Ведуча. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну



Скачати 88.77 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір88.77 Kb.



Ведуча.

Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді, сильні. Ті, що тільки починали жити. І сьогодні ми зібрались для того, щоб пом’янути й вшанувати Небесну Сотню.


Ведучий.

Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо порівняно з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок – то велике жертовна любов. І якщо ми збагнемо це – не буде поміж нами зла.

Головним у світі є любов,і люди, яких ми поминаємо, власне, засвідчили свою любов до Бога й до своєї країни, свого народу.
Вони дивляться у небо високе,

У небо – високе-високе…

Відкриті здивовані очі:


  • Невже це кінець? Кінець!

Вони дивилися в небо…

Підстрелене серце тріпоче,

Христос у багряній тузі

Терновий кладе вінець.

Вони дивилися в небо…

А небо – таке ласкаве,

Немов поцілунок весни.

Вони дивилися в небо –

Стелився обрій кривавий.

І руки чиїсь привітні

Торкнулись повік, мов сни.

Вони дивилися в небо –

А там Україна голосить,

А там мліє рідна неня

Й така молода жона.


  • Не треба, не треба. Не треба! –

Синочок маленький просить.

Але закотилося сонце,

І згасла навіки весна.


Ведуча.

Події останніх місяців 2013 і початок 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилась приспана роками національна свідомість людей.


Ведучий.

Українська національна спільнота поза межами українських земель,відчуваючи духовний зв’язок з Україною, висловила нам свою підтримку. В якому б куточку Землі не жив би Українець, ніщо не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які генетично закладено у його душі.


Це моя і твоя війна

За мою і твою свободу.

Я із Заходу ті із Сходу –

Ми щаслива одна сім’я.

І ніхто нас не роз’єднає.

Нас ніколи ніхто не здолає,

Бо ми разом – могутня сила.

Це моя і твоя Україна.

І весь світ нас з тобою знає.

Нас з тобою весь світ поважає,

Бо ми биті, та не подолані,

Ми з тобою ніким не підкорені!

А нам брешуть, а нас обманюють,

Нас, мов звірів, з тобою стравлюють,

Але марно – дешева акція,

Я і ти – то Велика нація!

І ніхто нас не роз’єднає,

Нас ніколи ніхто не здолає.

Ми тут вільні,

Царям не вклонимось,

Ми ніколи їм не підкоримось!

Бо нам воля дорожча золота

Наше слово б’є краще молота.

Я і ти – це велика сила

Я і ти – це є Україна.

(Пісня «Не спи, моя рідна земля»).

00543695.jpg

Небесна Сотня

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав з Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земля рідная, свою дитину

Пташиним співом, шелестом трави,

Блакитним небом, золотим колоссям,

Останній раз, як мати пригорне

Чоло високе в оранку волосся.

Небесній сотні шана й молитви

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий, боже, освяти,

І в мирі, Господи, прийми до себе.

(Звучить пісня «Небесну сотню, Господи, прийми» у виконанні

О. Табакова).
Ведуча.

Усі герої Небесної Сотні були простими людьми – не депутатами , не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора просто дивитися на те, що коїться на вулицях столиці.


Ведучий.

Вони не думали про те, що можуть загинути. Вони лише знали, що так, як є, так далі бути в Україні не може.


Ведуча.

Їх амуніції не треба,

Хоч не закінчилась зима.

Сьогодні сотня йде на небо,

Без командира йде, сама.
Ведучий.

На небі, хмари, розійдіться.

Весна іще не почалась.

Всі на майдані розступіться,

Щоб Сотня в небо піднялась.
Ведуча.

Земну покинувши родину,

Вони ідуть в останню путь.

За честь, за волю, за Вкраїну

Ідуть, щоб Богу присягнуть.


Ведучий.

Ведуть їх всіх незламна віра

І торжество великих діл.

Тепер їм там за командира

Буде архангел Михаїл.

Ведуча.

Не плач і не ридай, родино,

Хоч біль ніколи не пройде.

Пишайся, ненько Україно –

Найкраща Сотня в небо йде.

Борись, Вкраїно, за свободу,

Бо кров і сльози пролились.

І пам’ятай своїх героїв,

Їх шанувати поклянись.

Залишиться кривавий лютий

В серцях вкраїнських громадян.

Не панувати злу в країні!

Хоч стогне вся земля від ран…
Вшануй хвилиною мовчання,

Вкраїнцю, ти що полягли.

Вони за тим злетіли в небо,

Щоб в мир й щасті ми жили…



(Хвилина мовчання).

Ведучий.

Одного з волонтерів вразила розповідь лікаря, який виносить з-під куль молодого пораненого хлопця. Попри біль він співав Гімн України і помер, не дочекавшись швидкої.


Ведуча.

«Ще не вмерла України…» -

Помирав він та співав.

За свободу Батьківщини

Молоде життя віддав.
Ведучий.

«Згинуть наші воріженьки…» -

Їм лише до пекла шлях,

А брати до перемоги

На Майдані хай стоять.

Ведуча.

Прощавай, моя кохана,

Обійми моїх синів,

Розкажи їм все про тата

Я прийду до ваших снів.
Ведучий.

«Душу й тіло ми положим…» -

Не плач, матінко моя,

Я пішов з життя героєм

З сотнею таких, як я.

(Звучить пісня «Небесна Сотня» гурту «вітер знає»).
Ведуча.

Коли ховали хлопців, що загинули у Києві, за ними журилися всі українці, незалежно від того, де вони живуть. Хто Гроші, хто речі, хто ліки – посилають нові емігранти додому, намагаючись хоч чимось допомогти рідному краю у боротьбі. Галичанка Оксана Максимишин посилає в Україну свої вірші. Вже понад 30 народилося їх у далекій Португалії, куди закинула її доля з рідного Яворова. Один із цих віршів – «Мамо, не плач» - у скорботні дні почула вся Україна.


Ведучий.

Біль, помножений на відстань, відчувають українці, що опинилися далеко від рідної землі у найчорніший для неї час. Коли всією Україною ховали хлопців з небесної сотні, Оксана Максимишин не була на Майдані, але там лунав крик її серця.



(Після «Мама, не плач»).
Ведуча.

Що відчувала пані Оксана, коли почула свій вірш зі сцени Майдану?! «Боже милий! У мене таке враження, що від 29 листопада я плачу кожен день». Плакала, кричала. А тоді взяла ручку й папір і сказала: «Я буду боротися. Це моя зброя. Я буду боротися з ними словом».


Ведучий.

Вірш Оксани Максимишин помітили в Інтернеті, його поширив «Євромайдан SOS», Причинили і поділилися з друзями тисячі людей. Пані Оксана, яка виростила в Україні двох дітей і нині з чоловіком живе у Португалії вже два роки, планує видати свої вірші в Україні, і вірить, що жертви не були даремними.



Ведуча.

«Я – борець. Я вірю, що з такими людьми, які йшли на смерть, наша Україна буде достойною, і вона буде найкращою на цій землі», - говорить українка з Португалії, яка носить Україну в серці.


Звернення сина до матері

Вибач, мамо, за те, що не зміг вберегтись

Від підступної снайпера кулі,

Не почую повік, як у нашій саду

Навесні закує зозуля.
Вибач, рідна, за те, що пішов на майдан

Навіть супроти твоєї волі.

Я хотів, усім серцем юначим бажав

Для Вкраїни щасливої долі.


Вибач, ненько, за те, що в чорному вбранні

Ти згорьована будеш ходить.

Що серденько твоє споловинилось враз

І до віку буде боліти.


Я наблизить зумів світлий завтрашній день,

Коли буде земля розцвіти.

Ти у мене одна, як одна для всіх

Україна – страждальна мати.


Вибач, мамо, за те, що терпіти не зміг

Я холодне і дике свавілля.

Збунтувавсь гордий дух, нескорена душа

І глибоке козацьке коріння.


Нам тут добре в раю, побратимам усім,

Що в бою за Вкраїну упали.

Ненависний режим злих і лютих катів,

Ми ціною життя подолали.



(Пісня-балада «Про мальви»).
Ведуча.

Кожна значить історична подія має притаманні лише їй символи. Але самі не відаємо, чому такий знак ураз з’являється. Ось десятки, а може, сотні років тому співали лемки про те. Як пливе кача тиси нею. Про розмову матері з сином, який сам не знав, де погине, але відчуває, що таки поляже, й могилу «виберуть йому» «чужі люди».




Ведучий.

Ці слава видаються водночас із своєрідним кодом, умовні знаки чи сигнали якого несуть у століття певні відомості. Першої чи Другої світових воїн, а можливо, національно-визвольні змагання, зокрема у лавах українського стрілецтва чи Української Повстанської Армії.


Ведуча.

Давня лемківська пісня «Пливе кача по тисині» у виконанні гурту «Пікардійська терція» стала тугою, смутком, неофіційним жалобним гімном України. Під цей пісенний щем , його багатоголосся тисячі українців прощалися з Героями Небесної сотні, і тепер цей твір повів наш народ у пам’ять про тих, хто навічно впав на майдані за нашу свободу.



(Лунає пісня «Пливе кача по тисині»).
Ведуча.

Ми сьогодні в скорботі й з великою нашою вдячністю згадаємо Героїв світлої пам’яті Небесної Сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.


Ведучий.

Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.

Нам треба об’єднатись воєдино,

Бо мрії й прагнення в нас одні –

Щоб стала вільна й сильна Україна,

Ми скажем усі разом «Ні - війні».



(Лунає пісня «О Мати Божа»).

3nz3vo7snks.jpg


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка