Використання ігрових технологій на уроках інформатики, як ефективний метод засвоєння знань та закріплення навичок учнів. Зміст Вступ Розділ Гра – важливий елемент навчально-виховного процесу



Скачати 356.3 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір356.3 Kb.



Використання ігрових технологій на уроках інформатики, як ефективний метод засвоєння знань та закріплення навичок учнів.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….. 3

Розділ 1. Гра – важливий елемент навчально-виховного процесу

1.1. Роль гри в організації навчально-виховного процессу ………………. 5

1.2. Методика проведення гри, правила та вимоги до неї …………………...8

Розділ 2. Застосування ігор та ігрових вправ на уроках інформатики

2.1. Ігрові вправи і методи навчання інформатики в початковій школі... 13

2.2. Ігрові ситуації на уроках інформатики в основній школі……………...18

Висновки …………………………………………………………………………. 26

Список використаної літератури…………………………………………….. 28

Вступ

Найкращий вчитель той, хто обміркував, організував, передбачив так, що його роль на уроці непомітна, а учні творчо працюють, опановуючи свій матеріал. Мета вчителя інформатики – передати своє захоплення предметом дітям, щоб вони полюбили інформатику так як він.

Питання про те "Як навчати?" ставить перед собою кожен вчитель. Навчання в школі повинне прищепити учням уміння ставити на початку своєї діяльності мету, знаходити раціональні шляхи її досягнення, добиватися успіхів у цій діяльності.

Дослідження психологів і педагогів доводять, що відсутність успіхів в навчанні, відставання багатьох учнів пояснюється не природженою відсутністю здібностей, а застосуванням непродуктивних способів навчальної роботи, невмінням школярів вчитися. Отже, перед школою стоїть важливе завдання – навчити кожну дитину вчитися.

На сучасному етапі розвитку шкільної освіти вчитель дістав можливість не слідувати, як раніше, суворим методичним приписам, а практично цілком орієнтуватися на творчий підхід до організації процесу навчання: вибирати програму і підручники із декількох альтернативних варіантів, оцінювати їх з позицій теорії методики викладання свого предмету, а у виняткових випадках складати свої програми і учбові матеріали до них.

У цих умовах гостро встає питання про методичну майстерність, про здатність учителя творчо підходити до організації учбового процесу.

Тому на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У грі при цьому існує суб’єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно розподіляти ролі, контролювати один одного, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи власний досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, і з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.

Актуальність теми даної роботи визначається тим, що підходи до навчання інформатиці і інформаційним технологіям в школі за останніх двадцять років зазнали суттєвих змін. Сьогодні крім функціональної писемності сучасна освіта в області інформатики покликана забезпечити і соціальну адаптацію учнів, сприяти їх суспільному і громадянському самовизначенню. Тому разом з формуванням інформаційної культури учнів в процесі навчання сьогодні усе більш актуальна активізація виховної діяльності в процесі навчання інформатиці. Застосування гри на уроках інформатики в школі є одним із найефективніших підходів навчання, тому що ігрові підході полегшують засвоєння досить складної інформації для дитини, активізують її уважність, а також крім того навчаються «вмінню навчатися» самостійно.

Метою роботи є вивчення теоретичних питань, таких як методика застосування ігрового підходу у навчальному процесі, роль гри у вихованні та формування особистості дитини, а також розробка матеріалів для практичного застосування гри на уроках інформатики.

Для досягнення даної мети я поставила перед собою ряд наступних задач:

-розглянути теоретичні питання ролі гри в організації навчального та виховного процесу;

-дати характеристику різних типів ігор та вимоги до них;

-довести ефективність застосування гри на уроках інформатики;

-розробити нариси уроків інформатики із застосуванням ігрових елементів та різних типів уроків-ігор.



Об’єктом є методика застосування гри як ефективного методу засвоєння знань та закріплення навичок учнів.

Предмет роботи – пізнавальне та виховне значення гри.

Розділ 1. Гра – важливий елемент навчально-виховного процесу.

1.1. Роль гри в організації навчального та виховного процесу.

Спроби розгадати «таємницю» походження гри робилися вченими різних напрямів науки впродовж багатьох сотень років. До цих пір в теорії і практиці існують полярні точки зору – від повного заперечення вмісту виховної ролі в ігровій діяльності до крайнього її перебільшення і навіть абсолютизації культурного значення гри.

На різних стадіях еволюції соціальний за змістом і формою феномен гри розвивався на всьому протязі людської історії і набував різних якостей і особливий суспільно – культурний сенс. Початок розробки загальної теорії гри слід віднести до праць Шиллера і Спенсера. Значний внесок до даної теорії внесли Бюлер, Гросс, З. Фрейд, Вундт, Бейтендейк, Піаже, Штерн, Дьюї, Жані, Колодязя, Фромм, Хейзінга, Валлон, Берн та інші [3, с.5].

У вітчизняній педагогіці і психології серйозно розробляли теорію гри К.Д. Ушинський, В.А. Сухомлинський, П.П. Блонський, Г.В. Плеханов, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьев, Д.Б. Ельконін, А.С. Макаренко, М.М. Бахтін, Ф.А. Фрадкина, Л.С. Славіна, Е.А. Флеріна, Д.В. Менджеріцкая, Ю.П. Азаров та інші [3, с.6].

Слід зазначити, що для більшості наукових концепцій характерне трактування гри, як переважно дитячої, дошкільної особливої «зони» дитячого життя. Хоча гра, безперечно, є значущою діяльністю і для підлітків, і для юнацтва, і для дорослого, і взагалі супроводить людині упродовж всього її життя [10, с.21].

Застосування нетрадиційних, нестандартних форм навчання благотворно позначається на учбовому процесі.

Нетрадиційний урок – це урок, який характеризується:

- нестандартним підходом до відбору змісту учбового матеріалу;

- до поєднання методів навчання;

- до зовнішнього оформлення.

Однією з форм таких уроків є гра. «Вчитися треба весело». Урок-гра – це метод навчання, спрямований на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення рішень в модельованій ситуації.

Основна мета гри – підняти інтерес учнів до навчання, і тим самим підвищити ефективність навчання. Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця [2, с. 25].

Урок-гру можна розглядати як одну з форм активного навчання, такі уроки передбачають творчий підхід з боку вчителя і учня, освоєння умінь ученів в процесі активної пізнавальної діяльності.

Гра є методом навчання, який направлений на моделювання реальної дійсності з метою ухвалення рішень в конкретній ситуації, її основною метою є поглиблення інтересу до навчання і тим самим підвищення ефективності навчання. Гра має таке ж значення в житті дитини, яке у дорослого виробнича діяльність, робота. Що зовні здається безтурботною і легкою, насправді, гра вимагає у дитини віддачу максимуму своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Нерідко педагог вважає за краще проводити із дітьми заняття в звичній для них і для нього призначеній формі лише тому, що боїться шуму, безладу, які нерідко супроводжують гру. Для учнів урок-гра – перехід в інший психологічний стан, це інший стиль спілкування, позитивні емоції, відчуття себе в новій якості. Для вчителя урок-гра, з одного боку – можливість краще зрозуміти учнів, оцінити їх індивідуальні особливості, вирішити внутрішні проблеми (наприклад, спілкування), з іншого боку, це можливість для самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. В процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

Гра стимулює краще запам'ятовування і розуміння матеріалу, що вивчається, а також гра сприяє підвищенню мотивації і дозволяє навчати комплексно використовувати органи чуття при сприйнятті інформації, а також самостійно і неодноразово відтворювати її в нових ситуаціях.

Гра – це діяльність, мотив якої лежить в ній самій. Тобто така діяльність, яка здійснюється не заради результату, а заради самого процесу.

У нашій школі на уроках інформатики широко використовуються ігрові технології. Грати можна цілий урок або використовувати ігрові фрагменти на уроках. Також не можна забувати про ефективність використання даної технології в позаурочний час.

Ігри ефективні в системі з іншими формами і методами навчання. Використання дидактичних ігор має бути направлене на досягнення мети: дати учневі знання, відповідні сучасному рівню розвитку будь-якої науки, зокрема інформатики [6, с. 44].

Ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості. У процесі гри у учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

Дидактична гра на уроці – це засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання:


  • визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

  • доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

  • розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

  • вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

  • передбачення способів стимулювання учнів, їх заохочення [15].

1.2. Методика проведення гри. Правила та вимоги до неї.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їх пізнавальні можливості, виховує особистість [ 11, с.56].

Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання певних явищ і закономірностей, крім тих, які містять зв’язки та стосунки між людьми. Сюжетність гри характеризується тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Ігри поділяються на виробничі й тренінгові.

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку[14, с.24].

Рольова гра – це гра, метою якої є розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

-вибір теми гри;

-визначення мети й завдань гри;

-підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка наочності, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

-ігри мають відповідати навчальній програмі;

-ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

-відповідність гри віковим особливостям учнів;

-різноманітність ігор;

-залучення до ігор учнів усього класу.

Під час проведення дидактичних ігор у вчителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри?

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними [9, с. 261].

Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекцій на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу зекономити навчальний час [13, с. 12].

Як оцінювати результати дидактичних ігор? Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша – якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників.

Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного результату.

Гру можна запропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру.

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості. Дидактичні ігри можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і таких, для повнішого і глибшого їх осмислення засвоєння, формування умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.

Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання. Дидактичні ігри добираються відповідно до програми.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі у грі.

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою [3, с.98].

Правила гри зобов’язують учнів діяти строго по черзі чи колективно відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки.

Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті.

В процесі проведення уроків з елементами гри реалізуються ідеї співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне – формується мотивація навчальної діяльності й інтерес дітей до предмету.

Під час проведення уроків з елементами гри доцільно дотримуватися таких вимог:

-адекватність форм проведення занять їх змісту (ігровою є тільки форма заняття);

-навчальний зміст має бути посильним для кожної дитини (містити елементи диференціацій навчання);

-навчальний зміст має відповідати дидактичній меті уроку;

-наявність аудіовізуальних засобів навчання;

-правила гри – прості й чітко сформульовані;

-підсумок уроку – чіткий і справедливий.

Готуючись до проведення уроків, вчитель має продумати:

-який матеріал краще використати для уроку;

-які вміння і навички формувати;

-які виховні завдання слід реалізувати і як;

-як, за мінімально короткий час, підготувати школярів до уроку, ознайомити їх з правилами гри;

-час проведення уроку;

-організацію ігрової діяльності відповідно до дидактичної мети;

-зміну правил гри і видів діяльності відповідно до ситуації;

-дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання;

-підбиття підсумків уроку [ 3, с.110].

На мій погляд, грати доречно не лише з учнями молодших класів. Гра може благотворно впливати і на учнів старших класів.

Проблема підтримки інтересу до навчання на старшому етапі хвилює багато вчителів. Інтерес до навчання має велике значення для успішної реалізації завдань освіти, виховання і розвитку учнів.

Таким чином, використання ігор на уроках допомагає формувати у учнів певні навики, розвиває мовні уміння, навчає умінню спілкуватися. Гра є широким полем для колективної діяльності учнів [5, с.24].

Розділ 2. Застосування ігор та ігрових вправ на уроках інформатики. 2.1.Ігрові вправи і методи навчання інформатики в початковій школі.

На сьогоднішній день є суттєві розбіжності між концепцією вивчення інформатики в школі, проектом стандарту в освіті, діючою програмою, концепцією профільного навчання і реальним станом справ у школах. На мою думку, причина – це відсутність альтернативності на рівні створення методрозробок, програм, навчальних посібників і підручників тощо.

Структура шкільного курсу інформатики, що вже не однократно обговорювалось на наукових конференціях, нарадах методистів та у фаховій пресі, у перспективі повинна бути трьохрівневою. У молодших класах комп’ютер слід використовувати як засіб вивчення інших предметів і цей процес не варто називати інформатикою.

Я вважаю, що зацікавленість і доступність подачі матеріалу значно підвищують можливість учня у вивченні інформатики. Щоб зрозуміти «як це зроблено», він готовий опрацювати не тільки ігровий матеріал, але й значно складніші та серйозніші розділи теоріїi.

Інформатика відкриває для дитини перспективи для самонавчання в напрямку, що її цікавить. Сучасна література на доступному рівні дає інформацію про новинки в апаратній частині комп’ютера і в програмному забезпеченні, полиці магазинів рясніють літературою, що навчає роботі з MicroSoftOffice, Windows та іншими популярними програмними продуктами.

Під час уроку або практичних занять з класом я намагаюсь привести роботу всіх учнів на уроці «до спільного знаменника» і виконати поставлену перед собою задачу. Коли учні працюють з навчальною програмою самостійно, я маю можливість спостерігати за ними. Крім того, використовуючи комп’ютер, можна проводити більш тривалий і глибокий аналіз, спостерігати розвиток інтелекту учнів. Однак, комп’ютери і програми, що використовуються в школах, ще не володіють достатнім рівнем штучного інтелекту, тому мають певний ряд недоліків, які не можна не враховувати.

Так, мова навчальних програм вбільшості суха та лаконічна. Стиль викладу матеріалу не завжди підходить дітям, він може їх дратувати. Це роздратування повинно стати сигналом для вчителя і, оскільки він не має можливості змінювати програму, необхідно спробувати змінити ставлення до неї учня або приділити йому увагу й доповнити інформацію емоційними зауваженнями, згладжуючи тим самим гострі кути, що виникають в процесі навчання.

Багато навчальних програм не передбачають багаторівневості навчання, тобто учень не може отримати додаткову інформацію або уточнення з кожного питання, що виникає в нього в процесі навчання. І я як вчитель намагаюся прийти на допомогу і ліквідувати проблеми, які виникли, а учень, у свою чергу, знає, що зможе цією допомогою скористатися.

Використання навчальних програм є дуже ефективним методом навчання, якщо він поєднується з нетрадиційними методиками, а вчитель займає активну позицію і за необхідності стає проміжною ланкою між комп’ютером і учнем під час занять. Зміст курсу інформатики дає змогу вчителю не тільки інформувати і опитувати учнів, а й організовувати їх діяльність в атмосфері вільного обміну думками і поглядами.

Учитель повинен застосовувати більше активізуючих методів навчання замість переказування абстрактної, «готової» інформації. Форми роботи мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

На думку багатьох вчителів, при викладанні інформатики в школі, як в молодших, так і в старших класах, найефективнішими слід вважати інтерактивні методи навчання з елементами гри. І я з ними погоджуюсь.

Методика викладання предмету, особисті якості вчителя роблять значний вплив на розвиток інтересу до предмету. Тому кожен вчитель веде пошуки різноманітних форм і ефективних методів викладання , які б активізували розумову діяльність учнів.

Мета використання активних методів навчання, зокрема ігор, у початковій школі – це формування допитливості. Тому, для учнів 2-4 класів кожного уроку можна створити подорож у світ інформатики із казковими героями.

У ході своїх досліджень визначний швейцарський психолог Жан Піаже висловив думку, що логіка не є вродженою, а розвивається поступово з розвитком дитини. І я з ним згодна. Тому на уроках у 2-4 класах я використовую якнайбільше логічних завдань, пов’язаних з математикою, мовою, пізнанням навколишнього світу тощо. Завдання потребують виконання конкретних операцій: інтуїтивне мислення, що спирається на детальні представлення про об’єкти, прості операції (класифікація, узагальнення, взаємно однозначна відповідність). Наприклад виконуючи логічні розминки, я пропоную учням виконати такі вправи:



  1. Уночі троє півнів розбудили своїм співом 5 чоловік. Скільки півнів розбудять 10 чоловік?

  2. Дві автомашини проїхали 350 кілометрів. По скільки кілометрів проїхала кожна автомашина? [1, с.22].

На уроках я застосовую метод гри. У ході гри діти класифікують предмети та поділяють задачі на більш прості підзадачі, об’єднують однорідні предмети в класи (групи) та дають їм назви, визначають ознаки (властивості, характеристики) предметів і значення цих ознак, описують прості послідовності дій у побуті або казках за допомогою алгоритмів тощо. При вивченні теми «Інформація» я пропоную учням погратися у такі ігри:

Гра «Розтлумач інформацію»

Учитель показує зображення інформації, поданою різними способами, а учні розповідають про її зміст.

- Варіант відповіді: цей малюнок передає інформацію про дике плем’я і їх життя. Інформація передається за допомогою фотокартки.

- Варіант відповіді: на цьому малюнку зображена лічба на пальцях. Інформація передається за допомогою пальців руки.

- Варіант відповіді: цей малюнок передає інформацію про суму чисел 2 і 3. Інформація передається за допомогою чисел.

- Варіант відповіді: на цьому зображені – інформація про ім’я та по батькові вчителя інформатики. Інформація передається за допомогою літер.



Гра «Несправний телефон»

Група ділиться на дві команди, кожна з яких шикується в ряд. Учитель першому в кожному ряду сповіщає інформацію, наприклад, слова «комп’ютер» і «принтер», і пропонує передати її наступному в ряду одним з таких способів:



  • пошепки на вушко, так щоб інші не чули;

  • жестами та мімікою (інші учасники команди не повинні бачити);

  • знаками або малюнками (інші учасники команди не повинні бачити).

Останній в ряду кожної з команд повідомляє учителеві отриману інформацію, і вона порівнюється з початковою.

Завдання: з’ясувати, чи були втрати інформації, чи була спотворена інформація.



Гра «Я тебе розумію»

Група поділяється на пари. Партнер задає запитання партнеру відносно його емоційного стану. Необхідно отримати не менше трьох позитивних відповідей.

Наприклад:


  • Ти сьогодні вмивався? (так)

  • Тобі сумно? (ні)

  • Ти задоволений сьогоднішнім уроком? (так)

  • Ти задоволений цією грою? (так)

Завдання: обговорити процес обміну і корекції інформації.

Гра «Крокодил»

Група поділяється на пари. Партнер задумує слово (записує його на окремій картці) і вербально (жестами, мімікою) повідомляє його іншому партнеру . Той висуває версії загаданого слова, його завдання – відгадати слово (прийняти повідомлення).

Завдання: обговорити багатоваріантність представлення повідомлень і важливість збігу інформації у відправника й у людини, що отримує інформацію.

Гра «Спільна справа»

Група поділяється на трійки. Вводяться обмеження: перший партнер нічого не бачить, другий партнер – не чує, а третій партнер – не говорить. Необхідно домовитись про здійснення спільної справи, наприклад про малювання ялинки.

Завдання: обговорити, як здійснюється обмін інформацією у разі неможливості використання єдиного способу передачі [1, с.54].

У своїй роботі я намагаюсь уникати слів "розподілятись", "розподіляти" дітей на пари, трійки, групи тощо, бо пам'ятаю: учні об’єднуються! З об'єднаних учнів виростають дорослі, здатні об'єднуватися і працювати разом, виростає об'єднана країна, держава або нація.

Все, що пропонують мені учні, має бути прийняте й обговорене. Я не кажу їм, що це „правильна чи неправильна відповідь”, лише допомагаю опанувати інформацію і прийняти власні рішення. Стежу, щоб ніхто з учнів не залишався поза обговоренням.

Рішення учнів я сприймаю серйозно, намагаюсь налагодити процес навчання взаємодії й розвитку навичок критичного мислення.

Деякі учні готові активно працювати й у великій групі, але посправжньому ефективною групова робота буде в групі, що не перевищує 5 - 6 учасників. Великі групи потребують інших технологій.

У молодших класах добре проходять уроки–мандрівки та уроки– пригоди. [Додаток 1] і [Додаток 2] . Такі уроки носять колективний характер. При спілкуванні досягається висока активність і контактність учнів, створюється позитивний настрій, який сприяє підвищенню рівня засвоєння знань та підвищує інтерес до вивчення предмету.



2.2.Ігрові ситуації на уроках інформатики в основній школі.

Прихильники моделі навчання, яка передбачає залучення учнів до виконання моделюючих вправ, стверджують, що засвоєний у такий спосіб матеріал краще запам’ятовується, учні після участі у виконанні таких вправ відчувають задоволення від процесу та з ентузіазмом сприймають нові завдання, активно залучаються до справи. І я з ними погоджуюсь. Сучасна педагогіка вбачає цінності гри як педагогічного методу перш за все у комплексі з іншими методами впливу, пов’язує її з управлінням з боку вчителя. На уроках я використовую не тільки ігри, а й ігрові ситуації, які мають позитивні аспекти впливу на учнів [12, с.34].

Будь-який технологічний прийом, що використовується на уроці, має бути доцільним. Отже, під час вивчення різних тем я застосовую різні прийоми. У той час ефективність кожного прийому залежить від його умілої організації, яку можна виробити лише за умови неодноразового використання певної технології. Багаторазове повторення однієї й тієї ж технології, на мою думку, призводить до одноманітності, а різноманітні технології можуть призвести до низького рівня організації, отже, будуть малоефективними. «Золота середина», вихід із протиріччя. Тож я завчасно обмірковую основні прийоми і способи дії на уроках усієї майбутньої теми.

Гра – це діяльність, яка полягає в інтеракції між окремими учнями або групами учасників, об’єднаними для реалізації певних цілей. На мою думку краще використовувати на уроках у учнів основної школи не ігри, а ігрові ситуації. Учні з задоволенням виконують такі завдання, активно залучаються до роботи. Сюжети деяких із них я наводжу нижче:



Гра «Доповни речення»

Учням пропонується текст з «пропусками». Замість них вони повинні написати правильне твердження.



Текстовий редактор – це спеціальна _________________, за допомогою якої можна _________________ і _____________________ текстові ____________________, що можуть містити _____________________________ і зберігатись у форматах _________ Наприклад, за допомогою текстового редактора Блокнот можна створити _____________, замінити ___________________, видалити з ________________ тощо.

Вправа «Зайвий термін»

Командам видається аркуш з термінами. У кожній з приведених груп є один термін - «зайвий». Учням необхідно викреслити цей термін та пояснити своє рішення.



  1. Сканер, регістр, клавіатура, джойстик, миша.

  2. «Пробіл», «Паскаль», «Esc», «Enter», «Backspace».

  3. Крапка, «Shift», кома, двокрапка, дефіс.

  4. CD-R, DVD-R, BD-R, CD-RW.

  5. WINDOWS, MS-DOS, UNIX, LINUX, MS WORD.

  6. Лазерний, оптичний, матричний, струминний.

  7. Еліпс, Пензлик, Прямокутник, Олівець, Зірка.

  8. Мої документи, Мій комп’ютер, Мій ноутбук, Кошик,
    Мережне оточення.

  9. Інформація, Інформатика, Інформаційна система, Принтер, Інформаційна культура.

  10. Калькулятор, Photo Shop, Блокнот, Word Pad, Paint.

Гра «Незакінчене речення»

Учні повинні закінчити речення, запропоноване вчителем.



  • Інформація передається за допомогою…(повідомлень).

  • Повідомлення бувають…(усні, письмові, жести, сигнали і т. д.).

  • Людина отримує інформацію через…(органи чуття).

  • Способи сприйняття інформації за органами чуття. (Візуальна, аудіальна, смакова, тактильна, нюхова).

  • «Хто володіє інформацією…(той володіє світом)».

  • «Порція» інформації, яку можна відокремити від решти, – це…(повідомлення).

  • Повідомлення, подані у формальному вигляді (текст, зображення,числа) – це…(дані).

  • Інформація, зафіксована на носії, – це…(дані).

Гра «Символи»

Учням у заданому тексті замість символів треба написати «закодоване» слово.

Задзвонив , коли на годиннику було . Я якраз писав . Це подзвонив . Він попросив дати почитати. Я йому кажу: «Сідай краще до , встанови і працюй з ».
Гра «Світлофор»

Дітям роздаються червоні та зелені картки. Якщо твердження правильне, то учні піднімають зелену картку, а якщо не правильне, то червону.



  • Не можна заходити й перебувати у комп’ютерному класі без вчителя.

  • Учням можна відчиняти шафи живлення і комп’ютери як тоді, коли ЕОМ працюють, так і тоді, коли вони вимкнені.

  • Заборонено заходити до класу у верхньому одязі чи приносити його з собою.

  • Можна приносити на робоче місце особисті речі, дискети і т.п.

  • Починати роботу можна без вказівки викладача.

Гра «Живий знак»

Учням треба встановити закономірність між складовими частинами комп’ютера та їх призначенням.





Гра «Кросворди»

Завдання командам: за 2 хвилини в таблиці знайти 10 слів, що заховалися. Читати слова можна в будь-якому напрямку, крім діагонального.



К

Л

А

В

І

А

Т

У

М

Б

А

Й

Т

П

В

Р

О

М

Р

Б

К

Р

І

А

Н

И

Е

Е

О

И

Н

П

І

Ш

Т

Й

Д

Н

Ч

А

Т

К

П

С

Е

Т

Е

М

О

А

А

І

Р

Т

С



Р

А

Д

К

Р

Е

Ь

Т


Гра «Інформатична естафета»

Завдання командам: за 2 хвилини дати якомога більше правильних відповідей.



  • Яким способом можна викликати довідкову інформацію в середовищі Windows, в яких ситуаціях зручніше користуватися кожним з цих способів?

  • Як можна запускати програми в середовищі Windows? Коли застосовується кожен з цих способів?

  • Яким чином можна задати критерій пошуку всіх файлів, що мають розширення .txt та третю літеру в імені – е?

  • До якого класу програм належать операційні системи?

  • Що називають файлом?

  • Що називають операційною системою? Які види операційних систем визнаєте?

  • Які основні функції операційної системи?

  • Які правила присвоювання імен файлам у системі Windows?

  • Що являють собою розширення файлів? Файли з якими розширеннями можна запускати на виконання?

Гра «Маски»

Учням роздаються картки із зображенням обличчя. Діти визначають свій настрій на уроці і піднімають картку відповідного настрою. По бажанню або по вибору вчителем учні пояснюють, чому вони вибрали саме цю маску. На рівні основної школи відбувається розвиток базових навичок само- та взаємоконтролю:



Гра «Наведи порядок у своїх знаннях»

Передбачає після самостійного вивчення матеріалу залучення учнів до роботи із систематизації матеріалу, який вміщено на картках у вигляді питань і відповідей. Учні повинні за допомогою цих карток скласти структуру того знання, яке вивчалося на уроці.Частково оцінити рівень мотивації кожного учня і класу допомагає самооцінка учнів, яку потрібно проводити в кінці уроку:

Старша школа передбачає формування рефлексивних компетенцій.

Гра «Взаємоопитування»

Методик проведення взаємоопитування є декілька, але всі вони зводяться до того, що спочатку один учень слухає відповідь другого, потім ролі міняються. Запитання для опитування може пропонувати вчитель. Наприклад, на парти кладеться листок із десятьма запитаннями. Учні по черзі відповідають на них: один – на парні, другий – на непарні.До видів взаємоопитування відносять також взаємоперевірку письмових відповідей, взаємоперевірку підсумкових контрольних робіт (проводиться за зразками правильних відповідей, які для слабких учнів дає вчитель).



Гра «Своя система оцінювання»

Учитель пропонує учням оцінити свої досягнення не загальноприйнятими оцінками, а за своєю шкалою:

ДД – дуже добре; Д – добре;ЗК – знає, але не каже; КЗ – каже, але не знає; ГНК – гірше нема куди.

Гра «Своя валюта»

Із метою активізації та заохочення учнів учитель уводить свою грошову систему платні за виконану роботу.



Гра «Барометр настрою»

Учням роздаються червоні, зелені та жовті картки. Відповідно до настрою на уроці учні піднімають картку зелену, якщо урок сподобався, жовту, якщо учень не може визначитися і червону, якщо урок не сподобався.



Гра «Кредит довіри»

Учитель в окремих випадках ставить завищену оцінку з метою стимулювання учнів до навчання.



Гра «Захисний лист»

Перед опитуванням на стіл учителеві кладеться чистий аркуш паперу, на якому учні, не підготовлені до уроку, можуть вписати свої прізвища. Це дає підстави не опитувати цих учнів на уроці, але вчитель ураховує цю інформацію під час тематичного оцінювання.



Гра «30 секунд на роздум»

Під час фронтального опитування витримується пауза після кожного заданого

запитання. Це дає змогу учням, які мислять повільно, підготуватися до відповіді.

Гра «Шпаргалка»

Учні вдома заздалегідь готують шпаргалку до вивченого матеріалу і може використовувати її під час опитування.



Гра « Навчальний турнір»

Основна ідея полягає в тому, що після вивчення нового матеріалу в турнірному поєдинку зустрічаються учні різних команд із однаковим рівнем навчальних досягнень. Турніри проводяться після вивчення теми. Учні з різних команд самостійно розподіляються за рівнями навчальних досягнень:

І група – «сильні учні»;

ІІ група – учні із середнім рівнем навчальних досягнень;

ІІІ група – «слабкі учні».

По черзі кожен учень із команди витягає з карток свого рівня складності одну та відповідає на запитання, що там сформульоване. Слухачі оцінюють відповідь за шкалою: 1 бал – правильно; 0 балів – неправильно. Якщо ситуація незрозуміла, до оцінювання підключається вчитель. Якщо в класі 30 учнів, кожному припадає три-чотири запитання. Бали за відповіді члени кожної команди складають і визначають загальну суму. За нею визначають переможців.

В результаті використання таких ігрових ситуацій на уроках, змінюється психологічний клімат в класі, тому що я, як вчитель, переорієнтовую свою учбово-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру [Додаток 3].

Кожен учень відчуває особисту відповідальність перед своїми товаришами, тому що результат його роботи впливає на загальний результат.

Він вчиться радіти досягнутим успіхам, а також спільно переживати невдачі. Підсилюється зацікавленість учнів, підвищується їх працездатність. Те, що відбувається на уроці стає пропущеним через особове і індивідуальне сприйняття. Учень в даній моделі навчання виступає як суб'єкт діяльності. Змінюється характер взаємодії учасників учбового процесу. Навчання будується на принципах педагогіки співробітництва, при цьому досягається розуміння і визнання особистості учня. На таких уроках, як правило, мої учні показують найкращі результати.

Готуючись до уроку, потрібно завжди пам’ятати, що як би не змінювалися критерії сучасного уроку, головним є вміння працювати з дітьми та працювати для них, знаходити контакт з учнями, створювати атмосферу доброзичливості й активної творчої праці. Результатом використання активних методів на уроках є позитивна атмосфера роботи, бажання отримати гарну оцінку, вивчати щось нове, розширювати свої знання у сфері інформатики.Висновки

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

Можливість проявляти творчість в роботі вимагає від учителя глибоких і міцних знань методики свого предмету і, в той же час, великого мистецтва і організації діяльності школярів. Як і педагогіка, методика характеризується єдністю двох зачинань – науки і мистецтва, в ній тісно переплітається наука і творчість.

Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: “зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні”[14, с.123].

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

Використання ігор на уроках допомагає формувати у учнів певні навики, розвиває мовні уміння, навчає умінню спілкуватися. Гра є широким полем для колективної діяльності учнів. Проте, ігри повинні відповідати рівню підготовки учнів. Вибір форми гри має бути педагогічно і дидактичний обґрунтований, ігри повинні проводитися методично грамотно.

Але дуже важливо пам’ятати що, гра – не самоціль, а тільки засіб покращити результати навчання школярів, гра не повинна перетворюватися на розвагу.

Основним завданням шкільного курсу інформатики, як і будь-якого загальноосвітнього предмету, є розвиток учня як особи, розвиток його мислення, його творчого потенціалу, розвиток його здібностей. У всіх програмах, що існують в даний час по інформатиці значну долю|частку| займає вивчення основ програмування або алгоритмізації. При цьому школярі знайомляться з однією з мов програмування і набувають певного стилю мислення. У процедурних мовах програма описує які дії і в якій послідовності необхідно виконати, тому процедурне програмування засноване на алгоритмічному мисленні і служить засобом|коштом| його розвитку.

На мою думку, при викладанні інформатики в школі, як в молодших, так в старших класах, найефективнішими вважаються інтерактивні методи навчання з елементами гри. Методика викладання предмету, особисті якості вчителя роблять значний вплив на розвиток інтересу до предмету. Тому вчителями ведуться пошуки різноманітних форм і ефективних методів викладання інформатики, які б активізували розумову діяльність учнів.



Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховні функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.


Список використаної літератури

  1. Антонова О.П. Інформатика. Цікаві задачі. 2-9 класи / О.П. Антонова. –Шепетівка: «Аспект», 2008.– 96 с.

  2. Артемова Л. В. Вчися граючись / Л.В. Артемова. – К.: Томіріс, – 1990. – 170 с.

  3. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: [посібник] / В.М. Букатов. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 126 с.

  4. Булгакова М.М. Активізація навчально-пізнавальої діяльності молодших школярів на уроках інформатики / М.М. Булгакова // «Навчальні технології», – 2004. – №3. – с.3 – 6.

  5. Глинський Я.М. Яким ми бачимо предмет шкільної інформатики: [навч. посібник] / Я.М. Глинський, А.В. Ряжська. – Національний університет „Львівська політехніка”, 2002 . –126с.

  6. Глинський Я.М. Особливості викладання інформатики в школі на сучасному етапі: [навч. посібник] / Я.М. Глинський, А.В. Ряжська. – Національний університет „Львівська політехніка”, 2002 . –125с.

  7. Глинський Я.М. Методичне забезпечення шкільного курсу інформатики: [навч. посібник] / Я.М. Глинський, А.В. Ряжська, В.Є. Анохін. – Національний університет „Львівська політехніка”, 2002 . –128с.

  8. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: Обучение на основе исследования, игр, дискуссии (анализа зарубежного опыта) / М.В. Кларин. – Рига: Пед. центр «Эксперимент», – 1995. – 176 с.

  9. Макаренко А. С. Гра / С.А.Макаренко// Вибрані твори: в 7 т. – Т.4. – К.: Рад. школа, 1954. –368 с.

  10. Мішкурова В.Ф. Використання гри для активізації навчально-виховного процесу: [навч. посібник] / В.Ф. Мішкурова, М.І. Пащенко. – К.: Наук. світ, 2001. –270 с.

  11. Никитин Б. Р. Развивающие игры / Б. Р. Никитин. – К: Рад. школа, 1980. – 124 с.

  12. Руденко В.Д Базовий курс інформатики у 2-х книгах: [навч. посібник] / В.Д. Руденко, О.М. Макарчук, О.М. Патланжоглу. – К.: Видавнича група BHУ, 2005. – 130 с.

  13. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання / Г.О. Сиротенко. – Харків: Основа, 2003. – 78 с.

  14. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори / К.Д. Ушинський. – К.: Рад. школа, 1949. – 213 с.

  15. Щербань П. М. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі. / М.П. Щербань // Початкова школа. – 1997. – №9 – с.18.





i


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка