Виховний захід «Державні та народні символи України» Виконав вчитель початкових класів



Скачати 112.57 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір112.57 Kb.
Виховний захід

« Державні та народні


символи
України»

Виконав


вчитель початкових класів

Царенко М.В.



Мета: Розширити знання дітей про національні та народні символи України; формувати національну свідомість школярів; виховувати почуття любові до своєї землі.
Обладнання. Державний прапор України; Герб, Гімн, вишиті рушники, малюнки калини, верби, тополі, барвінку, лелека, колоски жита.
Вчитель. Святою для кожної людини є земля, де вона народилася, де зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню – колисанку, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні.

  • А в якій країні ми з вами живемо?

  • Чи знаєте ви, що таке Батьківщина?


1- й учень.

Що таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека,

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.
2 –й учень.
У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша нам своя святиня,

Аніж земний в чужині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас людей без Батьківщини.


3 учень. Моя Батьківщина – велика країна

Весь всесвіт – для мене вона.

Найкраща у світі моя Україна.

У цілому світі одна.



Вчитель. Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де живемо, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. І такою для нас є наша Україна.

Кожна країна, кожна держава має свої символи.

А що означає слово « символ»?
Учень. Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.
Вчитель. У статті 20 Конституції України записано: « Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Державний Гімн.» Символіка – ніби візитна карта країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.
З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.

Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.

Середньому сину мати дала в дорогу блакитно – жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам’ятали його і назвали Прапором.

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди назвали його Тризуб.

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо – жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну.
1-й учень. Герб – розпізнавальний знак держави. На Україні це золотий тризуб на блакитному тлі. Існує близько сорока версій пояснення тризуба: це риболовний гарпун, вила бога Нептуна, уособлення природних стихій ( повітря, води й землі), а можливо відображено триєдність життя: батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.
2 –й учень. 30 серпня 1991 року, після проголошення Акту про незалежність України, був прийнятий Національний Державний герб – золотий тризуб на блакитному тлі.

Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово « воля»,

Що рятує від неволі.

Будь же рідна Україно,

Під гербом цим вільна й сильна.

Хай про тебе в цілім світі

Знають всі: дорослі й діти.
Вчитель. Другий символ України – це прапор. Наші пращури обожнювали прапори, освячували їх і вірили, що вони у воєнний час найсвятіші. Великого розквіту набула символіка за часів козацтва. Свої прапори мали полки, курені, сотні. Великий прапор Січі був червоний з архангелом Михаїлом. Прапори куренів були малинові із зображенням архангела Михаїла чи білих хрестів. Було чимало комбінацій кольорів. Наприклад на червоному полі – жовтий хрест, лиштва – блакитна, а по ній жовті зірки. На іншому – блакитна лиштва і зірки на хресті – білі.







А якого кольору наш прапор?

А чому саме синьо – жовті кольори є основою прапора?


Учень. Жовтий колір – це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір – це ще й колір жовто – гарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.
Учень Синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері – води визрів би хліб, заколосився б він? От і ще один блакитний колір – колір води.
Вчитель. Сьогодні синьо – жовтий прапор майорить на всіх державних установах України, під ним ходять у моря – океани українські пароплави. Стрімко злітає це знамено і на різних спортивних змаганнях.

Гордо розвівається синьо – жовте знамено, промовляючи всьому світу: « Є у світі Україна» Державний прапор України був затверджений постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 року.

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх - ознака сили

Це для всіх – ознака слави.


А де ми у нашій школі бачимо це знамено?

А які вірші про прапор ви знаєте?


Синьо – жовтий прапор України -

Це безхмарне небо синє – синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний і щасливий.

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор – символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави.


Синьо – жовтий прапор маєм:

Синє небо, жовте жито.

Прапор цей оберігаєм,

Він - святиня, знають діти.


Учитель. Слово гімн – грецького походження, урочиста пісня, прийнята як символ державної національної єдності. Слова нашого національного Гімну написав поет Павло Чубинський, а музику – композитор Михайло Вербицький.

Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній – надія на майбутнє,

України слава.

Нею сонце зустрічає

Нашу Батьківщину,

День новий розпочинає –

Сильна, неподільна.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично



Всі Державним Гімном. Діти стояче слухають Гімн України.
Вчитель. Крім державних символів Україна має ще й народні поетичні символи.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці – все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами. Вона завжди буде символом добра і надії.

« хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна». Ось як оспівують поети свою рідну домівку. Дуже багато віршів, приказок, прислів’їв складено про хату.

А які знаєте ви?


« Люди добрі, хата тепла.» « Чим хата багата, тим і рада.»

« Своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха.» « Де хата неметена, там дівка не плетена.»

Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам’ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.
Ще одним з народних символів України є рушник. Вишитий український рушник.
Він причаївся

На бильці мого ліжка –

Вишиваний із країв

Пташками та вишнями,

Увесь білий, а впоперек –

Червона стрічка.

Вишивала бабуся його молодою.

Тягнула голкою радість і біль,

І вплітався рушник цей в щербату долю,

А на ньому і хліб і сіль.

( В’ячеслав Рисцов)
1 учень. Хліб і сіль на рушникові – гостинності ознака. Чудовий український рушник! На щастя він ще з побуту не зник.
2 учень. Вишитий рушник – неодмінний атрибут багатьох обрядів: З рушником виходили в поле, справляли обжинки; проводжали в далеку дорогу; дівчата подавали рушники на знак згоди при сватанні; молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду.
Вчитель. Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: « тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку.»

« хата без рушників, як родина без дітей.»


І справді в давнину не було жодної оселі де б не красувався український рушник. Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості.

« хай стелиться вам доля рушниками!» - казали, бажаючи людині щастя.


Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас – верба, тополя, калина.

Правду каже українське прислів’я « Без верби і калини – нема України». З давніх - давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.




Легенда про калину.

Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Царгороді. Дівчата, щоб не потрапити в неволю почали тікати на болото і там потопились.

На тому місці, де загинули українські дівчата – зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чудовий кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

Учень. Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Калина –це пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих хто не повернувся до рідного дому. За традицією, на могилах загиблих садили калину.

Калина – це символ про неньку –Україну, свою домівку.



( Звучить пісня « Калина»)




1-й учень.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали,

Як символ долі щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

2-й учень.

Її вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати;

Очистить і повітря навесні

І знадобиться у зимові дні.
3-й учень.

Бо чай з калини – ліки від застуди.

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік калини п'ють.
Вчитель. У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня – « Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може та тополя твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «не стріляй у птаха на світанні, може то любов твоя остання….». І третя порада:
Не ламай калину коло хати,

Бо вона заплаче, наче мати,

І впадуть на трави на шовкові

Серця сльози колискові.

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину –

Краще їй онуків принеси.


Вчитель. Ранньої весни, коли ще у лісі лежить сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм.

Українці вірили, що дерево, яке одним з перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров'я, оберігає її та захищає. В останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:

Не я б'ю – верба б'є,

Не будь сонливий,

До роботи лінивий,

Будь здоров, як вода,

Рости, як верба.
Не я б'ю – верба б'є.

За тиждень Великдень.

Недалечко – червоне яєчко!

Спаси і збережи, Матір Божа,

Під своїм покровом.
Учень.

Верба – одвічний символ України,


Символізує вірність, рідний край,

Любов безмежну, ніби небокрай.


Вчитель. Крім тих оберегів, які ми сьогодні назвали, в українського народу є й інші – жито, барвінок, лелеки.







1 –й учень.

І жито також символ України.

Це знак добробуту і злагоди в сім'ї

І довгого життя на цій землі.


2-й учень.

Без жита людина не могла б на світі жити.

Тож на достаток і на довгий вік

Тоді, коли новий надходив рік,

Ходили хлопці житом засівати.

І наречених також посівати

На щастя на добро обряд велів

Цим життєдайним символом полів.


3-й учень.

Барвінок – теж рослина обрядова. Це символ пам'яті і вірності, здоров'я. Краси і вічності, безсмертя, довгих літ. Любові знак – барвінку синій цвіт.

Барвінку мій хрещатий

Зелений, дрібний.

Ой, я ж тебе викохала,

Хороший, рясний.


4-й учень.

Лелека – символ щастя і родини. Любові до своєї батьківщини, добробуту, продовження життя, надії символ, віри в майбуття.


Вчитель. Головним оберегом українського народу була жінка – мати. Її слово тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищало від злих сил і надавало наснаги. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.

Мама! Найдорожче слово в світі,

Де б не був ти, щоб ти не робив,

Та вона твій шлях завжди освітить

Ніжним серцем відданим тобі.
Висновок.

Отже, ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато символів, оберегів. Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми українці – пишаймося цим. Любіть Україну, любіть українську мову, співайте українську пісню, пишайтесь своїми символами.



(звучить українська пісня)

Література
1. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технологій критичного мислення / Упор. Г.О. Ярош, Н.М. Седова. – Х..: вид. гр. « Основа», 2005. – 240 с.
2.Тематичні класні години. Морально – етичне та естетичне виховання 5 -11 класи./ М.В. Коновалова –Х.: вид. гр. "Основа", 2011. 156с.
3.Шадріков В.Д. Розвиток і виховання духовності./ Школа духовності. – 1997.
4.Л. А. Гавриленко. Джерело. Посібник з народознавства. - Запоріжжя: Просвіта, 2001. – 176с.
5.Л. А. Гавриленко Криниця. Посібник з народознавства. - Запоріжжя: Просвіта 2001. – 160с.
6. Морально – етичне виховання 1-4 класи. За програмою Л. М. Слотвинської / Посібник учителя. Х.: Основа - 2012 -494с.
7. Мишач С. Паз як М. Українські прислів’я та приказки. – К.: Дніпро; 1983.
8. Красоткіна Н. Виховні заходи. 1 – 4 клас. – Тернопіль, 2006.
9. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.: Оберіг, 1991.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка