Василь Голобородько наша мова



Скачати 116.33 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір116.33 Kb.
Василь Голобородько

НАША МОВА

кожне слово

нашої мови

проспіване у Пісні

тож пісенними словами

з побратимами

у товаристві розмовляємо

кожне слово нашої мови

записане у Літописі

тож хай знають вороги

якими словами на самоті мовчимо
Василь Голобородько

Ми йдемо
Ми йдемо по Україні:

від степів до гір,

від лісів до морів -

звідусіль виходимо на прадавні шляхи,

і немає нам ліку.

Ми чинимо волю наших прадідів,

це вони нас послали у путь,

щоб ми йшли нашою віковічною землею

із нашими багатолюдними містами,

із нашими тихомірними селами,

із нашими золотоверхими церквами.

Ми гордо йдемо шляхами України:

ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди,

щоб подивитись на нас, гордо йдучих,

ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,

щоб подивитись на нас, гордо йдучих, -

ви всі бачите, як ми гордо

йдемо дорогами України.

Ми йдемо,

не вимагайте від нас доказів наглої прихильності

до руху,

не вимагайте пояснень причин, що привели нас

у рух.

Марна ваша справа - виставляти проти нашої



ходи

контраргументи,

що ви їх здобуваєте із мертвих джерел,

намагаючись зупинити нашу ходу,

марна ваша справа - ми йдемо.

Ми йдемо по Україні,

пов'язані вишиваними дівочими руками

рушниками,

і радість сяє в наших очах.

Василь Голобородько

З ДИТИНСТВА: ЗАМОВЛЯННЯ ДОЩИКУ

Дощику, дощику,

я тобі вудлище бамбукове подарую,

щоб ти ловив рибу, а луску розкидав по городі,

я тобі вишень нарву повну миску,

щоб ти їв, а кісточками стукав у вікно,

я тобі зубки витешу на нові граблі,

щоб ти ходив розчісувати волосся в траві, -

тільки не йди на тій стежці,

де я йду -

татові їсти у поле несу.
Василь Голобородько

МОВА РОСЛИН

«Купало, Купало, засвіти ніч!»

Купало птаха ночі подвоює: на одну гору садовить птаха, що є вечір,

на другу гору садовить птаха, що є ранок,

і стало у долині серед ночі видно як удень

. «Купало, Купало, даруй мову рослинам!»

Купало підійде до рослини, що спить,

збудить тихенько: «Уставай», -

квітка прокинеться, а навколо не ніч, а день,

треба розмовляти.

Сон-трава каже:

«Я - щоб дитині добре спалося».

Ранник каже:

«Я - щоб рани скоро гоїлися».

Розрив-трава каже:

«Я - відкриваю темниці».



Василь Голобородько

БІЛА ЛЕЛЕКА: ПТАХ, ЯКИЙ МАЄ ЧОРНИЙ ЗНАК НА БІЛОМУ

(Фрагменти)

І

Лелеко, біла лелеко,



ти твориш загадку про саму себе,

ти твориш загадку про саму себе за ознакою:

та, хто є білим птахом із чорним знаком на білому,—

ти — білий птах,

ти — увесь білий птах

і лише кінці твоїх крил чорного кольору, але

ми, називаючи тебе, не погоджуємося із тим,

що кінці твоїх крил чорного кольору, тому

ми, називаючи тебе, переносимо чорний колір

подалі із твого тулуба, але неможливо

чорний колір зовсім змити із тебе, як водою,

словом, яким ми тебе називаємо, тому

ми, називаючи тебе, переносимо чорний колір

аж на твоє озаддя, ніби

твоє озаддя — гуз — чорне не лише тоді, коли

ти сидиш на гнізді, згорнувши крила, ніби

твоє озаддя — гуз — чорне не лише тоді, коли

ти ходиш у лузі, згорнувши крила,

але й тоді, коли

ти летиш над селом до гнізда, розпростерши крила,

але й тоді, коли

ти летиш над селом до річки, розпростерши крила,

ти — чорногуз,

а відгадкою такої загадки

ти — сама уся;

ти твориш загадку про саму себе за ознакою:

та, хто їсть жаб,

ти — жабоїд,

а відгадкою такої загадки

ти — сама уся;

ти, біла лелеко, іще так багато маєш різних імен, щоб

тебе називати, ніби в кожному селі в Україні, де

ти живеш у парі зі своїм лелечичем

та виводиш діток своїх, лелеченяток,

люди хочуть називати вас окремим ім'ям,

ніби в кожному селі в Україні, де

ти живеш у парі зі своїм лелечичем

та виводиш діток своїх, лелеченяток,

люди хочуть окремим ім'ям виділити

кожну із вас з-поміж інших лелек,

які живуть в інших селах по всій Україні,

як знайомих собі людей:

подекуди тебе, біла птахо, називають німецьким ім'ям,

ти — і астер, і гастір, і гаристп, і гайстер, і ґайстер,

а можливо,

ти — загадки про саму себе, в яких

загадки відомі — це слова, якими ми тебе називаємо,

відгадки відомі — це ти сама уся,

але невідома нам сьогодні ознака,

на підставі якої створені ці загадки-слова,

ці загадки — твої ніби німецькі імена;

подекуди тебе, біла птахо, називають турецьким ім'ям,

ти — лелека...

.-Ти — загадки про саму себе, в яких

загадки відомі — це слова, якими ми тебе називаємо,

відгадки відомі — це ти сама уся,

але невідома нам сьогодні ознака,

на підставі якої створені ці загадки-слова,

ці загадки — твої ніби угорські імена;

подекуди тебе, біла птахо, називають ім'ям,

що нагадує польське ім'я:

ти — і бацан, і боцбк, і бдцок, і боцан, і боцюн,

і боцюн, і боцюра, і боцян, і боцьок, і бочан,

ти — і бузок, і бузян, і бузько,

і бузько, і бузьок, і бузьок,

ти — і бусань, і бусев, і бусел, і бусель, і бусень,

і бусик, і бусил, і бусиль, і бусіль, і бусля,

і бусок, і бусол, і буська, і бусько,

і бусько, і бусьок, і бусьок, і бусьол,

ти — і буцел, і буциль, і буцоль, і бучак,

ти — і бушель, і бушла, і бушля...

...А деякі з вас, біла птахо, ні в сусідньому селі

по тій дорозі, де ти летиш, не сідаєш,

ні в нашому селі,

куди ми тебе так запрошували, не сідаєш,

а летиш далі, на третє село,

де тебе теж приманюють діти,

махають тобі руками й кричать:

«Лелеко, лелеко-татку,

збудуй у нас добру хатку

та виведи діток!» — а

ти чи сідаєш там, чи летиш іще далі,

де тебе теж приманюють діти,

махають руками й кричать:

«Лелеко, лелеко-татку,

зроби у нас добру хатку!» — а

ти чи сідаєш там, чи летиш іще, іще далі,

де тебе теж приманюють діти,

махають руками й кричать:

«Лелеко, лелеко-дядьку,

зроби мені хатку

і ставок, і млинок,

і цибулі грядку!»

...Ти чи сідаєш там, чи летиш іще, іще, іще, іще далі,

бо ж по всій Україні тебе чекають діти,

бо ж по всій Україні тебе хочуть приманити діти,

бо ж по всій Україні тобі хочуть діти махати руками

й запрошувати селитися у їхньому селі,

тільки у них на подвір'ї,

бо ж по всій Україні тебе чекають діти,

бо ж по всій Україні тебе приманюють діти..,

...Лелеко, біла лелеко,

ти так близенько біля нас, людей, мостиш своє гніздо:

на хаті, на клуні, на дереві, що росте на подвір'ї,

ти не ховаєш від нас, людей, свого гнізда у лісі,

ти довіряєш нам, людям, як більше ніхто із птахів,

ти довіряєш нам, людям, та іще ластівка,

ти так близенько від нас, людей, літаєш над хатами,

ти так близенько від нас, людей, ходиш на сіножаті,

що нам хочеться порозмовляти з тобою, як із людиною,

тому ми, побачивши тебе,

як ти літаєш, сидиш чи ходиш поблизу,

звертаємося до тебе, називаючи тебе людським ім'ям,

наче до сільського дядька, доброго сусіда:

«Антоне, Антоне, коли тепло встановиться?» —

питають тебе жінки, які збираються городину садити,

«Грицьку, Грицьку, принеси води!» —

благають тебе спраглі косарі на сіножаті у лузі,

«Іване, Іване, скажи, чи ще довго пасти череду?» —

допитуються у тебе пастушки,

знудьговані довгим літнім днем,—

так тебе, біла птахо, називають,

ніби мало у тебе своїх, лелечачих, імен,

іще й людськими іменами.

II

...Лелеко, біла лелеко,



ти твориш загадку про саму себе за ознакою:

та, хто є білим птахом із чорним знаком на білому,

та, хто є білим птахом,

та, хто є уся білим птахом

і лише кінці крил чорного кольору,

та, хто буває у пошуках поживи у лузі,

ти твориш загадку про молоко за ознакою:

те, що є білим,—

пастушки, які пасуть череду в лузі, бачать тебе, як

ти ходиш у лузі,

вони звертаються до тебе, біла лелеко,

голосно вигукуючи замовляння, щоб

ти здаля почула:

«Бузьок-чапля — молока крапля,

і в горнець, і в скопець,

а сам бузьок молодець»;

як ти, біла лелеко, є білим птахом,

щоб так і в наших корів прибувало

біле молоко по краплі,

а відгадкою такої загадки-замовляння є

те, що у лузі пастушки пасуть корів,

у яких від соковитої трави прибуває молоко...

...Ми творимо загадку про людину і кажемо:

«Виграв бузька на костелі1»,—

відгадкою такої загадки-приказки є не ти сама уся,

а котрась людина, яка, граючи в якусь азартну гру,

нічого не виграла, а до того ще й програлася,

виграні тієї людини, яка програлася, за цією ознакою

уподібнюється тобі, біла лелеко,

виграш поводить себе не як річ, а як ти, біла лелеко,

але ж річ не може бути тобою, тому

той, хто чує таку приказку, усміхається;

ти твориш загадку про саму себе за ознакою:

та, хто відлітає у далекий край-вирай восени,

та, хто відлітає після Спаса, 19 серпня,

а відгадкою такої загадки

ти — сама уся,

прикладаючи цю твою ознаку до котроїсь людини,

ми творимо загадку про людину і кажемо:

«Світ так тепер змінився, що ми, старі,

як тії бузьки по Спасі, ходимо по ньому,—

ніби він не наш, а ми не його»,—

відгадкою такої загадки-порівняння є не ти сама уся,

а людина, що почуває себе старою,

а через те чужою у цьому світі,

подібно до тебе, біла лелеко,

що ходиш у полі після Спаса,

на днях збираючись відлітати

у далекий край-вирай...

...Існує серед українців іще одна загадка-легенд а про твоє походження, біла лелеко: ніби - коли - Бог - пересвідчився - що



  • гадюки - вужі - й - усі - отруйні - комахи - завдають - надто -багато - шкоди - людям - то - зібрав - їх - усіх - в - один - лантух

  • і - доручив - якомусь - чоловікові - кинути - в - море - візьми -ось - цей - мішок - каже - Бог - чоловікові - віднеси - його - на -море - й - кинь - у - воду - але - коли - нестимеш - не розв'язуй -і - не - заглядай - у - мішок - неси - собі - так - щоб - і - не - знав

  • зовсім - що - там - є - йде - собі - той - чоловік - з - мішком - до

  • моря - і - так - йому - кортить - його - розв'язати - як - же - це

  • отак - несу - на - собі - та - щоб - я - й - не - знав - навіть - що -несу - чого - справді - боятися - загляну - розв'язав - мішок - а -гади - так - і - поповзли - так - і - поповзли - з - нього - Бог - і -каже - тому - чоловікові - не - схотів - мене - послухатися - ви­пустив - гадів - по - всіх - усюдах - іди - тепер - сам - їх - збирай

  • і - став - той - чоловік - з - того - часу — лелекою...

Костел — римо-католицький храм.

...Лелеко, біла лелеко,

ми для тебе на Благовіщення, 7 квітня,

випікаємо тістечка:

голвоту — тістечко із зображенням тебе,

тістечко із зображенням твоєї ноги,

борону — тістечко у вигляді борони,

серп — тістечко у вигляді серпа —

діти показують ці свячені хлібці і примовляють:

«Лелеко, біла лелеко,

на тобі голвоту — дай мені жита копу,

на тобі борону — дай мені жита сторону,

на тобі серпа — дай мені жита снопа!» —

діти є загадкою початку за ознакою:

ті, хто тільки починає жити,

день Благовіщення є загадкою початку за ознакою:

день, коли було оповіщено про непорочне зачаття...

...Те, що для нас, дорослих, загадка,

те для малих дітей правда:

батьки, які чекали народження дитини,

казали просити тебе, біла лелеко,

щоб ти принесла їм дитину, сестричку:

«Лелеко, біла лелеко-бузьку,

принеси нам Маруську,

та гарненьку, та пухкеньку,

не крикливу — спокійненьку!»,

коли ж народиться дитина,

то старші братики й сестрички

розпитують у батьків, де вони взяли дитину,

а ті їм відповідають, що це

ти, біла лелеко, принесла,

про що вони й просили тебе...

...Не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда,

не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць,

не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят,

не можна займати тебе, біла лелеко, саму

і твого лелечича,

не можна убивати тебе, біла лелеко, саму

і твого лелечича, і твоїх лелеченят,

не можна навіть лазити до твого, біла лелеко, гнізда,

не можна навіть брати у руки

твоїх, біла лелеко, яєць,

не можна навіть брати у руки

твоїх, біла лелеко, лелеченят,

не можна навіть вилякувати

тебе, біла лелеко, з гнізда,

не можна навіть подовгу задивлятися

на тебе, біла лелеко, як ти сидиш у своєму гнізді! —

бо ти, біла лелеко, є птахом,

на якого ми замовляли майбутній урожай

навесні, у день Благовіщення, 7 квітня...

...як хтось розорить твоє, біла лелеко, гніздо,

яке ми загадуємо хатою,

так і ти, біла лелеко, за це знищиш нашу хату,

як хтось забере із твого, біла лелеко, гнізда

твої яйця, зробить твоє гніздо порожнім,

як хтось забере із твого, біла лелеко, гнізда

твоїх пташенят, зробить твоє гніздо порожнім,

так і ти, біла лелеко, за це

зробиш нашу хату пусткою,

як хтось тебе, біла лелеко,

і твого лелечича займатиме,

так і ти, біла лелеко, поробиш так,

що той двір не минатимуть усілякі хвороби і напасті,

як хтось тебе, біла лелеко, чи твого лелечича,

чи твоїх лелеченят уб'є,

так і ти, біла лелеко, поробиш так,

щоб у тому дворі всі вимерли,—

бо ж ми на тебе, біла лелеко,

замовляли майбутній урожай

навесні, у день Благовіщення, 7 квітня:

щоб, як ти, біла лелеко, яка розпочинаєш жити у нас —

у нашому селі, на нашому подвір'ї,—

безпечно дожила до самої осені:

нанесла яєць, вивела лелеченят, вигодувала їх,

щоб так і наша засіяна житом нива розвивалася:

від початку, посередині і аж до кінця, до самих жнив,

бо як буде хліб —

то і наша хата стоятиме,

бо як буде хліб —

то і наша хата повнитиметься дитячими голосами,

бо як буде хліб —

то і нашу хату минатимуть усілякі хвороби і напасті,

бо як буде хліб —

то і всі у нашій хаті довго житимуть;

що для нас, дорослих, загадка,



те для дітей — правда...


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка