Ведучій. І від краю І до краю, Від двора І до двора Золотого урожаю Знов прийшла до нас пора. 1-й



Скачати 74.07 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір74.07 Kb.
(Виходять ведучі)

1-й ведучій.

Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі,

А сьогодні в безгомінні

Ходить осінь по землі.

2-й ведучій. 

І від краю і до краю,

Від двора і до двора

Золотого урожаю

Знов прийшла до нас пора.

1-й ведучи й. Добрий день, друзі. Щиро вітаємо усіх на нашому святі урожаю. Осінь — наша годівниця. Ця золотокоса красуня приходить до нас із чудовим подарунком — урожаєм.

Осінь завжди чарує Кольором незбагненним,

Пишністю нас дивує, Листям своїм вогненним!

Щедро усім дарує. Груші свої медові.

Яблуками частує. Кольором золотавим.

Землю усю огортає. Жестом своїм ласкавим.

Просить усіх до гаю.

2-й ведучій. Осінньою порою у нас багато клопотів, адже час збирати урожай. Уся городина та садовина, що зростали протягом гарячого літечка, вже достигли і налились соком. І сьогодні ми разом із вами побуваємо на гостинах у... Краще відгадайте самі, до кого ми завітаємо: 

На власному городі нічого не бере

І взяти без дозволу також не дає.

(Глядачі відповідають: «Опудало».)

Правильно, друзі, це — Опудало. Отже, треба привітати нашого городнього господаря зі святом урожаю. А він нехай розважить нас.

Звучить весела українська народна музика. До залу входить Опудало Городнє.

Опудало. Добрий день усім хлопчикам та дівчаткам!

1-й ведучий. І тобі добрий день, господарику! Зустрічай гостей.

О п у д а л о. Мені приємно, що ви завітали до мене у такий визначний день — свято врожаю. Відверто кажучи, дуже сумно і нудно стояти самому на городі... Ой! Я зовсім забуло представитись. Мене звуть Опудало Городнє.

2-й ведучий. Приємно познайомитись.(Звертається до Опудала.) Шановне Опудало, оскільки ми прийшли до тебе у гості, то, звичайно, принесли і подарунки — вірші про осінь. Адже знаємо, що вона — твоя найулюбленіша пора року.

Наперед виходять козачок та україночка.



Україночка.

Золота красуня — осінь-чарівниця

По землі ступає, золотом іскриться.

В жовте і червоне листячко фарбує

І картини дивні чарівні малює!

Небо синє-синє, листя кольорове,

А яке довкілля радісне, чудове!

Козачок.

А які в жоржини, наче сонце, квіти!

Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий

Осінь незбагненна, дивна, загадкова,

І така прекрасна, і така чудова!

Україночка.

Яка краса повсюди неповторна!

В осіннім лісі казка ожива.

По гіллі скаче білочка проворна,

А жовте листя стежечку хова.

Козачок.

Між листячком грибочки виглядають —

Веселу гру. затіяли вони.

Горіхи на ліщині достигають,

І сняться всім осінні теплі сни.

Україночка.

Та трохи сумно. Дуже тихо стало.

Лиш листя під ногами шурхотить.

Темніє рано. Днів погожих мало.

А жовте листя все летить... летить...

Опудало. Дякую, друзі. Дуже гарні вірші. Раде я гостям, тож маю чим їх і розважити. Пропоную вам загадкову прогулянку моїми володіннями, тобто городом. Я вам буду загадувати загадки, а ви відповідайте. Ведучі мені у цьому допоможуть.(опудало і ведучі по черзі загадують загодки)

На городі молода

Пишні коси розпліта,

Під зеленою хустинкою

Золоті хова зернинки. («Кукурудза.)

Як маленькою була — пелюшок не мала,

Постаріла — сто пелюшок наділа. (Капуста.)

Стоїть півень на грядках

У червоних чобітках. (Буряк.)

Довгий, зелений — смачний солений,

Добрий і сирий — хто він такий? (Огірок.)

Стоїть дубок, на версі картузок,

У картузику багато діток. (Соняшник.)

Гарна панна, гарно вбрана.

Хто розтягти візьметься — слізьми заллється. (Цибуля.)

І печуть її, і варять,

Як їдять її, то хвалять.

Хоч у чорній кожушині,

Проте біла всередині. (Картопля.)

Іван-білобан

У білу сорочку вбрався,

Під землею заховався. (Хрін.)

В земляній сидить коморі,

А коса її надворі. (Морква.)

Огрядний пан, на ньому червоний жупан.

З городу прийде — у борщ попаде. (Помідор.)



Опудало (звертається до глядачів). Осінь багата на гостинці. Але є серед них такий, що найдорожчий людині за усе. У народі про нього кажуть:

Взимку в землі спав,

Влітку на ноги став,

 В міху відпочив,

У млині станцював —

Весь світ нагодував.(Глядачі відповідають: «Пшеничний колос».)

Так, це пшеничний колосок, тобто хліб. Цей подарунок від осені найбільше цінять люди, адже «Хліб усьому голова». Пам'ятайте і ви про це, друзі.

Наперед виходять козачок та україночка, яка несе паляницю на рушнику.

Козачок


Колосе пшеничний,

Ти наш хліб одвічний.

З доброї зернини

Ми тебе ростили.

Від землі щоднини

Набиравсь ти сили.

Україночка

Набирався соків,

Сонцем наливався.

Повний та високий —

На добро пишався.

Колосе багатий,

З доброї зернини.

Це від тебе, брате,

Щастя у людини.

1-й ведучий. Звичайно, ми любимо золотокосу красуню - осінь. Чому?

Зараз розповімо.



Наперед виходять учні-читці.

1-й учень

Осінь наша,осінь —

Золота година,

Неба ясна просинь,

Пісня журавлина,

Бабиного літа

Довгі, білі коси...

І дорослі й діти

Люблять тебе, осінь.

2-й учень

Та не тільки славна

За свою ти вроду —

Урожай іздавна

Ти несеш народу:

Щедра і дородна,

Пахнеш ти медами,

Славиш край наш рідний

Зерном і плодами!

Звучить весела музика. До глядачів виходять усі учасники свята.

3-й учень

Коли вона загляне в сад —

Наллється соком виноград,

І різні яблука ренет

Солодкі стануть наче мед.

4-й учень

Коли огляне баштани —

Надмуться гордо кавуни.

І запишається в хустках

Товста капуста на грядках.

5-й учень

Як помандрує по гаях

з чарівним пензлем у руках —

усе розмалює на путі,

Дерева стануть золоті!

Опудало. І ми її уклінно просим!
Усі учасники виступу. (разом). Заходь у гості, щедра осінь!

Звучить пісня «Осень»

Когда сентябрь заплачит уходя,

И тучи за окном злетяться в стаи.

Октябрь – эхо летнего тепла,

Нам на прощание с тобой подарит.
И закружит нас в танце листопад,

Под песню ветра в дождь звенящий.

Под крики птиц, летящих без преград,

За солнцем, вслед за летом уходящим.


Підготувала кл.керівник 6 класу

Кравченко Валерія Володимирівна


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка