В. О. Сухомлинський ХХІ століття ера, яка принципово відрізняється від попередньої новою якістю знання, новими способами пізнання, потребою створення інформаційної культури особистості



Скачати 296.01 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір296.01 Kb.
ВСТУП

Підліток, яким би посереднім не був рівень

його здібностей, у чомусь одному має досягти значного успіху,

відчути себе в чомусь справжнім творцем, володарем знань…

В. О. Сухомлинський

ХХІ століття - ера, яка принципово відрізняється від попередньої новою якістю знання, новими способами пізнання, потребою створення інформаційної культури особистості.

За рейтингом розвитку людського потенціалу Україна знаходиться на 74 місці серед 162 країн світу, які представили до ООН відповідні дані. Перед нами 73 місце займає Перу; 72 – Вірменія;71 – Оман 57 – Болгарія; 49 – Тринідад і Тобаго; 35 – Словаччина; 19 – Нова Зеландія.

Відродження та успішний розвиток держави значною мірою залежить від активності та творчості кожного громадянина України. Значення інтелекту як стратегічного ресурсу диктує потребу прискореного й універсального розвитку особистості, що здійснюється, насамперед, засобами освіти, культури і виховання.

У 1996 році Великобританія виступила ініціатором створення Всесвітньої ради обдарованих, талановитих дітей. У 1988 році відбулася перша європейська Конвенція з проблем обдарованості дитини.

Не стоїть осторонь вирішення проблем пошуку, розвитку здібних та обдарованих дітей українська держава. У 2007 році Постановою Кабінетів Міністрів України № 1016 від 08.08.2007 р. затверджена Державна цільова програма роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки. Ця програма спрямована на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для виявлення обдарованої молоді і надання їй підтримки в розвитку творчого потенціалу, самореалізації такої молоді та її постійного духового самовдосконалення. 2013 рік за ініціативою президента України В. Ф. Януковича визначений, як рік дитячої творчості.

В останній час гостро стоїть проблема творчості та розвитку творчих здібностей школяра: уяви, інтуїції, мислення, оригінальних засобів дій, відходу від шаблонів і т. ін. Зараз проходить перегляд теоретичних позицій відносно природи творчості, критеріїв діагностики творчих здібностей у цілому, ведуться пошуки джерел креативності, умов, які сприяють розвитку творчого потенціалу.

Творчі здібності існують в кожній дитині. Творчість – це природна функція мозку, яка виявляється і реалізується у діяльності при наявності спеціальних здібностей у тій чи іншій конкретній діяльності. Творчість – це не тільки труд художника, артиста, вченого; вона може проявитися в іншій діяльності, результатом якої будуть конкретні ідеї і продукти, так і самі дії.

Тому задача педагога – побачити індивідуальну креативність учня і прагнути розвивати її.

Під поняттям “креативності” ми розуміємо деяку сукупність розумових і особистих здібностей (якостей), які сприяють становленню і проявам творчості.

Для успішного рішення цих проблем необхідно шукати принципово нові методи навчання. Проблема розвитку у школярів здібностей до творчих прояв у пізнавальній діяльності – багатогранна.

Оригінальність і самостійність мислення, політ фантазії і ідей, (риси креативного мислення) можуть скластися тільки в тому випадку, коли у дитини є можливість тренуватися на задачах “відносного типу“, які припускають повну самостійність у виборі засобу рішення і дають можливість пропонувати будь-які рішення проблем. Багато таланту, розуму й енергії вклали в розробку педагогічних проблем, зв'язаних із творчим розвитком особистості, у першу чергу особистості дитини, такі видатні дослідники як Л.С. Виготський, Б.М. Теплов, К. Роджерс, П. Едвардс.

В наш час дослідженням проблем розвитку творчих здібностей займаються також Г.В. Ковальова, Н.Ф. Вишнякова, Л. Дорфман, Н.А. Терентьєва, А. Мелик-Пашаев, Л.Футлик.

Ціль запропонованого досвіду «Розвиток пізнавальної активності вихованців на заняттях гуртка «Автомоделювання» керівника гуртка «Автомоделювання» КПНЗ «Станція юних техніків Жовтневого району» м. Кривого Рогу Романенка Валерія Юхимоввича, відмінника освіти України, володаря нагрудного знаку «Софія Русова», – пошук шляхів розвитку творчих здібностей дитини в процесі навчання в позашкільному навчальному закладі Об'єкт дослідження – діяльність вихованців на заняттях гуртка Автомоделювання» і розвиток пізнавальної активності у гуртківців.

Предмет дослідження – вплив системи творчих завдань на процес активізації творчих навичок і креативності в процесі гурткових занять.

Виходячи з мети роботи педагогом поставлені наступні завдання:

1. Вивчення й аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури, яка стосується даної проблематики.

2. Оцінка рівня розвитку творчих здібностей у вихованців.

3.Визначення методів та прийомів, які активізують пізнавальну активність вихованців.

Для рішення поставлених завдань були використані методи: спостереження, бесіди, анкети, аналіз продуктів діяльності й інше.



РОЗДІЛ 1 . РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ У ПОЗАШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Однією з умов що забезпечують виховання творчої особистості учня, водночас позитивно впливаючи на процес його соціалізації, є формування в учнів потреби та здібностей до позашкільного саморозвитку себе як особистості.

Завдяки специфічним особливостям позашкільної освіти, позашкільні навчальні заклади допомагають молоді зорієнтуватися у соціокультурній ситуації, відіграють значну роль у вирішенні проблеми професійного самовизначення. За сучасними дослідження 90 % творчої молоді зробили свої перші кроки в мистецтві та науково-технічній творчості під керівництвом позашкільних педагогів.

Першочергове значення у будь-якому виді виховання має особистість педагога, рівень його професійної та особистої культури.

Позашкільні педагоги, як організатори позашкільного педагогічного процесу – неординарні, непересічні й яскраві творчі особистості. Вони приваблюють дітей, захоплюють їх творчістю не завдяки якимось особливим методичним розробкам, а своїм змістовним життям, особливою вдачею і духовним багатством, умінням дивувати, захоплювати справою. Багато з них, маючи технічну, медичну, чи іншу вищу освіту і не маючи педагогічної освіти, все ж залишаються тими людьми, яких люблять діти і назавжди залишаються їм вдячними за високодуховне виховання.

Позашкільний педагогічний процес будується на основі створення середовища й системи гармонійної розвивальної системи впливу, яка здійснюється в умовах відкритого діалогу педагогів і вихованців, що створює оптимальні умови для закріплення пізнавального інтересу, формування особистісної самостійної активності, розкриття творчого потенціалу і стимулювання саморозвитку дитини.

Особистість педагога й особистість вихованця позашкільного закладу виступають як рівноправні співучасники педагогічного процесу з однаковою відповідальністю за кінцевий результат їхньої співпраці та співтворчості.

Головна особливість позашкільного педагогічного процесу полягає в тому, що будується він на взаємній співтворчості педагогів і дітей, на їхній дружбі і духовній спільності, на визнанні самоцінності дитини, на взаємоповазі і взаємній зацікавленості у спільному результаті творчої співпраці.

Весь навчально-виховний процесу у позашкільному навчальному закладі спрямований на розвиток творчих здібностей учнів, формування позитивної «Я – концепція», розвиток інтелектуальних умінь, комунікативних здібностей, навичок самоуправління та самоорганізації.
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ВИХОВАНЦІВ

Головна мета моєї роботи, як керівника гуртка по розвитку творчих можливостей вихованців – розвиток їх пізнавальної активності на гурткових заняттях. Досягнення цієї мети дозволяє вирішити багато задач навчання: забезпечити міцні і усвідомленні знання матеріалу, що вивчається, підготувати учнів до активної участі у виробництві, навчити самостійно поповнювати знання, втілювати в життя науково-технічні рішення, освоювати нові спеціальності; дати учбовим закладам України добре підготовлених випускників школи, які здатні творчо оволодіти обраною спеціальністю.

Всі здібності людини розвиваються в процесі її діяльності. Немає іншого шляху розвитку пізнавальної активності учнів, крім організації їх продуктивної діяльності. Вміле застосування прийомів і методів, що забезпечують високу активність учнів у навчанні, їх самостійність в навчальному пізнанні, є засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів.

Отже, розвиток творчих пізнавальної активності учнів – мета діяльності керівника гуртка, а застосування різних прийомів активізації є засобом досягнення цієї мети. Розуміння цього важливо для роботи керівника гуртка. Турбуючись про розвиток вихованців, необхідно частіше використовувати активні методи навчання. Але одночасно, необхідно давати собі звіт в тому, чи є використані засоби і методи оптимальними, чи відповідають вже існуючому рівню розвитку учнів і завданню подальшого вдосконалення їх пізнавальних умінь.

Застосовуючи ті чи інші методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності школярів, необхідно завжди враховувати існуючий рівень пізнавальних здібностей учнів. Складні пізнавальні завдання можна давати лише учням, що володіють високим рівнем пізнавальних здібностей. Завдання, що співставленні з рівнем розвитку пізнавальних сил учня, перевищуючи можливості учня, пред’являючи до нього вимоги, що значно випереджають рівень наявного в нього розвитку, не можуть зіграти позитивної ролі в навчанні. Вони підривають в учнів віру у свої сили і здібності. Ще К. Д. Ушинський писав: «Викладання усякого предмету повинно іти таким шляхом, щоб на долю вихованця лишалось стільки праці, скільки можуть подолати його молоді сили».

Необхідно співвідносити запропоновані учням завдання з рівнем їх розвитку випливає з теорії мислення. Відомий психолог С. П. Рубінштейн неодноразово звертав увагу на те, що: «Каждый акт освоения тех или иных знаний предлагает в качестве своего внутреннего условия соответствующую продвинутость мышления, необходимого для их освоения».

Інший відомий психолог Л. Г. Виготський вважав, що навчання носить розвиваючий характер тоді, коли воно лежить в зоні найближчого розвитку дитини. Під такою зоною він вважав ті розумові операції, які дитина ще не може подолати самостійно, але які посильні їй при невеликій допомозі ззовні. «Зона ближайшего развития ребенка – это расстояние между уровнем его актуального развития, определенным с помощью задач, разрешаемых самостоятельно и уровнем возможного развития ребенка, определяемых с помощью задач, решаемых ребенком под руководством взрослых и в сотрудничестве с более умными его сотоварищами».

Все це дозволяє мені зробити висновок, що розвиток пізнавальної активності учнів – довгий процес.

Система роботи керівника гуртка по розвитку пізнавальної активності вихованців на заняттях гуртка повинна відбуватися з урахуванням поступового, планомірного і цілеспрямованого досягнення бажаної мети – розвитку творчих здібностей учнів.

На даний час напрацьований великий досвід пізнавальної діяльності учнів на заняттях різних гуртків. Цей досвід неодноразово висвітлювався і на сторінках спеціалізованих журналів, і в педагогічній літературі. Але не рідко керівник гуртка стикається з таким явищем: чужий, описаний в літературі блискучий урок, або прийом при спробі використати його у своїй роботі не дає очікуваних результатів. Причина проста: у кожної групи гуртка свій досвід пізнавальної діяльності і свій середній рівень розвитку. А кожен прийом і метод навчальної роботи, в свою чергу, розрахований на певний рівень розвитку пізнавальних здібностей. Наприклад, бесіда, як найбільш доступний метод роботи, з успіхом може застосовуватись в будь-якій групі гуртка, а виконання логіко пошукових завдань потребує пізнавальних здібностей учнів досить високого рівня. Тому прийоми і методи роботи, з успіхом застосовані в одному гуртку, не можуть бути механічно перенесені в будь-який інший гурток.

Що повинна являти собою система роботи керівника гуртка по активізації пізнавальної активності учнів? Які ведучі напрямки цієї роботи? Які її етапи? Які прийоми і методи навчання можуть використовуватися на кожному етапі? Для того, щоб відповісти на ці питання, необхідний теоретичний аналіз проблеми.

Всяка діяльність людини, не тільки пізнавальна, складається з окремих дій, а самі ці дії можна розкласти на окремі операції. Учень в процесі пізнавальної діяльності здійснює окремі дії: слухає пояснення керівника гуртка, читає книжку, виконує експериментальні завдання, проводить розрахунки і т. д. Кожну з названий дій можна розкласти на окремі операції: відчуття, сприймання, уявлення, мислення, запам’ятовування тощо

Серед всіх пізнавальних психічних процесів ведучим є мислення. Дійсно, мислення супутнє всім іншим пізнавальним процесам і часто визначає їх характер і якість. Очевидний, наприклад, зв’язок між мисленням і пам’яттю. Пам'ять тим краще і повніше утримує суттєві властивості предметів і зв’язок між ними, чим глибше вони осмисленні в процесі вивчення. Але мислення впливає і на всі інші пізнавальні процеси. Наприклад, характерною рисою сприйняття є його осмислення. Сприйняття у людини тісно пов’язано з мисленням, з розумінням суті предмета. Усвідомлено сприймати предмет – це означає мислено назвати його, тобто віднести сприйнятий предмет до відповідної групи, класу предметів, узагальнити його в слові. Навіть спостерігаючи невідомий предмет, ми намагаємось знайти схожість з знайомими нам об’єктами, віднести його до визначеної раніше категорії.

Отже, розвиваючи пізнавальну активність гуртківців в процесі навчання – це значить перш за все активізувати їхнє мислення. Важливість цього завдання неодноразово підкреслював відомий психолог С. Л. Рубінштейн: «Важнейшим делом обучения является восприятие мышления, способности не только владеть фиксированными операциями, приемами, но и вскрывать новые связи, открывать новые приемы, приходить к решению новых задач».

Крім того, розвиток пізнавальної активності гуртківців означає формування у них мотивів навчання. Гуртківці повинні не тільки навчитися розв’язувати пізнавальні завдання, у них потрібно розвивати бажання розв’язувати ці завдання. Формування у вихованців мотивів навчання нерозривно пов’язанні з завданням розвитку мислення і є передумовою його вирішення. Дійсно, як всяка інша діяльність, мислення визивається необхідністю. Тому, не враховуючи, не збуджуючи пізнавальних потреб в учнів, неможливо розвивати їх мислення. Отже, використані керівником гуртка методи і прийоми розвитку пізнавальної діяльності учнів, в навчанні повинні передбачати поступовий, цілеспрямований і планомірний розвиток мислення учнів і одночасно формування у них мотивів навчання. Крім того, важливо мати на увазі, що в розумовій діяльності учнів можна виділити три рівні: рівень розуміння, рівень логічного мислення і рівень творчого мислення.

Творчість в будь-якій сфері людської діяльності часто буває пов’язана тільки з створенням чогось принципово нового, але може проявитися і на виконавчому рівні, в новому починанні, в новому баченні. Письменник, композитор, автор відкриття або винаходу створюють нові твори духовної або матеріальної культури. Автор, піаніст, слюсар, токар та інші перетворюють в життя задум, виражений в тексті, нотах, кресленні і при цьому привносять у виконання своє відношення до справи, свій емоційний заряд, свій творчий початок.

Це розуміння замислу автора, його втілення в образі, у виробі і є відображення творчого процесу. Результати його пов’язані не тільки з рівнем виконавчої майстерності, з професіоналізмом, але і з особливостями характеру виконавця, з його досвідом, емоційними асоціаціями, відношенням до автора, до справи якою він займається, а також з рядом інших факторів.

Відомо, що в основі педагогічного керівництва технічною творчістю школярів лежить постановка перед учнями ряду задач з постійно зростаючою складністю (конструкторських, технологічних, організаційних), навчання гуртківців раціональних способів їх розв’язання з послідуючим виготовленням технічних пристроїв (моделей, технічних проектів, дослідних зразків).


РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ВИХОВАНЦІВ НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА «АВТОМОДЕЛЮВАННЯ»

3.1. Пояснювально-ілюстративні методи організації навчально-виховного процесу на гурткових заняттях

Для того, щоб успішно вирішувати різноманітні завдання, що виникають в процесі розробки і створення технічних пристроїв, необхідно не тільки чітко уяснити мету розробки того чи іншого технічного пристрою, мету вирішення тої чи іншої технічної проблеми, але і оволодіти методами їх вирішення. Щоб успішно розвивати у гуртківців елементи технічної творчості, необхідно також оволодіти відповідними навикам.

Всі багатогранні педагогічні знахідки і традиційні методи можна об’єднати у групи, кожна з яких найбільш продуктивна на тому чи іншому етапі роботи по розвитку пізнавальної активності школярів на заняттях гуртка «Автомоделювання».

Так, на схемі показаний взаємозв’язок методів, які використовуються в практиці позашкільної роботи керівником гуртка Романенко В. Ю. по розвитку пізнавальної активності на заняттях гуртка «Автомоделювання» (Додаток 1). Кожен із цих методів застосовується в різних формах – в масовій, груповій, індивідуальній. При цьому, засобом впливу на гуртківців може бути і слово, і дія (Додаток 2).

Пояснювально-ілюстративні методи найбільш широко використовуються в роботі гуртка «Автомоделювання». Це можуть бути і лекції, і бесіди, і розповіді з демонстрацією слайдів, фотографій та інших ілюстративних матеріалів; і виступ гуртківців з захистом розроблених ними проектів і діючих зразків різних технічних пристроїв, рефератів. Це допомагає мені не тільки передати гуртківцям нові знання, але і створити в них певних емоційний настрій, робити їх активними співрозмовниками по тій чи іншій темі, що пов’язана з історією розвитку автомобілебудування, історією техніки, з життя людей науки і техніки. При використанні цих методів роботи я завжди намагаюся зацікавити гуртківців таємницею пізнання, показати, що багато що в сучасній науці ще необхідно відкрити, а в техніці - створити, що процес пізнання істини і вдосконалення техніки – нескінченний.

В нашому гуртку «Автомоделювання» для створення ілюстрацій до історії конкретних автомобілів гуртківці використовують тематичні колекції поштових марок, листівок, значків, мережу Internet. Вони також копіюють малюнки з енциклопедій, довідників, журналів. Зібрані дані гуртківці оформляють у вигляді альбомів, планшетів, добірок по тематичних колекціях, які поміщаються в окремі конверти. На окремих листах фіксують хроніку подій, пов’язаних з винайденням або застосуванням тих чи інших технічних пристроїв, знаменні події з життя конструкторів, винахідників. Систематизація матеріалів відбувається по різних напрямках техніки.

Такий підхід до складання ілюстрацій допомагає гуртківцям більш глибоко усвідомити політехнічні основи автомобілебудування, наочно показати роль нових знань в науково-технічному прогресі, побачити різні напрямки з розвитку двигунобудування.

Складні таблиці використовуються при обговоренні особливостей методів роботи того чи іншого винахідника на різних етапах розвитку виробництва (приклад використання евристичного методу пошуку технічних рішень). Наприклад, дуже часто для підвищення потужності двигуна винахідники збільшували його розміри. Так в Англії, на острові Мен було побудовано водяне металеве колесо діаметром 23 метра. Інший поширений засіб – збільшення числа робочих органів, як на Кренгольмській мануфактурі, де було встановлено 50 невеликих водяних коліс.

Ці прийоми повторювалися і при створенні двигунів внутрішнього згорання. Досить згадати розміри надпотужних двигунів, що встановлювалися на океанських лайнерах і мініатюрних двигунів для авто та авіамоделей. Інколи в бесіді прослідковується використання різних конструкторських матеріалів – від дерев’яних до титану та т.п.

Гуртківці, зустрічаючись з різним обладнанням шкільних майстерень, гуртка, учбових кабінетів, завжди проявляють підвищену зацікавленість до наявних там приладів, верстатів. Особливо цікавлять гуртківців токарні верстати. Помітивши таку зацікавленість, я обов’язково підтримую її, приводжу кілька фактів з історії розвитку токарних верстатів, називаю деякі факти з життя Петра І, який захоплювався токарною справою, розповідаю про винахідника вітчизняних токарних станків А. К. Нартова.

Цікавий всебічний підхід використовується і при бесідах про історію обробки матеріалів різання, і при бесідах про історію колеса, плуга. Такі бесіди з використанням ілюстрацій дозволяють мені не тільки повідомити гуртківцям багато нового і цікавого. Такі бесіди про минуле, сучасне, майбутнє викликають у гуртківців почуття їх приналежності до історії, до справ їх предків. Гуртківці активніше і цілеспрямовано починають читати технічну літературу, довідники, користуватися інформацією з мережі Internet.

Творча робота юного конструктора в гуртку «Автомоделювання» починається з визначення поняття, яке розкриває суть майбутньої технічної задачі. Я під час бесід з учнями про уточнення нових понять технічних термінів, зміст яких гуртківці розуміють неоднозначно, обов’язково переводжу ці нові поняття і нові терміни в область знайомих дітям представлень. При цьому, за основу уявлень, які формуються у вихованців про новий технічний пристрій, як правило, необхідно брати його головне практичне значення, його виробничі (функціональні) ознаки. Наприклад, транспортні машини, як правило мають ємкості для вантажів або пасажирів, кабіну для екіпажу, пристрої керування двигуном. Але, крім головних ознак, у них є відмінні, характерні тільки для небагатьох пристроїв.

В усіх літаків, наприклад, можна відмітити основні загальні ознаки: наявність фюзеляжу, крила, шасі, кабіни екіпажу. Але це не означає, що літаки не можуть бути безфюзеляжними, безкрилими тощо.

При додаванні ознак інших літальних апаратів отримуємо широку гаму різних форм і конструкторських рішень. А знаючи основні складові створюваного технічного об’єкту чи пристрою, комбінуючи їх з відмінними рисами інших пристроїв, можна отримати величезне число вирішення конкретної технічної задачі. Здатність цих ознак змінюватися дозволяє встановити для них узагальнені поняття. Наприклад, вертикальний зліт – посадка можливий при наявності горизонтальних гвинтів – поняття вертоліт.

В гуртку «Автомоделювання», як і в інших гуртках спортивного моделювання, узагальнені поняття формуються шляхом введення класів моделей: моделі з гумовим двигуном, моделі з двигунами внутрішнього згорання, моделі з електродвигунами, моделі – копії, радіокеровані моделі тощо.

Процес виявлення у гуртківців поняття про різні технічні терміни, його розкриття, зв’язаний з процесом класифікації. Ця обставина обумовлює необхідність наявності в гуртку «Автомоделювання» різноманітних таблиць, які відображають різні класифікації, прийоми в сучасній техніці, альбомів, наборів ілюстрацій по історії або іншій галузі техніки, які допомагають гуртківцям бачити шляхи її становлення.

Засвоєння гуртківцями технічних понять визначає уміння застосовувати ці поняття в процесі практичної діяльності, взнавати відомі їм поняття по кресленням, схемах, знаходити їх по моделях, в технічних іграшках, машинах і механізмах. В зв’язку з цим у гуртку часто проводяться конкурси на упізнання відомих понять по малюнках, кресленнях, фотографіях, по деталях збірних технічних іграшок. Найбільш характерні труднощі гуртківців в процесі таких ігор-конкурсів полягає в тому, що вони плутають поняття «визначуване» і «визначаюче». Наприклад, у визначенні «машина – механізм, або сукупність механізмів, що здійснюють задані, цілеспрямовані рухи для перетворення енергії, або виконання робіт». Поняття «машина» - визначуване, а поняття «механізм» - одне з визначаючих понять.

На заняттях у гуртках вихованці, як правило, намагаються «підвести під поняття» всі визначення. Конструюючи формулювання понять, уточнюючи ознаки, вони звикають не тільки чекати, а й головне – прагнути до того, що після введення і визначення нового поняття необхідно уточнити його властивості, відмінні признаки, які можуть виявити це поняття і в інших знайомих ситуаціях. Тим самим процес ознайомлення з технікою через поняття і процес вдосконалення технічних пристроїв бачиться гуртківцям в єдиній взаємозв’язаній системі, а не як випадково зібрані разом деталі і твердження.

В свідомості вихованців керівник гуртка формує логічно організований образ поняття, який відображає той, чи інший реальний об’єкт техніки або явища в його історичному ставленні і розвитку.

Крім того, важливим є те, що при використанні пояснювально- ілюстративних методів в гуртківців поряд з характерним для них прагненням до фантазування розвиваються навики логічного мислення.

Оскільки учні середніх і старших класів уже знайомі з деякими прийомами логічного мислення, що застосовується у шкільних дисциплінах, керівник гуртка використовує і їх в своїй роботі в гуртку. Це безпосередньо, відноситься до застосування дедуктивного і індуктивного методів мислення. Ось приклад використання індуктивного методу. Відомо, що колесо «гребне» використовують у якості рушія на автомобілях і всюдиходах. Звідси роблять висновок: колесо може бути використано і для всюдиходів – амфібій.

Для розвитку навиків у застосуванні дедуктивних методів при вирішенні конкретних практичних завдань, гуртківцям пропонують конкретні завдання і вікторини.

Отже, використовуючи пояснювально-ілюстративні методи в роботі гуртка «Автомоделювання» я дотримуюсь наступних правил: не вводити нових понять формально; введення нових понять проводити шляхом використання наочних посібників та ілюстративного матеріалу; частіше залучати вихованців до самостійного складання формувань вираження власних думок по відомим їм правилах, частіше використовувати аналоги в характеристиках нових понять; при оволодінні гуртківцями основними поняттями, уважно слідкувати за правильністю їх мови і допомагати їм робити точні і короткі висновки.
3.2. Репродуктивні методи організації гурткової роботи гуртка «Автомоделювання»

В психології поняття репродукції включає в себе відтворювання утримуваного в пам’яті. Стосовно до роботи в гуртку «Автомоделювання», репродуктивні методи включають в себе спільні дії керівника гуртка і учнів по відтворенню в малюнках, кресленнях, макетах тих чи інших технічних об’єктів, які вони коли-небудь бачили, або тих, що ними придумані.

Репродуктивні методи керівник гуртка використовує найбільш широко з юними техніками початківцями. Відомо, що школярі молодшого і середнього шкільного віку намагаються малювати автомобілі, танки, кораблі тощо. Враховуючи це, керівник гуртка заздалегідь готує різноманітні малюнки, в яких учні змальовують техніку, що зацікавила їх. Крім того, у гуртку «Авомоделювання» є зібрані спеціальні підбірки з малюнками і розгортками простих моделей.

Розгортки допомагають гуртківцям швидко зібрати модель і взяти з нею участь в спортивно-технічних змаганнях. Випробувавши себе в такій простій роботі і отримавши задоволення від участі в колективній спортивно-технічній грі юний технік початківець часто намагається домалювати нові деталі (частини) моделі, переробити її за власним задумом так, щоб вона була така, якою він хоче її бачити. Малюнки з «переробками» стають предметом обговорення з товаришами по гуртку, керівником гуртка.

Гуртківці-початківці ще не вміють виконувати об’ємне зображення. Особливо важко їм показати свої власні «проекти». Для подолання цих труднощів я пропоную гуртківцям частіше малювати з натури технічні іграшки з різних точок, виконувати малюнки, наприклад, велосипеда, фотоапарату, мотоцикла і різних знайомих дітям технічних об’єктів по пам’яті. Дієвим способом розвитку технічної творчості школярів є збірні іграшки. Робота тут також пов’язана з малюнком, графічним зображенням моделі, яке дане в описані до даної іграшки. Тут дітям доводиться вирішувати важкі для них технічні завдання. Такі задачі можна об’єднати в наступні групи:

1. Задача з не формульованим питанням.

Наприклад, зібрати модель з набору деталей. В задачах цієї групи ні прямо, ні побічно питання не формулюється, але воно витікає з даних елементів. Ставлення питань чи задач в такій формі допомагає вияснити, чи розуміє учень суть задачі, що стала перед ним, чи бачить в ній тільки не пов’язані між собою елементи.



2. Задачі з повним складом умови.

Наприклад, зібрати модель самохідного візка. При цьому гуртківцю не вказується тип двигуна, передаючого механізму. В таких задачах відсутні деякі дані. Ці задачі допомагають вияснити, чи вміє гуртківець зрозуміти, «побачити» всю структуру майбутнього пристрою, а відповідно і визначити недостатній елемент.



3. Задачі з точною умовою.

Такі завдання чи задачі постійно зустрічаються при розробці моделей. З розв’язування таких задач починають на перших заняттях всі гуртківці-початківці. Такі задачі їм подобаються найбільше.

В найпростішій формі керівник гуртка пропонує їх учням в такому вигляді:

Дано:

1. Розміри візка (ширина, висота, довжина).

2. Деталі конструктора по номерах і черговість їх монтажу.

3. Технічний малюнок візка з зазначенням номерів деталей.

4. Робочий інструмент, яким необхідно виконувати роботу.

5. Робоче місце за столом.

6. Визначений час роботи над моделлю. (Наприклад, 30 хв.)

Необхідно: зібрати візок до креслення або малюнка.

Перша дія: зібрати основу візка (силову раму).

Друга дія: намалювати можливі варіанти з’єднання осі і коліс візка.

Третя дія: змонтувати вісь і колеса по затвердженому керівником гуртка способу.

Четверта дія: намалювати можливі варіанти з’єднання коліс і вісі до рами візка.

Приведені вище приклади досить повно ілюструють зміст роботи керівника гуртка при підготовці до занять з починаючими юними конструкторами. Застосовуючи репродуктивні методи в технічній творчості дітей можна сказати, що можливості їх великі. Причому, під час використання цих методів керівник гуртка уважно слідкує за результатами рішення технічних задач на кожному етапі, щоб гуртківець не вступав в протиріччя з відомими законами природи і постійно використовував знання, отримані на уроках в школі.



3. 3. Алгоритмічні та евристичні методи пошуку технічних рішень як засіб розвитку пізнавальної активності вихованців на заняттях гуртка «Автомоделювання»

Починаючи шукати вирішення задач або здійснення задуму, автор не завжди чітко уявляє кінцевий варіант вирішення, а спочатку навіть не розрізняє можливі варіанти. Так і гуртківець формулюючи задачу в загальному вигляді, часто зв’язує її, наприклад, з необхідністю зменшити частку фізичної праці робітників на виробництві, підвищити ефективність праці. Тому, керівник гуртка уже на першому етапі роботи допомагає перейти від загального формулювання задачі до конкретної, а потім до складових підзадач і далі до елементарних задач, вирішення яких не визиває особливих труднощів. На першому етапі роботи я допомагаю вихованцеві визначити головний принцип дії всього пристрою, принцип дії кожного механізму, а в подальшому - знайти рішення до конструкції майбутнього механізму, враховуючи технічні можливості до нього, уточнюючи його особливості. Я використовую різні довідники та допомагаю вихованцю обрати конкретний пристрій, умови для його випробування і перевірки на відповідність в даному конкретному випадку.

Після випробувань знову виникає ситуація, коли необхідно приймати рішення. Такий підхід до розв’язування різного роду завдань дозволяє більш чітко планувати послідовність виконання тих чи інших робіт в гуртку, а на другому і третьому році занять інколи дозволяє навіть скласти сітьовий графік розробки та виготовлення технічного пристрою. При цьому, тактика вирішення технічних задач на кожному етапі вирішення загальної задачі може бути різною, а використання методів - як відомих, алгоритмічних, так і евристичних. Головна ідея при цьому полягає у виробленні певного стереотипу в «стратегії» поведінки учня під час вирішення тої чи іншої технічної задачі. В найбільш загальному вигляді ідею «стратегії», наприклад, при розробці моделі транспортного пристрою в нашому гуртку можна проілюструвати «схемою алгоритму пошуку технічних рішень при розробці моделі транспорту, транспортного пристрою». Тут узагальнена структура розроблюваного технічного пристрою дана у вигляді «плоского кодового дерева» (Додаток 3). «Корінь» дерева відповідає узагальненому образу технічного пристрою. Число гілок на рівні А дорівнює числу основних функціональних механізмів розроблюваного пристрою; на рівні В – може відповідати кількості вузлів, що входять до складу механізму; кількість гілок на рівні С визначається кількістю деталей, що складають кожен вузол. Таке кодове дерево називають плоским. При уточненні технічних характеристик розроблюваного пристрою можна додатково скласти інші «плоскі кодові дерева», які разом складають «просторове дерево», яке дає уявлення про всі частини пристрою та існуючі між цими частинами зв’язки.

Розробка технічного пристрою ведеться «зверху – вниз», технологія виготовлення складових його частин визначається у зворотному порядку. При цьому, звичайно, не можливе повне відділення конструкторських задач від технологічних. Потім розробляються технологічні картки на окремі деталі, призначають виконавців і починають виготовлення, збирання, регулювання і інші операції до створення готового зразка виробу.

На першому етапі роботи юні конструктори отримують малюнки, ескізи, перелік вузлів механізмів і деталей створюваного пристрою.

На другому етапі – технологічні картки.

На третьому етапі – готові частини, вироби, які при збиранні можуть бути суттєво допрацьовані.

Процес вирішення технологічних задач гуртківцями в цьому випадку можна представити як неперервний ланцюг активних дій, направлених на отримання нових знань про нові ознаки об’єкту, які необхідні для створення нового технічного пристрою (Додаток 4). Новизна в цьому випадку може бути і суб’єктивною.

Участь гуртківців у роботі організована таким чином, що можна розглядати її, як послідовний ряд змін їх трудової активності і поведінки на різних етапах цієї роботи.

Для розвитку пізнавальної активності вихованців в процесі розробки технологічної задачі в практичній роботі я широко використовую евристичні прийоми пошуку технічних рішень. Один з найбільш доступних і широко розповсюджених евристичних методів – метод «мозкового штурму». Застосування цього методу потребує певної підготовки. По-перше, керівник гуртка обирає ведучого «мозкового штурму» із числа найбільш підготовлених і комунікабельних ерудитів-гуртківців, або сам стає ведучим. Для роботи готується приміщення, необхідні приладдя, олівці, фломастери, папір. Для фіксування запропонованих ідей гуртківців використовуються записуючі пристрої. Обов’язковим правилом проведення «мозкового штурму» є заборона критики запропонованих ідей в будь-якій формі (словом, жестом, мімікою).

Першими висловлюються самі молодші гуртківці, як найменш досвідчені, а потім слово надається більш старшим і досвідченим гуртківцям. Після нагромадження певної кількості ідей визначається група експертів з числа найбільш досвідчених гуртківців. Їм передають нагромаджені ідеї для вивчення і вибору оптимальних, доступних для реалізації в умовах роботи гуртка. Експерти виходять і працюють в іншій кімнаті. Всім іншим учасникам «мозкового штурму» пропонують наступну задачу, рішення якої необхідно знайти. Вихованці пропонують ідеї, їх фіксує записуючий пристрій, тим часом закінчують роботу експерти, які працювали в іншій кімнаті. Вони повертаються в кімнату і доповідають про те, що на їх думку найбільш реальне з усіх запропонованих варіантів з врахування всіх умов і можливостей гуртка. Результатом обговорення може бути кілька варіантів, після чого проводять їх експериментальну перевірку.

З власного досвіду роботи у гуртку з питання активізації пізнавальної активності школярів, а також активізації активного пошуку ідей можливих технічних рішень я можу стверджувати, що досить продуктивним є метод аналогії.

Розрізняють чотири види аналогії:

- пряма, при якій запропоноване пряме нове вирішення проблеми пов’язане з перенесенням відомих рішень з одної області механіки в іншу, або з живої природи в техніку. Наприклад, при пошуку нових способів кольорового оформлення моделей пропонують розглянути забарвлення мінералів, квітів, тканин, пір’я птахів;

- символічна аналогія, при якій позиції висувають у вигляді символів, формул або коротких узагальнених понять;

- фантастична аналогія, що знаходить вираження в пропозиції ідей створення фантастичних засобів і тварин (чоботи-самоходи, скатертина-самобранка…); - особиста аналогія (емпатія), коли пропонують ідею уявити себе тим технічним пристроєм, про який йде мова. Наприклад, якби я був амортизатором, то…

Другий евристичний метод розвитку пізнавальної активності школярів, який часто використовується на заняттях гуртка – метод «морфологічного ящика», відомий також як метод «чорного ящика». Суть цього метода полягає в тому, що гуртківцям зразу називають кінцевий результат дії будь-якого пристрою, який необхідно отримати, наприклад, передати рух. Відомі – вхід і вихід. Необхідно визначити, що повинно бути там, всередині «ящика». Потім необхідно обрати найбільш оптимальний в даному випадку варіант вирішення завдання. Особливості застосування цього методу в роботі з гуртківцями полягає в тому, що вихованцям часто необхідна підказка керівника гуртка для подолання «інерції мислення». В даному випадку підказка може бути запропонована у вигляді переліку робочих принципів, використаних при визначенні змісту «ящика».

Мій практичний досвід з питання розвитку пізнавальної активності на заняттях гуртка, показує, що найбільш привабливими для учнів в дослідницькій роботі є «відкриття» між причиною і наслідком найрізноманітніших явищ, подій, з якими вони знайомляться на уроках і на гурткових заняттях, одержуючи інформацію з друкованих та інших джерел.

Часто пошукова робота гуртківців пов’язана з вивченням історії техніки. Працюючи у гуртку, вихованці наочно спостерігають весь технологічний процес створення автомоделі, який в багато чому відтворює той технологічний процес, який існує на справжньому автозаводі.

Конструювання автомоделі в гуртку найчастіше починають з розробки кузовів моделей, використовуючи відповідні технічні умови. А для цього, спочатку, вихованці під керівництвом свого наставника виготовляють креслення моделі, перебирають кілька варіантів зовнішнього вигляду моделі автомобіля. При цьому важливим моментом є те, що гуртківці самостійно роблять вибір матеріалу: дерево, метал, пластмаса, пап’є-маше. В процесі виготовлення кузова гуртківці використовують різні інструменти (різці, ножиці, ніж), оволодівають прийомами пайки листового матеріалу, клепки, працюють з різними клеями, виконують оздоблювальні роботи (зачистка, шпаклювання і шліфування кузова моделі, фарбування моделі). Виготовляючи раму моделі гуртківці працюють з листовою жерстю, дротом, пластиком. Вони самостійно розробляють кріплення і з’єднання окремих вузлів моделі та її деталей в одну завершену конструкцію, роблять нарізання різьб.

При підборі двигуна і редуктора гуртківці стикаються з багатьма складними для них задачами, які потребують знання певних формул та проведення попередніх розрахунків передавального числа редуктора, розрахунку потужності необхідного для моделі двигуна та очікуваної швидкості моделі. Для збільшення швидкості автомоделі гуртківці проводять також і дослідницьку роботу, вони працюють над зменшенням маси моделі шляхом створення надлегкого кузова моделі, а далі вже знаходить застосування і склопластик, і вуглеволокно та інші перспективні технології виготовлення кузовів автомоделей. Простір для розвитку пізнавальної активності школярів тут надзвичайно широкий.

Використовуючи вищевказані прийоми і методи організації цієї роботи можна добитися значних результатів. Мої вихованці знаходять застосування нових технічних рішень під час виготовлення ковзанів аеромобілів з фольгованого склопластику, підшипників задніх коліс автомоделей власної конструкції, пристрою повороту передніх коліс також власної конструкції. Гуртківці також працюють над розробками мікро- та електродвигунів, шляхом переконструювання їх корпусів для зменшення маси двигуна.



ВИСНОВКИ

Шкільний вік - єдиний період життя, коли творчість може стати універсальним і природним способом буття людини. Численні наукові дослідження різних часів свідчать про безкрайні креативні можливості цього часу , тому провідна задача позашкільної освіти виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.

Пізнавальну самостійність, як прояв творчості, вчені аналізують як психологічні особливості дитини, які сприяють оволодінню цією діяльністю. Важливо визначитися, які вміння потрібно сформувати в дітей, щоб вони відчували свободу своїх дій у творчості, мали можливість проявити творчість, успішно здійснювати цю діяльність.

Ефективне виховання творчої особистості шляхом розвитку пізнавальної активності вихованців у позашкільних навчальних закладах вимагає створення організаційно-педагогічних умов, серед яких можна визначити наступні:

- наукове обґрунтування методів педагогічного керівництва творчим розвитком особистості;

- надання дитині свободи вибору і самовираження, усвідомлення нею своєї самоцінності;

- створення творчої атмосфери, формування в учнів внутрішньої мотивації і потреби до творчої діяльності;

- впровадження особистісно-орієнтованого підходу, використання методів психодіагностики.

Природа щедро наділила кожну дитину можливостями розвиватися, і потрібно лише знайти, як реалізувати ці можливості, і тоді кожен здоровий малюк зможе піднятися на найбільші висоти творчої діяльності. Творчість - доля всіх в тому чи іншому ступені, вона ж є нормальним та постійним супутником дитячого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Бака. И. И. Техническое творчество школьников учащихся 9 и 10 классов. – К.: Рад. школа, 1984, 86 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. Наукове видання. – К.: Либідь, 2003 – 280с.

3. Виготський Л. С. Розумовий розвиток дітей у процесі навчання. - М., 1935 – 42 с.

4. Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина. – К., 1993 – 77 с.

5. Гильде В. С., Штарке К. Д. Нужны идеи. – М.: «Мир», 1973 – 64 с.

6. Голубев И. Р., Новиков Ю В. Окружающая середа и транспорт. – М.: Транспорт, 1987 – 207 с.

7. Горский В. А. Техническое конструирование. Для руководителей технических кружков внешкольных учреждений. – М.: ДОСААФ, 1977 – 128 с.

8. Державна цільова програма роботи з обдарованою молоддю на 2007 – 2010 р.// Постанова Кабінету Міністрів України, К., 2006 – 159 с.

9. Драгунов Г. Б. Автомодельный кружок. – М.: ДОСААФ, 1988 - 120 с.

10.Калина И. Двигатели для спортивного автомоделизма. – М.: ДОСААФ, 1983 – 159 с.

11. Ковбасенко Л. І. Методика виховної діяльності в Малій академії наук України, К., 2006 – 159 с.

12.Клочан Л. С. Перші кроки автомоделіста. – К.: Дитвидав УРСР, 1959.

13.Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К., 1989– 380с.

14.Лейтес Н. С. Об умственной одаренности. – М. 1960

15.Макаренко А. С. Методика виховної роботи. Київ.: Радянська школа, 1990 – 366 с.

16.Мани Л. Транспорт, енергетика и будуще. – М.: Мир, 1987 – 160 с.

17.Никольская И. Л., Семенов Е. Е. Учимся рассуждать и доказывать. – М.: Просещение, 1989 – 192 с.

18.Петровський А. В. Загальна психологія. – М., 1976 – 253 с.

19.Психолого-педагогічна діагностика школярів/ Упоряд. О. Л. Співак. – Х.: Ранок, 2009 – 160 с.

20.Психология. Словарь. Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. Политиздат, 1990 – 494 с.

21.Пустовіт Г. П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах: Монографія. – К. – Луганськ: Альма-матер, 2004 – 540 с.

22.Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості. – К., 1996.

23.Рубинштейн С. Л. О мышлении и путях его исследования. М.: Педагогика, 1976, 140 с.

24.Саламатов Ю. П. Как стать изобретателем: 50 часов творчества. – М.: Просвещение, 1990 – 240 с.

25.Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: Підручник. – К.: Міленіум, 2006 – 346 с.

26.Сухомлинський В. О. Вибрані твори. Т. 1 – К.: Радянська школа, 1976 – 309 с.

27.Сущенко Т. І. Основи позашкільної педагогіки: Посібник для класних керівників, педагогів позашкільних закладів. Мн.: Беол. Наука, 2000 – 221 с.

28.Троценко О. Г. Автомобіль - своїми руками. – К.: Дитвидав УРСР, 1959.

29.Фридман Л. М. Педагогический опыт глазами психолога. М., 1987 – 224 с.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка