Відкритий міжнародний університет розвитку людини “україна”



Сторінка4/8
Дата конвертації10.04.2016
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Що потрібно враховувати викладачам, які працюють

зі студентами з вадами зору



8.1.1. Основні порушення зору, причини їх виникнення та класифікація
Втрата зору є однією з найтяжчих форм інвалідності. Оптичне сприймання (зір), яке здійснюється завдяки зоровому аналізатору, відіграє важливу роль у психічному розвитку людини. Саме через зоровий аналізатор людина одержує найбільше вражень від навколишнього світу – близько 80% усієї інформації.

Такі ознаки предметів і явищ, як світло, колір, розмір, форма, протяжність у просторі, ми пізнаємо насамперед за допомогою зору. Брак зору зменшує кількість поточної інформації, що надходить, і відіграє важливу роль у формуванні рухових дій, не дозволяє людині вільно орієнтуватися в навколишньому середовищі, зводить до мінімуму рухову активність. Візуальне сприймання людьми один одного дуже важливе для встановлення міжособистісних стосунків і також визначається функціонуванням зорового аналізатора. При порушенні його діяльності у людини виникають значні труднощі у різних видах діяльності, у здійсненні контактів з оточуючими. Сліпота може викликати також відхилення у фізичному розвитку людини.
Причини виникнення порушень зору

Структурно і функціонально зоровий аналізатор є найбільш складним і найбільш досконалим органом, який відрізняється рядом особливостей. З цієї причини зорова функція впливає на діяльність інших функцій організму і комплексно вони формують складні синтетичні образи, що відображають предмети і явища навколишнього світу.

Вроджені порушення зорової функції можуть бути зумовлені:


  • різноманітними хвороботворними впливами на орган зору, який формується в період ембріонального розвитку (найчастіше таким чином виникає слабозорість);

  • захворюванням вагітної краснухою, особливо у перші місяці вагітності, коли формується орган зору плода;

  • різноманітними пологовими порушеннями, які викликають внутрішньочерепні й внутрішньоочні крововиливи, переломи і зміщення кісток черепа;

  • генетичними факторами (наприклад, спадковими формами вроджених катаракт, помутнінням кришталика ока).


З урахуванням того, якою мірою порушено функцію зорового аналізатора, розрізняють сліпих та слабозорих людей.

Сліпими є люди, у яких зорові відчуття або зовсім відсутні, через що обидва ока втрачають здатність до сприйняття світла і розрізнення кольору (абсолютна чи тотальна сліпота), або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір, недостатній для звичайної життєдіяльності (практична сліпота).

До слабозорих належать люди, які мають низьку гостроту зору, що піддається корекції за допомогою окулярів та інших засобів оптичної корекції.

За часом настання зорового дефекту виділяють:

сліпонароджених дітей, які втратили зір до народження та у віці до трьох років;

осліплих - осіб, які втратили зір у наступні періоди життя та зберегли в пам’яті певні зорові образи.

На відміну від сліпонароджених, люди, які втратили зір після певного періоду нормального розвитку, зберігають сформовані раніше зорові уявлення, що відіграють важливу роль у відтворенні образів предметів і явищ при сприйнятті їх словесних описів. Ступінь збереженості зорових уявлень залежить від часу настання сліпоти (що пізніше виник зоровий дефект, то більший запас образів у людини), а також від змісту та організації пізнавальної діяльності людей, які втратили зір. Варто зазначити, що зорові уявлення у таких осіб можуть зберігатися на досить тривалий час протягом усього життя.

Порівняно зі сліпими, у слабозорих осіб навіть сильно порушений зір є провідним аналізатором, тобто здійснює в основному безпосереднє сприйняття предметів і явищ навколишньої дійсності. Слабозорі особи зустрічаються частіше, ніж сліпі.
На сьогодні є три групи інвалідності по зору.

І група інвалідності встановлюється особам, які осліпли на обидва ока, або особам, у яких гострота зору ока, що бачить, не перевищує 0,03 (3%) з корекцією, або, незалежно від гостроти зору наявним є двостороннє концентричне звуження поля зору. Інваліди І групи не можуть працювати у звичайних виробничих умовах, але можуть виконувати інтелектуальну працю, використовуючи при цьому спеціальні адаптивні тифлоприлади. Залежно від свого стану інваліди І групи по зору можуть потребувати додаткової сторонньої допомоги.

ІІ групу інвалідності отримують особи, які мають стійке зниження зорових функцій, що характеризується зниженням гостроти зору на оці, яке бачить краще з корекцією (4% 8%), а також особи, які мають тяжкі захворювання ока та рецидиви захворювань. Інваліди ІІ групи не можуть працювати у звичайних виробничих умовах, однак не відчувають ускладнень в орієнтації і самообслуговуванні, а також не потребують сторонньої допомоги.

ІІІ група інвалідності встановлюється при значному зниженні працездатності, пов’язаної з патологією зору внаслідок хронічних захворювань або анатомічних дефектів ока. До таких захворювань відносяться: глаукома, атрофія зорового нерва, високого ступеня прогресуюча короткозорість, а також наслідки травм, опіків, катаракта, афакія, якщо вони викликали різке зниження гостроти зору. Інваліди ІІІ групи, крім інтелектуальної діяльності, можуть виконувати роботу у звичайних виробничих умовах, але, як правило, більш легку і в меншому обсязі.

Основні захворювання очей

Найпоширенішою формою вродженої зміни ока є катаракта.



Катаракта помутніння кришталика ока або його капсули. Катаракта була і залишається однією з основних причин сліпоти. Сліпота від катаракти виліковна, хоча для цього, як правило, потрібна операція. За часом виникнення катаракти поділяються на вроджені і набуті. Вроджені катаракти становлять приблизно 410% від усіх катаракт. Більшість з них розвивається в результаті внутрішньоутробної патології, обумовленої хворобами матері у період вагітності (грип, краснуха, токсоплазмоз), або передаються з покоління у покоління.

До вроджених захворювань ока також належать:



Пігментна дистрофія сітківки звуження поля зору до повної його втрати.

Пігментна дегенерація (або переродження) сітківки двостороннє захворювання, яке починається найчастіше у ранньому дитинстві. Це важке, повільно прогресуюче захворювання, яке призводить до повної сліпоти. Існуючі методи не дають повного лікування захворювання, але сприяють стабілізації процесу і відтягують час різкого погіршення зору. Таким хворим проводять консервативне лікування (34 рази на рік) у вигляді ін’єкцій тканинних препаратів.

Астигматизм аномалія рефракції, тобто заломлюючої здатності ока. Астигматизм характеризується тим, що зображення не збирається на сітківці у єдиний фокус, як при нормальній рефракції, а виникає у деяких фокусах, розташованих на різній відстані від сітківки, внаслідок чого зображення предметів виявляються спотвореними.

Мікрофтальм глибока структурна зміна ока, що характеризується зменшеним розміром одного або обох очей і зумовлює різні запальні захворювання.

Короткозорість (міопія) високого ступеня варіант оптичної системи ока, у якому паралельні промені з’єднуються спереду очного дна, потрапляючи на сітківку у вигляді розсіюваного пучка, через що віддалені від очей образи предметів сприймаються нечітко. Цим зумовлене зниження гостроти зору. Важка інвалідність у 60% спричинена спадковою патологією.

До набутих захворювань очей належать:



Глаукома найпоширеніше серед хронічних захворювань очей. Найчастіше вона розвивається у людей 4050 років, але іноді спостерігається і в молодому віці. Характерний її прояв підвищення внутрішньоочного тиску, внаслідок чого поступово відбуваються необоротні зміни в сітківці і зоровому нерві.

Захворювання нерідко виявляється випадково, коли підбирають окуляри, або у пізній стадії глаукоми, коли пацієнт звертається до лікаря з приводу вже значного погіршення зору. Своєчасне лікування у багатьох випадках запобігає розвитку необоротних порушень зору.



Атрофія зорового нерва захворювання, що характеризується порушенням зв’язку між сітківкою ока і зоровими центрами. Деструкція волокон зорового нерва з подальшим відмиранням, зумовлена запальними або дегенеративними процесами, проявляється через зниження або втрату зору (звуження поля зору).

Далекозорість така будова ока, за якої промені, що відбиваються від предметів, після заломлення у рогівці і кришталику фокусуються не на сітківці, як за нормальної будови ока, а позаду неї. У таких випадках на сітківці проектується не точка, а коло світлорозсіювання, зображення ж предмета розпливається, що призводить до більшого напруження під час розгляду предметів на близькій відстані. Далекозорість це не хвороба, а оптичний дефект ока. Лише іноді вона може бути наслідком хворобливих процесів. При слабкому ступені далекозорості (1,01,5) людина, особливо у молодому віці, добре бачить далеко і зблизька. При середньому ступені далекозорості (2,04,0) людина на велику відстань може бачити задовільно, а от під час роботи зблизька нерідко відчуває утруднення очі швидко втомлюються, літери при читанні зливаються, з’являється біль в очах, у лобі. У разі високої далекозорості (5,010) людина погано бачить як далеко, так і зблизька.

До захворювань очей також належать:



Косоокість (гетеротропія) характеризується відхиленням одного ока від загальної точки фіксації. Умовно його розділяють на співдружнє і паралітичне. Співдружня косоокість може бути постійною чи періодичною; такою, що сходиться (око відхиляється до середини, до носа) і розбіжною (око відхиляється зовні, до скроні); однобічною (відхиляється тільки одне око), та перемежовуваною (косить то одне, то інше око). До появи співдружньої косоокості можуть призвести різні фактори (наприклад, захворювання ЦНС). Паралітична косоокість характеризується обмеженням (парез) чи відсутністю (параліч) рухливості ока, що косить у бік паралізованого м'яза. Гострота зору ока, що косить, різко знижується, погіршується можливість правильно визначати відстань між предметами, їхні розміри, обсяг. На сьогоднішній день косоокість коригується шляхом оперативного втручання.

Ністагм мимовільні коливальні рухи очних яблук (тремтіння ока). Розрізняють фізіологічний і патологічний види ністагму.

Астенопія стомлення ока, яке швидко настає під час зорової роботи, особливо при невеликій відстані від ока до об'єкта.

Афакія відсутність в очному яблуці кришталика; проявляється через далекозорість і нездатність до акомодації властивості ока чітко бачити предмети, що знаходяться від ока на різній відстані.

Отже, можна зазначити, що глибоке порушення зору прямо або з різним ступенем опосередкованості зумовлює різноманітні особливості розвитку осіб з порушенням зору.



1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка