Від творчого пошуку до педагогічних інновацій зміст вступ Розділ Основи творчої педагогічної діяльності Історико-педагогічні засади формування творчої особистості вчителя Сутність понять „творчість”



Сторінка2/14
Дата конвертації04.04.2016
Розмір2.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

1.4. Сутність і специфіка педагогічної творчості

На думку І.Зязюна, вчитель – це людина, яка скерована в майбутнє, формує у молодих людей активне і відповідальне прагнення оновлення світу. Вчений наголошує, що у процесі педагогічної творчості творчий розвиток учнів виступає метою діяльності вчителя, який створює сприятливі психолого-педагогічні умови для розв’язку потенціальних можливостей кожного учня.

Педагогічна діяльність – це творчий процес. С.Сисоєва стверджує, що сучасного вчителя має хвилювати не лише окрема індивідуальність, а світ людей. Завдяки цьому педагогічна професія стає творчою місією. Завдання педагога – це не лише його власні інтереси, мотиви, плани. Він є посередником між дітьми та системою ідей, традиціями, культурою свого народу і людства. Творчий вчитель – це творча особистість з високим ступенем розвиненості мотивів, характерологічних особливостей і творчих умінь, що сприяють успішній творчій педагогічній діяльності, і яка, внаслідок спеціальної професійної підготовки та постійного самовдосконалення набуває знань, умінь і навичок педагогічної праці, оволодіває уміннями формування творчої особистості учня у навчально-виховному процесі.

Здатність творчого вчителя до педагогічної творчості характеризується не тільки високим рівнем педагогічної креативності, і відповідно до сучасних вимог рівнем володіння предметом, який викладається, а й набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які забезпечують ефективність його взаємодії з учнями щодо розвитку творчих можливостей учнів у навчально-виховному процесі.

У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття педагогічної творчості трактується по-різному. В.Андрєєв розглядає педагогіку творчості як науку про педагогічну систему двох діалектичне зумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання і самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного і гармонійного розвитку творчих здібностей як окремої особистості, так і певного колективу. В.Кан-Калик та М.Нікандров розглядають педагогічну творчість як співтворчість в педагогічній дійсності, яка безперервно змінюється, як мистецтво і як конкретизацію педагогічного ідеалу вчителя в системі завдань, які постійно розв'язує педагог в умовах педагогічної праці. При цьому дослідники зазначають, що творча педагогічна діяльність вчителя завжди зумовлюється індивідуально-психологічними особливостями творчої навчальної діяльності учнів, в свою чергу творча навчальна діяльність учня зумовлена рівнем і характером творчої діяльності вчителя. В.Загвязинський вважає, що кінцевим результатом педагогічної творчості є формування особистості нової людини, яке здійснюється у співвідношенні з вимогами суспільства, з доведеними наукою закономірностями та принципами, з досягненнями передових технологій та власним практичним досвідом вчителів у певних умовах створення нової дійсності.

У педагогічному словнику педагогічна творчість визначається як оригінальний і високоефективний підхід учителя до вирішення навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики виховання й навчання. Н.Кичук під „творчою особистістю” педагога розуміє особистість, що характеризується усвідомленням творчості в професійній праці на рівні переконання, спрямованістю на неї, інтелектуальною активністю, котра відображається у сплаві науково-педагогічного стилю мислення та творчої уяви і таким чином визначає творчий характер професійної праці.

С.Сисоєва розглядає педагогічну творчість як цілісний процес професійної реалізації та самореалізації педагога в освітньому процесі. Дослідник зазначає, що особливістю педагогічної творчості є те, що педагог реалізує свої особистісні і професійні творчі потенції засобом творення особистості дитини, а розвиток його творчого потенціалу зумовлений розвитком творчого потенціалу вихованця. Тому, центральною ланкою педагогічної творчості є особистісно орієнтована розвивальна взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу, яка зумовлена специфікою психолого-педагогічних взаємовідносин між ними і спрямована на розвиток їх творчого потенціалу.

Отже, педагогічна творчість учителя визначається як діяльність, якій притаманні якісно нові підходи до організації навчально-виховного процесу в освітніх закладах. Її основними ознаками є:

– вирішення суперечностей, проблемних ситуацій;

– наявність об'єктивних (соціальні, матеріальні) і суб'єктивних (знання, уміння, особистісні якості, мотивація, творчі здібності) умов для творчості;

– об'єктивна чи суб'єктивна новизна й оригінальність процесу та результату;

– соціальна та особистісна значущість і прогресивність (педагогічна творчість учителя робить певний внесок у розвиток суспільства та особистості);

– діалектична взаємозумовленість впливу на розвиток як дитини, так і самого вчителя зовнішнього і внутрішнього саморуху особистості (виховання й самовиховання, розвиток і саморозвиток та ін.).

На основі аналізу наукових праць вище перелічених дослідників, виділяємо такі специфічні риси педагогічної творчості вчителя:

– співтворчий характер щодо суб'єкта-об'єкта педагогічної діяльності;

– можливість суб'єктивної  новизни й оригінальності процесу і результату;

– обмеженість творчої діяльності педагога часом;

– вплив на педагогічну творчість учителя багатьох факторів, які важко передбачити.

Відповідно до специфіки педагогічної творчості формується і творча особистість учителя. Проблеми, пов'язані з цим питанням були розглянуті в роботах багатьох авторів, а саме Ю.Азарова, Ю.Бабанського, І.Зязюна, В.Кан-Калика, Н.Кичук, Л.Лузіної, М.Нікандрова, М.Поташника, Р.Шакурова та інших. Визначаючи творчість як об'єктивну рису педагогічної діяльності вчителя, Л.Лузіна зауважує, що формування творчої індивідуальності вчителя означає вироблення у нього особливого ставлення до професійної діяльності як способу життя. В.Кан-Калик і М.Нікандров виділяють основні умови перетворення діяльності вчителя у творчу:

– усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі;

– усвідомлення сутності, значення і завдань власної педагогічної діяльності, її мети;

– сприймання вихованця як особистості в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання);

– усвідомлення власної творчої індивідуальності.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми визначили найважливіші риси педагогічної креативності вчителя:

– високий рівень соціальної і моральної свідомості;

– пошуково-проблемний стиль мислення;

– розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);

проблемне бачення;

– творча фантазія, розвинена уява;

– специфічні особисті якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);

– специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє „я”, бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);

– комунікативні здібності;

– здатність до самоуправління;

– високий рівень загальної культури.

Перелік найважливіших рис педагогічної креативності вчителя не є усталеним. Проблема формування творчої особистості вчителя, розвитку його педагогічної креативності сьогодні повною мірою не вирішена.

В.Андрєєв визначає п’ять підсистем у творчій педагогічний діяльності.

1.  Дидактична підсистема характеризує ступінь володіння вчителем змістом навчального матеріалу, формами, методами, засобами ефективної організації навчальної творчої діяльності учнів;

2.   Виховна підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя із забезпечення психолого-педагогічних умов для формування кожного учня як особистості через активну життєву діяльність вихованців, їх творчий розвиток, самореалізацію своїх потенційних можливостей у різних видах діяльності;

3.   Організаційно-управлінська підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з розвитку здатності до самоуправління і комунікації;

4.   Підсистема самовдосконалення характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з підвищення своєї професійної та загальної культури, із самовиховання і саморозвитку професійно-значущих якостей,  педагогічної колективності,  створення  своєї творчої лабораторії;

5.    Громадсько-педагогічна підсистема характеризує професійний, громадський та особистісний рейтинг учителя.



    1. Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутнього учителя до педагогічної творчості

Сучасна гуманістична парадигма вищої освіти передбачає оволодіння педагогами системними знаннями щодо закономірних зв'язків людини з природою, світом та суспільством і формування свідомого й відповідального ставлення щодо особливостей становлення особистості у національному соціокультурному та освітньому просторі. Тому проблема якісної професійної підготовки майбутніх вчителів залишається актуальною в будь-якому суспільстві. У зв'язку з цим на сучасному етапі відбувається підвищення вимог суспільства до розкриття творчого потенціалу майбутніх учителів; інтенсивно ведеться пошук і розробка оптимального змісту, форм і методів підготовки педагогічних кадрів, готових до професійної творчості, яка сприяє самоактуалізації і самореалізаціі як вчителів, так і їх вихованців.

Найбільш розповсюдженими критеріями, за допомогою яких визначається готовність педагога до професійної діяльності є: когнітивний, мотиваційний та операційний компоненти, які зумовлені рівнем загальних і спеціальних знань педагога, особистісною спрямованістю та практичними вміннями. А.Линенко виділяє три основні етапи вивчення проблеми готовності. Перший етап пов’язаний з дослідженнями психічних процесів людини. На цьому етапі готовність до діяльності – це настанова. Другий етап передбачає розглядати готовність як певний феномен стійкості людини до зовнішніх і внутрішніх впливів. Такий підхід був зумовлений інтенсивним дослідженням нейрофізіологічних механізмів регуляції і саморегуляції поведінки людини. Третій етап характеризується дослідженнями в галузі теорії діяльності, оскільки готовність до діяльності розглядають у зв’язку з рівнем розвитку емоційно-вольового та інтелектуального потенціалів особистості щодо конкретного виду діяльності. Саме тому, поняття „готовність” характеризується як якісний показник саморегуляції на різних рівнях проходження процесів: фізіологічному, психологічному і соціальному.

Готовність майбутнього вчителя до педагогічної творчості – це здатність до творчої педагогічної діяльності, яка орієнтована на професійну творчість і поєднує в собі потребу і здатність вчителя реалізовувати свої сили і можливості в інтересах виховання творчої особистості учня та особистісної самореалізації.

Педагогічна творчість у вузькому розумінні – це готовність до новаторства, готовність до пошуку і знаходження принципово нових, раніше відсутніх і не відображених в літературі засобів і прийомів діяльності (локальних – тих, що стосуються окремих методів і форм або системних – тих, що ведуть до усвідомлення нових, високоефективних систем навчання і виховання). У широкому розумінні „готовність до педагогічної творчості” – це здатність до відкриття вже відомого в науці та практичній діяльності поєднання методів, прийомів та умов їх використання, яка виникає в результаті сформованості дивергентного мислення. Згідно з твердженням М.Поташника, готовність майбутнього вчителя до педагогічної творчості – це готовність до діяльності, в результаті якої народжується дещо якісно нове, яке має риси неповторюваності, оригінальності та загальноісторичної унікальності. За В.Кан-Каликом, готовність до педагогічної творчості – це готовність до діяльності, спрямованої на постійне розв'язання нескінченного ряду навчально-виховних завдань при частій зміні обставин. Під час такої діяльності педагогом розробляються і втілюються в процес спілкування з дітьми оптимальні методи і прийоми творчої взаємодії. На думку В.Шубинського, готовність до педагогічної творчості – це здатність вчителя до виявлення закономірностей формування творчої особистості та створення умов для її оптимального розвитку в навчально-виховному процесі.

Отже, готовність майбутнього учителя до педагогічної творчості розглядається як потенційна здатність до здійснення творчої педагогічної діяльності, яка формується в процесі спеціально організованої професійної підготовки і зумовлена рівнем розвитку професійних і особистісних якостей майбутнього вчителя, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності. За таких умов, формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості розглядається як процес створення у навчально-виховному процесі вищого навчального педагогічного закладу таких психолого-педагогічних умов, які сприяють активному засвоєнню теоретичних знань і практичних умінь з основ педагогічної творчості в процесі особистісно орієнтованої розвивальної взаємодії в системі „викладач-студент”, розвитку творчих особистісних якостей майбутнього вчителя.





    1. Компоненти готовності майбутнього учителя до педагогічної творчості

Основними компонентами готовності до творчої професійної діяльності вважаються: знання про предмет і способи творчої діяльності; практичні вміння і навички щодо її виконання; розвиток мотиваційної, когнітивної, емоційно-вольової сфери та особистісних якостей фахівця.

М.Поташник стверджує, що компонентами творчої діяльності вчителя, особливо, якщо він новатор, є постійний пошук оптимального дидактичного, виховного та методичного керівництва та інших педагогічних рішень, при якому наявна дуже велика установка на пошук найбільш ефективних підходів та здійснюється постійний розвиток культури спілкування. Таким чином, готовність майбутнього вчителя до педагогічної творчості характеризують не лише професійні знання і вміння, а й соціальна активність, яку він виявляє у реалізації найбільш ефективних і доцільних форм взаємодії з вихованцями.

Одним із компонентів професійної підготовки майбутнього вчителя до педагогічної творчості, на думку С.Сисоєвої, є оволодіння майбутніми вчителями вмінням забезпечувати креативну спрямованість кожного навчального предмету та виховного заходу (тобто спрямовувати їх на розвиток творчих можливостей дитини). Тому майбутні вчителі повинні вміти створювати такі програми з предмета та навчально-виховні плани, які будуть сприяти детальному, поглибленому вивченню найбільш важливих проблем, ідей і тем, які інтегрують навчальні знання із структурами мислення; навчитись здійснювати таке творче викладання навчального предмету, яке забезпечить засвоєння базових знань, умінь та навичок і буде забезпечувати розвиток продуктивного мислення, а також формування навичок його практичного застосування, що буде сприяти переосмисленню одержаних знань та генеруванню нових ідей; оволодіти вмінням забезпечувати таку організацію навчально-виховного процесу, яка буде поєднуватись з можливістю учнів самостійно одержувати нову інформацію, розвитком вмінь самостійного набуття знань, що буде сприяти формуванню в них потягу до самоосвіти, саморозвитку, самовиховання та самовдосконалення; вміти заохочувати ініціативу та самостійність в процесі навчання, виховання і розвитку; навчитись створювати атмосферу психологічної свободи та незалежності, але разом з цим щоб зберігались взаєморозуміння, взаємоповага і взаємодопомога (якщо цього потребують обставини); навчитись створювати умови, які є сприятливими для розвитку свідомості й самосвідомості учнів, розуміння ними взаємозв'язків, взаємозалежностей з іншими людьми, природою, культурою тощо; оволодіти вміннями вправляння та тренування тих особистісних якостей та задатків, що сприяють подальшому розвитку творчої особистості учнів.

М.Гамезо зазначає, що головним показником творчої особистості, її найсуттєвішою ознакою вважається наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою для її успішного виконання. Дослідник вважає, що творчі здібності не існують як специфічні утворення, а є похідними від психофізичних якостей особистості і пов'язані із спеціальними здібностями щодо певних творчих видів діяльності. Вони виявляються у створенні нових, оригінальних продуктів та пошуку нових засобів діяльності особистості. М.Гамезо стверджує, що рівень розвитку творчих здібностей, залежить: від якості наявних знань, умінь та навичок та ступеня їх об'єднання в єдине ціле; від природних задатків людини та якості вроджених нервових механізмів елементарної психічної діяльності; від більшого чи меншого „тренування” самих мозкових структур, які беруть участь в здійсненні пізнавальних та психофізіологічних процесів.

Ш.Амонашвілі зазначав, що кожна людина – це неповторна індивідуальність, і тому вона характеризується своїм унікальним набором (особистісних) якостей, який і буде визначати рівень її творчих досягнень і можливостей. Тому в процесі формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості найбільшу увагу необхідно приділяти яскравим і значущим якостям та індивідуальним особливостям, які мають першочергове значення для розвитку творчої особистості майбутнього вчителя та актуалізації і прояву його потенційних можливостей у навчально-виховному процесі.

На думку А.Семенової готовність учителя до професійної діяльності з розвитку творчих здібностей учнів повинна включати такі компоненти:


    1. Мотиваційний:

  • особисте ставлення до пізнавально-творчої діяльності школярів;

  • особиста пізнавальна спрямованість;

  • розуміння спонукальних мотивів дій та вчинків учнів.

    1. Мобілізаційний:

  • вміння залучати учнів до пізнавально-творчої діяльності;

  • ініціативність при актуалізації знань учнів;

  • компетентність у прийнятті рішень;

  • швидкість реакції на поведінку класу та окремих учнів.

3. Змістовний:

– гностичний підхід до діяльності школярів;



  • урахування евристичних закономірностей творчої діяльності;

  • інформаційна обізнаність про прийоми образного мислення;

  • комунікабельність.

4. Практичний:

– вольові якості вчителя;



  • організація успішної упорядкованої пізнавально-творчої діяльності учнів;

  • конструктивність при компонуванні навчально-виховного матеріалу;

  • дидактичні уміння при використанні активних методів навчання;

  • розвиненість уваги та уяви.

5. Емоційний:

– упевненість у собі як у вчителеві;



  • відсутність емоційної напруженості;

  • саморегуляція емоційних станів;

  • експресивність.

Всі ці компоненти виявляються у взаємозалежності та взаємообумовленості усвідомлення вчителем значення проблеми, систематичній роботі щодо розширення та поглиблення знань сутності та специфіки предмета в реальному навчально-виховному процесі, володіння відповідними видами діяльності, навиками та вміннями практичного використання отриманих знань, мотивів, емоційною зацікавленістю щодо позитивного результату роботи.


1.7. Рівні творчої педагогічної діяльності учителя

При виділенні рівнів педагогічної творчості дослідницькі підходи можна поділити на дві групи: перша визначає рівні творчої професійної діяльності досвідчених педагогів (Ю.Бабанський, В.Загвязинський), а друга – рівні прояву педагогічної творчості всіх вчителів, які прагнуть до творчості (В.Кан-Калик, Н.Кузьміна, С.Сисоєва. І.Раченко).

Ю.Бабанський пропонує три рівні прояву педагогічної творчості вчителя: професійна майстерність; новаторський і дослідницький рівні. Автор зазначає, що у творчо працюючих вчителів всі три рівні взаємопов'язані і фактично поєднані, але домінування того чи іншого аспекту зумовлює рівень прояву педагогічної творчості вчителя. Так, учитель-майстер характеризується вільним володінням професійної технології, творчим підходом до справи і досягає високих результатів у навчанні та вихованні. Вчитель-новатор має якості майстра, але, крім того, вносить у роботу нові форми, методи і засоби, що підвищують ефективність навчально-виховного процесу. Такому вчителю властиві оригінальність стилю діяльності, раціоналізаторство, прогресивні новації. Вчителя-дослідника характеризують не лише майстерність і новаторський підхід до справи, але й цілеспрямована науково-дослідницька діяльність, створення нових систем побудови навчально-виховного процесу.

С.Сисоєва виділяє чотири рівні педагогічної творчості учителя:

1.   Репродуктивний. Вчитель працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів.

2.  Раціоналізаторський. Вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує її;

3.    Конструкторський характеризує таку діяльність учителя, у якій на основі свого досвіду, знань психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу, використовуючи існуючі методики, учитель конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми;

4. Новаторський передбачає вирішення педагогічної проблеми на принципово нових засадах, відрізняється новизною, оригінальністю, високою результативністю.

Отже, творчий учитель – це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів.

Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. Творчість – необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя.

С.Сисоєва зауважує, що рівень педагогічної творчості вчителя можна діагностувати згідно критеріїв. Вчений виділяє такі критерії творчої педагогічної діяльності вчителя:


  • розробка принципово нових підходів до навчання, виховання і розвитку учнів;

  • раціоналізація та модернізація змісту, форм, методів та засобів навчально-виховного процесу у світлі реформування освіти, зокрема з метою розвитку творчих можливостей учнів, їх талантів та обдарованості;

  • комплексне і варіантне використання в професійній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок;

  • бачення нової проблеми у зовнішнє знайомій ситуації, знаходження варіантних шляхів її вирішення;

  • застосування науково-доказового вибору дій у конкретній педагогічній ситуації;

  • проведення систематичного самоаналізу професійної діяльності, науково-дослідницької роботи з творчого узагальнення власного досвіду та досвіду своїх колег;

  • володіння формами і методами управління творчою навчальною діяльністю учнів з метою розвитку їх творчих можливостей;

  • реалізація на практиці принципів педагогіки співробітництва;

  • прояв гнучкості при виборі оптимального управлінського рішення у нестандартних (особливо конфліктних) ситуаціях;

  • оригінальне конструювання навчально-виховного процесу.

Підвищення рівня творчості педагога здійснюється через формування творчої особистості педагога, оволодіння ним психолого-педагогічних знань, умінь і навичок, форм і методів творчого розвитку учнів. Педагог має усвідомлено вивчати новітні педагогічні технології, передовий педагогічний досвід своїх колег, відвідувати майстер-класи, тренінги, постійно підвищувати рівень кваліфікації.

Творча діяльність педагога характеризується різними рівнями. Вчені В.Кан-Калик, Н.Нікандров виділяють:



  • рівень елементарної взаємодії з класом: учитель використовує зворотній зв’язок, коригує свій вплив за його результатами, він не діє за досвідом інших учителів;

  • рівень оптимізації діяльності на уроці, починаючи з його планування, коли творчість проявляється у взаємному виборі й доречному компонуванні вже відомого вчителю змісту, методів і форм навчання;

  • евристичний, коли учитель використовує творчі можливості безпосереднього спілкування з учнями

  • вищий рівень творчості учителя, який характеризується його певною самостійністю, використання готових прийомів, але в які вкладається особистісний початок, тому вони відповідають його творчій індивідуальності, особливостям особистості вихованця, конкретному рівню розвитку класу.

Науковці пропонують варіанти співтворчості вчителя з учнями:

  • учитель не співвідносить свій творчий процес з діяльністю учнів, він творить для себе і від себе;

  • учитель співвідносить свою творчість з діяльністю класу, керує спільним творчим процесом;

  • учитель створює спільну концепцію уроку, враховує особливості окремих учнів.

С.Сисоєва виділяє психолого-педагогічні умови, що сприяють творчій педагогічній діяльності, самореалізації особистості вчителя:

  • забезпечення можливості реалізації вчителем своїх здібностей у найважливішій сфері його життєдіяльності – трудовій, а саме: в навчально-виховному процесі, у позанавчальній роботі з учнями, в системі підвищення кваліфікації з метою самоутвердження, розвитку в нього почуття самоповаги;

  • сприяння самовизначенню кожного вчителя в усіх сферах шкільного життя через індивідуальний вибір;

  • детальне вивчення найбільш значущих для вчителів видів громадської діяльності і сприяння вияву особистості кожного вчителя в певному виді громадської діяльності для його самовизначення, самоутвердження й самореалізації через них;

  • створення творчої атмосфери, здорового морально-психологічного клімату в колективі;

  • утвердження в колективі демократичного стилю спілкування, свободи критики, творчих дискусій;

  • забезпечення вчителю вільного часу (реалізація в практичній діяльності ідей інтенсифікації і наукової організації праці, оптимізації навчально-виховного процесу) з метою створення умов для самореалізації особистості вчителя під час дозвілля, підвищення його загальної культури;

  • своєчасна позитивна оцінка діяльності вчителя для розвитку в нього почуття задоволення;

  • уміння керівника помічати, розвивати й цінувати неповторну творчу індивідуальність кожного вчителя;

  • забезпечення соціального захисту вчителя в умовах ринкової економіки, матеріальних умов його життя й праці (підвищення заробітної плати, функціонування методичного і навчального кабінетів, кімнати емоційного розвантаження, можливість створення домашньої бібліотеки тощо);

  • забезпечення естетичних умов праці.

Для того, щоб рівень педагогічної творчості вчителів зростав, потрібно: ознайомлювати вчителів з інноваціями в педагогічній практиці; створити для педагогів сприятливий психологічний клімат для апробації нових методик, технологій; підвищувати рівень педагогічної компетентності; сприяти формуванню творчої особистості учителя; готувати вчителя до педагогічної творчості через різноманітні тренінги, семінари, майстер-класи.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка