Відкритий міжнародний університет розвитку людини “україна”



Сторінка6/8
Дата конвертації10.04.2016
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Контролюйте процес сприйняття навчального матеріалу, а саме:


  • Враховуйте, що студенти з вадами зору виконують завдання значно повільніше за інших. Виділіть додатковий час для роботи з незрячими студентами в аудиторії.

  • Постійно перевіряйте, чи всі Ваші завдання та інструкції були сприйняті правильно.

  • Знайдіть раціональну форму контролю знань студентів, зокрема замінюйте, по можливості, письмові роботи усним опитуванням чи співбесідою. В разі неможливості такої заміни можна прийняти іспит за допомогою тьютора-тифлоперекладача, чи використовуючи комп’ютер, оснащений синтезатором мови.

  • Під час заняття частіше звертайтеся до студентів з вадами зору, залучайте їх до групової роботи шляхом застосування інтерактивних методів навчання, допомагайте їм підвищити свою активність та комунікабельність.

  • Пам'ятайте, що зайва поблажливість у вимогах до студента з вадами зору може принизити його гідність.



8.2. Що потрібно враховувати викладачам,


які працюють зі студентами з вадами слуху

8.2.1. Основні порушення слуху, причини їх виникнення та класифікація

Слух відіграє важливу роль у розвитку людини. Втрата слуху, навіть часткова, створює бар’єр між людиною і суспільством, ускладнює оволодіння знаннями і спеціальністю, обмежує трудову і суспільну діяльність, затримує розвиток особистості. Людина, позбавлена слуху, не має можливості сприймати ті звукові сигнали, які є дуже важливими для повноцінного пізнання навколишнього світу, для створення повних і всебічних уявлень про предмети і явища дійсності. Крім того, вона не здатна контролювати вимову різних звуків. Внаслідок цього, обмежуються можливості спілкування з людьми, а отже, і пізнання оточуючого світу. Відсутність або недорозвинення мовлення, в свою чергу, призводить до порушення в розвитку інших пізнавальних процесів і, головним чином, словесно-логічного мислення.


До основних причин виникнення слухових порушень можна віднести:

  • наслідки родової травми (затяжні або стрімкі пологи, пологові травми (механічні ушкодження, крововиливи у мозок);

  • асфіксії (кисневе голодування у дитини під час пологів);

  • фактори передродового періоду (резус-несумісність, недоношеність плоду);

  • інфекційні захворювання матері у період вагітності (краснуха, сифіліс, токсоплазмоз);

  • інфекційні захворювання дитини (менінгіт, скарлатина, кір, вітряна віспа, вірусний енцефаліт);

  • інтоксикація деякими лікарськими речовинами;

  • вплив тривалого шуму і вібрацій;

  • генетичні фактори.

Порушення слуху позначаються термінами "глухота" і "туговухість".



Глухота стійка втрата слуху, за якої не можливе розбірливе сприйняття мовлення навіть на найближчій відстані від вуха і самостійне оволодіння мовленням.

Туговухість стійке зниження слуху, за якого можливе сприйняття зверненого мовлення хоча б на найближчій відстані від вушної раковини і самостійне накопичення мінімального мовного запасу на основі збережених залишків слуху.

Повна чи тотальна глухота зустрічається рідко. У більшості випадків при середній втраті слуху зберігається частковий залишок слуху, завдяки чому вони мають потенційну можливість сприймати елементи, що складають фонетичну структуру мови. Це дозволяє глухим при необхідному посиленні звуку розпізнавати добре знайомі слова чи деякі фрази.

Важливе значення для правильного розуміння особливостей психічного розвитку людей з порушенням слуху та для організації їхнього навчання має класифікація таких осіб.

Для організації навчального процесу важливими є педагогічна класифікація та класифікація стану слухових порушень.

Педагогічна класифікація, спрямована на обґрунтування різних підходів до навчання людей з порушенням слуху. В основі класифікації (по Р. Боскіс) критерії, що враховують своєрідність розвитку людей з порушенням слуху, а саме, ступінь втрати слуху; час виникнення порушення слуху; рівень розвитку мовлення.

Відповідно до названих критеріїв виділяють такі групи.

Перша глухі (ранньооглухлі) діти, що народилися з порушеним слухом або втратили слух до початку мовленнєвого розвитку чи на ранніх його етапах. До цієї групи належать особи з таким ступенем втрати слуху, що позбавляє їх можливості природного сприйняття мовлення і самостійного оволодіння ним. Вони опановують зорове (читання з губ) і слухо-зорове (з використанням звукопідсилюючої апаратури) сприйняття словесної мови тільки в умовах спеціального навчання.

Друга пізнооглухлі (оглухлі зі збереженим мовленням) ті, хто втратив слух у тому віці, коли мовлення вже було сформоване. У них може бути різний ступінь порушення слуху і різний рівень збереженої мови. Такі люди мають навички словесного спілкування. Важливим для них є засвоєння навичок зорового чи слухового сприйняття мови.

Третя слабочуючі (туговухі) люди з частковою втратою слуху. Залежно від ступеня збереженості слуху деякі з них можуть якоюсь мірою самостійно опановувати мовлення, але таке мовлення зазвичай має ряд істотних недоліків, що на ранній стадії підлягають корекції.

Отже, за часом виникнення порушення слуху може бути вродженим (особи, що народилися з порушеним слухом) і набутим (слух втрачено в процесі життя). При цьому розрізняють:



  1. Осіб, що втратили слух до початку мовленнєвого розвитку.

  2. Осіб, що втратили слух на ранніх етапах мовленнєвого розвитку.

  3. Осіб, що втратили слух, коли мовлення вже було сформоване.


У людей із легким порушенням слуху (26 – 40 дБ) можуть виникати деякі труднощі при розумінні розмовної мови, особливо коли розмова відбувається на фоні шуму. Деякі особи можуть носити слухові апарати, дехто може читати з губ. Такі люди використовують розмовну мову, щоб спілкуватися з іншими людьми, можуть користуватися телефоном (іноді з підсилювачем звуку).

Людям із середнім та середньо-важким порушенням слуху (41 – 70 дБ) важко сприймати розмовну мову без слухових апаратів, особливо у шумному оточенні. Найчастіше такі люди носять слухові апарати та читають по губах; водночас вони користуються розмовною мовою, щоб спілкуватися з іншими. Людина з таким ступенем втрати слуху зазвичай може користуватися телефоном, поєднуючи підсилювач звуку та слуховий апарат.

Людям із важким порушенням слуху (71 – 90 дБ) важко сприймати розмовну мову навіть зі слуховим апаратом. Ці люди найчастіше добре володіють навичками читання з губ. Людина, що народилася з таким ступенем втрати слуху або набула його у ранньому дитинстві, може також користуватися дактильно-жестовою мовою. Більшість таких людей не може користуватися звичайним телефоном.

Глибоке порушення та повна втрата слуху (більше 90 дБ) означає, що людині не допоможе використання слухового апарата. Для осіб, що народилися із зазначеним ступенем втрати слуху або здобули його у ранньому дитинстві, рідною мовою зазвичай є дактильно-жестова мова. Також вони покладаються на читання з губ. Для спілкування на відстані у таких осіб сьогодні з’явилася можливість користуватися мобільними телефонами з текстовими повідомленнями.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка