Урок у технологіях розвивального навчання



Дата конвертації10.09.2017
Розмір65.8 Kb.
УРОК У ТЕХНОЛОГІЯХ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Розвивальне навчання розуміють як активно-діяльнісний спосіб навчання, під час якого враховуються та використовуються закономірності розвитку дитини, процес навчання планується на основі пристосування до рівня й особливостей індивіда. Провідними цілями навчального процесу є розвивальні. Розвивальне навчання спрямоване на розвиток усієї сукупності якостей особистості;

  • знань, умінь і навичок;

  • способів розумових дій;

  • самокерованих механізмів особистості;

  • емоційно-ціннісної сфери;

  • діяльнісно-практичної сфери.


Концептуальні положення (дидактичні принципи) розвивального на­вчання:

  • цілеспрямований розвиток дитини на основі комплексної розвивальної сис­теми;

  • системність і цілісність змісту;

  • провідна роль теоретичних знань;

  • навчання на високому рівні складності;

  • просування у вивченні матеріалу швидким темпом;

  • усвідомлення дитиною цінності процесу навчання;

  • включення до процесу навчання не тільки раціональної, а й емоційної сфери;

  • проблематизація змісту;

  • варіативність процесу навчання, індивідуальний підхід;

  • робота над розвитком усіх дітей як із низьким, так і з високим рівнем на­вчальних можливостей.

Домінуючий шлях пізнання — індуктивний.

Особливе місце в ньому відводиться порівнянню й аналізуючому спостере­женню.

Рушійна сила навчання — пізнавальний інтерес.

За класифікацією можна виділити основні відмінності у прак­тиці традиційного та розвивального навчання, показати їх у вигляді таблиці.

Таблиця 2

Відмінності практики традиційного та розвивального навчання


Параметри порівняння

Традиційна система навчання

Розвивальна система навчання

1

2

3

Ціль навчання

Отримання знань, реалізація програми, розвиток розумових процесів

Загальний розвиток учнів, розвиток розуму, почуттів, волі, навчання вмінню вчитися, жити серед людей, формування творчої особистості

Спосіб навчання

Передача дитині способів дій через алгоритм, схему, приклад

Передача принципів дій через організовану навчальну діяльність і соціальне середовище

Способи спілкування і навчання

Авторитарний: наставляти, навчати, пояснювати. Взаємини керівництва і підлеглих: учитель знає - учень не знає. Позиція учителя: «зверху-вниз»

Спочатку «авторитарна демократія», потім демократичний стиль спілкування. Учитель — організатор особистої діяльності учня. Співпраця, методичне співавторство

Модель взаємодії

Учитель — учень

Учитель — учень. Учень — учень. Учень — учитель

Форми навчання

Фронтальні, індивідуальні

Фронтальні, індивідуальні, групові, командні

Розвиток

емоційної сфери.

Мотивація навчання


Розвиток пізнавального інтересу. Молодші класи — навчання з елементами зовнішньої цікавості. Далі — вузькі інтереси з орієнтацією на бальну оцінку

Навчальні та широкі пізнавальні

інтереси. Далі – інтерес до пізнавальної діяльності, отримання, здобуття знань



Інтелектуальний

Розвиток


Відсутність системи роботи

Розвиток загальних Інтелектуальних

умінь: порівняння, класифікація, узагальнення, критичність. Самостійність, глибина, широта мислення



Вольовий розвиток

Нульовий потенціал

Спрямованість навчання на вміння долати труднощі, добиватися отримання результату, розвиток працездатності

Форми виховання

Через заборону, тренінг, вишкіл

Формування сприятливого морального клімату. Осмислення джерел учинків

і способів розв'язання конфліктів



Методико -

дидактичний аспект

навчання


Окремі питання. Монолог

Передбачення помилок. Одне

вірне рішення. Відсутність пауз. Безрадісна праця


Проблемні питання. Діалог

Право на помилку. Варіанти

правильних відповідей. Паузи.

Поетизація процесу навчання



Самовиховання

Нульовий потенціал

Знання прийомів самовиховання: осмислення своєї індивідуальності, знання елементів самовиховання,

самоаналіз, самоконтроль



Нетрадиційні форми активізації психічного

здоров'я


Нульовий потенціал

Точковий масаж, динамічні

релаксаційні паузи, функціональна музика, рухомі дидактичні та соціальні ігри




ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Згідно із зазначеними вище відмінностями в розвивальних технологіях навчання, робота вчителя потребує певних умінь, особливої психолого-педагогічної підготовки, знань деяких прийомів практичної психотерапії. Усі ці необхідні відомості спеціалісти отримують у процесі навчання на відповідних спецкурсах перепідготовки, а також шляхом професійної самоосвіти та самонавчання.

Особливості уроку, що розвиває учнів

Хід пізнання — «від учнів».

Перетворювальний характер діяльності учнів: спостерігають, порівнюють, гру­пують, класифікують, роблять висновки, виводять закономірності.

Інтенсивна самостійна діяльність учнів, пов'язана з емоційним переживанням, творчістю, із допомогою вчителя та його цінуванням.

Колективний пошук, скерований учителем.

Створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, яке дозволяє кожному учню проявити ініціативу, самостійність.

Гнучка структура.

Щодо навичок ведення уроку за розвивальними технологіями, то їх сукупність можна розділити на декілька блоків, у яких розвивальне навчання розглядається з позицій таких компонентів:



Змістовність

  1. Насиченість уроку. Пізнавальна значущість.

  2. Композиція уроку (структура, логіка, цілісність).

  3. Проблемність змісту, міра важкості матеріалу.

  4. Робота щодо формування загальнонавчальних умінь.

  5. Використання наочності як джерела навчальної інформації.

  6. Теоретичне осмислення поданих знань, вивчених явищ.

  7. Матеріал розрахований на диференційованість навчання.

  8. Матеріал розрахований на розвиток творчості дитини, використання її осо­бистого досвіду.

  9. Осмисленість навчання, цілей, системи знань.

  10. Естетизація процесу навчання, що передбачає розвиток емоційної сфери учнів.

Процесуальність

  1. Енергетична сила вчителя.

  2. Володіння вмінням самопрезентації.

  3. Підтримування активності сприймання навчального матеріалу (зміна видів діяльності, динамічні та релаксаційні паузи).

  4. Учитель уміє витримати паузу після формулювання питання, завдання, щоб дати учням змогу думати, приймати рішення.

  5. Учитель уміє знаходити позитивні моменти в неточних відповідях дітей.

  6. Учитель спокійно реагує на помилки дітей, розглядаючи їх як нові питання.

  7. Учитель не повторює відповідей дітей, «літературно» обробляючи їх думки.

  8. Учитель уміє використовувати простір у класі як сценічний майданчик.

Комунікативність

  1. Учитель відчуває інтерес до дітей.

  2. Уміє організувати й вести діалог.

  3. Уміє регулювати колективні відносини, піднімати самооцінку дитини.

  4. Учитель і учні вміють емоційно об'єднуватися.

  5. Учитель уміє планувати та регулювати ритм педагогічного спілкування.

Міжособистісне спілкування

  1. Діти спілкуються без спонукання та втручання дорослих.

  2. Мають інтерес до думок, суджень однокласників.

  3. Уміють слухати.

  4. Мають інтерес до групової роботи.

  5. Колектив класу мобілізує пізнавальну діяльність дитини.

  6. Діти володіють мімікою, уміють відкрито передавати свої почуття, установ­лювати зоровий контакт.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка