Ведуча: Сьогодні, 9 листопада, День української писемності й мови. Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання



Скачати 58.78 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір58.78 Kb.
ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ «СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

Гумореска Федорини (звучить музика)



(На сцену виходять ведучі)

Ведуча: Сьогодні, 9 листопада, - День української писемності й мови.

Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.



Ведучий: Рідна мова – це мова,що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації,мову предків,яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведуча: Мова моя українська,

Батьківська,материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту,домашню,звичну,

Не з-за морів покликану

Не з словників насмикану


Ведучий: Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси накована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людським намокнута,

З кров’ю моєю змішана,

І аж до скону захищена.



(Пісня)

1-й учень
О слово рідне! Пращура молитво,

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська – творіння Ярослава –

Слов’яномовна праведна земля.



2-й учень

О слово рідне!України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть,і сьогодення гомін

В тобі злились як духу моноліт.

3-учень

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось – ні!

4-учень

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства,тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані,але й закріпити іі в часі.

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35 – 50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт,створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Ведучий: Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян) і глаголиця. Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи: російський,український і білоруський.

Ведуча: В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав,півустав і скоропис. У середині XVIст. У східних слов’ян виникає друкарство,друкований алфавіт створений з деякими змінами,на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою «Апостол» надрукована в Москві 1564 році в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро І ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.

Ведучий: У Київській русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. » Повість минулих літ» називає книги «ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини». «Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, - зазначав літописець, - то знайдеш користь душі своїй».

(Вірш Гавряк)

Ведуча: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шляхетсько – панських і своїх панів.

(Пісня)

Молитва

Гріховний світ вирує не спроста,

Підступний демон,що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.
О Господи! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи.


О Господи! Зціли нас всіх зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.


Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголосі трав

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.


Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Та сповнена любові і відваги

З - за грат летіла птахом до людей.


Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.


Ведучий: Вперше українську було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII століття з виходом у 1798 р. першого видання «Енеїди» Івана Котляревского, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І огник, ним засвідчений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
(Поставка уривку з пєси І.Котляревського «Наталка - Полтавка»)
Ведуча: Сила слова безмежна. Особливо,коли воно живе,іскристе,емоційно виважене. Коли воно сліпуче, «як проміння ясне» а могутнє, «як хвилі буйні». Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою,яку ми називаємо поезією.

(Читає гумореску Возняк Павло »Кухлик»)


  1. Я так люблю, я так люблю тебе

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.


  1. В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!


  1. Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця!

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше святе української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій – землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.



Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни – як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

Мелодійні, дзвінки, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.



(Олесь Лупій «Говоріть»)


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка