Урок розвитку комунікативних умінь. Тематичні виписки, тези, план почутого



Скачати 92.34 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір92.34 Kb.
Урок розвитку комунікативних умінь.

Тематичні виписки, тези, план почутого



Мета:

1) формування мовної компетентності, удосконалення вміння слухати й розуміти текст художнього стилю; уміння визначати тему та ідею тексту, писати план та тези, тематичні виписки;

2) розвиток навичок мислення (аналітичне, синтетичне, критичне), спілкувавання;

3) виховання поваги до рідного слова, патріотизму.



Обладнання: алгоритм складання тематичних виписок , пам'ятки, таблиця «Види

роботи з текстом».



Хід уроку
І. Організаційний етап.
Взаємне вітання викладача й студентів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Прийом “Мікрофон”.
Питання для обговорення: Текст. Ознаки тексту.
ІІІ. Пояснення нового матеріалу.
Робота з памяткой (на картках).
Памятка!
Текст — це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття.
Провідні ознаки тексту:
— більше одного речення;

— наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки;

— послідовність викладу інформації та завершеність;

— наявність граматичного й змістового типів зв'язку між одиницями тексту (реченнями).


Текст найчастіше має заголовок.
Мінімальною одиницею тексту є речення.
Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв'язність, структурна організація (цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети; зв'язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами — реченнями, групами речень чи більшими компонентами — існує тісний змістовий зв'язок).
Тематичні виписки роблять відповідно до заздалегідь складеного плану або тез доповіді, реферату тощо. Найчастіше виписки оформлюють у вигляді цитат з точним покликанням на джерело.
Тематичні виписки — перехідна ланка між складанням плану тексту та написанням тез наукової статті. План чітко й стисло фіксує викладене в тексті (слово "план" означає порядок, послідовність викладу будь-якого матеріалу).
Виписки — це визначені самим автором (учнем) фрагменти (абзаци), речення, інколи певні терміни чи образні вислови з тексту, що містять важливі, на його думку, положення, думки, висловлювання.

Пам’ятка


Як працювати над тематичними виписками
1. Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.

2. Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: “Там само”. Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: “Там само” й вказується сторінка.

3. Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту.

4. Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки (…).

5. Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прмямій мові.

6. Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.

7. На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

Тези — це коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.

Пам’ятка

Як складати тези статті
1. Попередньо переглянути статтю, продумати мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до її опрацювання.

2. Уважно прочитати статтю, визначити її основну думку.

3. Поділити статтю на смислові частини, визначити всі мікротеми.

4. Сформулювати пункти плану, логічно пов’язавши їх між собою.

5. Сприймаючи текстову інформацію, намагатися чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас – як читача.

6. Вибирати для тез основні ідеї та положення, відділивши вадливі деталі від подробиць, записати їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності.

7. Керуватися найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не допускати перекручень змісту.

План - це порядок розміщення частин у тексті, співвідношення між ними і на цій підставі членування тексту.


Види плану:

  • Питальний

  • Називний

  • Цитатний

  • Тезовий


ІV. Первинне закріплення знань.
Прийом “Акваріум”
Питання для обговорення

1. Як складати план?

2. Як складати тези?

3. Як працювати над тематичними виписками?




V. Узагальнення знань, умінь та навичок.
Зачитування тексту викладачем.
Виховання в епоху Середньовіччя
Епоха середньовіччя охоплює період V — початок XVI ст. Від Римської імперії вона успадкувала християнську релігію в її західному різновиді — католицизм (з 1054 р.). Християнська церква стала головною ідеологічною силою, яка визначила розвиток культури.

Церква різко негативно сприйняла античну культуру, вважаючи її гріховною. Аскетизм, ставши офіційною ідеологією, проповідував байдужість до світських благ і покору владі. Краса природи, мистецтво, втіхи особистого життя, допитливість розуму — все це було оголошено владою диявола. Людина розглядалась як гріховна істота, її тіло — як темниця для душі, яку слід було звільнити для вищого блаженства постами, молитвами, покаяннями.

В епоху середньовіччя у Західній Європі склалося кілька типів виховних систем. Серед них вирізнялося церковне (духовне) виховання, що здійснювалося в християнській сім'ї та в церковних школах, на той час найпоширеніших (парафіяльних, монастирських, соборних), латинською мовою. Учні спершу зазубрювали молитви і псалми, а відтак вчилися читати релігійні книги, писати, співати, вивчали арифметику (не далі 4 дій). Навчали катехізис-ним методом (запитання і відповіді). Учні запам'ятовували відповіді на запитання, не замислюючись над їх змістом.

Незнання психіки дитини, відсутність елементарних знань з методики призводили до того, що учням втовкмачували в голови навчальний матеріал за допомогою різок та інших тілесних покарань.

Опанувавши елементарні знання, кращі учні монастирських і соборних шкіл вивчали «сім вільних мистецтв», які поділялися на дві частини: тривіум (граматика, риторика, діалектика) і квадривіум (арифметика, геометрія, астрономія, музика). Вершиною навчання вважалося богослов'я. Незважаючи на релігійний характер навчання, ці школи сприяли поширенню письменності, підвищенню загальної культури населення країн Західної Європи.

Діти світських феодалів здобували лицарське виховання, що ставило за мету сформувати в майбутнього лицаря («пана землі і селян») кріпосницьку мораль, навчити поводитись у «вищому товаристві» і дати військово-фізичну підготовку. В основу світського виховання лицарів було покладено вивчення «вільних благочестей» (їзда верхи, стріляння з лука, метання списа, фехтування, плавання, полювання, гра в шахи, вміння складати і співати пісні).

До 7 років діти феодалів (хлопчики) виховувались у сім'ях, а з 7 до 14 років — виконували обов'язки пажа при дружині сюзерена; від 14 до 21 року вони були зброєносцями сюзерена, а відтак їх урочисто посвячували в лицарі. Серед них було чимало неписьменних і брутальних людей.

Міські купці та ремісники домоглися відкриття для своїх дітей гільдійських і цехових шкіл, в яких навчали рідною мовою. Ці школи мали своїм завданням допомогти дітям у їх майбутніх торговельних справах та в розвитку різних ремесел. Згодом гільдійські та ремісничі школи було перетворено на міські початкові школи, що утримувалися на кошти міського самоврядування (магістрату). Учнів навчали читати, писати, лічити та релігії. Виникнення таких шкіл було прогресивним явищем, оскільки руйнувало монополію церкви у шкільній справі. Церква боролася проти їх поширення, але зупинити їх розвитку вже не могла.

Виховання дітей селян мало практичний характер. Ним займалися батьки у повсякденній праці в хаті, на городі, на полях.

Виховання й освіта жінок також мали становий характер. Дівчата знатного походження виховувались у сім'ях або в пансіонах при жіночих монастирях, їх вчили читати й писати, а в пансіонах — ще й латинської мови, благородних манер. Дівчата з непривілейованих станів набували вдома вміння вести господарство, навчалися рукоділля та релігійних настанов.

У середньовіччі зі Сходу починають проникати єретичні вчення, спалахують релігійні дискусії. Церква намагається опанувати досягнення в галузі логіки й спрямувати їх на боротьбу з противниками релігійних догм. Так починає розвиватися схоластика (від грецьк. зспоіе — школа), яка прагне примирити розум з релігією. Схоластика — система мислення, яка полягає у застосуванні законів формальної логіки для обґрунтування релігії, її виявом у навчанні було переважно вивчення формально-логічних доведень певних релігійних положень, Розвиваючи витонченість розуму, схоластичне навчання водночас придушувало самостійність мислення.

Схоластика сприяла розвиткові абстрактного мислення, але це була лише гімнастика для розуму, вона не розвивала інтересу до реального світу, до природничих наук.

Учені, невдоволені тим, що церковні школи ігнорували нові знання, що не відповідали догматам віри, у XII ст. почали об'єднуватись у позацерковні спілки. Вони стали ініціаторами створення вищих спеціальних шкіл — університетів. Перші університети було відкрито в Болоны (1158), Оксфорді (1168), Кембриджі (1209), Парижі (1253), Празі (1348) та в інших містах Європи. Ці освітні заклади мали самоврядування і користувалися певною автономією щодо церкви, феодалів і міських магістратів.

У середньовічних університетах було чотири факультети: артистичний (підготовчий) з терміном навчання 5— 7 років, упродовж яких вивчали «сім вільних мистецтв», юридичний, медичний і богословський (термін навчання 5—6 років). Після закінчення артистичного факультету студенти могли вступати на інші факультети. Особи, які закінчували цей факультет, діставали ступінь «магістра мистецтва». Особи, які закінчували повний курс навчання в університеті (11—13 років), здобували вище звання — «доктор наук».

Основними методами занять в університетах були лекції та диспути. Студенти виконували багато вправ і писали письмові роботи — трактати.

Середньовічні університети сприяли розвиткові міст, певною мірою підготували культурний дух епохи Відродження.



3. Робота з текстом.
Завдання 1. Визначте тематичну приналежність тексту, поділіть його на смислові частини. Визначте стиль тексту. За якими ознаками ви зробили такий висновок (випишіть слова і вирази, що вказують на стиль тексту)?
Завдання 2. Охарактеризуйте ідейний зміст почутого.
Завдання 3. Назвіть слова, що потребують пояснення. Зясуйте їх значення за словником.
Завдання 4. Складіть складний план до тексту.
VІ. Закріплення знань, умінь та навичок.

Вправа 318

Вправа 319

Вправа 317
VІІ. Підведення підсумків з оцінюванням (з мотивацією) повідомлення домашнього завдання.
Домашнє завдання
Користуючись памяткою, яка розглядалася на занняті
Підберіть тематичні виписки до однієї із запропонованих тем:
“Система виховання дітей в Античні часи”
“Українські жінки-педагоги: Софія Русова, Христина Алчевська”
“Кольори та їх вплив на людину”


Види

роботи з текстом

Характеристика

Виписки


це визначені самим автором (учнем) фрагменти (абзаци), речення, інколи певні терміни чи образні вислови з тексту, що містять важливі, на його думку, положення, думки, висловлювання.

Тези

це коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.

План

це порядок розміщення частин у тексті, співвідношення між ними і на цій підставі членування тексту.




Види самостійної роботи з літературою

Характеристика

Як оформлюються

План

Послідовний перелік основних питань або мікротем тексту

У вигляді окремих пунктів

Тези

Положення, які коротко викладають ідею, думку

У вигляді цитат або власними словами

Тематичні

виписки

Фрагменти тексту, які стосуються якоїсь певної теми

У вигляді цитат

Алгоритм складання тематичних виписок може мати такий вигляд:



usi-uroki-ukrainska-mova-10-klas1


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка