяна Володимирівна, доктор економічних наук, професор кафедри вищої математики, лауреат міжнародних конкурсів оперного співу, автор книг віршів для дітей «Зоряна казка», «Дивосвіт Святого Миколая», «Новорічна казочка», «Казочка про чарівників», «Золотий промінець Софії» видала авторську поетичну збірку «Немає відліку у плинності часу»;

- Войчак Анатолій Володимирович, доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу видав поетичні збірки «Отож», «Авжеж»;

- Лук’яненко Дмитро Григорович, доктор економічних наук, професор кафедри міжнародного менеджменту, видав авторську збірку «Поезії»;

- Нелеп Віталій Миколайович, доктор економічних наук, професор кафедри економіки агропромислових формувань, видав книгу про свій родовід і книгу спогадів про роки навчання;

- Рінгіс Людмила Йосипівна, провідний інженер Головного центру інформаційних систем, має дві авторські поетичні збірки «Заповітне і заповідне» та «Джерела наснаги», низку публікацій з історії та культурознавства;

- Хорунжий Микола Йосипович, професор кафедри економіки агропромислових формувань, видав авторські збірки поезій «Струни серця», «Мій стібок», «Свіча надії», «Криниця», «Життя – це неповторні миті», «Джерело розуміння людського».

Недавно почув по радіо пісню , де були слова: «Коханий не буде любити тебе, коли ти не любиш Вкраїну». Трошки наївно, але в цих словах звучить глибокий зміст. Часто в бесідах зі студентами про мистецтво, необхідність знайомитись і вивчати його, я теж використовую подібні прийоми. –«Ви познайомились з молодою людиною, вона вам дуже подобається. Але... він інтелектуал, закоханий у мистецтво, а ви ні разу не були в театрі, музеї, ніколи навіть не цікавились мистецтвом. Спробуйте спрогнозувати чим все закінчиться».


РОЛЬ КУРАТОРА АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ В ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТІВ
Мудрість у всіх життєвих справах не в тому,

щоб узнати, що потрібно робити, а в тому, щоб знати,

що робити раніше, а що пізніше

Лев Толстой


Куратором я був завжди. Першою моєю групою, коли я був ще аспірантом після чотирьох років роботи на виробництві, була друга група у складі якої було 17 демобілізованих солдатів. І коли ми приїхали на збирання картоплі до радгоспу «Білгородський» під Києвом і вийшли на поле, всі думали, що це військова частина. Деякі з моїх студентів були старші за мене, зокрема староста групи Олексій Білик, якого всі звали «Батя», вже мав сім’ю і двох дітей.

Потім було багато груп, але я завжди обирав другу. У дев’яності роки минулого століття – часи кардинальних змін – у ВНЗ України був ліквідований інститут кураторів: «студент має бути самостійнішим, йому не потрібна опіка». Я ж, і не тільки я, був глибоко переконаний, що разом з водою було викинуто і дитину. Мої переконання ґрунтувалися, по-перше, на величезному досвіді – власному і моїх колег: ніхто краще за куратора не знає стану справ в академічній групі: як кожного студента, зокрема його сімейний, матеріальний, фізичний і моральний стан, уподобання, недоліки і т.п., так і академічної групи в цілому (мікроклімат у групі, наявність мікрогруп тощо. По-друге, такий інститут з певними модифікаціями (фасилітатор, тьютор і т.п.) успішно функціонує і в університетах Заходу. Тому будучи членом вченої ради університету та факультету, всі ці роки я відстоював необхідність відновлення інституту кураторів і в 2007 р. це відбулось.


Куратор (від лат. curator, англ. big cure - піклуюсь). 1. Попечитель, опікун. 2. Особа, якій доручено загальний нагляд за будь-якою роботою. В європейських університетах вживається, на наш погляд, коректніше, хоч таке ж неблагозвучне слово фасілітація – допомога, полегшення, сприяння.

Різномаїття напрямів роботи куратора академічної групи видно, наприклад, з «Базового плану навчально-виховної роботи куратора академічної групи, що підготовлений в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана для допомоги кураторам». У ньому виділено такі розділи:

1. Характеристика групи.

2. Навчальна робота, де передбачаються заходи, спрямовані на розпізнавання активності студентів, формування культури навчальної праці, допомоги невстигаючим студентам.

3. Організаційна робота та робота з органами студентського самоврядування (організація роботи студентів, робота з активом групи, збори студентів).

4. Національно-патріотичне виховання студентів.

5. Громадсько-правове виховання.

6. Інтелектуально-духовне виховання.

7. Художньо-естетичне виховання.

8. Фізичне виховання та пропаганда здорового способу життя.

Детальніше про основні напрями роботи куратора академічної групи, його завдання можна познайомитись у роботі І.А.Авдєєвої та І.М.Мельникової «Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи», де узагальнено досвід роботи низки вищих навчальних закладів України.

В останні роки, особливо під час використання дистанційного навчання, набув розповсюдження спочатку в Англії, а потім і в інших країнах, інститут «тьюторів» - вихователів-наставників, основними функціями яких є:

- індивідуальні співбесіди з абітурієнтами, визначення їхніх уподобань;

- складання індивідуального плану навчання для кожного студента;

- підтримування листування зі студентами, виявлення їхніх затруднень, психологічна підтримка;

- підтримка зв’язку з викладачами, виявлення і розв’язання всіх спірних моментів у ході навчального процесу;

- контроль проходження фінансових коштів, що надходять від студента як плата за навчання.

Перший крок після офіційного представлення куратора академічній групі – детальне знайомство з кожним із студентів. Але перед тим, як йти на першу зустріч з групою, доцільно в деканаті ознайомитись і виписати дані про кожного студента: день, місяць і рік народження, адресу і номери телефони його та батьків, детальний склад сім’ї, місце роботи батьків, попередня освіта, оцінки під час вступу до університету, уподобання студента (спорт, художня самодіяльність і т.п.). Особливу увагу необхідно звернути на студентів сиріт і напівсиріт, хворих. На першій зустрічі, використовуючи цю інформацію, познайомитись із кожним студентом, уточнюючи окремі деталі. Знайомлячись обов’язково розказати про себе у світлі тієї ж інформації, що ви вже знаєте про студента: звідки родом, освіта, місце роботи, уподобання, діти, внуки і т.д. Попросити залишитись офіційний актив групи: старосту, профорга, відповідального за спортивну роботу і з ними скласти проект плану роботи академічної групи; попросити їх ознайомити з цим проектом всіх студентів групи. Слід домовитись про періодичність, час і місце зустрічі куратора із групою. На деяких факультетах практикується введення цих зустрічей в офіційний розклад. На наступній зустрічі детально обговорюється і затверджується план роботи групи на поточний семестр.

Особливо наголошую на доцільності виділення відповідальних за окремі види робіт. Помилку допускають там, де все «звалюють» на старосту. Коротко зупинитись на тих питаннях, що Ви збираєтесь разом робити в групі. При встановленні відповідальних за види робіт слід, в першу чергу, врахувати уподобання студентів (мистецтво, спорт і т.п.) та їх бажання.

Із всього різноманіття роботи куратора в академічній групі ми детальніше зупинимось на естетичному та етичному вихованні, передусім використовуючи більш ніж 50-річний досвід роботи власний та інших колег-кураторів: економіста Тетяни Валеріанівни Толової, філософа Ніни Яківни Станілевич, бухгалтера Лариси Миколаївни Трохименко та інших.

Вже на других зборах куратору слід детально прокоментувати кожний розділ плану. Зокрема, говорячи про естетичне виховання, слід, враховуючи особливості міста, де знаходиться навчальний заклад, максимально детально окреслити перелік театрів, музеїв, виставкових заходів, які всім студентам групи доцільно відвідати. Наприклад, у Києві я просив студентів записати програму-мінімум для першого року навчання: п’ять театрів (Національна опера ім. Т.Г.Шевченка, Український драматичний театр ім. І.Франка, російської драми ім. Лесі Українки, зал органної та камерної музики в костьолі св. Миколая, філармонія) і шість музеїв – Святої Софії, Українського образотворчого мистецтва, музей Тараса Шевченка, Російського образотворчого мистецтва, Української народної творчості в Лаврі, Української народної архітектури та побуту в Пирогово. А на третьому курсі, зустрічаючись зі студентами під час написання курсових робіт, напівжартома застерігаю, що не прийму курсову роботу, якщо там не буде спецдодатку – корінців театральних і музейних квитків.

Дуже важливий аспект роботи куратора – вже на першому курсі згуртувати колектив групи. В першу чергу не можна допустити, щоб група розпалася на місцевих студентів і приїжджих. Нерідко, місцеві відмовляються йти разом зі всією групою в музеї чи театри під тим приводом, що вони вже там були. Куратору слід все зробити, щоб місцеві студенти повною мірою взяли під опіку приїжджих: показали їм своє місто, його пам’ятники, театри, музеї. На все життя ми, сільські діти, вдячні киянці Надії Шептун – комсоргу нашої групи та її батькам, що запросила додому всю групу на святкування Нового року. Вона і також киянки Люда Соколова та Валя Іванова взяли шефство над нами, допомагаючи знайомитись з їхнім рідним містом.

Часто у відповідь на подібні пропозиції можна почути: а де студент візьме стільки грошей? Але ж студент ніколи не купував квитка в партер, чи ложу. Як правило, це був 3 - 4 ярус або галерка. Наприклад, вартість квитків в драматичному театрі ім.. Івана Франка від 20 до 200 гривень (зима 2012 р.). і це не означає, що він буде сидіти на галерці і під час другої - третьої дії: уважний погляд у партер на вільні місця і ви вже там. А в музеях взагалі є дні «на шару». Наприклад, безкоштовний вхід в музей імені Т.Г.Шевченка в останній четвер місяця, музей російського мистецтва – перша середа до 14.00, Софіївський Собор – остання середа місяця, зал органної музики – останній четвер місяця і т.д.

Дуже згуртовує академгрупу спільні поїздки. Це можуть бути екскурсії до Львова, Одеси, Кам’янець-Подільського, Чернігова тощо, походи туристськими маршрутами вихідного дня в околицях міста. Для цього слід попередньо ознайомитись з брошурами типу: «12 маршрутів Київщиною», «10 маршрутів вихідного дня навколо Києва», «7 мандрівок Полтавщиною», «67 зупинок Черкащини», «Чотири маршрути Житомирщини», що випущені нещодавно видавництвом Грані-Т.

Ніхто не залишився осторонь поїздки до бабусі Наталії Бутко, у якої помер батько, допомогти викопати картоплю. І таких прикладів можна навести безліч.

Унікальний випадок стався з Надією Лисюк – студенткою з моєї академічної групи родом з Баранівського району Житомирської області. На третьому курсі вона захворіла скаржилась на легені, два рази її забирала з гуртожитку «швидка». Останній раз вона лежала в лікарні №7 на Солом’янці. Лікарі ніяк не могли встановити діагноз. А я в цей час якраз придбав «Жигулі». Куди тільки ми не їздили з Надійкою за направленням лікарів – і в Інститут нейрохірургії, і в Амосова, і пульмонології ім.Яновського. Вже заввідділенням мене зустрічала віршем М.Свєтлова: «Чтобы день начинался и кончался тобой!». Вона «танула» на очах, у лікарів опустилися руки, вони відмінили всі ліки і... Надя пішла на поправку. Під час виписки з лікарні лікар порекомендував їй море. А це було вже у травні – перед сесією і виробничою практикою. Ми всі допомогли їй здати сесію, а це було не важко, бо вона всі роки була круглою відмінницею, а я домовився про практику з моїм колишнім дипломником - головним економістом держплемзаводу ім.Фрунзе Сакського району в Криму Василем Статніком. До моря від гуртожитку було 1,5 км і Надя кожен ранок і вечір була на морі. Вона пройшла чудову практику. У зв’язку з тим, що батьки не могли їй особливо допомагати грошима, то вона влаштувалась обліковцем на молочну ферму, також мила доїльне обладнання. Коли через місяць я приїхав перевіряти практику, то Надію не можна було пізнати: загоріла, від хвороби не залишилося й сліду.

Одного дня на ферму завітали «кіношники» з Київської студії науково-документальних фільмів знімати роботу унікальної доїльної установки «Каскад», автором якої був директор радгоспу Михайло Дорохін. Серед них був електроосвітлювач Ігор Кулешов. Вони познайомились, одружились. Згодом їхня дочка Ксенія закінчила теж наш університет.

Ще двоє студентів з моєї групи - Ірина Бондар та Ольга Мітіна - на практиці були на своїй «малій» Батьківщині: на Арабатській Стрілці. Перед практикою Оля вручила мені запрошення на своє весілля – її обранцем став студент з паралельної групи Микола. Під кінець практики я з дружиною на своєму авто вирушили на унікальну Арбатську Стрілку, де з одного боку Азовське море, а з другого – озеро Сиваш і сама Стрілка довжиною близько 100 км інколи звужується до 20 м. Я перевірив практику, а потім було весілля, обов’язковим атрибутом якого повинно бути авто білого кольору. Краще мого не знайшлося і я возив молодят до сільради, місцевих пам’ятників, де вони покладали квіти. На весілля з’їхались майже всі мої студенти і ми ще тиждень відпочивали на морі.

До Києва з нами поїхала і Надя. Ночували по дорозі в Новій Одесі у батьків моєї дипломниці Тані Черниш, а далі по дорозі була незабутня екскурсія у знамениту Софіївку. Мої «Жигулі» згодилися ще на весіллі нашої студентки на четвертому курсі Ніни Ніцко в смт Михайло-Коцюбинському Чернігівської області. Весілля всім запам’яталось дотриманням колоритних поліських традицій.

У читача може скластися враження, що у мене, як у куратора, ніколи не було ніяких проблем. Але це не так. Після відновлення в КНЕУ інституту кураторів, я попросився бути куратором, як завжди, другої групи першого курсу. Розпочали традиційно: знайомство, формування активу, план роботи, спільні відвідування театрів і музеїв. На перших же зборах, розказавши про наші плани і завдання, професію економіста-аграрника, сказав, що одним із головних своїх завдань бачу – довести групу у повному складі до випускного вечора. А потім почалось незрозуміле: пропуски занять і, як наслідок, незадовільні оцінки на екзаменах і відрахування.

Були допущені помилки при формуванні активу групи. Староста групи і сам пропускав заняття і не контролював інших, бо вчився одночасно у двох вузах, причому на стаціонарі. Але про це ми дізналися тільки на третьому курсі, але було вже пізно. Культорг групи, киянка і шанувальник мистецтва, добровільно і активно взялась за роботу, але не знайшла спільної мови з дівчатами групи, почала теж багато пропускати і перейшла на заочну форму навчання. Була, як тепер бачу, і вина куратора. Тепер переконаний, що кураторами мають бути викладачі середнього віку.

АУДИТОРІЯ

Все потрібне не важке,

А все важке – не потрібне.

Григорій Сковорода


Головне завдання викладача – дати майбутньому фахівцю хороші знання з конкретного предмету і сприяти вихованню громадянина (національно-патріотичному та естетичному). Для досягнення цього завдання необхідно виконати дві умови: щоб студент був присутній на лекціях і практичних заняттях і там… не заснув.

Основними шляхами, спільними для досягнення обох умов, є:

- високий рівень кваліфікації викладача, його теоретичної і практичної підготовки, що зацікавлює студентів глибоко вивчати дану дисципліну, переконавши їх в її необхідності для майбутньої професії;

- достатній рівень його педагогічної майстерності, комунікабельності, харизми;

- широке використання в навчальному процесі методів активного навчання (аналіз конкретних виробничих ситуацій, проведення лекцій у діалоговому режимі, ділові ігри, ефективне використання ПК і мультимедіа тощо).

Специфічними шляхами для виконання першої умови є:

- викорінення з наших вузів шпаргалок і корупції, які дозволяють студентам не відвідуючи занять, здати іспит. Наших студентів і бакалаврів, що поїхали на навчання до університетів Західної Європи, вражає відсутність шпаргалок: «якщо знайдуть шпаргалку, відраховують одразу і ще 5 років ти не маєш права навчатися в університеті і здавати будь-які іспити, навіть для отримання водійських прав»;

- запровадження досвіду цих же університетів проводити іспити швидко: екзамен кожен день, а інколи два в один день (порівняйте з нашими екзаменаційними сесіями, що розтягуються на три тижні). Це стимулює студента постійно працювати протягом семестру;

- збільшення в загальній оцінці (100 балів) питомої ваги поточної успішності до 60-70 балів і відповідно частки екзамену зменшити до 30-40 балів.

- постійний протягом семестру контроль викладачем і деканатом відвідування занять студентами;

- включення до лекцій елементів наступних практичних занять (методик, інформативної та нормативної баз даних), без яких студенту важко буде виконувати практичні завдання;

- введення в практику наших вузів дійсної рейтингової системи навчання. Наприклад, у Франції перші за рейтингом шість магістрів одержують право навчатись в аспірантурі за державний кошт. Ця система до того ж, підвищує конкуренцію між студентами і сприяє викоріненню шпаргалок з навчального процесу.

До специфічних методів, що сприяють виконанню другої умови, слід віднести використання викладачами в учбовому процесі:

- творів різних видів мистецтва (образотворчого, музичного, поетичного і т.п.), пов’язаних зі змістом лекцій чи практичних занять;

- ефекту заготовлених раніше «експромтів»;

- інших специфічних прийомів (див.нижче).

Викладачі різні за віком, уподобаннями, рівнем комунікабельності, харизми. Однією з головних рис характеру хорошого викладача є його висока комунікабельність. Навряд чи до душі була б професія викладача знаменитому київському хірургу, що славився своєю лаконічністю у спілкуванні як з колегами, так і пацієнтами. Ось епізод з його практики. Чергова пацієнтка показує пошкоджену руку і відбувається такий діалог: - Опік? – Травма. – Компрес. Через два дні продовження діалогу: - Краще? – Гірше. – Ще компрес. Через три дні: - Краще? – Чудово. І хірург вручає квіти пацієнтці, що перемогла його в лаконізмі.

І кожен з нас, викладачів, використовує в аудиторії свій арсенал педагогічних підходів, методів, прийомів, щоб виконати як головне наше завдання, так і вказані дві необхідні умови його досягнення. Наприклад, при вивченні дисципліни «Планування і контроль на підприємстві» я багато років успішно використовував для цього метод індивідуалізації практичних завдань, які виконуються на прикладі реального підприємства в реальних часових горизонтах. Вже на першому занятті я диференціюю тільки одну цифру – поголів’я корів. Тут молочне скотарство – головна галузь): першому студенту 500 корів, другому – 510 і т.д. до 900). Але з цією однією цифрою диференціюється вся виробнича програма з тваринництва, потім рослинництва і т.д. аж до фінансового плану. Тобто студент не може це списати в когось, а має всі практичні завдання виконувати самостійно. У поєднанні з комп’ютерним контролем виконання кожного завдання це дозволяє, по-перше, звести до мінімуму затрати часу викладача на перевірку своєчасності, якості і самостійності виконання завдань, а, по-друге, студенти самостійно аналізують результати і знаходять помилки.

Мій колега проф. Василь Гаврилович Андрійчук багато років з успіхом використовує цей самий метод індивідуалізації практичних занять із курсу «Економіка підприємства», коли студент стає дублером економіста конкретного підприємства, за річним звітом якого студент виконує всі практичні завдання. Причому, за звітами останнього року, бо цей банк даних по 30 господарствах Київської області оновлюється на кафедрі уже більше 40 років.

Переконаний, що у багатьох викладачів є подібні педагогічні прийоми. Зупинимось тут на досвіді викладачів КНЕУ (і не тільки) з використання прийомів, методів і т.п., пов’язаних з мистецтвом, зокрема з образотворчим мистецтвом, поезією, музикою, пам’ятниками архітектури тощо.

З юності люблю поезію. І в лекціях, і на практичних заняттях (мій головний предмет «Планування на підприємстві») цитую моїх улюблених Тараса Шевченка і Шандора Петефі, Лесю Українку і Максима Рильського, Василя Симоненка і Ліну Костенко та ін. Наприклад, говорячи про методику планування врожайності, починаю з Віргілія (древньоримський поет і агроном):

Но прежде, чем взрезать жезлом

Пласты неизведанной почвы,

Ты ветров узнать постарайся

И климата все измененья,

И то, как работали деды,

И прежде, каков был обычай,

Чему урожай был высокий,

И что не родилось вовсе,

а закінчую сучасними економіко-математичними методами. Переконаний - зовсім інше сприйняття студентами «сухого» матеріалу. Особливо слід відмітити, що поезія, порівняно з прозою, - це колосальна концентрація думки та енергії.

Мої студенти виконують практичні завдання з планування за матеріалами передового в Україні кооперативу «Перемога» Кагарлицького району. Підсумкове заняття у формі ділової гри ми проводимо спочатку на кафедрі, а потім безпосередньо на підприємстві у присутності голови і головних спеціалістів. Потім відвідуємо сучасну молочну ферму, поля, машинно-тракторний парк, обідаємо в їдальні для механізаторів. А друга половина дня – незабутня поїздка на Чернечу гору в Каневі – поклонитись Кобзарю. Треба тільки послухати як звучать тут експромтом вірші Поета з уст студентів. І це я роблю вже 40 років без єдиного виключення, бо розумію – «якщо не я...»? якраз під час однієї з таких поїздок (а вони, як правило, відбувались на початку травня, коли цвіте ріпак) хтось із студентів вигукнув – «Прапор України» (див.фото №___).

Старший викладач кафедри математики Зінаїда Іванівна Бетяр першу лекцію з дисципліни «Теорія ймовірностей і математична статистика» завжди починає (ще йдучи до кафедри) віршем:

Науку цю у давнині

З азартних ігор почали.

Віками потім розвивали

Розумні люди на Землі,

Щоб ви її застосували.

А потім нагадує знамениту сцену гри в карти із опери Петра Чайковського «Пікова дама».

А в КПІ взагалі ходять легенди про те, що всі студенти дуже добре знали «Термодинаміку» завдяки тому, що навчальний посібник викладач написав у віршах. Я звернувся на цю кафедру і там уточнили, що цей навчальний посібник «Поезія термодинаміки» підготовлений відповідно до програми дисципліни професором Харківського політехнічного університету Едуардом Георгійовичем Братутою, опублікований в 2000 р. і рекомендований Міністерством освіти і науки України як «науково-популярне видання за програмою гуманізації інженерної освіти» (друге видання в 2010 р.).

Взагалі складається враження, що є люди, які не можуть говорити прозою. Так, на заводі ____ в Санкт-Петербурзі працював ____

Крім наведеної вище роботи проф. Е.Г. Братута в 2005 р. випустив книгу «Чтобы великим не было забвения в их честь все единицы измерения». В популярній поетичній формі автор знайомить читачів практично з усіма фізичними одиницями виміру, названими на честь великих вчених. Водночас він коротко розповідає про основні фундаментальні закони Природи, які були відкрито протягом останніх чотирьох століть. Ці іменні одиниці виміру розміщені за алфавітом (ампер, бел, вольт і т.д.), але на буку «Я» не знайшлося одиниці і він написав своє:

Я - единица измерения,

Которой каждый может без труда

Определить свое значение

За все прошедшие года

.

Вот эта формула простая,

В ней Д – число всех дел таких,

В которых людям помогая,

Добро свершили Вы для них.

А «П» - число плохих поступков,

Когда ни в горе, ни в нужде

За счет чужих мозгов , желудков

Вы благо сделали себе.

Коль скоро «Я» - плюс единица

Вы можете собой гордиться.

А если единица – отрицательна,

Идите к психиатру обязательно.

Підготував професор Е.Г. Братута також навчальні посібники у віршах «Великие изобретения в сонатах от колеса до интернета». Х., НТУ ХПИ, 2001 і «Природное чудо – вода: и жизнь, и сила, и беда». Х., НТУ ХПИ, 2003 (т.1.) и 2005 (т.2).

Не так давно пішла з життя Мати Тереза з Калькутти, лауреат Нобелівської премії миру, яка стала загальнолюдським символом милості, добра і мудрості. Вона залишила нам, живим, духовний філософсько- поетичний заповіт, у якому сказано:

Життя – це можливість. Скористайся нею.

Життя – це краса. Захопися нею.

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це виклик. Прийми його.

Життя – це обов’язок твій насущний. Виконай його.

Життя – це любов. Насолодися нею сповна.

Життя – це таємниця. Пізнай її.

Життя – це долина бідувань. Переможи їх.

Життя – це пісня. Проспівай свою пісню до кінця.

Життя – це боротьба. Стань борцем.

Життя – це безодня невідомого. Безстрашно ступи в неї.

Життя таке прекрасне – не загуби його.

Це твоє життя. Борися за нього!

Які прекрасні побажання нам всім.

Одну-дві хвилини викладач потратить на цей заповіт мудрої Жінки, а скільки позитивних емоцій викличе у студентів, як багато та ефективно можна сказати по темі лекції чи бесіди.



Професор кафедри економіки підприємств Генефа Олександрівна Швиданенко для стимулювання роботи студентів під час лекцій, їх поточної успішності та перевірки явки на заняття в кінці лекції роздає студентам підготовлені з кожної теми курсу «економічний кросворд»:




















1





































2































3

















































4



















3













2








































5



















4











































7


































































































































































  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка