Відділ освіти І науки Маневицької райдержадміністрації Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів с. Четвертня «Уроки рідного слова»



Сторінка1/2
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2
Відділ освіти і науки Маневицької райдержадміністрації

Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів с.Четвертня
«Уроки рідного слова»

Методична розробка

уроків літератури рідного краю

http://www.volyn.com.ua/photos/r-5894.jpg


ніна горик. біографія, творчість на сайті української поезії

Автор

Михальчук Н. М.
Маневичі – 2014

Назва навчального (навчально – методичного) видання цикл уроків літератури рідного краю.

Тип навчально – методичного видання методична розробка.

Повна назва навчального закладу загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів



с. Четвертня.

Кількість сторінок 45.



Анотація.

Цикл уроків літератури рідного краю розроблено згідно вимог Програми з української літератури з метою розвитку читацької активності учнів. Кожна розробка вирізняється насиченістю інноваційних прийомів і методів навчання. Тексти для уроків підібрано відповідно до вікових особливостей школярів.

Для вчителів української мови та літератури загальноосвітніх навчальних закладів.
Розробник

Михальчук Наталія Миколаївна – вчитель української мови і літератури,

вчитель вищої категорії

Рецензент

Базарнова Надія Петрівна – вчитель української мови і літератури,

вчитель вищої категорії

Навчально – методичне видання затверджено радою методичного кабінету Маневицького району

Протокол №2 від 12. 03. 2014 року



Зміст

  1. Вступ 4

  2. Василь Гей. Сповідь душі у віршах. 5

  3. Моя земля – моє Полісся. Образ рідного краю

у творчості поетів Волині. 15

  1. Афганська тематика у творчості Василя Слапчука. 29

  2. Література 45


Вступ


Чинні сьогодні програми з української літератури включають два уроки літератури рідного краю, на яких учитель ознайомлює учнів із доступними для сприйняття і цікавими для школярів творами письменників – земляків. 
Рубрика «Державні вимоги до рівня освітньої підготовки учнів» містить перелік основних усвідомлених знань, умінь, навичок, передбачених певною темою. Учні повинні знати письменників, що народилися в рідному краї, їхні твори, розуміти зміст цих творів. Повинні вміти виразно читати і висловлювати власну думку про них.

Для досягнення цих вимог учитель вибирає такі технології навчання, які б забезпечували всебічний розвиток дитини.

Творчий учитель – словесник, не відкидаючи перевірених часом традиційних методів, прийомів, форм роботи з учнями, шукає нові шляхи удосконалення навчально – виховного процесу. Мета уроку літератури – відкриття неповторного «Я» кожної дитини, створення умов для її самореалізації у процесі спілкування з художнім текстом, учителем, товаришами.
У запропонованому посібнику подано оригінальні конспекти уроків літератури рідного краю.

Використання матеріалів посібника допоможе учителям української літератури урізноманітнити навчально – виховний процес, зацікавити учнів, спонукати їх до активної творчої діяльності, сприятиме пошукові власних вирішень тих чи інших навчальних завдань.

Діти повинні гордитися тим, що на рідній, близькій і знайомій їм землі є талановиті люди, які живуть і творять для добра і краси. Споглядаючи за їх долею, вивчаючи їх твори, школярі спонукатимуть себе до кращих вчинків, розумних дій, усвідомлюючи себе частиною великого народу України. 


Василь Гей

Сповідь душі у віршах
http://www.biblioteka.volyn.ua/wp-content/uploads/2012/02/image1.jpeg


Тема уроку. Василь Гей. Сповідь душі у віршах.
Мета уроку. Розкрити сторінки життя і творчості Василя Гея, допомогти учням осмислити особливості ліричного таланту поета, формувати вміння аналізувати поетичний текст, висловлювати власні міркування;

розвивати пам’ять, логічне мисленя, увагу, навички виразного читання;

виховувати любов до культури рідного краю, естетичні смаки.
Обладнання. Збірки творів Василя Гея, фотографії поета, мультимедійна

презентація картин природи.
Тип уроку.  Урок літератури рідного краю.


Хід уроку


І. Організація класу.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.
1. У супроводі мелодії звучить слово вчителя.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

На Василя Великого року сорок другого,

в поліській хаті білостінній,

що задивилась вікнами широкими у світ

/над вікнами – наличники,

де різьблені пташки щебечуть і донині,

шибки – в обіймах крил віконниць голубих/,

перед святими образами посеред світлиці,

що пахла свіжиною,

пирогами й квасолею і медом,

Рік Новий нову радість

на руках тримав.

А в хаті на дві сім’ї

ще небагато – п’ятеро дітей,

та всі – майбутні  прялі, ткалі.

полільниці та жниці,

і жодного поки що орача.

І от, нарешті сталось –

у світ кривавий, ненажерний,

що все жував ковтав гарматне м’ясо,

полинув крик не смерті, а життя;

схвильованій, зраділій враз родині

подав свій голос,

наче пісню /не «ура» - «у-а-а»/,

плугатарів одвічних син і внук.

А Рік Новий, доземно поклонившись,

промовив щиро, лагідно

до Геїв:

«Ось тобі, пане Степане, кровина твоя,

ось тобі, діду Прокопе, мрія твоя,

ось, тобі, славна родино,

орач, садівник і коваль,

Великий Василь

вам малого приніс Василя.

Нехай він здоровим зросте

і добром зацвіте.

Хай простелиться доля, мов земля барвінкова,

хай тяжіє до поля його стежка ранкова.

Його вроду і силу, його душу багату

щоб і доля любила, і любили дівчата;

щоб умів розуміти звуки, тайнощі мови

листу, колоса й вітру, джерела і діброви,

щоб як прийде порою біль і душу розкрає,

припадав за снагою до грудей рідно краю;

а лихої години, в час німого погрому

не продав України нізащо і нікому.

Сію, вію. Посіваю, як годиться, примовляю:

«Ходить Ілля на Василя,

носить зерно золоте:

де рукою махне – там жито зросте.

Роди, Боже, і жито, й пшеницю.

У полі – зерно, у хаті – добро,

коноплі під стелю на велику куделю.

Дай вам, Боже, у щасті, здоров’ї

прожити від Нового Року до Богоявлення,

від Богоявлення – до ста літ,

хай розвидняється довго вам світ».

На Василя Великого року сорок другого

раділа хата і раділа мати,

бо ще не знала в цю святу годину,

в ту мить, як Рік Новий вітав родину,

цей сорок другий рік

стелили вже їй долю удовину.   
2. Учитель. 

Це – автобіографічний твір талановитого митця, невтомного трудівника, людини щирої, душевної, людини, що живе поруч із нами Василя Гея. Син селянського роду, за покликанням – поет. Джерела його натхнення, тривог і роздумів – знамениті волинські озера, чудова та вже зранена природа Полісся, материнська хата і поле козацької слави під Берестечком, духовні традиції народу і пам’ять про воєнне лихоліття.

«Творчий жнивень — як на ранніх зорях перейдена дорога косаря, що вийшов удосвіта й до самого полудня веде свій пахучий покіс.


І ранішнім покосом, і чорною скибою поля, і стиглим жнивом, і споришем удовиного подвір’я дихає слово Василя Гея, залюбленого у рідну волинську землю так, як птах залюблений у небо»,- так охарактеризувала творчість

Василя Гея Марія Якубовська.


ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.
Вступне слово вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми разом із письменником пройдемо його життєвими дорогами, дізнаємось про творчу долю митця, спробуємо зазирнути у неповторний світ його поезії, щоб пережити те, що переживала

його неспокійна душа.
Запис теми та епіграфа уроку

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель
Уявіть, що вам потрібно взяти інтерв’ю у поета. Подумайте, про що б ви хотіли запитати у нього? Підготуйте запитання і запишіть його. (Учні записують запитання і передають учителю). До цих запитань ми повернемось пізніше, а зараз налаштуймося на поетичну ноту і послухаймо

твори Василя Гея.

Учні читають вірші (на фоні демонстрації картин художників – пейзажистів). (Мультимедійна презентація «Природа рідного краю»).

«Пейзажна лірика зими»
«Ясна, медова, ягідна пора» 

Учитель. Отже, хто він, автор таких проникливих рядків? Давайте

послухаємо розповідь про поета.
Учень. 

Наді мною, над війною, над ланами,

Над сльозами сорок п’ятої весни

Чаклували, надривались руки мами,

Переорювали долі полини.

Закипали, зацвітали далі й доли,

Поверталися від смерті до життя,

І в мені так тонко й тепло грали бджоли

Здивування, раювання, відкриття.

Усміхалась рідно мама через силу,

Поправляючи ряденце на мені:

Хай довкіл – вода біди, хай пухнуть жили,

Та зійдуть на власнім полі й кращі дні.

Письменник Василь Гей народився 14 січня 1942 року в селі Заболоття Любомльського району Волинської області.

Після закінчення середньої школи в селищі Головно працював завідувачем бібліотеки та вчителем у рідному селі. В дитинстві мріяв стати інженером, деякий час навчався в політехнічному інституті. Але сталося по – іншому. Потяг до слова привів Василя Степановича до Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині Академія друкарства) у Львові, який закінчив з відзнакою в 1974 році, здобувши фах літературного редактора.

Першою справжньою заявкою на літературне ім’я письменник вважає надруковану 16 липня 1968 року в газеті «Літературна Україна» добірку віршів з передмовою Дмитра Білоуса «Поезії Василя Гея». Після виходу першої збірки поезій «Закон вірності» Гея В.С. було прийнято до Спілки письменників України (1974).

Багато сил віддав Василь Степанович роботі з творчою молоддю. Працюючи кореспондентом (1970 – 1989), водночас був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб», з якої вийшли відомі нині поети і прозаїки. З 1989 по 2006 роки очолював Волинську організацію Спілки письменників України. Василь Гей став ініціатором та організатором видання альманаху «Світязь» обласної письменницької організації, упорядником і редактором 11-ти його випусків (1992 – 2005).

Творчість письменника пронизана безмежною любов’ю до отчого краю, вірою в мудрість народу, життєдайну силу рідного слова. Автор вважає, що він спочатку син своєї землі, рідного поліського краю, а вже потім поет: «Ми найперше – сини. Опісля рядові, генерали, зави, зами, керуючі та сівачі»


(вірш «Ми найперше – сини»).

Патріот української мови В. Гей багато творів присвятив рідному слову, котре незважаючи на всілякі утиски, живе і відроджується, мелодійно дзвенить «вітром у житі, співом жайвора, сріблом криниць» (вірш «Мужня мова»).

У 1993 році вийшла збірка «Під сузір’ям калини» – своєрідний природо – народознавчий календар, адресований школярам і педагогам.

«Яворник» – перша книжка художньої прози В.Гея, за яку автор удостоєний Всеукраїнської літературної премії імені Андрія Головка (1996).


Щедрим є доробок письменника на пісенній ниві. Ряд пісень, які виконують професійні і самодіяльні колективи України, поет створив у співпраці з такими відомими композиторами, як Анатолій Пашкевич, Микола Збарацький, Віктор Герасимчук, Олександр Синютін.

Василь Степанович – частий і бажаний гість в бібліотеках області, на зустрічі з ним з нетерпінням чекають користувачі сільських, районних, обласних бібліотек. Він неодноразово був головою шкільного обласного літературного конкурсу на кращий власний поетичний чи прозовий твір «Думи і мрії», який організовує Волинська обласна бібліотека для дітей.



Поет, прозаїк, публіцист, автор 25 книг для дітей і дорослих, багатьох статей у всеукраїнській та обласній пресі. Лауреат Міжнародної премії імені Дмитра Нитченка, Всеукраїнської премії імені Андрія Головка та обласної літературно – мистецької премії імені Агатангела Кримського. Заслужений діяч мистецтв України.

Учитель. Усі ви читали вірші Василя Гея, опрацьовували вступні статті до його збірок. Сподіваюсь, добре підготувались до уроку і зараз поділитесь своїми враженнями. Спробуємо подивитись небайдужим поглядом, а ще серцем на творчість нашого земляка. Нехай кожен із вас у своїх міркуваннях відштовхнеться від конкретної поезії, яка знайшла відгук у душі, схвилювала, спонукала до роздумів. Крім того, крізь призму поезії проступив образ автора, його громадянська позиція. А урок ми проведемо у трохи незвичній для нас формі: уявіть, що ви знаходитесь зараз не у класі, а в студії. Отож, я пропоную вам поділитись своїми відкриттями перед мікрофоном нашої радіостудії у

передачі « Я так думаю».

Учень 1. Я так думаю: Василь Гей понад усе любить свою Батьківщину, з синівською ніжністю звертається до неї, саме їй адресовані його щирість, його тепло, його гордість.

(Вірш «Свято Берегині на Волині»).

Учень 2. Василь Гей – щирий патріот своєї Батьківщини, якого турбує доля співвітчизників. Поет вважає, що українці гідні кращої долі. Я так думаю, і на підтвердження своєї думки хочу прочитати вірш «Голос криниці».

(Вірш «Голос криниці»).

Учень 3. Я так думаю: поет схиляється перед духовними поводирями нації, з великою пошаною пише вірші – посвяти відомим українцям,які не сприйняли задушливої атмосфери облуди і фальшу тоталітарної системи і були знищені нею. 
(Вірш «Остання мить Валер’яна Поліщука»).

Учень 4.  Ще змалку василь Гей пізнав страждання і біду. Роки воєнного лихоліття затьмарили дитинство поета. Біль пережитого вилилася у поезіях

Василя Гея.
(Вірш «Голод»).
Учень 5. Свої вірші Василь Гей присвячує і нашій рідній українській мові, котра, незважаючи на всілякі утиски, живе і відроджується, мелодійно дзвенить «вітром у житі, співом жайворонка».

(Вірш «Мужня вода»).

Учень 6. Професія хлібороба – почесна і мужня. Поет пишається людьми, котрі в критичну хвилину можуть ціною власного життя відвернути загрозу від хліборобського поля. Про це йдеться в баладі «Двобій». В ній поет оспівує хоробрість молодого комбайнера, який вступив у боротьбу з пожежею і переміг.

Учень 7. Кілька наступних рядків змушують нас задуматись над такими поняттями, як добро і зло, милосердя і бездушність, з якими часто доводилося зустрічатися поету. Я так думаю,і хочу прочитати вірш, який

мене особливо вразив.
(Вірш «Їздова»).

Учень 8. Я так думаю: вірші Василя Гея – це справжні шедеври пейзажної лірики. Особливо сподобався мені вірш « Земна краса не знає вихідних»,

який я зараз прочитаю.
IV. Підсумок уроку.
1. Підсумкове слово вчителя.
Отож , підсумовуючи усе сказане вами, ми можемо зробити висновок:

напрочуд щедра і багата творча палітра поета, надзвичайно широкі тематичні обрії його поезії. Важко сказати, за яку із тем нашого сьогодення і минувшини він не береться в своїх творах. Згадує про відлуння Чорнобильської катастрофи та Великої Вітчизняної війни, важкі і голодні повоєнні роки, про непрості проблеми воїнів – афганців, виливає біль душі за «неперспективні» села, що зникають з лиця землі, славить героїв Берестецької битви, гнівно картає різної масті пристосуванців, антиперебудовників.



2. Робота із запитаннями, які учні записали на початку уроку.
Скажіть, чи отримали ви відповідь на свої запитання впродовж уроку? (Учитель зачитує запитання, учні дають коротку відповідь). 
А зараз я хочу запропонувати вам послухали вірш Василя Гея, який є своєрідним заповітом автора усім присутнім на цьому уроці.

(Заздалегідь підготовлений учень читає напам’ять поезію Василя Гея).

Де тури ходили, де лебедів крила

Здіймали молитву дуліба увись,

Так довго Волинь свою волю ростила,

Так довго народ наш на волю моливсь.
Так часто їй очі клювали ворони,

І зайда її шматував, наче рись,

На палях, на пнях, на валах охоронних

Звелися Любомль, Володимир, Турійськ.


Стоїть на горбах, берегах, на рівнинах,

Де зріє духовне і хлібне зерно,

На їхніх раменах звелась Україна

І вмила від крові своє знамено.

Цінуймо, цілуймо свободу, як вроду,

Як воду, що з душ наших сажу зніма.

Без волі немає народу, ні роду,

Без неї і рідного слова нема…


Щоб нашою кров’ю більш ворог не бризкав,

Щоб ми свою волю в тепло сповили,

Велить нам душа і земля материнська,

Велить нам прадавня і вольна Волинь.


V. Оцінювання і мотивація навчальних досягнень.
Домашнє завдання.

  1. Перечитати поезії Василя Гея.

  2. Намалювати ілюстрації до творів поета.


Моя земля –

моє Полісся

Образ рідного краю

у творчості поетів Волині

Тема. Моя земля – моє Полісся. Образ рідного краю у творчості поетів Волині.

Мета. Ознайомити учнів із життям і творчістю волинських письменників; стимулювати до самостійної пошукової роботи; заохочувати до читання сучасної художньої літератури; розвивати навички виразного читання поетичних творів; виховувати любов до рідного краю, почуття патріотизму, повагу до творчих людей Волині.

Тип уроку. Урок літератури рідного краю.

Наочність:

предметнавиставка творів письменників рідного краю, збірки поезій Надії Гуменюк, Ніни Горик, Йосипа Струцюка, Валентини Штинько; фотографії письменників;

образотворча ілюстрації – краєвиди рідного краю. 

Не вчаться на поетів – то від Бога –

Космічна в жилах музика тече…

Микола Побелян
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Яке місце на нашій планеті вам здається найкращим? Звичайно, можна уявити старезні ліси, джунглі, величезне безмежжя океану або ж урочисте сяйво високих гір. На щастя, краса не щезла з лиця нашої планети. Але чому так схвильовано б’ється серце при згадці про старе дерево чи скромні квіточки, що ростуть біля батьківського порогу? Мабуть, тому, що душа наша приростає до рідної землі, до рідного куточка. Так буває завжди – любов до великого і безмежного починається в житті кожної людини з найменшого. 

Звучить запис пісні на слова Степана Кривенького «Волинь моя».
Прекрасні слова пісні. Чи не так? І справді, немає землі, кращої за рідну. Тож і хочеться висловити свої найінтимніші почуття до батьківського краю в поезії. Як ви вважаєте, діти, чи кожен може створити поезію? (Учні, відповідаючи, доходять висновку, що створити римовані рядки може багато хто, а от поезію – тільки наділені Божою іскрою люди). Правильно ви міркуєте. І підтвердженням цього є слова сучасного харківського поета Миколи Побеляна, які є епіграфом сьогоднішнього заняття. Чи готові ви до нього?

ІІІ. Оголошення теми, мети і завдань уроку.

Слайди 1,2.

Слово вчителя. Волинь – один з мальовничих куточків України. Вона дивиться синню ставків, річок, тихо шепоче налитим колосом та польовою травою, лунає в небі піснею жайворонка. Волинь щедра на літературні таланти. Її літературна панорама відзначається не лише широтою хронологічних рамок, але й кількістю талановитих майстрів. Благодатна на красу земля дала поштовх до творчості Надії Гуменюк, Ніни Горик, Йосипа Струцюка, Валентини Штинько. Саме про них і їхню любов до рідного краю ми сьогодні поговоримо. Отож запишіть тему уроку:

Моя земля – моє Полісся. Образ рідного краю у творчості поетів Волині.

Учні записують у зошити дату, тему уроку, епіграф.(Мультимедійна презентація «Моя земля – моє Полісся. Образ рідного краю у творчості поетів Волині»).

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

  1. Метод «Гронування».

Слайд 3.

Які поняття у кожного з нас асоціюються зі словосполученням «Рідна земля»? Спробуйте дати відповідь на це запитання з допомогою методу «Гронування». (Учні виконують завдання у зошитах).




Батьки

Патріотизм

Любов

Родина

Вірність

Домівка

Відданість

Історія

Повага


wb01243_ wb01243_ wb01243_



  1. Слово вчителя.

Діти, додому ви отримали завдання: підготувати розповіді про письменників рідного краю та обрати для виразного прочитання поезії про рідний край. Для виконання поставлених завдань я поділила вас на групи. Кожна група ознайомилася з творчістю певного письменника. Отож давайте розпочнемо презентацію ваших досліджень.

  1. Презентації груп.

І група – творчість Надії Гуменюк. Поезії «Чого лелека високо живе», «Кульбабки та щедрики».

Слайд 4.

Надія Павлівна Гуменюк народилася  2 січня 1950 року селі Онацьківці Полонського району Хмельницької області. Поетеса, прозаїк, публіцист. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище (1970) та факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1977).

Журналістську діяльність розпочала 1973 року в редакції Каланчацької районної газети на Херсонщині. Працювала кореспондентом Рівненського обласного радіо (1975–1980), завідувачкою відділу Луцької районної газети (1980–1985), редактором радіогазети Луцького шовкового комбінату (1987–1990), заступником головного редактора луцької міської газети «Народна трибуна» (1990–1995). З 1996 року – редактор відділу культури Волинської обласної газети «Віче». Н.П. Гуменюк є членом Національної спілки журналістів України (з 1977), членом Національної спілки письменників України (з 1995). Нагороджена Почесним Знаком Національної спілки журналістів України.



Літературна діяльність

Вперше публікуватися почала у десятирічному віці у всеукраїнській газеті для школярів «Зірка». У 1965 році стала переможцем літературного конкурсу на честь ювілею цього видання і була нагороджена двомісячною путівкою у Міжнародний дитячий табір «Артек». У 1972 році відбувся дебют у журналі «Радянська жінка», з благословінням Любові Забашти. Далі – публікації у журналах «Україна», «Жовтень», «Прапор», колективних збірниках. У 1992 році у видавництві «Каменяр» побачила світ перша збірка поезій Н.П. Гуменюк «Країна світла». У видавництві «Надстир'я» у 1994 році вийшла збірка поезій «Каріатиди», а в 2000 році – «Однокрил».

Поезії Надії Гуменюк властиві громадянське звучання, філософське осмислення світу, щирість; вся вона пронизана ліричним струменем, що балансує десь на межі жорстокої дійсності і пошуку ідеалу, земного і небесного, скороминущого і вічного.

Дитяча творчість

Надія Гуменюк також є автором книжок для дітей. Видавництво «Надстир'я» видало її дуже популярні серед дітей книжки «Чапики – Чалапики» (1990), «Веселка для Веселика» (2001), «Де гуляє крокотам» (2003), «Казка про козака Ярка і Яринку – Живинку» (2004), «Котилася писанка» (2004), а тернопільське видавництво «Підручники і посібники» - «Святвечір» (2003).

Книжка «Веселка для Веселика» була представлена в Києві на книжковій виставці у Національній спілці письменників України як одне з найкращих видань для дітей у 2001 році, а книжка «Де гуляє крокотам» отримала диплом в номінації «Література для дітей» на Першому книжковому форумі, що проходив у Тернополі у 2003 році.
Збірки

Автор збірок поезій «Країна світла», «Каріатиди», «Однокрил», «Тайнопис тиші», книжок для дітей «Чапики – чалапики», «Веселка для веселика», «Де гуляє крокотам?», «Святвечір», «Котилася писанка», «Казка про козака Ярка та Яринку – Живинку», «Силует на вежі».



Лауреат літературно-мистецької премії імені А. Кримського.

Заздалегідь підготовлені учні читають поезії «Чого лелека високо живе», «Кульбабки та щедрики».(Слайди 5, 6).

ІІ група – творчість Ніни Горик. Поезії «Погожою дниною над Україною», «Запросини боровичка – волинячка».

Слайд 7.

Горик Ніна Петрівна народилася 7 вересня 1957 року в мальовничому селі Забужжі Любомльського району Волинської області. Звідси простелилися її стежки у великий світ. Тут народилась мрія стати вчителькою української мови та літератури і перші поетичні рядки.

В селі закінчила середню школу. Вчилась старанно, в основному на «відмінно». Особливий потяг мала до гуманітарних предметів, багато читала. Активною була і в громадському житті: секретар комсомольської організації школи, активний учасник художньої самодіяльності. Знала кожну стежину у навколишніх лісах, любила ходити туди сама, багато думала, мріяла і співала.
    Про поетичні витоки і свої душевні почуття Ніна Петрівна говорить:
    «Якби мене хто запитав, як я потрапила в письменники, то найімовірніше було б відповісти: випливла на «Хвилях Світязя». І це не просто образний вислів. Справді, коли я була ще школяркою, то найбільш трепетні хвилини переживала тоді, як переступала поріг редакції Любомльської районки. Раз на місяць там відбувались зібрання літстудії

«Хвилі Світязя»…

Пам’ятаю сільські пейзажі рідного Забужжя і батьківську хату за греблею, яку з обох боків обступила лепеха. Люблю спостерігати за ростом усього живого – трави у лузі, рослин на городі та в полі… . Безмірно вдячна Всевишньому за те, що відчиняє мені двері до тайни.

Хтось назвав її Поезією».

Після закінчення сільської школи в 1974 році стала студенткою філологічного факультету Луцького державного педінституту ім. Лесі Українки, бо це був найближчий вуз, де можна було вивчати літературу. Навчалась охоче, любила працювати в читальних залах та кабінетах. Редагувала газету філфаку, відвідувала літстудію, організовану самими студентами. В ці роки й прийшло до неї поетичне слово. Писала багато. Саме в студентські роки відбулись перші серйозні публікації, зокрема у збірнику

«Пісня і праця» виданому у Львові.   

В 1978 році Ніна Горик закінчила філологічний факультет інституту і

отримала диплом з «відзнакою».

В Головненській середній школі почалася трудова стежина Ніни Горик на посаді вчителя української мови і літератури.

З 1979 року Ніна Петрівна – ковельчанка. Викладає в міських школах

№ 7, 11, машинобудівному технікумі.

З 1995 року – вчитель української мови і літератури загальноосвітньої

школи №1.
    Поетеса бере активну участь в організації Товариства української мови імені Т.Шевченка.
 
   На початку 90-х років організовує «Різдвяні зустрічі на Лесиній землі» за


участю відомих людей краю, гостей міста.

У 1990 році з'явилася друком її перша збірка поезій «Волинь моя, воле...» у колективному збірнику «Айстри», який вийшов у видавництві «Радянський пись менник». Її поезії публікуються в обласних і республіканських газетах; загальноукраїнських виданнях: журналах «Дніпро», «Соняшник», альманахах «Вітрила», «Світязь».

З 1995 року Ніна Горик – член Національної Спілки письменників України.
    У 1996 році у видавництві «Надстир'я» вийшла нова збірка її поезій

«Територія слова».

 Поетеса плідно поєднує свою педагогічну працю з поетичною творчістю. У її доробку чимало цікавих дитячих віршів. Вся ця поезія освітлена трепетним відчуттям світу, який бачить дитина. Поетеса розкриває красу нашого краю, пробуджує любов до рідної землі. 

У 1997 році видавництво «Веселка» видрукувало збірку поезій Ніни Горик для дітей під назвою «Погожою дниною над Україною». 
    У 1998 році випробувала Ніна Петрівна й свою фахову майстерність у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року» і стала його лауреатом.
 
    Вчителі м.Ковеля виявили довір'я Ніні Петрівні представляти педагогічну громадськість міста на II Всеукраїнському з'їзді вчителів (2001р).
    У 2001 році за високу майстерність і значний внесок у розвиток освіти області вчитель
методист Н.П.Горик стала першим лауреатом обласної

премії імені Лесі Українки.

Кажуть, що вчительсловесник це посередник між письменником і учнями. А якщо вчитель – письменник? І мова мистецтва для нього – спосіб мислення і спілкування. Інтелектуал і психолог, а до того ж ще й весела і легка в спілкуванні людина… Мабуть про такого вчителя можна тільки мріяти!
    Письменниця і педагог з 25-річним стажем Н. П. Горик багато дала школі. Зокрема створила посібник для вчителів «Тематичні розробки уроків з української літератури для 10 класу», який друкувався частинами у фаховому журналі «Дивослово», а в 2002р. вийшов окремою книжкою у київському


видавництві «Освіта». 

Про себе Н. Горик каже: «Не знаю чого в мені більше – письменниці чи педагога? А врешті, забуваю замислюватись над земними мірами і …віршую, чи то пак, віншую Слово. Воно є моїм фахом, смислом життя і посередником між душею і Всесвітом, і райдугою, що з’єднує серця». 
Зміст нової поетичної книжки Ніни Горик «Повернення Мавки», що вийшла в світ 2005р. надиктований досвідом серця, прожитим і пережитим. Збірка народжувалась важко. Боляче творила Ніна Горик цю свою високу поезію, багато тем якої викликала смерть чоловіка – мужнього полковника міліції, котрий загинув від кулі грабіжників, Федора Литвинюка.


Сама поетеса сказала про збірку:

«Можливо, подібної збірки у мене вже не буде. Дай, Боже, щоб не було причин для частини віршів, що увійшли до збірки. Але така поезія –

чиста, яскрава, відверта – хай буде».

У 2006 році Ніна Горик очолила Волинську облорганізацію Національної спілки письменників України (ВОО НСПУ).

А у шухлядах лежать нові вірші, чекають свого часу… Ніна Горик живе творчістю і має надію, що велика й солодка письменницька праця визріє у нові твори.

Заздалегідь підготовлені учні читають напам’ять поезії «Погожою дниною над Україною», «Запросини боровичка – волинячка».(Слайди 8, 9).

ІІІ група – творчість Йосипа Струцюка. Поезії «До сина», «Україна моя».

Слайд 10.

Йосип Струцюк ародився 17 липня 1934 року в українському селі Стрільці на Холмщині.

1 листопада 1944 року разом із батьками депортований у село Новослобідка ВерхнєХортицького району Запорізької області.

У червні 1946 року, рятуючись від голоду, разом із батьками переїхав на Волинь у село Глинище Рожищенського району. Навчався Глинищенській початковій, Копачівській семирічній школах. Працюючи в тракторній бригаді, відвідував Рожищенську вечірню середню школу робітничої молоді. У 1958 році закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки, після чого вчителював у середній школі в Білостоці, що поблизу Торчина, був науковим співробітником Колодяжненського музеюсадиби Лесі Українки та Волинського краєзнавчого музею. Працював у місцевих газетах. Обіймав посаду старшого редактора Волинського обласного будинку народної творчості, був режисером народної самодіяльної кіностудії «Джерела» Ківерцівського РБК, очолював обласну молодіжну літературну студію «Лесин кадуб».

Вірші друкує з 1956 року. Перша збірка поезій «Освідчення» вийшла 1965 році. Член Національної Спілки письменників України з 1970 року.

Автор збірок «Засвідчення» (1969 рік), «Досвідчення» (1982), «Поезії» (1984) та інших. Всього понад 50 поетичних, прозових та драматичних книжок. Твори Йосипа Струцюка перекладалися польською, білоруською, російською мовами. Він – заслужений діяч мистецтв України, лауреат кількох міжнародних і всеукраїнських літературних премій. В пісенному жанрі співпрацював з такими відомими композиторами як  Олександр БілашОлександр НекрасовАнатолій Пашкевич, Віктор Ліфанчук, Петро Свист, Віктор Тиможинський, Володимир Лич, Олександр Синютин та іншими. Зібрав і упорядкував до друку кілька сотень холмських і підляських народних пісень.

За сценаріями і режисурою Йосипа Струцюка створено до десятка кінофільмів. Зокрема, по телебаченню демонструвався кінофільм на тему Холмщини «Ти незгасна, зоре ясна». Ряд кінострічок Струцюка були відзначені на республіканських, всесоюзних і міжнародних кіноконкурсах.

Йосип Ґеорґійович Струцюк активно займається громадською діяльністю – він один із ініціаторів створення громадськокультурного товариства «Холмщина», багато років був заступником голови цього об'єднання, очолював Волинську крайову організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.



Заздалегідь підготовлені учні читають поезії «Україна моя», «До сина».

(Слайди 11).

ІV група – Валентина Штинько. Поезії «Смерть Івана Підкови», «Луга».

Слайд 12.

«СТЕЖИНА ЖИТТЯ ВАЛЕНТИНИ ШТИНЬКО»

Поезія – то крик душі, її спів і її сльози. Не всім дано збагнути душу поета, а от торкнутись поезії може кожен. Щоб десь обігрітись його теплом, а десь під тоненькою, всипаною квітами тканиною відчути подих свіжого вранішнього вітру. Варто лише розгорнути збірки, вчитатися у її сторінки, можливо, кожному закортить звірити себе і свої почуття з поезією.

Представницею «жіночої віті поезії» Волині є Валентина Штинько. Вона – волинянка, народилася у селищі Локачі. Навчалася на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Там відчула красу слова. Можна сказати, що саме в роки навчання почалася її творча дорога. Народжувалися в серці поетичні рядки, у яких жила щира любов до рідного краю, його людей.

 Серцевиною першої збірки «Тінь сльози» стали поезії середини 80-х років. Це – трепетний, ажурний, схожий на тонке мереживо малюнок порухів жіночої душі. Душі, що раптом запрагла по-іншому поглянути на світ очима свого внутрішнього світу і навіть поєднати їх так відверто, як, можливо, ніхто досі не єднав. Отже, вірші – це біль душі, її порухи, її незахищеність… Бо тільки й притулку в душі, що тінь сльози.

Ще не відщеміла і не відкрила до кінця свою вічну жіночу таїну й "Тінь сльози"', як ось з'явилася "Терновая хустка", і такими ж вічними кольорами любові і печалі, радощів і смутку, пристрасті і ілюзій знову, мов камертон, настроює душі на поетичне звучання.

Як    і    кожна    книжка,    "Терновая    хустка"    теж починається з обкладинки. З першої сторінки цієї поетичної збірки, наче крізь зелений серпанок у місячну ніч, дивиться на нас сама поетеса. Читаєш усі рядки поезії і повертаєшся до першої сторінки обкладинки,  мимоволі губишся від несподіванки, котра з'явилася, немов наздогнала. Спадає долу із тендітного плеча терновая хустка. Можливо, і вона – з маминої скрині. А, може, з бабусиної.

Мабуть, це закономірно, що переважна більшість поетів у певний час звертається до прози. Така вже особливість художнього бачення і відтворення світу. Є теми і сюжети, які не вкладаються у суворі форми поетичного жанру. Що ж до творчості Валентини Штинько, то тепер вже важко й сказати, хто вона – поет чи прозаїк? Адже ми знаємо її як журналіста, як автора багатьох цікавих публікацій, присвячених актуальним людинознавчим питанням, розповідей про людей. їх клопоти,болі й тривоги. Вона – автор багатьох повістей, оповідань, досліджень з історії краю.

Висоту своїм словом наша землячка набрала. Попереду довга дорога, на якій можна всього сподіватися. Але ніщо вже не примусить відмовитися від польоту. Бо як пише вона:               

Щораз тріпоче в серці подив

От святості буденних днів.

Коли нуртують талі води

І рвуться з берегів.

Йду до ріки, тривоги сповнена

У досвіткову тиху рань:

 - Не потопи весняна повене.

Мій човник сподівань!



Заздалегідь підготовлені учні читають напам’ять поезії «Смерть Івана Підкови», «Луга».(Слайди 13, 14).

V. Закріплення набутих знань, умінь і навичок.

  1. Словесне малювання.

Якою ви хочете бачити Україну? Якими кольорами змалювали б свій рідний край? (Слайд 15).

Як ви думаєте, якою може бути мелодія до поезії «Погожою дниною над Україною? Чому?





  1. «Незакінчене речення».

Продовжте речення: «Під час прослуховування поезії “До сина” мене найбільше вразило…». (Слайд 16).

  1. Робота в групах.

Випишіть художні засоби

І група з поезії «Погожою дниною над Україною».

ІІ група з поезії «Запросини боровичка - волинячка».

ІІІ група з поезії «Кульбабки та бедрики».

ІV група з поезії « До сина». (Слайд 17).

  1. Складання сенканів.

І група – «Україна».

ІІ група – «Край».

ІІІ група – «Краса».

ІV група – «Мрія». (Слайд 18).

VІ. Домашнє завдання.

Обов’язкове. Скласти запитання до теми уроку (6 – 10).

За бажанням. 1. Намалювати ілюстрації до віршів, які звучали на уроці.

2. Скласти власний вірш про рідну землю.



VІІ. Рефлексивно – оцінювальний етап, підсумок уроку.

  1. «Незакінчене речення». Вправа «Мікрофон».

Я запам’ятав…

Мене зацікавило…

Мені сподобалось…


  1. Оцінювання діяльності учнів на уроці.

Найкраще на уроці працювали…

Їм допомагали…

Любі діти, сьогодні над Волинською землею зійшла веселка, яка з’єднала різні куточки нашого краю. Нехай такими місточками буде поєднана вся Україна, красу якої оспівували віками українські поети. Кожен з нас, коли хочеться відпочити від суєти суєт, з відрадою поринає у таємні куточки природи того краю, де народився і виріс. Саме рідна земля надихає, сповнює силою і здоров’ям. А особливо – земля Волині. Недаремно ще один наш поет – пісняр Олександр Богачук писав:

Хто з нею не бачивсь, приїдьте, будь ласка,

Тут ниви,озера, гаї солов’їні.

Якщо ви забули, що таке казка,

Її ви зустрінете в нас на Волині.(Слайд 19).

А ще пам’ятайте, діти, що зберегли цю землю для нас батьки і діди, і ми маємо бути достойними їх жертовної праці та бути гідними творцями власної долі і долі України.

Дякую за урок. До побачення.

Афганська тематика
у творчості Василя Слапчука
http://novalinia.com.ua/doc/images/v%20slap.jpg

  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка