Відділ освіти Фастівської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Використання проблемно-діалогічного методу на уроках історії



Сторінка1/5
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.91 Mb.
  1   2   3   4   5


Відділ освіти Фастівської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Використання проблемно-діалогічного

методу на уроках історії

З досвіду роботи вчителя історії

вищої кваліфікаційної категорії

Веприцької ЗОШ І-ІІІ ступенів



Стельмаха Миколи Івановича

2008
Зміст

Ст.


  1. Подання ……………………………………………………….3

  2. Анотація…………………………………………...…………..4

  3. Характеристика…………………………..…………………...5

  4. Опис змісту досвіду роботи з проблеми "Використання

проблемно-діалогічного методу на уроках історії"

4.1. Вступ …………………………………………………...6

4.2. Основна частина


      1. Впровадження проблемно-діалогічного методу на уроках історії…………………………………………………………7

4.2.2. Місце проблемного навчання в сучасній дидактиці……...8

4.2.3. Засоби стимулювання розумової діяльності школярів….10

4.2.4. Методика використання проблемно-діалогічного методу…

4.2.5. Використання проблемно-діалогічного методу на різних етапах уроку………………………………………………………10



4.3. Схеми 1-2 ……………………………………………12,13

4.4. Висновки. Рекомендації………………………….……14

4.5.Бібліографія……………………………………….…….15

4.6. Цикл уроків з історії України …………………………16


  1. Додатки ……………………………………………….…….36

5.1. Адаптована програма факультативу "Науково-дослідницька робота з історії" …………………………………..37

    1. Теми учнівських робіт, представлені на конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України ……………………………….……46

5.3. Позакласні заходи ………………………………………47




Голові ради РМК,

завідуючій РМК

Халюк В.В.


Подання
Адміністрація Веприцької ЗОШ І-ІІІ ступенів просить розглянути авторські матеріали «Використання проблемно-діалогічного методу на уроках історії» Стельмаха Миколи Івановича, вчителя історії вищої кваліфікаційної категорії з метою експертної оцінки у зв’язку з представленням на районну педагогічну виставку «Освіта Фастівщини- 2008» в номінації « Гуманітарна освіта ».

Досвід вивчено заступником директора школи з навчально-виховної роботи, затверджено на засіданні педагогічної ради школи, протокол №3 від 22.02.2008 р.

Директор школи: О.М.Янковський

Анотація

У Концепції розвитку загальної середньої освіти підкреслюється, що стрижнем освіти ХХІ століття є розвиваюча, культуротворча домінантна, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем.

Тому визначальними на сучасному етапі розвитку стають такі риси особистості: активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у суспільстві.

Над формуванням такої особистості працює Стельмах М.І. Вчителя хвилює питання: як зробити свої уроки цікавими, динамічними, «живими», як заохотити учнів до навчання, запалити в їх серцях іскорку допитливості та інтересу?

В своїй роботі Микола Іванович використовує проблемно-діалогічний метод на уроках історії. Завдяки даній методиці вчитель допомагає школярам стати активними, відповідальними громадянами, творцями демократичного суспільства.

В процесі діяльності вчитель створює умови для критичного мислення учнів та адекватного оцінювання суспільних та економічних явищ і процесів. Застосовуючи при цьому науково обґрунтовані принципи та критерії.

Методика проблемного навчання передбачає інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного вивчення змісту шкільної історичної освіти, запровадження системи проблемних запитань, задач і завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної та творчої діяльності.

В ході використання Стельмахом М.І. методики проблемно-діалогічного навчання відбувається взаємодія учителя та учнів, тобто діалог, в ході якого учні втягуються в розв’язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків.

Весь процес навчання зорієнтований на особистість учня. Кожна дитина розвивається як носій творчого досвіду.

Застосування вчителем проблемно-діалогічного методу навчання сприяє підвищенню ефективності й результативності процесу навчання. Цей метод є одним із найбільш дієвих засобів вирішення таких складних завдань, як розвиток самостійного, логічного мислення, пізнавальної активності та розвитку творчої особистості.

Заступник директора з навчально-

виховної роботи Веприцької ЗОШ І-ІІІ ступенів О.С.Федорович


Характеристика

Стельмаха Миколи Івановича,

вчителя історії Веприцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів,

1978 року народження
Стельмах М.І. – спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, працює у Веприцькій ЗОШ І-ІІІ ступенів вчителем історії, має педагогічний стаж 9 років. За час роботи показав себе кваліфікованим, творчим, досвідченим спеціалістом.

В роботі виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості. В навчально-виховному процесі використовує найбільш ефективні форми і методи роботи.

Стельмах М.І. має високу теоретичну підготовку, досконало володіє методикою навчання. Для діяльності вчителя характерне прагнення удосконалення методичної та педагогічної майстерності, постійний творчий пошук. В своїй роботі втілює в практику принципи особистісно-орієнтованого та розвивального навчання, педагогіки співробітництва, методи проблемно-діалогічного навчання, технології інтерактивного навчання та розвитку критичного мислення. Стельмах М.І. систематично працює над пошуком найбільш оптимальних шляхів розвитку пізнавальної активності учнів. Вчитель має свою систему роботи, яка пов’язана з використанням проблемно-діалогічного методу на уроках історії, власні напрацювання, що дає високі результати навчальних досягнень учнів.

Микола Іванович забезпечує високу результативність, якість своєї праці. Його учні є активними учасниками і призерами ІІ та ІІІ етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України, також учасниками та призерами І та ІІ етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії. З метою популяризації знань з історії Стельмах М.І. проводить тижні історії в школі. Микола Іванович наполегливо працює над підвищенням свого професійного рівня. Він є автором адаптованої програми факультативу «Науково-дослідницька робота з історії», яка схвалена радою районного методичного кабінету.

Бере активну участь в громадському житті школи, села, району. Є головою шкільної профспілки.

Інтелігентний, доброзичливий, принциповий в оцінці своєї роботи та роботи колективу. Користується авторитетом серед учнів, батьків, вчителів.

Якість його роботи було неодноразово винагороджено грамотами Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, відділу освіти Фастівської районної адміністрації, подяками управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.

Директор школи: О.М.Янковський



Вступ
Мислення завжди починається з проблеми

чи запитання, зі здивування, з протиріччя.

С.Рубінштейн, психолог

Зміни, що відбулися в Україні протягом останніх років – здобуття державної незалежності, становлення ринкової економіки, демократизація суспільства – стали реальним підґрунтям для подальшого просування нашої країни до суспільства нового типу. Відомо, що трансформації в суспільстві завжди спричиняють певні зміни в освіті.

"Технологія завтрашнього дня, - зазначав англ. філософ О. Тоффлер, – потребує не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, які виконують накази, не зморгнувши оком, але людей, котрі можуть приймати критичні рішення, які можуть знаходити свій шлях в новому оточенні, які достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється". У Концепції розвитку загальної середньої освіти підкреслюється, що стрижнем освіти XXІ ст. є розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем.

Тому визначальними на сучасному етапі історичного розвитку стають такі риси особистості як активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у світі. Їх формування вимагає нових підходів до процесу навчання. На жаль, школа все ще залишається організацією, що навчає. Вона ще й досі не є організацією, що навчається. Вихід з цього становища можна знайти, як вважає В. Горбатенко, український політолог і правознавець, "пильніше придивившись до учнів, до причин провалів окремих реформ, часткових успіхів окремих педагогів, щоб поширювати і множити цей досвід".

Останні роки помітною стала тенденція до змін не тільки й не стільки змісту гуманітарної освіти, як методології. Стельмах М.І. вважає, що ефективного впливу суспільствознавчих предметів на формування особистості учня можна досягнути лише переглянувши набір тих методик та форм роботи, які використовуються. Він переконаний, що діяльність учителя полягає не стільки в тому, що він несе інформацію дітям, скільки в умінні бути організатором її засвоєння, поводирем у лабіринті знань.

Метою такого навчання в роботі Миколи Івановича є розвиток особистості учня, насамперед різноманітних форм мислення кожного школяра в процесі засвоєння знань. Вони перетворюються на засіб розвитку особистості учнів. Відомо, що численні факти добре запам’ятовують комп’ютери. Учні повинні мати інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію. Зростає роль уміння добувати і переробляти інформацію з різних джерел. На сучасному етапі розвитку суспільства школа має відігравати важливу роль, допомагаючи молоді стати поінформованими, активними, відповідальними громадянами, творцями демократичного суспільства. І одним із шляхів розв'язання цього завдання, на думку Стельмаха М.І., є впровадження проблемно-діалогічного методу на заняттях історії.

Одним із пріоритетних напрямків нового педагогічного мислення й нового погляду на урок та весь навчальний процес є зміна в поглядах на учнів як на суб’єкт виховання та на сам процес навчання. Особистість учня ставиться в центрі навчального процесу, що вимагає від учителя переосмислення мети й завдань уроків, знову ж таки з позицій школярів. Звідси все частіше виникає потреба ставити учнів у позицію дослідників—першовідкривачів історичних подій, вчити їх спостерігати й аналізувати історичні процеси, вміти їх обґрунтовувати і пробуджувати в дітей цікавість й потяг до ще не розв’язаних проблем, з якими вони можуть зустрітися в майбутньому.

Тобто, вчитель створює таку внутрішню напруженість думки в процесі навчання, яка сприятиме активізації й мобілізації сил, волі і здібностей учнів, розвиватиме їхнє самостійне творче мислення.

Використання проблемних запитань і завдань для перевірки знань учнів – основний шлях в діяльності Стельмаха М.І. для підвищення якості навчання.

Розв’язання проблемних завдань учнями спонукає їх до пізнавальної діяльності. При такій організації вчителем перевірки знань учні звертаються до фактів, аналізують їх, з’ясовують причинні зв’язки між окремими явищами.



Впровадження проблемно-діалогічного методу

на заняттях історії

Кожного вчителя хвилюють питання: як зробити свої уроки цікавими, динамічними, "живими", як заохотити учнів до навчання, запалити в їх серцях іскорку допитливості та інтересу?



Навчально-виховна діяльність Стельмаха М.І. полягає у тому, щоб створити умови для формування критичного мислення учнів та адекватного оцінювання суспільних та економічних явищ та процесів, застосовуючи при цьому науково обґрунтовані принципи і критерії.

Метою роботи вчителя є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу та пізнавальної активності; формування ключових компетенцій (схема 1) через такі завдання:

  • поширення систематичних знань про історію, що робить людину компетентною;

  • забезпечення засвоєння учнями практичних навичок, необхідних для життя в
    сучасному суспільстві;

розвиток бажання та здатності брати участь у суспільному житті.
Методика проблемного навчання передбачає інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного вивчення змісту шкільної історичної освіти, запровадження системи проблемних запитань, задач і завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної, творчої діяльності.

Проблемно-діалогічне навчання, що слідує з самої назви, являє собою навчання, в процесі якого учні через діалог втягуються в розв’язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків.

Метою діяльності вчителя, при використанні проблемно-діалогічного навчання, є те, щоб ставити учнів перед необхідністю вирішувати нові, нестандартні задачі або поставлені перед ними проблеми, життєву важливість і значення яких вони усвідомлюють. Завдяки застосуванню провідного методу навчання, в учнів розвивається уміння орієнтуватися в нових умовах, комбінувати запас наявних знань і умінь для пошуку нових. Причому, обов’язковою умовою застосування цього методу буде діалог, який передбачає зворотній зв'язок між учителем та учнями.

Головне завдання. яке вчитель ставить перед собою полягає в тому, щоб не передавати готові знання, певну інформацію, а в тому, щоб навчити школярів учитися, сформувати позитивну мотивацію учіння, різнобічні пізнавальні інтереси, здатність до свідомого і самостійного засвоєння знань і умінь в умовах проблемної ситуації.

Відвідуючи уроки Стельмаха М. І., неодноразово переконуєшся, що учні не тільки самостійно приходять до тих чи інших висновків, здобуваючи нові знання, вони вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні—даючи питання вчителю, а не лише відповідаючи на поставлені учителем питання. Застосовуючи проблемно-діалогічний метод, Микола Іванович не дає учням готові знання, а створює ситуацію, в якій кожен хто бажає, кому цікаво, хто не байдужий—бере ці знання самостійно.

Одним із найголовніших питань є визначення мотивів навчання—чому учні будуть активними при проблемно-діалогічному навчанні. На відміну від традиційного навчання, де вчитель повідомляє учням готові знання, а вони згодом будуть їх відтворювати (репродуктивний метод), при застосуванні проблемно-діалогічного методу в дітей виникає активний інтерес, який ґрунтується на тому, що учням подобається бути здобувачами знань. Дітям подобається творити. В даному випадку Стельмах М. І. виступає, як учитель-диригент, який вміло скеровує діяльність дитячого колективу в необхідне русло, а дитячий колектив з пасивних слухачів перетворюється на активних учасників шоу під назвою урок.

На заняттях вчителем здійснюється перевірка знань за допомогою проблемних запитань і завдань. Опитування на уроках історії стає не лише засобом перевірки знань, але й засобом здобуття й поглиблення їх, розвитку мислення. В своїй роботі Микола Іванович спонукає учнів самостійно знаходити нові зв’язки й відношення окремих явищ, вчить учнів висвітлювати їх з різних боків. В ході такої діяльності змінюється співвідношення функцій перевірки: спостерігається переплетіння контрольної та навчальної функцій, в наслідок чого перевірка стає особливою ланкою в процесі формування знань. При відтворенні вже відомого вчителем нагромаджується фундамент нових висновків і узагальнень. Кожне нове запитання – це крок в перед по спіралі.



Місце проблемно-діалогічного навчання в сучасній дидактиці

Звертаючи увагу на важливість розробки даної проблеми, слід зазначити, що принциповою науковою базою для такої перебудови навчального процесу взагалі й історичної освіти зокрема, на думку багатьох дослідників, є проблемно-розвивальне навчання, яке тримається на трьох взаємопов'язаних концентрах: навчальній діяльності, теоретичному мисленні й рефлексії (А.Брушлінський, В.Гаврилов, З.Калмикові, В.Комаров, Т.Кудрявцев, І.Лернер, А.Матюшкін, М.Махмутов, А.Фурман та ін.).

У дидактиці немає єдиного загальноприйнятого визначення проблемної ситуації. Більшість дослідників розглядають проблемну ситуацію перш за все як ситуацію утруднення (Ю.Чабанський, І.Лернер, М.Махмутов). Інші вчені як основну її ланку називають пізнавальну (діалектичну) суперечність (А.Брушлінський, Д.Вількеєв, Т.Кудрявцев). Але, не зважаючи на ці розбіжності, всі вони визнають, що проблемна ситуація - це обов'язковий компонент навчального пізнання. Її основне призначення - породження продуктивних, творчих процесів мислення учнів, стимулювання інтелектуального й особистісного розвитку.

Російські вчені Є.В'яземський та О.Стрєлова вказують на особливості створення проблемних ситуацій несподіванки, конфлікту, невідповідності, невизначеності, передбачення, версійного характеру і прогнозування.

Інший російський вчений О.Степаніщев пропонує власну типологію проблемних задач, причому наголошує на можливості їх зображення: у вигляді ножиць, замкнутого кола, картосхеми з пізнавальною задачею, структурної схеми з використанням проблемних питань, логічної схеми з привнесенням у неї елементів проблемності.

Теорія проблемного навчання розробляється досить давно. Цією проблемою опікувалися російські педагоги та психологи: М.І.Махмутов, І.Я.Лернер, І.А.Ільницька, А.М.Матюшкін, Р.І.Малафєєв та ін. Учені визначають проблемне навчання з різних позицій: як новий тип навчання (М.Скаткін, І.Лернер), як метод навчання (Л.Панчешникова, В.Оконь); як принцип навчання (Г.Понурова), як технологію (Г.Ксензова, Н.Савіна).

Сьогодні найчастіше проблемне навчання розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне формування знань, розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості. Використання проблемного навчання дозволяє досягти більш глибокого розуміння матеріалу, його свідомого засвоєння, забезпечує наукову доказовість знань, привчає учнів мислити діалектично, сприяє розвитку особистих якостей.

Засоби стимулювання розумової діяльності школярів

Одним із напрямків підвищення ефективності і результативності процесу навчання в роботі Стельмаха М.І. є використання проблемно-діалогічного методу навчання.

Проблемно-діалогічне навчання – це навчання, в процесі якого учні через діалог втягуються в розв'язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків. Чільне місце в системі діяльності вчителя належить урокам, тому що саме на них учні отримують важливі теоретичні знання з історії, вчаться їх застосовувати на практиці.

Для стимулювання розумової діяльності учнів на уроках Миколою Івановичем створюються проблемні ситуації шляхом постановки питання. Вчитель прагне його робити складним настільки, щоб викликати утруднення в учнів, і, водночас, воно має бути посильним для самостійного знаходження відповіді.

Умови створення проблемних ситуацій:


  • учні не знають способу розв'язання задачі, не можуть відповісти на поставлене питання, пояснити певний факт тощо;

  • необхідне використання раніше засвоєних теоретичних знань на практиці;

  • протиріччя між теоретичною можливістю розв'язання задачі та практичною неможливістю застосування саме цього способу;

  • протиріччя між практично досягнутим результатом і відсутністю в учнів знань для теоретичного обґрунтування.

На практиці Стельмах М.І. використовує різні типи проблемних уроків:

  • уроки з окремими проблемними питаннями;

  • уроки, весь хід яких присвячений розв'язанню великої загальної проблеми;

  • урок - проблемна лекція;

  • уроки-диспути;

  • уроки-семінари та ін.

Технологія проблемного навчання включає такі етапи діяльності:

  • створення проблемної ситуації;

  • збирання й аналіз даних, необхідних для розв'язання проблеми, актуалізація життєвого досвіду;

  • вивчення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання гіпотез;

  • формулювання висновків.

Урок Стельмаха М.І. з використанням технології проблемного навчання виглядає як послідовність навчальних проблем, що створює вчитель. На уроці Микола Іванович вислуховує різні точки зору, координує та спрямовує творче мислення за допомогою системи запитань, надає диференційовану допомогу, допомагає опанувати навички роботи з різними джерелами інформації.

У своїй діяльності вчитель при застосуванні проблемно-діалогічного методу обов'язково включає вирішення таких питань:



  • знаходження проблеми і створення проблемної ситуації;

  • визначення найбільш ефективного способу її вирішення;

  • вміння учнями вести діалог, спровокувати дискусію;

  • корекція (уточнення) проблеми;

  • надання допомоги учням в аналізі умов проблемних ситуацій, вибору правильних рішень, консультацій в процесі рішення;

  • аналіз помилок;

  • підбиття підсумків діалогу, дискусій (вирішення проблемної ситуації).

На початку уроку Микола Іванович пропонує проблемну ситуацію, яка ґрунтується на здивуванні або пов'язана з інтелектуальним утрудненням. Якщо використовується проблема "зі здивуванням", учням пропонуються суперечливі факти, теорії, точки зору. Також в основу такої проблеми може бути покладене й інше протиріччя - між життєвим (побутовим) досвідом, уявленнями та науковими фактами. У цьому випадку Стельмах М.І. пропонує практичне завдання, прикладом із навмисною помилкою.

З метою усвідомлення сутності проблемної ситуації вчитель пропонує учням низку питань, які стимулюють школярів до розуміння протиріччя, закладеного в проблемі (наприклад, "Що вас здивувало?", "Які є точки зору?", "Що ви припускали, а що вийшло насправді?", "Що вам заважає виконати завдання?", "Чим це завдання відрізняється від тих, які виконували раніше?" тощо).

В своїй діяльності Стельмах М.І. наступним чином здійснює впровадження проблемно-діалогічного методу:

1. Знаходження проблеми і створення проблемної ситуації:

Для вирішення цього питання вчитель вимагає від учнів глибокого знання матеріалу, висвітлення його з різних кутів зору, використання різноманітних джерел.



2. Визначення найбільш ефективного способу вирішення проблеми.

Всі можливі варіанти вирішення проблеми розглядаються й визначаються вчителем оптимально.

Наприклад, історія України 11 клас, тема: «Включення західноукраїнських земель до складу УРСР»

- Чи можна вважати Й. Сталіна збирачем всіх українських земель?

- Якщо проаналізувати матеріал вищезгаданої теми, то може здатися, що Й. Сталін справді доклав всіх зусиль, щодо об’єднання українських земель. Але, один факт спростовує це твердження.

28 вересня 1939 року було підписано Договір про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною, за яким Холмщина, Підляшшя, Посання, Лемківщина – етнічні українські землі, передані Німеччині, в обмін на Литву.



3. Вміння учнями вести діалог, спровокувати дискусію.

Дискусія – як шлях до істини. Стельмах М.І. легко розпочинає дискусію, здивувавши учнів та запропонувавши їм розв’язати цікаву проблемну ситуацію.

При створенні дискусії вчитель спирається на такі головні моменти її ведення:


    • вміння вислухати інших;

    • чіткість і логічність викладу думки;

    • аргументованість;

    • вміння робити висновки.

4. Корекція (уточнення) проблеми.

На уроці, в процесі розгляду проблемної ситуації, в учителя, як правило виникає необхідність уточнення завдання. Корекція проблеми – одне з важливих питань, при застосуванні проблемно діалогічного методу.

Наприклад:

Вчитель ставить питання:

- Голод 1946-1947 рр. – спланована акція чи наслідок природних катаклізмів?

Корекція: Роль і суть державної політики в суспільному господарстві в післявоєнний період?

5. В процесі вирішення проблемних ситуацій завдань вчитель виступає в ролі координатора. Стельмах М. І. перед собою ставить такі завдання – надавати учням консультації (допомогу), але не виконувати за них поставлені задачі.

Допомога вчителя спрямована не на аналіз фактичного матеріалу, а на уточнення, спрямування алгоритму дії.



6. Аналіз помилок – один із найважливіших етапів уроку в роботі Миколи Івановича, який дозволяє уникнути закріплення хибних висновків, зроблених учнями, та закріпити вивчений матеріал.

7. В процесі підбиття підсумків діалогу (дискусії) Стельмах М.І. завжди пам’ятає про таке негативне явище як регламентація мислення. Тому підводячи підсумки, після розв’язання проблемного завдання, вчитель завжди толерантно, ввічливо, не тиснучи на учнів, здійснює підведення висновків, навіть якщо досягли результатів не таких, які передбачав вчитель.

Наступний етап - це формулювання навчальної проблеми та через неї теми уроку, який проводиться у формі фронтальної бесіди.

Найбільш складною частиною проблемного уроку є пошук гіпотез, шляхів розв'язання проблеми. Стельмах М.І. виконує для цього певні дії:



  • спонукає учнів до висунення ідеї (заохочувальними словами, підказками тощо);

  • приймає запропоновану гіпотезу (словами "так", "приймається" та ін);

  • спонукає до перевірки гіпотез ("Чи згодні з гіпотезою?", "Як її перевірити?", "А хто думає інакше? Чому? ").

Наприкінці розв'язання проблеми обов'язково робиться підсумок. Вчитель разом з учнями чітко виділяє головну гіпотезу, повернувшись до формулювання основного проблемного питання на початку уроку, потім формулюється відповідь на нього. Учням пропонується відповісти на такі питання:

  • Які нові знання ви отримали?

  • Що нового дізналися про причинно-наслідкові зв'язки, які пояснюють це явище?

  • Яке значення мають отримані знання? Де вони можуть бути використані?

За час своєї роботи Стельмах М.І. переконався, що учні не тільки самостійно приходять до тих чи інших висновків, здобуваючи нові знання, вони вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні – формулюють проблеми, а не лише відповідають на поставлені учителем питання.

Застосування проблемно-діалогічного методу передбачає створення:



  1. Проблемної ситуації, яка збуджує цілеспрямовану увагу і самостійність мислення. Вона протиставляє знання і незнання і тим самим загострює проблему.

  2. Проблеми або пошукової задачі (повинна бути хвилюючою, гострою, мати декілька варіантів аргументації відповіді).

  3. Проблемного питання (без якого неможливий діалог). Відрізняється тим, що в ньому є приховане протиріччя, що воно відкриває можливість нестандартних відповідей, неординарних рішень і що в минулому досвіді того, кому воно задається нема готової схеми рішення.

Також вчитель використовує проблемно-діалогічний метод для викладу матеріалу як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів. Це реалізується такими шляхами:

    1. Проблемний виклад матеріалу в формі бесіди, діалогу. При цьому учні детально вивчають матеріал, визначаються "вузлові" питання та поділяють навчальний матеріал на:

  • проблемний (аналіз, оцінка, значення і т.д.);

  • фактичний (дати, точні дані, незаперечні факти).

    1. Частково-пошукова діяльність.

Така робота передбачає підготовку учням низки спеціальних питань, які підштовхнуть їх до самостійних роздумів, активних пошуків відповіді і провокують їх в свою чергу задати питання мені. В залежності від гостроти матеріалу розгортається діалог або дискусія.

  1. Дослідницька діяльність.

При використанні такої роботи школярі самостійно шукають розв'язання проблемної ситуації, яка має неординарну оцінку. Наприклад, коли учні працюють з історичними документами, які не мають однозначних тлумачень в історичній науці (Березневі статті, пакт Молотова-Рібентропа).

Використання проблемно-діалогічного методу

на різних етапах уроку

Застосування проблемно-діалогічного методу навчання вимагає особливого підходу до організації навчання. Першочерговим в роботі, насамперед, є організація активної пізнавальної діяльності учнів. Учні Стельмаха М.І. не просто вчаться, вони працюють над тим, щоб здобувати знання—самостійно мислити. Адже, незаперечний факт, що найміцніші знання ті, які учні здобувають самостійно. В процесі використання проблемно-діалогічного методу навчання, вчитель домагається того, що:

--діти вчаться логічно мислити—тут реалізується дидактичний принцип

активності і свідомості;

--приймаючи участь в діалозі (дискусії), діти вчаться спілкуватися, відстоювати свою точку зору, розвивається діалогічне мислення.

В своїй роботі Стельмах М.І. на різних етапах уроку використовує проблемно-діалогічний метод. А саме:



  1. На початку уроку, поставивши перед учнями проблемне завдання, вчитель пропонує їм декілька варіантів можливих рішень. Діти самостійно обирають свої варіанти і обґрунтовують свій вибір (можлива дискусія).

  2. Пояснюючи новий матеріал, дійшовши до переломного моменту (яскрава історична подія, явище), Микола Іванович пропонує учням зробити версію-прогноз: Що буде далі? До чого це призведе? Які будуть наслідки? Відповідь обґрунтовується.

  3. При поясненні нового матеріалу учні шукають спільне й відмінне, порівнюючи нову тему з раніше вивченою.

  4. Обов'язковим моментом у роботі Миколи Івановича є фіксація фактів, що розкривають проблему, та пояснення, чому саме ці факти висвітлюють проблемну ситуацію.

  5. При поясненні нового матеріалу, при закріпленні вивченого відбувається активне дослідження проблеми, внаслідок чого на уроці виникає дискусія.

При вивченні нової теми перед учнями вчителем ставиться завдання: якомога яскравіше уявити історичну подію, вказавши якусь дуже важливу деталь, що її характеризує. В основі будь-якої діяльності вчителя(особливо успішної) лежить мотивація.

На думку Стельмаха М.І., найкраща мотивація в навчальній діяльності – стрес – це головна запорука успіху.

Знання вчителем цікавих фактів з успіхом дозволяє використовувати їх при застосуванні проблемно-діалогічного методу.

1. Створення проблемної ситуації:

- Чи можуть бути Трипільці предками українців?

- Якою була роль варягів у процесі утворення Київської Русі?

- В чому полягала роль Запорізької Січі в період «Руїни»?

- Версальсько-Ватиканська система – як шлях до Другої світової війни

- Прихід до влади Гітлера: закономірність чи випадок?

2. Здійснення версій-прогнозу. Вчителем здійснюється активізація мислення за допомогою яскравого факту.

Побудова Берлінського миру – до яких наслідків це приведе?

Хіросіма, Нагасакі – безглузда жорстокість чи тонкий розрахунок?

Політика «Гласності» - чи можна було передбачити розвал СРСР?

Брестський мир 1918 р. – перемога української дипломатії?

3. Фіксація фактів.

На своїх заняттях вчитель, аналізуючи матеріал, працює над тим, щоб учні вчилися добирати факти, які розкривають проблемне завдання.

- Чи готував Сталін СРСР до агресивної війни?

- Чи можливо було уникнути «Руїни»?

- Чи є закономірністю розкол СРСР?
В повсякденній роботі Стельмахом М.І. проводяться заняття факультатив "Науково-дослідницька робота з історії (за програмою, схваленою радою районного методичного кабінету та рекомендованою до впровадження (додаток 5.1). Учні Миколи Івановича працюють над написанням дослідницьких робіт для участі у конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України (додаток 5.2).

Реалізація мети історичної освіти учнів буде ефективнішою, якщо вона буде здійснюватись не тільки в рамках уроків та гуртків. Тому з метою популяризації знань з історії, підвищення інтересу до предмету, Стельмах М.І. проводить тижні історії в школі (додаток 5.3), під час яких відбуваються інтелектуально-розважальні ігри, бесіди, позакласні заходи, турніри, посвяти в історики, засідання дискусійних клубів тощо.

Процес реформування освіти в Україні триває. Суттєві зміни в методиці навчання, які відбулися протягом останнього десятиліття, свідчать про поступове усвідомлення широким учительським загалом нової філософії освіти, необхідності орієнтації процесу навчання на розвиток особистості учнів. Шляхом до формування творчої особистості є застосування у навчально-виховному процесі технологій навчання, які активізують діяльність учнів, розвиваючи їх творче мислення, вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення.

Схема 1


Модель складових формування ключових компетентностей особистості


  • Мотиви, завдання, потреби, стимули до формування компетентностей особистості.

  • Уміння домагатись успіху та результатів шляхом наполегливої праці.

  • Сила волі, цілеспрямованість.

  • Уміння зрозуміло й чітко висловлювати свої думки, переконувати, аргументувати, доводити, аналізувати.

  • Встановлювати міжособистісні зв’язки, організовувати й підтримувати діалог.




Мотива

ційно-вольова

Комуні

кативна

Функціо

нальна

Реле

ксивна






  • Знання, уміння, досвід практичної діяльності, освіченість.

  • Оволодіння способами пізнання й практичної діяльності.

  • Самоосвіта й самовиховання

  • Уміння свідомо контролювати результати своєї діяльності та рівень особистого розвитку, особистих досягнень.

  • Формування креативності, ініціативності, упевненості в собі.

  • Самооцінка, самореалізація, відповідальність за результати своєї діяльності

Схема 2


Система роботи вчителя над методичною проблемою

Урок

Факультатив «Науково-дослідницька робота з історії»

Позакласна та позашкільна робота

Навчання історії












Використання проблемно-діалогічного методу на уроках історії з метою розвитку аналітичних здібностей школярів

Підготовка до олімпіад, МАНУ

Наукова робота

  • Написання дослідницьких робіт

  • Робота над проектами


Самоосвіта

Популяризація знань з історії



Тиждень історії



ЗМІ

Співпраця з музеями

Висновки

Результати використання даної методики значні. Проблемно-діалогічне навчання як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне формування знань, розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості школярів.

Застосування проблемного навчання дозволяє досягти більш глибокого розуміння матеріалу, його свідомого засвоєння, забезпечує наукову доказовість знань, привчає учнів мислити діалектично, сприяє розвитку особистих якостей. Вчитель формує в учнів вміння розв’язувати проблемні ситуації. Школярі не лише самостійно приходять до висновків, отримуючи нові знання, а вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні. Використання проблемно-діалогічного методу, сприяє тому, що учні не отримують готових знань, а в ході створення ситуацій кожен школяр здобуває знання самостійно.

Вчителем формується в дітей активний інтерес—творити, з пасивних слухачів перетворюватися на активних учасників навчального процесу. В центрі діяльності вчителя стоїть розв’язання проблемної ситуації. Для реалізації цього завдання Микола Іванович організовує навчально-виховний процес таким чином, щоб він був зорієнтований на особистість учня. За такого підходу кожен учень розвивається як носій творчого досвіду. Використання на уроках проблем або пошукових завдань, проблемних ситуацій, проблемних питань сприяє постійному накопиченню в учнів досвіду творчості та формуванню в них механізму самоорганізації і самореалізації особистості.

В процесі роботи Стельмах Микола Іванович намагається розвивати творчий потенціал учнів, їхню активність у пізнанні, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці, в неординарній ситуації. Вчитель використовує такі форми організації навчально-виховного процесу: урок-дослідження, урок-інтерв’ю, урок-репортаж, урок-рецензія, урок-коментар, урок-пресконференція. Використання нестандартних форм проведення уроку дозволяє максимально загострити увагу учнів, активізувати мислення, сприяти розвитку творчих здібностей учнів. Суть такої роботи полягає в тому, що перебіг навчального процесу здійснюється шляхом постійної взаємодії учнів.

Застосування вчителем проблемно-діалогічного методу навчання сприяє підвищенню ефективності й результативності процесу навчання. Цей метод є одним з найбільш дієвих засобів вирішення таких складних завдань, як розвиток самостійного, логічного, діалогічного мислення, пізнавальної діяльності, розвитку творчої особистості.

З використанням проблемно-діалогічного методу відбувається підвищення ефективності й результативності навчально-виховного процесу.

Дана методика сприяє тому, що учні здатні самостійно розв’язувати життєві проблеми, діяти в нестандартних ситуаціях, самостійно мислити і приймати важливі рішення.


Заступник директора з навчально-

виховної роботи Веприцької ЗОШ І-ІІІ ст. О.С.Федорович



Рекомендації
Матеріали досвіду Стельмаха М.І. рекомендується використовувати на уроках історії; також ознайомити з педагогічним досвідом вчителя на методичних семінарах вчителів історії, внести досвід до інформаційного банку району, картотеки ППД.

Заступник директора з навчально-



виховної роботи Веприцької ЗОШ І-ІІІ ст. О.С.Федорович

Бібліографія

  1. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) / Довідник учителя історії, правознавства та етики / Авт.-упорядн. О.В.Галегова, І.П.Нікітіна. –Х.: Веста: Видавництво "Ранок", 2006. – С.62-82.

  2. Алейникова М.А. Как преодолеть скуку на уроках истории // Преподавание истории в школе. – 2001. – №9. – С.67-69.

  3. Баханов К.О. Інноваційні системи технології та моделі навчання історії в школі. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.

  4. Баханов К.О. Модель навчання у дискусії // Історія в школі. – 2000. – №9. – С.16-23.

  5. Баханов К.О. Педагогічні інновації: навчання історії за комбінованою системою М.Гузика // Історія в школах України. – 200. – № 1. – С.25-31.

  6. Баханов К.О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія. – Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2005. – 384 с.

  7. Баханов К.О. Технологія групової справи в навчанні історії в школі // Історія в школах України. – 2002. – № 1. – С.23-29.

  8. Баханов К.О. Технологія розвивального навчання // Історія в школах України. – 2001. – № 1. – С. 21-25.

  9. Вєнцева Н.О. Дискусійні методи на уроках всесвітньої історії: 7-8 класи / Передмова К.О.Баханова. – Х.: Вид. група "Основа", 2006. – 160 с.

  10. Вінцева Н.О. Принцип проблемності як ключова засада сучасного навчання історії // Історія та правознавство. – 2007. – №36. – С.9-11.

  11. Вінцева Н.О. Дискусійні методи на уроках історії України: 7-8 класи / Передмова К.О.Баханова. – Х.: Вид. група "Основа", 2007. – 128 с.

  12. Гирич І., Євтушенко Р. Суперечливі питання історії України та відображення їх в сучасних підручниках для 7-8 класів // Історія в школах України. – 2000. – №2. – С.6-9.

  13. Журба Л. Теорія і практика проблемного навчання історії в старших класах загальноосвітньої школи // Історія в школах України. – 2007. – №8. – С.11-14.

  14. Короткова М.В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 256 с.

  15. Короткова М.В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 256 с.

  16. Левітас Ф.Л., Салата О.О. Методика викладання історії. Посібник учителя. – Х.: Вид. група "Основа", 2006. – 96 с.

  17. Лернер И.Я. Проблемное обучение. – М.: Знание, 1974. – 64 с.

  18. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії. – Х.: Вид. група "Основа": "Тріада+", 2007. – 192 с.

  19. Пєхота О.М. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.

  20. Пометун О.І,., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / За ред. О.І.Пометун. – К.: А.С. К., 2003. – 192 с.

  21. Пометун О.І., Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі. – К.: Ґенеза, 2006. – 328 с.

  22. Полянський П. Вивчення дискусійних питань національної та світової історії в загальноосвітніх закладах України // Історія України. – 1998. – №22. – С.3.


Цикл уроків з історії України

8 клас

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка