Урок Павло Тичина. Збірка "Сонячні кларнети". Поезії "Арфами, арфами", "Ви знаєте, як липа шелестить…"



Скачати 74.28 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір74.28 Kb.
Урок 2.

Павло Тичина. Збірка ”Сонячні кларнети”. Поезії ”Арфами, арфами”, ”Ви знаєте, як липа шелестить…”,

Мета: допомогти учням зрозуміти ранню поезію Павла Тичини через комплексне сприймання різних видів мистецтва; сприяти поглибленню творчої уяви й образного мислення учнів; формувати естетичне ставлення до життя, до поезії; розвивати емоції, почуття, уміння сприймати твори на слух, удосконалювати навички виразного читання, уміння аналізувати прочитане і висловлювати власні роздуми про ліричні поезії; виховувати почуття людяності, любові до мистецтва, розвивати розуміння прекрасного.

Тип уроку: урок поглибленого аналізу художніх творів у взаємозв'язку з суміжними видами мистецтв.

Обладнання: портрет Павла Тичини 20-х років, виставка творів поета, опорна схема аналізу ліричного твору, роздавальний матеріал «Збірка «Сонячні кларнети» в оцінці літературної критики».


Хід уроку

І.Організаційний момент.

ІІ. Перевірка засвоєння раніше вивченого матеріалу.

Відповіді учнів на запитання.



  1. Де, коли, в якій сім’ї народився Павло Тичина?

  2. Де навчався майбутній поет? Чому саме в таких навчальних закладах?

  3. Які поетичні збірки видав Тичина у період 1918-1924 років?

  4. Які збірки, вірші засвідчили перехід Павла Тичини до офіціозної поезії?

  5. Яку громадську роботу вів П.Тичина, починаючи з тридцятих років і до кінця життя?

  6. За які твори поет отримував нагороди, які саме, а за які залишився в світовій літературі?

Прошу дуже стисло письмово відповісти на запитання. Ваша робота буде оцінена до наступного уроку.

ІІІ. Актуалізація раніше здобутих знань та мотивація навчальної діяльності учнів.

Бесіда.


Згадайте, коли, в яких класах які твори Павла Тичини вивчали?

Певно, „Хор Лісових Дзвіночків” у початкових класах,

„Гаї шумять”, „Блакить мою душу обвіяла”, „Не бував ти у наших краях” 5 класі, тоді ж і блакить душу обвіяла та побували у краях Павла Тичини. Пригадуєте?

Тепер звернемося до збірки ”Соняшні кларнети”.

Сонячна система - це з якої галузі знань? А кларнет?

Так, астрономія. Космос і музика. Музика - гармонія, і всесвіт - гармонія. Добре жити в гармонії зі світом.

П. Г. Тичина — один з тих українських письменників, чиє поетичне слово чарує душу, возвеличує помисли, дає насолоду. Якщо вірити в те, що поет починається з джерела, то перша збірка поета «Сонячні кларнети» є весняною повінню. Якщо вірити в те, що поет народжується один раз, то Павло Тичина сповістив про своє народження знову ж таки збіркою «Сонячні кларнети». Отже, що б не було джерелом наших домислів, перша збірка засвідчила появу на українській стезі молодого талановитого поета, повного сили і завзяття.

«Сонячні кларнети» — це гімн весні, гімн життю, це чарівна пісня, сповнена і ніжністю, і радістю, і смутком. Це вічна пісня надії, віри, юнацької закоханості в життя.

На думку літературної критики 90-х років, у цій збірці оригінального поета поєднуються три музи: Поезія, Музика і Живопис. Вірші збірки у відповідності до тематичного спрямування поділяються на три групи-цикли: любовна і пейзажна лірика; вірші про хід та наслідки першої світової війни; вірші про Україну в роки революції

Образ «сонячних кларнетів» — це не тільки символ краси вічно юної, сповненої барв і музики природи, а й втілення прагнень до всього сонячного, радісного, життєдайного, овіяного молодістю. Образ сонця, як джерела життя на землі, сили, що дарує людям радість, виражає мрію поета про щасливе життя. А коли співець бачив людське лихо, коли сум огортав його серце, він не падав у розпач. Не вгасала його мрія в перемогу світлого, гуманістичного над темрявою.


Ліричний герой збірки — юнак, який багатий і щедрий душею, це романтик, закоханий в красу світу, в природу, в життя. Це уособлення самої молодості, що лиш ступила на життєвий поріг і чарує свіжістю та чистотою почуттів, благородними поривами.

Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика її у виразі — "музична ріка", що "Тичина і пісня — брат і сестра", що коли багатьох поетів називаємо за трафаретом "співцями", то для Павла Григоровича слово "співець" — найприродніший епітет. Підтвердити цю думку можна вже прикладами з ранніх віршів поета, які ввійшли до першої його збірки "Сонячні кларнети".


„Усе в нього (Тичини) співає і звучить",— писав про цю збірку відомий критик О.І.Вілецький, — земля-орган, співає стежка на городі, і весь город — суцільний зелений гімн, ріка тремтить, як музика; прихід красуні весни ліси зустрічають голосними самодзвонними арфами; верба над дорогою вбирає дзвінкі струни дощу; душа самого поета немов та самотня верба, що перебирає "струни вічності", вона — душа — дзвенить, мов струни степу, хмар і вітру, в ній — "і бурі, і грози, й рокотання ридання бандур".

Основне, чим приваблюють поезії збірки, — це юна, весняна свіжість, легкокрила радість у поєднанні з молодим завзяттям і бадьорістю. І лише іноді в цей світлорайдужний мажорний тон вливаються журливі нотки.

А яким твором відкривається збірка?

Прочитаємо ”Не Зевс, не Пан…”


Щось зрозуміли?

Ми любимо тільки те, що розуміємо. Те, що не розуміємо, того не любимо. Погоджуєтесь. А щоб зрозуміти, треба знати, на які кнопки тиснути. Отже ”Не Зевс, не Пан, не Голуб- Дух…”. Зевс - верховний бог грецької міфології. Так греки уявляли світ. Пан - також грецький бог, який, до речі, винайшов сопілку. Голуб Дух - християнський бог. Отже, Тичина заперечує, що світом керують боги. Світ - це гармонія природи, невпинний рух…………………
Чи з усім ви погоджуєтеся. що я вам сказав?

Неправда, бо кожен має своє сприймання, але з розумними думками ми погоджуємося.

Подивимося на інші твори.
Згадаємо ”Гай шумлять”

Зорові та слухові образи

Музику бачу. О!

Прослухаємо та проаналізуємо вірш ”Арфами, арфами…”

Арфа - музичний інструмент. Схожий до бандури тим, що має багато струн. Кожна струна має свій голос., звук. А далі чуємо золотий голос. Золотий - то колір, але й цінність.

Обізвалися гаї. Знову гаї. Дерева звучать, як багато струн. Взимку мовчали. Та хто взимку їх чув. А тепер обізвалися. Чому б то? А, йде весна. Яка весна? Квітами-перлами закосичена. Коси має, в косах квітки. Квіти пахнуть. Образ дівчини - весни.

А тепер за автором переведемо погляд на хмари. Згадаємо Шевченкове ”Думи мої, думи мої”. Хмари схожі на кораблі. Схожі тим, що по небу пливуть. А небо синє, як море. А хмари весняні. легенькі, ніжнотонні. Але хмарами блакить переповнилась, тому буде гроза. А гроза схожа на бій вогневий. Але весняна гроза - не осіння, вона сприймається як сміх, хоча дощ - то плач. А перламутровий колір - це і є колір мерехтливий, який змінюється.

Гроза минула. Поточки дзвенять після весняного дощу. У небі знову пісня жайвора, з переливами - вище, нижче, як перламутровий колір.

А далі - знову весна-дівчина, а є дівчина- єкохання. Але дівчина від кохання вже проснулась чи ні? Налилася цим весняним щастям. Відкрий очі, подивися, як усе рухається, змінюється. Знову сміх і плач, знову перламутровий..

Ось такий вірш.

Поглянемо на форму вірша.

Скільки строф? Чотири.

Скільки рядків у строфі? Сім. Однакової довжини? Ні, різної. Є п’ятнадцять складів, є три.

Перший рядок - дві стопи дактиля.

Другий - сім стоп хорея з пірихіями.

Третій - дві повні стопи хорея, довге слово з одним головним наголосом та допоміжним.

Четвертий рядок нарешті римується з п’ятим, по одній повній стопі хорея.

Шостий - знову дві стопи дактиля.

Сьомий - як третій, довге слово, один наголос, хорей.

Якщо ми накладемо на цю схему другу, третю, четверту строфу, то все повториться до наголосу. То це не вільний вірш, в якому автор вільно може написати будь яке слово, це вже не просто пісня з римами а-б-а-б, а це вже симфонія. Життя ж багатоманітне ритмами, ритми міняються, і поет зумів це передати. Це вже не арифметика поезії, а швидше алгебра.То модерніст Тичина, чи не модерніст?

Хто дивився фільм ”Місце зустрічі змінити не можна”, пам’ятає, як Шарапов сів за рояль і заграв, а Промокашка послухав і каже:”І я так можу. Мурку давай”. Тому, хто розуміє тільки ”Мурку”, може й не зрозуміти цей Тичинин вірш.

В Інтернеті під логіном ”Студент” я знайшов коментар до вірша ”Арфами, арфами”. Він такий: ”Написано в стані білої гарячки”

Хто погоджується, а хто заперечує? Займіть позицію. Хто погодився. Хто заперечує.

Можливий коментар тих, хто заперечує : Це чудовий модерний малюнок весни. Хоч весну-дівчину малювали традиційно, але так її ніхто не малював, не відчував. Це геніальний твір нашого поета.

Можливий коментар тих, хто погоджується: Стан натхнення в певному сенсі - хвороба. Так побачити весну могла тільки людина в незвичайному стані, коли уявляється таке, що в нормальному стані уявити не можна.

А хто хотів би відбутися жартом?.

Хочете знати, як прокоментував я?



Погоджуюся, що „Студент”, коли коментував, був у стані білої гарячки. Геніальні речі не всім бувають зрозумілі відразу. Бажаю дорости.

На сьогоднішньому уроці нам належить розглянути ще один вірш Павла Тичини „Ви згаєте, як липа шелестить…”

Прослухаємо цей вірш у виконанні нашого однокласника. (Підготовлений учень читає вірш).

Спробуйте в парах проаналізувати зміст цього вірша самостійно.

Аналіз записуємо в робочих зошитах.

Самостійна робота учнів над аналізом.

Тепер поділимося, що в кого вийшло. Беремо олівці, слухаємо і відмічаємо все, що сказали перед нами. Можна плюсками. До кого прийшла черга, той говорить тільки те, чого ще не було сказано.



Учні звітуються про виконану роботу.

Що можу додати я? (Якщо це не сказали. Учитель відмічає також висловлені думки).

1.Щоб знати, як шелестить липа, треба у місячну весняну ніч не спати.

2.Як відомо, не спиться закоханим у такі ночі.

3.Ліричний герой вірша закоханий, а його кохана спить”. Кохання не розділене. Кохана міцно спить.

Двічі повторено.

4. А хочеться, щоб покохала. Кохання можна збудити поцілунком.

5. А далі ми бачимо, що кохання діє не лише на молодих. Коханню підвладні люди у будь-якому віці. Он не сплять і старі гаї. Старі дідугани також чують ”Я твій”.

6. Звичайно, весною співають солов’ї. І не дають спати, як і Шевченків соловейко у вишневому садочку. Пригадуєте?

Раз старі гаї і бачать, і чують, то який там сон.

7.Тепер ми знаємо, як липа шелестить, як сплять старі гаї, пережили насолоду від прекрасних почуттів.У цьому над завдання мистецтва, поезії зокрема.

Звернемо увагу на те, за допомогою чого твориться такий поетичний шедевр.

Насамперед строфіка.

1 та 2 рядки п’ятистопний ямб.

3 та 4 рядки мають чотири повних стопи.

5 рядок повторює дві стопи 3 рядка.

5 рядок повторює перший, за винятком заміни як на так.

Якщо накласти другу строфу, то вона буде точно повторювати першу. Строфу Тичина будує оригінально.



Римування. 1 рядок римується з 3.5,6, але римуються тільки два слова - шелестить і спить. 2 рядок римується з 4 - ночі з очі.У другій строфі гаї-солов’ї- гаї, а також тумани - дідугани.

Тичина був майстром звукопису. І це проявилося в цьому вірші.

Зверніть увагу - шелестить, місячні ночі, кохана спить піди, збуди, цілуй їй очі. Приголосні звуки передають ше-лест, вони шиплячі, далі глухі к, х, с, п, бо вночі тихо, але далі звучить рішуче д,д, і знову - ц, ч.

Як називається таке явище? Алітерація.

А в другій строфі асонанс знайдете? Старі гаї, місяць, зорі, солов’ї, і знову старі гаї. Звичайно, це звук і творить асонанс.

Підведемо підсумок уроку.

Треба закінчити думку.

Кларнетизм Павла Тичини - це…

Модернізм поета виявився в ….

Вірш ”Арфами, арфами” - це

Вірш ”Ви знаєте, як липа шелестить” - твір про…

( учні відповідають).

За активну роботу на уроці сьогодні оцінки отримують …

За письмові завдання оцінки отримають всі. хто виконав роботу.



Завдання додому:


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка