Уроків. Варіативний модуль «Проектування та виготовлення швейних виробів»



Сторінка1/3
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3
Розробка циклу уроків.

Варіативний модуль «Проектування та виготовлення швейних виробів» вивчається згідно програми 5 – 9 класи середньої школи. Вивчається на початку навчального року як інваріантна частина. У 8 класі, відповідно до базового навчального плану, на вивчення предмета відводиться по 2 години щотижня. Обов’язкова умова – виконання учнями творчих проектів. Після завершення проекту здійснюється його публічний захист. Процес проектування націлений на самостійну роботу учнів, яку виконують протягом певного проміжку часу. Учні особисто вибирають для себе об’єкт проектування, тому існує зацікавленість у вивченні теми та реальний зв’язок з життям. В основі діяльності школярів лежить особистий досвід. Діяльність учнів є інтегрованою, тому що використовуються знання з математики, інформатики, фізики, хімії, креслення, образотворчого мистецтва, літератури, фізкультури, основ підприємницької діяльності. Умовою й результатом інноваційного типу навчання є сформованість в учнів бажання і здатності самостійно вчитися, шукати в різних джерелах інформацію та застосовувати нові знання, вміння діяти, прагнути творчості та саморозвитку. "Справжня революція в навчанні полягає не лише в змісті шкільної системи. Вона полягає в навчанні того, як учитися, як думати, у вивченні нових методів, які ви можете використати для розв'язання будь-якої задачі, що виникає перед вами в будь-якому віці" ("Революция в обучении. Научить мир учиться по-новому" Гордон Драйден і Джанет Вос).



У Р О К № 5 - 6

Тема: Види поясних виробів. Художнє конструювання.

Мета уроку: • поглибити і систематизувати знання структури організаційно-підготовчого етапу проектно-технологічної діяльності, ознайомити учнів з асортиментом поясних виробів;

• удосконалити навички пошуку моделей-аналогів, навички створення ескізу виробу, який проектують;

• виховувати художній смак.

Обладнання, наочність: журнали мод, ілюстрації із зображенням одягу, олівці, листи формату А4, зошит, ручка.

Основні поняття: поясні вироби, мода, стиль, силует, крій.

Міжпредметні зв’язки: історія, образотворче мистецтво.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку


  1. Організаційний момент. 1. Перевірка наявності учнів. 2. Перевірка готовності учнів до уроку.

  2. Актуалізація опорних знань і життєвого досвіду учнів. Згадайте, що таке «проект»? Із яких етапів складається проектно-технологічна діяльність?

• організаційно-підготовчий;

• конструкторський;

• технологічний;

• заключний. Подивіться на зміст першого етапу проектування. Ми повинні вибрати об’єкт проектування, який є значимим для вас і для суспільства в цілому.



  1. Мотивація навчальної діяльності учнів. За українським сонником: спідницю як бачиш уві сні, то для дівчат це добре - побачиться зі своїм милим. Нова спідниця — лист; порвана — неслава.

Як сниться, що жінка ходить без спідниці - помре чоловік, а вона залишиться вдовою. Купувати спідницю — готуватися до забави, весілля.

Червона спідниця — радість, чорна - смуток, журба. Перевіримо в майбутньому.



  1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

  2. Сприйняття і засвоєння нових знань. Одяг, який має лінію балансу на лінії талії, називається поясним. До поясної групи виробів належать: брюки, шорти, легінси, комбінезони, спідниця-брюки і, звісно, спідниці.

d:\users\sashalolol\pictures\виды пояс изделий.jpg На уроках ми будемо вчитися конструювати, моделювати, шити спідниці. Що це за одяг, як виник? Звернімося до знавців. 1. Історичний марафон екскурсоводів.

Учитель. Викладемо всі питання щодо виготовлення спідниці у вигляді схеми.




Мода, стиль, силует, крій

Проблема, потреба у виробі

Технологія виготовлення
 


Інструменти, пристосування

Модель



спідниці



Тканина



Обладнання



Собівартість

Конструювання, моделювання

Безпека праці

2. Поняття «мода», «стиль», «силует». Розповідь учителя.

Слово «Мода» супроводжує нас усе наше життя! Слово «Стиль», яке супроводжує мода, теж часто зустрічається в нашому словниковому запасі. Дуже часто люди помиляються, ототожнюючи поняття  "Стиль" та "Мода". Насправді це зовсім різні речі.
  Мода -  це нетривале панування певного смаку, зміна форм і зразків одягу, що відбувається протягом коротких проміжків часу. Підкоряючись моді, кожний раз ми поспішаємо на шопінг, щоб придбати модні дрібнички та трендові речі, щоб виглядати якомога сучасніше. Адже людина XXI сторіччя - це досить стильна, модна, індивідуальна, харизматична особистість. Щодо стилю, то стиль в одязі - це візитна картка сучасної людини. Він виражає вашу індивідуальність та неповторність. Можна сказати, що стиль - це душа моди, яка так комфортно та гармонійно почуває себе у вашому образі. Стиль - це уміння поєднувати модні віяння та власний стан душі, місце роботи, спосіб життя. Стильні люди завжди були цікавіші і більше привертали увагу, ніж просто модні, тому що стиль - це індивідуальність, яка супроводжує вас протягом усього життя, а мода - це лише короткочасне віяння, запропоноване вам іншими людьми.
Будьте стильними, а значить особливими!!! Стиль — це індивідуальна манера, своєрідні, неповторні особливості творчості. Основні стилі: класичний, спортивний, романтичний, фольклорний, дифузний.

Як відомо, в перекладі з лат. classicus - означає зразковий (приблизний). Зразок - це те, на що слід рівнятися, до чого прагнути. Саме тому класичний - еталон усіх стилів. Секрет сили класики в цілісності образу, кількість дрібниць, аксесуарів, які можна було б обіграти, - мінімальна. Класичний напрямок традиційний, він включає в себе строгість, дисципліну, але не нав'язує манірності. Тактовність, але не педантичність, дистанція, але не зарозумілість. Сильні, ділові люди завжди віддають перевагу свого гардеробу класичному стилю. Тканини, використовувані для класичних нарядів, ідеально якісні, дорогі, розкішні. Вишуканість, витонченість ліній, мінімум дрібниць, які відволікають, - ось основні «буйки» в океані класики. Характерними рисами стилю є:

-  простота й елегантність; - розкіш і відмінна якість виробів; - відсутність рюшів, блискіток; - строгі плаття, структуровані костюми; - витончене красиве взуття; - мінімум аксесуарів. Найоптимальнішими на кожен день є чорний, сірий, синій, коричневий, білий і колір слонової кістки. Прямий, іноді приталений силует. Простота форм і вишуканість змісту. Акцентована лінія плечей. Брюки прямі або звужені донизу, стрілки. Довжина і форма спідниць, жакетів або піджаків варіюється залежно від модних тенденцій. З матеріалів перевага надається вовняному крепу, габардину, фланелі, сатину, бавовні, льону. З легких тканин - шифону та натуральному шовку.
Класичний стиль не має обмежень за статевою, віковою ознакою чи строгих критерій росту й ваги. Цей вибір в одязі може стати візитною карткою людини, готової поєднувати шарм, строгість і вишуканість протягом усього життя. Людина стилю класик, як і її костюм - розкішна, елегантна і бездоганна!

В основі романтичного стилю лежить романтизм, витоки якого можна простежити від VIII сторіччя. І,на відміну від інших модних напрямів, зберіг більшість особливостей епохи романтизму. Він стабільно популярний у колекціях знаменитих будинків, починаючи від Шанель і закінчуючи Луї Віттоном. Декольте, мережива, витончені драпірування, волани і банти, рюші і жабо, легка вишивка, витончений квітковий орнамент, стильні перламутрові ґудзички… Тканини, які використовуються для романтичного образу легкі, ніжні, хвилясті, приємні на дотик. Це атлас, шовк, шифон, мереживо, тонка вовна, велюр.Широко застосовуються прозорі тканини і тканини з вишивкою. У пошані ніжні відтінки кольорів, пастельні тони, вишукані забарвлення, які милують око. Варіації яскравих і соковитих тонів категорично відсутні. Малюнок тільки легкий і ненав’язливий, швидше, не малюнок, а натяк на нього. Зображення природні: квіткові поля, пейзажі природи, морська хвиля, небо, хмари… Усе це допомагає створити образ чуйної натури, яка тонко відчуває природу, здатна побачити естетику у всіх проявах навколишнього світу. Для даного стилю обов’язкова велика кількість прикрас, головні убори, шарфики і шалі , хустки з ажурного мережива або легких прозорих тканин із бахромою і об’ємні капюшони з тонкого матеріалу. Рукавички будь-якої довжини, будь-якого матеріалу, невелика сумочка або клатч.



Спортивний стиль може бути прямим і суворим, холодним і неприступним, вишуканим і захоплюючим, пристрасним і сексуальним. Це не тільки звичні спортивні трико, курточка, шапочка і кросівки. Кінний спорт нам подарував оригінального фасону піджаки; теніс - теніски, шорти і спідниці міні в складочку; бейсбол - однойменний головний убір; велоспорт дав світові модні і зручні обтягуючі шорти; лижний і ковзанярський спорт - різноманітних фасонів светри і лижні шапочки. Провідні бренди постійно використовують елементи спортивного стилю. Утаких колекціях присутні всі види одягу: спортивні костюми найрізноманітнішого крою, сукні, спідниці, сарафани різної довжини, топи, футболки, майки,толстовки, светри, блузи, сорочки, комбінезони та напівкомбінезони, джинси, штани широкі та вузькі, вільні брюки, банани, бермуди, бриджі, шорти, спідниці-штани, кофти, полувери, джемпери, куртки, пуховики і короткі пальта. Для сучасного спортивного одягу використовується досить різноманітний матеріал. Перевага віддається еластичним, міцним тканинам, але можна побачити й інші матеріали: замшу, твід, шотландку, фліс, велюр, трикотажні тканини, стрейч із лайкрою, плащеву, прогумовану, непромокальну. Декорують одяг вставками з трикотажу, шкіри, хутра; оздоблювальними строчками, застібками, липучками, декоративною шнурівкою, оригінальними блискавками, кнопками, погонами. Завершальний штрих спортивного стилю – кепки, шарфики, напульсники, наколінники, годинник, рюкзак чи спортивна сумочка.

Фольклорний стиль (народний, етностиль) відчуває себе сьогодні досить упевнено. З’явився цей стиль завдяки хіппі, коли ці бунтарі звернулися за ідеями до національних костюмів народів Центральної Америки, Африки, Азії. За ними послідували навіть ті, хто був далекий від філософії хіпі, і із задоволенням стали носити яскраві розписні хустки, індійське сарі і циганські спідниці неймовірних фасонів і кольорів. Любити етно можна за одні аксесуари: фенечки з бісеру або плетених ниток, крупні браслети, дерев’яні прикраси, багатоярусні намиста. Уперше випустив колекцію в стилі етно знаменитий Ів Сіна Лоран у 60-х роках. Костюми в цьому стилі шиються з натуральних тканин природних кольорів. Застосовується вишивка, мережка, мереживо, рюші, шнурівка, плетіння, аплікація, клаптева техніка. Найпоширеніший малюнок - геометричний, добре поєднується зі структурою тканини. У нього вкрапляються кольорові намистинки, бісер і т. д. Можливий акцент на талії, наприклад, широкий пояс зі шнурівкою. Звичайні широкі довгі спідниці або плаття, блузи із сильно призбираними біля пройми рукавами. Виріз горловини нерідко з високою застібкою або круглий із провернутою куліскою. У якості додатків використовуються великі хустки з китицями, маленькі строкаті сумочки-кисети. На ногах – білі бавовняні панчохи або в’язані гачком гольфи. Взуття – на дерев’яній підошві, низький каблук або взагалі нема, з ремінцем.

Учитель. Дифузний стиль – це змішання різних стилів. Як варіант: брюки спортивного стилю з блузкою у фольклорному стилі. Існує дуже багато інших стилів: диско, гранж, кежуал, ретро, кантрі, мілітарі, вамп. Вони, на мою думку, є похідними від основних стилів. А як гадаєте ви? Кому цікаве це запитання, знайдіть відповідь удома самостійно.

Силует одягу характеризується приляганням виробу до статури по лінії грудей, стегон, кроєм рукава, висотою та шириною плечей, довжиною виробу та його шириною внизу. Силует – це зовнішній контур форми одягу, його площинне зображення. За ступенем наближення одягу до фігури людини силуети бувають: прилеглий, напівприлеглий, прямий, трапецієподібний.

Виступи учнів.

3. Крій спідниць.



За кроєм спідниці бувають: прямі, клинкові, конічні. Конічна спідниця відрізняється від прямої шириною по лінії низу та відсутністю виточок по лінії талії. До конічних спідниць належать: кльош, «напівсонце», «сонце». Деталь крою конічної спідниці – це коло або його частина. Нитка основи проходить по середині переду. Клинкові спідниці мають декілька клинків (4, 6, 8, 10). Вони однакові, розширені донизу. Нитка основи проходить по середині кожного клинка. Прямі спідниці складаються із переднього та заднього полотнищ. Нитка основи проходить посередині кожного полотнища.

  1. Первинне закріплення. Опишіть моделі спідниці за силуетом,кроєм, фасоном.

http://lady.ua/storage/images/moda/odezhda/2010-07-21-ubki-stilnye-letniye-fasonu/yubka-dlya-letnego-dress-koda/7867-1-rus-ru/yubka-dlya-letnego-dress-koda_full.jpghttp://ya-modnaya.ru/statii/stilzv/17/53.jpghttp://os1.i.ua/3/1/10867852_c8ad1fa5.jpgспідниця українська атласна во львове - изображение 1

Модель №1. Модель №2. Модель №3 Модель №4



  1. Практична робота. Пошук моделей-аналогів. Вибір виробу для проектування. Виконання ескізного малюнка виробу.

Учитель: раніше ми з вами вже виконували різні проекти. У цьому році ми вчимося виготовляти спідницю. Тому пригадайте, як називається перший етап виконання проекту, а другий? Яку документацію треба оформити на цьому етапі? Учениця: Хочу звернутися до вас із проханням. У нашій школі проходять різноманітні свята. Дуже багато свят пов’язано з українськими народними традиціями. Виходячи на сцену, учні повинні мати відповідний образ. Тому будемо вважати виконання нашого проекту справою на замовлення. Матеріали та інструменти: малюнки та фотографії одягу, журнали мод, аркуші формату А4, олівці. Хід роботи: 1. Розглянь моделі-аналоги спідниць. 2. Обери ознаки, за якими будеш порівнювати моделі. 3. Порівняй моделі-аналоги. 4. Висновки запиши в таблицю. 5. Обери найкращі ознаки. 6. Виконай ескіз виробу, який проектуватимеш. 7. Виконай опис проектованого виробу. 8. Оформи матеріали в порт фоліо проекту.

ознака

Модель-аналог №1

Модель-аналог №2

Модель-аналог №3

Модель-аналог №4

Призначення виробу













Матеріали:

тканина


прикрашаючі матеріали

фурнітура
















Форма моделі













Наближеність до народного одягу













Естетичний вигляд













Складність конструкції













Складність виготовлення













Економічність і практичність













  1. Закріплення нових вмінь і знань учнів. Формування групи конкурсної комісії (3 учні). Учитель задає запитання. Ті учні, які більше за всіх і правильно відповіли на запитання, будуть у складі конкурсної комісії. – Який одяг називають поясним? - Дайте визначення понять «мода», «стиль», «силует». – Перелічіть стилі одягу. – Назвіть силуети за ступенем наближення до фігури людини. – Назвіть силуети за схожістю до геометричних фігур. – Як розрізняють спідниці за кроєм? Тепер конкурсна комісія розгляне виконані вами ескізи та обере найкращий варіант для проектування.

  2. Підведення підсумків. Сьогодні ви дізналися багато нового про таку необхідну річ гардеробу як спідниця. Ви спробували себе в ролі художників-модельєрів. Ви самостійно створили нову модель і маєте уявлення про перспективи застосування цієї моделі. Сподіваюсь, що виготовлення суспільно значущого виробу підвищить самоповагу, почуття гордості, відповідальності.

  3. Домашнє завдання. Повторити основні типи креслярських ліній, умовні позначки мірок, правила зняття та запису мірок. Повторити складові конструкторського етапу проектно-технологічної діяльності. Оформити титульний лист, пояснювальну записку, аналіз моделей-аналогів із висновком щодо розробки ескізу проектованої моделі, виконати опис виробу.


Додаток 1

Екскурсовод 1. Виникнення спідниці як виду одягу.

Спідниця може бути як окремим, самостійним виробом, так і частиною плаття або костюма. Спідниця спочатку була частиною чоловічого одягу і лише після декількох століть її почали носити представниці прекрасної статі.

Слово "спідниця" походить від тюркського "иЬЬа", що означає довгополе верхнє одіяння з довгими рукавами. Згідно історії моди, спідниця в якості предмета гардероба жінки з'явилася п'ять століть тому. Однак, подоба спідниці вже була у древніх людей. Яскравим прикладом служить пов'язка на стегнах або схенті, які можна вважати прототипом міні-спідниці. Тільки в ті часи одяг не ділився на жіночий і чоловічу, і однакові предмети гардероба носили обидві статі.

Поява спідниці як предмета саме жіночого гардеробу відносять до 16 століття. Її відмінність від сукні або туніки полягало в способі кріплення: спідниця кріпилася на талії. В Іспанії, законодавцеві мод, перші спідниці шилися на щільному чохлі зі вставкою дерев'яних, або металевих обручів. Такі спідниці були вузькими в талії і розширеними донизу. Ніяке швейне обладнання тоді ще не використовувалося, і всі спідниці шили вручну. У Франції спідниці були легше, оскільки для пошиття використовувався полегшений матеріал. А пізніше всіх мода на каркасні спідниці прийшла в Німеччину і назва «спідниця» проникло в російську мову саме з німецької.

У середині 17 століття каркасна форма виходить з моди і на зміну приходять прямі спідниці з фалдами, а також спідниці, задрапіровані з боків. У 18 столітті з'являється новий винахід – спідниця на фіжмах (гнучкі пластинки з металу, зібрані в каркас). Пізніше в моду входять прозорі сукні, що відрізняються легкістю і м'якими лініями. Природно, принтери з текстилю тоді ще не існували і способи забарвлення були простішими, ніж зараз. Незважаючи на це, кожна жінка могла вибрати колір і візерунок спідниці на свій смак.

У середині 18 століття знову приходить мода на розкішні предмети гардероба. З'являються спідниці з криноліном (волосяним чохлом). Пізніше і вони вдосконалюються, виникають прямі спідниці, прикрашені тканиною і бантовими складками. А вже в 1913 році в моду входять звужені спідниці, винайдені Полем Пуаре. Спідниця завдовжки по щиколотку перехоплена в подолі або під колінами вузькою смужкою хутра або своєрідною "манжетою", через що в такій спідниці можна було ходити тільки дуже дрібними, дрібочучими кроками; щоб випадково не порвати тканину, литки перев'язували спеціальною широкою стрічкою, яка обмежувала крок.

У 20 століччі мода на спідниці знову міняється: корсети скасовуються, скорочується довжина. Знаменита Коко Шанель вводить в моду елегантні спідниці середньої довжини, а також плісировані спідниці. Використовуючи оверлоки ціна на які на той час була доступною, модельєри виготовляли спідниці з різними вставками. Пізніше, після Другої Світової, з'являється знаменитий костюм з твіду з вузькою спідницею.

Додаток 2

Информаційний проект «Виникнення спідниці як виду одягу» виконав учень 8 класу Тілінін Сергій.

Додаток 3

Екскурсовод 2. Традиційний народний одяг українок – спідниця.

Людський досвід карбувався не тимчасовою модою, а, насамперед, практичною та естетичною доцільністю. Не дарма в народі говорять: «Той, хто не знає минулого, не вартий майбутнього». А у нас є чим пишатися. Є в кого вчитися, є чим стверджувати свою позицію у всьому – в тому числі і в одязі. Поясним одягом у жінок була обгортка, плахта, запаска. Обгортка («горбочка», «опинка») – прямокутний шматок тканої чорної або вишневої тканини. Її носили коротшою від сорочки, щоб не закривати вишитий низ. Заміжні жінки одну полу обгортки піднімали до верху і затикали за пояс. Обгортка побутувала на Поділлі, Покутті, Буковині. Плахта побутувала повсюдно, крім західних областей України. Це два полотнища, зшиті вздовж до половини. Перед тим як одягнути на себе плахту, жінка перегинала її вдвоє і обгортала нею свій стан. Зшите полотнище опинялося ззаду, а незшите – двома смугами спадало на боки і вільно сходилося спереду. Поверх одягали фартух. Плахта мала шаховий орнамент. У давнину виткану плахту вишивали барвистими шовковими нитками. Пізніше орнамент був тканим, з додаванням до вовняної пряжі шовку, срібних і золотих ниток. Залежно від орнаменту і переважаючої барви кожна плахта мала свою народну назву: «крижева», «хрещатка», «грушева»…В Україні відомі цілі села, що займалися виготовленням плахт. Запаска — найдавніший загальнослов'янський варіант незшитого стегнового одягу. Була відома майже на всій території України і мала локальні варіанти оформлення. Переважно складалася з двох вузьких пілок вовняної саморобної тканин. На Подніпров'ї запаска була у вигляді двох шматків товстого неваляного однотонного сукна різної ширини, частіше чорного та синього кольорів. Спочатку на талії пов'язували задню частину, ширшу й довшу, чорного кольору (сіряк, плахту), а спереду закріплювали другу, вужчу й коротшу, синього кольору — попередницю. Цей тип запаски побутував на Середньому Подніпров'ї як повсякденний та робочий одяг. На свято молоді жінки носили зелені та червоні запаски, передня частина яких прикрашалася тканим орнаментом або вишивкою. 


Саморобні двоплатові запаски інших районів України відрізнялися своїм оздобленням. Так, уся площина попередниці на Поділлі рівномірно заповнювалася тканим або вишитим орнаментом; на Житомирщині, Північній Тернопільщині та Хмельниччині побутували килимові запаски. Вироби Придністров'я, Прикарпаття та Карпат були заткані поперечними або поздовжніми поліхромними смугами, часом із додаванням металевої нитки. На Поліссі білу полотняну запаску прикрашали широкою смугою червоного тканого орнаменту. 
Попередниця – необхідний додаток до плахти. Шили її з барвистої вовняної тканини. Долішня частина оздоблювалася вишивкою, або застроченими складочками. За кольором попередниці були різні, їх підбирали до барви плахти. Запаски побутували двох видів. Вужчі, які мають у верхній частині зав’язки, носять одразу дві: одну – спереду, другу - ззаду. Інший тип запаски – широка. Нею обгортають стан ззаду, а її кінці сходяться спереду. Спереду одягають попередницю.

Спідниця з’явилася на східних землях України наприкінці козацького періоду, у 18 сторіччі. На західних теренах вона була відома значно раніше. Спідниці шили із різних тканин: полотна, оздобленого вибійкою, різних привозних матеріалів, тканин із тонких або грубих вовняних ниток,- однотонких, у поздовжні пасочки, у клітинку.
Андарак — спідниця з вовняної або напіввовняної саморобної тканини червоного кольору із закладеними ззаду складами, які по низу прикрашалися широкою смугою тканого та вишитого орнаменту. А. побутував переважно на півночі Чернігівщини. Так називали і спідниці зі смугастої саморобної тканини на Поліссі. 
Дерга (опинка, обгортка, горботка, фота) — одноплатовий розпашний одяг, найчастіше із саморобної вовняної тканини. Був поширений на Поділлі, Прикарпатті, Буковині, а також на Полтавщині. Деога мала значну кількість варіантів тканого малюнку, кольористичного вирішення, розмірів і способів носіння. 
Димка (мальованка) — спідниця із саморобного полотна з вибійчастим малюнком. Побутувала в центральних і західних областях України. 
На всій території України побутував і фартух, який носили з різними типами стегнового одягу. Фартух часом робили із дорогих нарядних, частіше привозних тканин (парчі, візерунчастого шовку, вовни). Цю ж назву мала й спідниця на Бойківщині.
Кабат (сукня) — яскрава вибійчаста гофрована спідниця лемків. 
Літник — смугаста (на червоному тлі) яскрава вовняна або напіввовняна спідниця. Побутувала на Київському та Житомирському Поліссі. На Рівненщині та Волині літник робили з білого полотна у 5-6 полотнищ, закладали у дрібні складки і по низу прикрашали широкою горизонтальною смугою тканого орнаменту червоного кольору. 
Фартух — біла полотняна спідниця бойківчанок, яка прикрашалася по низу вишивкою (циркою). 
Шорц — смугаста (на білому тлі) яскрава вовняна спідниця, яка побутувала на Львівщині. 

http://pereplut.net/img/textimg/30_2.jpghttp://ya-ukrainets.com.ua/images/shop/spidnytsya-zhinocha/original/sp0121_ya-ukrainets.jpghttp://www.refotext.com/images/referats/8505/image009.jpg

изображение

Одяг кінець 19 поч. 20 ст. Львівська обл. Яворівщина Поділля



Західне Поділля Полтавщина одяг за народними мотивами Полтавщини



Городенка. Покуття одяг за народними мотивами костюм жіночий. Бойківщина.

Кінець 19 поч. 20 ст. Покуття. 1990-і роки Старий Самбір. Кінець 19 поч. 20 ст.

Чернігівщина Буковина Полісся сценічний костюм



Київщина Сумщина Гуцульщина



Додаток 4

Екскурсовод 3. Сучасні спідниці. Кінець 1960-х р. ознаменувався образом жінки-підлітка, новій жінці потрібне нове вбрання - так виникли міні-спідниці. Їх винайшла Мері Куант. Вони зробили справжній переворот в моді XX століття. Лише за шістдесят років дизайнери винайшли більше десяти нових фасонів. Які бувають спідниці? Балон - широка спідниця, зібрана в подолі на стрічку або тасьму, з 1958-го року елемент коктейльної моди, знову зустрічається у кінці 80-х і в ретро-коллекціях 90-х. Вікел (Wickelrock) - модель спідниці із запахом - обмотана навколо тіла спідниця, подол якої може проходити спіраллю від низу до верху і зав'язуватися на поясі. Жюп-кюлот (Jupe culotte) -юбка-брюки. Кастен (Kastenrock) - модель спідниці прямого крою, на поясі, має з боків-справа і ліворуч, спереду і ззаду-опуклі подвійні шви, часто відстрочені ниткою іншого кольору, які надають спідниці геометричний, чотирикутний силует. Кілт - спідниця в складку зазвичай із запахом з тканини в шотландську клітину, передня частина такої спідниці-гладка, без складок, збоку вона застібається на шкіряні ремінці і декоративну англійську шпильку; спочатку килт - предмет шотландського національного чоловічого костюма, представляє шматок матерії в шотландську клітину, що обмотується навколо стегон і закріплюваний ременем і шпильками. Купол - середньої ширини, пряма спідниця, силуету якої за допомогою виточок на стегнах надається форми купола. Кринолін - широка, жорстка нижня спідниця, що надає сукні куполоподібний силует; спочатку жорсткість і об'єм криноліну надавали за допомогою китового вуса і кінського волоса, пізніше стали використовувати сталеві обручі; з 1870 року кринолін виходить з моди; у 1984 році Вівьєн Вествуд звернулася до ідеї криноліну у своїй модній колекції, представивши міні-спідниці "мини-крини". Пачка - коротка, дуже широка спідниця, зазвичай з тюля, з рюшами і воланами; увійшла до моди в 80-і роки завдяки Мадонні і Синді Лопес. Петтикоат (Petticoat) -широка, жорстка, зазвичай сильно накрохмалена нижня спідниця з воланами і рюшами, яку надівали під дзвоноподібні спідниці в 50-х і початку 60-х років. Portefeuille-Rock - спідниця чотирикутного крою, зазвичай з кокеткою і бічною застібкою на гудзиках до половини довжини. Regenschirmrock -спідниця, як і парасолька, складається з дванадцяти або більше за клини. Саронг (Sarong) - модель спідниці із запахом або хустка, що обмотується навколо стегон, за зразком національного одягу індонезійців. Скорт (Skort) -комбінація спідниці і шортів, спереду виглядає як коротка спідниця із запахом. Туту (Tutu) -коротка сильно накрохмалена спідниця з тюлю, приналежність одягу балетних танцівниць; з 1982 року в моді варіант із різноколірними воланами, у кінці 80-х знову з'являється в моді як елемент коктейльної моди. Хіп (Hip-Skirt) -спідниця з низької талії, що проходить по стегнах, часто з гумкою на поясі. Хіп-Хаггерс (Hip-Huggers) -вузькі спідниці і брюки, із заниженою талією, залишають відкритим пупок, були популярні серед хіпі. "Кульгава спідниця" (Humpelrock).

юбка баллон http://st2-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/13.jpg http://2.bp.blogspot.com/_lhaqgwlnp2y/thpacb6n0zi/aaaaaaaaadm/5sym4bvtg6s/s320/1974eb77.jpg

Спідниця - балон



redcafe | построение выкройки юбки с запахом http://st2-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/3.jpg http://st2-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/4.jpg

Спідниця вікел спідниця жюп-кюлот спідниця кілт



http://image.dhgate.com/albu_279893644_00-1.0x0/hot-sale-50-off-3-hoop-ball-gown-bone-full.jpg http://st2-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/7.jpgСпідниця кринолін спідниця пачка

http://st2-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/5.jpg http://st2-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/2.jpg http://st-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/com/747606.jpg

Спідниця купол вікел спідниця олівець



изображение http://images.wildberries.ru/large/000216540-1.jpg http://bar-kurazh.ru/upload/images/news/16.07.11/crazy/stilyagi.jpg

Спідниця саронг спідниця кастет Portefeuille-Rock



http://st2-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/10.jpg http://st-fashiony.ru/pic/clothing/pic/33452/com/749526.jpg

Спідниця Туту спідниця Pettiskirt



x_61d278a2 x_31034439

Спідниці пачки



фото ти-юбка (t-skirt) изображение фото юбка-хоббл (hobble)

Ті - спідниця Regenschirmrock Хоббл (Hobble)



Додаток 5

Учениця 1.

Прямий силует - один із найпопулярніших видів силуетів. По геометричному виду він близький до прямокутника або квадрата, в залежності від співвідношення вертикальних та горизонтальних розмірів. Одяг прямого силуету чудово підходить до всіх типів фігур, тому що він добре маскує їх можливі недоліки. У такому одязі лінія талії не акцентується і горизонтальні розміри майже однакові на всіх рівнях фігури. Одяг прямого силуету може мати м'яку, округлену форму, що визначається пластичними властивостями матеріалів, із яких виготовляємо костюм.




Учениця 2.

Трапецієподібний силует – характерний для розклешеного одягу. За геометричним видом цей силует відповідає трапеції, в якій верхня основа-лінія плечей, а нижня - лінія низу виробу. Чим більша різниця між розмірами ліній- основ, тим більший ступінь розклешування. У цій силуетній формі лінія талії не підкреслюється. Одяг трапецієвидного силуету з незначним розклешенням донизу зорово робить фігуру більш стрункою, тому така форма може бути рекомендоваана повним людям та людям невисокого зросту. Такий варіант ще має назву "силует А".




Учениця 3.

Напівприлеглий силует - характеризується помірними пропорціями, наближеними до природних пропорцій фігури людини. Цей одяг повторює форми тіла людини, але не облягає його, володіє достатньою об'ємністю.  Лінія талії тут чітко виражена та розташована на природному місці.Така силуетна форма може бути рекомендована людям із різними типами фігури та типами тілобудови.


Особливо характерний напівприлягаючий силует для верхнього одягу.


Учениця 4.

Прилягаючий силует - чудово підходить для струнких людей, підкреслює переваги їх фігури. Під поняттям "прилягаючий силует" мається на увазі дві форми, які прийнято називати "силует-Х" або "пісочний годинник". Обидва ці різновиди мають загальні риси: щільно облягають фігуру, ліф,акцент на тонку талію, підкреслену конструкцією виробу, аби пасок.


Однак за своїм геометричним виглядом вони значно відрізняються. "Силует-Х" нагадує дві трапеції (ліф та спідниця), з'єднані між собою малими основами по лінії талії. Такий одяг має помітний контраст між розширеними лініями плечового пояса та низу, розклешеною спідницею та тонкою талією. Одяг "силуету-X" добре підходить високим струнким жінкам. Виріб із силуетом "пісочний годинник" має маленький облягаючий ліф та вузьку нерозклешену спідницю. Тут маленький об'єм ліфа поєднується з маленьким об'ємом спідниці, поділеної лінією талії. Цей силует не так активний, як "силует-Х”, та краще підходить струнким жінкам невисокого зросту, підкреслює їх мініатюрність та переваги.

У Р О К № 7 - 8

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка