Виступ на районному методичному об’єднанні вчителів географії «Мотивація як засіб навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках географії»



Скачати 134.26 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір134.26 Kb.
Виступ на районному методичному об’єднанні вчителів географії
«Мотивація як засіб навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках географії»

Людина, що не знає нічого, може навчитися, справа тільки в тому, щоб запалити в ній

бажання вчитися.

Д.Дідро

Формування мотивації навчання

Мотивація до навчання - одна із головних умов реалізації навчально- виховного процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але і є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. Формування мотивації у учнів до навчально - пізнавальної діяльності є однією з головних проблем сучасної школи. ЇЇ актуальність обумовлена оновленням змісту навчання, постановою завдань формування у школярів прийомів самостійного набуття знань, пізнавальних інтересів, життєвих компетенцій, активної життєвої позиції, здійснення в єдності ідейно - політичного, трудового, морального виховання учнів, введенням профільного навчання у старших класах.

Проблема формування мотивації знаходиться на стику навчання й виховання. Це означає, що увага педагогів та психологів повинна бути не тільки спрямована на здійснення учнем навчання але і на те, як і що відбувається у розвитку особистості учня в процесі навчально - пізнавальної діяльності. Формування мотивації - це виховання у дітей та учнівської молоді ідеалів, створення системи цінностей, пріоритетів соціально прийнятних в українському суспільстві, у поєднані з активною поведінкою учня, що означає взаємозв'язок між усвідомленими та реально діючими мотивами.

Щоб побудувати науково обґрунтовану «педагогіку мотивації» необхідно ураховувати наукові досягнення сучасної психології мотивації. Мотивація навчання складається із багатьох аспектів, які змінюються й вступають в нові співвідношення (суспільні ідеали, сенс навчання для учня, його мотиви, цілі, емоції, інтереси, рівень навчальних досягнень, когнітивні можливості). Тому становлення мотивації є не просте зростання позитивного або негативноговідношення до навчання, а утворення складних структур мотиваційної сфери. Ці окремі структури мотиваційної сфери й складні, діалектичні відношення між ними повинні стати об'єктом управління з боку вчителя. На сучасному рівні психологічної науки педагог не має право констатувати те, що учень не хоче вчитися, необхідно з'ясувати причину небажання учня вчитися, які аспекти мотиваційної сфери у нього не сформовані і які психолого -педагогічні засоби впливу педагог повинен використовувати щоб сформувати у учня мотивацію до навчально - пізнавальної діяльності.

Формування мотивації навчання неможливо здійснити без урахування вікових особливостей учнів й їх індивідуальних психологічних характеристик. Це означає, що педагог повинен організувати навчально-виховний процес таким чином, щоб вирішувалися завдання розвитку мотиваційної сфери на певному віковому етапі та підготовки учнів до наступного етапу розвитку особистості. У зв'язку з розкриттям резервів вікового розвитку мотивації здійснюється особистісно-орієнтований підхід до навчання.

Мотиви - головні сили, що рухають дидактичний процес. Вони посідають перше місце серед факторів, що визначають його продуктивність. Розрізняють дві великі групи мотивів пізнавальні та соціальні.



  1. Пізнавальні мотиви, пов'язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання;

  2. Соціальні мотиви, пов'язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми.

Перша група мотивів включає кілька підгруп:

1) широкі пізнавальні мотиви, що полягають в орієнтації школярів на опанування нових знань. Вони розрізняються за рівнями. Ці рівні визначаються глибиною інтересу до знань, серед яких може бути інтерес до нових цікавих фактів, явищ, суттєвих властивостей явищ, перших дедуктивних висновків або інтерес до закономірностей у навчальному матеріалі, теоретичних принципів та ін.;

2)навчально - пізнавальні мотиви, що полягають в орієнтації на засвоєння способів одержання знань: інтереси до прийомів самостійного набуття знань, способів саморегуляції навчальної роботи, раціональної організації своєї праці;

3)мотиви самоосвіти, що полягають у спрямованості школярів на самостійне удосконалення способів одержання знань.

Усі ці пізнавальні мотиви забезпечують подолання труднощів школярів у навчальній роботі, викликають пізнавальну активність тощо.

Друга група мотивів - соціальні мотиви - також поділяються на підгрупи:



  1. Широкі соціальні мотиви, що полягають у прагненні одержувати знання, у розумінні необхідності навчатися. Тут великого значення набувають мотиви усвідомлення соціальної необхідності. До цих мотивів також можна віднести бажання старших школярів добре підготуватися до обраної професії.

  2. Вузькі соціальні мотиви, що полягають у прагненні зайняти певну позицію, місце у відношеннях з оточуючими, одержати їхнє схвалення, заслужити в них авторитет. Ці мотиви пов'язані з потребою учня у спілкуванні, у прагненні одержати задоволення від процесу спілкування та налагодження стосунків з іншими людьми. Цей мотив може полягати у різноманітних спробах самоствердження - у бажанні посісти місце лідера, впливти на інших учнів.

  3. Мотиви соціальної співпраці, що полягають у тому, що учень не тільки хоче спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми. Але й прагне усвідомлювати, аналізувати способи і форми своєї співпраці та стосунків із учителем і однокласниками. Цей мотив є важливою основою самовиховання, самовдосконалення особистості.

Компонентами мотиваційної сфери учня є його мотиви, цілі, емоції, а також стан його вміння навчатися (що значною мірою впливає на мотивацію)

Існує зв'язок різних типів ставлення школяра до навчання з характером його мотивації і станом навчальної діяльності.

Виокремлюють п'ять типів ставлення до навчання:


  • негативне

  • байдуже або нейтральне

  • позитивне аморфне

  • позитивне відповідальне, особистісне

Пропоную зведену парту стану мотивації: навчання учнів і процесу її формування та корисні поради щодо стимуляції навчання. Корисні поради щодо стимуляції навчання Потреби, мотиви, Стимули-це «ягоди» З одного поля.

1.Спирайтесь на бажання дитини. Важливе не те, чого бажаємо ми самі, А й те, чого хоче учень. Він не винний у своїх бажаннях. Завдання педагога - змінити напрямок його прагнень, Якщо вони не збігаються з педагогічними цілями.

2.Використовуйте ідентифікацію.Примушуйте своїх учнів чогось палко забажати. Головне - щоб бажання виникли, а ви змогли б їх використати.

3.Враховуйте інтереси й нахили. Говоріть про те, що цікавить ваших учнів, точніше, з цього починайте. Намагайтесь обернути «побічні» інтереси дитини на свою користь. У важких випадках ідіть від яскравої форми до змісту, від емоцій до логіки. 4.Використовуйте наміри. Пам'ятайте: намір виникає на основі потреби.Знаходьте можливість допомогти учняму здійсненні їх намірів .Заохочуйте бажання досягти визнання.Багато дітей вчиться не тільки заради знань,а й заради престижу. Не слід нехтувати цим бажанням.

5.Визнавайте чесноти, схвалюйте успіхи, давайте дитині шанси.Пам'ятайте, що завжди краще хвалити, ніж критикувати. Авансуйте найменші позитивні зрушення.Безпрограшний стимул - «Я вірю, що ти зможеш!».

6.Зробіть діяльність привабливою.Використовуйте зовнішньо привабливі й цікаві форми роботи, оформлення результатів, кінцевої оцінки діяльності.

7.Іноді просто говоріть «Треба!».Але цьому заклику завжди надавайте особистісної спрямованості - «Це потрібно зробити! Ти ж вольова людина!»

8.Використовуйте ситуацію.Різні життєві ситуації, що виникли випадково, потрібно помітити й миттєво використати як стимул.

Отже учителеві під час здійснення роботи з сформуванням мотивів навчання і навчальної діяльності необхідно:

по-перше, спиратися на досягнення попереднього віку;

по-друге, прагнути мобілізувати потенційні можливостіпевного віку, а саме, розпочавши роботу з класом, визначити чисформовані в учнів класу ті рівні навчальної діяльності і мотивації, щостановлять резерви цього віку;

по-третє, у процесі роботи з кожним віком важливовраховувати особливості наступного віку, а отже, орієнтуватися нетільки на наявний рівень, але й на зону найближчого розвитку мотивів і навчальної діяльності.



Мотиваційно- організаційний етап уроку

Мотивація навчальної діяльності учнів - це окремий етап уроку, проте її треба здійснювати на кожному з етапів різними способами - залежно від дидактичної мети й типу уроку. Основними способами формування мотивації під час навчання є:

  • повідомлення учням теоретичної значущості навчального матеріалу;

  • практичне спрямування знань та можливість їх застосування у повсякденному житті;

  • створення проблемних ситуацій;

  • створення ситуації успіху;

• . постановка близьких і далеких перспектив у навчанні.,До важливих засобів формування в учнів мотивів і пізнавальних інтересів належать:

  • чітка організація процесу навчання;

  • авторитет учителя;

  • стиль спілкування;

  • самостійна пізнавальна діяльність учнів.

Методи стимулювання інтересу до учіння:

• створення ситуацій пізнавальної новизни;



  • створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань;

  • створення ситуації зацікавленості;

  • метод здивування;

  • опора на життєвий досвід учнів;

  • навчальні дискусії;

  • пізнавальні ігри

Мета вчителя на даному етапі перетворити учнів з об'єктів на суб'єктів навчальної діяльності, що має забезпечити доцільність, організованість і правильність їх подальшої діяльності.Учень на уроці повинен бути налаштований на ефективний процес

пізнання, відчувати особисту зацікавленість в ньому, розуміти, що й

навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчальнадіяльність не може принести позитивний результат. Щоб досягти необхідного результату, можна використовувати різноманітні прийоми пізнавальних мотивів:


  • Бесіда (у вступному слові вчитель окреслює коло питань, які розглядатимуться на уроці);

  • Створення проблемної ситуації (це постановка питання, демонстрація експерименту, або надання до уваги учнів логічної суперечності, для розв'язання та пояснення яких у дітей не вистачає знань);

  • Використання прийому « Дивуй». (вчитель наводить дивні факти або майже неправдоподібні історії);

  • Використання творчих завдань ( це і складання кросвордів, сканвордів, загадок, віршів, сенканів, розв'язання питань на зразок: «Що станеться, якщо...?» , і художні завдання, наприклад «Яким я уявляю собі...» - якесь явище, народ, країну, материк та інше, написання фантастичних оповідань, казок, есе, віршів, сенканів з використанням знань з предмета, відгадування кросворда, у якому виділені певні квадрати, а з літер, що потрапили в них, потрібно скласти ключове слово та пояснити його зміст);

  • Використання під час уроку художньої та наукової літератури ( це сприяє активізації пізнавальної активності та закріпленню цілісного уявлення про навколишній світ);

  • Створення ситуації успіху, на основі діяльнісного підходу до навчання.

Конкретні прийоми, що використовують вчителями для мотивації навчальної діяльності, деякі дидакти об'єднують у три групи: ті, що стимулюють обов'язок та відповідальність учнів ( на жаль , вони спрацьовують недостатньо ); ті ,що формують пізнавальний інтерес учнів (найбільш ефективні у 5-9 класах ) , і ті, що створюють навчальні проблемні ситуації з наголошенням на практичному та суспільно - соціальному значенні одержаних знань у подальшому житті учнів ( через підготовку до вступу до ВНЗ і здатність учнів до самоаналізу й абстрактного мислення, що спрацьовують у 10-11-х класах )

Додамо до них ще кілька .



1. Метод «Асоціації на дошці»залучає власний досвід учнів, має високий ступінь зацікавленості, проводиться фронтально. Доцільно використовувати під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, поняття ) та питань методології. Можна застосовувати як під час проведення мотивації теми (розділу ), так і під час мотивації окремих уроків або питань. Для посилення емоційності, бажано використовувати фотографії, пісні, афоризми, вірші тощо .Залежно від змісту метод має три види проведення : «квітка», «прямокутник».

«Поняття». Учитель вертикально записує на дошці основне поняття яке мають опрацювати учні. Після цього він просить учнів назвати ознаки цього поняття або асоціації, які воно у них викликає. Обов'язковою умовою є те, щоб ці слова мали спільні з основним поняттям літри.

«Квітка». Учитель малює на дошці квітку (серединка і чотири пелюстки). У серединці записує основне поняття. Після цього він просить учнів назвати прояви характеристики даного поняття й записує їх на пелюстках.

«Прямокутник». Учитель малює на дошці прямокутник і записує на ньому основне поняття. Потім він просить учнів назвати його синоніми , антоніми, прикметники і дієслова, що, на їхню думку, пов'язані з даним поняттям, Всі вони записуються на відповідних сторонах прямокутника. Коли асоціації закінчуються, вчитель пропонує учням з кожної групи відібрати по три найхарактерніших. Із відібраними асоціаціями відбуватиметься подальша робота.

  1. Метод «Показуха ( скульптура)».

Учитель називає поняття, дію, процес або явище. Об'єднавши учнів класу у декілька груп, він пропонує представникам кожної групи через хвилину представити його у вигляді скульптури ( тобто без слів). Після демонстрації учитель організовує обговорення за такими питаннями:

• Що вказує на те, що саме назване поняття представлене групою?

•Якими засобами вони його передали?

•Які ознаки поняття їм вдалося передати?



3. Метод «Картинна галерея». Учитель вивішує на дошці 4-5 картин (фотографі), які містять ознаки основного поняття або явища. Об'єднавши учнів у групи, він пропонує їх представникам через деякий час назвати ознаки поняття , що зображено на картинах. Після завершення роботи у групах представники називають одну ознаку (по черзі, не повторюючись). Наведені ознаки вчитель записує на дошці у стовпчик. Після цього відбираються три найбільш характерні ознаки, з якими відбуватиметься подальша робота.

4. Метод « Брейн- стормінг» («Мозковий штурм») широко відомий і описаний у літературі. Зазначимо лише, що, на нашу думку, його слушно застосовувати під час мотивації питань, пов'язаних із пошуком шляхів вирішення проблем, а не з усвідомленням змісту понять.

Якщо основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використовувати методи «Класифікація» та «Альтернатива».

«Класифікація». Суть методу полягає в тому, що учні отримують робочі картки, на яких розміщенні різні ознаки певних понять або явищ. Спираючись на власний досвід та уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.

«Альтернатива». Учні отримують робочу картку, на якій записана певна моральна проблема і ряд альтернативних пропозицій щодо її вирішення. Кожен учень самостійно повинен обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояснити свій вибір,

Після заслуховування відповідей 3-4 учнів учитель організовує фронтальну бесіду, щоб вийти на основне питання уроку і перейти до етапу навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Данні прийоми можна використовувати для виявлення рівня знань та вмінь учнів, отримання інформації про наявність типових помилок у знаннях та вміннях учнів, об'єднання учнів у групи для подальшої роботи. Залежно від задачі, яку ставить перед собою учитель, можна об'єднати учнів із протилежними поглядами (якщо передбачається вироблення у них навичок плідної співпраці, розвиток комунікаційних компетенцій та усвідомлення значення таких чеснот як толерантність, діалог та компроміс) або з однаковими позиціями щодо сприйняття того чи іншого питання.

Після як була проведена мотивація, шляхом фронтальної бесіди формується основне питання уроку та окреслюється приблизний кінцевий результат пізнавальної діяльності. Останнім часом основне питання уроку та очікувані результати записують на дошці, що робить діяльність учнів більше організованою й цілеспрямованою.

Після того як учні усвідомили основне питання та очікувані результати роботи, необхідно провести їх орієнтацію у навчальному матеріалі і методах роботи, які допоможуть їм досягти очікуваних результатів. Орієнтацію учнів краще проводити індивідуально. Учням пропонується самостійно протягом 1 -2 хвилин проглянути відповіднийпараграф або розділ, ознайомитися з його текстом, малюнками, картами, схемами тощо. Метою орієнтації є створення в учнів уявлення про матеріали, з якими їм доведеться працювати.

Організація подальшої діяльності учнів залежить від її подальшого характеру та форми проведення. Вона може передбачати роботу усього класу над виробленням рекомендацій щодо шляхів подальшої роботи, об'єднання у групи і розподіл ролей, індивідуальну перевірку визначення рівня готовності до виконання роботи, потреби у консультативній допомозі з боку вчителя.

Критеріями, які свідчать про завершення етапу і здатність до виконання учнями пізнавальної діяльності, є їх відповіді на контрольні запитання .



  • Що вивчатиметься?

  • Чому саме цей матеріал необхідно вивчати?

  • У чому полягає важливість даного матеріалу для вас особисто?

  • Який результат ви повинні отримати у кінці роботи?

• Що, як і в якій послідовності ви повинні робити, щоб досягти
визначеного результату?

• Що вам для цього потрібно і де ви можете це взяти?


• Які на основі яких критеріїв ви зможете переконатися у

досягненні результату?



Методичні прийоми, які впливають на формування мотивації

на уроках географії

Дивуй. Найбуденніші й повсюдні явища, події, предмети можуть стати дивними, якщо на них подивитися з іншої точки зору. Здивування -початкова фаза розвитку пізнавального інтересу.

Географія 8 клас.

Як змінився б клімат України, якби Карпати «виросли» на один кілометр і «перемістилися» на місце Поліської низовини? Як змінилася б територія

України, якби рівень Світового океану підвищився на 100 метрів? Що має відбутися, щоб Крим з півострова перетворився на острів?

Відстрочена загадка. На початку уроку вчитель дає загадку (або маловідомий і дивний факт), відгадку на яку можна дізнатися на уроці під час роботи над новим матеріалом.

Географія 8 клас.

1. Тема «Клімат України». Християнство прийшло в Київську Русь із Візантії, тому практично всі зовнішні атрибути (обрядовість, архітектура храмів) повторювали візантійські зразки. Але єдиним елементом несхожості храмових споруд стали дахи. У Візантії дах храму мав форму півсфери, у Київській Русі - форму «цибулини». Як пояснити такий відступ від архітектурних канонів? (Півсферні дахи не витримували тиску товстого шару снігу взимку, а на дахах «цибулинах» сніг зісковзував, не затримуючись).



Читаємо! ( використання художньої літератури). Уривки з художніх і науково-популярних творів можна використовувати на різних етапах уроку і з різною метою: для ілюстрації, для постановки питань на закріплення вивченого матеріалу, на формування мотивації.

Географія 7 клас.

Тема «Клімат». Який тип погоди - циклональний або антициклональний - описано у віршах?

Мороз и солнце; день чудесный!

Под голубыми небесами

Великолепными коврами,

Блестя на солнце, снег лежит.



А. Пушкин


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка