Урок №1 Тема уроку. Електризація тіл. Два роди електричних зарядів



Сторінка11/23
Дата конвертації01.05.2016
Розмір1.74 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23

І. Актуалізація опорних знань.


1.Повторення таких понять як робота електричного струму, потужність. Одиниці вимірювання.

Потужність це фізична величина, що чисельно дорівнює роботі електричного струму, виконаної за одиницю часу. P= 1Вт= 1= 1 В·А

Робота електричного струму на ділянці кола дорівнює добутку напруги на кінцях цієї ділянки на силу струму і час, протягом якого виконувалась робота. А= 1 Дж = 1 В·A·c.

  1. повторення формул для обчислення I, U, R, P,

I=; U=I R; R=; P=

ІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Задачі, що розв'язують на уроці:


Задача №1

Опір електричного паяльника 440 Ом .Напруга, при якій він працює 220В. Визначити потужність електричного струму, використовувану електричним паяльником.



Дано:

R=440 Ом

U=220 В

Розв’язування

I=

P= U I= ּ220 В= 110 Вт

P?


Відповідь: 110 Вт.

Задача №2


Скільки енергії використає електрична лампа, потужністю 50 Вт за місяць (30 днів), якщо вона горить 8 год. в день.

Дано:

Р= 50 Вт

t= год.

n= 30

Розв’язування

А= Рּt

t= tּn= 8 годּ30= 240 год.

А=50 Втּ240 год. 12 000 Втּгод.= 12 кВтּгод.

A– ?

Відповідь: 12 кВтּгод.

Задача №3

Визначити потужність електричного нагрівника при силі струму 3 А і напрузі 220 В.

Дано:


I= A

U= 220 B

Розв’язування

Р= UּI;

P= 3 Aּ220B= 660 Вт

P– ?

Відповідь: 660 Вт.

Задача №4


Пилосос “Saturn” потужністю 500 Вт працює при напрузі 120 В. Визначити:

а) силу використовуваного струму;

б) опір;

в) витрачену електроенергію за 30 хвилин.



Дано:

Р= 550 Вт

U= 120 В

t= 30 хв=1800 с

Розв’язування

а) P=IּU; I=;



I= ≈ 4.2 A

I– ? R– ? A– ?




б) I= R=

R=≈ 28.8 Oм

в) А= P·t;



A= 500 Вт·1800 с= 900 Дж

Відповідь: 4.2 A, 28.8 Ом, 900 Дж.

Задача №5


Вартість 1 кВт·год електроенергії - 15 копійок. Скільки потрібно заплатити за використану енергію плитою 2 кВт·год, що працює протягом місяця по 3 години щодня?

Дано:

Р=кВт

t1= год.

п= 30

Ціна кВт·год=15 коп.



Розв’язування

А= P·t;

t= t1·n= 3 год·30= 90 год.

А= 2кВт·90 год. = 180 кВт·год

Вартість енергії = ціна 1кВт·год×використану енергію

Вартість енергії = 15 коп· 180 кВт·год = 2700 коп. = 27  грн.

Вартість енергії - ?




Відповідь: 27гривень.

IІІ. Підведення підсумків. Повідомлення домашнього завдання.

Повторити вивчений матеріал,підготуватись до контрольної роботи.




Урок №28
Тема. Контрольна робота №3 з теми «Послідовне і паралельне з′єднання провідників.Робота і потужність електричного струму».
Мета уроку: оцінити знання та вміння учнів з даної теми,виявити наявні

прогалини в знаннях учнів для подальшого усунення.


Тип уроку: урок контролю та корекції навчальних досягнень учнів.
Хід уроку
І.Організаційний момент

Коментар учителя ( 3 хв.).


ІІ.Контрольна робота №1

Самостійна робота учнів за посібником 1 ( 40 хв.).


ІІІ.Домашнє завдання

Обмін варіантами.




Розділ 3. Електричний струм у різних середовищах
Урок №29
Тема. Електричний струм у електролітах.
Мета: пояснити учням природу електричного струму в розчинах і розплавах електролітів; ознайомити учнів з практичним використанням електролізу; сформулювати закони Фарадея, навчити учнів застосовувати їх під час розв′язування задач; розвивати вміння застосовувати вивчений матеріал у повсякденному житті.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання

Два учні записують на дошці задачі,які були задані додому.Інші діти звіряють відповіді.


ІІ. Вивчення нового матеріалу

Питання учням:



  1. На які групи поділяються речовини за своїми електричними властивостями?

  2. А рідини належать до провідників чи до діелектриків?

Давайте на це питання ми віповімо,провівши такий експеримент:

складемо коло за схемою (рис.1.)



Рис.1.


Розглянемо три випадки:

  1. В склянку наллємо дистильовану воду і опустимо два електроди – струму в колі немає (лампа не світиться). Дистильована вода – діелектрик.

  2. В склянці насиплемо кухонну сіль (NaCl) – струму в колі немає (лампа не світиться). Кухонна сіль – діелектрик.

  3. В склянку наллємо дистильовану воду і розчинемо в ній кухонну сіл (розчин солі) – замкнувши ключем коло, лампа починає світитись.

Висновок: за своїми електричними властивостями рідини теж поділяються на провідники та діелектрики.

Питання: Чому сіль і дистильована вода окремо не проводить струм а якщо їх змішати створюють струм у колі?

Пояснення досліду.

До провідників належать розплави і розчини електролітів: кислот, лугів і солей. Рідкими напівпровідниками є розплавлений селен, розплави сульфідів та ін.

Під час розчинення електролітів під впливом електричного поля полярних молекул води відбувається розпад молекул електролітів на іони. Цей процес називають електролітичною дисоціацією, в результаті якої нейтральні молекули розпадаються на позитивні та негативні іони. В електроліті з'являються вільні носії зарядів і він починає проводити струм. Оскільки заряд у водних розчинах чи розплавах електролітів переноситься іонами, то таку провідність називають іонною. За іонної провідності проходження струму пов'язано із перенесенням речовини. На електродах відбувається виділення речовин, які входять до складу електроліту. На аноді негативно заряджені частинки віддають свої зайві електрони (окиснювальна реакція), а на катоді позитивні іони отримують електрони (реакція відновлення). Процес виділення на електроді речовини, пов'язаний із окиснювально-відновлювальними реакціями, називають електролізом. У розчині може відбуватися процес об’єднання іонів у нейтральні молекули, такий процес називається рекомбінацією.

Розглянемо явище електролізу на прикладі мідного купоросу (складемо коло за схемою рис.1). В результаті електролітичної дисоціації CuSO4 = Cu2+ + SO42-. Позитивно заряджені іони міді під дією електричного струму будуть переміщуватися до катода, де отримають електрони і виділяться на ньому у вигляді нейтральних атомів міді (рис. 2.). Негативно заряджені іони під дією електричного поля перемістяться до анода, де віддадуть вільні електрони і також виділяться на ньому.



Рис.2.


Нехай за час t через електроліт буде перенесено заряд. Кількість іонів, які досягли електрода, дорівнюватиме:

, (1)

де q0 = Ze - заряд іона; Z - валентність іона; e - елементарний заряд.

Кількість іонів N дорівнює кількості атомів речовини, що виділиться на електроді, а маса виділеної речовини

, (2)

де m0 - маса одного атома, μ - молярна маса речовини.

Для кожного хімічного елемента можна у виразі (2) виділити сталу величину k, яку називають електрохімічним еквівалентом речовини:

, (3)

У СІ електрохімічний еквівалент вимірюють у кілограмах на кулон: [k] = кг/Кл.

Виходячи з цього можна записати, що m = kq = kIΔt (4)



Маса речовини, яка виділяється на катоді за час Δt, пропорційна силі струму і часу. Це твердження, встановлене експериментально Фарадеєм (1831 р.), має назву першого закону Фарадея для електролізу.

Електрохімічний еквівалент речовини визначено для всіх хімічних елементів. Він є табличною величиною, але його не важко розрахувати:, де  хімічний еквівалент речовини. Добуток числа Авогадро на заряд електрона називають сталою Фарадея:

F = NAe = 6,02·1023 1/моль ×1,6·10-19 Кл = 96500 Кл/моль.

Стала Фарадея дорівнює заряду, під час перенесення якого одновалентними іонами через розчин або розплав електроліту виділяється 1 моль речовини.

З цих міркувань вираз (4) набуде вигляду:  (5)

Формула (5) виражає другий закон Фарадея для електролізу: електрохімічні еквіваленти різних речовин прямо пропорційні їх хімічним еквівалентам. Якщо у вираз (4) підставити співвідношення (3), то отримаємо об'єднаний закон Фарадея для електролізу:





    1. Явище електролізу має широке застосування в електрометалургії (добування чистих металів); у гальваностегії (нанесення металевих покриттів для запобігання корозії металів); у гальванопластиці (виготовлення копій з матриць) тощо. Будову хімічних джерел струму (гальванічних елементів та акумуляторів) також засновано на процесах взаємодії металів з електролітами.

Фрагмент відеофільму “Електроліз та його промислове застосування”.

ІІІ. Питання для закріплення матеріалу

1. Які речовини належать до електролітів?

2. Що таке електролітична дисоціація?

3. Що називають електричним струмом у рідинах?

4. Чим зумовлено електропровідність електролітів?

5. Чому під час проходження струму через розчин електроліту відбувається перенесення речовини, а під час проходження по металевому провіднику не відбувається?

6. Що називають електролізом?

7. Що називають електрохімічним еквівалентом речовини? Який його фізичний зміст?

8. Наведіть приклади застосування електролізу.
ІV. Домашнє завдання

1.Опрацювати теоретичний матеріал уроку.

2.Підготувати повідомлення на тему «Застосування електролізу».

Урок №30

Тема. Застосування електролізу.

Мета:ознайомити учнів з технічним застосуванням електролізу.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І.Перевірка домашнього завдання

1.Які частинки є носіями електричних зарядів у рідинах?

2.У чому полягає відмінність провідності електролітів від провідності металів?

3.Сформулюйте закон електролізу.

4.Що таке електрохімічний еквівалент? Який його фізичний зміст?

ІІ.Вивчення нового матеріалу

На попередньому уроці дітям було дано завдання підготувати повідомлення на дану тему.Тому урок базується на виступі дітей , які підготували повідомлення ,за наступним планом:



  • застосування електролізу для одержання чистих металів;

  • гальваностегія;

  • гальванопластика.

Учитель коментує , доповнює і корегує виступи дітей , якщо це необхідно.

ІІІ.Закріплення вивченого матеріалу

Дітям пропонується виконати самостійну роботу за посібником 1.



ІV.Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал уроку.



Урок №31

Тема. Лабораторна робота №9 «Дослідження явища електролізу».
Мета уроку:спостерігати явище електролізу; вчити дотримуватись правил техніки безпеки під час роботи з фізичними приладами; формувати навички самостійної,творчої,дослідницької роботи.
Тип уроку: удосконалювання знань і вмінь.
Хід уроку
І.Інструктаж з БЖД

Коментар вчителя ( 2-3 хв.).



ІІ.Постановка навчальної проблеми

Коментар вчителя ( 5 хв.).



ІІІ.Виконання лабораторної роботи

Учні самостійно виконують лабораторну роботу за інструкцією , що знаходиться у зошитах для лабораторних робіт.


ІV.Домашнє завдання

Повторити теоретичний матеріал,вивчений на попередньому уроці.


Урок №32
Тема: Електричний струм у напівпровідниках.

Мета: сформувати поняття про напівпровідники, властивості напівпровідникі; ознайомити учнів із домішковою і власною провідністю напівпровідників.

Обладнання : плакати, гальванометр, джерело струму, германієва пластинка, пальник.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
І. Контроль і корекція знань учнів.

Самостійну роботу для перевірки знань і вмінь учнів можна провести за посібником 1.



ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми і мети уроку.

У другій половині ХХ ст. В різних галузях народного господарства широкого розповсюдження набули напівпровідникові прилади. Їх велика популярність пояснюється високою економічністю апаратури на напівпровідниках, довговічністю і міцністю при малих габаритах. Які ж речовини є напівпровідниками і які їх електричні властивості?

Напівпровідники – це речовини, питомий опір яких займає проміжне значення між питомим опором металів і діелектриків. Але це значення не є головним, напівпровідники відрізняються від інших речовин деякими властивостями, які ми будемо розглядати.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Властивості напівпровідників.

По-перше, для напівпровідників є характерною дуже сильна залежність їх питомого опору від стану речовини: від температури, освітлення, наявності домішок тощо. Переконаємося в цьому на досліді.

Складемо електричне коло з послідовно увімкнутих джерела струму і гальванометра. Під єднаємо до цього кола шматок металевого провідника у вигляді спіральки і германієву пластинку (напівпровідник) так, щоб їх можна було за допомогою перемикача К почергово вмикати в коло (мал. 1). Увімкнемо в коло спочатку металевий провідник і відмітимо показ гальванометра. Потім піднесемо до провідника пальник і підігріємо його. Гальванометр покаже зменшення сили струму. Це зрозуміло, оскільки опір металевих провідників зростає при підвищенні температури. Увімкнемо тепер в коло напівпровідник, відмітимо показ гальванометра і підігріємо напівпровідник. Гальванометр покаже зростання струму в колі, що свідчить про зменшення опору напівпровідника при підвищенні температури.

Дослідження показали, що опір у більшості напівпровідників значно чутливіший до змін температури, ніж у металів. Якщо опір металів збільшується при підвищенні температури, то опір напівпровідника різко зменшується при підвищенні температури.

Другою важливою особливістю напівпровідників є залежність від освітлення, тобто опір напівпровідників зменшується при освітленні.

По-третє, напівпровідники надзвичайно чутливі до домішок.

Четвертою важливою особливістю напівпровідників є те, що на відміну від металів, провідність яких обумовлена електронами провідності, в них спостерігається і новий тип провідності, яка за зовнішніми ознаками схожа на провідність, обумовлену рухом додатних зарядів.

Спробуємо пояснити ці властивості на основі електронної теорії твердих тіл.



Пояснення властивостей напівпровідників

Залежно від електричних властивостей ми поділяємо речовини на провідники, діелектрики і напівпровідники. Яка ж різниця у властивостей цих речовин?

Відомо, що взаємодія між атомами твердого тіла може носити різний характер. В одних тілах вона здійснюється за допомогою валентних електронів, в інших взаємодіють іони.

Отже, основною відмінністю металів від напівпровідників є те, що в металах практично всі валентні електрони є вільними, а в напівпровідниках – зв’язними.

Таким чином, між напівпровідниками і діелектриками не можна провести чіткої межі – при досить високих температурах діелектрики можуть вести себе як напівпровідники.

Власна провідність напівпровідників

Розглянемо детальніше процес утворення електронів провідності в напівпровідниках. Для конкрет­ності міркувань розглянемо герма­ній – типовий напівпровідник. Германій має порядковий номер Z=32, а це означає, що до складу атома входить 32 електрони. Однак з них лише чотири слабко зв'язані з ядром атома. Саме ці електрони беруть участь у хімічних реакціях і обумовлюють чотири валентності германію. В решітці германію кожен атом оточений чотирма ближчими сусідами (мал. 2). Зв’язок двох сусідніх атомів обумовлений парою валентних електронів, які утворюють валентний зв'язок. Чотири валентні електрони кожного атома вступають у ковалентні зв'язки з електронами сусідніх атомів у ре­шітці, так що вільних електронів у чистому германії немає. Таким чином, чистий германій за дуже низьких температур – добрий ізолятор. При підвищен­ні температури кристала теплові коливання решітки ведуть до розривання деяких валентних зв'язків. Внаслідок цього частина електронів відщеплюється і стає елект­ронами провідності. За наявності електричного поля вони переміщаються проти поля і створюють електричний струм. Цей механізм провідності по суті не відрізняється від провідності металів.

Однак істотною відміною від металів є можливість ще й іншого механізму електро­провідності. Він обумовлений тим, що кожний розрив валентного зв’язку веде до виникнення вакантного місця, де відсутній зв’язок. Такі „пусті” місця з відсутніми елект­ронами зв’язку дістали назву „дірок” (мал. 3).

Дірка поводиться як додатно заряджена частинка. Справді, за наявності дірки якийсь з електронів зв'язку може перейти на її місце, внаслідок чого буде відновлено нормальний зв'язок, проте виникне дірка в іншому місці, що рівнозначно переміщенню „додатної дірки”. В нову дірку зможе перейти якийсь з інших електронів зв’язку і т. д., а це рівносильне переміщенню дірки.

У зовнішньому електричному полі електрони провід­ності рухаються проти напруженості поля, а дірки – в напрямі напруженості. В результаті електричний струм забезпечується рухом як електронів провідності, так і дірок. Прийнято розрізняти ці струми, називаючи їх відповідно електронним і дірковим, а електропровідність, обумовлену переміщенням дірок, називають дірковою провідністю.

Важливо наголосити, що в процесі діркової провідності реально беруть участь не додатно заряджені іони атомів, а звичайні електрони зв’язку (не провідності), які перемі­щаються від дірки до дірки проти поля.

Все сказане стосується хімічно чистих напівпровідни­ків, які містять завжди рівні кількості електронів провід­ності і дірок.

Домішкова електропровідність напівпровідників

Особливу роль у фізиці й техніці відіграють напівпровідники з домішковою провідністю. Мізерні кількості домішок різко змінюють електричні властивості напівпро­відників. При цьому під домішкою звичайно розуміють як атоми чи іони інших елементів, так і різного роду дефек­ти і спотворення в кристалічній решітці: пусті вузли, тріщини тощо. Далі розглянемо в основному спотворення решітки, обумовлені реальними домішками-атомами інших елементів.

Вплив домішок на провідність напівпровідників пов­ністю пояснюється викладеними вище уявленнями про будову напівпровідників. Візьмемо германій і припустимо, що в ньому атоми хімічних домішок заміщають окремі атоми германію. Для конкретності нехай домішками є атоми фосфору. Атом фосфору як елемент п’ятої груші періодичної системи Менделєєва має п'ять валентних електронів. Однак для забезпечення парно-електронних зв'язків у решітці чотири­валентного германію необхідно всього чотири електрони. Тому п’ятий електрон атома фосфору виявляється зв'яза­ним особливо слабко і може легко відірватися від домішкового атома за рахунок енергії теплових коливань решітки. При цьому виникає електрон провідності, а атом фосфору перетворюється на додатно заряджений іон. Утворення ж дірки не відбувається (мал. 4).

Отже, домішки можуть підвищувати концентрації електронів провідності і створювати в напівпровіднику електронну домішкову провідність n-типу (від negativ – від’ємний). Такі домішки називаються донорними.

Зовсім інший результат буде, якщо в кристалічній решітці германію його атоми замінюються атомами з мен­шою валентністю, наприклад, тривалентними атомами індію (мал. 5). У такого домішкового атома не вистачає одного електрона для утворення нормального ковалент­ного зв'язку, характерного для решітки германію. Однак домішковий атом індію може створити всі зв’язки, пози­чивши електрон у ближнього атома германію. Тоді на місці електрона, який покинув атом германію, утворюється додатна дірка. Енергія, необхідна для переходу електрона від сусіднього атома германію до атома індію, невелика, тому при кімнатній температурі всі домішкові атоми індію захоплюють від сусідніх атомів германію електрони, яких не вистачає для нормального зв'язку, а в решітці германію з'являється така ж кількість додатних дірок.

Домішки, які захоплюють електрони від сусідніх атомів решітки і викликають появу дірок, називають акцепторними.

Дірка може бути запов­нена електроном з сусіднього атома германію і тоді дірка буде вже в новому атомі германію; в свою чергу, ця дірка заповниться електроном з наступного атома германію і т.д. Процес послідовного заповнення додатних дірок електронами еквівалентний переміщенню дірки в напів­провіднику і виникненню в ньому носіїв струму.

Дірка вільно переміщається по кристалу (немає затрат енергії) за рахунок перестрибувань електронів від сусідніх атомів на дірку. За відсутності зовнішнього електричного поля в напівпровідниках дірки рухаються хаотично. Якщо ж на напівпровідник накласти електричне поле, то електрони набувають спрямування в своєму стрибкоподібному русі від атома до атома, а тому набуває спрямування і рух дірок у протилежний бік.

Описаний тип провідності називається провідністю p-типу (від positiv – додатний), а напівпровідники з такою провідністю – дірковими, або напівпровідниками p-типу.

При внесенні в напівпровідник одночасно донорних і акцепторних домішок, які створюють обидва типи провідності, характер домішкової провідності залежатиме від того, яка з домішок створює більшу концентрацію носіїв струму. Якщо перевищує концентрація електронів провідності, то напівпровідник має електронну провідність (n-тип) Якщо переважає концентрація додатних дірок, то електропровідність буде дірковою (p-тип).

Таким чином, уводячи в напівпровідники різні до­мішки можна в широких межах змінювати як значення електропровідності, так і робити їх з переважаючою електронною чи дірковою провідністю.


  1. Закріплення нового матеріалу

Проводиться за питаннями і вправами після параграфа підручника.

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за підручником,вивчити за конспектом.




Урок №33

Тема.Напівпровідникові прилади.
Мета: продовжувати формувати поняття про властивості напівпровідників, показати практичне застосування напівпровідників.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І.Актуалізація опорних знань,перевірка домашнього завдання

1. Які частинки є носіями електричного заряду у напівпровідниках?

2. Як пояснити зменшення питомого опору напівпровідників з підвищенням температури?

3.Які носії заряду є основними в провіднику п-типу?

4. Які носії заряду є основними в провіднику р-типу?

5. Які домішки використовуються для цього?

6.Як пояснити різницю між залежністю від температури опору напівпровідників і металів?

ІІ.Вивчення нового матеріалу

Широке застосування напівпровідників зумовлене кількома чинниками.


По-перше, властивостями р-ппереходу — місця контакту двох напівпровідників — р і гс-типу. Саме тут спостерігається ряд цікавих явищ. Наприклад, через такий контакт електричний струм добре проходить в одному напрямку і практично не проходить у протилежному. Це явище отримало назву однобічної провідності.
Властивості р-я переходу використовують для виготовлення напівпровідникових діодів і транзисторів, без яких не обходиться жодний сучасний електронний пристрій (рис. 23.6), а також у сонячних батареях — приладах для безпосереднього перетворення енергії випромінювання Сонця на електричну енергію.



Рис.1. Напівпровідникові діоди і транзистори.

Слід додати, що застосування напівпровідників у техніці майже на 99 % зумовлене саме властивостями р-«переходу і що докладніше з цими властивостями ви познайомитеся під час подальшого вивчання фізики.


По-друге, опір напівпровідників зменшується зі збільшенням температури, і навпаки. Цю залежність використовують у спеціальних термометрах , які застосовують для вимірювання температури,підримання сталої температури на автоматичних пристроях (рис.2)

Рис. 2. Автоматичні прилади зі спеціальними термометрами.


По-третє, напівпровідники мають властивість змінювати свій опір залежно від освітленості. Ця властивість використовується у напівпровідникових приладах, які називають фоторезисторами і застосовують для вимірювання освітленості, контролю якості поверхні та ін. (рис.3).

Рис.3. Фоторезистор.


Підбиваємо підсумки
Провідність напівпровідників зумовлена рухом вільних електронів (електронна провідність) і рухом дірок (діркова провідність). У чистому напівпровіднику електричний струм створює однакова кількість вільних електронів і дірок. Таку провідність називають власною провідністю напівпровідників.
За наявності домішок провідність напівпровідників різко збільшується. У разі введення в напівпровідник домішки з більшою валентністю (донорної домішки) вільних електронів стає в багато разів більше, ніж дірок. Такі напівпровідники називають напівпровідниками п-типу.
У випадку введення в напівпровідник домішки з меншою валентністю (акцепторної домішки) дірок стає більше, ніж вільних електронів. Напівпровідники з переважно дірковою провідністю називають напівпровідниками р-типу.
Напівпровідники широко використовують у техніці, наприклад для виготовлення напівпровідникових діодів і транзисторів, фотоелементів, термісторів, фоторезисторів тощо.

Також можливі виступи учнів,які готували повідомлення з даної теми.



ІІІ.Закріплення знань та вмінь

Проводиться за питаннями і вправами після параграфа підручника.



ІV.Домашнє завдання

1.Вивчити теоретичний матеріал уроку.

2. Підготувати повідомлення про особливості виникнення блискавки й правила поведінки під час грози.


Урок №34
Тема уроку.Електричний струм у газах.

Мета: встановити природу електричного струму у газах і з'ясувати особливості його проходження. Розкрити фізичний зміст несамостійного і самостійного розрядів. Показати роль фізики в дослідженні природи газових розрядів у атмосфері та їх технічному використанні.

Обладнання: схеми, таблиця: . "Електричний струм у газах"..

Тип уроку: засвоєння нових знань.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка