Уроків за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Григорович Шевченко.»



Сторінка2/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.82 Mb.
1   2   3   4
Тема. Пісні літературного походження.
Мета: узагальнити та систематизувати знання щодо пісень літературного походження, їх історії створення та художніх особливостей; розвивати навички вдумливого, шанобливого виконання пісень літературного походження; виховувати любов і пошану до історії нашого народу,прищеплювати почуття патріотизму.
Обладнання: тести, тексти пісень, альбомні аркуші, олівці, проектор.
Тип уроку: повторення та узагальнення вивченого.


ПЕРЕБІГ УРОКУ

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.


Конфуцій

І. Організаційний момент.

Емоційне налаштування: « Поясніть епіграф до уроку».
ІІ. Оголошення теми та мети уроку .
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
«Прес»


  • Дайте визначення літературної пісні.

  • Чим літературна пісня відрізняється від народної?

  • Які ви знаєте давні й сучасні літературні пісні?

  • Чому пісня відображає життя народу?

  • Що вам відомо про січових стрільців?

  • Як розуміти народну мудрість: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не по­кидає людину»? Власні думки обґрунтуйте.

  • Чому народна пісня — дорогоцінне надбання поетичного генія нашого на­роду, нев'януча окраса його духовності? Відповідь вмотивуйте.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.


« Бліц – опитування»
1.Україна не вмерла, тому і живими є («Ще не вмерла Україна» П.Чубинського):
А) Надія і любов ;

Б) Слава і воля ;

В) Радість і щастя ;

Г) Народ і козацтво .


2. Пісні літературного походження, крім усного переймання, поширюються через рукописні збірники, що дійшли до нас з :
А) XVIII ст.

Б) XVII ст.

В) XX ст.

Г) XIX ст.


3. Текст національного гімну нашої держави, за основу якого взято вірш

П. Чубинського « Ще не вмерла Україна», був затверджений Верховною Радою України :


А) 2000 р.

Б) 2001 р.

В) 2003 р.

Г) 2005 р.


4.Яких дітей світу Господь Бог не наділив талантами ( Легенда про дівчину – Україну):
А)Німецьких

Б) Турецьких

В) Російських

Г) Українських


5.Яким даром наділив Господь дівчину, обіцяючи її прославити на цілий світ ( Легенда про дівчину – Україну) :
А) Зробив чаклункою

Б) Подарував щастя

В) Навчив господарювати

Г) Дав пісню


6.Слова твору « Молитва» О.Кониського було оформлено в музичному супроводі:
А) Л.Липким

Б) М.Вербицьким

В) М.Лисенком

Г) П.Майбородою


7.З яким проханням звертаються люди до Бога ( «Молитва» О.Кониського) ?
А) Допомогти ближньому

Б) Покарати винного

В) Зберегти Україну

Г) Захистити бідного


8.Що діється з туманом наприкінці твору «На долині туман» В.Діденка?
А) Розтав

Б) Частково зник

В)Став густішим

Г)Знову з’явився


9.Калина має білий цвіт, а Україна («Ой у лузі червона калина похилилася»):
А) Багато ланів

Б) Волю


В) Чарівну вроду

Г) Добрий рід


10.Хлопці-січовики порівнюються з («Гей, видно село» Л.Лепкого ) :
А) Янголами

Б) Соколами

В) Козаками

Г) Орлами .


V.Закріплення знань, умінь та навичок:
1.Пошуково – дослідницька робота .


  • Розпитати у знайомих про історичні події міста, що відбувалися безпосередньо на його території або неподалік від нього.

  • Дізнатися про українські пісні, які популярні у місті.(Зібраний дослідницьким матеріал оформити як міні - доповідь)

2. Презентація своїх міні – доповідей.


3.Творча робота.

« Я – художник» : намалювати малюнок до будь - якої вивченої улюбленої пісні літературного походження.


4.Робота в парах.

Учні одне одному читають вивчені напам'ять пісні літературного походження, оцінюють одне одного.


VI. Підсумок уроку
1.Конкурс – виставка на кращий малюнок.
2. «Мікрофон»

Моя улюблена пісня літературного походження…


VII.Домашнє завдання

Написати твір – мініатюру (7-8 речень) на тему «Що для мене значить слово «патріотизм»» (за вивченими піснями).


Урок № 5

Тема. Микола Вороний. Короткі відомості про митця. «Євшан – зілля»
Мета: стисло ознайомити учнів із життєвим шляхом М. Вороного,

опрацювати зміст твору «Євшан-зілля», визначити його головну думку; охарактеризувати образ юнака-половця; співвіднести давноминулі події, описані в поемі, з сучасністю; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; робити висновки та узагальнення; вміння виразно і вдумливо читати твір; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості М. Вороного, української класики; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці, пошану до рідного народу, країни.


Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрети М. Вороного, бібліотечка творів письменника, історичні матеріали про Україну княжої доби; дидактичний матеріал,проектор.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!


М. Вороний

I. Організаційний момент


II. Актуалізація опорних знань.
Евристична бесіда за питаннями
• Чому ми повинні знати історію рідного краю?

• Які твори на історичну тему вам відомі з 5-го класу?

• Якими історичними особами пишається наш народ? Чим саме вони заслуговують на увагу і пам'ять?

• Чим пояснити те, що Україна протягом історії боролася із загарбниками, які намагалися заполонити її?

• Дайте визначення легенді та літопису як літературним жанрам. Як ці жанри можуть бути пов'язані між собою?

• Чи правильне твердження, що народ — творець історії? Власні думки обґрунтуйте.


III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Життєва доля М. Вороного (демонстрація портрета)
МИКОЛА КІНДРАТОВИЧ ВОРОНИЙ (1871-1938)

Немає, мабуть, дитини, котра б не знала прекрасного вірша «Сніжинки», який написав для маленьких Микола Кіндратович Вороний. У його поетичному доробку є багато інших чудових творів, які, на жаль, ще найменшим читачам не відомі. Річ у тім, що М. Вороний довгий час був пасербом у рідному краї, його ім'я тричі викреслювалось з історії української культури.

Народився поет на Катеринославщині. Через півроку після народження хлопчика сім'я переїжджає на Слобожанщину, де на околицях Харкова в напівсільському-напівміському оточенні пройшло його дитинство. Національний дух у родині підтримував не батько, а дід Павло Денисович, старезний і міцний дідуган, який, доживши до сторічного віку, розмовляв виключно українською мовою. І це після двадцятип'ятирічної служби в уланському полку, де він так і не зрусифікувався! Йому навіть прізвисько дали Улан, а всю його сім'ю по-вуличному називали Уланенками. Взагалі в характері майбутнього поета водночас поєднувались бунтівлива вдача і тверда розважливість. Причини очевидні: його прапрадід по батькові був гайдамакою, а прапрадід по матері П. Колачинський був ректором Києво-Могилянської академії. Від матері разом із піснями й казками засвоїв він і першу науку, яку потім продовжував у гімназії і школах Харкова й Ростова-на-Дону. У дитинстві Микола захоплювався творами Ф. Купера, Ж. Берна і, звичайно, «Кобзарем» Т. Шевченка, з якого багато поезій знав напам'ять. У Ростові-на-Дону Вороний разом з іншими гімназистами організував гурток «Українська громада», через що зазнав переслідувань з боку уряду. Йому було заборонено вступати до університету й проживати в столиці та університетських містах. Юнак змушений був виїхати за кордон. Він якийсь час живе в Австрії і навчається у Віденському університеті. З часом переїжджає до Львова і стає студентом Львівського університету. На перехрестях поетової долі зустрічалися М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Лисенко, П. Тичина (Павло Григорович уважав себе учнем Вороного), М. Рильський. Та колосальний вплив на письменника мав І. Франко, якого він вважав велетнем думки.

М. Вороний відомий не лише як поет, а й як літературний і театральний критик, історик, публіцист, актор (працював у трупах Кропивницького й Сак- саганського), режисер, знавець музики й живопису, перекладач (зробив найкращі переклади українською мовою «Інтернаціоналу», «Марсельєзи», «Варшав'янки»). Після Жовтневої революції він, як і багато інших представників творчої інтелігенції, виїхав до Польщі, де прожив шість років. Повернувшись знову на Україну, Вороний активно включається у творче життя.

У 1928 році громадськість Києва широко відзначила тридцятип'ятиріччя його письменницької діяльності. Та вже насувалася грізна хвиля тридцятих років з масовими винищеннями усього мислячого, тим паче українського. Поет був зарахований до націоналістів, білоемігрантів і, як наслідок,— виправно-трудові табори, які після трьох років були замінені засланням у Казахстан.

Щоб якось полегшити несправедливий вирок батькові, з Москви до Києва спеціально приїхав його син Марко, відомий на той час дитячий поет (теплі стосунки з сином скрашували невлаштоване сімейне життя Миколи Кіндратовича, бо з дружиною він був розлучений). Не відав тоді Марко, що допомога батькові коштуватиме йому дуже дорого. Після арешту батька було заарештовано й сина. Більше року сидів Марко в одиночній камері без суду й слідства, а потім був засуджений до семи років виправно-трудових таборів. Його заслали у далеке місто Кем, що навпроти Соловецьких островів, звідки він уже не повернувся.

Подібна доля чекала й батька. У М. Вороного навіть немає точної дати смерті. Після 1937 року слід його загубився. В одній біографічній довідці зазначається, що він помер 24 квітня 1940 року в селищі міського типу Но- воукраїнка на Кіровоградщині від атеросклерозу мозку. В іншій ідеться про те, що помер поет в 1942 році в окупованій фашистами Воронезькій області. І лише недавно дослідникам творчості Вороного вдалося з'ясувати істину. В управлінні КДБ Кіровоградської області знайдено документ, який складається усього з тринадцяти рядків із вказаною датою — 29 квітня 1938 року. Виявляється, не було у Миколи Кіндратовича тихої старості, атеросклерозу, а був другий, досі не відомий арешт і вирок — розстріл. Виконання вироків не затримували більш як на 2-3 тижні...

2.Слово вчителя.


Сторінки давньоруських літописів завжди надихали письменни­ків на створення власних віршів, поем, повістей, романів.

М. Вороного вразила легенда з Галицько-Волинського літопису, за якою полонений хлопчик забув свій рід, мову, народ, і посланці від батька нічим не змогли оживити його пам'ять, окрім як пахоща­ми чарівного євшан-зілля, що росте на його батьківщині. Ось ці рядки: «"Мов же ти йому слова мої, співай же йому пісні половець­кі. А якщо він не схоче — дай йому понюхати зілля, що зветься євшан". Той же не схотів (ні) вернутися, ні послухати. І дав (Ор) йому зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: "Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути", і прийшов він у землю свою».

3.Виразне читання поеми «Євшан-зілля» М. Вороного.

4.Робота зі словником.


За допомогою Словника застарілих слів учитель пояснює лек­сичне значення незнайомих та малознайомих слів.

Є в ш а н — різновид полину (показати учням пучечок полину,

дати понюхати його);

почування — почуття;

зацурали, занедбали — забули, кинули;

половці — войовничі кочові племена, з якими Русь постійно воювала через їхні напади;

хан — половецький князь;

ясир — військова здобич, найчастіше у вигляді полонених людей;

принада — привабливість;

гудець — співець, віщун, чарівник;

П е р у н — язичеський бог-громовержець;

сірома — бідолаха;

сповиточок — вузлик, щось замотане в тканину;

бадилля — сухі гілочки (стеблини) трави;

пустка — порожнеча, відсутність чогось;

н е б о г а — бідолашний;

твар — тут: обличчя;

шатер — намет, житло кочових народів, що розбирається для

перенесення;

байрак — яр, порослий лісом;

блукати манівцями — ходити без дороги, навмання.

5. Колективна робота.

Учні обмінюються враженнями про прочитане, зачитують поетичні рядки, які найбільше припали їм до душі.


6.Проблемне запитання.

(Використовується інтерактивний метод «Мікрофон».) — Як ви розумієте вислів із твору М. Вороного «Там, де пустка замість серця, порятунку вже не буде!..»?

V ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК


Гра на уважність.
Марійка Допитлива сьогодні була чомусь неуважною. Вона по­опухала поему «Євшан-зілля» і ось що зрозуміла:

Князь Ярослав Мудрий усиновив половецького хлопчика-сироту. Коли він виріс і став прекрасним, сильним юнаком, половці за­потіли його викрасти, тому підіслали ворожбита-співця. Той чоловік зачарував хлопця своїми піснями, ще й дав понюхати євшан – зілля , через що той одразу забув свого названого батька і втік у степ. Тоді половецький хан упізнав у юнакові свого зниклого під час походу сина.


Виправте розповідь Марійки, користуючись такою підказкою: треба знайти не менше семи помилок.


VI. ПІДСУМОК УРОКУ
«Мікрофон»
Що мене вразило у цьому творі…
VII.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Навчитись виразно, вдумливо читати й коментувати поему М. Вороного «Євшан-зілля»; зробити до неї ілюстрації.

Урок № 6
Тема. М. Вороний. Поема «Євшан-зілля», її головна дум­ка, образи та художні особливості.

Мета: ознайомити учнів із поняттями «ліро-епічний твір», «поема»; допомогти глибше усвідомити ідейно-ху­дожні особливості твору; розвивати навички вираз­ного, вдумливого читання ліро-епічних творів, ха­рактеристики образів, співвіднесення із сучасністю давноминулих подій, описаних у поемі; виховувати почуття патріотизму, вірності Батьківщині.

Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюстра­ції до них,проектор.


Теорія літератури: ліро-епічний твір, поема, художні образи.


ПЕРЕБІГ УРОКУ

Україна! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

В.Симоненко



І. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
«Мозковий штурм»

1.За що ми любимо рідний край?

2.Як ви розумієте епіграф до уроку?

ІІІ.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Літературний диктант.
Марійка Допитлива дякує вам, що допомогли їй розібратися зі змістом поеми. Тепер вона ретельно підготувалася й хоче перевірити вашу уважність за допомогою літературного диктанту (вікторини).

(Виконується письмово, кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал (перевіряється учнями-асистентами або методом взаємопере­вірки в парі, після чого вчитель оголошує правильні відповіді...)



    1. Звідки автор узяв історичний факт про полоненого сина по­ловецького хана? (З літопису.)

    2. Як малий половчанин потрапив до князя Володимира? (Був узятий в полон під час походу.)

    3. Як жилося хлопчикові у князя? (Дуже добре.)

    4. Як почував себе старий хан, батько хлопчика? (Страждав у самоті.)

    5. Кого хан вирішив послати по сина? (Гудця-співця.)

    6. Яким чином хан порадив посланцеві розбудити пам'ять юна­ка? (Заспівати пісню, дати понюхати євшану.)

    7. Як поставився хлопчик до слів посланця від батька — поло­вецького хана? (Він залишився байдужим.)

    8. Які пісні співав посланець юнакові? (Бойові та колискові.)

    9. Кого, що саме побачив юнак під впливом пахощів євшан-зілля? (Рідний степ і батенька.)

    10. Яке почуття «стисло горло, сперло груди» юнакові-половчанину? (Відчуття волі.)

    11. Що вчинив юнак під впливом спогадів? (Він вирушив додому.)

    12. До кого звертається із заключним словом автор поеми? (До України.)


IV. ФОРМУВАННЯ І ВДОСКОНАЛЕННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1.Слово вчителя.

Твір М. Вороного «Євшан-зілля» названий поемою. Це жанр мі­шаної форми, тому що носить ознаки таких родів літератури, як лі­рика й епос, тобто ліро-епічний твір.

Згадаймо, що епосом називається зображальний рід літератури, в якому подається об'єктивне зображення людини у взаємодії з ін­шими людьми, подіями, явищами; епос має прозову форму; ліри­ка — виражальний рід літератури, де зображення людини подається через відтворення її почуттів, переживань, роздумів; лірика здебіль­шого має віршову форму.

У ліро-епічних жанрах (це співомовки, поезії в прозі, балади, поеми, романи у віршах) наявний розгорнутий сюжет; розкриваєть­ся внутрішній стан героїв; крім образів, що входять у розвиток сю­жету, є ще й образ ліричного героя; використовуються різноманітні засоби; мова, як правило, віршована.
2. Робота над ідейно-художнім змістом твору М. К. Вороного «Євшан-зілля»
2.1. Виразне вибіркове читання твору.

2.2. Історія написання «Євшан-зілля».

Доля України, проблема історичної пам'яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан - зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку

М. Вороний дізнався з Іпатського літопису.

Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить

нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Моно- маха.

2.3. Тема: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина, який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля.

2.4. Ідея: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.

2.5. Основна думка:

1) щастя можна знайти тільки на рідній землі;

2) «...хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають»,

2.6. Композиція.

• Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика і тих, хто край свій рідний «...зацурали, занедбали...».

• Зав'язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за допомогою гудця повернути єдину дитину на Батьківщину.

• Кульмінація: хлопець згадав рідний край за допомогою євшан-зілля !

• Розв'язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому.

2.7. Стислий зміст твору.

Горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька.

Йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. Хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. Але це доручення виявилося дуже складним. Бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «...де пустка замість серця, порятунку вже не буде!» Тоді посланець дав понюхати зав'язане у вузлику зілля, привезене з батьківщини, і Сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишно- I барвний і квітчастий».

2.8. Жанр: ліро-епічний твір, поема.

2.9. Теорія літератури.

• Ліро-епічний твір — твір, що поєднує в собі ознаки лірики й епосу. Такі твори мають розгорнутий сюжет (від епосу), написані у формі віршів, з ве- ликою кількістю виражених почуттів (від лірики): дума, поема, байка, балада.

• Поема (гр. роіета, від роіею — роблю, творю) - ліро-епічний оповідний твір, у якому змальовується характер, визначні події в житті людей; зображення подій супроводжується авторськими ліричними відступами і роздумами; великий віршований твір з оповідним чи ліричним сюжетом.
2.10. Обговорення змісту поеми за питаннями:

• За що ми любимо рідний край?

• Яке значення має епіграф і вступ до твору?


  • Про які часи говориться у поемі? Доведіть це, посилаючись на текст твору.

• Що свідчить про ставлення князя до хлопця?

• Чому хлопець забув рідний край? Чи можна його за це осудити?

• Опишіть внутрішній стан половецького хана під час втрати сина.

• Прокоментуйте, як зрозуміти наступні слова з твору: «...мов кров'ю з його (хана) серця слово точиться по слову...»

• Як твір пов'язаний з усною народною творчістю?

У чому була важливість наказу хана гудцеві? Що про це сказано у творі? Прочитайте.

• За яких умов хлопець прийняв гудця?

• Розкажіть, як гудець грав та співав хлопцеві, нагадуючи йому про куль- ' туру рідного краю.

• Поясніть, чому твір має таку назву? Власні думки обґрунтуйте.


  • Чого вчить нас цей твір?

3.Дослідницько-пошукова робота в групах.


1-ша група визначає ознаки жанру, доводить, що даний твір — поема (за визначенням).

2-га група характеризує образ юнака-половця.

3-тя група виписує приклади використаних художніх засобів та з'ясовує їхню роль у творі.

4-та група визначає зв'язок давноминулих подій, описаних у по­емі, із сучасністю; актуальність ідеї твору на сьогодні для України.
Орієнтовні відповіді

1-ша група, у творі М. Вороного наявний розгорнутий сюжет; події розвиваються динамічно, напружено. Це підкреслюється та­кож використанням багатьох дієслів. Характер героїв розкриваєть­ся досить повно, читач дізнається про їхній внутрішній світ, пере­живання та думки. Подій кілька — перебування половецького хлоп­чика в полоні, приїзд гудця і повернення героя на батьківщину. Форма — віршова. Отже, за жанром це ліро-епічний твір, поема.

2-га група. Половецький юнак сприйнятливий до добра; під впливом доброго до нього ставлення та із часом він «край чужий, чужі звичаї» став «за рідні уважати». Слова, спів посланця від бать­ка його не вразили, залишили байдужим. І лише чарівне євшан-зіл­ля розбудило пам'ять, він згадав рідний степ, батенька нещасного, і прокинулися в душі юнака приспане прагнення до волі, любов до рідного краю, свого народу. Його думки й слова «Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати!» є глибоко патріотичними.

3-тя група. У творі багато епітетів, які яскраво змальовують явища та події: (слів) гучних і мальовничих; (край) рідний; най- улюблена, кохана, люба (дитина); (життя) привільне; (вдача) молодецька; (народ) вільний; (сидить) німий, байдужий та ін.


Порівняння допомагають читачам точніше, виразніше уявити предмет зображення: крадькома прийшов, мов злодій; мов скажена хуртовина, мов страшні ГІеруна громи, там ревли-стогнали стру­ни; мов кров'ю з його серця слово точиться по слову.

Досить часто автор вживає метафори. Так, хан з великою повагою звертається до народного співця (гудця): «ти шугаєш ясним соколом у хмарах, сірим вовком в полі скачеш», «Манівцями ми блукаєм без дороги», — ось як характеризує письменник становище сучасної йому України, що ніяк не може здобути собі незалежності й 'позбавитися явних і таємних ворогів, а також власної байдужості.

Звертання, риторичні, окличні та питальні речення надають творові емоційності, ліричності, динамічності.

Отже, автор використав багато художніх засобів, які роблять твір цікавим, поетичним, естетично привабливим та глибокодійним.



4-та група. На жаль, багато українців не живуть у себе на бать­ківщині, забули рідний край, мову; у них відсутнє почуття патріо­тизму, вони нічого не хочуть зробити для рідного краю й свого наро­ду. Декому з них довелося виїхати за кордон через економічні нега­разди. Але найстрашніші ті з них, хто має «пустку замість серця» у своїй країні. Вони зневажають свою націю, мову, звичаї, вважа­ють їх другосортними. Як за часів М. Вороного, найбільш свідомі громадяни думають над тим,

Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, — Шлях у край свій повороту?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Гра «Знайди слово».

Марійка Допитлива випадково замалювала коректором кілька слів у віршах М. Вороного і тепер не може згадати, що це були за слова. Допоможіть їй: вставте слова, вибравши з ряду тих, що по­дані в довідці.

Але спів цей ніжний, любий, Ані перший, сильний, ..., Не вразив ... серце, — Він сидить німий

(Довідка: дужий, вольовий, бойовий; козацьке, юнацьке, відважне; ворожий, байдужий, стривожений).

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

«Мікрофон»

Чи потрібен патріотизм у сучасному житті?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Навчитися переказувати зміст поеми, визначати його тему та головну думку; письмово схарактеризувати образ хана; підготувати в парах дискусійний діалог «Що таке патріотизм і чи потрібен він у сучасному житті?»

Урок № 7

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка