Відділ освіти Фастівської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Веприцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Формування основ національної свідомості учнів початкових класів



Скачати 490.26 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації29.04.2016
Розмір490.26 Kb.
  1   2   3


Відділ освіти Фастівської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Веприцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Формування основ національної свідомості

учнів початкових класів

З досвіду роботи

вчителя початкових класів

вищої кваліфікаційної категорії

Веприцької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Воронової Наталії Павлівни

2008

ЗМІСТ

Ст.


  1. Подання……………………………………………………………......6

  2. Характеристика…………………………………………………........3

  3. Анотація……………………………………………………………….4

  4. Опис змісту досвіду

4.1.Вступ……………………………………………………………….7

4.2.Основна частина

4.2.1. Роль національного виховання в процесі становлення

особистості…………………………………………………………….8

4.2.2.Основні шляхи оволодіння учнями системою

національного виховання…………………………..…………………11

4.2.2.1.Значення рідної мови в системі навчання…..……………….11

4.2.2.2.Формування громадянина засобами народознавства…..…..11

4.2.2.3.Вивчення історії рідного краю в процесі націо-

нального виховання………………………………...............................19

4.2.2.4.Роль краєзнавства в процесі формування духовності учня…23

4.2.2.5.Здійснення національного виховання через

державну символіку…………………………………………….. ……26



Висновки. Рекомендації………………………………………………..29

Бібліографія…………………………………………..............................30

Додатки. Тематична розробка уроків………………………………….31


Характеристика

Воронової Наталії Павлівни

вчителя початкових класів

Веприцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів,

1954 року народження.

Воронова Наталія Павлівна – спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, «старший вчитель», вчителем початкових класів працює 36 років у Веприцькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. За час роботи показала себе кваліфікованим, творчим, досвідченим спеціалістом. Досконало володіє прийомами і методами роботи в початковій школі. В своїй діяльності виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості.

Вчителька має високу теоретичну підготовку, досконало володіє методикою початкового навчання. Для її роботи характерний творчий пошук, прагнення педагогічної майстерності, для уроків – швидкий темп, чітка, послідовна структура; логічний зв'язок між кожним етапом уроку; доброзичлива атмосфера. Воронова Н.П. розкриває в учнів навички систематичної праці, виховує відповідальність за результати навчання. Вчителька систематично шукає найбільш оптимальні шляхи розвитку пізнавальної активності учнів, має свою систему роботи. Надзвичайно велику увагу приділяє національній спрямованості навчально-виховного процесу в початкових класах. Працює над тим, щоб школярі оволоділи культурою народу, пізнали самобутність української нації, вчилися продовжувати культурно-історичні традиції і звичаї свого народу.

Для реалізації завдань національного виховання Воронова Н.П. організовує таким чином свою діяльність, щоб вона була зорієнтована на особистість учня. Вся робота вчительки сприяє різнобічному розвитку індивідуальності учня, формуванню ціннісних орієнтацій у школярів, вихованню учня як громадянина України; національної свідомості, вільної, соціально компетентної особистості, здатної здійснити самостійний вибір.

Вчителька забезпечує високу результативність, якість своєї праці.

Учні Воронової Н.П. є учасниками і призерами І етапу та учасниками ІІ етапу Всеукраїнських конкурсів учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої!», «Вірю в майбутнє твоє, Україно!».

Воронова Н.П. була керівником районної творчої групи на базі Веприцької ЗОШ І-ІІІ ступенів, керівником шкільного методичного об’єднання класних керівників, вчителів початкових класів.

У 2007-2008 навчальному році приймала участь в ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2008», посіла ІІ місце і стала лауреатом конкурсу.

Доброзичлива, товариська, поміркована. Користується авторитетом серед учнів, батьків, вчителів школи та району.

Якість її роботи було неодноразово винагороджено грамотами управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, відділу освіти Фастівської районної державної адміністрації, Почесною грамотою Міністерства освіти України, знаком «Відмінник освіти України».

Директор школи: О.М. Янковський

Анотація

У кожну історичну епоху виховується не абстрактна людина, а представник того чи іншого народу, носій певної національної культури. Школа як громадський заклад – це «колиска народу» (В.О.Сухомлинський) . Покликання школи, а також і вчителя – виховувати народ, націю, продовжувати і розвивати національну освіту, культуру, мову.

Навчання своїх учнів Воронова Н.П. обов’язково пов’язує із засвоєнням дітьми духовних надбань рідного народу – мови, усної народної творчості, всієї спадщини батьків, дідусів. Вчитель сприяє, щоб діти оволоділи культурою народу, пізнали самобутність української нації, вчилися продовжувати культурно-історичні традиції і звичаї свого народу.

Воронова Н.П. працює над тим, щоб забезпечити оволодіння кожним учнем народною культурою, а на цій основі – всією національною та загальнолюдською культурою.

В своїй діяльності використовує багатий матеріал з історії села Веприк та відомих людей, які в різний час жили та працювали на веприцькій землі. Завдяки вивченню духовних надбань села, вчителька формує в учнів емоційну сторону свідомості, естетичні ідеали, виховує любов до рідної землі, почуття національної гідності, розвиває інтерес до національної культури.

Для реалізації завдань національного виховання Воронова Н.П. організовує таким чином свою діяльність, щоб вона була зорієнтована на особистість учня. Вся робота вчительки сприяє різнобічному розвитку індивідуальності учня, формуванню ціннісних орієнтацій у школярів, вихованню учня як громадянина України, національно свідомої, вільної, соціально компетентної особистості, здатної здійснити самостійний вибір.

Цілі та завдання національного виховання реалізуються різноманітними шляхами та засобами. Рідна мова, родовід, рідна історія, краєзнавство, природа рідного краю, фольклор, національне мистецтво, національна символіка, родинна побутова культура, національні традиції, звичаї, обряди—основні ключові поняття, на яких базується робота вчительки.

Використання таких шляхів та засобів сприяє тому, що Воронова Н.П. розвиває


у своїх вихованців здібності, інтереси, закріплює моральні норми взаємостосунків у колективі, розвиває почуття гордості за рідний край, відомих односельців.

Вся робота вчительки сприяє тому, що школярі вчаться уявляти, співставляти, аналізувати, порівнювати.

Вихованці Воронової Н.П.—активні учасники шкільного життя. Вони є членами гуртка «Духовна спадщина» та «Наша минувшина». Завдяки діяльності гуртківців, було зібрано велику кількість матеріалу про видатних людей села. Вихованці гуртків оформили тематичні папки, відшукали цікаві експонати, поповнили матеріали шкільного музею фактами з історії рідного села.

Учні останніх випусків Воронової Н.П. є учасниками та призерами І етапу та учасниками ІІ етапу Всеукраїнських конкурсів учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої!», «Вірю в майбутнє твоє, Україно!».



Заступник директора з навчально-

виховної роботи: О.С.Федорович

П О Д А Н Н Я
Адміністрація Веприцької ЗОШ І-ІІІ ступенів просить розглянути авторські матеріали «Формування основ національної свідомості учнів початкових класів», вчителя Воронової Наталії Павлівни, початкові класи, вищої кваліфікаційної категорії, педагогічне звання – «старший вчитель», з метою експертної оцінки у зв’язку представленням на районну педагогічну виставку «Освіта Фастівщини -2008» в номінації

«Початкова освіта».

Досвід вивчено заступником директора школи з навчально-виховної роботи, затверджено на засіданні педагогічної ради школи, протокол № 3 від 22.02.2008 р.



Директор школи: О.М. Янковський

ВСТУП

Однією з найважливіших педагогічних закономірностей є те, що в процесі формування особистості, а отже, і підростаючих поколінь, найефективнішим є шляхи пізнання від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до освітнього.

Національна система виховання, що ґрунтується на міцних підвалинах культури рідного народу минулих часів і сучасності, якнайбільше сприяє соціальному престижу інтелектуальності, освіченості та інтелігентності як головних складових духовності людини.

Національна система виховання постійно відкриває емоційно-естетичний, художньо-творчий, моральний та інтелектуальний потенціал нашого народу, створює умови для розвитку природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу—найвищої цінності нації, держави. Національне виховання реалізує глибоке і всебічне пізнання рідного народу, його історії, культури, духовності і на цій основі—пізнання кожним учнем, вихованцем самого себе як індивідуальності і як частки цієї нації, а через неї і всього людства, організацію самонавчання і самовиховання, найефективніших шляхів розвитку і самовдосконалення особистості.

Основним шляхом розвитку школи і освіти, підтвердженим історією розвитку всіх народів світу, багатовіковим вітчизняним досвідом, є цілеспрямоване і систематичне виховання підростаючих поколінь на культурно-історичних традиціях рідного народу з творчим вихованням елементів національних систем виховання інших народів.

Українська нація, як і всі нації світової співдружності, має свою історію, глибоко гуманістичну ідеологію, власну філософію, оригінальну систему виховання. Перевірені багатовіковим досвідом надбання народної мудрості становлять ідейно-моральну основу виховання, яке має національні і загальнолюдські аспекти.

Видатні філософи, етнографи, психологи і педагоги світу здавна визнавали, що виховання має яскраво виражений національний характер. К.Д.Ушинський

твердив: «Ставши одним із елементів державного і народного життя, громадське виховання пішло в кожного народу своїм особливим шляхом, і тепер кожен європейський народ має свою окрему характеристичну систему виховання». Будучи українцем, К.Д. Ушинський пишався своєю національною приналежністю.

Важливі положення про національне виховання містять праці П.П.Блонського. Він підкреслював: «Поскільки слово «нація» має значення «народ», ми могли б назвати таке виховання глибоко національним».

Відомий український педагог Софія Русова стверджувала:«Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли його творчі сили не будуть покалічені, а, навпаки, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях пошану до інших народів.

В.О.Сухомлинський обґрунтував теорію національного самовизначення учнів у процесі навчання і виховання. Глибоко досліджуючи і розвиваючи українську національну педагогічну спадщину, В.О.Сухомлинський досяг вершин світової педагогіки, ставши одним із найбільших педагогів ХХ століття.

На кожному етапі своєї діяльності, працюючи над проблемою національного виховання школярів початкових класів, Воронова Н.П. інтегрує кращі здобутки світової культури, які увійшли до народних традицій і звичаїв, що стверджують добро, любов, красу, справедливість в усіх сферах життя, зокрема в справі виховання молодого покоління.



Роль національного виховання в процесі

становлення особистості

Зміст, принципи, форми і методи української національної системи виховання готують дітей до життя, виробляють у них творче ставлення до навколишнього. Оволодіння кожним вихованцем національним світоглядом, характером, свідомістю, способом мислення забезпечує те, що він починає творити саме по-українськи, в традиційному національному дусі. Національна система виховання створює всі умови для того, щоб розкривалися природні задатки, формувалися нахили, здібності, вироблялося творче, самобутнє світобачення кожної особистості, реалізовувався її творчий потенціал. Глибоке знання учнями творчих умінь рідного народу, його творчої спадщини стимулює пробудження в них творчих задумів, поривань і практичну їх реалізацію. Кожен вихованець залежно від природних задатків, ступеня їх розвитку стає співучасником, творцем культури, історії рідного народу, його державності.

Вихована в творчому національному дусі, молодь покликана розвивати традиції і звичаї батьків і дідусів у нових конкретно-історичних обставинах, поглиблюючи самобутній колорит суверенної України.

Національна система виховання є складовою і невід’ємною частиною життєдіяльності, життєтворчості рідного народу. Тому система компонентів народної духовності, шляхи і засоби їх формування мають визначати сутність і зміст національної системи виховання.

У своїй роботі Воронова Н.П. намагається так організувати навчально-виховний процес, щоб допомогти кожному учню організувати своє життя, навчання, поведінку, багатогранну діяльність; працювати над тим, щоб учень проймався народним світоглядом, українським патріотизмом, формував моральну зрілість громадянську позицію.

Традиції, звичаї, обряди, як і рідна мова, --«це найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, одну націю…» (Олекса Воропай).

«У народі побутує повір’я, - розповідає вчитель своїм учням, - той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу».

Виховання поваги і любові до рідної мови, пробудження почуття захоплення її красою, ліричністю, милозвучністю, виразністю, а головне отримання знань за допомогою мови—це є міцний і надійний гарант національного виховання.

На уроках української мови, позакласного читання, розвитку зв’язного мовлення через мовний матеріал, народний фольклор, поезію формує вчитель національну

свідомість школярів. А саме через історичний матеріал місцевого значення розвиває почуття національної гордості, за своїх односельців. Своїм учням Наталія Павлівна завжди говорить: «Не шукайте дивного, неповторного далеко, умійте побачити його поряд».

В.О.Сухомлинський писав: «З учителя починається, по суті, пізнання дитиною світу людини; легко зрозуміти, що означає при цьому приклад учителя. Багато духовних багатств треба мати вихователеві, щоб постійне самовиявлення його особистості діяло на учнів як стимул до самовдосконалення. Скільки б хороших слів не проголошував учитель, вони будуть для вихованців порожнім звуком, якщо в житті свого наставника вони не побачать втілення всіх цих слів закликів. Бути особистим прикладом для своїх учнів—це означає насамперед щоденно спілкуватись з ними і поза уроками».

Використання різноманітних фактів, історичних відомостей, матеріалів з історії села Веприк, відомих людей, які в різний час жили та працювали на території села, сприяє формуванню патріотів. Воронова Н.П. застосовує яскраві факти з життя та діяльності відомого українського композитора К.Г.Стеценка; поета, члена Спілки письменників України В.І.Косовського; Олімпійського чемпіона з метання списа В.С.Цибуленка; професора, доктора філософських наук, завідувача кафедри філософії, декана факультету соціології Національного технічного університету України Б.В.Новікова; заслуженого працівника лісового господарства Л.В. Коло-

дзейського; поетеси-аматора О.Косовської-Рошкулець.

Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка високо цінує свою громадянську, національну і особистісну гідність, совість і честь.

Працюючи над проблемою національного виховання учнів початкових класів, Воронова Н.П. ставить перед собою такі завдання:


  1. У кожній дитині бачити неповторну особистість, індивідуальність.

  2. Кожній дитині, навіть найслабшій, дати знання.

  3. Кожну хвилину перебування дитини в класі перетворити для неї на радість.

  4. Мій урок повинен окрилювати мого вихованця сміливістю, необхідною для того, щоб пливти в океані Знань.

  5. Формувати моральні цінності з позиції добра, справедливості, гідності, правди, честі, людяності.

  6. Залучати дітей до активної участі в народних традиціях, звичаях, обрядах, виховання в них національної свідомості і самосвідомості, характеру.

Національне виховання—це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного краю, зокрема на минулому і сьогоденні села Веприк, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній традиції, духовності. Національне виховання є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання. Система роботи Воронової Н.П. з національного виховання ґрунтується на засадах родинного виховання народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що увібрала в себе надбання національної виховної мудрості.

Основні шляхи оволодіння учнями системою

національного виховання

Цілі і завдання національної системи виховання досягає вчителька, насамперед, через глибоке і всебічне оволодіння учнями змістом освіти, який має втілювати в собі національні та загальнолюдські цінності і реалізується такими основними шляхами, засобами.



Значення рідної мови в системі навчання

Українська мова є однією з найдавніших і розвинутіших мов світу. Вона має багатовікову історію свого розвитку, тому скарбниця її виражальних засобів, пізнавально-навчальних прийомів практично невичерпна. Вона надзвичайно багата лексично, граматично і інтонаційно, тому за своїми можливостями здатна виконувати велику культуротворчу, духовно творчу, народотворчу історичну роль. Багатющі засоби рідної мови адекватні природним, національним особливостям українських дітей, створюють найсприятливіші умови для їх нормального розвитку. Засвоюючи рідну мову з найбільш раннього віку, діти поступово стають носіями національного змісту, духу: засобами рідної мови в них найефективніше формуються національна психологія, характер, світогляд, свідомість і самосвідомість та інші компоненти духовності народу. Українська система виховання реалізує здавна прийняту цивілізованими націями аксіому: нормальне навчання, виховання і розвиток підростаючих поколінь забезпечується лише рідною мовою.

На своїх уроках Воронова Н.П. виховує в учнів почуття любові до рідної мови, рідного слова.

Тема. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній

І. Організація класу.

Дзвоник дзвенить, не стихає,

Школярів усіх скликає:

-Гей, до класу поспішайте,

На місця свої сідайте!

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

- Сьогодні у нас незвичний урок.

Сьогодні ми зробимо ще один крок

У мовну країну,

Прекрасну й чарівну,

До міста чудес, що іменником звуть.

Тож, друзі, швиденько

Збираймося в путь,

Щоб в мовну скарбницю

Ще раз зазирнуть.



ІІІ. Активізація опорних знань.

Повторення вивченого з теми «Іменник». Бесіда.

-Отже, ми вже у цій чудовій країні. Щоб не заблукати в пошуках скарбу, поглянемо на карту. А допоможуть нам веселі малята, які підуть разом з нами стежиною знань. (Хлопчика і дівчинку, зроблених з паперу, вчитель переставляє під час уроку на різні пункти маршрутної карти).

Це наші друзі – дошкільнята,

Які все-все хотіли б знати,

І мови рідної навчатись,

І рідним словом милуватись.

- Пригадайте, яка частина мови називається іменником.

- На які групи поділяються іменники за питаннями?

- Які іменники пишуться з великої літери, а які – з малої?

Поетична хвилинка.

Ми наближаємось до мосту, що любить вірші й каліграфічне письмо. (Двоє учнів, що підготувалися заздалегідь, читають вірші про маму.)



Каліграфічна хвилинка.

Мама ненька матуся



  • Як ми можемо назвати ці слова?

  • Доберіть до кожного з них споріднені.

  • Утворіть словосполучення.

  • Закінчіть речення:

Хто щиро любить матір, той…

Побудова асоціативного куща.

Немовля – дитина – учень.



  • Як ви розумієте цей ланцюжок іменників?

  • Побудуйте навколо цих слів асоціативний кущ з іменників, які можна замінити словом вона, використовуючи сюжетні малюнки.

(Мати, бабуся, вихователька, вчителька тощо.)

Творче списування.

  • Складіть прислів’я.

  • Ми пройшли мостом, що любить вірші й каліграфічне письмо, і опинилися в урвищі, в якому лежать розкидані прислів’я.

На сонці тепло, як земля людей.

У кого ненька, а дитя матері.

Мати годує дітей, а біля матері добре.

Птах радіє весні, у того й сорочка біленька.



  • Назвіть іменники – назви істот і неістот.

  • Від слів біленька та радіє утворіть споріднені іменники.

Загадкова драбина.

  • Відгадайте загадки, запишіть відгадки у стовпчик.

Хто наткав полотна

Аж від лісу до вікна?

Й вихваляється, сміється:

- Отака ширина! (Зима.)

Високо стоїть, одне око має, всюди заглядає. (Сонце.)

Зроду-віку рук не має, а узори вишиває. (Мороз)

Впаде з неба – не розіб’ється,

Впаде у воду – розпливеться. (Сніг)

Червоні коромисла через річку повисли. (Веселка.)


  • Напроти кожного іменника запишіть, яким словом його можна замінити (він, вона, воно)

Зима – вона.

Сонце –воно.

Мороз –він.

Сніг –він.

Веселка –вона.

ІV. Робота над новим матеріалом.

Пояснення вчителя.


  • Загадковою драбинкою ми разом з малятами спустилися й опинилися на триколірній галявині, на якій розкидані іменники трьох родів.

Складання таблиці з учнями.

Рід іменників

Чоловічий

(мій, він)



Жіночий

(моя, вона)



Середній

(моє, воно)













Опрацювання правила.

Робота в парах.

  • Поставте один одному запитання за містом правила.

Гра із сигнальними картками «Якого роду?».

Учитель називає іменник, а учні за допомогою сигнальної картки показують, якого він роду.

Олень, Роман, учень, Галя, робітниця, теля, молоко, дошка, доярка, диктант, кінь, гусак, дерево, жито, межа, дощ, сестра, радість, сум, серце, книжка, сонце.
Фізкультхвилинка.

Хоч нелегке шкільне життя,

Та все ж веселе і цікаве,

Важливих багато є тут справ,

Але ж є й ігри, і забави.


  • На жаль, ми опинилися на перині проспаної зарядки. Щоб вирватись з неї, виконаємо кілька вправ.

Вище руки підніміть,

В різні боки розведіть,

У долоні ще плесніть:

Раз, два, два, раз…

За роботу! Все гаразд!

V. Первинне закріплення.

- Знахабніла Двійка вирішила прийти до нашого класу, але ми виконаємо її завдання, то зможемо без втрат промити її печеру.

Учні виписують із орфографічних словників по 2 іменники кожного роду. З одним іменником складають і записують у зошити речення.

Додаткове завдання: розгадати ребус, визначити рід слова-відгадки.

Перевірка завдання І варіанта.

Завдання


  • Створіть чарівний віночок для мами. Визначте рід записаних слів.

бджілка


квіточка

голубка


ластівка

сонечко Моя мама, мов…

зіронька

зозуленька

пташка

промінчик



Завдання.

  • Спишіть прислів’я, підкресліть іменники, визначте їх рід.

Всяка пташка своє гніздо знає.

У дитини заболить пальчик, а в матері – серце.



Перевірка завдань.

VІ. Підсумок уроку.

  • Отже, ми зуміли обминути печеру нахабної Двійки і прямим шляхом дійти до вежі гордої Дванадцяти. Це означає, що ми знайшли скарб. Але що це за скарб, нам ще треба відгадати.

Всвітівсепочинаєтьсязмами.

  • Доведіть правильність розшифрованого твердження.

  • Яких родів бувають іменники?

  • Як їх визначити?

Домашнє завдання.

Діяльність вчительки підпорядкована такій меті, що українська система виховання реалізує здавна прийняту цивілізованими націями аксіому: нормальне навчання, виховання і розвиток підростаючих поколінь забезпечується лише рідною мовою.



Формування громадянина засобами родинознавства

Засобами рідної мови діти найбільше усвідомлюють ідейно-моральні цінності

родоводу, його основоположну роль у житті людини, нації, її культури і духовності. Народження, родина, родичі, рід, родовід, родинознавство, народ – це однокореневі поняття супроводжують людину протягом усього життя, розкривають її ідейну, моральну, духовну сутність, природну, логічну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, нації, такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її гуманістичної суті, патріотичної спрямованості, національної самосвідомості, повноцінності, громадянської зрілості.

В своїй діяльності Воронова Н.П. постійно працює з учнями над вивчення свого роду, продовження його справ, реалізації мрій і надій, тобто в процесі родовідного виховання виникають психологічний комфорт, упевненість у своїх силах і можливостях. Вчителька вчить школярів серцем, душею і розумом глибоко відчувати потреби всієї рідні, інших людей, турбуватися про інтереси всього роду, народу, нації.

Народ здавна застосовує в вихованні і поетизує, уставляє значення роду, родоводу в таких крилатих виразах: «Ой роде наш красний, роде наш прекрасний», «Козацькому роду нема переводу», «Тому роду не буде переводу, в якому браття милують згоду», «Тяжко жить без роду-племені» та ін.

Історична пам'ять, мислення, духовність особистості починаються з пам’яті роду. На своїх уроках Воронова Н.П. виробляє в кожної дитини потребу знати свій родовід і по батьковій, і по материній лінії, вивчати своє генетичне коріння, родовідне дерево. Така навчально-виховна діяльність формує культ Матері і Батька, Бабусі і Дідуся, культ Роду і Народу, виховує в дітей гідність, честь, гордість за своїх предків, прагнення і готовність зберігати і примножувати здобутки свого родоводу. Найвірніший шлях досягнення цієї мети – практичне включення дітей у продовження родинних звичаїв, реалізацію сімейних планів, мрій, надій, традицій і устремлінь свого народу.

Саме на уроках української мови найкраще розкрити дітям поняття «родина» і її роль в житті дитини.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка