Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.»



Сторінка4/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.82 Mb.
1   2   3   4
Тема. Виразне читання творів Тараса Шевченка (і написаних про нього),

прочитаних самостійно.

Мета: навчити виразно читати, передаючи настрій поетичних рядків, вчити

практично застосовувати знання з теорії літератури, розуміти зміст і

значення поезії, обґрунтовувати свої поетичні уподобання; розвивати

емоційність сприйняття художнього слова, спостережливість, вміння

помічати художні деталі; виховувати естетичні смаки, шанування

образного художнього слова.
ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Сприйняття матеріалу Поетична хвилинка.


1.Юрій Герасименко

Хата


Палила спека, хлюпала сльота,

Родила рясно яблуня крислата.

Хлопчисько виростав...

Пливли літа

І осідала, старілася хата.

Горбата стріха мохом поросла,

Запали вікна, випнулися стіни,

Пооббивав ливняк з причілка глину,

Та хата ще трималась як могла,

Все зберігала спогади про нього,

Про хлопчика білявого малого.

Тут грався він, тут бігав він колись,

Торкався ніжками цього порогу.

І від цього порогу почались

Його вогненні, страдницькі дороги.

Він тут побачив Правду без прикрас,

Неволю, злидні, знівечену вроду.

Тут виріс із Тарасика Тарас —

Великий син великого народу...
2.Попередня робота.

Повторення теоретичних понять про засоби виразного читання.

Прийоми досягнення виразності.
II. Осмислення матеріалу

1.Читання напам’ять вірша «Думка» Т.Шевченка

2.Уривки поетичних творів, написаних поетами різних країн, у перекладі українською мовою.
Равіль Бікбаєв

На Тарасовій горі

Брязкіт Січі в безвісті не канув —

Назви місць тут, як звитяжний крик:

Лютих битов очевидець — Канів,

Помсти і прокляття — Кагарлик.

Кров лили тут ханські ятагани,

Грабували бідний люд пани.

Зогнили в землі пани і хани,

І з могил не встануть вже вони.

А народ лишився.

Кругойдучі

Хвилі змили чужинецький слід.

Став Шевченко на дніпровській кручі,

А навкруг простерся зелен-світ.
Микола Братан

Його діти

Намріяв: поставити хату,

Садок посадить над Дніпром

І віку свого доживати

В хатині, повитій добром.

В саду йому виділись діти

І мати весела при них.

Та смерть не дала порадіти

З живих несказанних утіх.

Лиш в думах дітей і дружину

Любов'ю палкою зігрів.

Поета звела в домовину

Тюремна опіка царів.


III. Закріплення матеріалу
Слово вчителя.
Ви всі сьогодні готувалися до свята поезії «Думи мої...». Тож нехай цей урок, присвячений великому генієві України, зігріє наші душі, окрилить наші серця.
Літературна композиція «Думи мої...» ( Фрагмент )

(Звучить бандура, тихенько лунає пісня «Думи мої...». Ніби вслухаючись у пісню, з'являється Поет.. Біля бандури, що самотньо стоїть на яскравому вишитому рушникові, він запалює свічку, продовжує вслухатися, а далі говорить.)


Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?


(Задумливо дивиться на аркуш, списаний віршами, і продовжує.)
Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас, —

Де ж мені вас діти?

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну...

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...


(Схиливши в задумі голову, виходить.)
Хлопець. Немає з нами великого Кобзаря, та слова його бентежать і тривожать душу з покоління в покоління.
Невидимий він — наче дума співає сама.

Ця дума сама розгортається: коло за колом.

Ця дума говорить про наше буденне життя.

Ця дума зупинить і в очі загляне, спитає...

І ти мимоволі прикриєш повіки сліпі.
Дівчина. Читаючи його вірші, переймаєшся болем і тугою. І прикро, коли бачиш, що слова, написані багато років тому, і сьогодні є актуальними. Вони звернені до нашого буття, до нашої історії.
Кобзар-літописець. Усе перекаже вікам

Грядущим. Усе він почує, побачить!

І мисль ненароджену, й підлий задавлений страх

За шкуру...


Другий хлопець.

Неправда — не горе.

А горе — прийняти неправду.

І жити спокійно,

І дихати гноєм, і так

Вростати в олжу, що не чути її

І не знати.

Ні, знали і знали! На кожнім —

Проявлено карб.

Ось тут, поміж нас,

кобзар невидющий, невидний...

Все бачить і чує. А що він

Співає про нас?
Друга дівчина. Заповітом для багатьох поколінь можна назвати поетичний спадок Тараса Шевченка. Його пророчі слова ніби оживають і звучать для нас закликом.
...Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають. ...

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, —

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!
Третя дівчина. Мріялося поетові, що наша Україна колись стане щасливою, так палко хотілося, щоб ненька-Україна пригорнула до себе своїх дітей.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої,

Що в мир наш Бога принесла...
Хлопець. Вражаючий контраст чудових картин природи, мрій і дійсності глибоко ранив чутливу душу поета, але він вперто продовжував вірити:
І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою,

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться: вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя.


Дівчина. Невідповідність мрії і дійсності для поета завжди була невсипущем болем, що ятрив душу ще з раннього дитинства, коли він лишився круглим сиротою:
...Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Подивився я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози, Тяжкі сльози!..

А дівчина При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу,

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...
Хлопець. Проте одна мрія поета все ж здійснилась: його поховали там, де він заповів.
Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.


Але кожне покоління визнає, наскільки здійснився його заповіт про «сім'ю велику, вольну, нову:
...І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.


Хлопець. У вірші-молитві, зверненій до Тараса Шевченка, поет Дмитро Павличко звертається від імені сучасників, від митців України і від нас

з вами:
...Дай нам силу ідолів знімати

З п'єдесталів чорної олжі.

Бурити казарми й каземати,

Де виймають душу із душі.

Мислям нашим дай ясне поліття,

А поетам — спину, що не гнесь.

Дай нам пам'ять на тисячоліття,

Непокору і любов на днесь.

І не остави нам ні на йоту

Довг, забутий в клекотах забав,

Сплатимо його із крові й поту,

Тільки од лукавства нас ізбав.

Да святиться слова блискавиця,

Що несе у вічну далечінь

Нашу думу й пісню.

Да святиться між народами твоє ім'я.

Амінь.
IV. Підсумок уроку

« Мозковий штурм»

Мої враження від творів Шевченка…


V. Домашнє завдання

Підготуватися до підсумкового уроку за темою « Життя та творчість Т.Г.Шевченка»

Урок № 10

Тип уроку: нестандартний урок


ТЕМА.ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ «ДОЛЯ КОБЗАРЯ»
Мета:Узагальнити матеріал про життєвий і творчий шлях геніального поета України Т. П Шевченка; прищеплювати інтерес до української літератури; виховувати почуття національної самосвідомості, колективізму, патріотизму, повагу й шанобливе ставлення до поета Шевченка.

Звучить мелодія пісні «Рове та стогне Дніпр широкий...».


1 - й ч и т е ц ь
Щовесни, коли тануть сніги,

і на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.


2-й читець. Тарасові Григоровичу Шевченку, великому синові українського народу, який зупинив самознищення української нації; присвячується.
1- й ч и те ц ь. Тарас Шевченко — провісник нового життя, народний пророк, титан духу, перший, хто відверто закликав український народ:

...Вставайте.

Кайдани порвіте

і вражою злою кров'ю

Волю окропіте.
2-й й ч и т е ц ь. Коли характеризують народ, то передовсім називають найталановитіших, найкращих його представників. Україна — це Шевченко. У ньому — наша історія, буття, наші болі й мрії.
Звучить пісня «Садок вишневий коло хати».
1-й читець

В похилій хаті край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.
Мати. Сину мій, прости, що доля твоя буде тяжкою, бо народжений ти невільником — кріпаком. Сину мій, моя дитино! Яким воно буде, твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, спою господу, стріху на головою?

2-й читець

Та матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Входить стомлений Батько.


Батько. Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба: він буде

неабияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо. Для його моє наслідство нічого не значить, або нічого не поможе.


1-й читець

Там батько, плачучи з дітьми

А ми малі були та голі,

Не витерпів лихої долі —

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.
2 - й читець. Життя Тараса від народження було сповнене то горя, то поезії.

Життєву біду він знав не з чуток, а насправді: злидні переслідували його, і все, що було йому близьке.

Тарас був допитливою дитиною. Його цікавила історія, минувшина. І все він хотів знати, і все хотів уміти.
Інсценізація уривка з твору «Тарасові шляхи» Оксани Іваненко
Дійові особи: Та р а с, О к с а н а.

На сцену виходить хлопець, удягнений у полотняну сорочку, брили, постоли.


Та рас

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом,

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога...

(Сідає на край сцени)

Як прийде Оксана, скажу: «Ти моя зіронька».
З'являється дівчинка у вишитій сорочці, боса, на голові в неї стрічка.
Тарас (радіє). Ось іди. Оксаночко, сюди, щось тобі скажу.

Оксана. Ну що?

Тарас. Та йди ближче.

Оксана. Та й звідси почую.

Тарас. Знаєш, я кидаю дяка і йду в Лисянку.

Оксана. А чого? Не помирили?

Тарас. Ні, не те: буду я учитися на маляра.

Оксана. 0? Так уже годі на кобзаря — підеш на маляра?

Та рас. Років за два буду маляром!

О к с а н а. А що це таке маляр?

Тарас. Як що? Що схотів, те й намалював. Схотів - дерево, схотів — хату, а схотів — козака.

Оксана. Ти бач! Он воно що!

Тарас. Зароблю грошей — поставлю хату з віконцями. Віконниці розмалюю лілеями або барвінками, а на дверях... ех! Козака змалюю на стіні! Тебе змалюю і дивитимусь на тебе.

Оксана (підходить ближче, сідає). Таке вигадаєш! (Підсовується.) Бідний ти. Тарасе, у тебе й сорочка не біла.

Тарас. А ти знаєш оту пісню «0й зійди, зійди, зіронька моя вечірняя» ?

Оксана (тихенько). Ну то й що?

Та рас. Зіронька, то це ти!

О к с а н а. Як це? Прирівняв! Чим же я до неї подібна?

Тарас. Гарна ти! Немає кращої за тебе!

Оксана. На всю Кирилівку?

Тарас. І на всю Кирилівку, і на весь білий світ:

Взявшись за руки, діти виходять. Звучить лірична мелодія.


1-й читець. Десять років неволі-солдатчини перетерпів Тарас у сухих казахських степах, у ненависних казармах, але переконань своїх не змінив. «Караюсь, мучуся, але не каюсь»,— таким було моральне кредо Шевченка.
У казематах батюшки-царя

Кайдани, шаленіючи, бряжчали.

Щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні.


А пісня грати розбивала вщент.

Правдивій пісні передзвін кайданів —

То тільки звичний акомпанемент.
(Виконує пісню «Зоре моя вечірняя».)
2-й читець. У далекому Казахстані він жив єдиною Україною її долею, горем свого поневоленого люду.

Заросли шляхи тернами

На тую країну,

Мабуть, я її навіки,

Навіки покинув.

Мабуть, мені не вернутись

Ніколи додому?

Мабуть, мені доведеться

Читати самому

Оці думи?.. Боже милий! ...

Серце холоне,

Як подумаю, що, може,

Мене похоронять

На чужині,— і ці думи

Зо мною сховають!..

І мене на Україні

Ніхто не згадає!

1-й читець . Життя нашого поета дивне. Слухаючи розповіді про нього, можна подумати, що це легенди. Почалося все з любові до матері та батька й радісного, незважаючи на кріпацький стан, дитинства. Уже змалечку в Тараса проявилися зерна таланту; які потім зійшли буйною порослю.


2- й ч и те ц ь. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу й усе розквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець знову й знову збуджуватимуть його твори.

Зустріч із Шевченковими героями
На сцену виходить Перебендя з хлопчиком-поводирем. Вони мовчки йдуть через сцену.
Читець
Перебендя старий, сліпий,—

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

і дякують люди

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить.

Попідтинню сіромаха

І днює її ночує;

Нема йому в світі хати.

Недоля жартує

Над старою головою,

А йому байдуже!..

Сяде собі заспіває...

І серце не туже.


Перебендя сідає на ослінчик і співає пісню «Ой не шуми, луже». Виходи Лілея в білій сорочці та з розпущеним волоссям.

Л і л е я

За що мене, як росла я,

Люди не любили?

За що мене, як виросла,

Молодою вбили?


З дитиною на руках сценою проходить Катерина.
К а т е р и н а (сама до себе)
Утік!., нема! Сина, сина

Батько одцурався!

Боже ти мій!., дитя моє!

Де дінусь з тобою?

Москалики! Голубчики!

Візьміть за собою... візьміть його...

Бо покину. Як батько покинув...

Виходить Наймичка.


Н а й м и ч к а

...А я ледве додибала

До вашої хати,

Не хотілось на чужині

Одній умирати!

Коли б Марка діждатися...

Та щось тяжко стало!
1-й ч и т е ц ь

ЗАПОВІТ


Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синє море

Кров ворожу... отоді я

І лани, і гори —

Все покину і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

2 - ч и т е ц ь

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

і голос твій нам душі окриляє.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля...

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю. Крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.
Під звуки пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» на сцену виходять усі учасники свята.
Народні прислів'я, приказки та частівки про Т. Г. Шевченка
Шевченко на Вкраїні — як Пушкін у Росії.

Шевченко народ захищав, а про себе забував.

Тараса думки будуть жити віки.

Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став...

Шевченко за народ бідував, бо з народу сам походжав.

Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим.

Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.

Тарасів «Кобзар» — народу великий дар.

Цар Шевченка гноїв, та душі не зломив.

В наш чудовий час вічно житиме Тарас.


Пролунав Тарасів голос

Та й по всьому світі:

«Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте!»

Хвала й слава Кобзареві

Од роду й до роду,

Що сміливо кликав люд

Битись за свободу.

Розцвіте у щасті

Наша Україна,

Співає славу Кобзареві

Трудова родина.

Завжди й всюди був з народом,

Жив між кріпаками.

За те ж так він і карався

Лютими панами.

Мов троянда, розквітає

Вільна Україна.

Народ повік не забуде

Великого сина.


Ось як сказав про це дагестанський поет Расул Гамзатов:
Дні дитинства - наче плин води.

Проліта дитинство, та у спадок

Зостанеться пісня, повна згадок,

Пам'ять зостанеться назавжди.

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть.

Земле Шевченкова,

Земле Франкова,

Ниво, засіяна щастям-добром,

Вічна твоя соловейкова мова.

Вічна розмова

Дністра із Дніпром.

Я глухоти не можу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести

Шум Черемоша, спів солов'я.

Дивитися на радощі обнови,

Та материнської не чути мови —

Ото була б загибель — смерть моя.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, минеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохане материнське слово!

Ми з нею відомі усюди,

Усе, що треба, в ній є,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам...
Усі виконують українську пісню або гімн.
Господиня. До побачення, дорогі батьки, діти, гості.

Господар. До нових зустрічей на родинних святах.


Пісня про Україну
Ти шляхом праведним, святим

йшла до волі, Україно.

Ти перед ворогом своїм

не ставала на коліна.

Ти до омріяних зірок

йшла крізь терна. (2)

Ти в душах сіяла добро,

наче зерна. (2)

Приспів:

Є на світі моя країна,

де червона цвіте калина.

Гори, ріки і полонина –

це моя Україна.

Є на світі моя країна,

найчарівніша, як перлина.

В моїм серці вона єдина.

Це моя Україна.

Де б я на світі не була –

ти зі мною, Україно.

Ти - моя мати, що дала

мені мову солов'їну.

Тут я пила із джерела

чисту воду. І до рання

тут я п'яніла без вина

в ніч медову від кохання.
Приспів

Ти до омріяних зірок

йшла крізь терна. (2)

Ти в душах сіяла добро,

наче зерна. (2)
Приспів

Це моя Україна.



Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи за темою « Пісні літературного походження. Творчість М.Вороного та Т.Г.Шевченка»

Урок № 11
Тема. Контрольна робота № 2 за темою « Пісні літературного походження. Творчість М.Вороного та Т.Г.Шевченка»
Мета: визначити рівень знань, умінь і навичок учнів з метою корекції;

розвивати навички зв’язного мовлення , образного та логічного

мислення,пам'ять, висловлення власних суджень з приводу

прочитаного, виховувати повагу до митців слова, прищеплювати

почуття патріотизму.

Обладнання : тестові завдання та запитання,проектор.

ПЕРЕБІГ УРОКУ
Не помиляється та людина,

Яка нічого не робить.


Народна мудрість

І.Повідомлення теми та мети уроку.


ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів .
ІІІ. Основний зміст роботи .
1.Інструктаж до виконання тестових завдань.

2.Виконання контрольної роботи .


Варіант 1

1.Україна не вмерла, тому і живими є («Ще не вмерла Україна» П.Чубинського):


А) Надія і любов ;

Б) Слава і воля ;

В) Радість і щастя ;

Г) Народ і козацтво .


2.Яких дітей світу Господь Бог не наділив талантами ( Легенда про дівчину – Україну):
А)Німецьких

Б) Турецьких

В) Російських

Г) Українських


3.Слова твору « Молитва» О.Кониського було оформлено в музичному супроводі:
А) Л.Липким

Б) М.Вербицьким

В) М.Лисенком

Г) П.Майбородою


4.Калина має білий цвіт, а Україна («Ой у лузі червона калина похилилася»):


А) Багато ланів

Б) Волю


В) Чарівну вроду

Г) Добрий рід

5.Відтворіть послідовність подій у поемі «Євшан-зілля».

А)«І пішов гудець в дорогу»;

Б) «Байраками та ярами... в рідний степ, у край веселий простували, поспішали»;

В)«Князь Володимир взяв його під час походу з ясиром в полон».




Г) «Затремтів, очима блиснув і зірвавсь на рівні ноги».

8. Укажіть, який художній засіб застосовано у висловах: «грає море», «шляхи биті заросли тернами», «співає серце».


Порівняння

Уособлення (персоніфікація)

Гіпербола

Епітет

А

Б

В

Г

9.Поема - …


10. Поясніть, яка риса українського національного характеру возвеличується автором у прикінцевому епізоді поеми «Тарасова ніч».

Варіант 2


1.Пісні літературного походження, крім усного переймання, поширюються через рукописні збірники, що дійшли до нас з :

А) XVIII ст.

Б) XVII ст.

В) XX ст.

Г) XIX ст.

2.Яким даром наділив Господь дівчину, обіцяючи її прославити на цілий світ ( Легенда про дівчину – Україну) :


А) Зробив чаклункою

Б) Подарував щастя

В) Навчив господарювати

Г) Дав пісню


3.З яким проханням звертаються люди до Бога ( «Молитва» О.Кониського) ?
А) Допомогти ближньому

Б) Покарати винного

В) Зберегти Україну

Г) Захистити бідного

4.Хлопці-січовики порівнюються з («Гей, видно село» Л.Лепкого ) :
А) Янголами

Б) Соколами

В) Козаками

Г) Орлами .

5. Відтворіть послідовність подій у поемі «Тарасова ніч».

А)Заспівали козаченьки пісню тії ночі, що славною стала»;

Б) «Обізвавсь Тарас Трясило віру рятувати»;

В)«Над річкою в чистім полі могила чорніє»;

Г) «Зібрав Тарас козаченьків — поради прохати».

6. Установіть відповідність між фрагментом твору та його назвою.









8. Визначте художній засіб виразності, який вжито у висловах: «зійшов місяць», «котився віночок», «віночок просився у женчиків».



Порівняння

Уособлення {персоніфікація)

Гіпербола

Епітет

А

Б

В

Г

9. Гімн - …


10.Поясніть, які мотиви в поезії Т. Шевченка перегукуються з долею поета.

IV. Підсумок уроку



Відповіді вчителя на запитання учнів .
V. Домашнє завдання

Підготувати доповіді про Лесю Українку.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка