Виховання у гуртківців загальнолюдських цінностей один із головних аспектів розвитку особистості



Сторінка1/3
Дата конвертації11.09.2017
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3


ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ
ДОЛИНСЬКОГО РАЙОНУ

Семінар- практикум на тему:


«Виховання у гуртківців

загальнолюдських цінностей –

один із головних аспектів розвитку особистості»

Підготувала:

методист ЦДЮТ

Гангур В.В.

М. Долинська

11 жовтня 2012 року



Мета: ознайомити учасників семінару з сучасним змістом виховання,

виробити цілісну модель виховної системи на основі національних та

загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей

виховних систем у закладі,

актуалізувати понятійний апарат педагогів, теоретичні та практичні знання з

даної проблеми,

cтимулювати прагнення керівників гуртків до пошуку, творчості,

cтворити умови для обміну досвідом, педагогічних знахідок.



Етапи роботи:
І. Основні орієнтири виховання
ІІ. Модель виховної системи
ІІІ. Гуманістична позиція педагога
ІV. Взаємодія педагога з дитиною

Керівники гуртків на вході отримують половинку осіннього листочка. Кожен учасник обирає половинку листочка, що пронумеровані (на кожній половинці одного листочка стоять однакові цифри, але половинки перемішані) .

Хід заходу

Доброго дня, шановні колеги! Я рада вітати Вас в стінах нашого закладу. Сьогодні у нас дуже важливий захід. Це - семінар-практикум на тему: «Виховання у гуртківців загальнолюдських цінностей – один із головних аспектів розвитку особистості».

Загальнолюдські цінності – це такі внутрішньо-особистісні установки, реалізація яких дає змогу формувати людське в людині скрізь, де особистість присутня як духовна чи суспільна істота. Значною проблемою сучасності є духовне спустошення, байдужість, брак любові, відсутність мрій і планів на майбутнє, марнування часу, безсоромне споживацтво. А людина, котра зруйнована зсередини, руйнує і світ. Криза особистості зумовлює політичну, екологічну, економічну й інші кризи суспільства, робить її тотальною.

Очевидними стали нині деформація світоглядних уявлень, стрімке зниження духовних орієнтирів. Унаслідок цього вічна думка – бути чи мати – вирішується на користь мати, часто будь-якою ціною, за рахунок утрати совісті, честі, гідності, порядності, навіть скоєння злочину. Тому у педагога виникла актуальна проблема - виховання здорової, відкритої для інновацій і водночас високодуховної, моральної особистості.

Проблема людини була актуальною ще за часів Київської Русі. У давньому епосі наголошується на загальнолюдських цінностях, основою яких є любов до вітчизни й захист людської гідності («Слово о полку Ігореві», «Повість минулих літ»). Процес вироблення загальнолюдських цінностей знайшов відокремлення у статутах Володимира Святославовича, Ярослава Володимировича, у «Повчанні дітям» Володимира Мономаха. Виховання й навчання в братських школах України також було пронизане загальнолюдськими ідеями (М.Смотрицький, С.Полоцький, Ф.Прокопович, П.Беринда).

Рішуче обстоював ідеї гуманізму, народності, добра Г.Сковорода. Знамениту настанову “Пізнати самого себе”, висунуту давньогрецькими філософами ще за п’ятсот років до нашої ери, він підніс і розвину далі. Пізнати себе людині потрібно для того, щоб виявити свої здібності, закладені природою, усвідомити власні фізичні й розумові можливості. Це дасть змогу обрати «сродну працю» і трудитися, щоб не лише забезпечити свої духовні й тілесні потреби, а й принести користь суспільству.

Сучасні науковці і практики (Є.Пасічник, Г.Токмань, Б.Стапанишин, Л.Скуратівський, І. Кон, Д. Бех, О.Слоньовська, О.Куцевол, А. Фасоля) сходяться на думці, що нині визначальними психолого-педагогічними особливостями занять мають бути:


  • діяльність і спілкування, що ґрунтуються на глибокому розумінні педагогом місця й ролі вихованця в розвитку його особистості на кожному віковому етапі;

  • проектування й реалізація найважливіших компонентів організованого педагогічного процесу (цілі, завдання, засоби, форми взаємодії педагога і дитини) чітка підпорядкованість його самовираженню, самоствердженню, самоактуалізації вихованця, тобто поступальному рухові особистості вгору сходинками самореалізації.

Також особистісно-зорієнтоване навчання як нова парадигма освіти покликане самим життям. Чому саме воно? З концепції загальної середньої освіти (11-річні школа) випливає, що основними недоліками сучасної школи є:

  • не сформованість в учнів достатньої життєвої компетентності;

  • невміння використовувати здобуті знання на практиці, зокрема під час нестандартних ситуацій;

  • неврахування індивідуальних особливостей школяра, його життєвих планів.

В. Сухомлинський сказав, що музичне виховання – це не виховання музиканта, а виховання людини. Слухаючи музику, учні прилучаються до світу мистецтва. Хороша музика спонукає не лише слухати, а й чути, а головне – відчувати, думати, розмірковувати, співпереживати.

Тому слід пропонувати своїм вихованцям на заняттях виконувати практичну роботу слухаючи різні музичні твори або використовувати музику як фон.

Також доречно використовувати на заняттях елементи народознавства. Не може бути повноцінною людиною той, хто не знає національних звичаїв, традицій, адже національне є частиною загальнолюдського.

Пропоную перейти до практичної частини нашого семінару. Розпочнемо її вправою «Листопад побажань»



Вправа «Листопад побажань»
Шановні керівники гуртків! Квитком на наше дійство ви отримали половинку осіннього листочка. Напишіть на ньому побажання-стимулювання до активної співпраці на семінарі умовному колезі.
Кожний учасник пише побажання -стимулювання до активної співпраці педагогу, ім’я якого йому поки що невідоме. Коли всі учасники справилися із завданням, ведучий просить знайти людину, у якої половинка листочка з такою ж цифрою. Люди утворюють пари, обмінюються побажаннями, прикріплюють їх на дереві. Формуються 3 робочі групи за кольорами листочків.

Позитивна мотивація
Пропоную вирушати у подорож виховними просторами . Але ми стоїмо на Методичному перехресті. В яку сторону розпочнемо шлях?
Для того щоб потрапити куди потрібно, треба чітко знати, куди хочеш потрапити.
Тож метою нашого заходу є ознайомити учасників семінару з сучасним змістом виховання, виробити цілісну модель виховної системи на основі національних та загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у нашому закладі, актуалізувати понятійний апарат педагогів, теоретичні та практичні знання з даної проблеми. Стимулювати прагнення керівників гурків до пошуку, творчості. Створити умови для обміну досвідом, педагогічних знахідок.
Вправа «Валіза очікувань»

А зараз шановні учасники визначте свої очікування.


Будь – яка подорож починається зі збору речей. У цю валізу ( на дошці прикріплено намальовану валізу) візьмемо усе необхідне для подорожі: знання, кмітливість, професійні навички та вміння. Пропоную вам взяти капелюшок, який найбільше до вподоби. (Роздаю керівникам гуртків різнокольорові картки у формі капелюшків.)
Запишіть на картках-капелюшках свої очікування щодо семінару. (Керівники гуртків записюють свої очікування, озвучують їх та прикріпляють до валізи.)

Тим часом проводиться тест «Який капелюшок ви обрали»

Доречі,

• володарі білих капелюшків! Ви станете великими людьми. Факти, цифри, вчасна здача звітів для вас — найголовніше!


• володарі чорних капелюшків! Ви завжди будете виділятися з натовпу. Усе піддавати сумніву й критиці, звичайно, крім вказівок нашого директора — сенс вашого життя.
• володарі синіх капелюшків — справжні філософи. Ви йтимете лише вам відомими шляхами, не відступаючи від мети, не поспішаючи, але й не зупиняючись, ви можете обґрунтувати будь-який наказ директора ЦДЮТ.
• володарі червоних капелюшків живуть керуючись емоціями. Для вас навколишній світ — загадка. Та і самі ви – загадка, яку навіть самі не можете відгадати . Але є людина, яка вас розкусила. Хто це? Розгадайте!

І етап: «Основні орієнтири виховання»


Я зрозуміла з очікувань наших керівників гуртків, що розпочинати треба з орієнтирів, які направляють усю виховну роботу навчального закладу. Адже сучасний зміст виховання в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загально визначеними цінностями і якостями. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.


Вправа «Конструктор основних орієнтирів виховання»

Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.



Кожна група отримує картку, де вказані основні виховні орієнтири:


- Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави
- Ціннісне ставлення до людей
- Ціннісне ставлення до природи
- Ціннісне ставлення до мистецтва
- Ціннісне ставлення до праці
- Ціннісне ставлення до себе,
в якій необхідно продовжити думку:


Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави

виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.


Ціннісне ставлення до людей

виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості.

Ціннісне ставлення до природи

формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві.

Ціннісне ставлення до мистецтва

Формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язанихз мистецтвом.

Ціннісне ставлення до праці

спрямоване на формування у дитини розуміння особистої значущості праці як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

Ціннісне ставлення до себе

передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.

ІІ етап «Модель національного виховання»

Вправа «Вітрильник «Виховна модель школи»
Володіючи такими ґрунтовними знаннями змісту програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11кл.ЗНЗ України» та програми «Ключі до успіху. Основні орієнтири виховання гуртківців ЦДЮТ» можна приступати до їх практичного втілення. Тож пропоную створити модель життєдіяльності групи в режимі сучасного національного виховання.
Уявіть, що корабель – це ваша модель , на кораблі ви і ваша команда; вітрильник – це ідея, напрями вашої діяльності, хвилі, хмари – проблеми, які вам заважають на шляху, сонце – це те позитивне, що веде корабель уперед і т.д. Можна додавати свої елементи, символи до схеми.
Презентація моделей.

І ми продовжуємо нашу подорож у ІІІ напрямку



ІІІ напрям «Гуманістична позиція педагога»


Одна із стратегічних позицій розвитку виховання — пріоритет суб'єкт-суб'єктних відносин у системі «педагог-вихованець». Фундаментом такої взаємодії є гуманістична позиція педагога, яка передбачає глибокі знання про дитину, закономірності її розвитку. Сучасний керівник гуртка не стільки оцінює, скільки визначає та плекає природу дитини, дбає про створення розвивального освітнього простору, про формування в дитини загальнолюдських цінностей.

Сучасній школі потрібен новий тип педагога, який би інакше визначав пріоритетні напрями своєї роботи, зосереджував увагу на головній спрямованості педагогічної професії — бути вихователем дитини в широкому розумінні цього слова.


Ще з часів М. В. Ломоносова учитель з учнями повинен був іти до предмета, а не з предметом — до учнів. У цьому гуманістична спрямованість особистості педагога, у цьому його пріоритетна педагогічна позиція. Вихованець бере участь у вихованні разом зі своїм педагогом.

Вправа «Гуманно зорієнтований педагог»

(Керівники гуртків отримують фрагменти речень, які харектеризують педагога. Серед фрагментів є ті, які мають негативне значення.)
Ви отримали фрагменти речень. Продовжте мою думку. Будьте уважні!

«Гуманно зорієнтований педагог, керівник гуртка:…


любить дітей;
відкритий, доступний для кожної дитини;
надає можливість ділитися своїми думками, почуттями;
відвертий у своїх поглядах;
демонструє дітям довіру до них;
не принижує їхньої гідності;
розуміє і відчуває внутрішній світ кожної дитини;
цікавиться життям дитини;
надає реальну допомогу та забезпечує педагогічну підтримку;
підтримує, розвиває й стимулює природний потенціал дитини;
справедливий, гуманний, чуйний;
не байдужий до дитячих проблем;
визнає унікальність і неповторність кожної особистості, не порівнює дітей;
спирається на сильні, позитивні якості особистості дитини;
у навчально-виховній практиці акцент робить не на знання, уміння, навички дітей, а на загальнолюдські цінності (милосердя, доброту, чуйність, працелюбність та ін. );
надає дитині право на помилку.

ІV напрям «Взаємодія педагога з дитиною»


Так, педагогічне спілкування й педагогічна взаємодія, маючи єдину соціальну природу, усе ж суттєво відрізняються одне від одного. Так, педагогічна взаємодія — це обмін інформацією, сприйняттями, діями, враженнями тощо; педагогічна співпраця — це спільна праця або діяльність учасників навчально-виховного процесу, що мають в основі взаємодію
Той факт, що навчально-виховний процес не завжди досягає необхідних результатів, пояснюється не стільки відсутністю мотивів до навчання у вихованців, скільки недостатньою підготовленістю дітей і керівників гуртків до організації педагогічної взаємодії учасників навчально-виховного процесу. Ось чому так важливо знати усі моделі взаємодії педагога з дитиною.
Вправа «Театральне дійство»


Кожна група отримує педагогічну ситуацію і завдання інсценізувати її. Інші групи визначають модель взаємодії, спираючись на інформаційний блок.

Опрацювання інформаційного блоку


I. Модель «невтручання» в життя дитини
Характерними особливостями такої моделі є холодне спостереження, навмисне неприйняття дитини з боку дорослих. Погляд на неї як на тягар, перешкоду у вирішенні особистих проблем. «Нічого, сам (сама) справиться», «Я хочу, щоб ти мені не заважав».
Тактика взаємодії дорослого — «мирне співіснування», «поруч, але не разом». Наслідком такого підходу до дитини є розрив емоційних зв'язків дорослого з дитиною, що веде до ранньої самотності, незалежності, холодності в спілкуванні.


II. Навчально-дисциплінарна модель взаємодії
Ця модель складалася протягом тривалого періоду. Характерними особливостями такої взаємодії є надання дітям знань, умінь, навичок. «Виконуй за зразком — роби, як я!». Педагог найчастіше застосовує настанови, роз'яснення, заборону, вимогу, погрозу, нотацію, окрик. Особистісна позиція педагога — задовольняти вимоги керівництва, підкорити можливості дитини програмовим вимогам. Для такої моделі педагогічної взаємодії характерні суб'єкт-об'єктні зв'язки. Взаємовідносини, побудовані на таких зв'язках, називають авторитарними (головною діючою особою є лише особистість педагога, дитина в цьому випадку пасивна).


III. Особистісно -орієнтована модель взаємодії
Найбільш бажана для повноцінної співпраці педагога з дітьми. Дитина відчуває себе емоційно захищеною, бо педагог ставиться до неї як до рівноправного партнера. Для такої моделі характерні суб'єкт-суб'єктні зв'язки, коли і дорослий, і дитина рівною мірою є суб'єктами взаємодії.

Педагогічні ситуації:



    • Вихованці збиралися втікти з другої частини заняття, причо­му керівник гуртка почув про цей намір під час перерви. До того ж діти висловлювали негативні думки щодо нього. Керівник гуртка попросив дітей зайти до кабінету, і сказав, що він обізнаний щодо їхньої підготовки прогулу заняття, що його хвилює їхня думка про нього, але він не збираєть­ся мститися, а хоче розібратися, чому так сталося. Дуже хоче вислухати дітей, але просить і їх вислухати
      його.

    • Розпочалося заняття. Як завжди, керівник гуртка оголосив тему та мету заняття, потім розочав пояснювати новий матеріал. Тут один хлопчик, попросився вийти до туалету, пояснивши, що на перерві він не встиг. Керівник гуртка, звичайно, дозволив вийти. Пройшов деякий час. Тут повертається цей хлопчик і з сильним ударом ноги відкриває двері, заходить і сідає на своє місце. Керівник гуртка розлюченим голосом просив його вийти за двері. І сказав щоб без директора він не повертався. Хлопець виходити не хотів і почав плакати, просити, обіцяв, що він так більше не буде... Проте керівник гуртка продовжував кричати та погрожувати.

    • На прохання заступника з навчально-виховної роботи керівник гуртка замінює хворого педагога. По­чалося заняття. Група зацікавлено слухає розповідь. Дівчинка підняла руку і попросила керівника гуртка пояснити якесь поняття. Керівник гуртка попросив не заважати і сказав: «Все що вам треба знати я повідомлю пізніше, не спіши.» Під час виконання практичної роботи хлопчик підняв руку і попросив допомогти, проте керівник гуртка невдоволено вигукнув: «Ти мене уважно слухав? Я все розповіла. Згадуй мої слова і не заважай мені! Працюй самостійно.»

І завершуючи роботу у цьому напрямку, хочу щоб ви пригадали гіркий присмак червоної калини. Так і наші вихованці інколи бувають «дуже гіркими», але кожен з них має серце. Бо ж: «кожна дитина - божий шедевр, і ми не в праві його судити».


Висновки
У наш складний та змінний час інколи хочеться просто душевного тепла.
Метелик – символ душі. У Давній Греції Психея, богиня, яка була втіленням душі, зображувалася у вигляді метелика або чарівної істоти з крильцями метелика.

Для ацтеків метелик був символом бога Тлалока. Тлалок — бог води. Ацтеки вважали, що тільки сині метелики мали доступ до небесних володінь і могли сповіщати Тлалока про необхідність життєдайних дощів на землі.


Для тих, хто отримав метелика синього кольору, він гарантує життєлюбство.
У Японії метелик — символ щастя. У кожній японській оселі має бути зображення метелика. Коли до помешкання залітає метелик, його мешканці страшенно радіють. Адже це означає, що родині невдовзі пощастить.
Ті, хто отримав метелик зеленого кольору, будуть відчувати себе щасливими.
Північноамериканські індіанці черокі вірили, що метелики — це духи вогню, які народжуються в полум'ї і йдуть у полум'я.
Якщо ваш вибір — червоний метелик, на вас очікують нові почуття та враження.
У Китаї одним із найулюбленіших танців є «Танець метеликів». Китайці вірять, що саме метелики приносять людям гарні сни.
Якщо у вас жовтий метелик, очікуйте здійснення хоча б одного завітного бажання.

Притча «Урок від метелика»
Один раз у коконі з'явилася маленька щілина. Людина, яка випадково проходила повз, досить довгий час стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вилізти метелик. Пройшло багато часу, метелик начебто покинув свої зусилля, а щілина залишалася усе такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що сил у нього більше не залишилося.
Тоді людина вирішила допомогти метелику, і взявши ножа, розрізала кокон.

Метелик у той же час вийшов з нього, але його тільце було слабке та немічне, а крила були прозорими й ледь рухалися.


Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться й зміцніють, і він полетить. Але цього не сталося!
Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг літати.
А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не зрозуміла того, що зусилля, які необхідно докласти, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові, щоб рідина з тіла перейшла в крила й щоб він зміг літати. Життя змушувало метелика із зусиллями залишати оболонку, щоб надалі він міг рости й розвиватися.

Наш семінар- практикум завершено. Насамкінець, хочу виразити усім учасникам вдячність за активну співпрацю, цікаві креативні думки та ідеї, чудову творчу атмосферу.


Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби нам дозволено було б жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи не змогли б літати.


Я просив сил...
А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.
Я просив мудрості...
А життя дало мені проблеми для вирішення.
Я просив багатства...
А життя дало мені мозок і мускули, щоб я міг працювати.
Я просив можливість літати...
А життя дало мені перешкоди, щоб я їх переборював.
Я просив любові...
А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їхніх проблемах.
Я просив благ...
А життя дало мені можливості.
Я не отримав нічого з того, про що просив.
Але я одержав усе, що мені було потрібно

Виховання загальнолюдських цінностей на основі гуманізації навчально-виховного процесу


Заклади освіти були і завжди залишаються центром виховання в маленькій людині майбутнього громадянина дзеркальної чистоти, високої духовності, доброти і чуйності, радості пізнання, доброзичливості і людяності.


Бути людиною... Згадуючи своє дитинство, спостерігаючи за дітьми протягом багатьох років, доводилось не раз чути , коли маленькі діти, граючись, говорять один одному: "Будь людиною!" Скажи щось чи зроби щось. І не як-небудь, а зроби найкраще. Отже, бути людиною, причому справжньою людиною, - означає бути найкращим.
Добре було б, коли поряд було б тільки те, до чого і до кого ми повинні прагнути, рівнятись. Але життя є життя. Особливо в сучасний період, коли життя є досить важким для батьків, дітей. В житті все інакше.

Всі негаразди суспільства відбиваються на підростаючому поколінні, яке бачить розвал економіки, невиконання Конституційних норм, особливо про безкоштовність навчання, насильство на екранах телевізорів і т.д.


Важко працювати педагогу. А ми ж формуємо майбутнє України, виховуємо людей, до чиїх рук потрапить держава в наступні роки. Тому вчитель, справжній учитель, який у школу прийшов за покликом серця, залишається учителем і сьогодні, коли школа переживає труднощі, працює з дітьми, виховує їх, вміло підходить до реалізації принципу гуманізації навчально-виховного процесу.
Гуманізація навчання і виховання. Проблема гуманізації людських відносин завжди була актуальною. Думаю, що не помилюсь, коли скажу, що на сьогодні вирішення цієї проблеми потребує особливої уваги, бо оточуюче середовище не сприяє формуванню у дітей рис гуманності. Тому саме школа має бути джерелом поповнення браку гуманізму в багатьох сім'ях та в навколишньому середовищі.
Оскільки гуманізація - процес тривалий, цілісний, його ефективність залежить від того, на скільки вдало, правильно, чітко буде спланована робота школи по вирішенню поставленої мети. Скажу відразу - не все так гладко виходить, як хотілось би.
В першу чергу потрібно мати відповідний учительський колектив, колектив однодумців, ентузіастів, наставників, які вміло могли б вести за собою дітей, навчати і виховувати їх. Таким і є наш колектив.
По друге: ми чітко повинні знати, чого мусимо досягти. Особлива роль у цьому процесі належить, звичайно, дирекції школи. Якщо директор і його заступники спільно вирішують питання шкільного життя, вміють прислухатись до порад одне одного, членів колективу, об'єктивно оцінюють думку кожного, тоді і розпочата справа досягне певних результатів.
По третє: виховуючи в дитині людину на гуманних засадах, ми вирішуємо проблему, над якою працює районний відділ освіти: особистісно зорієнтований підхід до навчання та виховання учнів... і всіх його принципів:
принципу неповторності дитини,
визнання відсутності нездібних дітей,
урахування нерівності розумових здібностей дітей,
принципу індивідуалізації навчально-виховного процесу,
врахування індивідуальних особливостей дитини,
визнання кожного учня особистістю,
принципу навчання через подолання труднощів,
принципу обов'язковості самостійної розумової праці у процесі навчання,
принципу людяності, тактовності і чуйності по відношенню до дитини,
розуміння оцінки, як інструмента виховання,
залежності розвитку особистості учня від особистості вчителя і ін.
Дотримуючись в своїй роботі виконання всіх цих принципів, ми ставимо в першу чергу декілька вимог до вчителя, які висуває В.О.Сухомлинський.
Вимога 1. Любов до власної справи.
В.О.Сухомлинський пише: "Щоб знайти у кожному учневі найсильнішу його сторону, відкрити в ньому золоту жилку, всі вчителі повинні бути людьми, пристрасно закоханими в свою працю, що вміють запалити вогник такої самої любові у своїх вихованців." ("Суспільство і вчитель", Вибрані твори Т.5, С.115).
Вимога 2. Вимога високої кваліфікації.
"Чим більше знає вчитель, чим частіше й успішніше відкриває він перед учнями горизонт науки, тим більшу допитливість і жадобу до знань виявляють учні..." ("Павлиська середня школа" , Вибрані твори Т.4, С.56).
Вимога 3. Вимога високих моральних якостей.
Вимога 4. Вимога творчого підходу вчителя до навчання і виховання.
З метою забезпечення дотримання цих вимог з вчителями школи ми проводимо педагогічні читання, де знайомимося зі спадщиною видатного педагога В.О.Сухомлинського.
Аналізуючи педагогічну спадщину великого педагога, можна стверджувати, що вже в 60-тих роках він будував свою діяльність на демократизації системи освіти та гуманізації виховання особистості. Він був глибоко переконаний, що реалізація ідеї гуманізації і демократизації навчання і виховання не можлива без орієнтації всього педагогічного процесу на пріоритетний розвиток в учнів загальнолюдських норм життєдіяльності. У своїх працях Василь Олександрович створив такі високі загальнолюдські норми життєдіяльності, як Вітчизна, праця, діти, материнство, родина, цінність, Земля, культура, людська гідність, мир, сумління, справедливість і т. ін.
Виховання на основі пріоритету загальнолюдських цінностей у педагогічній діяльності В.О.Сухомлинського - це основа розробленої ним концепції гуманної педагогіки. У своїх працях Василь Олександрович дає відповіді на питання про значення та зміст загальнолюдських норм життєдіяльності. Він вважав, що людину слід навчати і виховувати тільки гуманною, у дусі загальнолюдських норм. Він ставив людину на перше місце і виховання в ній всього людяного поклав в основу гуманної педагогіки. Він вважав людину найпрекраснішою істотою. Демократична і гуманістична основа в його педагогічній спадщині ґрунтується на положенні про особливу і безумовну самоцінність людини, її власну людську гідність.

10 лютого 2012 року на базі Добровеличківського ЦДЮТ відбувся семінар-практикум керівників гуртків позашкільних навчальних закладів з теми: "Педагогічний досвід – джерело творчості та професіоналізму". Під час семінару були розглянуті такі питання:  «Активізація форм і методів роботи гуртків по розвитку творчих здібностей дітей» (Давиденко О.П.), «Естетичне виховання гуртківців засобами народного мистецтва» (Ковалюк О.В.). Проведено два відкритих заняття з тем: «Використання методів диференціації та індивідуалізації в гуртках декоративно–прикладного мистецтва. Виготовлення сувенірів із солоного тіста до Дня закоханих» (Соловйова С.І.), «Використання великого розмаїття танцювальної і музичної творчості на заняттях з хореографії» (Думенко Н.В.) та масовий захід до Дня закоханих  «Мелодія двох сердець».

                 «Компетентнісний підхід до створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей вихованців, задоволення їх інтересів та потреб, розвитку навчально-пізнавальної активності і творчої самостійності».                   


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка