Урок-проект. Особливості побуту українського народу Мета



Скачати 171.72 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір171.72 Kb.
Урок з історії України для 5 класу

Головні Вікторії Геннадіївни, учителя історії

Новоганнівської ЗОШ І – ІІІ ст.

Краснодонського району

Луганської області


- 2013 -

Урок-проект. Особливості побуту українського народу
Мета:

  • ознайомити учнів з особливостями побуту українського народу в ХVІІ-ХVІІІ столітті;

  • розвивати пам'ять, логічне мислення, увагу, творчі здібності учнів,

  • формувати пізнавальний інтерес, здатність аналізувати отриману нову інформацію, громадську думку;

  • виховувати інтерес до історії буття українського народу, повагу й любов до Батьківщини, українського народу та його культури.


Завдання уроку: створення спільного проекту «Книга буття українського народу».
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: заочна подорож (можна провести в шкільному краєзнавчому музеї).
Обладнання: слайд-шоу, ілюстрації «ХVІІІ та ХХІ століття», заготовки «виправ помилку», «впиши пропущене»; аркуші, олівці, заготовки до аплікації «буття українського народу»

План роботи:

Випереджальне завдання: підготувати 5 учнів-екскурсоводів («козаки» й «мандрівник») за темами:



  1. побут українців весною,

  2. побут українців влітку,

  3. побут українців восени,

  4. побут українців взимку

Урок побудований у вигляді заочної мандрівки-театралізації через спогади українців-козаків про буття українського народу в ХVІІ-ХVІІІ століття.

Учні сідають колом перед дошкою, біля неї – 5 дійових осіб (мандрівник і 4 козаків).

«Козаки» описують побут українського народу мандрівнику за порами року, їх оповідь супроводжується слайдами.

Після кожної розповіді вчитель пропонує учням завдання для активації та перевірки отриманих знань (виправ помилки, заповни пропуски, обери деталь, малюнок).

У кінці уроку вчитель пропонує учням створити колаж про побут українців, прикріпивши до основи підходящі малюнки, а потім - допомогти мандрівнику-досліднику укласти книгу про буття українського народу для майбутніх поколінь, створити по сторінці для неї.



  1. Розмова мандрівника з козаками.

  2. Спогади козаків про буття українського народу за порами року; закріплення знань учнів-слухачів за допомогою запропонованих вчителем завдань.

  3. Створення спільного проекту «Книга буття українського народу» (малюнки, підписи).

  4. Презентація спільної книги «Книга буття українського народу».




Хід уроку

слайди

І. Організаційний момент




* «Слово вчителя»

Колись давним-давно







ІІ. Актуалізація знань




* «Бліц-опитування»

  1. Що таке історія? (наука про минуле)

  2. Навіщо вивчаємо історію?

  3. Які науки допомагають нам вивчати історію? (хронологія, сфрагістика, географія, нумізматика, археологія).




ІІІ. Мотивація знань




* «Слово вчителя»

Історію творять великі люди. Хмельницький, Мазепа, Сагайдачний, Грушевський і десятки інших – усі вони є обличчями певної епохи, певного проміжку нашої історії. Вони здійснювали реформи й вигравали битви, укріплювали авторитет України на міжнародній сцені й способствували розвою й розвитку нашої Батьківщини.

Вони творили історію великої держави, ім'я якій – незалежна Україна. Вони – герої.

Але часто історія не залишає нам імен тих, хто вірою й правдою служив своїй країні, хто допомагав великим у їх починаннях. Часто ми забуваємо про простих людей, без яких були б неможливі ані великі звершення, ані великі битви. Вони жили часто непомітно, чесні, порядні, гостинні. Ім'я їм – народ український. І вони також – герої.

Сьогодні на уроці ми познайомимося із ще однією наукою – етнографією.

* «Робота в словниках»


Етнографія – це історична наука, яка вивчає звичаї та побут народу.

* «Мікрофон»

Життя рухається вперед не стоїть на місці. Змінюється наше життя, змінюється планета. Чи так жили люди 200-300 років тому, як зараз? Як змінилось наше життя? Що зникло, а що з’явилось нове?

Відповіді учнів (можна запропонувати для порівняння 2 картини).

* «Слово вчителя»

Так, усе правильно. І сьогодні ми з вами відправимось у минуле й дізнаємось, як жили люди в минулих століттях. Ми познайомимось із життям простих людей в різні пори року: навесні, влітку, восени та взимку, про їх побут, вірування, лікування, харчування, розваги, обряди та звичай. Кожне дерево має мати коріння, щоб жити. Щоб жити нам, необхідно пам’ятати про своє минуле, свій народ свою культуру. І допоможуть нам у цьому мандрівник де Боплан, який приїхав до України досліджувати побут населення, і четверо козаків, які йому зустрілися. Отож, вперед.






ІV. Вивчення нового матеріалу




* «Слово вчителя»

Отож, увага. ХVІІІ століття. Ніч. Тиша. Лише кілька козаків сидить біля вогнища й згадують свої родини. До них підходить мандрівник.

* «Театралізація»

У центрі сидять 4 хлопців у костюмах козаків. До них підходить мандрівник.

- Здоров були, люди добрі.

- Здоров був, добродію. Хто такий будеш, звідки й куди йдеш?

- Я мандрівник, і приїхав я до України, щоб написати книжку про її людей, їх життя, їх буття. Чи не дозволите з вами посидіти?

- Сідай, сідай, не соромся. Добре, що ти нас зустрів. Ми тобі розкажемо про наше життя всю правду.



1 козак.

Я люблю весну. А весна, чоловіче, починається в нас з того, що все село виходить вітати тепло й спалюють Дідуха. Наш народ здавна вірив у силу природи, і тому, щоб позбутись морозів, робили з минулорічного сіна велике чучело й спалювали його за селом. Навкруг Дідуха водили хороводи, співали пісень, кликали весну, адже весна – то символ нового життя, врожаю та достатку.

Жінки починали білити хати, а чоловіки лагодили вози та різний інвентар. Поки ще земля холодна, вони лагодять будинок. Знаєш, до речі, як його будували? Часто робили стіни з лози, міцно її переплітаючи, а потім накладали з обох боків багато глини. Стріху ж робили із соломи.

Піч в українській хаті – місце майже священне. Кожен ранок господиня підбілює її, підмальовує розписи та затуляє піч білою фатеркою.

Як згадую свій рідний дім, так, здається, й відчуваю пахощі борщу, вареників, каші та теплого хліба. Яка в нас кухня! Тут тобі й борщ із салом, тут і каша розсипчаста, і перепічки, галушки, і деруни, і вареники з вишнею! І все це готується у величезній розписній печі, яка займає добрих півхати! А які напої! І кисіль, і узвар, і компот із свіжих фруктів, і молоко, і квас! Що душа бажає!

А який запашний український хліб! Чи знаєш ти, як готується той хліб, який шлях проходить від зерна у колосі до запашної духмяної булки?

Спочатку те зерно збирають, молотять киями, потім провіюють, мелють на вітряних або водяних млинах, а хто бідніший – вдома на ручних млинах перетирає.

А потім з муки господиня пече хліб, і це дійство займає цілий день суботи. Хліба потрібно багато, і господиня пече відразу на цілий тиждень. Вона вимішує багато тіста в величезній діжці, дає йому підійти, перебиває, а потім великою лопатою саджає у саму глибину печі, ц якій весело палахкотять дрова. Найпершу хлібину викладають на стіл, і завжди, у будь-який час хлібина й сіль мають стояти на столі.

Тож якщо ти потрапиш у гостину до наших людей, тебе вкладуть спати на ніч. Але не на ліжко, ні! Українці наші сплять на припічку. Так, так, тобі не почулось Вони сплять на припічку – місцині біля печі, яка завжди тепла. Селяни часто висипають туди просо для просушки, тож немає ліжка м’якішого й тендітнішого за той м’якесенький теплий припічок.

За звичаєм у хаті стоїть великий стіл, за яким їдять всі члени родини, на стінах висять полиці із глиняними полумисками, у кутку стоїть скриня із одягом, а у святому кутку висять ікони із вишитими рушниками.

Воду набирають усі зранку з криниці, яка стоїть на кінці села. Воду носити – це справа нелегка, і вчитись їй доводиться довго. Жінки й дівчата беруть по 2 відра, набирають воду й несуть відра на коромислі – спеціальному засобі для відер. Воду легко розплескати, тому йти треба обережно. Перуть же жінки просто в річці.

Найулюбленіші мої свята – то Масляна та Пасха. Масляна святкується 12-13 березня, і то цілий тиждень перед постом, коли наші люди зустрічають весну, тепло й печуть смачні млинці – символ рум’яного сонця. На Пасху ж, або Великдень, прийняти в нас згадувати померлих родичів, готують кутю та відвідують погост – місце поховання своїх родичів при церкві. Цей день ми вважаємо найсвятішим за весь рік, бо саме в цей день воскрес Ісус Христос. До речі, ми всі кожної неділі йдемо до церкви, так як сповідуємо християнство й віруємо в Бога. Колись, кажуть, наші пращури були язичниками, вірили в сили природи, а в 988 році князь Володимир Великий прийняв християнство, похрестивши Русь. Тож зараз і ми – християни.

Основні атрибути Пасхи – це куличі (солодкі здобні випічки) та пофарбовані та розписані яйця, якими обмінюються люди в цей день. Яйця й куличі – то символи зародження нового життя.

Люди в нас гостинні, тому на столі лежить хлібина й стоїть сіль. До речі, ти знаєш, мандрівнику, як печуть наші жінки хліб? Це ціле дійство. У кожній хаті біля печі стоїть величезна діжка, у якій господиня в неділю робить опару, вимішує тісто й відправляє хлібини в піч на довгій дерев’яній лопаті. Хліб печуть тільки в неділю, тож господиня пече відразу багато хлібин.

Що ж стосується чоловіків, то вони готуються до сіву. Вони виїжджають у поле, орють на конях землю сохою – дерев’яним ралом, а потім засівають її просом, пшеницею, ячменем, вівсом. А біля будинку ми пораємось на невеличкому городі, де саджаємо капусту, цибулю, часник. Жінка ж моя дуже любить квіти, тому обсіває все навкруги соняшниками та мальвами, і повітрі зранку від квітів стоїть п’янкий аромат.

* «Що це?» (учитель показує слайди, діти коментують побачені малюнки).

Які це традиції?


  1. Дідух.

  2. Піч.

  3. Крашанки.

  4. Масляна.

  5. Хліб і сіль на столі.

2 козак.

А я люблю літо, хоч це й найбільш важка пора. Вона проходить у нас у постійній праці. Зранку всією сім’єю починаємо поратись – хто йде сапати поле із пшеницею, а хто доглядає худобу. Худоби в нас багато в кожному дворі – гуси, вутки кури, отара овець, кози та корови. Тварин пасуть діти, і то ціла наука, адже доглянути ціле стадо важко.

Улюблене свято літа – це Івана Купала. Існує в нас повір’я, що в цей день можна дізнатись про свою долю та майбутнє змінити. Дівчата й хлопці збираються ввечері біля ріки, співають пісні, стрибають через вогонь, щоб позбутись хвороб, а потім дівчата плетуть вінки й пускають їх на воду. Куди попливе – звідти й приїде наречений. До речі, якщо якийсь хлопець спіймає вінок, він матиме одружитись на його господині.

У цей день, за легендою, кожен може отримати неймовірне щастя – вночі знайти цвіт папороті. Кажуть, хто знайде його й принесе додому, той завжди буде здоровий, багатий та щасливий.

Дівчата вбираються пишно: вплітають стрічки у волосся та вінки, на шию – намисто, одягають кольорові спідниці й вишиті сорочки. Хлопці також вбираються в широкі шаровари, вишиті сорочки й підперезуються поясом.

Влітку ж починається й період сватання. Хлопці засилають старостів до дівчини, яка сподобалась, і ті просять благословення в батьків можливої нареченої. Дівчина зазвичай слухається батьків і приймає їх вибір, але може й піднести нареченому гарбуза – символ незрілості хлопця до одруження й серйозних стосунків.

Якщо ж сватання пройшло успішно, сім'ї починають готуватись до весілля, яке має відбутись восени.

Іще наші люди – видатні пасічники. Ще з весни вони виставляють вулики у поле, і бджоли носять квітковий, гречишний, липовий мед. Мед для наших людей – не лише смачна страва до млинців, а й лікувальний засіб, адже медовий час підтримує силу та лікує недуги. А потім приходять Спаси – нові свята, коли люди йдуть до церкви й святять мед, горіхи яблука.

Улітку жінки-травниці й знахарі виходять у ліс на збір лікувальних трав. Чистотіл та любисток використовують для очищення тіла й шкіри, калину – проти простудних захворювань, подорожник – для загоювання ран, звіробій і м’ята – від жару й головного болю, календула – від запалення.

А в кінці літа всі виходять на жнива – від малого до великого. Жінки беруть серпи, чоловіки зазвичай – молотили (ціпки з палкою на ланцюзі), і вирушають у поле. Період жнив – найважливіша пора за весь рік. Пам’ятаю, як жінки серпами зрізають і зв’язують колосся у пуки, а ми їх потім обмолочуємо, грузимо зерно в мішки й веземо до комори додому або до вітряних млинів, де млинар перемелює жерновами збіжжя на муку. І все це з піснею. Скільки пісень знають наші люди!

* «Лови помилку».

Худобу дозволяли пасти лише дорослим чоловікам (дітям і підліткам).

На Івана Купала у лісі відчайдухи шукали троянду (цвіт папороті).

Дівчата на свята вплітали в коси намисто (стрічки).

Якщо дівчина не хотіла виходити заміж, вона давала хлопцю кошик з яблуками (гарбуз).

Жнива – це період літа, коли всі йдуть косити траву (жати зерно).

* «Мозковий штурм»

? Чому існує легенда про папороть? (папороть ніколи не цвіте).



3 козак.

А я люблю осінь. З полів збирають останнє збіжжя, й можна відпочити. Жінки вимочують коноплі й готують їх до ткацтва, а ми, чоловіки, готуємось до зими – оновлюємо стріху новою соломою, лагодимо хлів, ховаємо інвентар до наступної весни. Також це час заготовок – жінки наші солять огірки, капусту у великих діжках, зносять у підпол, і взимку сім'я може харчуватись цими заготовками.

Жінки сукають льон, роблять тканину й прядуть пряжу із вовни овець. Часто жінки наші збираються ввечері в чиїйсь хаті і всі разом працюють, співаючи пісень.

Осінь – це час весіль. Саме восени одружується більшість нашої молоді. Найчастіше молодь одружувалась саме в жовтні, і це було пов’язане насамперед з наповненими закромами. Весілля святкують у нас із розмахом, протягом 3 днів, причому скликають не лише друзів, сусідів, а й усіх знайомих, а весіллі дівчина має показати своє придане – рушники й сорочки, які вона мала вишити власноруч.

Дівчині перед весіллям дружки розплітають косу, розчісують і останній раз заплітають, прикрашаючи голову вінком та стрічками. Стрічки в наших дівчат – не просто прикраса, а й показник соціального статусу. Чим багатша сім'я дівчини, тим більше в неї стрічок. На наступний день свої коси дівчина прибере під хустку-вельон. З дня заміжжя жінка вже не буде ходити із непокритою головою – це дозволено тільки незаміжнім дівчатам. Після весілля дівчина має перейти жити до чоловіка і його сім'ї.

А ще люблю я осінь, тому що це – період ярмарків. Більшість селян відправляються до міста на ярмарок, і там продають те, що мають на продаж (пшеницю, худобу), і купують потрібні речі (одяг, взуття, прикраси).

* «Заповни пропуски».


  1. Жінки квасили …(огірки, капусту).

  2. Дівчині, яка виходила заміж, одягали на голову… (хустку).

  3. Перед весіллям дівчина мала вишити ….(рушники, сорочки).

  4. Дівчина після весілля мала жити у… (чоловіка).

  5. Восени будь-що можна було придбати на (ярмарку).

4 козак.

Ну а я полюбляю зиму, до взимку можна вдосталь відпочити за весь рік.

Жінки в цей час починають ткати. Зазвичай збираються вони в одному домі ввечері й, співаючи, роблять нитки із шерсті. Дівчата ж молоді вишивають - «готують собі скриню», тобто готують придане.

А морози в нас бувають люті, і снігу намітає хурделиця до самої стріхи. Взимку змінюють і одяг – чоловіки одягають теплі шапки-смушки з овчини й теплі кожухи, а жінки одягають теплі спідниці-плахти, кожухи й теплі хустки. На ноги одягали чоботи зі шкіри.

Найулюбленіше моє свято взимку – Різдво. Це найулюбленіше й найголовніше свято, якого чекають діти й дорослі. Знаєш, що це за свято? Воно прийшло до нас із християнської релігії, і присвячено великому святу – народженню Ісуса Христа, нашого Спасителя. За легендою на початку нашого часу було передбачено, що народиться серед людей малюк, і шлях до нього вкаже Віфлеємська зірка. Так і сталось. Дитя народилось у Віфлеємі, і зірка вказала своїм сяйвом волхвам і пастухам місце, де він народився.

Тож у цей день обов’язковим атрибутом свята є зірка на палиці, яку носить по селу молодь. Вони співають пісень, веселяться, ходять від хати до хати, колядують, щедрують та меланкують. Колядки й щедрівки – це святкові пісні, часто веселі й жартівливі, у яких люди бажали один одному щастя, довголіття та гарного врожаю.

Влаштовують також ігри, катаються на санчатах, ліплять снігових баб та грають у сніжки. Колядникам господарі дають цукерки, яблука, калачі та ковбаси. Між ватагами колядників іде змагання – хто більше наколядує.

* «Співаймо»

Учитель роздає слова колядки, учні під аудіо запис підспівують.





V. Закріплення нового матеріалу




* «Творча майстерня» (створення колажу «Особливості українського народу» з використанням маленьких малюнків-заготовок – вибрати тематичні картинки).

* «Слово вчителя»

Мандрівник вирішив зробити «Особливості буття українського народу» й зробив до неї обкладинку. Допоможіть йому її укласти – намалюйте ілюстрацію із зносками.

* Презентація робіт

* Учитель укладає теку, переплітає





VІ. Підсумки уроку




VІІ. Оцінювання

Самооцінювання (за зразком).






Хронометраж уроку



Етапи та форми роботи

Час (хв.)

1

I. Організаційний момент

2


2

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

3

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

1

4

IV. Вивчення нового матеріалу

Театралізація



15

Додаткові завдання для перевірки

5




V. 3акріплення нового матеріалу

Творча майстерня



20





VI. Підсумки уроку, оцінювання

1




VII. Домашнє завдання

1



Додатки


Додаток № 1. «Що це?» (учитель показує малюнки, діти коментують) – які це традиції?

  1. Дідух.

  2. Піч.

  3. Діжка.

  4. Масляна.

  5. Хліб і сіль на столі.

Додаток №2. «Лови помилку».

Худобу дозволяли пасти лише дорослим чоловікам (дітям і підліткам).

На Івана Купала у лісі відчайдухи шукали троянду (цвіт папороті).

Дівчата на свята вплітали в коси намисто (стрічки).

Якщо дівчина не хотіла виходити заміж, вона давала хлопцю кошик з яблуками (гарбуз).

Жнива – це період літа, коли всі йдуть косити траву (жати зерно).



Додаток № 3. «Заповни пропуски».

  1. Жінки квасили …(огірки, капусту).

  2. Дівчині, яка виходила заміж, одягали на голову… (хустку).

  3. Перед весіллям дівчина мала вишити ….(рушники, сорочки).

  4. Дівчина після весілля мала жити у… (чоловіка).

  5. Восени будь-що можна було придбати на (ярмарку).

Додаток №4. «Співаймо»

Учитель роздає слова колядки, учні під аудіозапис підспівують.

Коляд, коляд, колядниця, добра з медом паляниця,

А без меда не така – дайте, дядьку, п’ятака.

Не дасте п’ятака – переверну хату сторчака.

Додаток №5. Самооцінювання



Вид роботи

бали

Що це

Макс. 5

Лови помилку

Макс. 5

Заповни пропуски

Макс. 5

Творча майстерня

Макс. 9

Загальну оцінку слід розділити на 2: ____

Додаток №6. Колаж «Особливості українського народу»c:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\1269273847_smallgames.ws_tradiciyi-skrin1.jpg


i:\побут укр нар\побут\rush15.jpgc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\dc32c50c38565d085cfb0f1ef71aa728.jpgc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\83341.jpgc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\5_12.jpgc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\2_54b1.jpgc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\2_54b1.jpgc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\1214203738_pirogovo01.jpeg


c:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\sany2401.jpgi:\картинки по истории\21.jpegi:\картинки по истории\14.jpegi:\побут укр нар\побут\xxi.jpgi:\побут укр нар\побут\s31813120.jpgi:\побут укр нар\побут\imagesеее1.jpegc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\hlib2.jpgc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\ad_59765_image.jpg


c:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\219.jpgc:\users\владелец\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\219.jpg


Використана література

  1. Довідник з історії України. – Київ, «Генеза», 2001.

  2. Усі видатні постаті історії України. – Х., «Торсінг плюс», 2007.

  3. Фотоілюстрації.


Заявка на участь у конкурсі розробок уроків з історії України для 5 класу

Прошу прийняти до участі в конкурсі «Історія повсякдення у шкільному курсі історії України та всесвітньої історії» розробку уроку-проекту для 5 класу на тему «Особливості побуту українського народу».

Матеріали та дані автора додаються.

Анкета автора

Прізвище

Головня

Ім'я

Вікторія

По-батькові

Геннадіївна

Посада

Учитель історії І категорії

Домашня адреса

вул. Піонерська, 45 а,

смт. Новосвітлівка,

Краснодонський р-н,

Луганська обл.,

94455


Місце роботи

Новоганнівська ЗОШ І – ІІІ ст.

Краснодонського району



Луганської області

Контактний телефон

0502147948



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка