Виховна година «Батьківська криниця»



Скачати 76.54 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір76.54 Kb.
Виховна година

«Батьківська криниця»





Клас прикрашений вишитими рушниками. По­середині макет криниці-копанки. Виставка малюнків. Звучить пісня «Криниця мого дитин­ства».

...Ллється і ллється, мов часу плин,

В чистих криницях ллється з глибин,

Не висихає і не спала,

Лиш прибуває чудо-вода.

Учитель. Рідна хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка, незамулена батькова криниця, старі жорна, що годували в тяжке лихо­ліття дітей, портрет найдорожчої людини на стіні, пожовклий від часу трикутник — усе це наша ро­довідна пам'ять, наші символи, наші обереги.

Сьогодні ми поговоримо про криниці, їхню роль у житті людини. З давніх-давен у багатьох народів з особливою ретельністю охороняли і прикрашали джерела, вважаючи їх святими місцями.

З криницями пов'язані численні легенди про сховані скарби, хоч ціннішого скарбу, ніж вода, у природі не існує.

1-й учень. Криниця здавна вважалася чимось святим. Наші предки вміли знаходити таке місце, де добре б'є джерело, щоб і в посушливе літо кри­ниця не міліла.

2-й учень. Ранньої пори, коли сонце ще тільки підкочувалося до верховіть, колодязник ішов на околицю села, відчахував одну найзеленішу гілку з куща верболозу, і ця «всевидюща» паличка до­помагала визначити місце, де копати колодязь. Ко­лодязь потрібно було копати саме там, де листочки притягувалися до землі невидимим магнітом. І це вже напевне, що вода в цій криниці завжди буде свіжою і прохолодною.

(Звучить пісня «Острівське цілюще джерело». Слова і музика Степана Джуровського.)

Звідки появилося на світ, —

Кожен з вас сьогодні запитає, —

Це святе, цілюще джерело —

Чудо-джерело у нашім краї?

Кажуть, коли Матір Божа

Над нашим краєм явилась, —

За люд невинний, стражденний

Серця сльозу зронила.

І там, де свята сльозинка

Дзвоном на землю впала,

Там джерельце потекло,

І людям щораз шептало.

Приспів:


Ти наді мною вклонись,

Вслухайся в гомін діброви,

Може, проникнеш тоді

В тайну святої мови.

Богу молитву воздай

Щиру, як стиглий колос.

В серці почуєш своїм

Матері Божої голос.

Б'є і б'є цілюще джерело,

І тече струмок від серця в серце,

Пресвятої Матері сльозу

Нині набери в своє відерце.



Приспів.

Пийте мою сльозу,

Віру кріпіть у Бога,

Хай через ваші серця

Хресна пройде дорога.

Пийте мою сльозу,

Від скверни очищайтесь,

Щоб захистити свій край,

Мужності набирайтесь.

Учитель. Це джерело - гордість нашого краю. Пам'ятайте про це!

1-й учень. Історія виникнення криниць (колодя­зів) надзвичайно цікава і сягає сивої давнини, ко­ли життя було боротьбою за існування. Там, де бу­ла вода і випаси для худоби, обов'язково зводило­ся житло.



2-й учень. Люди знали багато прикмет, за яки­ми могли точно визначити місце, де близько заля­гає вода.

3-й учень. У нашому краї люди переконались, що коли є гора чи горбок, то завжди на захід від них буде близько вода.

4-й учень. У Тернополі копали при долині, неда­леко від потоку, а про наявність води судили з того, чи холодна і липка глина.

5-й учень. У Копичинцях шукають воду там, де росте підбіл. Також встромляють у землю лі-торость ліщини: якщо вона прихилиться за ніч до землі, то там є близько вода, а коли просто стоїть — то вода глибоко.



6-й учень. У Станіславі кладуть камінь на ніч, і якщо він зранку повністю мокрий, то там близь­ко вода.

7-й учень. На Волині ставлять звечора на ви­стругане на землі місце склянку догори дном: як­що до ранку роса вкриє тільки дно, то вода там глибоко, а коли роса вкриє всю склянку, то вода близько.



8-й учень. На Лемківщині копають яму або ви­чищають траву і кладуть там куряче яйце, обліпле­не глиною, і накривають його перевернутою мис­кою. Це роблять увечері, а вранці дивляться: як­що все яйце мокре, то вода близько, не глибше де­в'яти метрів; коли до половини зі сходу, то вода до дванадцяти метрів; а якщо яйце мокре до половини згори, то вода глибоко.

9-й учень. На Бучаччині стелять увечері на зем­лю овечу шкуру вовною до землі. На шкуру кла­дуть яйце й накривають новим череп'яним горщи­ком. Якщо до ранку на яйці під горщиком є роса, то вода близько, а якщо нема — то дуже глибоко.



(Виконується пісня «Ллється і ллється».)

Учитель. Не забувайте, діти, народні прикме­ти. Вони перевірені віками. Коли криниця була ви­копана, будувалися жолобки, цямрини — усе це для того, щоб оберігати криницю від забруднен­ня. А щоб вода не псувалася, на дно опускали сріб­ні предмети.

Потім криницю обов'язково освячували йор­данською водою. Сьогодні, коли нація відродилася духовно, ви повинні подбати про відновлення цих добрих і корисних традицій. Це буде світлою па­м'яттю про тих, хто залишив після себе незглибимі криниці нашої духовності.



(Звучить пісня «Висохла криниця в мами біля хати».)

1-й учень. Назва «колодязь» походить від слова «колода», якими древні слов'яни оправляли кри­ницю. А ще тому, що біля криниці часто ставили водопійну колоду, тобто видовбували з колоди ко­рито.

2-й учень. Над криницею схилявся кущ калини, який і прикрашав, і оберігав воду від спеки.

3-й учень. Криниці копали при дорозі, щоб ста­ла в пригоді подорожньому, знесиленій людині.

4-й учень. А пригощаючи гостя, приповідали: «Пийте на здоров'я, най Бог дає вам сили». Ці тра­диції треба берегти й сьогодні.

(Пісня «Ой у полі криниченька».)

Учитель. У народі кажуть: «Яка криниця — та­кий господар». Біля викопаних і впорядкованих криниць збиралася молодь на різні свята. Співали пісні, водили хороводи, освідчувались у ко­ханні.

Там колодязь

А дуб воду тягне.

Не так щастя, як тої води

Моя душа прагне...

Окрім побутового, надзвичайно велике духовне значення криниці, бо це — чисте джерело наших душ. Пульсуючі, невмирущі животоки... Вони об'­єднують покоління. Адже криниці копали наші ді­ди, батьки, а з них п'ють і бережуть пам'ять родо­воду діти, онуки, правнуки.



(Пісня «Висиха душі криниця».)

1-й учень.

Криниця воду кликала,

Щоб та десь не пропала.

Не дай-бо, доле, зникнути

Пісням, що мати наспівала.

Не дай з добром забути,

З яких джерел я воду п'ю,

Щоб пам'ятати, не забути

І на якій землі стою.

2-й учень.

Із прадавніх часів у моєму краю барвінковім

Животоки землі у криничних пульсують

кругах.

І черпають з них люди натхнення у праці



і слові,

Щоб зостатись людьми на тернистих

життєвих шляхах.

3-й учень.

Криниці людяності — чисті і святі,

Вода цілюща їх потрібна нам.

Аби душа добром і совістю цвіла —

Ми до криничного прямуєм джерела.

4-й учень.

Зачерпнемо води, припадемо вустами

й душею,

Бо в ній пам'яті біль і вдовина довічна печаль,

Ніжна врода калини, що тихо схилилась

над нею,


І веселого сміху дзвінкий і співучий кришталь.

5-й учень.

Нам рости-виростати на дужім гіллі родоводу

І творити добро, і вагомі вершити діла.

Щоб не змулить криничну, освячену

правдою воду,

Щоб вона оберегом у кожному серці жила.

Вчитель. Говорячи сьогодні про джерела, зга­даймо слова Василя Скуратівського: «Навічно віді­йшли найдорожчі люди — батьки; оселя, немов си­рота, уже зустрічає німою мовчанкою. Тільки су­мовито зустрічає дорогого гостя Полісся батькова криниця з глухим скрипом журавля, поросла спо­ришем стежка, що веде до неї, калина, посаджена маминими дбайливими руками. Це ж вона, хата, зберігала наш добрий дух, віру в щасливий день, блакить тихого неба».



1-ша учениця.

Вчувається, що плаче у саду

Мурована стара криничка.

Я подумки до неї знов іду.

Води черпнула, умиваю личко.

Вона в посуху напувала всіх,

Водицю всю до краплі віддавала!

Закинули, забули... Чи не гріх?!

Вона ж людей від смерті рятувала!

2-га учениця.

Пекучий день, щебечуть птиці,

Де яворів шумлять ряди.

Я із прозорої криниці

Нап'юсь солодкої води.

3-тя учениця.

Я все люблю в своїм краю:

Криницю, звідки воду п'ю,

І повні гомону ліси —

То дзвони срібної роси.

4-та учениця.

Криниця на дорозі край села

І журавель, похилений над нею.

Куди б мене дорога не вела —

Я буду завжди з рідною землею.

(Пісня «Криничний журавель».)

5-та учениця (читає вірш Й. Курлат «Крини­ця».)

Хай кожному нині присниться

Прозора, немов льодок,

Це слово співуче — криниця,

Дзвінкої води холодок.
Скуштуйте — і знову поманить,

До себе вона позве:

Хто пив її, той-таки, мабуть,

Сто літ молодим проживе.


В бджолинім настоянім гулі,

Де радість, а зовсім не зло,

Пив спрагло у липні минулім,

Отам біля верб, за селом.


Опеньки в беретах казкових,

Птахів заплелися сліди...

Поїдьте ж бо обов'язково,

Скуштуйте з криниці води!



1-й учень. Кажуть люди: скільки криниць на землі, стільки зірок на небі. І якщо вам доводило­ся бачити, як падає додолу небесниця, знайте: то десь замулилося джерело. Отже, дорогі друзі, щоб не згасали зірки, оберігайте живі батьківські кри­ниці.

Бережімо наші животоки, нашу землю, наші джерела, бо саме вони нам дали силу жити, люби­ти, вірити.



(Звучить пісня «Дзвони батькових криниць». Слова О. Богачук, музика В. Лелеки.)

Край дороги батькова криниця,

Батькова джерельна глибина.

Чую, як водиченька-водиця

Дзвонить із невидимого дна.

Приспів:

Сплять натомлені тривоги,

Згасли проліски зірниць,

Дзвонять дзвони край дороги,

Дзвони батькових криниць.
Край дороги батькова криниця,

В'ється над криницею пташа.



Чи води схотілося напиться?

Чи то, може, батькова душа? Приспів.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка