Урок №12 Зв’язне мовлення Особливості будови опису місцевості



Скачати 130.47 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір130.47 Kb.
Урок № 12

Звязне мовлення

Особливості будови опису місцевості.

Усний вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості

Мета: пояснити особливості будови опису місцевості, зокрема структуру речень такого опису; формувати вміння визначати описи місцевості в текстах та аналізувати їх; на основі здобутих текстологічних знань формувати в учнів відповідні текстотворчі вміння, зокрема вміння виділити в переказуваному тексті опис місцевості й усно переказати його за складеним планом; удосконалювати культуру писемного мовлення; розвивати увагу, спостережливість, сприяти збагаченню й уточненню словникового запасу школярів.

Хід уроку
І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
*Прочитати заздалегідь записаний на дошці (спроектований на дошку) уривок. Що в ньому описано? Де знаходиться описана місцевість? Навіщо, на вашу думку, складають опис місцевості? Які описи ви складали в попередніх класах?
Серед Сухої Діброви зеленим оксамитовим килимом рокинулася широка галявина. Вузлуваті дуби обступили її пишною зеленою рамою. Лише в одному місці розкривалася галявина на Дніпро. Посередині земля трохи випинає невеличким пагорком. Мабуть, це стародавня скіфська могила.

За З.Тулуб.



ІІ. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
*Пояснення вчителя.
Складовими частинами опису місцевості є опис місця (лісової галявини, поля, лугу, берега річки, вулиці тощо) та опис предметів (особливостей рельєфу, водойм, рослинності, будівель тощо), які на цьому місці розташовані.

“Даним” в реченнях опису місця є вказівки на місце розташування предметів: посередині, праворуч, віддалік, ближче до обрію та ін. “Новим” є назви предметів, що наявні на місцевості.

Наприклад:

Д Н


Посередині галявини росте береза.

Д Н


Під березою ростуть гриби.
В реченнях опису предметів “даним” є назви предметів та їх частин, “новим” є ознаки.
Наприклад:

Д Н Н Н


Береза висока, струнка, білокора.

Д Н Н


Гриби ще молоденькі, з клейкими брунатними капелюшками.
Таким, чином, речення опису місцевості складаються за такою схемою:

ДЕ? ------ ЩО? ------- і ЯКЕ ЦЕ ЩО?


Наприклад:

Посеред галявини росте висока, струнка, білокора береза. Під нею – молоденькі, з клейкими брунатними капелюшками гриби.
Опис місцевості може бути складений у науковому, діловому та в художньому стилях.

Художні описи зазвичай передають ставлення автора до описуваного. Інколи автор висловлює свою оцінку прямо, проте здебільшого робить це за допомогою відповідно дібраних художніх засобів.

Часто в описах місцевості наявні речення, що вказують на позицію спостерігача (Піднявшись на гору, він побачив...). Проте такі вказівки не є обов’язковими.
ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.
*Прочитати уривок. Чи можна вважати його фрагментом опису місцевості? У реченнях опису місця визначити “дане” й “нове”. З’ясувати стиль уривка, свою думку обгрунтувати.
А степ – як долоня. Лиш десь на краю

Підводивсь далекий горб.

Та камінь на ньому лежав якийсь,

Підставивши сонцю лоб.

Б.Олійник.

Словник. Фрагмент – частина, уривок.
* Прочитати. Які типи мовлення поєднано в уривку? Прочитати речення, що є описом місцевості, визначити в них “дане” й “нове”. Визначити стиль уривка, свою думку обгрунтувати.
Весь простір землі, зайнятої запорізькими козаками, мав переважно степовий характер. За структурою самої поверхні, кліматом і рослинністю запорізький степ був далеко не однаковим. Північна частина степу була гористіша й вища. Південна частина була рівніша й більш нахилена до берегів Чорного й Азовського морів. На північній окраїні степу було багато глибоких балок. В південній частині степу балок було не так багато, вони були пологіші і з меншою рослинністю. Південна частина степу зазнавала страшної дії спеки, котра при тривалому бездощів’ї винищувала тут всю рослинність. З цієї причини південна окраїна запорізьких степів, особливо нинішня херсонська рівнина, мала назву “Дике поле”, “Пустополе”, “Чистополе”. Рятівними оазами тут були лише нечисленні ріки та декотрі балки, на берегах і схилах яких в сухе й безводне літо утримувалася лісова й трав’яниста рослинність.

За Д.Яворницьким.



Словник. Балка – яр з пологими схилами. Оаза (оазис) – родюче місце в пустелі або напівпустелі з буйною рослинністю й прісною водою.

*Прочитати уривки, довести що в основу кожного покладено саме опис місцевості. Що такі описи допомагають уявити й зрозуміти? З’ясувати стиль кожного з уривків, свою думку обгрунтувати. В якому з уривків подано відверто висловлену авторську оцінку місцевості? В якому оцінку висловлено опосередковано – через відповідним чином дібрані художні засоби?
І. Село було довге й здорове. Через усе село йшла широка вулиця. Вона вся була обсаджена акаціями Село було українське. Тут були люди з усіх українських губерній. Усе село було залите абрикосовими та черешневими садками і зеленіло, як гай. Поза хатами тяглися виноградники на всі боки, скільки можна було кинути оком. А там, за селом, на широкому полі ледве піднімалась зелена, як пух, кукурудза, розстелялось широке молоде листя тютюну, а там далі розстелявся широкий, рівний, як діл, степ, ввесь зелений, ввесь укритий то виноградом, то пшеницею, то зеленою травою. Край був багатий і пишний, як рай.

За І.Нечуєм-Левицьким.

ІІ. Своїми обрисами село Медвин було схоже на вивернутий з корінням високий пеньок, втиснутий стовбуром на схід. На заході переплетене розгалуження вулиць з двох боків ліпилося до лісів і губилося там окремими вузликами хатин. Чим далі село витягувалось понад шляхами на схід, тим більше воно звужувалось і вже від ставка збігало двома рядками осель. Сюди найближче з півночі підходив вигин Бугу, добираючись примхливо покрученими колінами до селянських садиб. Далі ж на захід ріку тіснило безмір’я неозорих полів, воно підіймалося хвилястим пагорбом на північному заході і обривалося біля чаїного крила березового гаю, од якого вже брало тяжкий розмах чорнолісся. Воно було схоже на лук, натягнутий проти села, але замість стріли з того лука вихоплювалась річечка; біля села вона виписувала примхливі петлі, на які нанизувались крихітні левадки, ставочки і копанки.

За М.Стельмахом.

ІІІ. Перед ними у долині розіслалося місто. Широкі вулиці, наче річки, поперерізували його і вздовж, і вшир, і впоперек. По вулицях сторожами виставились високі кам’яні будинки, червоніючи цеглою, виблискуючи вибіленими боками. Серед невеличких майданів тягнуться угору гострими шпилями церкви: кругом їх лавою обступили крамниці... Наче комашня, снують-метушаться люди. Всюди гам та гук, неясний гомін та клекіт...

Призахідне сонце обсипає все те своїм червоним світлом, неначе кров’ю поливає...

Зробилося страшно... Місто здавалося хижим звіром, що, притаївшись у ямі, роззявив свого кривавого рота з білими гострими зубами, наміряючись кинутись на них.

За Панасом Мирним.


*Прочитати уривок. Які художні засоби використав автор, щоб передати власне ставлення до описаного? Чи є в уривку прямо висловлена оцінка місцевості? Визначити стиль уривка.
Як ластівчине кубельце, притулилася сакля до скелі над морем. З одного боку – прямовисний стрімчак. З другого – безодня, прірва. Ходять під нею зеленими горбами хвилі, дихають важко і б’ються об скелі. Глянути на них – туманіє незвикла голова і потягне у смарагдову безодню. І тільки позаду саклі милується зір зеленим садком і городом, що східчасто здіймається вгору. Облямовує садок вузька доріжка.

За З.Тулуб.


V. Підготовка до роботи над письмовим вибірковим переказом.
* Читання тесту вчителем або учнями.
ясування значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.
*Визначення теми і головної думки тексту.
*Визначення стилю тексту. Зясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.
*Колективне складання плану вибіркового переказу тексту (фрагменту, що є описом місцевості).
*Повторне читання вчителем тексту (якщо у цьому є потреба).
* Усне переказування опису місцевості за складеним планом.
VІ. Підбиття підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання. Вправа 69 (усно), підготуватися до усного опису рідної вулиці.
Тексти розповідного характеру з елементами опису місцевості

для усного вибіркового переказу
1.Чортомлицька Січ
Козаки створили систему укріплень у пониззі Дніпра, за порогами, на дніпровських островах. Козацька фортеця, захована в плавнях, густих заростях лози й очерету, була неприступна для ворогів. Підхід до неї утруднювали й пороги.

Козаки скористались традиціями зведення оборонних споруд часів Київської Русі, за якими важливу роль відігравали засіки. Засіками називали укріплення з дерев. Від слова “засіка” і дістала свою назву Запорізька Січ. Проте деякі дослідники вважають, що за основу назви правило слово “сікти”. Запорізькою називали Січ тому, що вона лежала за порогами.

Кілька разів змінювала Січ своє місцеперебування. Вважають, що спершу вона розташовувалася на острові Хортиці. Там у середині ХVІ ст. князь Дмитро Вишневецький спорудив укріплений замок. Певно, споруджуючи земляні укріплення, тут використали й систему засік. Із Хортиці козаки на чолі з Дмитром Вишневецьким-Байдою здійснювали сухопутні походи.

Найдовшу історію мала Чортомлицька Січ, яка проіснувала 57 років. Свою назву Чортомлицька Січ отримала від Чортомлицького мису, на якому була розташована. Січ була занована 1652 року за кошового отамана Лутая.

З Чортомлицькою Січчю пов’язані життя й діяльність славетного кошового отамана Івана Сірка, котрий був пострахом турків, грозою польських шляхтичів, славою й гордістю запорізьких козаків. Іменем Сірка часто називали й саму Чортомлицьку Січ – “Січ кошового Сірка”.

Зберігся зроблений самими козаками опис зовнішнього вигляду Січі. Зовні вона нагадувала місто-фортецю.

З лівого боку Січ омивала річка Чортомлик, з правого – Прогной. За фортецею протікала Скарбна. Урвисті береги цих трьох річок правили на природне укріплення. Його доповнювали тринадцятиметровий вал і рів.

З четвертого боку Січ виходила в поле. Тут вал мав бійниці й укріплювався частоколом із загострених і просмолених паль. З цього боку стояла ще велика оборонна башта, а перед нею було спеціальне земляне укріплення з гарматами.

Таким чином, підійти до Січі можна було лише полем. З трьох інших сторін була вода. Взимку запорожці на всіх річках навколо Січі безперервно вирубували кригу. Вийти з Січі можна було через вісім вузьких проходів.

У центрі Січі був майдан з церквою Покрови Богородиці, навколо якої розташувалися 38 куренів. Це були своєрідні казарми, що мали вигляд дерев’яних великих хат, вкритих очеретом або шкурами.

Тут-таки на майдані стояли будинки старшини і військова пушкарня, де зберігалися фортечні й польові гармати. За містом біля порту височів так званий “Грецький дім”. Це було приміщення для іноземних послів і купців, адже Запорізька Січ вела жваву торгівлю.

Передмістя Січі було забудоване житлами та майстернями ремісників. Тут жили й працювали козаки-зброярі, а також майстри запорізьких бойових човнів.

Чортомлицьку Січ за наказом царя Петра І було спалено й зруйновано, тому що значна частина її старшини й козацтва перейшла на бік гетьмана Івана Мазепи. Тоді запорожці пішли на південь і заснували Січ на річці Кам’янці. (За О.Апанович; 430 сл.)


  • Пояснити лексичне значення слів пороги (кам’янисте поперечне підвищення дна, що порушує спокійну течію ріки), мис (частина суходолу, яка гострим кутом врізається у водний простір – море, озеро, річку), бійниця (отвір для стрільби в стіні оборонної споруди), частокіл (огорожа, паркан з кілків), казарма (спеціальна будівля для розміщення військових).

  • Дібрати синоніми до слів урвистий, жвавий, башта, передмістя.

  • Скласти план вибіркового переказу: опису Чортомлицької Січі (орієнтовний: 1. З лівого боку – Чортомлик, з правого – Прогной. 2. За фортецею – Скарбна. 3. Тринадцятиметровий вал і рів. 4. З четвертого боку – поле, вал з бійницями і частокіл. 5. Оборонна башта та земляне укріплення. 6. У центрі Січі – майдан з церквою й куренями. 7. На майдані – будинки старшини й пушкарня. 8. За містом – “Грецький дім”. 9. У передмісті – будинки й майстерні ремісників.)

  • Усно переказати опис місцевості – Чортомлицької Січі.


2. На Каффу
Весь день простояли козацькі чайки на височині каффських берегів. Чорним маком розсипалися вони по хвилях в сліпучому блиску сонячних іскор. А коли сонце схилилось до заходу і стало море бузковим, як оправлений у золото аметист, почали козаки повільно підтягуватися до берегів.

Гетьман Сагайдачний не сходив з палуби і не випускав із рук зорової труби. За день він вивчив положисті гори навколо Каффи, що дивовижно нагадували житні хлібини, далеко висунутий у море мис, чорний кряж Кара-Дагу, дрібні бухточки й затоки під кучерявою хмарою садів.

З північного заходу Каффу широкою блакитною затокою обмивало море. Зі сходу – затоку замикав мис Святого Іллі. З півдня обступали гори, а по той бік затоки – розкинувся степ.

Каффа поділялася на три частини: фортецю, місто й передмістя. Фортецю збудували ще генуезці, оточивши її високими мурами з величезних кам’яних брил з дванадцятьма вежами й чотирма брамами. Вежі були чотирибокі, двоповерхові, із зубчастим верхом та кількома бійницями для гармат. Стіни між вежами також мали зубчастий карниз. Сухий рів оточував стіни не так для оборони, як щоб стікали в море гірські потоки після дощу. Місто було оточене такими ж мурами з вежами й брамами. Передмістя потопало в садах.

Каффа довгий час була генуезькою колонією. Року 1475 її сплюндрували турки, і з того часу вона втратила свій колишній блиск і розкіш. Керував Каффою султанський намісник, баша, якому скорялося, крім Каффи, все південне узбережжя Криму. У Каффі було багато вірмен, греків, турків, євреїв, італійців та караїмів. Різномовна юрма заповняла порт, де пахтіло вином, солоною рибою, ваніллю, смоленим канатом і фруктами.

Але головний товар тут були невільники. Звідси їх вивозили у всі порти Середземного моря, а потім гнали караванами до Персії, Індії та Аравії.

Густішали присмерки. Море хвилювалося широкими рівними хвилями, важко й ритмічно гойдаючи козацькі байдаки.

Віддаючи накази, Сагайдачний продовжував час від часу поглядати в зорову трубу. Тихо занурювалися у воду весла. Навіть люльок не палили завзяті курці запорожці, щоб ворог не помітив вогників. Все ближчав рокіт прибою.

Загін Сагайдачного тихо посувався в темряві, але, не дійшовши прибою, зупинився. За годину-дві стемніє, Каффа порине у глибокий сон, і тоді помчать байдаки до зубчастих мурів. Поведуть запорожців старі козаки, колишні каффські невільники.

Сагайдачний підведеться і скаже неголосно, але так, що почує його кожен козак: “Вперед, панове! На Каффу!” (За З.Тулуб; 367 сл.)




  • Пояснити значення слів чайка (бойовий човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога), байдак (великий човен), мис (частина суходолу, яка гострим кутом врізається у водний простір – море, озеро, річку), кряж (пасмо невисоких гір, горбів; гірський хребет), фортеця (укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням, запасами, призначений для тривалої оборони), генуезці (тут: мешканці седеньовічного міста-держави Генуї), карниз (виступ, що завершує горішню частину стіни), колонія (тут: поселення переселенців з іншої країни).

  • Дібати синоніми до слів вежа, брама, положистий, юрма.

  • Скласти план вибікового переказу - опису місцевості (орієнтовний: Як розташоване місто. 1. З північного заходу - море. 2. Зі сходу – затоку замикав мис Святого Іллі. 3. З півдня - подібні до житніх хлібин гори. 4. По той бік затоки - степ. ІІ. З яких частин складалося місто. ІІІ. Якою була фортеця. 1. Мури з з дванадцятьма вежами й чотирма брамами. 2.Чотирибокі, двоповерхові, із зубчастим верхом та бійницями вежі. 3. Стіни із зубчастим карнизом. 4. сухий рів навколо стін. ІV. Навколо міста – мури. V. Передмістя потопало в садах.)

  • На дошці записати: широка блакитна затока; фортеця, місто й передмістя; мури з величезних камяних брил; кучерява хмара садів.

  • Усно переказати опис місцевості: місце розташування Каффи та саме місто.

3. Панське дворище
Сонце піднялось височенько. Своїм огненним світлом воно обливало і широке поле, і хлопчика. Хлопчикова одежа - убогі штанці, латана сорочка, з передраним козирком картуз – втрачали під сонячним світлом свою злиденність. І латки, і дірки виглядали так красиво, так мило, немов були намальовані вправним художником.

Хлопчик виліз на пагорб, навколо якого паслося з десяток овечат і двоє телят. До них малому пастушкові було байдуже. Івась виліз, щоб подивитись, де заховалися Грицько й Василь, з котрими він ще до схід сонця вигнав ту худібчину пастись. Щоб чимось згаяти час, хлоп’ята надумали гратись у піжмурки.

Івась шукав по бур’янах, свистав, гукав. Аж ухоркавсь шукаючи, а досі нікого не знайшов. Забачивши в траві червоненьку комашину, хлопець присів до неї. Зразу Івась забув про жмурки.

-Ти граєшся, а не шукаєш! – почувся ззаду голос. То був Грицько. Обидва пішли шукати Василя. Він сховався десь у рові або в бур’яні. Хлопці пішли вздовж рову.

Той рів був не так глибокий, як широкий. Яма поросла чорнобилем, шипшиною, хмелем. Від того, що сонце ніколи не заглядало у це місце, тут завжди було вогко й холодно.

Той рів навколо дворища наказав викопати покійний князь. Сотні кріпаків місяців зо два рили сиру землю.У виритий рів спустили з озера воду. Тоді кругом дворища наче річка текла, так облягав його водяний рів. Тільки коло глухої залізної брами був перекинутий залізний місток, та й той часто-густо приймався. Як фортеця, стояло те дворище у степу. Стіна грізно дивилася бійницями. З широких тих бійниць стирчали жерла гармат, з котрих колись у великі свята стріляли.

Дворище займало десятин з десять землі. І ніхто не знав, як живуть там. Нікого князь до себе не приймав.

Як умер князь, з ним вмерло й дворище. Люди, що там жили, розбрелися. Широкий рів осипався, вода висохла. Тепер там, де човни плавали, лопушина розпустила листя. Стіна тріснула, бійниці позападали, а гармати сховалися між руїнами. Браму іржа проїла, вона лежала долі,і ніхто її не піднімав. В роззявлені завжди ворота було видно, як колись чистий двір заріс бур’яном, а сам палац опустився. Усе виглядало страшною руїною. Одна тільки каплиця, під котрою поховали пана, весело визирала своєю круглою головою. На невеличкій баньці її блищав золотий хрестик. Та ще садок розрісся, мов ліс.



По той бік рову сидів Василь і щосили дудів у зелену дудку. Дудка ревла-хрипіла. Василь дав дудку Івасеві. Той страх зрадів, коли дудка і в нього заграла. Він віддав дудку Грицькові. Той заходився вирізувати в ній дірочки. Після цього голос дудки не так деренчав, і грати стало зручніше. (За Панасом Мирним; 410 сл.)


  • Пояснити значення слів дворище (тут: запустіла ділянка, на якійсь колись була садиба), каплиця (невелика культова споруда без вівтаря для релігійних відправ і молитов), бійниця (отвір для стрільби в стіні оборонної споруди).

  • Дібрати синоніми до слів брама, баня (купол), руїни, ухоркатись.

  • *Скласти план вибіркового переказу: сучасного вигляду дворища (орієнтовний: І. Дворище займало десятин з десять землі. ІІ. Широкий рів осипався, вода висохла. ІІІ. Стіна тріснула, бійниці позападали.ІV.Роз’їдена іржею брама. V. Завжди роззявлені ворота. VІ. Двір заріс, палац опустився. VІІ. Каплиця із золотим хрестом на баньці. VІІІ. Садок розрісся, мов ліс.)

  • Усно переказати складений за планом опис місцевості.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка