Урок я вчусь найвищому мистецтву я вчусь мистецтву Доброти! Тема. Література рідного краю



Скачати 161.96 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір161.96 Kb.
Українська література – 8 клас
Урок
Я вчусь найвищому мистецтву -

Я вчусь мистецтву Доброти!



Тема. Література рідного краю.

Із глибини сивіючих віків

Мені сіяє істина проста:

Людина починається з Любові,

Людина починається з Добра!



(Морально-естетичні ідеали літератури рідного краю).
Мета. Поглибити знання восьмикласників про літературу рідного краю, зокрема творчість Григора Тютюнника. Познайомити учнів з лірикою Миколи Побеляна. Розвивати творчу уяву школярів, їх уміння узагальнювати почуте, виразно читати поетичні твори, вести діалог. Виховувати любов до рідного краю і його духовних скарбів, плекати почуття доброти й милосердя у ставленні до людей і світу, що нас оточує.
Цілі.

Учні повинні знати: відомості з біографії Г.Тютюнника та М.Побеляна, їх твори, відомості про представників літератури рідного краю.

Учні повинні вміти: інсценувати уривки з літературного твору, виразно читати поетичні твори, висловлювати думки з приводу прочитаного, робити висновки й узагальнення.
Тип уроку: урок літератури рідного краю.
Форма проведення уроку: урок — літературна композиція.
Форми роботи: інтерактивна гра “Вінок літературних імен Слобожанщини”, розповідь учителя у поєднанні з елементами бесіди, міні-вистава, конкурс “Я — декламатор”, учительські одкровення у супроводі документального фільму, рефлексія і самооцінка.
Повторення вивченого: література рідного краю (фольклорна творчість Харківщини, творчість поетів Балаклійщини та інше).
Обладнання. Книжкова виставка “Духовні надбання Слобожанського краю”, портрет Г.Тютюнника, комп'ютер, проектор, екран, плакати, карти дослідження, паперові квіти, картки з домашнім завданням та картка самооцінки.

Міжпредметні зв’язки. Театр (елементи вистави), бібліотека (книжкова виставка), документальне кіно (стрічка Леоніда Щирбні та Юрія Назарова “Подорож Сіверським Дінцем”).

Хід уроку
І. Зясування емоційної готовності учнів до уроку.

Екскурсія до пересувної бібліотеки.

Обмін враженнями щодо побаченого.
ІІ. Цілевизначення й планування.

1-й слайд

Учитель:

Веселка над землею опустилась,

Заграла барвами яскравими уся!

З захопленням у погляді і в серці

Ми вимовляємо: “Яка краса!”
Ось чуєм музику, а в ній

Любов з'єдналась і прокляття.

- Як серцю болісно... Та як прекрасно, -

Шепочуть губи, мов закляття.
Ось Рафаелівська мадонна

Несе дитя. І серце мліє:

- О Боже мій! Яка краса!

Вона ніколи не старіє!
Натхнення, трепет, хвилювання

В душі прекрасне викликає,

Над дріб'язковим, над буденним

Людину й людство підіймає!
Любі друзі!

Вимірів прекрасного чимало.

Ми з вами поговорим про один.

Сяють нам поезія і проза

Із вікових утомлених глибин.
Пишається перлинами наш край,

Вінок імен славетних заплітає!

Не тільки в Україні, а й по світу

Чудова слава про митців лунає!

2-й слайд

Урок літератури. Про що ж, як не про літературу, на таких уроках говорити? Але сьогоднішній урок, хоч і не є несподіванкою, все ж особливий. Чому? Бо ми говоритимемо про красу літератури нашого краю. Література рідного краю не лише дарує насолоду зустрічі з прекрасним, а й ненав'язливо виховує в нас Людину.

Сьогодні ми пригадаємо відоме, проторуємо нові стежки в художньому безмежжі нашої прози та поезії, глибше познайомимося з деякими літературними іменами, спробуємо відкрити нові. Девізом сьогоднішнього уроку стануть рядки:

Я вчусь найвищому мистецтву -

Я вчусь мистецтву Доброти!

Протягом уроку ви будете вести карту дослідження, яка допоможе вам виконати творче домашнє завдання (додаток).

Я хочу, щоб наш урок не був грою одного актора, а саме вчителя. Згуртуймось і відчуймо себе майстерною акторською трупою, відмінно зіграймо свої ролі, жодна з яких не повинна стати другорядною! Як годиться в театрі, протягом дійства нас супроводжуватимуть драматичні персонажі, серед яких: Муза, натхненниця митців, Письменниця і Поетеса. Я запрошую їх на кабінетну сцену.

Учні-актори займають місця за столиком біля книжкової виставки.



ІІІ. Актуалізація опорних знань.

3-й слайд

Інтерактивна гра “Вінок літературних імен Слобожанщини”.

Учитель.

Муза приготувала подарунок — яскравий віночок, у якому, на жаль, відсутні квіти, тому вона й хоче звернутися до вас з проханням.



Муза.

Дорогі друзі!

До вас звертаюся з проханням:

Оздобу до вінка знайдіть -

І гідні пам'яті людської

Літературні імена назвіть!



Учитель.

Тож прикрасьте віночок квітами з іменами творців слова рідного краю.



Виступи школярів.

  1. Я прикрашаю віночок квіткою з написом “Народ”, тому що будь-яка література бере початок з народної творчості, а Харківщина славиться своїми казками, піснями, переказами, легендами.

  2. Невідомий автор “Слова о полку Ігоревім” - наступне ім'я, оскільки літературна пам'ятка епохи Київської Русі розповідає про події, що деякою мірою відбувалися в північних та східних районах теперішньої Харківщини.

  3. Зародженню писемної літератури Харківщина завдячує мандрівним дякам, вихованцям Києво-Могилянської академії. Серед них я виділяю імена Семена Климовського та Григорія Сковороди.

  4. Григорій Квітка-Основ'яненко — поет, письменник, драматург. З його ім'ям пов'язані заснування і розвиток харківської журналістики. Тому я віддаю перевагу авторові “Сватання на Гончарівці”.

  5. Ми щойно вивчили байку “Пан та Собака”. А пам'ятаєте її автора? Петро Гулак-Артемовський був ректором Харківського університету.

  6. У ХІХ столітті в Харкові існувала школа романтиків, до якої входили Боровиковський, Метлинський, Костомаров та інші. З ними у нас буде час колись познайомитись.

  7. На Харківщині народився відомий письменник і укладач словника української мови Борис Грінченко, з дня народження якого скоро мине 150 років.

  8. З Харківщиною пов'язана творчість Марка Вовчка та Марка Кропивницького.

  9. Минуле століття вписало нові імена в літературну скарбницю рідного краю, а саме: Микола Хвильовий, Ірчан, Еллан-Блакитний та інші.

  10. Сьогодні ми будемо говорити про Григора Тютюнника, юність якого пов'язана з харківським заводом імені Малишева та Харківським університетом.

  11. Наша Балаклійщина, ця прекрасна частинка Слобожанського краю, подарувала світові такі імена: Микола Дукин, Микола Полянський, Сергій Соловйов з Вербівки, Тетяна Токар, кореспондент газети “Вісті Балаклійщини”, поети Леонід Талалай, Анатолій Перерва, Володимир Стальний, Юлія Петренко. Тож я з гордістю прикрашу вінок квіткою “Письменники Балаклійщини”.


4-й слайд

Учитель.

Ось тепер наш віночок сяє квітами, хоча, на мою думку, не вистачить уроку, щоб назвати всі імена, якими пишається наш край.



«Мудрий скарбничий – пам’ять людська. Вона зберігає часом звичайні собі, нічим не примітні з першого погляду бувальщини, наче знає: настане у житті людини такий час, а може, така мить, що вони оживуть знову, осяються промінням почуттів і винагородять її поезією, ім’я якій – спогад». Ці слова належать Григору Тютюннику, якому 5 грудня цього року могло б виповнитись 81 рік. Я запрошую вас до розмови і спогадів.
ІV. Основний зміст уроку.

Муза читає поезію Петра Коленського.

Муза.

Світлій пам'яті Григора Тютюнника

Ти в небо зоряно-ясне

Казав: то душі марять світом,

Бо тут, як біль, прости мене,

Широкий степ з гарячим літом.


Поговорити б, Григір, треба.

Та як тепер? Коли і де б?

Зривайся зіркою із неба

На місце зустрічі — у степ.

Не скрикну, знаючи: це ти,

А ніч тебе ховає й досі,

І ти не зміг би в інший спосіб

На це побачення зійти.


“Не повертайся, будь земним.

Не гостем, чуєш, сумноокий?” -

То я кажу й чекаю, доки

Озветься пагінцем живим.

Отим бильцем, що має мову,

І вдруге в витворі живе,

І все зове кудись, зове...

Прийди-но, Григір, на розмову.


Письменниця.

- Кому ж, як не Письменнику, говорити про письменника? Тож візьму цей труд на себе.

Григір Тютюнник, який подарував молодість Харківській землі, стверджував, що письменник народжується з муки й любові. Він щиро поділяв гірку думку Василя Стуса: “Якби було краще жити, я б віршів не писав, а — робив коло землі”. Та, гадаю, ця думка помилкова. Бо таким величезним художнім талантом був обдарований природою, що вже не міг би не писати за будь-яких обставин.

Григір Тютюнник був закоханий у просту щоденну роботу — ту роботу, якою живе все людство і на якій світ тримається. Селянська дитина, він до самозабуття любив рідну землю, природу - “кожну стеблину й кожну зіроньку в небі”. Звідси й Слово у нього щире, правдиве, проникливе.

Григір любив село, степ — землю своїх батьків. І писав переважно про сільське життя. Але не любив, коли його називали представником “сільської прози”. Є худжня література, вважав він, а в ній — людина, незалежно від того, де вона живе й ким працює.

Усього лиш неповних 14 літ тривала літературна діяльність Григора Тютюнника, та встиг він немало — цілком вистачило, щоб стати класиком української літератури.

У видавничому центрі Харківського національного університету, студентом якого у шестидесятих роках був Григір Тютюнник, вийшла книжечка “Поговорити б, Григір, треба”. Ця книжечка - скромна данина пам'яті видатного письменника. Її автори — однокашники Тютюнника по навчанню в університеті, друзі по гуртожитку, свідки й перші читачі його ранніх літературних спроб. Деякі з цих “проб пера” надруковані у збірнику.

З повним правом ми можемо віднести до творів Григора Тютюнника рядки:



Із глибини сивіючих віків

Мені сіяє істина проста:

Людина починається з Любові,

Людина починається з Добра!
Бесіда за проблемними питаннями.
5-й слайд

Учитель.

З окремими оповіданнями Г.Тютюнника ми познайомились нещодавно. Чим найбільше приваблюють твори цього письменника?


Орієнтовні відповіді:

  • У творах Тютюнника правдиво виписано людські характери, майстерно відтворено вчинки персонажів, їх емоції.

  • Внутрішнє життя героїв викликає довіру.

  • У творах письменника я відчуваю любов до слова, до людей, до усього найкращого, що несе в собі людина.

  • Мене приваблюють твори Тютюнника своєю простотою і виразністю.

  • Люди у творах Тютюнника звичайні, земні, але прекрасні.


Учитель.

Яких людей, на вашу думку, більше у творах Тютюнника — злих чи добрих? Чому?


Орієнтовна відповідь:

- Я вважаю, що Григір Тютюнник віддавав перевагу добрим людям, тому що найвищою наукою життя вважав мудрість, а найвищою мудрістю — доброту.

Учитель.

Як ви гадаєте, чи правий був Григір Тютюнник, закликаючи людей передусім до милосердя і доброти? Яке почуття найпотрібніше нам зараз?


Орієнтовні відповіді:

  • Існує вислів “Світ врятує людська доброта!” тож, без сумніву, Григір Тютюнник був правий, коли через вчинки і характери своїх героїв відкривав людям очі на маленькі, але вічні істини. Людина повинна бути доброю і милосердною.

  • Я вважаю, що нам всім не вистачає світла доброти в душі. І саме це світло випромінюють твори Григора Тютюнника.

  • Сучасний світ жорстокий, механізований, комп'ютеризований. А читаючи твори Григора Тютюнника, проймаєшся звичайними людськими почуттями, стаєш людянішим.


Учитель.

Наука доброти і милосердя не нав'язується, а ніби входить в людину, стає невід'ємною часткою її душі. “Комета”, “На згарищі”, “Дивак” - лише кілька оповідань письменника, які дарують нам світлий промінь людяності.

Наші хлопці приготували незвичайне домашнє завдання — інсценівку за твором Г.Тютюнника “Дивак”. Доки триватиме діалог діда й онука, подумайте: чим відрізняється Олесь від свого діда Прокопа?
Інсценівка.
Олесь:


    • Діду, чого про мене кажуть — дивак?

Дід:

    • Невстріливий, значить. Дивний... А хто ж ото таке патякає?

Олесь:

    • Дядьки на вигоні.

Дід:

    • Ет. Ти їх не слухай...

Воно, звичайно, правильно. Завзяття в тебе обмаль. Все чогось у землі порпаєшся. А треба — в людях. Та отак побіля них, отак... Того — ліктем, того — почотом... Гульк — уперед вийшов. А першого не перечепиш, бо не доженеш. О!

Олесь:

    • Діду, чому дятел шишки їсть, а щука — пліточок?

Дід:

    • А то вже хто якого поріддя.

Олесь:

    • А я не забрав у дятла шишки.

Дід:

- І вірно. Навіщо вона здалась. Це як путнє щось побачиш — дощечку, скажімо, або гвіздочок — тоді бери.

Олесь:

    • Навіщо?

Дід:

    • Пригодиться.

Олесь:

    • Діду, навіщо так багато соломи набрали? Адже коням важко.

Дід:

    • Нічого. Зате нам легко. Но-о-о.

Олесь:

    • Діду, не бий коней. Бачиш: важко.

Дід:

- Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають, ще й плакати не дадуть. Пойняв?


Орієнтовні відповіді:

  • Люди, на зразок діда Прокопа, загрузли в буденщині, дбають лише про вигоду. Їх душа залишається байдужою до чиїхсь страждань, болю, до прекрасного. І все ж у кінці твору дід почувається винним через те, що грубими словами зачепив ніжну душу онука. Значить, і в дідові прихована десь на дні серця ніжність.

  • Олесь — не дивак. Він — романтик, людина з чутливою душею. Йому болить чужий біль. Дід — людина черства, на мою думку.

  • Олесь нагадує діда Юхима з оповідання Тютюнника “Комета”, який по-особливому любив коня, бо той замінив йому родину. Значить, такі люди не поодинокі. Недарма ж в народі кажуть: світ не без добрих людей.

  • Хіба вміння співчувати, відчувати, любити — дивацтво? Це прекрасні риси людської душі.


Учитель.

Чутливість, співчутливість немов перелилась з поетового серця в рядки його творів. Не кожному з тих, хто пише, вдається здобути визнання сучасників. Не все з прочитаного залишає глибокий слід у серцях людей. Григір Тютюнник прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго. Прийшов, щоб не розлучатися.


6-й слайд

Муза.

- Особливий стан моєї душі мені допоможуть висловити рядки поезії Ліни Костенко:
Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.


Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!


Все повторялось: і краса й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.


Як у рядках Поета звучать по-новому слова? Спитаємо про це Поета. Вам слово, дівчино!
Поетеса.

- Я подарую вам зустріч з ліричними творами Миколи Побеляна. Харківщина може пишатися своїм поетом. Микола Побелян — лірик від природи. В його поезії править бал любов. Митець, який без особливих претензій заявляє: “Я — поет для двох на світі”, не мислиться без сотень, тисяч таких “двох” серед читацького загалу. Він — відкритий у своїх радощах і болях, у своїй одвертості. Світ його любові населенй людьми, птахами, деревами, квітами. Він вміє спостерігати, як “в сорочих гніздах селяться світанки”, як догукуються до нас “півні з Чумацького Обозу”, а “колодязний лелека планету підійма”, - для щастя і любові.

У 1999 році поет видав книжечку своїх творів “Сніги на двох”, яка сповнена доброти, любові, чутливості до людей, до батьківщини, до природи.

Давайте почитаємо твори Миколи Побеляна.

Виразне читання поезій Миколи Побеляна.
Учитель.

Пролунали прекрасні рядки. Які думки сколихнули вони у вашій душі?


Орієнтовні відповіді:

  • Вірші Миколи Побеляна сповнені любові до навколишнього світу, до життя, до людей.

  • Слухаєш теплі й прості слова і хочеш теж так навчитись любити й цінувати життя.

  • Мабуть, бути поетом не так просто. Поет, на мою думку, - людина чутлива, вразлива, бо багато бере в свою душу чужого болю.


Муза.

- Протягом уроку ми читали вірші Петра Коленського, друга Григора Тютюнника, а таком — Ліни Костенко й Миколи Побеляна. Та були ще вірші, автора яких ми не назвали. Наприклад, віршована назва нашого уроку. Хто автор цих рядків? Наша вчителька теж пише вірші для душі. Їх вона часто використовує на наших уроках.



Пам'ятаєте, поезію Миколи Вороного “Євшан-зілля”, вивчену нами у 6 класі? Своєрідним євшаном для Олени Леонідівни стали квіти горицвіту й пахучий чебрець, які нагадують їй про село, в якому минули дитячі роки, про родовід, про життєве коріння. Тож давайте послухаємо тепер вірші нашої вчительки.
Розповідь учителя про власну збірку “Чебрецеві спогади”, читання поезій (розповідь супроводжується кадрами документального фільму “Подорож Сіверським Дінцем”).
V. Рефлексія та самооцінювання.

Учитель.

Нехай не буде більше коментарів. Хай щось залишиться недомовленим. Спасибі вам за наш спільний урок. Спасибі за розуміня. Яким же буде висновок?



Письменниця.

Наш Слобожанський рідний край -

Талановитий дивограй!

Чудові люди тут живуть,

Нащадкам дар передають!
Муза.

В устах умілих добре слово

Звучить сьогодні винятково.

Ми з словом цим навчимся жить,

Свій рідний край, людей любить!
Поет.

Можливо, хтось колись із нас

В скарбницю слова щось додасть.

У нас попереду — життя.



Хай з нами буде Доброта!
Самооцінка діяльності.

Картка оцінки

діяльності учня під час уроку


Ім’я

Виразне читання поезій,

акторська гра

самооцінка

Участь у бесіді

Самооцінка


Оцінка сусіда

Оцінка учителя

Скоригований бал













































































































































































































































VІ. Домашнє завдання: 1-7 балів: міні-твір “Я вчився (вчилась) науці доброти” (пояснити, чим привабили твори Г.Тютюнника та М.Побеляна, чому навчили); 8-12 балів: твір-роздум “Краса людини. В чому вона?” (на основі прочитаних творів)

Карта літературного дослідження


Тема уроку




Прізвища письменників, згадані під час уроку




Назви творів, які особливо вразили




Головна думка оповідань Г.Тютюнника






Головна думка поезій М.Побеляна






Що б у дорогу життя я взяв (взяла) б з творів згаданих письменників?




Цитати, які я б використав (використала) у творчій роботі





Домашнє завдання (на вибір)

  • 1-7 балів: міні-твір “Я вчився (вчилась) науці доброти” (пояснити, чим привабили твори Г.Тютюнника та М.Побеляна, чому навчили);

  • 8-12 балів: твір-роздум “Краса людини. В чому вона?” (на основі прочитаних творів)


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка