Валентин охоронець Божого дару кохання



Скачати 310.71 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір310.71 Kb.
ДОСВІД РОБОТИ ПРОВЕДЕННЯ

ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

НА ТЕМУ:

Валентин – охоронець Божого дару кохання



Автор: Макаренко Юлія Михайлівна - викладач, спеціаліст вищої категорії Маслівського аграрного технікуму ім. П. Х. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету

Анотація

Методична розробка вміщує такі матеріали: теоретичні відомості, стосовно свята всіх закоханих – Дня Святого Валентина, зокрема історичні відомості (легенда) та історично-релігійне підґрунтя. Подано інформацію про те, як відзначають День Святого Валентина у різних країнах та на Україні. Основним розділом роботи є сценарій відкритого виховного заходу на тему: Валентин, охоронець Божого дару кохання. Приведені матеріали із Вікіпедії стосовно Святого Валентина.

День святого Валентина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.




Дерева, прикрашені сердечками до дня Св. Валентина

День Святого Валентина (Валентинів день, День Закоханих) — світське свято, яке відзначають у деяких країнах щороку 14 лютого.

Романтична легенда про Святого Валентина

Християнського проповідника Валентина посадили в римську в'язницю за віру й невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в'язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти. За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) надіслав їй зворушливого листа, який підписав «Твій Валентин». У пам'ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» — вітальні листівки в вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони. Також у цей день дарують коханим квіти (найчастіше троянди — символи кохання), цукерки-сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончиків, пташок, що цілуються.





Св. Валентин (фото з Вікіпедії)

Історично-релігійне підґрунтя


Святий Валентин

За легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.) й поруч з основним покликанням займався природничими науками та медициною.

Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.

Але щонайменше троє святих Валентинів були римськими мучениками. Один був священиком і лікарем у Римі, другий —єпископом у Терні (Італія), третій жив у Єгипті приблизно у 100153 рр. Останній був одним із кандидатів на пост римськогоєпископа (тобто Папи), у своїх проповідях звеличував достоїнства шлюбу як втілення християнської любові. Про обставини його смерті і про місце поховання практично нічого невідомо.



Римський Валентин загинув 269 року (часи імператора Клавдія II), тернійський — 197-го. Обидва були поховані на одному цвинтарі (поблизу сучасних воріт Порту дель Пополо у Римі, які тепер часто називають «воротами Святого Валентина»). Останки першого Валентина (римського священика і лікаря) згодом зберігалися в одній із церков Риму1836 року Папа Римський Григорій XVI передав останки церкві в Дубліні, де вони зберігаються досі. Останки другого Валентина нині перебувають у базиліці Святого Валентина в Терні — місті, де він колись був пастирем.

Вважається, що День Святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій (на честь бога Фавна; за іншою версією, на честь богині кохання Юнони), який відзначався щороку 14 лютого. Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням Папи Римського Геласія I.

Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарлю. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав ізлондонської в'язниці віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.

Втім, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.

Загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. 1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів. Однак в сучасних календарях РКЦ (наприклад, видавництва "Кредо") 14 лютого відзначено як день пам'яті св.Валентина. Також 14 лютого римо-католики відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.

З інтерв'ю представника РКЦ: капуцин о.Костянтин Морозов, після історичного екскурсу та справедливої критики комерціалізації та вульгаризації Дня святого Валентина (як і багатьох інших свят та щоденного побуту), у своїх розмірковуваннях, яким може бути цей день, визнає, що сьогодні важко сказати, що Валентинів день є у всіх проявах суто християнським днем. Але отець Костянтин пропонує подивитися на справу з іншого боку: може, вона має якесь добре зерно, на яке вразливе сьогоднішнє суспільство? У багатьох країнах цей день сприйнявся більшістю суспільства, народжуються нові звичаї, у кожній країні Валентинів день має свої особливості. Християни завжди намагалися якимось чином «освятити» те, що було добре у язичників. Можливо, припускає О. Костянтин, і сьогоднішнім християнам слід побачити у дні святого Валентина не тільки численні зловживання, яким насправді не бракує, але й велику спрагу світу молодих людей у духовній, великій і передусім справжній любові, яку сьогодні так важко знайти. Адже християни завжди були експертами від любові, як це доводить історія: історія мучеників, історія святих, які любили насправді. Відтак, О. Костянтин висновує, що «сьогодні нам потрібні нові святі Валентини, які вчинять чудо прозріння для сучасного світу, які подарують своє серце іншим, які зможуть сказати щиро, без тіні пожадання: «Я твій, твій Валентин!», зможуть показати справжнє джерело любові і перемінити світ… наш світ!»

Цікаво, що навіть не всі протестанти проти відзначання Дня святого Валентина. Так, на думку пастора Української Християнської Євангельської Церкви Олександра Анфіногенова, свято закоханих все ж потрібне. Ось як він обґрунтовує це: сучасний світ, в якому ми живемо, переповнений подіями. Але у цьому «безумному, безумному, безумному світі» люди відчувають нестачу родинних і особистих подій. Ми погрузли в побуті, роботі, служінні, проблемах. Є заведений порядок, є звичні приємні і не дуже обов’язки. Але подій в родинних хроніках все менше і менше. Як говорив герой улюбленого у всіх сім’ях фільму: «В нас пропав дух авантюризму, ми перестали лазити у вікна до улюблених жінок, ми перестали робити великі хороші дурниці». Тому О. Анфіногенов вважає, що «день святого Валентина – це закріплена в календарі можливість зробити все не так, це ухвалений суспільством шанс справжній події увірватися в чийсь уповільнений побут, це виклик нашій емоційній байдужості. День Валентина – прекрасна нагода для чоловіків практикуватися в романтичних подвигах, які так чекають від них дружини»

У давні часи природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, якого в той день вшановувала Церква (наприклад, на Спаса достигають яблука тощо). Відповідно, на час, коли відзначають день св. Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару — дівчина вибирала собі хлопця, а той у відповідь обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї.



Як День Святого Валентина відзначають у різних країнах


Листівка до Дня святого Валентина. США, 1900-ті роки.

Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Молоді люди клали до мішечка відповідну їхньому числу кількість квитків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожен виймав один такий квиток. Дівчина, ім'я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його «Валентиною», а він — її «Валентином». Це передбачало на цілий рік відносини між молодими людьми, подібні до тих, що, за описом середньовічних романів, були між лицарем та його «дамою серця» (скрізь супроводжував її, складав їй сонети, грав на лютні тощо). Про цей звичай згадує у своїй знаменитій пісні шекспірівська Офелія. Ймовірно, він є ще дохристиянського походження. Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг.

В Англії існувало повір'я, за яким перший мужчина, що його зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином — хоче вона цього чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли з зав'язаними очима.

Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов'язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають — «солодкий».

Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір'ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.

Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне Богослужіння.

В Японії на День св. Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад. Хоча це «свято закоханих» подарунки отримують не лише коханці, але й начальники чоловічої статі від підлеглих статі жіночої. Загалом, святкування не відрізняється від аналогічних у Європі чи Америці. День св. Валентина особливо поширений серед молоді. Літнє покоління сприймає його як чудернацьку примху «погано вихованого дітей та онуків» або як шкідливий імпортований звичай Західної цивілізації.

Останніми роками День Святого Валентина набув і політичного звучання. Він був заборонений у Саудівській Аравії та Ірані2004 рокурадикальна група індуїстів «Шив Сена» демонстративно спалювала «валентинки» в Мумбаї.

Ставлення Східних Церков до Дня Святого Валентина

У календарі Східних Церков (Православної 14 лютого згадуються лише святі Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Сатурніл, Секунд, Феліцитата, Петро та Вендиміан. Натомість пам'ять трьох святих Валентинів українські Церкви відзначають 7 травня19 липня12 серпня.

Крім того, у «Житіях святих» згадуються два Валентини: перший — єрусалимський диякон, мученик Святої Церкви (згадується 16 лютого). Другий належить до Севастійських Мучеників (22 березня).

Однак не все так однозначно в УГКЦ. В календарі журналу для підлітків "Сто талантів" греко-католицького видавництва "Свічадо" день 14 лютого позначений як день св.Валентина (лютневий номер за 2011 р.) Також у цьому виданні греко-католицький священик радить підліткам, як можна відзначити це свято:

Відповідаючи на питання прес-служби УПЦ, голова синодального відділу УПЦ по роботі з молоддю, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Гурій у 2003 р. сказав: „Ім'я святого Валентина, котре є у святцях Православної Церкви, не має відношення до дня закоханих 14 лютого, яке чомусь називають «днем святого Валентина». Церква вшановує пам'ять святого Валентина в інший день. Любов Христова до людей і любов християн до свого Бога і Спасителя, вищий приклад якої показали святі мученики, не має нічого загального з закоханістю і скороминущими любовними захопленнями. Не потрібно плутати праведне з гріховним“. Єпископ нагадав, що у православних християн у ці дні є свої свята, одне з яких має безпосереднє відношення до молоді. 15 лютого у свято Стрітення Господнього відзначається Всесвітній день православної молоді. Владика зауважив, що було б краще не перемішувалися свята світські і християнські.

Разом з тим, 14 лютого 2008 р. митрополит УПЦ Володимир (Сабодан) освятив церкву в Києві в ім'я св.Валентина.

«Історії про підпільні вінчання закоханих є легендами, які не підтверджуються жодними джерелами з церковних книг», — стверджує о. Михайло Димид, директор Інституту церковного права (УГКЦ).

З нагоди «Дня закоханих» директор Інституту родини та подружнього життя Львівської Богословської Академії Юрій Підлісний звернувся до молоді (2003): «Сьогоднішній світ переживає драматичні зміни, пов'язані із глобалізаційними процесами. Вони — цікаві і, водночас, багато в чому суперечливі та незрозумілі. Один із них — взаємопроникнення культур, традицій та звичаїв. Сучасна молода людина сприймає як звичне і самозрозуміле те, що для молодого покоління 10-20 років тому видавалось чужим і невідомим, часом ворожим. Таким є поширення в Україні звичного у західному світі свята святого Валентина… Це свято дає щоразу особливу нагоду задуматися над суттю любові, на якій, за словами Ісуса Христа, основується увесь закон і пророки… На жаль, ми стаємо свідками як любов та гідність людини підмінюється, пристрастю і пропагуванням сексу, відірваного від подружжя, а саме свято перетворюється на комерцію і гонитву за зиском. Гідність чоловіка і жінки розтоптують, зводячи людину до предмету маніпулювання і до об'єкта чуттєвої насолоди, а вірність і взаємна пошана висміюються. Дорога молоде, кожне покоління переймає від своїх батьків традиції свого народу, плекає їх збагачує; нерідко переймає щось від народів інших, але теж творить своє, намагаючись створити щось цінне, гідне подиву і перейняття наступними поколіннями. Приймаючи свято закоханих будьте свідомими свого вибору! Що ви святкуєте? Чисту і вірну любов чи тілесну хтивість, до якої підштовхують ті, хто зацікавлені в наживі за будь-яку ціну?».[3]

Микола Шкрібляк, кафедра релігієзнавства та теології ЧНУ ім. Ю.Федьковича: «Вважається, начебто день закоханих, та й взагалі наявність такого феномену у християнській церкві, вже є своєрідним благословенням на позашлюбні та дошлюбні взаємини людей, у тому числі й статеві. Цілком очевидно, що саме такий підтекст цього свята є найбільш прийнятним для сучасної молодої людини. Тому за таке кохання можна молитися до будь-якого святого! Треба завжди пам'ятати повчальні слова Апостола Павла про те, що все нам дозволено, та не все буде на користь».

Прес-секретар Патріархії УПЦ КП протоієрей Євгеній Заплетнюк вважає, що «День святого Валентина», що за новомодною традицією відзначають напередодні великого двунадесятого свята Стрітення Господнього, є типовим прикладом людської неграмотності у питанні християнського віровчення, та як наслідок цього — разючої підміни понять, коли «святість», навіть видуманої особи полягає не у догоджені Богу, але в потуранні людським порокам.

Ми маємо багато добрих християнських свят, котрі по своєму внутрішньому духовному змісту є набагато цінніші та глибші за цю слабку пародію на свято. І хоча як християни ми не можемо виступати проти любові, про котру так наголошують в цей день, проте ми чітко розрізняємо справжню жертовну, агапічну любов, котра не обмежується часовими рамками і простором, і цей новопосталий зручний привід для підліткового блуду. Справжня любов випробовується роками та самопожертвою, а не кількістю використаних протизаплідних засобів у ніч на 15 лютого. «Найкращий спосіб виявити свою любов і найчистіші почуття до своєї половинки — привести її завтра у храм на святкове богослужіння», — зазначив прес-секретар Патріархії.

Мощі святого Валентина в Україні

Останнім часом поширилася інформація про те, що мощі покровителя закоханих святого Валентина зберігаються в церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі (Львівська область). Автентичність реліквії нібито підтверджує документ Папи Римського від 1759 року.

Як свідчить о. Богдан Добрянський, адміністратор парафії у Самборі, святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. «У 1759 році його прах вийняли із землі на цвинтарі святої Прісцилли у Римі. У Ватикані вирішили передати частину мощів у храм тієї землі, якою заопікувався святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок закували у скляний гробик, поклали у саркофаг і доправили до Самбора. Від того часу реліквію зберігають у нас. Але в комуністичні часи це замовчували», — сказав священик в інтерв'ю одній із газет.

Православна альтернатива

Російська Православна Церква «католицькому» Дню Святого Валентина протиставляє свій «День закоханих» — День Святих Петра та Февронії 8 липня. У ролі заступників подружньої любові та вірності РПЦ шанує святих чудотворців Петра і Февронію.

Романтична історія кохання цього подружжя докладно змальована автором XVI ст. Єрмолаєм-Еразмом в «Повісті про Петра та Февронію», що була написана невдовзі після канонізації подружжя. В «Повісті» розповідається історія кохання муромського князя до селянки, які жили щасливо на межі XII та XIII ст., померли в один день, заповідаючи поховати себе в одній, заздалегідь приготованій, домовині. І хоча люди декілька разів ховали їх окремо, їхні тіла щоразу чудесною силою опинялися разом.

День Святих Петра та Февронії відзначається не так романтично, як це роблять католики 14 лютого. Цього дня в православній традиції не прийнято робити подарунки в формі сердець або проводити вечори при свічках. Православні у цей день моляться в храмах. У своїх молитвах молоді люди мають просити Бога про велику любов, а представники старшого покоління — про сімейну згоду. Вважається також, що святі Петро і Февронія низводять небесне благословення на тих, хто укладає шлюб.

У жіночому монастирі Мурома досі зберігаються мощі «святих благовірних князів Петра і Февронії, скоропомощствующих на укріплення та збереження сім'ї».



День святого Валентина в Україні

В Україні День святого Валентина відзначається надто по-різному. Із здорових, одухотворених його "освоєнь" можна відзначити пластові вечірки (див. колекцію лінків в статті "День святого Валентина по-українськи"), флеш-моби (напр. в Луцьку) та заходи в бібліотеках (Зокрема, в бібліотеці НАУКМА та Вінницькій ОУНБ). Прикладом доброго, теплого сценарію вистави про святого Валентина для шкільної чи студентської вечірки є сценарій, написаний за старокиївською легендою.



Святий Валентин в старокиївській легенді

В кінці 19 - на початку 20 століття в дуже популярних тоді виставах домашніх театрів однією з найулюбленіших була п’єска за старокиївської легендою про київських закоханих, яким допомогли зберегти кохання і пошлюбитись свята Ольга і святий Валентин. Вистава існувала в кількох варіаціях, вона була збережена в пам’яті киян із старокиївських родів (сучасно адаптований варіант сценарію, що вже кілька років мандрує інтернетом, став основою для творчих прочитань і втілень в різних дитячих та молодіжних колективах).

Відповідний історичний контекст є цілком вірогідний. В Києві ще княжому, домонгольському, були католицькі храми, діяли кілька орденів (зокрема, бенедиктинці, домініканці та францисканці), а київськими католиками були не лише поляки та інші іноземці київських колоній. В останніх були й київські родичі-свояки, і друзі-кияни, котрі, спілкуючись, знайомилися з деякими традиціями, частина з яких тою чи іншою мірою або творчо наслідувалася, або в них просто брали якусь участь. Хоч і з перервами, в Києві діяли католицькі храми, а кияни-католики – більшим чи меншим числом – жили й живуть досі. Оцінка діяльності католиків в українських землях в період їх державної несамостійності була неоднозначною, а пізніше подавалася вона переважно однобоко. Хоч, дійсно, в історії бувало всяке, але Київ знавав куди страшніших зайд. Загалом же, католицизм, як і протестантизм, наближали до здобутків (і проблем) ширшого європейського світу, і для цього православним киянам не обов’язково було міняти конфесійну належність. Підтвердженням того, що в київські духовні сторінки вписані й католицькі складові, була як жорстка російсько-імперська й жорстока радянська цензура людських про це згадок, так і, власне, самі ці уцілілі згадки. Адже одна справа була – залишити деякі костели (під музей атеїзму, склад чи, в кращому випадку, під концертний зал), а інша – дозволити публічні спогади про живі, теплі свідчення відповідної спорідненості. Однак деякі такі свідчення все ж дожили до сучасності, адже не знищили всіх, хто міг їх передати. Одним з них і є старокиївська оповідка про святого Валентина.

Час, коли «бував» святий Валентин в Києві, навряд чи можна встановити, оскільки в легенді він не визначений. Однак, судячи з її контексту, ймовірно, йдеться про пізньо-середньовічний період. За тих часів в самій Католицькій Церкві ставилися до цього святого неоднозначно. Але в низці католицьких країн таке свято було, і навіть не лише суто молодіжне.

Вірогідно, його «принесли» в Київ тамтешні гості, або кияни, які мандрували тими краями, а київській молоді свято сподобалося (що нескладно уявити). В Києві діяли, хоч і з перервами, кілька католицьких навчальних закладів для світських, де вчилися не лише католики. Можливо, якраз їх учні і стали героями тієї цікавої історії. Очевидно, навряд чи в Києві відбувалися масові святкування-валентинки, але були ж й інші локальні місцеві спудейські, магістратські, цехові свята і традиції.

В старокиївській легенді про святого Валентина фігурують звичайні кияни, яким допомогли зберегти та освятити кохання свята Ольга та святий Валентин. Крім такого, мабуть, можливого лише в Києві, поєднання небесних помічників, вся легенда просякнута саме київським духом – духом міста, споконвічно відкритого до зв’язків з іншим європейським світом, міста-колиски непересічної, оригінальної культури, яку не подужали цілком вигасити та переінакшити всі загарбники. Адже в оповідці не згадується про якісь конфесійні проблеми, чи кохання всупереч волі батьків, чи бучні зради й не менш бучні примирення: питання було в тому, щоб закохані могли одружитися, не відмовляючись водночас від інших сімейних турбот та від реалізації своїх особистих покликань.






Валентин – охоронець Божого дару кохання

Ведучий. Любов безмежний і чудовий дар, 
Що дав творець своєму сотворінню. 
Ведуча. Любов — це жертва, серця жар, 
І райський спокій у терпінні. 
Ведучий. «Я тебе кохаю...».


Різні віки, різні мови... все різне.

Єдине — кохання.

Ведуча.  Кохання — вогонь і лід, поезія і проза,

Ведучий. О - це, як пісня, без кінця та краю,

що лине над безкрайніми степами!

Ведуча. Як біг струмка, як грім і блискавиця!

Ведучий. Як зірка, що вражає красою й простотою водночас!

Ведуча. Найкращими словами, що причаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу та біль.

Ведучий. Саме кохання є джерелом творчого натхнення багатьох поколінь.

Ведуча. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники і скульптори,

філософи і композитори. 

(Демонстується кліп пісні у виконанні Сєрова та Алферової)


Ведучий. До кожного з нас рано чи пізно в душу заглядає кохання.


Кохання — одне з піднесених, шляхетних і прекрасних почуттів!

Ведуча. Кохання панує над світом. Воно поза віком і часом. 
Ведучий. Чи переллю колись у слово 
Оце щемливе почуття? 
Що так зненацька і раптово 
Ввірвалося в моє життя? 
До крику — душу обпалило! 
До крові — серце обпекло! 
Подарувало мені крила, 
До неба — вкотре! — підняло! 
Ведуча. Саме сьогодні, 14 лютого, ми звертаємось до теми кохання, бо сьогодні надзвичайний день!


Ведучий. День Святого Валентина — Всесвітній день закоханих! 
Ведуча. 14 лютого, день Святого Валентина — покровителя всіх закоханих.


Це хвилююче свято прийшло до нас із Заходу, де щороку його відзначають. Різні перекази, легенди стверджують, що Святий Валентин — не вигаданий.

Ведучий. У Давньому Римі цим іменем був названий один священник.

Жив він у III ст. н. е., у роки царювання Клавдія II. Як відомо, цей імператор прославився своєю жорстокістю і деспотизмом. Клавдій II заборонив одружуватися воїнам, бо, мовляв, вони тоді не так пильно нестимуть службу. 
Ведуча. Перенесемося до Риму у III століття нашої ери.


Імператор мріє створити найсильнішу армію в світі.
(Розігрується рольова сценка. На сцену виходить Імператор у лавровому вінці, у туніці, сандаліях та з мечем у руці. З іншого боку сцени до нього підходить Валентин, вдягнутий як священник).

Імператор (вигукує грізним голосом): «Чоловік має бути справжнім воїном, а не сидіти біля жіночої спідниці. І оскільки воїн має бути завжди в поході, далеко від дому, то ніщо не повинно зв'язувати його з домівкою. Я забороняю воїнам моїх легіонів одружуватися!».(Завмирає, дивлячись на Валентина)

Ведучий. Проте священник Валентин, незважаючи на заборону та небезпеку, таємно одружував закоханих. 
Ведуча. Усе закінчилося сумно. Валентина кинули до в'язниці. Тюремний наглядач зрозумів, що у камері знемагає освічена, душевно багата людина. Він ставився до Валентина із співчуттям, і, як міг, полегшував його муки.


Ведучий. У наглядача тюрми була донька Джулія — надзвичайної краси дівчина, але вона була сліпою.

(На сцену виходить Джулія, вдягнута як римлянка. У руках тримає гілочку верби. Йде обережно, вдаючи сліпу. Підходить до Валентина, простягає йому вербову гілку і так застигає).

Ведуча. Невдовзі священик Валентин став учителем доньки наглядача. Він навчав її арифметики, ботаніки, географії, відкрив перед нею світ, якого вона ніколи не бачила. 
Ведучий. Валентин закохався у цю надзвичайно розумну дівчину і Джулія відповіла йому взаємністю. 
Ведуча. Якось Джулія запитала у Валентина:


Джулія. «Скажи мені коханий! Чи Бог справді чує щиру, гарячу молитву, чи проявляє своє милосердя до бідних і стражденних, до тих, хто вірить у нього?» 

Валентин.«Так, моя люба Джулія! Господь справді чує наші молитви! Він милосердний і завжди допомагає всім тим хто вірить у нього і щиро кохає! »

Ведучий. Вони взялися за руки, впали на коліна і почали гаряче молитися, щоб Бог послав Джулії зір. Раптом у тюремну камеру увірвалося яскраве світло. 
Джулія (вигукує)— О, Валентине, я бачу!  — Я бачу!!! 
Ведуча. Їхній радості не було меж. 

Ведучий. Але Валентина 14 лютого 269 року стратили. Його не змогло врятувати навіть палке кохання прекрасної Джулії. 
Усю ніч перед стратою з 13 на 14 лютого він писав коханій листи. «Твій Валентин»,— такими були останні слова в них, виведені його рукою. 



(Валентин подає Джулії велику червону валентинку у формі серця і застигає)



Ведуча. Згодом, у 469 році, священика зарахували до лику святих. Відтоді Валентина вважають єдиним святим — покровителем всіх закоханих. З того часу минуло майже дві тисячі років. Та слова кохання живуть і досі. Весь світ у день 14 лютого зізнається у коханні. Закохані надсилають одне одному ніжні та трепетні листи, які називаються «валентинками». 
Імператор. Мені здається, може, я не знаю, 
Було і буде так у всі часи: 


Джулія. Любов, як сонце, світу відкриває 
Безмежну велич людської краси. 
Валентин. І тому світ завжди благословляє 
І сонце, що встає, і серце, що кохає. 

(Учасники сценки кланяються та йдуть зі сцени)

Ведуча. У Англії у цей день ворожать. Дівчата пишуть на папірцях чоловічі імена, заліплюють їх в глину і кидають у воду. Кулька, що спливає першою, і приносить дівчині ім'я судженого. 
Ведучий.Француженки у ніч перед 14 лютого пришивають листки лавра до подушки, тоді можна побачити уві сні нареченого. 
Ведуча. В Америці, Англії у день святого Валентним ви не зустрінете жодної жінки без букета квітів. 
Ведучий. Один з британських звичаїв такий: 4-5 хлопців на папірцях пишуть імена дівчат, кидають їх у кепку і витягують. Дівчина, чиє ім'я витягне хлопець, стає його «Валентинкою». А хлопець, стоячи на одному коліні, читає їй сонет Шекспіра. 
Ведуча. А давайте і ми скористаємося цим красивим англійським звичаєм і допоможуть нам у цьому наш Святий Валентин і його кохана Джулія.

(Валентин і Джулія запрошують із залу юнаків,та викладачів чоловічої статі. Вони тягнуть валентинки з сонетами Шекспіра і по черзі, під звуки музичного супроводу присвячують їх своїм коханим).
Ведучий. Я пропоную всім бажаючим вийти до нас і звернутися до своїх коханих. Адже сьогодні День закоханих, День Святого Валентина, який допоможе всім бажаючим у коханні!
(Вітання і зізнання у коханні відбувається у довільній формі від бажаючих, якщо є такі сміливці у залі, а також по заздалегідь підготовленому сценарію: це може бути пісня для свого юнака, для своєї дівчини, танець, власноруч написаний вірш, поезія про кохання, гумореска та ін.. варіанти)


Ведуча. День святого Валентина в Італії називають «Солодким днем», бо тоді прийнято дарувати своїм коханим переважно солодощі. 

Ведучий. А поляки цього дня ходять до костьолів, моляться до ікони святого Валентина в надії на щасливе кохання. 

Ведуча. Як на мене, найбільш не ординарно День усіх закоханих святкують в Японії. 14 лютого на головній площі Токіо відбувається щось незвичайне: кілька дівчат та хлопців, стоячи на сцені, голосно вигукують свої побажання та освідчуються в коханні. Хто зробить це голосніше, той отримує приз.


 Я пропоную всім закоханим, хто хоче досягти своєї заповітної мрії у коханні вийти до нас і спробувати цей японський спосіб. Переможець який найголосніше освідчиться одержить солодкий приз для своєї коханої половинки. (При цьому демонструє приз – шоколадку. Після визначення переможця він одержує приз).

Ведучий. Багато років тому в Англії у цей день дітей наряджали в одяг дорослих. Вони ходили від хат до хати і співали пісні про Святого Валентина. 
Ведуча. В Уельсі з дерева вирізали дерев'яні ложки й дарували їх своїм коханим 14 лютого. Ці ложки оздоблювали сердечками, ключиками, що означало: «Ти знайшов шлях до мого серця». 


У цей час ведучий швиденько йде за куліси і виносить велику деревяну ложку прикрашену стічками, валентинками, повітряними кульками та вязкою ключів, простякає ведучій та промовляє:

Ведучий: Ти знайшла шлях до мого серця!
Ведучий. На Сицилії існує таке повір'я: якщо молода дівчина стоятиме біля вікна півгодини перед сходом сонця напередодні Дня Валентина і перший промінь впаде на неї, то того ж року вона вийде заміж. 
Ведуча. У Німеччині дівчата писали на цибулинах тюльпанів чоловічі імена. Який тюльпан зацвіте першим — за того дівчина і вийде заміж. 
Ведучий. У Римі хлопці витягували невеличкі аркуші з написаними на них жіночими іменами. А японці вважають 14 лютого своєрідним днем вітання, коли подарунки отримує в основному сильна половина людства
Ведуча. Усіх святкових витівок, що їх на День Святого Валентина роблять досить-таки серйозні люди, перелічити просто неможливо. Що там тобі листівки у вигляді сердечок, цукерки, парфуми і квіти! Як ви гадаєте, чи здатна була «залізна леді», колишній держсекретар Америки Мадлен Олбрайт обійти всіх учасників засідання Ради Безпеки ООН і вручити кожному з них по гарному подарункові із солодощами? Здатна — у День Валентина! Чи можуть жорстокі перуанські терористи дозволити побачення своїм заручникам із коханими? Так, лише у день Святого Валентина. 
Ведучий. А в Норвегії 14 лютого можуть одружуватися без згоди батьків. В Японії в цей день освідчуватись в коханні може першою жінка. 
Ведуча. Тема кохання хвилювала поетів у світовій літера¬турі. Оскільки День усіх закоханих прийшов до нас із Західної Європи, то хотілося б побачити найвідоміших закоханих у світі, тобто Ромео та Джульєтту. 

(Виходять учні в образі Ромео і Джульєтти. 
Уривок з трагедії «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра
)


Ромео. Мій світлий ангел, мов ясні далі, 
Ти сяєш наді мною серед ночі, 
Як легкокрилий посланець небес 
Перед очима вражених людей, 
Що, голови закинувши, слідкують, 
Як серед хмар лінивих він ширяє 
І по ефіру грудях чистих плава. 
Джульєтта. Ромео! О, навіщо ти, Ромео! 
Зміни своє ім'я, зречися батька; 
Як ні, то присягни мені в коханні, 
І більше я не буду Капулетті. 
О скинь же, скинь своє ім'я,Ромео, 
Воно ж не є тобою і взамін 
Візьми мене усю!... 
Ромео. Ловлю на слові! 
Назви мене коханим, і у мить 
Я вдруге охрещусь і більш ніколи 
Не буду зватися Ромео. 
Джульєтта. Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо? 
Як міг ти перелізти через мур? 
Адже високий він і неприступний. 
Ромео. Кохання принесло мене на крилах, 
І не змогли цьому завадить мури; 
Кохання може все і все здолає,— 
Твоя рідня мені не перешкода. 
(Лунає музика. У супроводі юнаків до залу входять героїні з літературних творів та сідають біля сцени.) 

Ведучий. Любов таємнича і загадкова стояла й стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив, захоплення, вводить у світ краси і величі.  Пригадай лише як кохала Наташа Ростова.

Ведуча. Як щемно тремтить душа, коли ми чуємо слова нашої поетеси Лесі Українки, з якими вона зверталася до свого коханого.

(На сцену виходить читець в образі Лесі Українки)

Леся Українка. Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? І щастя, і горе, які божевільно сплелись — обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. 
Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всією душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує.


Це нічого, що ти не обіймав мене ніколи, це нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, але я піду до тебе із найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Мій друже, чому ж я не можу, коли так, обмити твої руки, які тремтять мов струни, своїми гарячими слізьми? Мій друже, невже я залишуся одинока? Візьми мене з собою!  Ти, може, маєш іншу мрію, де мене немає? Дорогий мій! Я створю тобі світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя. Візьми мене з собою. Я так боюся жити без тебе! Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе. Візьми мене з собою і це буде мій рятунок. І нехай в'януть білі, рожеві, червоні й блакитні троянди. 

Ведучий. Да! Це прекрасне почуття, яке робить двох людей щасливими! Кохання потібно оберігати і цінувати!

(На сцену виходить наша сучасниця)

Сучасниця. Мене заливало щастя, я пила це повітря, цю зоряність неба, тишу озер. Звідки це на мене найшло? Все ніби осяялось навкруги, все сприймається інакше. Що ж це воно таке є, таємниче, всесильне, що раптом пробуджується в людині, і що його, мабуть, і наймудріші мудреці не можуть розгадати? 
Ніч ніжності, такою була вона, ця ніч. Коли, йдучи, набралося у мене піску у черевичок і я нахилялась витрушувати, Микола підтримував мене, і я почула його схвильоване дихання, ніжну мову руки, що підтримувала мене так, мовби я якесь серпанкове створіння, з яким тільки й можна поводитись так голубливо, ніжно. Після того ми ішли вже весь час, побравшись за руки, мов боячись загубити в темряві одне одного.


Ведучий. Про кохання написано багато, про нього складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети — вірші. 

Ведуча. Коли до нас приходить кохання? Звідки його чекати? Скільки разів можна закохуватись? 
Ведучий. Відповіді на ці питання ніхто не дасть. Не існує рецептів кохання. 
Ведуча. Коли кохання ти - щасливий, а коли його немає, то воно неодмінно прийде дотебе. 
Ведучий. Перше побачення. Перші квіти від коханого. Перший поцілунок. Перше кохання... Найчистіше почуття. Багато людей згадують, що перше кохання запам'ятовується назавжди, і хоч бувають почуття сильніші, проте перше – найчистіше і найсвятіше. 
(Виходить два читці)


Юнак:Не скажу, бо не знаю, як вийшло. 
Все так сталося, ніби у сні, 
Очі, схожі на стиглії вишні, 
Зазирнули у душу мені. 


Дівчина: Я завмерла від погляду того, 
Зупинилося серце на мить: 
В нім і радість була, і тривога, 
Що одною струною бринить. 


Юнак: І відтоді я втратив спокій, 
Мов зорю з почорнілих ночей. 
Хоч минуло багато вже років,— 
Не забув я вишневих ночей. 


Дівчина:Тож не знаю, як воно вийшло: 
Чи то справді було, чи у сні... 
Очі, схожі на стиглії вишні, 
Розтривожили душу мені. 
Ведучий. Кохати — то не в губи цілувати 
Й слова красиві говорити. 


Ведуча. Кохати — це чарівним вогнем палати, 
І ним людину найдорожчу гріти. 
Ведучий. Кохати — то не треба поруч бути, 
Гуляти разом в срібно зорі ночі. 
Ведуча. Кохати — це ніде і ніколи не забути 
В цілому світі наймиліші очі. 
Ведучий. Кохання – це вірність, 
Невірний не зможе любити. 
Ведуча. Кохати — не для себе тільки жити, 
Кохати — то народжувати щастя. 
Ведучий. Мрія кожної дівчини — стати для нього


одною-єдиною, неповторною, коханою. 
Ведуча. Хотіла б я стати людиною — 
Отою одною-єдиною, 
Отою безмежно рідною, 
Навіки тобі потрібною. 
Ведучий:Для мене ти стала Богинею — 
Отою одною-єдиною. 
Отою ні з ким не зрівнянною, 
Для мене ти стала коханою.


(На сцену виходять всі учасники свята в центрі Святий Валентин зачитує із великої червоної валентинки своє благословення)

Валентин: Благословення Святого Валентина: «Хай Божа любов буде з вами, милі мої діти! Багатьох закоханих я розрадив у житті земному й маю щастя робити це й далі з небесного свого притулку. Але мої чуда діють для тих, хто прислухається до Божої заповіді любити ближнього як самого себе, для тих,що здатні зробити спільний вибір. Шануйтеся, будьте терплячими,підтримуйте одне одного і хай ваше кохання примножується вам на радість, вашим ближнім на добро і богу на славу».

Список використаної літератури

  1. Аванесова Г.А. Культурно-досуговая деятельность: Теория и практика организации: Учебное пособие. - М.: Аспект Пресс, 2006. - 236 с.

  2. Гальцова Е. А. Дошколятам досуг - хороший друг. Познавательные, развлекательные, конкурсные и игровые мероприятия для старших дошкольников. - М: Учитель, 2008. - 143 с.

  3. Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая психология. - М.: Педагогическое общество России, 2003. - 512 с.

  4. Дуликов В.З. Организационный процесс в социокультурной сфере: Учебное пособие. -М: МГУКИ, 2003. - 160 с.

  5. Жарков А.Д. Технология культурно-досуговой деятельности. - М.: МГУК, 1998. - 461 с.

  6. Захарова С.Н. Сценарии праздников для старших дошкольников. - М.: Владос, 2006. -262 с.

  7. Зацепина М.Б. Культурно-досуговая деятельность в детском саду: Программа и методические рекомендации. - М: Мозаика-Синтез, 2006. - 64 с.

  8. Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основы социально-культурной деятельности: Учебное пособие. М.: МГУКИ, 1995. - 164 с.

  9. Козловская Л.И. Досуговая программа в системе социокультурной деятельности. // Социальная работа. - 2002. - №3. - С. 15-18.

  10. Мухина В.С. Возрастная психология. - 4-е изд. - М.: Академия, 1999. - 456 с.

  11. Наумова Л.А. Познавательные праздники-досуги для дошкольников: Сборник сценариев. - М.: Мозаика-Синтез, 2003. - 64 с.

  12. Наумчик В.Н. Педагогическая культура в социокультурной деятельности. - Вильнюс: Изд-во Ксения, 2003. - 91 с.

  13. Немов Р.С. Психология. Книга 2. Психология образования. -М.: Владос, 2005. - 608с.

  14. Новаторов Е.Н. Современные технологии культурно-досуговой деятельности: состояние, проблемы, перспективы развития. // Вестник Омского университета. - 2009. -Вып. З.-С. 109-114.

  15. Соколов А.В. Феномен социально-культурной деятельности. - СПб: СПбГУП, 2009. -204 с.

  16. Социально-культурная деятельность: поиски, проблемы, перспективы: Сборник статей. - М.: МГУКИ, 2010. -147 с.

  17. Чижиков В.М. Методическое обеспечение культурно-досуговой деятельности: Учебное пособие. -М.: МГУК, 2011. - 154 с



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка