Урок для учня це спроба дізнатися про щось нове, відкрити для себе незвідане, невідоме, глибше зазирнути у власну душу. На яких уроках цього можна найбільше досягти?



Скачати 154.83 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір154.83 Kb.
ТЕМА: Звичаї, традиції українців. Символ образу гусей-лебедів



Мета. Пояснити учням, як письменник через художнє слово відобразив звичаї та традиції українського народу в повісті «Гуси-лебеді летять»; з’ясувати роль художніх засобів та елементів фольклору; допомогти учням усвідомити зв’язок головного героя з природою, привабливість твору , розкрити символіку образу лебедів, формувати вміння обґрунтовувати власне ставлення до прочитаного; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, виразність під час читання художніх творів, уміння коментувати, робити висновки, збагачувати словниковий запас учнів; формувати світогляд; виховувати шанобливе ставлення людини до природи, пошану до звичаїв і традицій народу; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Цілі:

учні знатимуть: зміст твору «Гуси – лебеді летять», особливості опису прекрасного у творі, що символізують лебеді в фольклорі та літературі, звичаї та традиції українського народу в повісті; зміст фрагментів повісті;

учні вмітимуть: цитувати уривки з твору відповідно до поставлених завдань, задавати запитання і відповідати на них, визначати роль художніх засобів та елементів фольклору; характеризувати внутрішній світ героя, зіставляти відчуття Михайлика з власними, розповідати про враження від прочитаного.
Тип уроку. Урок-дослідження.
Обладнання: портрет М.Стельмаха, підручник, збірка творів, дидактичний мультимедійний матеріал.
Методи, прийоми, форми роботи: прослуховування аудіозапису, розповідь учителя, виразне читання, робота з підручником, заслуховування учнівських повідомлень, словесне емоційне малювання, дослідницька, пошукова робота, робота в парах, випереджувальне завдання.

І. Мотиваційний етап .

Вчитель. Кожний урок для учня - це спроба дізнатися про щось нове, відкрити для себе незвідане, невідоме, глибше зазирнути у власну душу. На яких уроках цього можна найбільше досягти? (відповіді учнів: література, музика, обр.мистецтво тощо – уроки мистецького спрямування). Через образи літературних героїв, їхні думки, вчинки ми маємо можливість поглянути на себе збоку, у порівнянні з книжними персонажами, проникнути глибше у власний внутрішній світ, проаналізувати свою поведінку. Урок літератури – це можливість стати кращим, досконалішим, добрішим.

1. Актуалізація суб’єктного й досвіду й опорних знань.

Вчитель коментує епіграф.

Дмитро Павличко: «Дитинство – це земля, з якої виростають дерева людських талантів і характерів. Якими б високими і широкими ці дерева не були, там, у дитинстві, сховане коріння, що живить і тримає їх».

Як ви розумієте ці слова? (Відповіді учнів).

У який колір ви зафарбували б свої емоції від слів Д.Павличка. Поясніть?



2. Забезпечення емоційної готовності до роботи.

А ще у дитинстві ми багато мріяли! Чи не так?

У вас на партах є картки із зображенням лебедів

Пригадайте, будь ласка, якусь потаємну мрію зі свого дитинства і запишіть її на цих картках. (Учні виконують завдання).(під пісню «Ой летіли дикі гуси» у виконання Ніни Матвієнко)





- Можливо, хтось хоче поділитись приємними мріями із свого дитинства? (Відповіді учнів).

А ще поруч на парті у вас є паперові лебеді, виконані за технікою орігамі, з картками всередині. Що ж треба з ними зробити? Поміркуйте й запишіть три слова, які передавали б найважливіші й найщиріші ваші побажання хорошій людині: не важливо, чи це хтось близький, чи просто незнайома людина.

Вкладіть картки назад і поки відкладіть наших паперових друзів вбік.

- Я сподіваюся, що з допомогою цього словесного малювання ви налаштувалися на чудові емоції перед уроком. А тепер пригадаймо, творчість якого письменника ми вивчаємо, і яке відношення має слово «дитинство» до нашого уроку?

(Відповіді учнів).
ІІ. Ознайомлення з темою уроку, метою й навчальними цілями.



Визначення індивідуальних цілей, ознайомлення із загальними.

- Подумайте, діти, чого ви хочете навчитися і про що хочете дізнатися на сьогоднішньому уроці як читачі? (діти озвучують).

А ось наші загальні цілі


ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.


  1. Слово вчителя

Його творчість випоєна соками рідного краю, виколисана геніальною душею українського народу – безсмертною піснею… Зачарований рідною українською природою, овіяний духом поезії пісень, неба, тепла, квітів, Михайло Стельмах приніс в літературу свій особливий стиль літератури. Він починав із яскравої, напрочуд самобутньої (неповторної) лірики. Темпераментним, самобутнім поетом він лишився і в прозі.

«Життя починалось з любові…» так назвав М.Стельмах одну із своїх ранніх поезій.

По студених росах знов іде світання,

І дорога має казкою у даль,

Як моє дитинство, як моє прощання,

Як моя роками стишена печаль...

Рядки ці мов би своєрідний заспів до повісті «Гуси-лебеді летять»
2. Словесне малювання.

Вчитель. Яким ви уявляєте головного героя?

(Відповіді учнів).

А ось таким показав його режисер фільму Олександр Муратов, який у 1976 році створив кінострічку «Гуси –лебеді летять» за повістю М. Стельмаха, де головну роль зіграв Володимир Чубаєв (фото на проекторній дошці)

Наскільки схожий «ваш» Михайлик з цим образом? (Відповіді учнів).

Кумедний, допитливий хлопчик, з гострим розумом, добрим серцем, щирий, вірить в казку й диво. Хто ж він – цей герой?



1. З'ясування значення літературознавчого поняття.

- На попередніх уроцах ми говорили, що повість М. Стельмаха є автобіографічною. Хто пояснить значення слова «автобіографічний»? (Відповіді учнів).

- У якому часі ведеться розповідь? (Письменник веде розповідь то в теперішньому, то в минулому часі. Від цього читач уявою ніби переноситься колишнього в сьогодення).

Отже, ми з'ясували, що в образі Михайлика автор зобразив себе у дитячі роки.



  1. Пояснення образу гусей-лебедів.

Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...», неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Уже з перших абзаців Михайло стельмах переносить нас в казку, де розпатлані хмари, де співають лебедині крила де світ більшається, тріпоче й міниться. Де можна стати чарівником й повернути лебедів з минулого, де ростуть правічні ліси й літають чарівні гуси-лебедята.


Правда, казкова атмосфера? Що найперше вам спадає на думку при згадці про гусей чи лебедів? (відповіді учнів).
Фольклорні джерела світу багаті цими образами. Пригадаймо укр. казку «Івасик-Телесик», російську про сестричку під назвою «Гуси-лебеді», літературну казку Сельми Лагерлеф «Подорож Нільса з дикими гусьми по Швеції»… А пісень скільки! І серйозних, і жартівливих, і дитячих, і для дорослих. Чому ж образ гусей та ще й гусей-лебедів такий популярний? Не дикої качки, не дятла…
В літературі є таке поняття, як символ. Як ви розумієте його?

ВИЗНАЧЕННЯ


Символ (з грец. — знак, прикмета) — це умовне позначення якогось предмета, поняття, явища, процесу; художній образ, який відтворює певну думку, ідею, почуття. Наприклад калина — символ вогню, сонця; безперервності життя, роду українців.
Поміркуймо, символом чого є цей образ в українців? Звірмо свої думки зі схемою на дошці. Пояснення.


Над хатою Стельмахів часто пролітали лебеді, і від їх лету чути було звук, схожий на звук далеких дзвонів. Дід говорив, що так співають лебедині крила. Від споглядання перельоту цих чудових птахів хлопчику ставало на серці і радісно і сумно. Він знав, що лебеді полетіли «на тихі води, на ясні зорі».

А яким же символом є образ гусей-лебедів у повісті М.Стельмаха? (відповіді)





Вчитель. Отже, приліт лебедів символізує щасливе, радісне й казкове дитинство, повернення у дитинство, відродження, життя, гармонію людини зі світом…


  1. Опрацювання матеріалу про язичницькі вірування й традиції у сучасних українських обрядах.

Ми бачимо, з яким піднесенням автор описує гусей-лебедів. У творі є дуже багато епізодів, де змальоване побожне ставлення людей до природи, як живої, так і неживої, поклоніння їй, задобрення. Як таке може бути? Чому в українців така палка любов до явищ природи, до землі, до усього живого?

(відповіді учнів про язичництво)
Знайдіть такі епізоди у творі! СТ. 142, 153
Пригадаймо визначення понять ЗВИЧАЙ, ТРАДИЦІЯ, ОБРЯД

Звичаї - це історично обумовлені, не писані правила поведінки людей, які увійшли в звичку, в силу багаторазового їх застосування протягом тривалого життя суспільства.

Обря́д — традиційні символічні дії, що в образній формі виражають соціально визначні події в житті людини та соціуму.

Традиція (від лат. traditio — передача) — це елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом тривалого часу

У різних народів своя спадщина і звичаї, сформовані протягом століть або навіть тисячоліть. Звичаї — це обличчя народу, подивившись в яке ми відразу можемо дізнатися, що це за народ. Звичаї — це ті неписані правила, яким люди слідують повсякденно у своїх найменших домашніх турботах і найбільш важливій суспільній діяльності. Ми часто виконуємо їх більш ревно, ніж ті закони, що задокументовані в кодексах і в статутах.

Споконвіку було трепетним ставлення до традицій. Навіть після прийняття християнства українці зберегли багато своїх народних стародавніх звичаїв, тільки об’єднавши їх з релігійними. І сьогодні, через тисячі років, вже непросто виявити грань, де в українських звичаях закінчується стародавня культура, а де починається християнська.


Учні мали випереджувальні завдання підготувати коротенькі розповіді про язичницькі вірування, звичаї й традицій в обрядових дійствах українських свят.
Сьогодні мало хто здогадується, що різдвяне колядування було одним з найважливіших атрибутів поганського свята зимового періоду. про народження нового Сонця сповіщали колядники, ходячи від хати до хати, бажали добробуту господарям та їхнім дітям, процвітання і благополуччя в наступному році. Крім цього, деякі колядки мали і возвеличувальний зміст — ці пісні розповідали про тодішні героїчні подвиги воїнів, битви, походи князів.

Дуже багато язичницьких звичаїв на Різдво пов’язано із тваринами та рослинами. Коли господиня готувала кутю, основну страву Святої вечері, діти мали квокати, мекати, мукати — щоб тварини в господарстві добре плодилися. Господар бив обухом сокири по деревах в саду і примовляв: «Родися, бо тя зрубаю». Від нечистої сили захищалися часником, клали його на чотири кути столу; щоб у хаті гроші водилися — під обрус клали гроші.

Багато поганських звичаїв мають свята Василя, Меланки та Щедрий вечір. На Василя, 13-14 січня, в Україні цей день святкується ще як Старий Новий Рік, хлопці ходять «посівати». Вони ходять по хатах, бажають господарям доброго наступного року та сіють зерном пшениці.



Свято Стрітеня, 14 лютого, і досі в Україні має два змісти. Один — на 40-й день після народження Ісуса, його мати Марія пішла до храму принести пожертву, згідно з єврейською традицією — двох горлиць. Там вона зустріла праведного Симеона, який благословив Ісуса та передрік Марії її майбутню долю. Другий — в цей день зима з літом зустрічається і сперечається, хто буде далі панувати — якщо до вечора потепліє, то літо перемогло, якщо ні, то зима закінчиться ще нескоро.

Навесні святкування Великодня, Пасхи, в усіх народів збігалося із язичницьким святкуванням дня весняного сонцестояння. Це було свято пробудження природи з мертвого зимового сну, повернення до життя всього живого.



Не менш язичницькими є і Зелені свята. Так люди називають християнське свято Трійці, яке відзначається на 50-й день після Великодня.

Одними із найяскравіших язичницьких свят є Івана Купала й зимове свято Андрія.

Які з них задують у повісті?

КОЛЯДУВАННЯ, БИТТЯ КРАШАНКАМИ Стародавні українські звичаї настільки гарні, змістовні й надто дорогі нам, щоб могли заникнути. Щораз нові покоління перебирають їх за свої і, практикуючи їх, продовжують і розвивають найкращі традиції нашого народу.

Які ж можемо назвати звичаї, не пов’язані зі святами? (відповіді учнів з підшуковуванням цитат)



  • Хліб-сіль на рушнику

  • Ввічливі слова (ст.155)

  • Звичай знімати шапку (пригадати 6 клас «Зачарована Десна»)

  • Гостинець від зайчика (ст.. 151)

  • Діти працюють разом з батьками (151)

  • Ходити в церкву (ст..144)

  • Національний одяг на великі свята

  • Пісня під час роботи (процитувати слова дідуся: «Найдорожче для чоловіка – земля, вірна жінка й пісня)

  • позитивний вплив сім'ї на формування особистості;

  • є згадка про квіти чорнобривці, які стали символом батьківської хати.

Коментар учителя.

Існує такий звичай: коли діти вперше навесні побачать диких гусей, вони мають підкинути догори солому або сіно й прокричати щось на кшталт: «Гуси, гуси, ось вам на гніздечко, а нам на здоров’ячко!» Ця солома вважається чудодійною: якщо господиня збере її та покладе в куряче гніздо, то кури будуть добре нестися й курчата добре живитися.



  1. Народознавче опитування – робота у зошитах.

Народознавчий конкурс

1. З якою свійською твариною ходять хлопчики-колядники на різдвяні свята?

2. Який колір символізує радість життя і любов?

3. Символом сонця є ...

4. На яке народне свято трави і квіти набирають найбільшої сили?

5. Якої пори року розпочинався рік у давніх слов’ян?

7. Для того, щоб швидше прийшла весна, люди випікали з тіста пташок-...

8. Який місяць багатий на весілля за народним календарем?



  1. Прислів’я та приказки – популярні фольклорні жанри. Широке використання їх у повісті.

Але не тільки звичаї й обряди, чарівні мелодійні пісні – найкраще, що є від наших прадіду сів і бабусь. Українці здавна славляться вмінням образно висловлюватися: вживати прислів’я, приказки, влучні народно-розмовні вислови, дотепні порівняння.

Пригадаймо визначення.

Прислів’я — короткий і ємний вислів повчального змісту, що з’явився в повсякденній мові і закріпився в мові як сталий вираз.

Ці твори малих форм народної усної творчості проходять через століття. Іноді носять повчальний, а іноді — іронічно-жартівливий характер.

Прислів’я дуже важкі для перекладу. При цьому в мовній спадщині різних народів нерідко зустрічаються схожі стійкі фрази. При художньому перекладі тексту прийнято не буквально перекладати прислів’я, а підбирати відповідник з іншої мови. Стійкі вирази, що не мають відповідників в інших мовних середовищах, найчастіше є тонким вираженням національного менталітету і культурної самобутності народу.

Приказка — короткий образний вислів, зворот мови, влучно визначає життєві явища, але позбавлений повчального змісту.

Приказка не називає речей, але натякає на них. Вона вживається для додання художньої забарвлення ситуацій, речей і фактів.

Приказка – це поетичні, широко вживані в мові, стійкі, короткі, часто образні, іноді багатозначні, такі, що мають переносне значення вирази, як правило, що виступають в мові як частина речення. Іноді приказки бувають ритмічно організованими, не мають властивостямейповчати і узагальнювати .

Фольклор – це невичерпна скарбниця народної мудрості, яка до теперішніх днів, модернізованих, механізованих, лишається багатющим скарбом. Механічно, не замислюючись, ми вживаємо фразеологізми, , порівняння – а вони ж он які давні!

Й оком не змигнув, і в ус не дує; зарубай на носі; не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні тощо.

Чи звернули ви увагу, що М.Стельмах використав величезну кількість таких народних словесних перлів у повісті? (відповіді учнів) Неможливо цього не помітити: вони є десятками майже на кожній сторінці твору.

Учень зачитує домашню роботу із зошита.

Сто друзів—це мало, один ворог—це багато.

Хто вродився в маї, той все життя буде маятися.

Коли неспокійна совість, то її нічим не обманеш.

Над шкурою дрижати — людиною не жити.

Добре сміється той, хто сміється останнім.

Зверху сміється, а всередині сичить.

Птиця також боса ходить і не журиться.

Сльози бризкають—хоч горня підставляй

Дивився, ніби я з місяця звалився

Наїв м'яса на чужому горі

Вибивати ногами плетеницю

До роботи рідкий, наче юшка

Розумію, куди тече вода

Де моє не пропадало!

Вперся, наче кілок в огорожу

Такими онуками поле не засіяне

Морочити голову

Схопити запотиличника

Горіти ясним вогнем

Перепало на горіхи

Вибивати дурування

Відхопити духопелика

Чортяка вхопить

Набратися розуму

Вискакували клепки, розсихалися обручі, губилися ключі від розуму, не варив баняк, у головi лiтали джмелi, замiсть мiзкiв росла капуста, не родило в черепку, не було лою пiд чуприною, розум якось втулявся аж у п'яти,на в'язах стирчала макiтра.

Кувати зубами вухналі

Я, наче саме щастя

Брати на глузи

Пасти очима

Напасти на слід

Скалити зуби

Ламати голову

Не переводився перець на язиці

Похололо всередині

Як ви думаєте, звідки Михайло Панасович знав їх аж стільки?

Ми знаємо вже, що після закінчення інституту М.Стельмах почав працювати вчителем. От якраз під час вчителювання він захоплено вивчає живу мову людей, запам’ятовує тисячі пісень з їх численними варіантами. Вивчення багатющих скарбів народної творчості стало його професійним покликанням.

Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції. І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті М. Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.

Академік Микола Жулинський говорив: «Михайло Стельмах особливо чутливий до фольклорної стихії, до вираження селянської самосвідомості, до світопочувань і умонастроїв людини на землі». «Фольклорна стихія» - це посилена увага до українського фольклору. Письменник ще й вчений-фольклорист, академік Академії наук України, колишній науковий співробітник відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії.

* Знайдіть у повісті епізод, який би яскраво проілюстрував народні прислів’я та приказки, а також фразеологізми.

- Правда завжди випливає (Коли з кишені Михайлика випало дві насінини)

- Письменного голова годує (Любов Михайлика до книжок)

- Тіло в золоті, а душа в болоті (Коли жадібний односелець Михайлика не дав шматка хліба голодній жінці та її хлопчику)

VІ. Підсумок уроку.

1 . Підбиття підсумків уроку.

От і підходить до завершення наш урок. Пригадаймо, які завдання ми ставили перед собою. Чи вдалося нам їх реалізувати?

- Прочитайте останнє речення повісті. Як ви розумієте слова «А лебеді летять…над моїм дитинством…над моїм життям»?

В якій частині повісті є схожий епізод? Як ми пов’яжемо ці 2 речення?

- Про які загальнолюдські цінності йдеться в повісті?

- Чи змінить прочитання цього твору вас? Чому?



2.Рефлексія.

Я дізнався…

Зрозумів…

Навчився…

Найбільші труднощі я відчув…

Я не вмів, а тепер умію…



3. Оцінювання результатів уроку.

Учитель оцінює результати роботи учнів на уроці, оголошує й обґрунтовує оцінки, отримані ними за роботу.



4. Настанова й побажання вчителя.
Ваші картки з мріями пропоную повісити вдома на видному місці і не переставати мріяти про здійснення своїх заповітних дитячих бажань.

А символічних паперових лебедів прошу вручити нашим гостям і побажати, щоби те, що діти написали у картках обов’язково здійснилося.
Ліна Костенко писала :

Душа летить в дитинство,

Як у вирій,

Бо їй на світі тепло тільки там…

Тож нехай у ваших душах залишаються тільки гарні спогади про дитинство, а гуси-лебеді приносять на своїх крилах щастя…
VІ. Домашнє завдання.

Наступного уроку ми характеризуватимемо образ Михайлика та сприйняття ним дорослого світу



  1. Виписати цитати до характеристики образу Михайлика у зошити.

  2. Інсценізація уривка ст.. 142-143 (за високою стрункою дзвіницею…і покотилась туди моя стежина, мов клубочок)





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка