Урок Основні вимоги до уроку Сформулюємо основні вимоги до особистісно-зорієнтованого уроку



Скачати 98.75 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір98.75 Kb.
Особистісно орієнтований урок
Основні вимоги до уроку

Сформулюємо основні вимоги до особистісно-зорієнтованого уроку:


  • пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

  • орієнтація на процес навчання;

  • орієнтація на особистісні досягнення учнів;

  • створення емоційно-актуального фону уроку;

  • чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку;

  • раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

  • використання активних методів навчання;

  • зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем;

  • формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

  • заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.



Засоби досягнення мети



Метою особистісно-зорієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів. Засобами досягнення вчителем цієї мети можуть бути:

  • використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб'єктний досвід учнів;

  • створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

  • стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;

  • використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

  • оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;

  • заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;

  • створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

Виділення загальних завдань та засобів організації особистісно-зорієнтованого уроку має бути конкретизоване вчителем у залежності від при­значення уроку, його тематичного змісту.

Для того щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти її етапами: Орієнтація – Покладання мети - Проектування — Організація. Реалізація — Контроль — Оцінка.



Технологія уроку

Для опанування етапів діяльності пропонуємо технологію особистісно-зорієнтованого уроку, яка складається з таких основних «вузлів»:




  1. Етап орієнтації.

  • Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу.

  • Орієнтація учнів щодо і місця заняття, яке проводиться, в цілісному навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо).

  • Опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.




  1. Етап покладання мети.

  • Визначення разом з учнями особистісно-значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку (що може дати робота учня саме на цьому уроці для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя).

  • Визначення показників досягнення поставлених завдань (які знання, уявлення, способи діяльності про це свідчитимуть).

Методи й засоби реалізації першого та другого етапів; актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу тощо.


  1. Етап проектування.

Залучення учнів (у разі можливості) до планування діяльності, яка здійснюватиметься на уроці, через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності тощо):

  • складання плану наступної роботи;

  • обговорення плану роботи, яку передбачено виконати.




  1. Етап організації виконання плану діяльності.

  • Подання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмового або усного; індивідуального, або в групі; переказ опорних положень або розгорнута відповідь; в узагальнюючому вигляді або на конкретних прикладах тощо).

  • Вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо).

  • Вибір учнями (у разі можливості) завдань та способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь та вироблення навичок.

  • Варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).

Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення; створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.


  1. Етап контрольно - оцінювальний.

  • Залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю у парі чи групі; самоконтроль).

  • Участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислювання їх причин (взаємо- та самоаналіз).

  • Надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отриманий ними результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі.

  • Використання механізмів позитивного ставлення до успіху школяра та виставлення рівневих оцінок за дванадцятибальною системою оцінювання навчальних досягнень учнів не тільки за кінцевий результат, а й протягом процесу навчання.

Засвоєння учнями структури діяльності відбувається завдяки вчителю, який допомагає учням:

  • орієнтуватися у навчальному матеріалі (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття);

  • визначати або брати участь у визначенні мети конкретної навчальної діяльності; реалізувати план діяльності, мати можливість варіювати цей процес у межах визначених норм;

  • самостійно або спільно з іншими учнями та вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети).

Саме суб'єктне ставлення до завдань діяльності, присвоювання та погоджування цих завдань учнями і вчителем у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом в реалізації особистісно-зорієнтованого навчання (немає мети — немає суб'єкта!).

Завершальним етапом навчальної діяльності на уроці є усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності.

Критеріальна база оцінювання роботи вчителя на уроці

Треба звернути увагу на те, що Критеріальна база оцінювання роботи вчителя на уроці не може бути єдиною. Вчитель має сам скласти «режисуру» уроку, в залежності від його теми, рівня підготовки класу, цільової установки, часу проведення заняття тощо. Тому, в залежності від типу уроку, мають існувати різні критерії ефективності його проведення.

Визначимо ті з критеріїв, які дозволяють аналізувати діяльність учителя на уроці з особистісно-зорієнтованою спрямованістю:


  • наявність плану проведення уроку, в залежності від підготовки класу;

  • використання проблемних творчих завдань;

  • застосування завдань, які дозволяють учневі самому вибирати тип, вид та форму матеріалу, який він вивчатиме (мовну, графічну, умовно символічну);

  • створення позитивного емоційного настрою на роботу всіх учнів протягом уроку;

  • повідомлення не тільки теми, а й етапів організації навчальної діяльності протягом уроку;

  • обговорення з учнями наприкінці уроку не тільки нового, що пізнали, чим оволоділи, а й того, що сподобалося (не сподобалося) та чому; що (бажали б виконати ще раз, а що зробили б по іншому;

  • стимулювання учнів до вибору та самостійного використання різних

  • способів виконання завдань;

  • оцінка (заохочення) під час опитування не тільки правильної відповіді учня, а й аналіз міркувань учня, використаного способу, чому і в чому помилився;

  • глибока аргументація поточної оцінки навчальних досягнень, у разі її виставлення, наприкінці уроку за рядом параметрів: правильність, самостійність, оригінальність;

  • завдання додому вимагає від учителя не тільки визначення його теми та обсягу, а й докладного роз'яснення, як учневі раціонально організувати навчальну роботу, виконуючи домашнє завдання.

Взагалі, діагностика професійної діяльності вчителя на уроці (педаго­гічна діагностика) — це аналітичний зріз та оцінка статистичного стану педагогічного явища у відповідності до визначених параметрів, тобто це параметричний аналіз. Тому діагностика професійної діяльності вчите

ля передбачає знання та вміле використання параметричних даних (діагностичних показників), які характеризують її стан на різних рівнях здійснення.

Для діагностики професійної діяльності вчителя під час проведен­ня уроку може бути використана ме­тодика психолого-педагогічного аналізу діяльності учителя (МППАДУ), розроблена лабораторією професій­ної діяльності вчителя Науково-дослідного інституту загальної професійної підготовки Академії педагогіч­них наук СРСР, кафедрою педагогіки та психології Московського міського інституту вдосконалення учителів та педагогічним коледжем штату Джорджія США (Додаток).

Методика полягає у заповненні після закінчення уроку таблиці реєстрації даних МППАДУ. Підсумковий результат визначають таким чином: якщо конкретні вимоги до уроку виконує вчитель, то у підсумковій таблиці ставлять певну кількість балів. Методика містить як класичні вимоги до уроку (з оцінкою від 0 до 1 бала), так і сучасні вимоги педагогіки співробітництва (з оцінкою від 0 до 2 балів). Блоки спостереження поділяються на складові, які, в свою чергу, поділяються на конкретні вимоги. Три основні блоки поділяються на 12 частин, які складаються з 4 вимог кожна.

Запропонована методика дозволяє провести як діагностику окремих сторін діяльності вчителя, так і за

Формулою


сума балів

У (середня) = 48

визначити рівень професійної діяльності педагога.

Нульова або досить низька оцінка в балах за якою-небудь вимогою вказує на ближні (якщо вона класична) та перспективні (якщо вона сучасна) резерви вдосконалення діяльності вчителя.



Для отримання повнішої картини діяльності конкретного вчителя необхідно збирати інформацію за кількома уроками.

Особистісно орієнтований урок
Методика психолого-педагогічного аналізу

діяльності учителя (МППАДУ)
І. Створення загальних умов ефективного навчання:

1. Забезпечення вихідних педагогічних умов досягнення навчального ефекту на уроці:

а () попередні вказівки щодо плану уроку (мета, завдання, основні етапи) лаконічні і точні;

б () навчальні посібники та технічні засоби навчання сприяють швидкому включенню учнів у роботу;

в (1б) немає непотрібних затримок та відступів протягом уроку;

г () ефективність роботи класу вчитель стимулює передачею учням своїх функцій (оцінювання, контроль, корекція, планування тощо).
2. Адаптація навчання до учнів.

а (б6) навчання відповідає віковим особливостям учнів;

б (1б) у навчальному матеріалі уроку виділено найбільш важкі місця;

в (2б) надати можливість засвоєння навчального матеріалу різних рівнів складності (для учнів різних рівнів успішності);

г (2б) навчання побудовано як взаємодія вчителя та учнів.
II. Предметна і навчальна компетентність:

3. Володіння навчальним предметом та методами навчання:

а (1б) інформація і демонстрації точні та своєчасні;

б (1б) коментарі та відповіді на за­питання учнів точні й цікаві;

в (1б) без утруднення використо­вувати не менш як дві форми або ме­тоди навчання;

г (2б) крім поширених застосову­ють також оригінальні методи та за­соби навчання.
4. Організація навчальної роботи у послідовності «життєвого циклу» (вступ, розвиток, закріплення, інтеграція):

а (2б) урок починається зі стимулюючого введення (привернення уваги учнів та забезпечення необхідної мотивації);

б (1б) наочне подання нового матеріалу як відповіді на запитання, розглянуті раніше (попереднє заняття або введення);

в (1б) об'єднання, узагальнення і закріплення навчальних результатів;

г (1б) урок закінчують підбиттям підсумків (співвідношення результатів з тим, що вивчалося, з іншими предметами, з життям).
III. Техніка пояснення, письма і мови:

5. Використання усних та письмових пояснень:

а (1б) чітке пояснення змісту за допомогою потрібних слів та термінів;

б (1б) ключові моменти уроку відображені на дошці;

в (1б) записи для учнів акуратні й чіткі;

г (1б) вимова і побудова усної мови правильна.
6. Роз'яснення в разі нерозуміння учнями навчального матеріалу:

а (1б) виявлення незрозумілих слів або фраз та заміна їх загальнодоступними описовими виразами;

б (1б) пояснення за допомогою аналогій та прикладів;

в (1б) надання учням додаткової інформації;

г (2б) логічне виведення неявної корисної інформації з аналізу вже вивчених знань.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка