Урок-подорож до країни Ввічливості



Скачати 114.73 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір114.73 Kb.
Тема. Урок-подорож до країни Ввічливості.

Мета. Закріпити знання про доброту, чуйність, ввічливість, виявляти й аналізувати вчинки однолітків, казкових героїв. Спонукати дітей на моральні вчинки. Скинути інертність фізичного і психічного самопочуття, налаштувати на активну роботу і контакт між дітьми. Сприяти розвитку емоцій, естетичних почуттів. Виховувати повагу до старших та однолітків, почуття взаємодопомоги, ввічливе ставлення до оточуючих.
Хід уроку:

  1. Організаційний момент.

Всі мерщій сідайте, діти,

Домовляймось – не шуміти,

На уроці не дрімати,

Руку вчасно підіймати.

І щоб не було мороки -

Всі готові до уроку?

Тож і ми часу не гаєм

І урок ропочинаєм.




  1. Привітання від учнів.

«Здрастуйте!» — мовлю за звичаєм.

«Доброго дня!» — кожному зичу я.

«Доброго дня!» — людям бажаю.

«Доброго дня!» — гостей вітаю.

І посміхаються у відповідь люди!

Добрі слова ж бо для кожного любі!


Сійся-родися ніжне «Будь ласка»,

Вдячне «Спасибі», «Вибач» тремтливе —

Слово у серці, як зернятко в ниві.

«Доброго ранку», «Світлої днини» —

Щедро даруй ти людям, дитино.

Шукай краси, — добра шукай!

Вони є все, вони є всюди...
«Будь ласка», «Спасибі» і «Будьте здорові» —

Слова необхідні й корисні у мові.

Приємно їх чути і в школі, і вдома,

Від мами, від вчителя й просто знайомих.

Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,

Даруйте сміливіше радісний настрій.

І кожен свій день, як завжди, починайте

Зі слів «Добрий ранок», «Вітаю!», і «Здрастуй».




  1. Повідомлення теми і мети уроку.

  • Шановні друзі! Ми отримали листа від принца Будь Ласка. Він залишив нам карту країни Доброти та Ввічливості. Чи бажаєте ви помандру­вати до цієї країни? Що ж пише принц?

«Любі діти! Шлях до моєї країни буде нелегким. Його можна подолати тільки підтримуючи один одного. Сподіваюся, ви зможете одержати ключ від країни Доброти та Ввічливості, складаючи його із частинок, які отримаєте на кожній зупинці».

  • Отже, у путь. Треба обрати транспорт.

Пасажирський чи товарний
Металевий він і гарний.
Все ховає у вагонах
І стає лиш на перронах.


(Поїзд)

(Діти виконують пісню «Ми в подорож рушаємо»).

Ми в подорож рушаємо

По рідній нам землі.

Веселі в нас сусіди —

Дбайливі вчителі.


Приспів:

Тра-та-та, тра-та-та,

Навкруги така краса:

Квіти, луки, трави,

Ліси, річки, стожари.

Розцвітай, моя країно,

Рідна серцю Україно.


  1. Перша наша зупинка — «Пізнайко».

  • Якими ми уявляємо вихованих хлопчиків і дівчаток?

Побажання.

Хлопчики — дівчаткам.

  1. Чесно кажучи, на ввічливу, охайну, добру дівчинку і подивитись при­ємно! Такі дівчатка трішки схожі на казкових принцес.

  2. Ввічливі дівчатка дуже делікатно розмовляють: не кричать, не спере­чаються, не вимовляють грубих слів.

  3. Ввічлива, добра дівчинка — справжня господиня в домі: вона помиє посуд і підлогу, допоможе бабусі почистити картоплю, напоїть молоком ко­шенятко.

  4. І звичайно, кожен по-справжньому ввічливий хлопчик з радістю гото­вий дружити з такою дівчинкою.

  • Дівчатка, будьте принцесами!

Дівчатка — хлопчикам.

  1. Гарному хлопчикові хочеться бути схожим на казкового лицаря або принца. Він завжди ввічливий з усіма дівчатками.

  2. Ввічливий хлопчик обов'язково поступиться місцем дівчинці або жінці в трамваї або в автобусі.

  3. Ввічливий хлопчик обов'язково допоможе дівчинці зняти пальто, по­дасть кімнатні капці мамі й бабусі, допоможе їм у домашніх справах.

  • Хлопчики, будьте лицарями!




  1. Проблемні ситуації. Обговорення.




  1. Наступна зупинка — «Місто Вихованих людей».

  • О, та тут вже хтось побував до нас. Він переплутав усі правила життя
    ввічливих людей. Діти, допоможімо мешканцям міста виправити помилки.

  • Проходити на своє місце у кінотеатрі треба спиною до тих, хто сидить.

  • Чемний хлопчик завжди смикає дівчаток за коси.

  • Ввічливі діти ніколи не поступаються місцем старшим.

  • Виховані діти обгортку від цукерки викидають на тротуар.

  • Усі діти переходять вулицю на червоне світло світлофора.

  • Дівчатка витирають руки об сукню.

(Діти виправляють помилки, отримують частину ключа).


  1. Третя зупинка — «Місто Чемності».

  • Але хто нас тут зустрічає!

Катруся. Я дуже ввічлива і тихенька дівчинка!

Тільки не знаю, чому це на мене так сердяться в школі?

Та я ж не чіпаю нікого ніколи.

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо.

А з цього виходить одне тільки лихо!

Оце я сказала — така в мене звичка, —

Що в Галі як мишачий хвостик косичка,

Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,

Та ще й черевики на човники схожі,

Що в Тані волосся нечесане досі,

Що очі в Мар'янки маленькі та косі,

Що в зошиті Лесі самі тільки плями:

Напевне, бруднющими пише руками.

Я ж правду кажу їм... І що тут такого?

Та я не чіпаю ніколи нікого.

Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,

І чом вони сердяться всі, невідомо!

Та й не винна я, що не вони, а я-я-я найкраща в світі!


Хлопчик. Дівчинко! А ти впевнена, що правду кажеш?
Катруся. Я завжди правду кажу.

У мене цієї правди стільки набралось...

Хочете, й вам розповім?

У сусіда серед саду

Падав дощик з лимонаду

І надворі стало сухо...

У сусідки вчора з печі

Раптом азбука упала,

З'їла м'ясо, з'їла сало,

А тим часом до вечері

Два ведмеді — шусть у двері!

У ставку пірнала качка

Та й втонула, неборачка.

Правда, правда! Так і сталось!

Сто пожежних тут зібралось,

Воду решетом носили,

Наловили риби силу!
Хлопчик. Що ти кажеш? В'януть вуха!
Катруся. Хто не вірить — хай не слуха!

Та як мені можна не вірити?

Я ж найрозумніша, найкрасивіша,

найправдивіша дівчинка в усьому світі!



(Вбігають дівчатка).

1-ша дівчинка. Катрусю, пішли, поженемо гусей до річки!
Катруся. Ще спіткнуся, я боюся!

Пожену гусей на річку —

Замочу свою спідничку.

А вона ж у мене найновіша!


2-га дівчинка. То пішли хоч до кринички,

Принесемо мерщій водички!



Катруся. Доки воду донесу —

Загублю свою красу.


1-ша дівчинка. Що ж, прощавай!

Коли так, то вибачай!

Нехороша в тебе вдача:

Чепурна ти, та ледача.


2-га дівчинка. Недарма про тебе слава,

Що пишаєшся, як пава.

Та один у пави хист —

Розпускати вміє хвіст.



(Дівчатка біжать геть).
Катруся (ображено).

І чого я їм не люба?

І чого напали всі?

Ну й нехай я буду пава:

Тільки б гарна та яскрава!

Щоб як я розкину пір'я,

Аж горіло все подвір'я.
Учень. Не хвались, нехай тебе інші похвалять. А похвалити людину можна за гарні справи. Всім добре відомо, що гостре словечко коле сердечко. Ми тебе візьмемо з собою, якщо ти скажеш, що зрозуміла свою помилку і попро­сиш у дівчаток пробачення.


  1. Зупинка «Прислів'я. Скринька народної мудрості».

  • Добре слово людини — що дощ в посуху.

  • Шабля ранить голову, а слово — душу.

  • Лагідне слово і залізні двері відчиняє.

  • Слово — ключ, яким відкривають серця.

  • Добре слово дім будує, а зле — руйнує.

  • Тепле слово і в мороз зігріває.

  • Слово інколи пече дужче за вогонь.

  • Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Моральні задачі.

• Попереду вас іде старенький дідусь. В одній руці у нього важка сумка, в другій паличка. Дідусь зупи­нився відпочити, поставив сумку і паличку біля будинку. Раптом палиця упала. Ви проходите поряд і все бачите. Що ви зробите?

• На подвір'ї грається маленький хлопчик. Його мама сидить на лавці й в'яже шапочку. Хлопчик бі­жить за м'ячем, падає, забиває коліна, лежить і пла­че. Ви сидите навпроти і все бачите. Що ви зробите?

Гра «Скринька добрих вчинків».

Учитель роздає дітям маленькі сердечка.

Вчитель.

У мене в руках два сердечка: яке з них нале­жить добрій, милосердній людині, а яке злій, жадіб­ній і жорстокій?

— Дітки, заплющить очка, пригадайте те добро, яке вам зробили інші люди. Давайте будемо вдячні цим людям і самі намагатимемося робити добро.

А тепер наповнимо нашою вдячністю і добротою й складемо в нашу скриньку сердечка. Хай кожного дня вона поповнюється добрими вчинками.



Інсценізація казки «Добро і Зло».

Запросило якось Зло до себе в гості Добро:

- «При­ходь до мене на гостини, моє серденько, чаю поп'ємо, розважимося».

От прийшло Добро в гості. А Зло в свою склянку із чаєм цукор поклало, а в склянку Добра солі насипало. Пригощає гостя, а саме думає:

- «От так йому і треба, щоб знало, як добро робити».

Добро нічого не сказало, але коли збиралося йти, діс­тало з гаманця гроші:

- «Дякую за гостину. А оце візь­міть і купіть собі цукру».

Питання для роздумів.


  • Чим Зло пригощало Добро?

  • Як Добро віддячило Злу за зло?




  1. Наступна зупинка — «Ввічливі поради».

  • Будьте обережні, адже трапляються випадки, коли під час мандрівки можна зустріти й розбійників.

Шапокляк. А це що за малюки? Куди це ви зібралися?

Вчитель. Ми їдемо до країни Ввічливості і Доброти.

Шапокляк. Та що ви? Навіщо це вам потрібно? Ось залишайтесь зі мною. (Діти відмовляються.) Ну добре, тоді я вам дам деякі поради, якими можна скористатись у країні Ввічливості і Доброти.

  • Ніколи не мийте руки, шию, вуха, обличчя.

  • Адже вони знову стануть брудними.

  • Навіщо марно витрачати свій час.

  • Стригтись теж не обов'язково, бо як постарієш — голова облисіє.

  • Вранці зовсім необов'язково зав'язувати шнурки на черевиках, банти на кісках, бо вони протягом дня можуть і порозв'язуватися.

Вчитель. Діти, чи подобаються вам такі поради? Хіба можна ними скори­статися?

Шапокляк. А як вам ось такі:

  • Якщо товариш запросив тебе на день народження, залиш подарунок удома — він тобі й самому згодиться, ні з ким у гостях не розмовляй, тільки вибирай, що смачніше, та їж;

  • Дівчатам треба завжди ставити підніжки, показувати язика, лупцювати їх;

  • Якщо твій товариш упав, покажи на нього пальцем, смійся голосно, щоб він побачив, що ти не засмучений.

Вчитель. Ці поради справді хуліганські. Нам з тобою не по дорозі. Ми знаємо інші

  • Не поспішай першим сісти за стіл.

  • Не розмовляй під час їжі.

  • Не перебивай того, хто говорить.

  • Не показуй пальцем на інших.

  • Зніми шапку, коли заходиш у приміщення.

  • Поступайся місцем людям похилого віку.

  • Вибачся, якщо ти когось ненароком штовхнув.

Шапокляк. Добре, я зрозуміла свої помилки. Ви й справді хороші діти. Я не буду вас більше затримувати.

Вчитель.

Гадаю, саме час нам відпочити

Вчитель. А зараз ми перевіримо, чи можете ви визначити ввічливі вчинки.(Коли вчинок ввічливий, діти плескають у долоні).

Прибери мерщій в кімнаті,

Й чистий, вмитий за сніданком

Привітайся до матусі:

Рідна, з добрим ранком!

У дівчаток гарні кіски,

Але надто вже малі.

А щоб більші виростали,

Ми їх тягнем до землі.

Без запрошення йди в гості,

Не вітайся там ні з ким.

І нізащо слів «будь ласка»

І «пробачте» не кажи!

Потім радісним, привітним

Поспішай до трав, до квітів.

А щоб день пройшов не марно —

З усіма поводься гарно.

Не вмивайтеся ніколи

І не мийте навіть рук.

Не потрібне це заняття

І не варте стількох мук.



Вчитель. Подивіться, ви повністю склали ключ до країни Доброти і Ввічли­вості. Ви здолали всі перешкоди і пройшли складний, нелегкий шлях. Тепер ви — мешканці цієї країни. Це значить, що всі ви отримаєте звання ввічли­вих, вихованих, добрих, грамотних.




  • Діти, ми багато чого дізналися, прийшли до палацу Доброти і Чемності. А давайте спробуємо скласти свою казочку.

  • Уявіть що на нашій планеті, у нашому місті з’явився Добрик, який приносить людям радість, добро.

За уявою дітей малюємо малюнки, описуємо вчинки дітей і складаємо казочку. «Добрик шукає друзів».

Добрик шукає друзів

Одного прекрасного ранку, якимось чином, на нашу планету потрапило загадкове звірятко. Випадково з’явилося воно в нашому містечку. Це було маленьке, гарненьке, пухнасте звірятко, а звали його Добриком. Він зовсім не знав нашої планети, нашого земного життя. Блукав по вулицям міста , звертаючи увагу на все, що його оточувало.

Раптом, недалеко від себе, він помітив хлопчика і підійшов до нього. Добрик дивився на хлопчика великими добрими очима і радів. Йому здавалося, що він знайшов друга. А хлопчик подивився на Добрика і спитав:


  • Я Петрик, а ти хто такий?

  • А я Добрик, - відповів той.

  • Звідки ти тут узявся?

  • Я живу на планеті «Добряна».

  • То що ти тут робиш?

  • Я шукаю друзів!

Вони поговорили і разом пішли до школи.

По дорозі вони зустріли двох хлопчиків, які стояли і палили. Від того диму Добрику аж стало погано. Його ніс перетворився на велику бульбу.

Далі вони зустріли дівчат, які обзивалися лайливими словами, яких Добрик ще ніколи навіть і не чув. Від цього в нього з’явилися величезні вуха.

З кущів Петрик з Добриком витягли маленьке кошеня, у якого були обрізані вуса і до хвоста прив’язана залізна банка. Кошеня було дуже переляканим.

Добрик здивувався і сказав, що так не може бути! Що, може заставити людину зробити таке?

Добрик від переживання і від поганої поведінки оточуючих перетворився на величезне чудовисько. Петрик ніяк не міг допомогти своєму другу, хоча і розумів, що шкідливі звички, погані вчинки, погана поведінка дітей, призвели до того, що з Добриком сталося таке лихо. Бо тільки зло може наробити таке.

Петрик зрозумів, що Добрик в такому вигляді не зможе повернутися на свою планету. Його там ніхто не впізнає. Петрик не витримав і голосно закричав:

«Що ж ви накоїли?! Подивіться! На кого перетворився мій друг!»

Біля Петрика стояло величезне чудовисько з маленьким кошеням у руках. Але незмінними залишилися його добрі очі, лише сльози накотилися. Бо в нього на планеті панує лише добро. На «Добряні» ніхто і ніколи не розкидає сміття, не знущається з безпритульних тварин, не лається поганими словами, не б’ється, не має поганих звичок.

Подивилися усі в ці очі. І стало перед Добриком соромно. Бо всі вони також можуть так добре жити. Можуть врятувати світ своїми добрими вчинками, а Добрика повернути до такого вигляду, яким він був раніше.

Мешканці нашого містечка прибрали сміття, посадили всюди квіти. Перестали лаятися і казати погані слова. Діти пообіцяли Добрику гарно вчитися, слухатися батьків, поважати старших, робити тільки гарні вчинки.

В одну мить, наче світ змінився. І наче сонце засяяло інакше. Веселіше заспівали пташки.

Добрик відразу перетворився в того, ким був раніше і зрадівши, сказав:


  • Ну що ж! Мені вже час повертатися до мами і тата.

Добрик простягнувши кошеня Петрикові, сказав:

Я дуже радий, що все так добре скінчилося.

Маленьке кошеня, притиснувшись до Добрика, сильно обійняло його своїми лапками і радісно замуркотало.

«Нарешті, нарешті я знайшов того, кого шукав!» мовив Добрик.



  • Ти будеш моїм другом. Але ти залишишся тут. Бо там, на моїй планеті, ти будеш сумувати по дому. А я скоро повернусь до вас діти, обов’язково повернусь! Добрик повернувся на свою планету, а у нашому містечку все змінилося на краще.

Всі діти поводилися як і обіцяли.

От тільки дорослі не знають про ці пригоди.


Ми склали з вами проект незвичайної дитячої казочки: створили скриньку добрих вчинків, побували в країні Ввічливості і доброти. Але щоб усе це жило і існувало, ми складемо із своїх долоньок Сонечко Дружби, яке не тільки зігріє нас своїм теплом, а й нагадуватиме кожного разу, яким має бути кожний з нас.

Висловіть свої думки, починаючи словами «Я буду» (відповіді дітей)



Якими б вам ніколи не хотілося бути?



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка