Виноградова В.Є профілактика та вирішення конфліктів



Сторінка3/4
Дата конвертації31.03.2016
Розмір0.5 Mb.
1   2   3   4

Тест. Визначення конфліктності на основі її самооцінки.


1.Уявіть, що в громадському транспорті починається суперечка. Що ви застосуєте ?

А) уникаю втручання у суперечку;

Б) я можу втрутитися, встати на бік потерпілого, того, хто правий;

В) завжди втручаюсь і до кінця відстоюю свою точку зору.


2.На зборах ви критикуєте керівництво за допущені помилки ?

А) завжди;

Б) так, але залежно від мого особистого ставлення до керівника;

В) ні.
3.Ваш безпосередній начальник повідомляє свій план роботи, який вам здається нераціональним. Чи запропонуєте ви свій план, який здається вам кращим ?

А) якщо колеги мене підтримають, тоді так;

Б) авжеж, я запропоную свій план;

В) боюся, що за це мене можуть позбавити премії.
4.Чи любите ви сперечатися зі своїми колегами, друзями ?

А) тільки з тими, хто не ображається і коли суперечки не псують наші відносини;

Б) так, але за принциповим, важливим питанням;

В) я сперечаюся зі всіма і з будь-якого приводу.


5.Хтось намагається обійти вас у черзі. Ваша реакція ?

А) думаю, що я не гірше за нього, теж спробую обійти чергу;

Б) обурююсь, але про себе;

В) відверто висловлюю своє незадоволення.


6. Уявіть, що розглядається проект, у якому є сміливі ідеї, але є й помилки. Ви знаєте, що від вашої думки буде залежати доля цієї роботи. Як ви вчините ?
А) висловлюсь і про позитивні, і про негативні сторони цього проекту;

Б) відзначу позитивні сторони проекту і запропоную надати автору можливість продовжити його розробку;

В) почну критикувати: щоб бути новатором, не можна допускати помилок.
7.Уявіть, що теща (мати) говорить вам про необхідність економії та бережливості, про ваше марнотратство, а сама те й робить, що купує дорогі старовинні речі. Вона хоче знати вашу думку про свою останню купівлю. Що ви їй скажете ?

А) схвалюю купівлю, якщо вона принесла їй задоволення;

Б) у цієї речі немає художньої цінності;

В) постійно сварюся, сперечаюся з нею через це.

8. У парку ви зустріли дітей, які курять. Як ви реагуєте ?

А) роблю їм зауваження;

Б) думаю: навіщо псувати собі настрій через чужих, погано вихованих дітей;

В) якщо б це було не в громадському місці, то я б їм показав.


9. У ресторані ви помічаєте, що офіціант обрахував вас:

А) у такому разі я не дам йому чайових, хоча й збирався це зробити;

Б) попрошу, щоб він ще раз, у моїй присутності, склав рахунок;

В) скажу йому все, що про нього думаю.


10. Ви у будинку відпочинку. Адміністратор займається сторонніми справами, сам розважається, замість того, щоб виконувати свої обов’язки: стежити за прибиранням у кімнатах, складати меню… Це вас обурює ?
А) я знаходжу спосіб пожалітися на нього, нехай його покарають, або навіть звільнять з роботи;

Б) так, але якщо я навіть і висловлю свої претензії, навряд чи це щось змінить;

В) прискіпуюся до обслуговуючого персоналу – кухаря, прибиральниці або зриваю свій гнів на оточуючих.
11. Ви сперечаєтесь зі своєю дитиною і переконуєтесь, що вона права. Чи визнаєте ви свою помилку ?
А) ні;

Б) так, визнаю;

В) постараюсь примирити наші погляди.
Питання

Відповідь 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

А 4 0 2 4 2 4 0 4 0 0 0

Б 2 2 0 2 4 4 2 4 2 4 4

В 0 4 4 0 2 0 0 2 0 2 2


Психологічні та соціальні проблеми міжгрупових конфліктів


План


1.Особливості між групових конфліктів.

2. Міжгрупові конфлікти та причини їх виникнення.

3.Трудові конфлікти.

3.Шляхи вирішення та профілактика між групових конфліктів.


Ключові слова: міжгруповий конфлікт, дезорганізація, конфронтація, внутрішньогруповий фаворитизм.
Групові конфлікти менш поширені в соціальній практиці, чим міжособистісні, але вони завжди більш масштабні і важкі за своїми наслідками. Кожний з нас на роботі чи в будь-якій іншій груповій взаємодії може бути втягнутий у груповий конфлікт. Небезпека таких конфліктів полягає в тому, що вони часто виникають через амбіції лідерів, «екс-керівників» тощо.

Міжгрупові конфлікти — зіткнення окремих груп із приводу виникнення між ними конфліктних протиріч. Ці протиріччя можуть бути обумовлені будь–якими причинами. Наприклад, боротьба за обмежені ресурси, прагнення до домінування, задоволенню потреб тощо. Усі ці протиріччя притаманні й іншим видам конфліктів. Однак міжгрупові конфлікти мають свої особливості.

В основі міжгрупової взаємодії лежать такі поняття, як соціальна ідентичність і соціальне порівняння. Ці поняття припускають розподіл людей на своїх і чужих, виділення своєї групи (ми-групи) із загальної маси інших груп (аут-груп). Через порівняння і протиставлення окремі індивіди ідентифікують себе з визначеною соціальною спільністю і забезпечують відносну стабільність внутрігрупових відношень.

Феномен соціальної ідентичності включає наступні основні положення:

1)прагнення індивіда зберегти позитивний образ «Я» і власну соціальну ідентичність;

2)приналежність до групи;

3)оцінка групи за принципом порівняння;

4)позитивна оцінка достоїнств власної групи і негативна оцінка аут груп. Таким чином, поряд з позитивною функцією — забезпечення психологічного благополуччя особистості, соціальна ідентичність стимулює негативний процес соціального порівняння (протиставлення) і дискримінації аутгруп.

Міжгрупові конфлікти сприяють зміцненню внутрігрупових зв'язків і відносин, об'єднанню членів групи для боротьби з зовнішнім ворогом.

Феномен згуртування перед обличчям зовнішньої погрози часто використовують лідери груп і великих соціальних спільностей для збереження внутрігрупової єдності і зміцнення особистої влади. Найбільшою мірою така «політика» притаманна закритим групам з авторитарною системою керування.

У відкритих групах з демократичними методами керування внутрігрупова рівновага підтримується завдяки множинності конфліктних ситуацій, розмаїтості способів і механізмів їхнього розв'язання. «В умовах структурної гнучкості неоднорідні внутрішні конфлікти постійно накладаються один на одного, запобігаючи тим самим глобальному розколу групи в якому-небудь одному напрямку».

Взаємодія різних груп у суспільстві може бути побудоване по різних підставах. Груші можуть дотримувати відносний нейтралітет по відношенню друг до друга; співробітничати на основі поділу і доповнення функцій у спільній діяльності; конкурувати у визначених сферах і видах діяльності; вести

непримиренну боротьбу на знищення один одного.

У ринкових умовах стратегія і тактика індивідуального і групового виживання об'єктивно припускає міжгрупову конкуренцію і боротьбу за ресурси. Особливо ця боротьба загострюється в періоди великих соціально-політичних, економічних і соціокультурних змін, коли міняються норми, цінності, відношення до влади, власності і до моральних принципів. У такі періоди міжгрупова боротьба за розподіл і перерозподіл ресурсів переходить у відкриту «війну всіх проти всіх» без правил і моралі.


Поняття групових конфліктів і їхня класифікація

Групові конфлікти – це протиборство, у якому хоча б одна зі сторін представлена малою соціальною групою.

Таке протиборство виникає на основі зіткнення протилежно спрямованих групових мотивів. Виділяють два основних типи групових конфліктів: конфлікт «особистість — група» і конфлікт «група — група».

Кожний з виділених типів групових конфліктів має свою специфіку за основними ознаками.

Конфлікт «особистість — група».

Конфлікти між особистістю і групою виникають у середовищі групових взаємин і відрізняються деякими особливостями, які варто враховувати в керуванні цими конфліктами.

Перша особливість пов'язана зі структурою такого конфлікту. Суб'єктом у ньому, з одного боку, виступає особистість, а з іншого - група. Тобто, конфліктна взаємодія тут відбувається на основі зіткнення особистісних і групових мотивів, а предмет конфліктної ситуації представлений першим суб'єктом в індивідуальних поглядах і оцінках, а другим — у групових.

Друга особливість показує специфіку причин розглянутого конфлікту. Вони безпосередньо пов'язані з положенням індивіда в групі, що характеризується такими поняттями, як «позиція», «статус», «внутрішня установка», «роль», «групові норми».

Позиція — офіційне, обумовлене посадою положення особистості в групі.

Статус — реальний стан особистості в системі внутрігрупових відносин, ступінь її авторитетності. Статус може бути високим, середнім і низьким.

Внутрішня установка — суб'єктивне сприйняття особистістю свого статусу в групі.

Роль — нормативно заданий чи колективно схвалений зразок поведінки особистості в групі.

Групові норми — загальні правила поведінки, яких дотримуються усі члени групи.

Причини конфліктів, які виникають між особистістю і групою завжди пов'язані: а) з порушенням рольових очікувань; б) з неадекватністю внутрішньої установки статусу особистості (особливо конфліктність особистості з групою спостерігається при завищенні в неї внутрішньої установки); в) з порушенням групових норм.

Третя особливість полягає у формах прояву даного конфлікту. Такими формами можуть бути: застосування групових санкцій; істотне обмеження або повне припинення неформального спілкування членів групи з конфліктуючим; різка критика на адресу конфліктуючого; ейфорія з боку конфліктуючого тощо.

Рольова гра «Дружній колектив»: мета цієї вправи визначити причини конфлікту між працівником і групою.

Класифікація конфліктів «особистість — група».

При аналізі конфліктів між особистістю і групою важливо враховувати їхнє різноманіття.

1. Керівник — колектив. Новий керівник, був призначений зі сторони, а у колективі був свій гідний претендент на цю посаду. Стиль керування керівника не влаштовує підлеглих. Низька компетентність керівника. Сильний вплив негативно спрямованих мікрогруп і їхніх лідерів.

2. Рядовий член колективу – колектив. У колективі працює конфліктна особистість. Порушення групових норм одним із членів колективу. Неадекватність внутрішньої установки статусу.

3. Лідер — група (мікрогрупа). Низька професійна підготовка лідера. Застосування компромату проти лідера. Перевищення повноважень лідерства. Зміна групової свідомості.

Керування конфліктами типу «особистість — група».

1. Прогнозування конфлікту.

Вивчення індивідуально-психологічних особливостей співробітників. Вивчення й аналіз суспільної думки, групових мотивів і цінностей. Аналіз взаємин у колективі (мікрогрупи, лідерство, соціометричні оцінки і тлі). Знання й аналіз ранніх симптомів прихованого конфлікту (актуалізація особистих інтересів, потреб конфліктуючої особистості, критичні висловлення на адресу конфліктуючої особистості з боку членів групи; обмеження комунікацій з конфліктуючою особистістю). Порушення групових норм, зарозумілість.

2. Попередження конфлікту.

На основі заглибленого аналізу причин і факторів назріваючого конфлікту ужити заходів по їхній нейтралізації. Застосування педагогічних мір: бесіда, роз'яснення, нагадування про необхідність дотримання групових норм, формування внутрішньої готовності по прийняттю групових норм. Застосування адміністративних засобів: приведення у відповідність покладених обов'язків і умов оплати праці з професійною підготовкою потенціального конфліктанта; перевід активних учасників конфлікту, який назріває, в інші підрозділи тощо.

3. Регулювання конфлікту.

Домогтися визнання реальності конфлікту конфліктуючою особистістю. Вести роботу з конфліктною особистістю по роз'ясненню їй причин сформованої ситуації. Вести роботу з лідерами групи, «повсталої» проти особистості на предмет можливих шляхів розв'язання конфлікту, який виник.

4. Розв'язання конфлікту.

Як правило, конфлікти типу «особистість – група» розв'язуються двома способами: особистість, яка конфліктує, визнає свої помилки і недоліки, які призвели до конфлікту, і виправляє їх; конфліктуюча особистість, інтереси якої не можуть бути приведені в стан конгруентності(адекватна реакція особистості на конфліктну ситуацію) з інтересами групи, іде з групи. Цю обставину повинен враховувати керівник при ухваленні рішення.


Міжгрупові конфлікти.

У міжгруповому конфлікті протиборчими сторонами виступають групи (малі, середні чи мікрогрупи). В його основі лежить зіткнення протилежно спрямованих групових мотивів (інтересів, цінностей, цілей). У цьому складається одна з істотних особливостей таких конфліктів.

У процесі керування міжгруповими конфліктами важливо враховувати і деякі інші їхні особливості.

По-перше, варто визначати специфіку міжгрупового конфлікту за змістом деяких його структурних елементів. Зокрема, при аналізі такого конфлікту важливо враховувати суб'єктивний зміст образа конфліктної ситуації, що носить характер групових поглядів, думок, оцінок. Характеристика типового суб'єктивного змісту конфліктної ситуації міжгрупового конфлікту зводиться до трьох явищ:

1. Деіндивидуалізація взаємного сприйняття. Члени конфліктуючих груп сприймають один одного за схемою «Ми — Вони».

2. Неадекватне соціальне, групове порівняння. У групових думках своя група оцінюється вище, а достоїнства протиборчої групи занижуються.

3.Групова атрибуція. У цьому випадку позитивне поводження своєї групи і негативне поводження чужої групи пояснюється внутрішніми причинами. А, відповідно, негативне поводження своєї групи і позитивне поводження чужої пояснюється зовнішніми обставинами.

По-друге, специфіка міжгрупових конфліктів відбивається й у їхній класифікації.

По-третє, міжгрупові конфлікти відрізняються і за формами, у яких вони виявляються і протікають. Такими формами є:

• збори, наради, мітинги груп;

• страйки;

• зустрічі лідерів;

• дискусії;

• переговори.


Керування міжгруповими конфліктами.

При прийнятті управлінських рішень по міжгруповим конфліктам важливо враховувати не тільки особливості, але і функції цих конфліктів. У цьому плані варто мати на увазі такі функції, як:

- згуртування групи, що відстоює справедливі інтереси;

- розкол групи, що відстоює незаконні інтереси;

- твердження статусу особистості в групі.

Класифікація міжгрупових конфліктів.

1. Керівництво організації – персонал.

2. Адміністрація – профспілки.

3. Конфлікт між підрозділами усередині організації.

4. Конфлікт між організаціями.

5. Конфлікт між мікро групами усередині колективу.

6. Конфлікти між неформальними групами в суспільстві.


Керування міжгруповими конфліктами.

1. Прогнозування конфлікту.

Постійна взаємодія по всіх комунікаційних каналах із зовнішніми організаціями; робота з лідерами в мікрогрупах усередині колективу й усередині підрозділів, що входять у структури організації; аналіз суспільної думки; знання ранніх симптомів міжгрупових конфліктів у їхній латентній фазі (критичні висловлення на адресу інших груп, посилення ідентифікації «Ми» з акцентом на протиставлення «Вони» і т.п.) .

2. Попередження конфлікту.

На основі заглибленого аналізу причин і факторів назріваючого конфлікту ужити заходи по їхній нейтралізації; активна робота з лідерами з метою обміну інформацією про потенційних суперників; використання педагогічних і адміністративних заходів для попередження мотивів конфлікту, що зріє.

3. Регулювання конфлікту.

Домогтися визнання реальності конфлікту лідерами конфліктуючих груп; легитимізація конфлікту, установлення норм і правил взаємодії за рішенням конфліктних суперечок, створення відповідних робочих груп по регулюванню конфліктної взаємодії; широке застосування технологій регулювання конфлікту.

4. Розв'язання конфлікту.

Організація переговорного процесу з розв'язання конфлікту; висновок договору про узгодження інтересів і позицій конфліктуючих сторін.

Рольова гра «Конфліктна ситуація в колективі державних службовців»: мета цієї вправи визначити причини конфліктів, які виникають в трудових колективах, знайти спосіб конструктивного вирішення конфліктних ситуацій.

Наслідки групових конфліктів.

У залежності від конфліктної ситуації, мотивів виникнення конфліктів і способів їхнього розв'язання групові конфлікти можуть мати як позитивні (конструктивні), так і негативні (деструктивні) наслідки. До конструктивних можна віднести ті конфлікти, що сприяють розвитку й удосконалюванню групової взаємодії. Деструктивні конфлікти погіршують взаємини між її членами і ведуть групу до розпаду.



1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка