Вимірювання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства



Скачати 89.36 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір89.36 Kb.
ВИМІРЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Студент Самолюк Максим Валентинович

Керівник Нестерук Людмила Йосипівна

Рівненський державний аграрний коледж
Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи – головне завдання кожного учасника господарської діяльності. Водночас абсолютна сума прибутку не характеризує рівня ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.

Існує думка, що терміни «ефективність» і «результативність» діяльності підприємства виражають окрему економічну категорію1. Донедавна вітчизняна наука трактувала ефективність як тільки внутрішню економічність, пов’язану з раціональним використанням ресурсів. Більшість учених, проте, вважають розглядані терміни рівнозначними. Але, щоб не змішувати підсумки різних сторін діяльності підприємства, необхідно дотримуватись певних принципів формування складу показників, які визначають ефективність основної з цих сторін.

Питання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств досліджували такі вчені-економісти С. Струмілін, Т. Хачатуров, А. Ноткін, В. Новожилов, В. Немченов, А. Аганбегян, Л. Абалкин, В. Виборнов, В. Ковальов, П. Орлов, І. Падерін, Д. Шеремет.

Вченими пропонуються ті чи інші набори показників, характеризовані як системи. Але основним ознакам системи ці групи показників не відповідають, бо найчастіше включають показники, між якими немає взаємозв’язків. Так, у набір нерідко вводяться показники ефективності капітальних вкладень, або часових рядів (темпи зростання чи приросту), які не можуть використовуватись безпосередньо для характеристики ефективності діяльності, або приросту продукції завдяки інтенсифікації виробництва, підвищенню продуктивності праці тощо.

На думку В. Осипова, щоб забезпечити несуперечливе та надійне визначення складу показників ефективності, треба додержуватися п’яти правил:

1) розглядати питання теорії ефективності в розрізі окремих сторін (виробничої, основної, операційної) і видів господарсько-фінансової діяльності підприємства (інвестиційної, інноваційної, науково-дослідницької, зовнішньоекономічної, фінансової, соціальної, екологічної тощо), а не щодо підприємства в цілому;

2) сутність, критерій та показники ефективності діяльності підприємства встановлювати залежно від мети (місії) даного її виду;

3) виділяти ефективність даного виду діяльності підприємства (коли це потрібно) у зв’язку з її конкретною сутністю, функціональним значенням;

4) усі складові частини діяльності підприємства, її критерій та показники мають перебувати в логічних і сутнісних взаємозв’язках, тобто становити структурно й ієрархічно завершені системи;

5) оскільки відбивати ефективність діяльності підприємства можуть багато які показники, остільки необхідно ранжувати всі дані за ознаками повноти та безпосередності характеристики2.

Роль першої з двох названих категорій – ефективності – полягає в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства, роль другої – результативності – пов’язана з тим, в який спосіб досягається ефективність. Французький економіст, лауреат Нобелівської премії М. Алле вважає ефективність виробництва джерелом прогресу людства. Тобто, ця економічна категорія відбиває здатність підприємства досягти відтворення затрат і створити резерви, необхідні для розв’язання всіх проблем розвитку виробничої сфери.

Таким чином, критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства слугує спосіб, яким забезпечується постійне підвищення її рівня. Можна запропонувати таке формулювання: критерій ефективності виробничої діяльності підприємства полягає в досягненні найбільшої величини випуску продукції за певного обсягу матеріальних та інших ресурсів і в певний час.

Залежно від ступеня характеристики даної категорії, можна виділити три групи показників – безпосередні, опосередковані, аналітичні. Безпосередні показники – ті, що призначені суто для характеристики ефективності; їх треба відповідним чином конструювати, використовуючи певну економічну інформацію. Опосередковані показники – ті, що якоюсь мірою можуть засвідчувати рівень ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, але призначені для інших цілей (наприклад, показники часових рядів). Аналітичні показники фіксують наслідки підвищення чи зниження рівня показників першої групи (частки приросту виробництва за рахунок зміни різних характеристик його ефективності, відносне вивільнення працівників тощо).

До системи показників фінансово-господарської діяльності підприємства включаються тільки безпосередні показники, які розраховуються загальновизнаним методом, тобто як співвідношення результату і затрат. Результат фінансово-господарської діяльності підприємства – це продукція і прибуток. Відповідно, характеристика ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства є: за обсягом продукції (продуктивність) і за обсягом прибутку (прибутковість). Тому система показників також повинна мати дві симетричні складові частини.

Склад затрат, які повинні бути присутніми в розрахунку показників ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, також має свої особливості, оскільки необхідно зважати не лише на виробничі фактори, а й на все те, що слід відтворити в інтересах функціонування та розвитку підприємства і суспільства, тобто також фізичні та психологічні сили працівників підприємства і членів їхніх сімей; склад кожного з цих трьох об'єктів відтворення визначається поєднанням економічних і соціальних елементів: чим значнішою є частка перших у фінансово-господарської діяльності підприємства, тим більший у такому поєднанні економічний зміст, і навпаки.

Працівники підприємства повинні виконувати завдання не тільки виробничого, а й соціального характеру (підвищення кваліфікаційного та культурного рівня тощо). Тому ефективність підприємства, що визначається відносно чисельності його працівників, можна вважати соціально-економічною за змістом.

Затрати ресурсів на виготовлення продукції повністю здійснюються у виробничій сфері, і їхньою метою є суто економічне завдання – випуск та збут продукції. Тому ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, яка розраховується відносно затрат виробничих ресурсів, слід розглядати як повністю економічну.

Отже, за об’єктивними ознаками можна виділити три види ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства – соціальну, соціально-економічну, економічну.

Подана система показників ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства складається з двох частин – продуктивності й прибутковості, кожна з яких побудована на основі єдиного показника ефекту, за яким розраховуються всі показники відповідної підсистеми (підсистема продуктивності – показника продукції, підсистема прибутковості – показника прибутку). Обидві підсистеми утворюють єдине ціле, оскільки їхні показники розраховуються відносно одних і тих самих об’єктів, які мають відтворюватися за рахунок ефективної діяльності підприємства, і згруповуються за одними й тими самими видами ефективності, виділеними за одними й тими самими ознаками (соціальна, соціально-економічна, економічна).

Визначаючи конкретний склад показників продуктивності й прибутковості підприємства, для кількісної характеристики кожного з видів розраховують не один, а декілька показників, що зумовлюється різними об’єктивними обставинами. Так, для кожного поняття розраховують і прямий показник (відношення ефекту до затрат), і зворотний (відношення затрат до ефекту). Наприклад, для кількісної характеристики соціальної продуктивності можливий розрахунок прямого показника як відношення обсягу продукції до середньої за даний період чисельності працівників та членів їхніх родин, а також і зворотного – як відношення такої чисельності до обсягу продукції. Так можна робити щодо кожного виду прибутковості й продуктивності.

Кожна з двох підсистем є більш розгалуженою, бо обсяг показників виробничих затрат на підприємстві є доволі широким: відповідно до об'єктивних особливостей виробництва існують затрати капітального й поточного характеру. Перші (капітал підприємства) здійснюються одномоментно для обслуговування багатьох виробничих процесів (багатьох кругооборотів коштів) і дістають своє вираження в тривало використовуваних ресурсах; другі формуються під час виготовлення продукції в кожному виробничому процесі (слугують для здійснення одного кругообороту коштів) і дістають вираження в собівартості продукції. Тому економічну ефективність (продуктивність, прибутковість) необхідно розраховувати у двох різновидах: як «ресурсну» (відносно капіталу підприємства) і як «затратну» (відносно поточних затрат).

Але і капітал підприємства, і поточні затрати не є однорідними. Капітал підприємства, залежно від особливостей кругообороту, підрозділяється на основний та оборотний; основний споживається протягом багатьох кругооборотів коштів (відповідно забезпечує багато повторюваних виробничих процесів), а оборотний – у кожному циклі (у кожному виробничому процесі). Вартість використовуваного основного капіталу переходить на собівартість продукції частинами, а вартість оборотного капіталу – повністю в кожному кругообороті коштів. Третя складова частина авансованого капіталу підприємства – фонд заробітної плати (ФЗП), якщо він авансується. Тому і ресурсну продуктивність, і ресурсну прибутковість слід розраховувати в складі чотирьох показників: трьох окремих (відносно основного капіталу, оборотного капіталу, авансованого фонду заробітної плати) та одного узагальнюючого (щодо суми затрат капітального характеру).

Затрати основного капіталу відбиваються у формі амортизаційних відрахувань, оборотного капіталу – у формі матеріальних затрат, фонд заробітної плати – у формі витрачених її сум та соціальних виплат. Тому затратні показники продуктивності і прибутковості також треба розраховувати в складі зазначених чотирьох показників. І ресурсні, і затратні показники економічної ефективності також розраховуються у формі прямих і зворотних.

Кожна з підсистем (прибутковості й продуктивності) включає по 10 прямих і по 10 зворотних показників.

Прямий показник соціальної прибутковості (прибутковість на 1 мешканця, соціальна прибутковість підприємства) обчислюється як відношення обсягу прибутку до середньої за даний період чисельності мешканців, пов'язаних з працівниками підприємства, і самих працівників підприємства.

Прямий показник соціально-економічної прибутковості (прибутковість 1 працівника) розраховується як відношення обсягу прибутку до середньої за даний період чисельності працівників підприємств. Прямий узагальнюючий показник ресурсної прибутковості (ресурсоприбутковість, ресурсорентабельність, загальна капіталприбутковість, загальна капіталоприбутковість підприємства) являє собою відношення обсягу прибутку до середньої за даний період суми величини капіталу й авансованого ФЗП (у разі його авансування). Прямий показник прибутковості основного капіталу (рентабельність основного капіталу) є відношенням обсягу прибутку до середньої величини основного капіталу. Прямий показник прибутковості оборотного капіталу (рентабельність оборотного капіталу) – це відношення обсягу прибутку до середньої величини оборотного капіталу. Прямий показник прибутковості ФЗП (рентабельність ФЗП) обчислюється як відношення обсягу прибутку до обсягу ФЗП, авансованого в даному періоді.

Прямий узагальнюючий показник прибутковості всіх затрат підприємства (загальна прибутковість поточних затрат, затраторентабельність, затратоприбутковість, рентабельність продукції підприємства) – це відношення обсягу прибутку до суми поточних затрат (собівартості виробленої продукції) за даний період. Прямий показник прибутковості затрат основного капіталу (амортоприбутковість, аморторентабельність, прибутковість, або рентабельність, амортизаційних відрахувань, прибутковість, або рентабельність, затрат основного капіталу) – відношення обсягу прибутку до суми амортизаційних відрахувань у собівартості продукції, виробленої за даний період. Прямий показник прибутковості затрат оборотного капіталу (матеріалоприбутковість, матеріалорентабельність, прибутковість, або рентабельність, матеріальних затрат, прибутковість, або рентабельність, затрат оборотного капіталу) – відношення обсягу прибутку до суми матеріальних затрат у собівартості продукції, виробленої за даний період. Прямий показник прибутковості затрат на оплату праці (зарплатоприбутковість, зарплаторентабельність, прибутковість, або рентабельність, витрати зарплати) – відношення обсягу прибутку до суми витрат на оплату праці та на соціальні виплати в собівартості продукції, виробленої за даний період.

Показники, зворотні до всіх названих прямих показників прибутковості підприємства, розраховуються як відношення знаменників прямих показників до їхніх чисельників, які завжди виражаються однією і тією самою величиною – обсягом прибутку за даний період.

Таким чином, ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства є комплексною характеристикою існування соціально-економічної системи. Для її визначення варто застосовувати комплексний підхід.

Перспективними напрямками наукових розробок з вимірювання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств є розробка методичних рекомендацій з реалізації даного підходу визначення ефективності з урахуванням специфіки функціонування підприємств.


Бібліографія:

1. Рац О. М. Визначення сутності поняття ефективність функціонування підприємства / О. М. Рац // Економічний простір. – 2008. – № 15. – С. 275-286.



2. Осипов В. Про системний підхід до вимірювання ефективності господарсько-фінансової діяльності підприємства / В. Осипов // Економіка України. – 2011. – № 12. – С. 15-22.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка