В. Сухомлинський Сто порад учителеві



Скачати 76.89 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір76.89 Kb.

В. Сухомлинський

Сто порад

учителеві


http://sasl.at.ua/old_backup/suxomlinski.jpg

Книга написана російською мовою протягом 1965-1967 рр. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969. №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” від 1971 та 1972 рр. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою в 2-у томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога 1976 року.



Тези праці

Пам'ятайте, що немає і бути не може абстрактного учня


Мистецтво й майстерність навчання, і виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація — і в змісті розумової праці (в характері завдань), і в часі. Досвідчений педагог дає одному учневі дві, три, а то й чотири задачі на урок, іншому ж — тільки одну. Один одержує складнішу задачу, інший — простішу. Один виконує творчу письмову роботу з мови, наприклад пише твір, інший працює над текстом літературного твору.

При такому підході всі учні просуваються вперед — одні швидше, інші — повільніше. В оцінці, що її дістає дитина за свою роботу, вона бачить власну працю, напруження зусиль; навчання приносить їй моральне задоволення, радість відкриття. Взаємна доброзичливість учителя й учня при цьому поєднується із взаємним довір’ям. Учень не бачить в учителеві тільки строгого контролера, а в оцінці — палицю. Він відверто говорить учителеві: ось це в мене не вийшло, цього я не зміг зробити. Його сумління дуже чутливе, він не може йти на списування, використання шпаргалки; йому хочеться утвердити свою гідність.

Успіх у навчанні — це, образно кажучи, стежка, що веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним. Бережіть цю стежку й цей вогник.

«Дві програми навчання», розвиток мислення школяра


В учителя не вистачає часу передусім тому, що дітям важко вчитися. Практичними вміннями, їх формуванням ця проблема тільки починається. Запам’ятовування і збереження знань у пам’яті — продовження проблеми. Я раджу кожному вчителеві: аналізуючи зміст знань, чітко виділяйте в них те, що учні повинні твердо запам’ятати й міцно зберігати в пам’яті. Дуже важливе вміння вчителя правильно визначити в програмі ті «вузли» знання, від міцності яких залежить розвиток мислення, розумових здібностей, уміння користуватися знаннями. Ці «вузли» — важливі висновки й узагальнення, формули, правила, закони й закономірності, які відбивають специфіку предмета. У досвідчених педагогів учні ведуть спеціальні зошити для запису матеріалу, який треба твердо запам’ятати й міцно берегти в пам’яті.

Чим складніший матеріал, який треба запам’ятати, чим більше узагальнень, висновків, правил, які необхідно зберігати в пам’яті, тим значнішим має бути «інтелектуальний фон» процесу навчання. Іншими словами, щоб міцно запам’ятовувалися формули, правила, висновки та інші узагальнення, учневі треба прочитати, продумати багато матеріалу, який не підлягає запам’ятовуванню. Читання повинно тісно пов’язуватися з навчанням. Якщо воно є заглибленням у факти, явища, предмети, що становлять основу для узагальнень, які зберігаються в пам’яті, то таке читання допомагає запам’ятовуванню. Це читання і можна назвати створенням інтелектуального фону, необхідного для навчання, для запам’ятовування матеріалу. Чим більше учень читає тільки через інтерес до матеріалу, через бажання узнати, продумати, осмислити, тим легше йому запам’ятати обов’язковий для заучування і збереження в пам’яті матеріал.


Оцінки мають бути вагомими


Не можна допускати, щоб оцінювання знань виділялося з педагогічного процесу як щось відокремлене. Оцінка лише тоді стає стимулом, який спонукає до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнем побудовані на взаємному довір’ї і доброзичливості.

Ніколи не поспішайте з виставленням незадовільної оцінки. Пам’ятайте, що радість успіху —.це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтесь про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпувалася. Якщо її немає, не допоможуть ніякі педагогічні хитрощі.

  Треба уникати запитань, відповіді на які точно повторювали б те, що викладав учитель чи заучене з книжки. Є в педагогічному процесі одна дуже цікава річ — я назвав би її трансформацією знань. Ідеться про таке поступове мислене заглиблення в знання, в результаті якого учень щоразу, повертаючись до вивченого раніше, бачить у фактах, явищах, закономірностях щось нове розглядає, аналізує якісь нові сторони, риси, особливості фактів, явищ, закономірностей. Трансформація знань має бути покладена в основу повторення.

Як добитися, щоб учні були уважними


Керування увагою — одна з найтонших і ще дуже мало досліджених сфер педагогічної праці. Щоб керувати увагою, треба глибоко знати психіку дитини, її вікові особливості. Багато років роботи в школі переконали мене в тому, що оволодіти увагою можна, лише створивши, утвердивши, зберігши її певний внутрішній стан — емоційне піднесення, інтелектуальне натхнення, пов’язане з почуттям панування над істиною, з переживанням розумової гордості.

Цей стан треба створювати всією системою розумового виховання. Стан емоційного піднесення, про який іде мова, неможливо створити якимись спеціальними способами на самому уроці, наприклад, тільки вдало підібраними засобами наочності. Цей стан залежить від багато чого — від культури думки й почуття, від кругозору учня.

Увага, підготовлена читанням, — одна з найголовніших умов полегшення розумової праці. Там, де на уроках мимовільна увага учнів поєднується з довільною, немає виснаження, втоми.

Якщо вчитель не думає над тим, щоб створити в учнів внутрішній стан емоційного піднесення, інтелектуального натхнення, знання викликають тільки байдужість, а нечутлива розумова праця приносить утому. Навіть найсумлінніший учень, умисне зосереджуючи свої зусилля на усвідомленні й запам’ятовуванні матеріалу, швидко «вибивається з колії» — втрачає здатність осмислювати причинно-наслідкові зв’язки. І чим більше він напружується, тим важче йому втримати думки.
Загальновідомо, що інтерес до предмета й увага учнів збільшуються засобами наочності. Але наочність як принцип навчання має ширше значення, а якщо вбачати в наочних посібниках тільки засіб збудження уваги учнів, то це загрожує примітивізмом і в навчанні, і особливо в розумовому вихованні.

У чому таємниця інтересу


Кожний учитель мріє про те, щоб навчання на його уроках було цікавим для учнів. Як же зробити урок цікавим? Чи всі уроки можуть бути цікавими? У чому джерела інтересу?

Урок іде цікаво — це значить, що навчання, мислення супроводжуються почуттями піднесення, схвильованості учня, подиву, інколи навіть зачудування перед істиною, яка відкривається, усвідомленням й відчуванням своїх розумових сил, радістю творчості, гордістю за велич розуму й волі людини.



Перше джерело, перша іскра інтересу до знань — у підході вчителя до матеріалу, який пояснюється на уроці, до фактів, що аналізуються. Знання істини народжується в свідомості учня з пізнання точок зіткнення між фактами і явищами, ниток, якими ці факти і явища пов’язуються.

Джерело інтересу — і в застосуванні знань, у переживанні почуття влади розуму над фактами і явищами. У самій глибині людського єства є невикорінна потреба відчувати себе відкривачем, дослідником, шукачем. У дитячому ж духовному світі ця потреба особливо сильна. Та якщо немає поживи для неї — живого спілкування з фактами і явищами, радості пізнання — ця потреба поступово слабне, а разом з нею згасає й інтерес до знань. Я бачу дуже важливе виховне завдання в тому, щоб повсякчас підтримувати, поглиблювати бажання учня бути відкривачем, реалізувати це його бажання спеціальними методами роботи. В учня, який багато читає, кожне нове поняття, явище, що вивчається на уроках, укладається в систему знань, почерпнутих з книжок, — і тоді наукові знання, що їх повідомляють на уроках, мають особливу привабливість: вони усвідомлюються як щось необхідне, яке допомагає осмислити те, що вже «є в голові».

Як розкривати мислення і розумові сили дітей



Як розвивати розум учня, поглиблювати його інтелект — на мій погляд, це одна з найгостріших, не досить опрацьованих проблем шкільного виховання взагалі. Дати знання — це лише один бік розумового виховання, і його не можна розглядати без іншого — формування, розвитку розумових сил. Розвиток думки й розумових сил — це розвиток образного й логіко-аналітичного елементів мислення, а також вплив на рухливість розумових процесів — усунення уповільненості мислення.

Якщо ви хочете, щоб навчилися мислити ваші «тугодуми», приведіть їх до такого джерела мислення, яке відкрило б ланцюг явищ, щоб наслідок одного ставав причиною другого. Охоплюючи думкою цей ланцюг, прагнучи втримати в пам’яті кілька фактів, предметів, відношень, дитина з уповільненим розумовим процесом проходить незамінну школу мислення. Справа в тому, що в ланцюзі явищ одне за одним ідуть відкриття, перед дитиною ніби спалахують вогники думки, вони стимулюють рухливість розумових процесів. Запалюється вогник — і дитині хочеться знати більше, хочеться думкою проникати в нові явища. Це бажання і є поштовхом, який прискорює розумові процеси.

Як виховувати пам'ять

Виховання пам’яті — також одна з гострих проблем шкільної практики. Мабуть, у кожного з нас опускалися руки перед дитиною з «дірявою» пам’яттю: сьогодні вона запам’ятала, а завтра забула.

Перед тим як почати запам’ятовувати, дитина має пройти школу мислення, про яку я говорив. Чим складніші й важчі завдання постають перед пам’яттю, тим кропіткішим має бути виховання мислення, думки, розумових здібностей. Дитині, яка бачить тільки поверхневі, для всіх очевидні ознаки предметів, речей, явищ, яка не зробила жодного «відкриття», проникаючи в їхню глибину, суть, не пережила почуття подиву перед несподіваним взаємозв’язком явищ, цій дитині буде важко запам’ятовувати.

Бережіть і водночас розвивайте пам'ять підлітків

- юнаків та дівчат

Зубріння завжди шкідливе, але особливо неприпустиме воно в отроцтві та юнацькому віці. У ці роки зубріння породжує інфантильність — зберігає властивості дитячого віку в дорослих людей, притуплює їхній розумовий розвиток, затримує формування здібностей і нахилів.

Розумне співвідношення між мимовільним і довільним запам’ятовуванням залежить передусім від учителя. Вам, викладачеві основ наук, треба бути не просто передавачем знань. Треба бути володарем дум юнацтва. Вже у вашій розповіді, у викладі нового матеріалу повинна бути іскра, яка б запалювала порох допитливості, любові, жадоби до знань. З уроку вашого підліток має піти з твердим наміром прочитати книжку, про яку ви згадали побіжно. Він повинен мріяти про цю книжку, знайти її що б там не було.








База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка