Усю історію людства, історію будь-якої держави й біографію окремої людини можна уявити як історію пошуку образів можливого кращого майбутнього, свого особистісного сенсу з метою їх актуалізації



Скачати 51.46 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір51.46 Kb.
ЗМІСТ

ВСТУП 2





ВСТУП


Усю історію людства, історію будь-якої держави й біографію окремої людини можна уявити як історію пошуку образів можливого кращого майбутнього, свого особистісного сенсу з метою їх актуалізації. У процесі всієї історії людина прагнула до здобуття та реалізації істинного сенсу життя, що оцінюється людством у максимально можливому розкритті позитивних аспектів людського потенціалу в більш ширшому їх використанні на благо особистісного та суспільного розвитку.

Метою суспільного та культурного розвитку є гармонійний розвиток кожної людини, яка робить позитивний внесок у розвиток суспільства та його культури. Тобто людина стає творцем і будівником нового, кращого життя. Але для цього потрібно вийти на шлях самоактуалізації, що спрямовує людину до прояву надситуативної творчої активності, позитивних змін себе і світу. Особистість має знайти в собі «внутрішній камертон душі», від звуку якого вона буде відштовхуватися у розв’язанні власних проблем.

У сучасних умовах суспільне життя висуває жорсткі вимоги до професіоналізму, компетентності, наявності необхідних професійно важливих якостей у психологів-практиків і, відповідно, до рівня їх професійної й особистісної підготовки у системі вищих навчальних закладів. Від загальноособистісного розвитку фахівця залежать результати і наслідки психологічного впливу на людину, оскільки саме особистісний зміст вносить ті методи роботи, які він застосовує у процесі вирішення професійних завдань.

Також зростає кількість людей, які звертаються до фахівців практичної психології за допомогою, коли вони не можуть розв’язати проблеми сьогодення: труднощі, пов’язані з роботою або її відсутністю, проблеми сім’ї та шлюбу, невпевненість у собі, нездатність приймати рішення, проблеми в навчанні, труднощі у спілкуванні з іншими людьми тощо. Отже, потенційні можливості професії психолога-практика невичерпні.

Можна стверджувати, що професія психолога вимагає від свого представника, насамперед, здійснення відповідної роботи у формуванні комунікативних умінь, навичок установлення контактів, здатності до самоаналізу, рефлексії та саморозвитку, навичок емоційної та поведінкової саморегуляції, а також уміння усвідомити свої особистісні та екзистенційні проблеми, власні комплекси і механізми захисту. А це вказує на необхідність теоретико-методологічних та експериментальних досліджень теорії та практики психотерапевтичної та консультативної роботи, що диктується розвитком вітчизняного психологічного знання, зміною філософських парадигм і наукових пріоритетів, що супроводжує процеси розвитку нового громадянського суспільства в Україні.

Тобто одним із найдієвіших інструментів, які допомагають суспільствам розв’язувати подібні проблеми, як в Україні, так і в інших державах є надання психологічної допомоги. Кваліфіковане сприяння особистості у вирішенні її життєвих та психологічних проблем у процесі консультативної роботи визначає професійні особливості психологічної служби. Практичний психолог є в деякому розумінні універсалом, проте його універсальність має досить чіткі предметні межі, які визначаються змістом життєвих проблем клієнта і можливими шляхами їх розв’язання. Зміст роботи психолога-практика акумулює в собі граничні елементи суміжних професій, що взаємозбагачує їх інформацією, інструментарієм, технологіями.

У Положенні про психологічну службу системи освіти України вказано, що вона у структурі освіти є складовою державної системи охорони фізичного та психічного здоров’я майбутніх громадян і діє з метою виявлення та створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості. Психологічна служба сьогодні робить вагомий внесок у реформування системи освіти України, впровадження психолого-педагогічних інновацій, реалізацію національних, державних і міжнародних програм.

Практичні психологи здійснюють діагностичну, корекційно-розвивальну, консультативну, реабілітаційну і просвітницьку роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу – учнями, вихованцями, студентами, вчителями, батьками. Така діяльність позитивно впливає на розвиток і формування підростаючого покоління України.

Одним зі стратегічних напрямів діяльності практичних психологів у системі освіти є консультативна робота як вид надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу. Під час спеціально організованого консультування мають бути виявлені й актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини зі складної життєвої ситуації.

Своєчасне виявлення та розв’язання психологічних проблем має неабияке значення як для загального емоційного блага, так і для профілактики виникнення можливих психосоматичних порушень у населення взагалі. З цією метою у нашій країні створюються різноманітні психологічні служби, психологічні консультативні центри. Відповідно, досить гостро стоїть питання про необхідність комплексної підготовки фахівців цього профілю.

Знання у сфері психологічного консультування необхідні не тільки психологам, але й представникам інших професій типу «людина-людина». У цьому навчальному посібнику поєднано послідовні й доступні виклади теоретичних даних про сутність психологічного консультативного процесу, його специфіки з практичними техніками, порадами і рекомендаціями щодо організації та проведення сесій консультативної взаємодії.

У посібнику розкрито такі питання: психологічна допомога особистості; методологічні засади надання психологічної допомоги; історія психологічного консультування; специфіка консультативної взаємодії з особистістю клієнта; формування ідеальної моделі психолога-консультанта; особистісні стратегії професійної діяльності психолога-практика; підготовчий етап консультативної взаємодії та порівняльний аналіз структур консультативних процесів; процедури і техніки на різних етапах консультативної взаємодії; слухання і розуміння вербальних повідомлень: практичні рекомендації, особливості взаємодії «психолог-клієнт».

Крім цього, акцентується увага на розкритті особистісно-професійних утворень майбутнього психолога-консультанта відповідно до ідеальної моделі діяльності працівника психологічної служби, обґрунтуванні особистісно-акмеологічного підходу як психолого-педагогічного принципу підготовки практикуючого психолога до професійної діяльності.



На основі вищезазначеного принципу описані особистісно-акмеологічна модель готовності психолога та компоненти цієї моделі (теоретичний, практичний та особистісний) у процесі підготовки спеціаліста психологічної служби. Розроблена особистісно-акмеологічна модель формування готовності майбутнього практичного психолога до консультативної роботи в системі вищої освіти полягає в тому, що психолог відповідає своєму соціальному призначенню, якщо відповідає вимогам професії, гармонійно розвиває свої інтелектуальні, емоційно-вольові здібності, формується як цілісний феномен – індивід, особистість, суб’єкт праці та творча індивідуальність.

Концепція особистісно-акмеологічного підходу дає цілісне уявлення про готовність психолога в системі вищої школи. Тобто, описані вершинні особистісно-професійні утворення спеціаліста консультативної взаємодії є основою готовності до особистісного стилю діяльності щодо надання ефективної психологічної допомоги.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка