Вчителю в стресових станах



Скачати 176.88 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір176.88 Kb.
ТРЕНІНГ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВЧИТЕЛЮ В СТРЕСОВИХ СТАНАХ

Основна мета: знаходження адекватного способу виходу із стресових ситуацій для збереження психічного здоров'я й оптимального професійного зростання.

Основні завдання:

      1. Розглянути психічну складову феномена здоров'я;

      2. Визначити сутність та наслідки стресових станів;

      3. Усвідомити необхідність контролю за власними емоціями;

      4. Ознайомитися з прийомами зниження м'язового напруження, техніками ауторелаксації та саморегуляції;

      5. Сформувати уявлення про взаємозв'язки понять «професійна Я-концепція», «самооцінка особистості», «здоров'я», «наслідки стресів», «професійна компетентність».

Тривалість: 120 хв.

Структура заняття

з/п


Вид роботи

Тривалість (хв.)

Ресурсне забезпечення

Вступний блок

1

Вітання. Повідомлення мети

2




2

Актуалізація проблеми







3

Правила

2

Папір А-1, маркери

4

Очікування

3-5

Плакат «Підкорення вершини», стікери

Основний блок

5

Оцінка рівня інформованості. Вправа «Асоціація — стрес»

5-6

М'яч

6

Діагностичний етап. Діагностика за шкалою стресостійкості Холмса-Раге. Обговорення результатів. Інформаційне повідомлення тренера

3-5 10

Шкала, ручка, папір

7

Вправа «Без маски»

5

Картки з текстом

8

Інформаційне повідомлення ведучого «Стрес як чинник ризику для здоров'я»

5




9

Вправа «Мій настрій»

10-15

Кольорова крейда, папір формату А-4

10

Міні-лекція «Психічне здоров'я як показник професійного благополуччя»

5-7

Схеми, таблиці

11

Корекційний етап. Технологія рефлексії «Якби я був...»

10




12

Прослуховування аудіозапису аутотренинга

5-10

Магнітофон

13

Розвиток практичних навичок. Метод активної релаксації «Тілесна гімнастика»:

  • кулачки;

  • глибоке дихання;

  • поплавець

15-25

Магнітофон

14

Вправа «Пульс»

3

Секундомір

Заключний блок

15

Завершення роботи.

Вправа «Підкорення вершини»



5

Плакат «Підкорення вершини»

16

Вправа «Прощання»

3




Висловлювання очікувань

Мета: актуалізація очікувань і потреб, активізація уваги і розумових процесів.

Завдання: на стікерах написати, чого чекаєте від сьогоднішнього заняття і яку інформацію хотілося б одержати? Прикріпити стікери на плакат «Підкорення вершини» біля підніжжя гори.

Вправа «Асоціація»



Мета: діагностика рівня інформованості групи про проблему, створення робочого настрою.

Завдання: кинути м'ячик будь-якому учаснику. Той, хто зловив, швидко говорить будь-яку виниклу асоціацію на слово «стрес» і кидає м'яч наступному.

Діагностика за шкалою стресостійкості Холмса-Раге



Примітка. Широко поширена в західній психіатрії шкала стресу Holmes-Rahe, за допомогою якої кожній життєвій події приписується строго визначений і незмінно виражений у балах коефіцієнт. На підставі суми балів пропонується судити про силу й інтенсивність психічних впливів життєвих подій (шкала та інтерпретація результатів знаходяться в додатку 9).

Інформаційне повідомлення тренера. Поняття стресу було запроваджено в 50-ті роки XX ст. канадським ученим Г. Сельє для визначення генералізованої реакції організму «загального адаптаційного синдрому» — як відповіді на будь-який несприятливий вплив. Реагування на екстремальний вплив має певні стадії:

        1. «фаза шоку» характеризується різким падінням опору організму;

        2. «фаза резистентності» мобілізує адаптаційні можливості організму відповідно до нових умов;

        3. «фаза виснаження», якій відповідає стійке зниження резервів

організму.

Причиною стресу може слугувати несподіванка, що порушує звичну течію життя. Р. Лазарус, розвиваючи вчення про стрес (1950, 1970), висунув концепцію, згідно з якою розмежовуються поняття фізіологічного стресу, пов'язаного з реальним подразником, і психічного, емоційного стресу, за якого людина на основі індивідуальних знань і досвіду оцінює майбутню ситуацію як загрозливу, складну. Якщо у випадках фізіологічного стресу адаптаційний синдром виникає в момент зіткнення з подразником, то в разі емоційного стресу адаптація передує ситуації, настає завчасно. Саме завдяки цьому емоційний стрес може бути цільним. Але робота в стресогенній ситуації обов'язково призводить до додаткової мобілізації внутрішніх ресурсів, може мати несприятливі наслідки. Типові хвороби «стресової етіології» серцево-судинні патології, виразка шлунку, психосоматичні розлади, депресивні стани — характерні для сучасних видів виробничої та управлінської діяльності. Стрес існує завжди. Вплив його залежить від інтенсивності стресорів, тобто чинників, що такий стан викликають, і від індивідуально-психологічних особливостей особистості. У складних життєвих ситуаціях, критичних моментах певний рівень вияву емоційного стресу може стати характерною рисою особистості схильністю до емоційного стресу. Розрізняють типи особистостей, схильних до стресу і стійких до дії стресорів. Так у схильних до стресу частіше простежуються здатність до конкуренції, тверде прагнення до досягнення мети, агресивність, нетерплячість, неспокій, експресивне мовлення, відчуття постійного браку часу. Дослідники стресу виявили також тенденцію відповідати на подібні стресові ситуації однаковими характерними реакціями, що пояснюється напрацьованою в процесі індивідуального розвитку системою психологічних механізмів (зокрема мотивів).

Вправа «Без маски»

Мета: розвиток навичок самоаналізу та рефлексії.

Завдання: взяти будь-яку картку та без підготовки продовжити написану на ній фразу.

Орієнтовний зміст речень на картках: «Я неспокійно сплю, коли...»; «Я погано почуваюся після...»; «Особливо мене дратує те, що я...»; «Я не можу стримувати свої почуття, коли.»; «Іноді люди не розуміють мене, тому що я.»; «Я почуваюся спокійно, коли...»; «У мене поганий апетит, коли.»; «Остання моя сварка була з...»; «Я весь час думаю про...»; «Мене постійно хвилює...»; «Я постійно звертаю увагу на...»; «Мене ображає, коли...».



Обговорення. Власні враження.

Інформаційне повідомлення «Стрес як чинник ризику для здоров'я»



Коли ми опиняємося в складній ситуації, в організмі починають

вироблятися ферменти, які дають нам сили вступити в боротьбу з небезпекою, але якщо ми після цього не робимо ніяких дій, то «фермент стресу» нагромаджується в наших м'язах, подібно отруті, намагаючись у будь-який спосіб виконати свою задачу. Але, як відомо, найбільшим м'язом нашого тіла є серце чи не тому в наш час так поширені серцеві захворювання? Нездатність справлятися зі стресом є основною причиною захворювань.



  • За даними ВОЗ, здоров'я — це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

  • Під стресом у психологічному ракурсі розуміється вплив на людину, її організм і особистість фруструючих, психотравму- ючих подій із формуванням розладів як на рівні психічного, так і соматичного реагування [6].

  • За даними досліджень, не менше 30 % хворих, що звертаються зі соматичними скаргами до поліклінік й стаціонарів, мають невротичні симптоми, а 22 % осіб зі скаргами психосоматичного характеру віднімають до 50 % робочого часу лікаря.

Як доказ істотної значущості психологічного стану для формування соматичної хвороби, звернемося до добре відомих експериментів М. Селігмана з вивчення станів «навченої безпорадності». Цей експеримент указує на роль особливостей поведінки на розвиток захворювань, і його можна розглядати як типовий для психосоматичних взаємовпливів.

Під психосоматичними розладами розуміються симптоми і синдроми порушень соматичної сфери (різних органів і систем), зумовлені індивідуально-психологічними особливостями людини й пов'язані зі стереотипами її поведінки, реакціями на стрес і способами переробки внутрішньоособистісного конфлікту [5].

Оскільки стрес — це індивідуальна реакція на зовнішні фактори і на вашу оцінку цих факторів, ви спроможні керувати ним.

Д. Глауберман уважає: «Якщо в житті відбуваються неприємності, потрібно змінити образи думок, які є дверима до власної підсвідомості».

Отже, те, як ми сприймаємо себе або інших людей (позитивно або негативно), може впливати на стан нашого організму. Хід думок може викликати певні фізичні стани в організмі людини, підтримуючи хворобу або сприяючи здоров'ю.

З метою зняття емоційної напруги спеціалісти рекомендують намагатися змінити м'язову напругу. Так Г. С. Бєляєв, В. С. Лоб- зін, І. А. Копилова [8] підкреслюють, що м'язова діяльність пов'язана з емоційною сферою та м'язова напруга є зовнішнім проявом неприємних емоцій.

Вправа «Мій настрій»

Мета: створення позитивного емоційного фону, розвиток навичок саморефлексії емоційного стану.

Завдання: намалювати власний настрій та презентувати малюнок.

Міні-лекція «Психічне здоров'я як показник професійного благополуччя»



План

    1. Аспекти психічного здоров'я особистості.

    2. Самооцінка особистості як показник психічного здоров'я особистості.

    3. Причини професійного вигоряння педагогів.

      1. Дослідники виділяють 6 аспектів психічного здоров'я:

  • позитивне ставлення до себе;

  • оптимальний розвиток, зростання й самоактуалізація особистості;

  • психічна інтеграція;

  • особистісна автономія;

  • реалістичне сприйняття оточення;

  • уміння адекватно впливати на оточення.

    1. Самооцінка особистості тісно пов'язана з поняттям «професійна Я-конценція». Професійна самооцінка може бути розглянута як найважливіший елемент у структурі професійної Я-концепції особистості. Розглядаючи професійну самооцінку як освіту, від якої значною мірою залежить професійна успішність особистості, Максуелл Мольц рекомендує формувати позитивне мислення з пошуку самого себе, з власного самоприйняття та адекватного самооцінювання. Уміння любити й поважати себе, жити в згоді із самим собою та зі своїми вчинками — це основний шлях зниження кількості стресів у вашому житті, тобто деяке культивування внутрішньої впевненості в собі. В умовах постійного зростання вимог до рівня педагогічної компетентності вчителя, підвищення вимог до організації його робочого та позаробочого часу інформаційна насиченість праці, вплив на організм шкідливих факторів у соціальній, економічній, психічній і соматичній сферах, постійне нервове напруження, впливають на показники здоров'я особистості вчителя. У цих складних умовах учитель повинен бути готовим до подолання фізичних та нервових навантажень без зниження якості та ефективності навчального процесу. 3. Українська дослідниця Лариса Терлецька [15] причиною низького рівня компетентності вчителя зазначає низьку психологічну компетентність педагога, високий рівень емоційного вигоряння та інші психологічні проблеми. Отже, поняття компетентності не зводиться лише до загальних здібностей, які базуються на знаннях, досвіді, цінностях, набутих у професійній діяльності. Однією зі складових є психологічна компетентність, пов'язана з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, урегулюванні конфліктів мирним шляхом. На думку Ф. Парсонс, успішність і задоволення людини професійною діяльністю залежить від ступеня відповідності індивідуальних якостей особистості вимогам професії. А поняття задоволеності прямо пропорційно пов'язане з рівнем психічного здоров'я людини. Для того, щоб потреби особистості не втратили ціннісного характеру, задовольнялися постійно, щоб для самої людини не відбувалося знецінення результатів її праці, її зусиль, досвіду, виникає потреба підвищення рівня психологічної компетентності вчителів шляхом тісної співпраці з психологічною службою, пріоритетним напрямом якої є зниження активності факторів ризику психічного здоров'я та вивчення умов, які сприятимуть психологічному комфорту педагогів.

Технологія рефлексії «Якби я був...» (за І. В. Орловою)

Мета: розвиток емпатичних здібностей, діагностика особис- тісної сфери та емоційного стану.

Завдання: спробуйте ідентифікувати себе з будь-яким явищем природи, твариною, деревом, квіткою і завершити фразу «Якби я був..., то...».

Прослуховування аудіозапису з текстом аутотренінгу



Мета: ознайомитися з методом самостійної релаксації. Примітка: можна використати будь-який аудіозапис релак- суючого аутотренінгу.

Тілесна гімнастика за Джекобсоном



Мета: навчити різних психотехнічних прийомів, які допоможуть розслабитися, зняти втому, відновити сили.

Інформаційне повідомлення тренера. Ця група вправ заснована на психофізіологічній розрядці. Емоційне напруження супроводжується підвищеним тонусом м'язів, а заспокоєння — релаксацією. Отже, поступове розслаблення певної групи м'язів у поєднанні з дихальною гімнастикою здатне попередити й нейтралізувати негативні емоції.

Техніка «Глибоке дихання»



Мета: зняти напруження, заспокоїти нервову систему.

Завдання: глибоко вдихнути носом, порахувати до 8, після чого поволі видихнути ротом, рахуйте до 16 і більше, прислухайтеся до звуку, який видихаєте, і відчувайте, як знижується напруження, повторити 7-8 разів.

Техніка «Кулачки»



Мета: зняти напруження, зосередитися на своїх відчуттях, звернути увагу учасників на різницю між відчуттями в напруженому стані й у розслабленому.

Завдання: станьте прямо, опустіть руки уздовж тулуба, дуже сильно, до болю, стисніть кулаки, а потім повільно розслабте. Повторіть.

Техніка «Поплавець»



Мета: досягти швидкого розслаблення й відчути легкість у тілі, установити психічну рівновагу.

Завдання: станьте зручно, розслабтеся, заплющіть очі. Сконцентруйте свою увагу на диханні: вдих-видих. Ви чуєте шум хвилі. Пригадайте море, відчуйте перекочування хвиль. Уявіть собі, що ви поплавець на воді.

Рефлексія: кожний учасник ділиться своїми враженнями. Чи вдалося відтворити образи? Що допомагало, а що заважало?

Вправа «Пульс»



Завдання: виміряти свій пульс. Протягом трьох хвилин намагайтеся змінити частоту пульсу, не потрібно робити ніяких фізичних вправ, просто сидіть, і якщо у вас різниця складає більше 10 ударів за хвилину, це означає, що ви добре вмієте управляти своїм емоційним станом.

Питання для обговорення: які прийоми допомагають Вам розслабитися або мобілізуватися?

Вправа «Підкорення вершини»



Мета: підсумки роботи, активізація уваги і розумових процесів.

Завдання: уявіть собі, що Ви сьогодні підіймалися на гору знань й умінь переклеїти стікери на той рівень висоти гори, на якому виправдалися очікування. Охочі можуть поінформувати групу про результати своєї роботи й висловити свої враження про тренінг.

Вправа «Прощання»



Мета: сприяння зміцненню доброзичливих стосунків у групі, підвищенню настрою.

Завдання: учасники утворюють тісне коло. Кладуть руки на плечі один одному. Заплющують на хвилину очі й подумки передають один одному всі можливі позитивні емоції, відчуття й побажання.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка