В лабіринтах етикету



Скачати 250.93 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір250.93 Kb.
ВП НУБіП України « Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової»

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ НА ТЕМУ:

« В ЛАБІРИНТАХ ЕТИКЕТУ»

Автор: Єременко Олеся Сергіївна, викладач соціально-економічних дисциплін, викладач вищої категорії.

2014
Анотація

В сценарії розкривається методика проведення виховної години у формі лабіринту. Незвичайно цікава форма проведення виховної години вносить різноманітність в позаурочні заходи, що проводяться в коледжі.

Виховна година спирається на багатий матеріал з історії етикету, збагачений унаочненням, декламуванням віршів, демонстрацією способів сервіровки стола, що якнайширше розкриває правила етикету в конкретних формах поведінки людей.

Така інтерактивна форма і метод виховної роботи дає можливість сформувати у студентів розуміння норм загальнолюдської моралі, виховати цілісну особистість, яка знає як правильно поводитись у товаристві, на робочому місці, а також вдома, спрямована на розвиток у студентів моральних норми таких, як запобіглива турбота, повага, захист та естетичних – любов до прекрасного, витонченість форм поведінки.

Рекомендовано для використання у виховній роботі кураторам груп та вихователям гуртожитків вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.



Вступ
Спілкуючись і спостерігаючи за людьми різних професій, сфер діяльності та бізнесу, можна помітити, що останнім часом багато хто з них часто зустрічається з конфліктними ситуаціями на виробництві, в діловій сфері, в побуті й на більш високому рівні – в державних установах, у міжнародних стосунках.

І виявилось, щоб уникнути таких ексцесів, достатньо буває дотримуватись на роботі хоч і формальних, але абсолютно обов'язкових вимог: ввічливого тону звертання, лаконічності викладу, виявляти тактовність, товариськість, природність і доброзичливість, тобто дотримуватися правил етикету.

Причому, уміння поводитися належним чином є зараз однією з найважливіших умов для того, щоб вирватися вперед і зберегти лідерство.

Етикет посідає особливе місце у мистецтві поведінки. Якщо, порушуючи ті або інші норми поведінки в побуті й суспільстві, Ви ризикуєте, головним чином, своєю репутацією вихованої людини.

Тому актуальність цієї теми, на мій погляд, сьогодні є дуже важливою, бо вона допоможе у формуванні культури спілкування молоді, що включає знання і дотримання правил етикету.

Великий майстер і вчитель у сфері ділових стосунків Дейл Карнегі стверджував, що успіх людини у фінансових справах на 15% залежить від її професійних знань і на 85% – від уміння спілкуватися з людьми. Недотримання цих правил викликає неприємні наслідки. Наприклад, невміння вести розмову, відсутність комунікабельності у спілкуванні з товаришами призводять до багатьох труднощів і втрати часу великої кількості людей.



Мета: розглянути правила етикету в конкретних формах поведінки людей, для єдності двох його сторін: морально – етичної і естетичної; розвивати моральні норми: запобігливої турботи, поваги, захисту і т.д.; естетичні – любов до прекраного, витонченість форм поведінки.

Обладнання: мультимедійна система, слайди, фрагмент з кінофільму «Діамантова рука», посуд, столові прибори, скатертина, серветки.

Хід проведення:

Вступ


  1. З історії етикету.

  2. Як бути пристойним.

  3. Ти, твій дім, твої рідні.

  4. Сила слова.

  5. Гостинні господарі, ввічливі гості.

  6. Етикет поза домівкою.

Висновки

Вступ

Куратор:   У продовж століть людство виробило прийнятні форми співіснування, які базувалися на пра­вилах і традиціях кожного народу, а також були зу­мовлені особливостями національної історії, мен­тальності, політичного устрою країни.

Суспільство з давніх-давен виробило правила по­ведінки. Насамперед "Біблія" та народна мудрість вчили, що і як треба робити, тобто дотримуватися вимог етикету. "Великий тлумачний словник сучасної української мови" подає таке визначення етикету: "Установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві".  Тому обрана тема сьогодні є актуальною, на мій погляд. Великий майстер і вчитель у сфері ділових стосунків Дейл Карнегі стверджував, що успіх людини у фінансових справах на 15% залежить від її професійних знань і на 85% – від уміння спілкуватися з людьми. І дійсно, будь-яка справа – це скоординовані дії багатьох людей, і ефективність цих дій прямо залежить від здатності людей налагоджувати стосунки одине з одним. Недотримання цих правил викликає неприємні наслідки. Наприклад, невміння вести службову розмову, відсутність комунікабельності у спілкуванні з товаришами по роботі призводять до багатьох труднощів і втрати часу великої кількості людей.

Норми етикету є "неписаними", тобто мають характер певної своєрідної угоди між людьми, щодо дотримання певних стандартів поведінки. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність існування визначених правил і взаємин між людьми. Ці норми моральності сформувалися протягом тривалого часу становлення взаємин між людьми. На цих нормах поведінки базуються політичні, економічні, культурні відносини, бо існування без дотримання певних правил неможливе. Тому, манери людини є індикатором багатства її внутрішнього світу, вони відображають моральний та інтелектуальний розвиток.

А розпочати виховну годину пропоную з пергляду фрагменту відомого всім художнього фільму «Діамантова рука» (демонстрація фрагменту фільму).



Отже, чи можна побачене вважати дотриманням норм етикету? Чи звертали ви увагу на те, що і ви колись неправильно поводились в транспорті, чи на побаченні, або неправильно зустрічаєте гостей? Думаю, що всі, від дорослих до дітей, хоча б раз у житті не звертали уваги на такі, на перший погляд, дрібниці. А варто.

  1. З історії етикету.

Куратор: Сьогодні виховна година буде покликана навчити вас елементарним нормам етикету, а для цього ми з вами пройдемо лабіринтом етикету, і наскільки ви будете уважними, буде залежати, чи зможемо ми вибратись з тенетів невихованості. Тож поглянемо на лабіринт. (на дошці вісить плакат на якому зображено лабіринт) Ви бачите, що вас чекає шість випробувань. А супроводжуватиме нас лабіринтом головний церемоніймейстер.

Головний церемоніймейстер: Доброго дня. Я головний церемоніймейстер етикету і мій головний обов’язок слідкувати за дотриманням правил етикету, але сьогодні я також буду допомагати вам вибрати правильний шлях у лабіринті. Першими ми зустрінемось з дослідниками етикету, тому будьте уважними, вони багато знають.

(на середину аудиторії виходять три студенти)

Дослідник 1: Вперше слово «етикет» вжив французький король Людовік XIV у XVII ст. На одному з прийомів у цього монарха гостям вручи­ли картки, де перераховувалися правила поведінки, яких вони мали дотримуватися. Від назви цих карток (етикеток) і з'явилося поняття етикет.

Дослідник 2: Чітко дотримувалися етикетних правил при дво­рах французьких, англійських та особливо іспансь­ких королів. Історія пам'ятає трагічний випадок, що стався з іспанським королем Філіпом III. Якось він сидів біля каміна, в якому сильно розгорілося по­лум'я. Король нікому з придворних не дозволив по­ставити заслінку, бо це мав зробити відповідальний за церемоніал вогню, а він саме кудись відійшов. Од­нак Філіп III згідно з етикетом гасити вогонь не мав права і не рушив з місця, виявляючи стійкість своєї монаршої честі. Така впертість призвела до того, що монарх отримав сильні опіки і за кілька днів помер.

Дослідник 3: Траплялися й веселі курйози. Так, французький король Людовік XIII приїхав до кардинала Ришельє вирішувати невідкладне важливе питання, а той був хворий і лежав у ліжку. Але ж король не міг розмов­ляти з підданим, стоячи або сидячи, коли той лежить. Зрештою, король знайшов оригінальний вихід — ліг поряд із кардиналом і так спілкувався з ним.

Дослідник 1: У середньовіччі етикетні правила поширювалися на різні верстви населення. Навіть мандрівні студен­ти й музиканти мали свої етикетні кодекси. Але особливо суворо дотримувалися правил етикету при дворах високих правителів. На основі дипломатичного етикету був сформова­ний цивільний етикет. Почала з'являтися відповідна література. 1204 р. іспанський священик Педро Альфонсо написав книгу "Disciplina Clerikalis" ("Дис­ципліна клерікаліс"). Це перша книга з етикету. Во­на написана для священиків та ченців, але користувалась успіхом і в цивільного населення. На основі цієї книги з'явилися посібники з етике­ту в Англії, Голландії, Франції.

Дослідник 2: Тож до вас у нас питання. Чи знаєте ви, якісь правила поведінки людей в різних країнах світу?

Студент: В Україні перші писемні правила поведінки було викладено у "Поученнях дітям..." великим київським князем Володимиром Мономахом. Він писав: "У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться… Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню… Лжі бережіться… А куди підете і де станете, напоїте, нагодуйте, краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас прийде. Недужого одвідайте, за мрецем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте".

Студент: Чи знайомий вам вислів: "розводити китайські церемонії"? Таких церемоній у стародавньому Китаї було близько 30 тисяч. Звичайно, їх роками вивчали тільки заможні люди, бо бідняки не могли гаяти час на їх засвоєння та дотримування. Так, колись при зустрічі китайці тиснули руки самі собі. А у більшості країн прийнято тиснути руки один одному (на мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді). У південних країнах, де руки у людей вологі від поту, такі жести не популярні. Натомість, в африканських народів при зустрічах прийнято дарувати один одному гарбуза. Калмики, вітаючись у колишні часи, від щирого серця терлись носами. Лапландці, виявляючи повагу та шанобливість, крутили язиками на всі боки. Японців з дитинства привчають посміхатись, щоб нікому не псувати настрою своїм "кислим виглядом". Тому на обличчі японця завжди посмішка, і коли він пригнічений, і коли йому соромно чи боляче.

Студент: Сьогодні в багатьох народів видобувати рештки їжі із зубів при людях вважається непристойним. Але не в Німеччині, де часто-густо можна побачити таку картину: ошатно одягнені люди після їжі "приводять у порядок" свої зуби за допомогою зубочистки, і ніхто їх за це не засуджує. Або американці, які полюбляють сидіти, поклавши ноги на стіл. І це нікого не дивує, бо так допускається за їхніми правилами поведінки.

(на мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді)

Студент: Або ось які недоречності спостерігались колись у народів Кавказу. Одна і та ж людина могла з радістю приймати гостей у себе вдома, а потім пограбувати їх у дорозі.

Студент:  Велике значення в правилах ґречності надається словам. Придворний етикет мови був колись дуже "кучерявим", вигадливим. Ось такий кумедний приклад. Наприкінці ХІХ століття в Англії директором Королівського політехнічного інституту був Джон Пеппер. Одного разу до інституту приїхала королева Вікторія. Вчений вирішив продемонструвати їй дослід, але при цьому боявся порушити придворний мовний етикет. Тому, пояснюючи дослід, сказав: "А зараз кисень та водень будуть мати честь з'єднатись перед лицем Вашої Величності".

Дослідник 1: Дуже добре! Я бачу, що ви багато знаєте цікавого про етикет, тому ви можете пройти далі по лабіринту.

Головний церемоніймейстер: Мене тішить, що сьогодні тут присутні здібні учні, але пам’ятайте, що на вашому шляху буде зустрічатись багато перепон, будьте уважними.


  1. Як бути пристойним.


Куратор:   Майже усім людям, і дітям і дорослим, хочеться, щоб рідні, знайомі і незнайомі люди чуйно ставились до них, завжди любили і поважали їх. А для цього потрібно знати один секрет. Тільки до людей ввічливих, вихованих і добрих оточуючі завжди будуть ставитися з прихильністю. Стати такою людиною зовсім неважко. Потрібно лише дотримуватись деяких правил. А допоможуть на у цьому знавці правил правильної поведінки (на середину аудиторії виходять знавці правил).

Знавець правил 1:   Видатний український педагог В. Сухомлинський у книжці "Як виховати справжню людину" визначив десять "не можна", яких потрібно дотримуватись, щоб стати вихованою, культурною людиною:
не можна ледарювати, коли всі працюють;
не можна сміятись над старістю і старими людьми;
не можна сперечатись із шанованими і дорослими людьми, особливо зі старшими;
не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі, а у товариша є;
не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, - кращий маточок на столі, смачнішу цукерку;
не можна робити те, що осуджують старші;
не можна залишати стару рідну людину одинокою;
не можна вирушати в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших;
не можна сідати до обіднього столу, не запросивши старших;
не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня, людина та найбільше - жінка.

Студент: Вірш «Татові на зло» автор Г.Бойко

Чому погано вчишся, Гнате?

Це я на зло своєму тату…

Ну, а «на зло» чого буває?

Того, що тато мене лає.

За віщо ж лає твій татусь?

За те, що я погано вчусь…

Знавець правил 2:      П. Щербань розробив "Правила культурної поведінки", в якому перераховуються загальні правила моральності, які має знати і виконувати кожна пристойна людина. Ось вони:
радій успіхові товариша;
будь правдивим, май мужність щиро визнати свою провину, не перекладай своєї провини на інших;
кажи завжди тільки правду;
дорожи довірою батьків і товаришів;
не хвалися навіть найгарнішим вчинком - добра справа промовляє сама за себе;
дав слово - тримай його, дав обіцянку - виконай;
справжній друг пізнається не лише в радості, а й у біді - він завжди допоможе, втішить, утримає від лихого вчинку;
нікого не ображай - ні словом, ні вчинком; дбай про молодших, допомагай їм, борони тих, хто слабший за тебе;
живи і чини так, щоб навколишнім - дорослим та дітям - було з тобою приємно і радісно. (на мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді).

Студент: Вірш «Жартун» автор Г.Бойко

В нас жартун у класі є, - Всім він прізвиська дає. Каже: - Я мастак до жартів! – Та чого ті жарти варті? Зве він «Савою» - Савенка, «Головою» - Головенка, А Саченкова – «Сачком». Маслаченка – «Маслачок». Зве зарудного – «Заруда»… А його всі звуть: «Зануда!»



Головний церемоніймейстер: Ти починаєш життя від своїх батьків, на землі твоїх предків. Уважно придивись до членів родини, і ти побачиш, що кожен з них виконує свої обов'язки, дотримується певних правил життя і норм поведінки в роді. "І там, де панує лад і повага до сім'ї, роду, народу, держави, віросповідання - усе дихає радістю й повниться квітом життя". Засвоєння гарних манер допоможе тобі як у повсякденному житті, так і у досягненні успіху в майбутній роботі.

Ви можете далі продовжувати свій шлях.




  1. Ти, твій дім, твої рідні.


Куратор:   З пройденого шляху ви вже зрозумів, що вихованій, пристойній людині краще та радісніше жити, її люблять, їй допомагають. Науковці встановили, що веселі та привітні люди живуть на десять років більше і довше зберігають молодість та красу. Про це знають навіть невиховані. Як же таким стати, як навчитись так себе поводити? Для цього теж існують правила. А допоможуть вам розібратися в цьому наші експерти (на середину аудиторії виходять експерти).

Експерт 1: По-перше, кожна людина повинна мати відповідний зовнішній вигляд. Ти можеш запитати, яким він повинен бути? Ось, наприклад, голова. Вона у тебе не лише для того, щоб робити зачіски чи носити головний убір. Так, головою не треба: трусити, зайве кивати, крутити, втягувати у плечі, ніби соромлячись її; а волосся треба мити, щоб зачіска була охайною. Твоє обличчя - не екран телевізора, на якому йде кінофільм про події твого життя.

Експерт 2: Або руки. Не вимахуй ними, бо можна щось зачепити і розбити, поранивши себе і комусь завдавши шкоди. А ноги у тебе для того, щоб ходити, не тупочучи, як кінь. При цьому не перевалюватися з боку на бік наче качка, а йти рівно.

Експерт 3: А ще потрібно дотримуватись правил гігієни, прибирати своє помешкання, охайно одягатись. Ось такий приклад. Відомий мандрівник Джеймс Кук розповідав, як колись обідав вождь з острова Таїті. Спочатку він мив руки, потім полоскав рот прісною водою і робив це кілька разів під час обіду. Замість ножа використовував гострий край мушлі чи розрізаний бамбук. Під кінець обіду вождь знову мив руки і полоскав рот. Експерт 1: А ось, як історики описують обід короля Франції Людовіка ХІV. Спочатку голосно сповіщалося про те, що король бажає обідати. Далі - десятки людей несли різні предмети для сервірування столу, потім подавали страви. Нарешті кулінарний інспектор все це переглядав. І тільки після цього король сідав до столу. Під час споживання їжі йому прислуговували шість поважних камергерів. І ні слова про те, що король перед їжею помив руки. І він їх справді не мив, а робив гігієнічні процедури двічі на день. Які ж саме? Вранці він виливав на руки кілька крапель парфумів, а ввечері йому подавали на двох золотих тацях змочений з одного боку рушник. Король витирав обличчя та руки спочатку мокрим, а потім сухим його кінцем. Ось так.

Експерт 2: Мабуть, тобі здається дивним, коли хтось із дорослих веде себе не так, як ти, і ти думаєш, що він "дивак". Але ж дорослі по різному прожили життя. І повністю зрозуміти їхні вчинки ти не зможеш, тому поважай дорослих такими, якими вони є. І зовсім непогано буде, коли ти потурбуєшся про своїх молодших брата чи сестру. Автори книжок описують багато ситуацій, які можуть виникнути вдома у стосунках між тобою та твоїми домашніми: батьками, бабусею, братом, сестрою і підказують тобі, як поводитися, щоб у домі завжди був мир і спокій.

Експерт 3: Правила поведінки в сім'ї часто-густо визначаються національною приналежністю, соціальним статусом, і тому вони неоднакові для різних сімей. Але в будь-якому разі повага до своїх батьків і дітей - основний принцип сімейних відносин.

Експерт 1: Отже, для того, щоб ви отримали дозвіл далі пройти лабіринтом скажіть, хто на вашу думку набагато вихованіший – вождь, чи король?

Студент: З точки зору історії таїтянський вождь належав до нецивілізованих народів, а Людовік ХІV представляв культурну Європу. Але щодо здорового глузду та гігієни, перший був набагато культурніший.

Експерт 2: поясніть, як ви розумієте для себе, що таке вихованість?

Студент: "Вихованість - якість особи, в якій органічно поєднані культура спілкування, культура зовнішності й культура задоволення потреб (побутова культура). Серцевиною в цій трійці є культура спілкування".

Експерт 3: Ви достойно витримали випробування, тому можете рухатись далі по лабіринту. Ви на правильному шляху.


  1. Сила слова.

Куратор:    Чи знаєш ти, на що людина витрачає більшу частину свого вільного часу? На прогулянки? На телевізор? На читання книг? Як виявилось, на спілкування. Простіше кажучи - на розмови.

На середину аудиторії виходить студент, що декламує вірш Г.Бойка «Виступайченко”

Виступайченко Панас Завжди виступає. А для чого? В котрий раз? Сам того не знає.

А рука його, рука, - Мов крило у вітряка. А язик – ой леле! – Лопотить та меле!

Захлинається, кричить І веде до того, Як в порожнє перелить Воду із пустого.

Може, є і серед вас Виступайченко Панас? Ви йому, братове, Не давайте слова!

Головний церемоніймейстер: чи знайома вам ця ситуація? Чи всі люди так спілкуються?

Студент 1: Є нації більш і менш балакучі. До перших належать японці, італійці, канадці. Найменш балакучі - англійці. По телефону вони розмовляють у п'ять разів менше японців. Студент 2: Словесне спілкування - одна із основних потреб людини. Найдавнішими навчальними закладами були школи з риторики, в яких молодь опановувала мистецтво говорити коротко, зрозуміло і виразно, вчилась уважно слухати інших. Адже мистецтво розмови починається з уміння слухати, бо, коли в розмові всі говорять одночасно, ні до чого не можна домовитись.

Студент 2: Увага до співрозмовника - це щире і зацікавлене ставлення до людини. Якось до грецького філософа Сократа привели нового учня, який хотів оволодіти мистецтвом красномовства. Побалакавши з ним, Сократ призначив юнакові подвійну платню. "Чому подвійну?", - запитав учень. "Тому що мені доведеться навчити тебе двом наукам, - відповів філософ, - не лише говорити, але й мовчати".

 Студент 3: Багатослів'я стомлює слухачів, збиває з думки, врешті-решт, просто надокучає. А недбалим і жорстоким словом можна глибоко образити людину. Ще чотири тисячі років тому у стародавньому Шумері на глиняних табличках було написано таке застереження: "Не розтуляй вуст, бережи уста, не говори відразу, якщо роздратований, бо доведеться негайно розплачуватись за необдуману річ". Були часи, коли слово образи ставало приводом для поєдинків, дуелей, на яких гинули люди. Там, де не було звичаю змивати кривду кров'ю, ображений звертався до суду.



Студент 4: Так було прийнято і у нас, в Україні. Ось приклад, вважалося, що лише вирок суду може вернути репутацію людині, коли на її чесне ім'я кинута тінь... Суд виносив ухвалу, і копія її видавалася потерпілому. Це було письмове посвідчення, на кшталт того, яке дістав собі якийсь Лихолап: "Як до цього часу Лук'ян Лихолап цнотливий був, і нині цнота його ні в чому не порушена; як чесний перед тим був, і тепер такий же...". "Щоб нікому більше не кортіло говорити таких кривдних і пустих слів",- свідчив запис суду, - "кожному, хто захоче таке повторити, припечуть штраф".

Студент 1: Усі ці правила мали силу і в справах, коли хтось посягав на честь та ім'я жінки. У цьому випадку, правда, практикувалося чимале доповнення. Якщо позивачку образили марно, вона мала право в суді бити свого кривдника по щоках. Звичаї, які побутували в Україні, рішуче відучували говорити один одному погані слова. Коли хтось тричі судився, і було визнано, що він несправедливо кривдить іншого, зводить на нього наклеп, за це мав заплатити штраф потрійний, як на той час гроші немалі - по шість копійок. На четвертий раз "… кат виривав йому ніздрі…".

Куратор:  Досі ми вели розмову про погані слова, але ж є слова, про які Г. Сковорода сказав, що вони викликають радість і збуджують душу. Це слова добрі, слова підтримки і співчуття. Видатний англійський письменник Чарльз Діккенс у дитинстві жив у великій скруті - вдень працював у хазяїна, а вночі писав оповідання. Та ніхто не хотів їх друкувати. І лише один старий видавець підбадьорив Чарльза добрими словами, які вселили в його душу надію. Хлопець не покинув писати, і ми дотепер насолоджуємось його творами. Добрі слова залишаються в наших серцях на все життя. І ти також намагайся при нагоді казати своїм близьким та знайомим щось добре. Адже це зовсім не складно.

Студент 2: Кожен народ прагне говорити мовою, яку він створив. Або, як кажуть у народі, яку йому призначив Бог. Наша рідна українська мова - одна з наймилозвучніших. На Всесвітньому конкурсі краси мов, що відбувся у Парижі 1934 року, українська мова посіла третє місце (перше - французька, друге - перська).

      Студент 3:  Один голландський мандрівник У. Вердум у своєму щоденнику записав подорожуючи Україною у 1670-1672 рр.: "Найбільше ласкавості в словах і жестах знайдеш на Русі (так звалася тоді Україна), спеціально у жінок, до чого спричиняється також русинська мова...



Студент 4:  "Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена. Мово наша! Дзвонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Джерела твої б'ють десь від магми, тому й вогненна така. Тож зцілювала втомлених духом, давала їм силу, здоров'я, довгий вік і, навіть, безсмертя тим, що пили тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали, що молилися на дароване Тобою Слово". (К. Мотрич).

Куратор:  Хіба можуть такі слова залишити когось байдужими! Отже, не може бути нації без її головної ознаки - мови. Не можна сформувати у молоді національну свідомість без оволодіння національними цінностями і, насамперед, мовою.       

Ось кілька правил, які допоможуть тобі стати приємним співрозмовником:



умій гарно слухати, не перебивай співрозмовника, виявляй до нього інтерес;
посміхайся, кажи добрі слова;
звертайся до людини по імені;
не вживай слів, значення яких тобі невідоме, а також лайки;
веди розмову доброзичливим тоном;
не вживай суржикових слів (слів-"перевертнів"), а також слів-"бур'янів", таких як: "типу", "розумієш", "ну" і таке інше.

Головний церимонімейстер: Молодці! Ви можете далі продовжувати ваш шлях.

  1. Гостинні господарі, ввічливі гості.

Куратор:  Звичай ходити у гості і приймати гостей з'явився дуже давно. Вміння бути гостем, як і господарем - ціле мистецтво. Гостинність - так називають цю рису. Вона притаманна не лише окремим людям, а й цілим народам. Чи відомо вам, щось про це?

Студент 1: Вельми гостинними були стародавні германці, греки. Ця риса є характерною для слов'янських народів, народів Кавказу. Ще у ХІХ столітті французький гастроном Бріллат Саварин сказав, що приймати гостя - це означає бути відповідальним за його прекрасне самопочуття протягом всього часу його перебування у вашому домі. Тобто, він сформулював закон, яким керуються при прийомі гостей уже майже два століття. Для гостей та господарів діє ряд правил - писаних, неписаних, старих і нових.

Студент 2: Вірш «Некультурні хазяї» автор Г.Бойко

Із гостини по сніжку Хлопчики вертались, А товариш запитав: - Як вам гостювалось?



  • Та нічого, все як слід… Тільки, бачиш, друже, В тому домі хазяї Некультурні дуже.

Некультурні хазяї, Просто нехороші, - У прихожій не зняли З нас вони калоші!

Навіть з наших кожушин Снігу не струсили… То ми так, як увійшли, І до столу сіли.



Студент 3: Найперший мінімум, який передбачає гостинність - це не розповідати гостям про свої невдачі чи хвороби. Якщо тобі відомо, що твій гість любить щось смачненьке, то ти можеш йому дуже догодити, коли приготуєш його улюблену страву. Саме так робили гостинні господарі в усі часи. Відомий такий приклад із староєгипетського тексту: " І ось відвели Ефіопу кімнату, де він міг оселитися, і почали йому готувати всіляку гидоту, яку їдять у його країні". Ефіоп, про якого розповідає папірус, був, треба думати, задоволений увагою, виявленою до нього. А те, що єгиптяни не поділяли його смаку і вважали те, що він їв, гидотою, вельми важливо, бо вони догоджали саме гостеві, його смаку.

Студент 4:   Радимо тобі запам'ятати ще таке - у гості треба приходити вчасно і не догоджати своїм гостям, не зважаючи на своїх сусідів чи близьких, тобто не заважати їм шумом. Про це люди думали здавна. В Англії ще в середні віки, якщо хтось порушував тишу після одинадцятої години вечора, його садили під церковний дзвін і калатали ним над головою порушника.

Студент 5: У гості ходять з різною метою: відсвяткувати у компанії якесь державне або релігійне свято, привітати господаря чи господиню з їх особистим святом, вирішити якесь питання, про щось домовитись. Звичайно, роблять подарунки. Хто, коли і як зробив це вперше, ми не знаємо. Хоча, мабуть, це було так. Хтось віддав комусь щось цінне. Побачивши на його обличчі радість, вдячність, зробив відкриття, що давати, можливо, радісніше ніж брати. І це в подарунку - головне.

(на мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді).

Подарунки треба вміти вибирати, вручати і приймати. Для цього теж існують певні правила. І якщо ти хочеш комусь подарувати щось гірше зі своїх речей, тобі не потрібне, - не роби цього.



Студент 1: А ще ви, мабуть, знаєте, що в гостях майже завжди пригощають. Цей звичай прийшов до нас ще з доісторичних часів. Так, на прийомах у римського полководця Лукулла у І столітті до нової ери гостям подавали таку кількість різноманітних страв, що багато чого вони з'їсти були не в змозі і, щоб не ображати госпо-даря, забирали все це додому у великих серветках. (До речі, історія полотняних серветок, що й досі використовуються при сервіруванні обідніх столів, бере свій початок саме з тих часів).

Студент 2: У різні епохи в кожного народу були свої звичаї споживання їжі. У багатьох народів Бразилії, Африки, Полінезії було прийнято їсти тільки наодинці. Коли імператор американських індійців Монтесума сідав обідати, перед ним ставили позолочений екран, бо ніхто не повинен був бачити, як він їсть. У більшості народів земної кулі спільно обідати є прикметою довір'я та дружби.

Студент 3: В одному з літописів часів Київської Русі розповідається про сварку двох князів - Ізяслава Мстиславовича та Гліба Георгійовича, яка закінчилася миром. "Гліб же виїхав і поклонився Ізяславу. Ізяслав же покликав його до себе на обід і тут обідав". Тобто, спільна трапеза краще клятви закріпила мир. Володимир Мономах у "Поученнях дітям…" писав: "... вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде, - чи простий, чи знатний, чи посол, - якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом".

Студент 4:   Символічне значення спільної трапези дійшло до наших днів. А у дипломатів спільні обіди - складова дипломатичного етикету. Причому, порушення церемоніалу при зустрічі, у порядку розсаджування гостей за столом та черговості їх обслуговування вва-жається прямим викликом представникам тієї чи іншої країни.

Уявіть ситуацію, коли вас запросили до столу, на якому немає ані ножів, ані виделок, ані ложок. Ви будете дуже розгубленні та спантеличенні. Як же їсти? А були ж часи, коли цих "пристроїв" для споживання їжі не існувало, тому їли руками. (на мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді). Студент 5: В деяких країнах і досі так роблять. Наприклад, у Середній Азії плов беруть пальцями, в Японії та Китаї - двома паличками. Перші ложки з'явилися ще в доісторичні часи і призначалися для гарячих страв. Єгиптяни робили їх з дерева, каменю, слонової кістки, греки - з бронзи та срібла. В Київській Русі ложки були дерев'яними. А виделками та ножами масово користуватись почали близько трьохсот років тому, хоча перші виделки з'явились у Європі ще в ХІ столітті.



Студент 1: Причиною "продовження" рук стали модні на той час високі мереживні коміри, що забруднювались їжею, коли "виделкою" слугували руки. У Франції до ХVІІ століття їжу брали руками, а у цей же період на островах Фіджі дикуни на своїх "бенкетах" користувались виделками. Тривалий час будь-який посуд був рідкістю, і тому гості частенько забирали його з собою, тобто крали. З часом цей "звичай" зник. Мабуть тому, що й посуду побільшало, і культура підвищилась. Серветки для рук на обідніх столах з'явились в Європі у ХV столітті, а до того часу руки витирали краєм скатертини.

Студент 2:  Існує чотири загальноприйнятих види сервірування столів: обідній, холодний, кавовий або чайний, стіл-буфет. Останній накривається у трьох варіантах: шведський стіл, стіл-фуршет, коктейльний стіл.  (посередині аудиторії стоїть два столи. На одному знаходяться необхідні прибори для сервірування стола. На другому – набір серветок за допомогою яких буде показано, як правильно їх складати).

Студент демонструє, як потрібно правильно сервірувати стіл та загортати серветки (за допомогою мультимедійної системи для кращого сприйняття демонстрації показуємо прасильну сервіровку столу, загортання серветок та схеми розсаджування гостей за столом).

Головний церимонімейстер: Приємно бачити, що ви розумієтесь на таких тонкощах, як сервіровка столів. Тому вам буде нескладно пройти останнім коридором лабіринту. Успіху!
5. Етикет поза домівкою.

Куратор:  Ви вже зрозуміли, що у різних місцях потрібно вести себе по-різному. Уявіть себе на стадіоні, коли грає ваша улюблена команда, а вболівальники - а ні пари з вуст, сидять тихесенько-тихесенько, ніяк не реагуючи на гру. Вони не підбадьорюють вигуками своїх улюбленців, ніби не помічають успішних кидків, стрибків чи ходів, не нагороджують спортсменів аплодисментами. Який же бойовий, спортивний настрій буде у спортсменів, коли трибуни будуть заповнені такими глядачами? Чи захоче якась із команд боротись за перемогу? Мабуть, що ні.

Головний церимонімейстер: А тепер ви у філармонії, чи театрі. Тут потрібно чути кожен звук, бачити кожен жест. А що діється у залі? Одні глядачі голосно підбадьорюють улюбленого актора чи музиканта, інші - вимагають негативного персонажа зійти зі сцени, ще інші - свистять та гупають ногами, бо їм зовсім не подобається вистава. Хто отримає задоволення від перебування у такій залі? Глядачі? Актори? А ніхто.

Куратор:   До кінця 19 століття в театрах Росії було прийнято заходити до глядацької зали, коли завгодно. Доходило до того, що за гроші наймали спеціальних людей "клакерів", котрі влаштовували овації тим акторам, для яких таке "дійство" було замовлене. Це, звичайно, заважало і глядачам, акторам. (на мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді).

 Головний церимонімейстер:   Ви, мабуть, зрозуміли, що поведінка, змальована на стадіоні, в театрі та у філармонії має бути зовсім іншою.

Де ви проводите найбільше свого часу? Вдома і на навчанні.. Як поводити себе вдома, ви вже знаєте. А у коледжі? Адже ви спілкуєтеся зі своїми одногрупниками, ровесниками, з хлопцями і дівчатами, навчаєтеся у різних приміщеннях, маєш справу зі навчальним обладнанням, сидите на уроках, пишете контрольні роботи, здаєте іспити. І всюди поводитеся по-різному.

( на середину аудиторії виходять кілька студентів, які декламують вірші)

Студенти: Мініатюра 1 на вірш «Сашко» автор Г.Бойко

В трамваї переповненім Сашко з м’ячем сидить, А біля нього згорблений Старий дідусь стоїть.

Хтось до Сашка звертається: - Чи вас у школі вчать, Як місце дати старшому, Як старших поважать?

- Та вчать, - Сашко відказує, - Але у дану мить Розпочались канікули І нас ніхто не вчить!...



Студент 2: Вірш «Удвох з дідусем» автор Г.Бойко

  • Куди ти лізеш, піонере, В трамвай через передні двері?

  • Це ми удвох із дідусем Важкого кошика несем…

  • А де ж дідусь? Дідусь твій де?

  • На задніх дверях черги жде…

Студент 3: Вірш «Подружки - говорушки» автор Г.Бойко

В нашім класі є подружки, Дві подружки – говорушки. Так усі їх стали звать, Бо подружки на уроках, Мов сполохані сороки, Цокотять і цокотять.

Говорушки Клава й Мила На уроках говорили, А на зборах – навпаки: Червоніли і мовчали, Наче в рота води набрали, - Проковтнули язики!

Головний церимонімейстер:   Тобто, ви зрозуміли, що де ви не були - на вулиці, у магазині, в громадському транспорті, музеї, театрі, школі - поряд завжди є люди. Навіть у місцях, де їх немає, скажімо, у лісі чи в горах, теж треба вміти поводитися. І кожне місце, кожна ситуація вимагає певних правил ґречної поведінки, вихованості.  

Я вас вітаю, ви пройшли лабіринт!



Висновки

Куратор: Зі зміною умов життя багато правил, приписів ґречності зникають, натомість з'являються нові. Так, поряд з побутовим з'явився діловий етикет. І подібних прикладів можна навести безліч. Зрозуміло, що правила ґречності не є чимось назавжди усталеним, але всюди цінуються тактовність, чуйність, повага до звичаїв. Знання етикету - необхідна ознака вихованості. В сучасному світі культурна поведінка має дуже велике значення: вона допомагає встановлювати контакти між людьми, спілкуватись та створювати стійкі взаємини. Культурна поведінка в своїй основі є всезагальною і дотримуватись її повинні не окремі особи, а все суспільство загалом. В кожній країні народ вносить свої виправлення і доповнення в етикет, що зумовлено соціальним, політичним, суспільним життям та специфікою історичного розвитку країни, походженням, традиціями та звичаями народу. Отже, нам залишається лише правильно використовувати ці правила.



Додаток 1

Додаток 2






Додаток 3




Додаток 4

Схема розсаджування гостей за столом



Використана література


  1. Азбука джентльмена / Авт.-сост. А. Яковлев; Рис. И. Савченкова.- М.: АСТРЕЛЬ, 2000.
    Академія Ввічливих Наук професори Бонусу / Сост. Хаткина Н.Б., Хаткина М.А. - Д.: Сталкер, 1997.

  2. "Антисуржик" / За заг. ред. О. Сербенської.- Л.: Світ, 1994.

  3. Бугай Н. Український етикет: Посіб. для дорослих та дітей.- К.: Б-ка українця, 2000.
    Бойко Г.П. Вибрані твори в двох томах. Том перший: Вірші, скоромовки, загадки. – К.: Веселка, 1983.

  4. Бушелева Б. Поговоримо про виховання: Кн. для учнів.- 2-е вид., дороб.- М.: Просвітництво,1988.

  5. Все для юних джентльменів / Ю. Тыра; Худож. И. Тыра.- Х.: Евроэкспресс; К.: Кн.-сервис, 1997.

  6. Все для юних леді / Сост. Ю. Тыра; Худож. И. Тыра.- Х.: Евроэкспресс; К.: Кн.-сервис. 1997. (Для дома, для семьи).

  7. Гольдникова А. Хорошие манеры в рисунках и примерах / Пер. с пол. Д. Гальперина; Худож. Ю. Аратовский.- М.: Мол. гвардия, 1987.

  8. Істория етикету // Етикет на всі випадки життя- М.: АСТ-ПРЕС, 1999.

  9. Мономах В. Поучення дітям // Від коріння до крони: Укр. оповід. ІХ- поч. ХХ ст.- К.: Веселка, 1993.

  10. Чистяков В. Леді та джентльмени: Гра для підлітків / Худож. О. Александрова, О. Яроханова.- К.: Грайлик, 1993.
    Школа гарних манер // Все для юных леди.- Х.: Евроэкс-пресс; К.: Кн.-сервис, 1997.
    Етикет віків минулих // Як приймати гостей.- М.: АС-ТРЕАС-АСТ, 2000.

  11. Як приймати гостей: Для дівчаток / Авт.-сост. Т. Титкова; Худож. А. Балабуха.- М.: Астрель: АСТ, 2000.

  12. Я пізнаю світ: Етикет в усі часи: Дит. енцикл. / Авт-сост. А. Яковлев; Худож. Н.

  13. Щербань"Національне виховання в сім'ї" Для батьків, учнів, вихователів.- К.: Боривітер, 2000.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка