Відповідальність за порушення земельного законодавства



Скачати 186.87 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір186.87 Kb.
Тема: Відповідальність за порушення земельного законодавства.


1. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.



2. Земельні правопорушення як підстава юридичної відповідальності.

3. Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.

4. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства.

5. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за земельні правопорушення.

6. Самовільно зайняті земельні ділянки та їх повернення.

1. Юридична відповідальність нерозривно пов’язана з державою, нормами права, обов’язками і протиправними діями громадян та їх об’єднань і юридичних осіб. Держава покладає юридичну відпові­дальність на суб’єктів права незалежно від їх волі й бажання. Тому ця відповідальність має державно-примусовий характер. Цим вона відрізняється від соціальної відповідальності. Основна риса юри­дичної відповідальності — штрафне, каральне призначення. При цьому кара — це не самоціль, а засіб перевиховання правопоруш­ника. Поряд з каральною юридична відповідальність виконує правовідновну функцію. Вона сприяє відновленню суб’єктивних прав особи чи законних інтересів держави.



Будь-яка форма юридичної відповідальності застосовується за вчинення відповідного правопорушення:

дисциплінарного або ад­міністративного проступку,

кримінального злочину, цивільно-пра­вового порушення.

Земельне правопорушення — це суспільне шкідлива винна дія чи бездіяльність, що суперечить нормам зе­мельного права. Земельні правопорушення являють собою негатив­ні соціальні явища, оскільки зазіхають на земельний лад і правопо­рядок, покликаний забезпечувати раціональне використання й охо­рону земель та захист осіб, які використовують земельні ділянки. Причинами правопорушень у галузі земельного права нерідко є не­доліки правового регулювання земельних відносин, відсутність на­лежного обліку кількості та якості земель, контролю за станом ви­користання земельного фонду, недостатня поінформованість насе­лення щодо земельного законодавства тощо.

Суб’єктами земельних порушень можуть бути як окремі грома­дяни та посадові особи, так і працівники підприємств, установ, ор­ганізацій. Правопорушниками можуть бути й державні органи, що незаконно розпоряджаються земельним фондом чи допускають ін­ші порушення норм земельного права. Суб’єкти земельних право­порушень — фізичні та юридичні особи — не обов’язково є земле­користувачами чи суб’єктами земельних відносин. Земельні право­порушення можуть вчиняти, наприклад, проектні організації, які розробляють проекти землеустрою, будівництва підприємств, забу­дови населених пунктів тощо.



Об’єктами земельних правопорушень можуть бути порушення права державної, колективної та приватної власності на землю, іс­нуючий порядок землекористування й охорони земель, права й ін­тереси окремих громадян, підприємств, установ та організацій. Та­ким чином, узагальненим об’єктом земельних правопорушень є зе­мельний лад, встановлений чинним законодавством.

Змістом земельних правопорушень є дії (чи бездіяльність), що суперечать вимогам норм земельного права. Вони за своєю приро­дою є суспільне шкідливими і виступають у формі винних дій чи бездіяльності.
2. Земельне правопорушення є підставою земельно-правової від­повідальності, тобто застосування передбачених нормами права санкцій, які дістають вияв у таких способах впливу на правопоруш­ників, що можуть бути застосовані лише до суб’єктів земельних правовідносин. Вони можуть застосовуватися до розпорядників зе­мельного фонду, власників землі і землекористувачів. У цьому по­лягає специфіка земельно-правової відповідальності.

Згідно статті 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок

Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Однак земельне право не містить усього арсеналу правових санкцій, розрахованих на всебічний вплив на суб’єктів земельних правопорушень. Тому для боротьби з ними застосовуються санкції різних галузей права. Проте для цього необхідно, щоб порушення земельного законодавства було одночасно і порушенням правових норм відповідної галузі права. У правовій літературі досить поши­реним є погляд, відповідно до якого земельне правопорушення може бути підставою для застосування заходів кримінальної, ци­вільно-правової, адміністративної чи дисциплінарної відповідаль­ності, якщо воно одночасно є кримінальним злочином, цивільно-правовим порушенням, адміністративним або дисциплінарним проступком.

Функції, пов’язані з виявленням та фіксуванням земельних пра­вопорушень, покладені на державні контрольно-наглядові органи, місцеві ради, державних інспекторів відповідних державних інспек­цій. Правові санкції застосовуються судовими органами, адмініс­тративними комісіями виконкомів сільських, селищних, міських рад та іншими компетентними органами. Правопорушення вказує на момент виникнення юридичної відповідальності, породжує пев­ні правовідносини і відповідний обов’язок особи, яка його вчини­ла. Земельні правопорушення можуть вчинятися державними орга­нами, посадовими особами, підприємствами і громадянами. Ка­ральні санкції накладаються на них у певній процесуальній формі, яка може бути судовою або адміністративною.

Законодавчою підставою застосування цивільно-правової відпо­відальності за порушення земельного законодавства є ст. 211 ЗК.

Статті 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства

1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

2. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

3. Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юри­дичної відповідальності за земельні правопорушення і має караль­ний характер. Вона настає за вчинення злочину, яким визнається винне суспільне небезпечне діяння, заборонене КК, під загрозою покарання. Кримінальній відповідальності за порушення земель­ного законодавства притаманні такі ознаки: виключно особистий характер, особливий порядок притягнення особи до цього виду від­повідальності, обмеженість підстав її виникнення.



Чинний КК передбачає покарання за такі злочини у сфері земель­но-правових відносин: приховування або перекручення відомостей про екологічний стан чи захворюваність населення (ст. 238); забруд­нення або псування земель (ст. 239); Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст. 239-1.); Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (ст 239-2); порушення правил охорони надр (ст. 240); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253); безгосподарське використання земель (ст. 254) тощо.

На думку Б. В. Єрофеєва, усі склади злочинів, пов’язаних із зе­мельними відносинами, можуть бути поділені на два види:

1) спе­ціальні злочини, об’єктом яких є безпосередньо земельні відносини;

2) загальні, об’єктом яких поряд з іншими суспільними відно­синами можуть бути й земельні відносини.

За іншою підставою класифікації зазначені злочини можна по­ділити на чотири групи:

1) злочини, що мають екологічний харак­тер;

2) злочини економічного характеру;

3) злочини, які посягають на землю як на об’єкт державного управління;

4) злочини, які ма­ють безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі.



Об’єктом злочину, що має екологічний характер є земля як об’єкт екосистеми (спеціальні склади — забруднення або псування земель (ст. 239 КК); порушення правил охорони надр (ст. 240); без­господарське використання земель (ст. 254); загальні склади — по­рушення правил екологічної безпеки (ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237); при­ховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253) тощо.



Об’єктом злочину економічного характеру є земля як майновий об’єкт (загальні склади — умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194); необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196) тощо.

Спеціальні склади злочинів, що посягають на землю як на об’єкт державного управління, були передбачені лише у поперед­ньому кримінальному законодавстві (ст. 197-1 КК— само­вільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво). Зазначений склад правопорушення був декриміналізований. Нині за самовіль­не зайняття земельної ділянки передбачена лише адміністративна відповідальність за ст. 53-1 КпАП України загальні склади — са­моправство (ст. 356), посадові злочини, об’єктами яких є встанов­лений порядок використання й охорони земель, право власності та інші права осіб на землю.

До злочинів, що мають безпосереднє відношення до того, що вирощується на землі; належать знищення або пошкодження лісо­вих масивів (ст. 245), незаконна порубка лісу (ст. 246), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247).





Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності за земельні правопорушення. Вона та­кож має каральний характер. Основний вид адміністративного стягнення — адміністративний штраф, що накладається у встанов­леному порядку державними органами й органами місцевого са­моврядування.

Адміністративна відповідальність застосовується за адміністра­тивні правопорушення. Згідно зі ст. 9 КпАП адміністративним пра­вопорушенням визнається протиправна, винна (умисна чи необе­режна) дія або бездіяльність, що посягає на державний чи суспіль­ний порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміні­стративну відповідальність.

Відповідно до ст. 213 КпАП справи про адміністративні право­порушення розглядаються такими державними органами: адміні­стративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, се­лищних, міських рад, виконавчими комітетами сільських, селищ­них, міських рад, місцевими судами (суддями місцевих судів), ор­ганами внутрішніх справ, органами державних інспекцій і іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те чинним адміністративним законодавством. Зокрема, згідно зі ст. 238-1 КпАП органи земельних ресурсів розглядають справи про адміні­стративні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодав­ства в галузі використання й охорони земель та регулювання зе­мельних відносин. Зокрема, предметом їх розгляду є: пошкоджен­ня і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення правил використання земель (ст. 53); самовільне зай­няття земельної ділянки (ст. 53-1); приховування чи перекручення даних земельного кадастру (ст. 53-2); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54); самовільне відхилен­ня від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55); знищення межових знаків (ст. 56); невиконання законних розпо­ряджень або приписів посадових осіб органів земельних ресурсів (ст. 188-5). Відповідно до ст. 242-1 КпАП органи спеціально упов­новаженого центрального органу виконавчої влади у галузі еколо­гії та природних ресурсів України вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52—55, 57-74 КпАП.

У ст. 54 КпАП містяться три склади адміністративних правопо­рушень:

1) несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель об’єк­тивна сторона — бездіяльність, тобто неповернення тимчасово зай­маних земель протягом терміну, на який вони були надані, якщо цей термін не було продовжено у встановленому порядку);

2) невиконання обов'язків щодо приведення тимчасово займа­них земель у стан, придатний для використання останніх за їх призначенням, що дістає вияв у бездіяльності, тобто невиконанні дій, передбачених законом, договором, рішенням про надання зе­мель у користування;

3) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родю­чого шару ґрунту, що також дістає вияв у невиконанні дій, перед­бачених законом, договором, рішенням про надання землі у ко­ристування.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 166 ЗК землі, які заз­нали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і мате­ринських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших ро­біт, підлягають рекультивації. А вона повинна бути спрямована й на відновлення ґрунтового покриву. За загальним правилом згідно з ч. 2 ст. 168 ЗК власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною зе­мель.

4. Відповідальність у цивільному праві має всі ознаки юридичної від­повідальності. Однак їй притаманні деякі особливості, обумовлені специфікою предмета цивільно-правового регулювання. Такими особливостями є:

1) майновий характер застосовуваних до правопорушника захо­дів;

2) настання внаслідок застосування відповідних санкцій неви­гідних для правопорушника майнових наслідків;

3) спрямованість майнових санкцій на задоволення інтересів потерпілої сторони на відміну від заходів майнового характеру, застосовуваних у кримі­нальному та адміністративному праві, що передбачають задоволен­ня інтересів держави;

4) відповідність розміру цивільно-правової відповідальності розміру збитків потерпілого;

5) майнове відшкоду­вання моральної шкоди.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність являє собою фор­му державного примусу, що полягає у стягненні на користь потерпі­лого майнових санкцій і накладенні на правопорушника невигідних майнових наслідків, спрямованих на відновлення порушеної сфери май­нових відносин. Ця відповідальність, у тому числі й у сфері земель­них правопорушень, виконує компенсаційно-відновну, організа­ційно-стимулюючу, запобіжно-превентивну та каральне-штрафну функції.



Під майновою відповідальністю за порушення земельного зако­нодавства маються на увазі несприятливі наслідки майнового характеру. Цей вид відповідальності не треба сплутувати з матеріаль­ною відповідальністю, яка є категорією трудового права. Вона пе­редбачена для зайнятих трудовою діяльністю осіб, які заподіяли шкоду неналежним виконанням своїх трудових обов’язків. Матері­альну відповідальність за порушення земельного правопорядку не треба відносити до цивільно-правової, оскільки положення ст. 6 чинного ЦК застосовуються, коли порушене суб’єктивне право конкретної особи. Покладення на правопорушників несприятливих майнових наслідків дістає вияв у відшкодуванні ним збитків, яки­ми визнається реальна шкода чи упущена вигода. При матеріаль­ній відповідальності шкода може бути відшкодована у меншому розмірі.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопо­рядку є не порушення права конкретної особи, як це має місце при цивільно-правовій відповідальності, а заподіяння шкоди земель­ним ресурсам, її відшкодування здійснюється з урахуванням при­родної, а не майнової цінності землі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Відмова поруш­нику земельного правопорядку у відшкодуванні понесених ним затрат на освоєння або обробку земельної ділянки і є земельно-майновою відповідальністю у її прямому розумінні. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслідок майнового характеру, що пок­ладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичні та фізичні особи зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення земельного законодавства. Вилучення (викуп) або тимчасове зайняття земельних ділянок, що спричиняють збитки, є правомірними діями, передбаченими зако­ном. За подібні дії майнова відповідальність не настає. При цьому провадиться компенсація втрат сільськогосподарського виробниц­тва в обсязі та порядку, передбачених правовими актами. Так, пос­тановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення і відшкодування збитків власни­кам землі і землекористувачам, в якому містяться правила відшко­дування збитків, завданих вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель чи приведенням останніх у стан, непридатний для їх використання за цільовим призначенням внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організа­цій і громадян.



У разі здійснення правопорушень в галузі земельних відносин можуть наставати цивільно-правові наслідки. Так, у разі самовіль­ного зайняття земельних ділянок, пошкодження споруд, забруд­нення земель та вчинення інших порушень земельного законодав­ства шкода відшкодовується згідно зі ст. 211 ЗК і статтями 203, 440, 441 і 453 чинного ЦК.

Відповідно до чинного законодавства при скоєнні правопору­шень працівниками сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і форм господарювання застосовуються відповідні норми Кодексу законів про працю України — далі КЗпП. За певних умов застосовуються заходи відповідальності, передбачені в статутах і правилах внутрішнього розпорядку цих підприємств. У трудовому праві розрізняють два види відповідальності: дисциплінарну і мате­ріальну. Підставами їх застосування є здійснення проступків, що являють собою винне невиконання трудових обов'язків під час ро­боти.
5. Дисциплінарна відповідальність може застосовуватися за пору­шення земельного законодавства лише до тих працівників, у чиї трудові обов’язки входило дотримання земельно-правових норм. Об’єкт правопорушення тут подвійний: правила внутрішнього роз­порядку і правила використання земель.

Правовий аналіз обов’язків власників землі та землекористува­чів, закріплених у ЗК України, свідчить, що вони, як правило, звернені до юридичних осіб. Невиконання земельного обов’язку юридичною особою не може бути визнано дисциплінарним прос­тупком працівника, що перебуває з ним у трудових відносинах. То­му ідеальна сукупність дисциплінарного проступку і земельного правопорушення можлива вкрай рідко. Очевидно, у зв’язку з цим ЗК не вказує на існування дисциплінарної відповідальності за вчи­нення земельних правопорушень. Хоча дисциплінарна відповідаль­ність може мати місце за порушення земельного законодавства, наприклад, якщо ведення земельно-кадастрової книги було покла­дено на агронома сільськогосподарського підприємства, а він не виконував цього обов’язку, чим порушив свої трудові обов’язки, і не виконав припис земельного законодавства. Таким чином, дис­циплінарна відповідальність являє собою застосування до учасників трудових відносин підприємств і їх посадових осіб, винних у здійснен­ні дисциплінарних проступків, заходів особистого впливу морального характеру у вигляді накладення дисциплінарних стягнень.



Дисциплінарна відповідальність як відповідальність особистісного характеру настає при порушенні умов праці, що не викликало матеріальних наслідків. Порушення норм земельного законо­давства, норм статуту чи правил внутрішнього трудового розпоряд­ку підприємства, внаслідок чого заподіяна матеріальна шкода, тяг­не матеріальну відповідальність.

Матеріальна відповідальність по суті є продовженням дисциплі­нарної відповідальності у випадках, коли порушенням трудових обов’язків заподіяна матеріальна шкода земельним ресурсам. Мате­ріальна відповідальність полягає в покладанні на працівників і посадо­вих осіб підприємств, що вчинили винне протиправне діяння, внаслідок якого підприємству заподіяна матеріальна шкода чи порушені його майнові інтереси, обов’язку компенсувати цю шкоду в натурі чи пок­рити заподіяні збитки. Такими особами можуть бути члени колек­тивних сільськогосподарських підприємств і сільськогосподарських кооперативів, працівники і посадові особи державних чи інших під­приємств — землевласників і землекористувачів.

Необхідно розрізняти відповідальність працівників організацій — землекористувачів і відповідальність членів колективних чи ко­оперативних підприємств — власників землі. Перша категорія — це робітники та службовці, що не побажали чи з інших причин не ста­ли членами зазначених організацій, їхні трудові відносини з орга­нізаціями регулюються нормами трудового права. Але ці особи та­кож повинні належним чином виконувати свої трудові обов’язки і дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підпри­ємства. У противному випадку ця категорія працівників може при­тягатися до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності на підставі норм трудового законодавства.

Відповідно до статуту колективного сільськогосподарського під­приємства питання про притягнення до дисциплінарної і матері­альної відповідальності членів підприємства та осіб, які не є його членами, а працюють за трудовими договорами, вирішується прав­лінням підприємства чи загальними зборами членів колективу (зборами уповноважених). Отже, у подібних випадках дисциплі­нарна і матеріальна відповідальність, що застосовується на підста­ві статутів підприємств і відповідно до норм трудового законодавс­тва, має внутрішній характер.

Об’єктом усіх дисциплінарних і матеріальних правопорушень в галузі земельного права є земельний устрій, встановлений земель­ним законодавством. Порушення посадовими особами своїх трудо­вих обов’язків без заподіяння матеріальної шкоди може викликати застосування заходів дисциплінарної відповідальності. Якщо ж заз­наченими правопорушеннями заподіюється майнова шкода сіль­ськогосподарським угіддям, може наставати не дисциплінарна, а матеріальна та адміністративна відповідальність.

Якщо порушення вчинені працівником організації чи членом колективного сільськогосподарського підприємства або сільсько­господарського кооперативу при виконанні ним своїх трудових обов’язків, то може наставати дисциплінарна чи матеріальна відпо­відальність відповідно до норм трудового і аграрного законодавства. При скоєнні порушень, не пов’язаних з виконанням трудових обов’язків, органи державного контролю за використанням земель вправі вимагати припинення незаконних дій і дотримання вимог за­конодавства щодо раціонального використання земельних ресурсів.


6. Згідно статті 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства

1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

Згідно статті 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.



3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.





На головну
Презентація
Заняття №43


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка